КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 року м. Київ № 320/4017/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Нагинайло В.В.,

від відповідача - Думанський М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,визнання бездіяльності

протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення предмету позову, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головного управління ДФС у Київській області №Ф-9829-55 від 11.05.2019;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Київській області щодо невиключення інформації про позивача як про платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхувальника з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхувальника з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з інформаційних баз органів доходів та зборів та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області та його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області виключити з бази даних «Інформаційна система «Податковий блок» інформацію про ОСОБА_1 як про платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - особу, що проводить незалежну професійну діяльність, виключити з реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформацію про ОСОБА_1 як про страхувальника: код та назва категорії страхувальника 230 «Особи, які проводять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності», а також вилучити цю інформацію про ОСОБА_1 з цих баз даних «Інформаційна система «Податковий блок» та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.05.2019 Головне управління ДФС у Київській області протиправно прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф -9829-55 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5211,36 грн. Вказана сума боргу (недоїмки) була нарахована позивачу як самозайнятій особі - адвокату, оскільки позивач має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Позивач зазначає, що умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Проте, як стверджує останній, він працює за трудовим договором укладеним з ТОВ «ІСТ АГРО СЕРВІС» та займає посаду - начальник юридичного управління. Незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, не здійснює, доходу від такої діяльності не отримує, що підтверджується книгою обліку доходів та витрат, зареєстрованої 07.09.2012 у Державній податковій інспекції Обухівського району Київської області, яка не місить жодного запису про отриманий дохід.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 відкрито провадження у даній справі та ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що згідно з даними інтегрованої картки позивача по єдиному соціальному внеску контролюючим органом в автоматичному режимі збільшено зобов`язання, здійснено наступні нарахування:

- ЄСВ за ІV кв. 2018 (г.т.с. 19.01.2019) - 819, 06 грн.*3=2457,18 грн.;

- ЄСВ за І кВ. 2019 (г.т.с. 19.04.2019) - 918,08 грн.*3=2754,18 грн.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 -VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які проводять незалежну професійну діяльність. Тому, згідно внесених змін, якщо адвокати мають статус осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність та фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування (у т.ч. першої групи), не отримують дохід або отримують його у розмірі, нижчому ніж мінімальний страховий внесок, то вони зобов`язані сплачувати ЄСВ з 01.01.2018.

У зв`язку з наявністю в ІКП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ на підставі ст. 25 Закону №2464 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9829-55 від 11.05.2019.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ ДФС у Київській області виключити з бази даних АІС «Податковий блок» інформації щодо платника, відповідач зазначив, що висновки, викладені в інтегрованій картці платника, які складені податковим органом, є відображенням дії працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, а відтак не порушують прав останнього, тому суд не може задовольняти позови платників про внесення змін до баз фіскальних органів.

У додаткових поясненнях наданих до суду відповідач зазначив, що не зважаючи на те, що позивач не здійснював незалежну професійну діяльність в якості адвоката та не отримуючи від неї жодного доходу зобов`язаний був нараховувати і сплачувати ЄСВ, оскільки у цей період він був зареєстрований як самозайнята особа, особа, яка проводить незалежну професійну діяльність у сфері юридичної практики, тому просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив про те, що з 01.01.2018 року, згідно з абзацем 3 ч. 8 ст. 9 Закону (в редакції Закону № 2148-VІІІ від 03.10.17) самозайняті особи були переведені з річної оплати ЄСВ на квартальну, але жодних «інтегрованих карток податкової», як джерел для нарахування ЄСВ в Законі не з`явилось. Тому твердження відповідача про те, що в інтегрованих картках платників єдиного внеску поквартально автоматично відображаються суми нарахованого єдиного внеску фізичним особам - підприємцям на загальній системі оподаткування та особам, які проводять незалежну професійну діяльність» не відповідає приписам закону.

