ун. № 757/2992/17-к пр. № 1-кп/759/50/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження (№ 42016010000000204, внесене до ЄРДР 12 вересня 2016 року) за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Білогірськ, Українська РСР, громадянка України, (і.п.н. НОМЕР_1 ), освіта вища, відома остання адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , не судима, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08 квітня 2014 року № 1183- VIІ),

сторони провадження: прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачена ОСОБА_12 та її захисник ОСОБА_13 , -

В С Т А Н О В И В:

Громадянка України ОСОБА_12 вчинила державну зраду, а саме, умисно на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України надавала Російській Федерації (далі РФ) як іноземній державі допомогу в проведенні підривної діяльності проти України за таких обставин.

Внаслідок розпочатої 20 лютого 2014 року збройної агресії РФ проти України відбулася воєнна окупація невід`ємної частини України Автономна Республіка Крим та м. Севастополь, а в подальшому і незаконна анексія цієї території України, під час якої РФ утворила на окупованій території України федеральні органи державної влади РФ, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над цією територією. Таким чином, підривна діяльність з боку РФ проти України мала відкриту активну фазу, яка виражалася в окупації частини території України, що триває по теперішній час, та подальшій анексії цієї окупованої території.

Під час цих подій громадянка України ОСОБА_12 , будучи колишнім депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі АР Крим) шостого скликання, повноваження якої припинено Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VIІ, з власної ініціативи добровільно вирішила надати допомогу РФ в проведенні такої підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України, тобто вчинити державну зраду.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на надання РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України, ОСОБА_12 17 березня 2014 року, перебуваючи у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, особисто взяла участь у незаконному засіданні Верховної Ради АР Крим, повноваження якої були вже припинені Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VIІ. Тим самим ОСОБА_12 забезпечила кворум вказаного засідання, на якому були прийняті явно незаконні рішення Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою було самопроголошено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», на території якої втрачають дію законодавство та юрисдикція України, а державна власність України переходить до державної власності «Республіки Крим», яка звертається до РФ з пропозицією про її прийняття до складу РФ, а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» з моменту її проголошення незалежною суверенною державою є «Державна рада Республіки Крим».

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на проведення підривної діяльності проти України на шкоду її суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці, ОСОБА_12 11 квітня 2014 року, перебуваючи у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, особисто як «депутат» взяла участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна рада Республіки Крим», чим забезпечила його функціонування, та своїм голосуванням забезпечила одноголосне прийняття в числі 88 колишніх депутатів Верховної Ради АР Крим шостого скликання, повноваження якої були припинені 15 березня 2014 року, явно незаконного рішення «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.

Крім того, ОСОБА_12 у період з липня по вересень 2014 року, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, будучи обізнаною з питань виборчого процесу, який встановлено на території України Конституцією України та законами України, з метою надання законного вигляду протиправним діям державної влади РФ на території України, діючи добровільно та умисно в інтересах РФ на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній безпеці України, взяла участь у незаконно організованих на території АР Крим виборах до незаконно створеної «Державної ради Республіки Крим» від Всеросійської політичної партії «Єдина Росія» Кримського регіонального відділення. За результатами участі у вказаних незаконних виборах на території України в АР Крим ОСОБА_12 обрана депутатом незаконно створеного представницького органу окупаційної влади РФ «Державної ради Республіки Крим» першого скликання.

Вказаними умисними діями ОСОБА_12 порушила вимоги ст. ст. 5, 19, 68, 72 та 73 Конституції України, якими встановлено порядок зміни території України та покладено обов`язок на органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, ст. ст. 1,3, 9 та 10 Закону України «Про Верховну Раду АР Крим», які визначають повноваження та порядок діяльності Верховної Ради АР Крим в правовому полі України, оскільки як колишній депутат Верховної Ради АР Крим взяла участь у створенні та діяльності на території України нелегітимного представницького органу «Державна рада Республіки Крим» як його «депутат», що призвело до фактичної зміни території України, втрати адміністративно-територіальної одиниці України, посилення заходів тимчасової окупації АР Крим з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а також забезпечило становлення та належне функціонування незаконно створених окупаційних правоохоронних органів РФ, органів законодавчої, виконавчої, судової влади РФ, надавши тим самим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України.

