ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2945/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 29.03.2019 та рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 20.06.2019;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 23.01.2014, у розмірі відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши коефіцієнт заробітної плати позивача, показника середньої заробітної плати за три роки до 2014 року, з проведенням перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 23.01.2014, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми позивачу, починаючи з 23.01.2014 до їх фактичної виплати, з дотриманням норм закону щодо пенсії, яка не може бути меншою за мінімум, встановлений законом.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.10.2019 відмовлено у відкритті провадження у даній адміністративній справі у частині позовних вимог про: визнання протиправним та скасування рішення Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 29.03.2019 та рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 20.06.2019; зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 23.01.2014, у розмірі відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши коефіцієнт заробітної плати позивача, показника середньої заробітної плати за три роки до 2014 року, з проведенням перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 23.01.2014, з дотриманням норм закону щодо пенсії, яка не може бути меншою за мінімум, встановлений законом.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.10.2019 прийнято позовну заяву у частині, відкрито провадження у справі та призначено останню, у частині позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 з компенсацією втрати частини доходів на несвоєчасно нараховані суми, починаючи з 23.01.2014 до їх фактичної виплати, до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову.

Відповідачем, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, оскільки вважає, що вказаний строк повинен обчислюватись з 21.03.2019 - дати звернення представника позивача до відповідача, а також зазначивши, що пенсія позивачу виплачується згідно з рішенням суду, у зв`язку з чим вважає, що в діях відповідача відсутня вина та відсутній не виплачений дохід. Також зауважив, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Водночас бюджетами Пенсійного фонду України на 2014-2019 роки не передбачено видатки на проведення індексації пенсії у відповідні роки.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що позивачу лише 26.06.2019 стало відомо про порушення його права на перерахунок пенсії відповідно до чинного законодавства. Також зазначив, що відзив на позов жодним чином не спростовує доводів позовної заяви, а лише вказує на її обґрунтованість.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.03.2014 у справі №750/278/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові щодо відмови у виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 23.01.2014; у іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.03.2015 у справі №750/1195/15-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2015, позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові з приводу не перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 23.01.2014; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 , починаючи з 23.01.2014, з дотриманням положень статті 46 Конституції України, статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», а також законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нарахувавши її в розмірі, не меншому прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як випливає з листа Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 29.03.2019 №8966/06 та наявних в матеріалах справи розпоряджень відповідача щодо позивача, пенсія ОСОБА_1 нарахована з 23.01.2014 у розмірі 949,00 грн. (прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік») та з 01.01.2015 у розмірі 1074,00 грн. (прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»). Виплата пенсії проводиться по даний час (а.с.47-48,55-61).

Вважаючи, що має право на проведення індексації пенсії з компенсацією втрати частини доходів на несвоєчасно нараховані суми, починаючи з 23.01.2014 до їх фактичної виплати, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону №2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Із наведеного вбачається, що дія Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Пункти 1, 2 згаданого Порядку №159 відтворюють положення Закону та конкретизують підстави і механізм виплати компенсацій.

Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу (пенсії) проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Приписи пункту 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-III та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зазначена правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України у постановах від 19.12.2011 у справі №6-58цс11, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, яка у подальшому знайшла своє відображення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 521/940/17 та від 24.01.2019 у справі №159/1615/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку свідчить, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача, що ним своєчасно виплачено пенсію на виконання рішення суду є безпідставними, адже компенсація, передбачена Законом №2050-III, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду.

Суд зауважує, що обов`язки нараховувати, перераховувати та виплачувати пенсію відповідач має відповідно до пенсійного законодавства. З рішення суду ці обов`язки не виникають. Визнання судом протиправною бездіяльність відповідача з приводу не перерахунку позивачу пенсії та зобов`язання відповідача перерахувати пенсію підтверджують факт неналежного виконання зазначених обов`язків у минулому. Отже немає жодних підстави вважати, що до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням відповідач діє правомірно та не допускає прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-III.

Аналогічна правова позиція висловлена і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №676/1557/16-ц (провадження № 14-197 цс 19), висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що саме з вини відповідача позивач з 23.01.2014 по день фактичної виплати донарахованих сум пенсії не отримував частину доходу (пенсії), на який він має право, згідно з судовим рішенням у справі №750/1195/15-а, що свідчить про наявність достатніх та необхідних правових підстав для отримання ним компенсації, передбаченої вищенаведеними нормами права.

Європейський суд з прав людини у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) надав тлумачення поняттю «майно» саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Згідно зі статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Твердження відповідача про те, що судове рішення, яким позивачу присуджено певні виплати, ним виконано, і тому, на думку відповідача, підстави для виплати позивачу компенсації, щодо якої він звернувся з даним позовом, відсутні, є необґрунтованими та порушують конституційне право позивача на компенсацію за допущене відповідачем порушення строків виплати частини його доходу (пенсії).

У свою чергу, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже вказаним Законом №1282-XII передбачено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Так, пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).

За приписами пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Крім того зазначається, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У свою чергу відповідач у відзиві на позов посилається на той факт, що бюджетами Пенсійного фонду України на 2014-2019 роки не передбачено видатки на проведення індексації пенсії у відповідні роки.

Проте суд вважає необґрунтованими вищевказані посилання відповідача, оскільки у відповідності до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже посилання відповідача на відсутність фінансових ресурсів, як на причину невиконання покладеного на нього обов`язку по проведенню нарахування та виплати індексації, є необґрунтованим та є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

За таких обставин доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не можуть бути підставою для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті гарантованих Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» сум індексації.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області провести індексацію пенсії ОСОБА_2 з компенсацією втрати частини доходів на несвоєчасно нараховані суми, починаючи з 23.01.2014.

Щодо посилання відповідача у відзиві на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки вказаний строк повинен обчислюватись з 21.03.2019 - дати звернення представника позивача до відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, як випливає з матеріалів справи, про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 20.06.2019 №157/03-21, до якого було додано розрахунки поновленої пенсії позивача, а до суду позивач звернувся 27.09.2019 (а.с.54-62,72).

З огляду на наведене, на переконання суду, позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду, а судом не знайдено підстав для залишення позову без розгляду.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено суду правомірності своїх дій та рішень, у зв`язку з чим та враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 з компенсацією втрати частини доходів на несвоєчасно нараховані суми, починаючи з 23.01.2014.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 09.12.2019.

Позивач : ОСОБА_1 (адреса для листування: «В. Меламед. Юридичний АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).

Суддя В.В. Падій