ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року справа №200/14091/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідач Казначеєва Е.Г., суддів Сухарька М.Г., Сіваченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 р. у справі № 200/14091/18-а (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання провести перерахунок пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, УПФУ), в якому просила: визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 1,9495 починаючи з моменту звернення 01.01.2004; зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати пенсію із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати, який було призначено при первісному нарахуванні пенсії 1,9495 починаючи з (з урахуванням виплачених сум) з 01.01.2004.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, відповідно до якої, просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що до 2010 року позивач не мав довідки про заробітну плату за період з 01.10.2006 по 30.06.2010, тобто, у 2010 році відповідачем самостійно було знижено коефіцієнт заробітної плати позивача, включивши вищезазначений період роботи позивача. Відповідач при розрахунку пенсії повинен був використовувати заробітну плату саме за період з 01.10.1987 по 30.09.1992, що останнім не було виконано. Таким чином, відповідач своїми діями зменшив розмір пенсії, чим порушив вимоги Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку управління ПФУ з 05.01.1998, як одержувач пенсії за віком, що призначена на загальних умовах та обчислена у відповідності до Закону № 1058. Відповідачем при призначенні пенсії позивачу було встановлено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,9495.

05.08.2010 позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії з додаванням стажу та заробітку відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону № 1058. До зазначеної заяви, для обчислення заробітку відповідно до ст. 40 Закону № 1058 надавалась довідка про заробітну плату №2603 від 30.07.2010.

Відповідачем при перерахунку пенсії на підставі ст. 40 Закону № 1058 та за допомогою функції "оптимальний заробіток" було визначено найбільш вигідний варіант розрахунку заробітку - з 01.10.1987 р. по 30.09.1992 та з 01.10.2006 по 30.06.2010 (89 міс., інд. к-т заробітку - 0,89802).

09.08.2012 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.

Відповідачем на підставі заяви позивача від 09.08.2012 №1070, з 01.08.2012 проведено індивідуальний перерахунок пенсії позивача з додаванням стажу Розмір пенсії обчислений з урахуванням стажу 37 років 09 місяців 14 днів (стаж враховано по 24.05.2012) та заробітної плати за період з 01.10.1987 по 30.09.1992 та з 01.10.2006 по 30.06.2010 (89 міс.) станом на 30.09.2017 розмір пенсії складав 1606,84 грн.

З 01.10.2017 проведено масовий перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 03.10.2017 року №2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з використанням показника середньої заробітної плати 3764,40 грн. та показника вартості одного року страхового стажу 1%. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановлено в розмірі 1452,00 грн. Індивідуальний коефіцієнт стажу - 0,37750. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за період з 01.10.1987 по 30.09.1992 на підставі довідки про заробітну плату та з 01.10.2006 по 30.06.2010, за даними персоніфікованого обліку, становить 3380,51 грн. (3764,40 грн. - показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016 рік *0,89802- індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).

З 01.01.2018 на підставі внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148 зміни до ст. 28 Закону № 1058, здійсненно перерахунок пенсії позивача, в наслідок чого розмір пенсії складає 1772,57 грн., де: 1277,14 грн. - основний розмір пенсії (3380,51 грн.*0,37750), 175,86 грн. - доплата до прожиткового мінімуму(до 1452,00грн.), 37.20 грн. - доплата до 40% мін. зарплати( 1489,20грн.), 216.94 грн. - доплата за 17 років понаднормативного стажу (1276,14 грн.* 17%), 1706.14 грн. - загальний розмір пенсії за віком.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було здійснено перерахунок пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні питанням є правомірність дій відповідача щодо застосування при перерахунку пенсії позивачу коефіцієнта заробітної плати у розмірі 0,89802 замість необхідного 1,9495.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 27 Закону №1058, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії у гривнях, Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону з якої обчислюється пенсія у гривнях, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у ст. 40 Закону №1058-IV.

Абзац 1 частини 1 цієї статті, у редакції на час звернення позивача за перерахунком пенсії у 2010 році передбачив, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За вимогами абз. 1 зазначеної статті, у редакції на час звернення позивача з заявою про порахунок пенсії у 2012 році, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно абз. 1 зазначеної статті, у редакції на час звернення позивача з заявою про порахунок пенсії у 2017 та 2018 роках, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Тобто, законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.