Застосовані судом правові процедури.

Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia) (т. 1 а. 166-169, 181-184; т. 71-72), остання показань суду не надавала, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавала.

Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, яка реально була забезпечена державою.

Аналіз наявнихв матеріалахсправи численнихдокументів напідтвердження завчаснихналежних викликів ОСОБА_12 до слідчого(прокурора)(т.1а.153-165,176-179;т.2а.95-97;т.3а.23-30) та суду (т. 1 а. 89-92, 99-104, 106-112, 115-117, 121-125), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри (т. 1 а. 143-148, т. 2 а. 27-28), висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження (т. 1 а. 187-192, 198-203; т. 3 а. 63-70: т. 4 а. 63-68, 74-79, 83-88, 92-95 та ін.) свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безплатно для неї. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_12 скористалася своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_12 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою вона не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Позиція сторони захисту.

Захисник не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою і з`ясувати в неї правову позицію щодо висунутого обвинувачення. На думку захисту, винуватість ОСОБА_12 у вчиненні поставленого їй у провину злочину не доведена допустимими, належними та переконливими доказами поза розумним сумнівом, підстав для кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 111 КК України, відсутні, а відтак суду належить ухвалити виправдувальний вирок через не доведення участі ОСОБА_12 у вчиненні злочину.

Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.

Тимчасова окупаціяз бокуРФ частинитериторії України АРКрим,яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доведення.

Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.

06 березня 2014 року Верховною РадоюАР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014від 07березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної РадиАР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014від 14березня 2014 року визнана неконституційною.

11березня 2014 року Постановою Верховної РадиАР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим».Указом ПрезидентаУкраїни від14березня 2014року № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної РадиАР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.

Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.

17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».

18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.

21 березня 2014 року прийнятий Федеральний Конституційний Закон РФ № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).

11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ (т. 2 а. 164-195).

Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.

Крім того, Верховною Радою України 21 квітня 2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України (т. 3 а. 156-163).

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.

Вказані резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.

Судом в інтересах даного кримінального провадження ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази з тим, щоб дослідити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченої безпосередньо в контексті висунутого їй обвинувачення.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Громадянство України ОСОБА_12 підтверджено даними її облікової карткиособи Державної міграційної служби України, у якій зафіксовано зображення ОСОБА_12 і яка 20 грудня 1996 року отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 (т. 3 а. 80), дослідженого судом протоколу огляду документів від 22 грудня 2016 року та додатків до нього (т. 3 а. 1-6), за яким ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто як громадянин України 25 березня 2008 року заповнила анкету отримувача паспорту громадянина України для виїзду за кордон, який їй виданий 09 вересня 2008 року.

Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.

Згідно з положеннями Закону України «Про громадянствоУкраїни» від18січня 2001року №2235-III,який визначаєпідстави іпорядок набуттята припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20).

За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України. Колегія суддів при цьому бере до уваги, що законодавство РФ визначає підстави набуття та припинення громадянства РФ, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 18 та 19 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону № 1207, дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_12 на час поставлених їй у провину подій була громадянином України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею як громадянкою України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати нею громадянства України. Через оголошену ОСОБА_12 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускаєтьсяі їївихід з громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_12 громадянства РФ не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянином України

За даними листів Департаментузахисту національноїдержавності СБУ№ 5/3/4-20219від 22листопада 2017року та № 5/3/2-6731від 24березня 2015року (т. 1 а. 137; т. 2 а. 84-89) ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає на території АР Крим, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні протоколів оглядуінтернет-виданьвід 23лютого 2015року,від 27та 28липня,07та 21грудня 2016року тадодатків доних (т. 3 а. 11-14 сайт «Державної Ради Республіки Крим», 15-17 сайт Верховної Ради АР Крим, 18-22 та 107-110 - сайт «Державної Ради Республіки Крим», 112-119 сайт Центральної виборчої комісії РФ) у виді персональних даних про депутатів Верховної Ради АР Крим, «Державної ради Республіки Крим» та в подальшому Держдуми РФ, серед таких значиться ОСОБА_12 , 1965 р.н., яка неодноразово обиралася до Верховної Ради АР Крим, останнім часом від партії «Союз», з 2011 року заступник Кримської республіканської організації партії «Союз», з листопада 2012 року депутат Верховної Ради АР Крим («Державної ради Республіки Крим»), у вересні 2014 року обрана до «Державної ради Республіки Крим» по виборчому округу від Кримського регіонального відділення всеросійської політичної партії «Єдина Росія», станом на 2016 рік займала посаду голови «Комітету Державної ради Республіки Крим по культурі та з питань охорони культурної спадщини», у вересні 2016 року обрана депутатом Держдуми РФ.