Додатково позивач звертав увагу суду, що незаконним є винесення вимоги від 11.05.2019 року, оскільки першу подібну за своєю безпідставністю та незаконністю вимогу вже було сформовано ГУ ДФС в Київській області 14.02.2019 року, за № Ф - 9829-55 на суму 2 457 грн. 18 коп. (також за 4 квартал 2018 року). При цьому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 у справі 320/2045/19 цю вимогу про сплату боргу (недоїмки) скасовано. Отже, в оскаржуваній зараз вимозі № Ф- 9829-55 від 11.05.2019 сума 2 457 грн.18 коп. за 4 квартал 2018 року повторно та незаконно дублюється та знову виставляється до сплати, тобто, відповідач хоче двічі отримати ЄСВ за один і той же період, що є протиправним.

Разом з тим, позивач зазначив, що з метою припинити безпідставне виставлення йому вимог по ЄСВ заявою від 12.06.2019 року він просив відповідача виключити його та інформацію про нього, як про страхувальника та/або платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з усіх інформаційних систем органу доходів і зборів та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, вилучити цю інформацію. Проте замість вилучення інформації, відповідач надіслав листа «про розгляд звернення» №16588/Н/10-36-13-01 від 10.07.2019 року, чим порушив вимоги частини четвертої статті 32 Конституції України, відповідно до якої, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Крім того, позивачем надано до суду пояснення вх. №25431/19 від 20.09.2019, відповідно до змісту яких позивач посилаючись на рішення Верховного Суду у зразковій справі № 520/3939/19 та зазначає, що розділом ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755. Так, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком №1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком №2 до цього пункту. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою цієї особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок № 1162 не передбачає.

У додаткових поясненнях наданих до суду позивач вказав, що друга позовна вимога не спрямована на внесення змін до оперативних даних щодо сплати ЄСВ у базі даних «Інформаційна система «Податковий блок», оскільки позивач просить зобов`язати відповідача взагалі виключити дані щодо нього з системи та реєстру страхувальників у зв`язку з незаконним нарахуванням ОСОБА_1 ЄСВ.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 суд замінив відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Київській області. Разом з тим, суд витребував від Головного управління Державної податкової служби у Київській області:

1) докази надсилання або вручався позивачу листа № 180819 № 2175/Г/1-13-10-16-08-11;

2) відомості про те, на підставі яких заяв чи звернень позивач був внесений до бази даних "Інформаційна система "Податковий блок", а також Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Реєстру страхувальників Державного реєстру державного загальнообов`язкового соціального страхування; у разі відсутності вказаних відомостей надати до суду письмові пояснення з приводу того, з яких підстав відомості про позивача були внесені до вказаних баз даних.

У судове засідання, призначене у справі на 03.12.2019 з`явилися позивач та уповноважений представник відповідача.

Позивач в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовні заяві та додаткових поясненнях.

Присутній у судовому засідання представник відповідача заперечував щодо позову, просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.08.2012 № 248 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.08.2012 № 4995/10 ( т. 1, а.с.33).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 12.04.2017 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ІСТ АГРО СЕРВІС».

Так, відповідно до довідки №ІАС00000023 від 04.03.2019 ТОВ «ІСТ АГРО СЕРВІС» позивач з 12.04.2017 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ІСТ АГРО СЕРВІС» та займає посаду начальника юридичного управління. Крім того, відповідно до відомостей вказаної довідки за період січень 2018 року по січень 2019 року йому сплачено заробітну плату та сплачені по ній податки та збори, в тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (т.1, а.с. 38).

Крім того, згідно довідки № ІАС 00000038 від 08.07.2019 за період січень 2019 року по червень 2019 року ОСОБА_1 працював у ТОВ «ІСТ АГРО СЕРВІС» та отримав заробітну плату по якій сплачені податки та збори, в тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (т.1, а.с. 39).

Судом встановлено, що нарахування та утримання податків і зборів, у тому числі утримання єдиного внеску з доходу ОСОБА_1 у період з січня 2018 по липень 2019, провадилось його роботодавцем.

Відповідно до довідки № 430/9426 від 06.09.2012 адвокат Нагинайло В.В. взятий на облік платника податків в органах державної податкової служби 05.09.2012 за № 9426 та перебуває на обліку в ДПІ у Обухівському районі (т.1, а.с.40).

11.05.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9829-55, згідно з якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 5211,36 грн. (т.1, а.с. 14).