Суд зазначає, що єдиний виняток із правила встановлювався в абзаці 3 ч. 1 ст. 40 Закону №1058.

За вимогами абзацу 3 ч. 1 ст. 40 Закону №1058 у діючий на 2010 рік редакції, за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

За вимогами зазначеної норм у діючий на 2012 рік редакції, за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з частиною третьою статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Отже, вказаною нормою передбачено право за вибором особи виключити період, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом 3 частини 1 статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Водночас закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 461/4328/16-а.

За положенням абз.5 ч.1 ст. 40 Закону №1058 у редакції на 2010 рік, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно частини 2 статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати розраховується, як сума коефіцієнтів заробітної плати поділена на кількість місяців заробітної плати для розрахунку пенсії.

Відповідно до пункту 1 статті 41 Закону № 1058 в редакції на 2010 рік, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

Згідно з п.1 статті 41 Закону № 1058 у редакції Закону України від 08.07.2010 р. N 2464-VI, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

Суд зазначає, що відповідно до статті 44 Закону № 1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 5 ст. 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок).

Згідно з п. 1.5 Порядку, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Відповідно до п 2.7 Порядку, до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені пп. 2- 4 п. 2.1, п. 2.6 цього розділу.

Згідно п. 37 Порядку і додаток 4 до нього, у редакції, що діяла у 2010 році, п. 4.1 Порядку і додаток 2 до нього, у чинній редакції, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2016 року у справі № 2-а-4639/11/2414.

Отже, з урахуванням положеннь статті 40 Закону № 1058 та Порядку № 22-1, суд дійшов до висновку, що позивач має право на самостійний вибір періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії. При цьому, таке права реалізується шляхом подання відповідної заяви, у іншому випадку розрахунок відбувається автоматизованим способом.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні позивачу пенсії відповідачем для розрахунку її розміру було взято заробітну плату за період до 01.07.2000 на підставі поданих позивачем документів.

Відповідачем у подальшому, на підставі особистого звернення позивача з заявою у 2010 році, до вказаного періоду враховано заробітну плату за період з 01.10.2006 по 30.06.2010, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, у відповідності до ч.1 статті 40 Закону № 1058.

Позивач, у відповідності до вимог Порядку із заявами до відповідача щодо перерахунку пенсії або виключення невигідного трудового стажу до періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, не звертався.

Натомість прохання, щодо здійснення перерахунку з 01.08.2010 року, шляхом виключення періоду з 01.10.2006 року по 30.06.2010 року застосованого при оптимізації коефіцієнта (з дня невірного нарахування, тобто на думку позивача з 01.08.2010 року) викладено у скарзі спрямованій до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.06.2018.

Посилання позивача на незгоду відповідача з його вимогами про виключення з підрахунку заробітної плати періоду є лише припущенням, яке не ґрунтується на належних доказах.

Оскільки виключення певного періоду часу зі страхового стажу на підставі частини 1 статті 40 Закону №1058 проводиться лише за ініціативою пенсіонера, а позивач у заяві про перерахунку пенсії такого бажання не висловив, то відповідач по справі у спірних правовідносинах діяв правомірно, а включення періоду після 01.07.2000 автоматизованим способом відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача при здійснення перерахунку пенсії стосовно включення періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії автоматизованим способом, оскільки для виключення конкретного періоду, заявником повинно бути зазначено цей період при подані заяви про призначення (перерахунок) пенсії.

Суд зазначає, що дії відповідача не порушують пенсійні права позивача. Позивач не позбавлений права звернутися з відповідною заявою до відповідача, вказавши період стажу, який необхідно виключити з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки позивач в порядку, встановленому Законом № 1058-IV та Порядком, до органу Пенсійного фонду України з заявою встановленого зразка про проведення перерахунку пенсії по заробітку не звертався, відповідно відповідачем не приймалось рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії по заробітку.

Таким чином, судом першої інстанції було повно встановлено обставини цієї справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 р. у справі № 200/14091/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 р. у справі № 200/14091/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 10 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді М.Г. Сухарьок

І.В. Сіваченко