Ці дані узгоджуються з показаннями допитаних під час судового розгляду свідків, які засвідчили відому їм роль ОСОБА_14 в процесі відторгнення АР Криму від України.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що з 1998 року працював у регіональній на території АР Крим Чорноморській телерадіокомпанії на різних посадах журналіст, продюсер, головний редактор тощо. Обвинувачену знав особисто як публічну особу депутата Верховної Ради АР Крим у зв`язку із здійсненням журналістської діяльності, запрошував її на телевізійні ефіри, особистих стосунків та конфліктів між ними не було, підстав оговорювати її немає. 26 лютого 2014 року він був присутній на мітингу на підтримку України перед будівлею Верховної Ради АР Крим, парламент охороняла міліція, а ранком 27 лютого до цієї ж будівлі ближче аніж за 200 метрів вже підійти не було можливості, оскільки вона була оточена міліцією по периметру, а над будівлею замість державного прапора України був піднятий російський прапор. 01 березня 2014 року з будівель парламенту та уряду Криму вже вийшли не ховаючись озброєні військовослужбовці РФ, які там перебували, відтак весь цей час з 27 лютого українська міліція охороняла озброєних російських військовослужбовців, що захопили урядові будівлі. Було зрозуміло, що це російській військовослужбовці за озброєнням, формою одягу та транспортом, на якому вони пересувалися. У вечорі 27 лютого 2014 року журналісти його каналу отримали відео засідання Верховної Ради АР Крим, на якому уряд було відправлено у відставку, АКСЬОНОВА було призначено новим головою уряду АР Крим та призначено референдум в Криму на кінець травня 2014 року. На це засідання допустили тільки представників російських ЗМІ. У подальшому відбувалися ще засідання Верховної Ради АР Крим, в тому числі і після її розпуску, дата референдуму була змінена на 16 березня 2014 року, затверджувалися його результати, а 11 квітня 2014 року була прийнята «Конституція Республіки Крим». Переглядаючи відео записи цих подій різних телевізійних каналів, серед депутатів Верховної Ради АР Крим, які брали участь в таких засіданнях, в тому числі і після розпуску парламенту, він чітко ідентифікував ОСОБА_16 , яку знав особисто. З цих відео було видно, що ОСОБА_17 на своєму робочому місці депутата (орієнтовно третій ряд в сесійній залі) брала участь у голосуванні питання про зміну дати кримського референдуму на 16 березня 2014 року, а також голосувала 11 квітня 2014 року за прийняття «Конституції Республіки Крим», щодо інших засідань кримського парламенту за її участі він не може пригадати за давністю подій. Як при цьому уточнив свідок, після 27 лютого 2019 року він не був присутнім на засіданнях парламенту Криму. Як йому також відомо, ОСОБА_17 у Верховній Ради АР Крим представляла партію «СОЮЗ», члени якої публічно висловлювались про підтримку загальнокримського референдуму та відторгнення АР Крим від України на користь РФ, у подальшому ОСОБА_12 у вересні 2014 року була обрана депутатом «Державної ради Республіки Крим», а у 2016 році депутатом Держдуми РФ.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що також у зв`язку із здійсненням журналістської діяльності у Чорноморській телерадіокомпанії знав ОСОБА_12 як депутатку кримського парламенту, що обіймала цю посаду тривалий час, хоча особисто з нею знайомим не був. Станом на лютий 2014 року він працював вже редактором каналу, а тому безпосередньо на зйомки не виїжджав, але на відзнятих матеріалах, які привозили журналісти, були зафіксовані публічні звернення багатьох депутатів, які пояснювали свої дій в сесійній залі та прийняті ними рішення, серед них була і ОСОБА_17 , яка казала про незалежність Криму та його приєднання до РФ.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що станом на лютий 2014 року обіймав посаду міністра курорту та туризму АР Крим, перед цим був обраний депутатом Верховної Ради АР Крим п`ятого скликання. Всі ці часи спілкувався з робочих питань із депутатом кримського парламенту п`ятого та шостого скликань ОСОБА_12 , хоча особистих стосунків з нею в нього не було. 10 березня 2014 року він покинув АР Крим, оскільки висловлювався проти його анексії, а тому про подальшу діяльність ОСОБА_17 йому відомо тільки із засобів масової інформації та поширених в мережі відео записів, на яких він впізнає її. ОСОБА_17 в сесійному залі парламенту брала участь в голосуванні питань, спрямованих на приєднання АР Крим до РФ, визнання результатів референдуму 16 березня 2014 року, звернення до Президента РФ тощо, судячи з табло результатів голосування, всі такі рішення приймалися майже одностайною. Крім того, ОСОБА_17 публічно у своїх заявах підтримувала ці прийняті парламентом рішення, хоча особисто з нею ці питання він не обговорював. Така її позиція була послідовна, вона і до 2014 року, будучи членом партії «Союз» та російської громади Криму, активно відстоювала проросійський вектор розвитку держави. У подальшому ОСОБА_17 була обрана депутатом «Державної ради Республіки Крим», активно виступала на ефірах захопленої державної телерадіокомпанії « ІНФОРМАЦІЯ_3 », її риторика не змінилася.