Позивач не погоджуючись з вказаним рішення контролюючого органу звернувся зі скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головного управління ДФС у Київській області № Ф-9829-55 від 11.05.2019 до Державної фіскальної служби України (т.1, а.с.15-17).

Рішенням Державної фіскальної служби України «Про результати розгляду скарги» від 15.07.2019 № 32984/6/99-99-11-05-02-25 залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-9829-55, а скаргу адвоката Нагинайло В.В. від 12.06.2019 без задоволення ( т.1, а.с.18-20).

Крім того, судом було встановлено, що 12.06.2019 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області, Обухівського управління ГУ ДФС у Київській області із заявою про виключення з інформаційних систем органу доходів та зборів, реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування персональних даних про заявника як про страхувальника та/або платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виключення заявника та інформації про нього з вказаних інформаційних систем та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (т.1, а.с.23-25).

Листом від 10.07.2019 № 16588/Н/10-36-13-01 Головне управління ДФС у Київській області повідомило позивачу про те, що згідно даних офіційного публічного реєстру Міністерства юстиції України - Єдиного реєстру адвокатів України (http ://erau. unba. or g. ua) ОСОБА_1 обліковується у Раді адвокатів Київської області. Свідоцтво №4995/10 від 30.08.2012 року, видане Київською обласною КДКА на заняття індивідуальною адвокатською діяльністю за адресою; АДРЕСА_1 . Враховуючи зазначене, 05.09.2012 року по ОСОБА_1 до інформаційної системи були внесені відомості про реєстрацію його, як особи, що провадить незалежну професійну діяльність - адвокат.

Разом з тим, відповідач зазначив, що листом ГУ ДФС у Київській області від 18.07.2018 року за №2175/Г/10- 13-10-16-08-011 фізичну особу, зареєстровану як особу, що провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку як платник єдиного внеску, ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття його на облік як платника єдиного внеску та внесено в реєстр страхувальників, як особу, що провадить незалежну професійну діяльність з ознакою «платник не подав заяву для взяття на облік» (т.1, а.с.26-28).

Вважаючи дії відповідача щодо не виключення інформації про ОСОБА_1 як про платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхувальника з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з інформаційних баз органів доходів та зборів та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування протиправними, а вимогу про сплату такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з вимогами пункту 12 статті 1 Закону № 2464-VІ основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Згідно пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до вимог пункту другого частини першої статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами пункту третього частини першої статті 1 Закону № 2464, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464) .

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до вимог пункту п`ятого частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Тобто, законодавець у поняття «платника єдиного внеску» у контексті пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачив дві одночасні умови: а) провадження незалежної професійної діяльності; б) отримання доходу від цієї діяльності.

Суд вважає, що норма передбачена пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є спеціальною стосовно осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Інші норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не можуть суперечити нормі, передбаченій пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Приписами підпункту другого пункту першого статті 7 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом першим частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ закріплено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише за умови, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності, і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Суд звертає увагу, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Законом № 2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. Із системного аналізу його норм убачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнятою особою, та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

У цьому контексті, суд звертає увагу, що пунктом другим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з вимогами статті 13 вказаного вище Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, судом встановлено, що позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30 серпня 2012 року № 4995/10.

При цьому, з 12.04.2017 по даний час позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ІСТ АГРО СЕРВІС», займає посаду начальника юридичного відділу. Отже, у розумінні вимог Закону № 2464-VI, позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховують та сплачують роботодавці в розмірі, не менше мінімального страхового внеску, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником і не здійснював адвокатської діяльності як самозайнята особа та не отримував доходу від цієї діяльності.

При цьому, з наявних у матеріалах довідок ТОВ «ІСТ АГРО СЕРВІС» №№ІАС00000023 від 04.03.2019 та № ІАС 00000038 від 08.07.2019 судом встановлено, що позивачу за період січень 2018 по червень 2019 (включно) була нарахована та виплачена заробітна плата за основним місцем роботи, з якої сплачено податки та збори, в тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що єдиний внесок за застраховану особу - ОСОБА_1 у період з січня 2018 по червень 2019 (включно) сплачувався роботодавцем страхувальника - ТОВ «ІСТ АГРО СЕРВІС».