Як також уточнив свідок ОСОБА_19 : - уряд, в якому він обіймав посаду міністра, був відправлений у відставку з одночасним призначенням на посаду голови уряду АКСЬОНОВА, він свідок ще деякий час виконував обов`язки міністра, а коли почув про від`єднання Криму від України припинив свою діяльність в уряді; - на початку мови про від`єднання Криму від України не було, планувалося лише збільшити повноваження органів кримського самоврядування, а вже потім постало питання про входження до РФ, у зв`язку з цим була змінена повістка та перенесена дата референдуму; - він був очевидцем збройного захоплення уряду та парламенту Криму, так в один з останніх днів лютого 2014 року він ранком прибув на своє робоче місце в будинок уряду, на вході стояли озброєнні люди у спеціальній військовій формі в масках без розпізнавальних знаків, там же було обладнано місце для важкого кулемету, ці люди віталися російською мовою та вибачалися за тимчасові незручності, однак всі службові кабінети, як він міг бачити, були «перегорнуті», замки вибиті, дроти вирвані, комп`ютері розтрощені, над будівлею Державний Прапор України змінив російський. Коли він перемістився в будинок парламенту, то побачив аналогічну картину, єдине, що в парламенті на вході разом з цими людьми у військовому одязі були і працівники міліції. Спочатку тих військових у формі він вважав кримським «Беркутом», а пізніше дізнався, що це були військовослужбовців ЗС РФ, вони здійснювали охорону будівель на протязі декількох тижнів, з часом до них по периметру приєдналися не місцеві козаки; - можливості відкрито висловлювати свою проукраїнську позицію вже не було, це було доволі небезпечно, у зв`язку з його позицією в`їзд до Криму йому було заборонено; - система голосування в сесійній залі Верховної Ради Крим електронна, для участі в голосуванні кожний депутат використовує власну електронну картку; - зазвичай охорона будівлі парламенту була дворівнева, пости міліції були на входах в будівлю та окремий пост з чотирьох міліціонерів був перед входом в сесійну залу, до якої пропускали тільки за посвідченням депутата або за запрошенням парламенту; - з публічних заяв ОСОБА_17 найактивнішого спікера фракції «Союз» в парламенті Криму було зрозумілим, що вона підтримує прийняті парламентом рішення про проведення загальнокримського референдуму, проголошення незалежності Криму, утворення «Державної ради Республіки Крим» тощо, а з відео була очевидною її присутність в сесійному залі парламенту під час прийняття таких рішень, хоча дійсно не було видно, на яку саме кнопку з трьох вона натискає під час голосування; - АКСЬОНОВ представляв у парламенті зовсім незначний за кількістю депутатів «Російський блок», крім того він очолював громадську організацію «Російська община Криму», до якої входили представники партії «Союз», про наявність ідеологічних конфліктів між депутатами «Російського блоку» та «Союзу» йому не відомо; - проросійські настрої в Криму були надзвичайно поширені, такі настрої роздмухувалися, нажаль, і необдуманою інформаційної політикою центральних українських ЗМІ та заявами окремих політиків, які заграваючи з однією частиною України, «перегинали палицю» стосовно кримчан, але все рівно, якщо в той момент відбувся б справжній референдум, то більшість людей не підтримала б відторгнення від України, адже, не зважаючи на те, що в Криму проживає велика кількість етнічних росіян, за двадцять років вони стали іншими і більшість з них пишалися своїм громадянством України, і він, свідок, особисто знав багато таких прикладів відтак з тими настроями в Криму можна було і треба було працювати, але ворог виявився розумнішим, більш спритним та підготовленим.