Разом з тим, з наданої до суду копії книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність адвоката Нагинайло В.В., судом встановлено, що остання не містить жодних відомостей щодо розміру отриманих доходів від здійснення діяльності (т.1, а.с.41-141).

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що за ІV квартал 2018 - І квартал 2019 року позивач не отримав доходів від здійснення незалежної професійної діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як особи, яка має посвідчення адвоката - самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

У свою чергу, представником відповідача не надано суду будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач здійснював та здійснює незалежну професійну діяльність поза межами ТОВ «ІСТ АГРО СЕРВІС», як самозайнята особа та отримує дохід від такої діяльності.

Наведена обставина дає підстави для висновку, що визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДФС у Київській області сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28 березня 2019 року у справі № 820/6324/17, які в силу приписів п.5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування при виборі застосуванні норм права до спірних відносин.

Крім того, в ході судового розгляду справи, судом було встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 у справі № 320/2045/19 за позовом адвоката Нагинайла Владислава Валентиновича до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № Ф-9829-55 від 14 лютого 2019 року.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Слід зазначити, що з наданого до суду відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що контролюючим органом позивачу як само зайнятій особі по єдиному соціальному внеску контролюючим органом в автоматичному режимі здійснено наступні нарахування:

- ЄСВ за ІV кв. 2018 (г.т.с. 19.01.2019) - 819, 06 грн.*3=2457,18 грн.;

- ЄСВ за І кВ. 2019 (г.т.с. 19.04.2019) - 918,08 грн.*3=2754,18 грн.

При цьому, відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень позивача, контролюючим органом у скасованій рішенням суду від 26.07.2019 у справі № 320/2045/19 вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9829-55 від 14.02.2019 було нараховано ЄСВ за ІV кв. 2018 у розмірі 2457,18 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає неправомірними дії відповідача щодо здійснення повторного нарахування ОСОБА_1 суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за один і той же період у іншій вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Отже, беручи до уваги досліджені обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги про сплату боргу(недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 11.05.2019 № Ф-9829-55, відтак остання підлягає скасуванню.

Щодо другої позовної вимоги слід зазначити про таке.

Статтею 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платника єдиного внеску є:

1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Порядок № 1162).

Пунктом 4 розділу І Порядку № 1162 визначено,що взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно з п.1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону N 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою N 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону N 2464, подають заяву за формою N 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Аналогічні приписи містяться у Порядку взяття на облік за основним місцем обліку самозайнятих осі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" (далі - Порядок № 1588).

При цьому, відповідно до пункту 4 розділу VІ Положення № 1162 якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідач включив відомості про ОСОБА_1 як особу, що проводить незалежну професійну діяльність - адвокатську діяльність до бази даних «Інформаційна система «Податковий блок», з якої автоматично було перенесено інформацію до реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до витягу № 11168 від 26.07.2019 з реєстру страхувальників щодо фізичної особи, яка проводить незалежну професійну діяльність у ньому наявні відомості про ОСОБА_1 як про страхувальника: код та назва категорії страхувальника 230 «Особи, які проводять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності» (т.1, а.с.158).

Підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Порядок №422).

Відповідно до абзаців шостого - чотирнадцятого пункту 2 Розділу I Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю.

Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників.

Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.

Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Відповідно до абзаців першого - другого пункту 5 Розділу I Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Абзацами п`ятим - шостим пункту 5 Розділу I Порядку №422 визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону N 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (частина перша статті 16 Закону N 2464-VI).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону N 2464-VI).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону N 2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону N 2464-VI).

Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону N 2464-VI).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення N 10-1), яке відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу III Положення N 10-1).

Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 2 розділу III Положення N 10-1).

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Як було зазначено позивачем у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, недоїмка по єдиному соціальному внеску виникла на підставі щоквартальних нарахувань за І квартал 2018 року та І квартал 2019 року по ЄСВ в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а саме адвокатську.

При цьому, як було встановлено судом раніше, у ОСОБА_1 відсутній обов`язок сплачувати ЄСВ як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, оскільки дохід від такої діяльності позивач не отримував. При цьому ОСОБА_1 є працевлаштованим як у період за який нараховано суми до сплати і сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), так і у період розгляду даної справи, відтак сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нього здійснює роботодавцем.

Крім того, судом встановлено, що за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Київській області про скасування попередньої винесеної податкової вимоги про сплату ЄСВ, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 у справі № 320/2045/19 було визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-9829-55 від 14.02.2019. Вказане рішення суду набрало законної сили 12.11.2019.

Однак, незважаючи на рішення про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-9829-55 від 14.02.2019 та оскарження позивачем спірної вимоги у даній справі, відповідачем 12.08.2019 було сформовано нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9829-55 на суму 7965,54 грн.

Відтак, не дивлячись на висновки суду, які викладені у рішенні від 26.07.2019 у справі № 320/2045/19, яке набрало законної сили, відповідач системно протиправно порушує права позивача продовжуючи формувати та надсилати позивачу як платнику ЄСВ - особі, яка здійснює незалежну, професійну діяльність відповдіні вимоги, з огляду на що суд дійшов висновку, що контролюючим органом не вчинено жодних дій, які б свідчили про приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів та зборів з урахуванням відсутності підстав для нарахування ЄСВ ОСОБА_1 як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а саме адвокатську.

Враховуючи те, що позивач працює за умовами трудового договору, не здійснює незалежну професійну діяльність та не отримує дохід від такої діяльності і відповідно не є таким платником, суд дійшов висновку, про наявність протиправної бездіяльності Головного управління ДФС у Київській області щодо не виключення інформації про ОСОБА_1 , як про платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхувальника з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з інформаційних баз органів доходів та зборів та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДФС та його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Київській області виключити з бази даних "Інформаційна система "Податковий блок" інформацію про ОСОБА_1 як про платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - особу, що проводить незалежну професійну діяльність, виключити з реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформацію про ОСОБА_1 як про страхувальника: код та назва категорії страхувальника 230 "Особи, які проводять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності", а також вилучити цю інформацію про ОСОБА_1 з цих баз даних "Інформаційна система "Податковий блок" та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів владивідповідноїдержави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02), рішення "Айдин (Aydin) проти Туреччини" від 22 вересня 1997 року, та "Кайя (Kaya) проти Туреччини" від 19 лютого 1998 року».

Частиною четвертою статті 32 Конституції обумовлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

З огляду на вище наведе, враховуючи ту обставину, що відповідачем систематично приймаються вимоги про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ позивачу, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, який є найманим працівником та не здійснює адвокатську діяльність, ефективним способом захисту позивача у даному випадку є задоволеня вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області, яке є правонаступником прав та обов`язків Головного управління ДФС у Київській області виключити з бази даних «Інформаційна система «Податковий блок», Реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації про ОСОБА_1 як про страхувальника та/або платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (N 23759/03 та N 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic"N 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy N 33202/96).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70 - 71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява N 33202/96, пункт 120. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, пункт 74, "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. згадані вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення та правомірності своїх дій, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією № ПН 1615947 від 24.07.2019, відтак вся сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивач при зверненні до суду просив у відповідності до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду по справі.

Приписами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що у даному випадку існують достатні підстави для встановлення судового контролю шляхом покладення обов`язку на Головне управління Державної податкової служби у Київській області подати протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головного управління ДФС у Київській області №Ф-9829-55 від 11.05.2019.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Київській області щодо невиключення інформації про ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) як про платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхувальника з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з інформаційних баз органів доходів та зборів та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

4. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код 43141377; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення,5А) виключити з бази даних "Інформаційна система "Податковий блок" інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) як про платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - особу, що проводить незалежну професійну діяльність, виключити з реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформацію про ОСОБА_1 як про страхувальника: код та назва категорії страхувальника 230 "Особи, які проводять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності", а також вилучити цю інформацію про ОСОБА_1 з цих баз даних "Інформаційна система "Податковий блок" та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код 43141377; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) суму судового збору у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 копійок на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

6. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 грудня 2019 р.