На щирість цих свідків перед судом вказує те, що вони утримувалися від самостійних оціночних суджень, відповіді такого характеру давали лише на запитання учасників процесу, не висловлювали припущень з тих обставин, очевидцями яких не були чи вже не пам`ятають.

Показання вказаних свідків щодо публічної підтримки відторгнення АР Крим від України і приєднання до РФ на правах її суб`єкта з боку політичної сили, яку представляла ОСОБА_12 у Верховній Раді АР Крим (фракція «СОЮЗ») та її самої підтверджуються даними, які, як видно з вказаного вище протоколу огляду документів від 22 грудня 2016 року та додатків до нього (т. 3 а. 1-6), свідчать про те, що ОСОБА_12 від імені партії «СОЮЗ» 13 березня 2014 року підписала з представниками партії «Русскоє єдинство» (С.АКСЕНОВ), регіональних осередків партії регіонів (В.КОНСТАНТИНОВ) та Компартії України (О.СОЛОМАХИН) меморандум про взаємодію та всебічну підтримку референдуму 16 березня 2014 року з рекомендацією членам партії голосувати за возз`єднання Криму з Росією на правах суб`єкта РФ.

Захоплення 27 лютого 2014 року адміністративних будівель Верховної Ради та Ради Міністрів АР Крим озброєними підрозділами Збройних Сил РФ з вивішуванням над цими будівлями російських прапорів з одночасним зняттям Державного Прапору України констатований у Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року Постановою № 337-VIІI. Крім того, цей факт, а також подальше утримування цими підрозділами під озброєною охороною та контролем вказаних будівель та голосування Верховною Радою АР Крим в цих умовах 27 лютого 2014 року за відставку уряду АР Крим з обранням на посаду нового голови уряду АР Крим С.АКСЬОНОВА, призначення загальнокримського референдуму на кінець травня 2014 року щодо розширення повноважень АР Крим, знайшло своє підтвердження під час дослідження судом протоколів огляду відеозаписів від 13 та 22 липня та 05 вересня 2016 року, зокрема відеоматеріалів з першоджерел телеканалу «СТБ» (відео «27.02.2014_Гарячий_Крим» - т. 3 а. 181-185, 186-210), ТОВ «Національні інформаційні мережі» (телеканал «Інтер») (відео «Неизвестные захватили Совмин и Верховный Совет Крыма» - т. 3 а. 51-53, 186-190).

Крім того, як вбачається з досліджених в судовому засіданні протоколів оглядуінтернет виданьвід 21та 22грудня 2016року тадодатків доних у виді нормативних актів «Республіки Крим», розміщених на офіційних сайтах органів влади «Республіки Крим» щодо правових основ їх діяльності на території АР Крим (т. 2 а. 160-195, 196-243):

- прийнята Верховною Радою АР Крим з посиланням як на правову підставу на п. 7 ч. 1 ст. 18 та п. 3 ч. 2 ст. 26 Конституції АР Крим Постанова «Про проведеннязагальнокримського референдуму»від 6березня2014 року № 1702-6/14 складається з 11 статей і нею оголошується початок процедури входження АР Крим до складу РФ як суб`єкта РФ та передбачено 16 березня 2014 року проведення загальнокримського референдуму, на якому вирішуватиметься питання про возз`єднання Криму з Росією;

- прийнята Верховною Радою АР Крим Постанова «ПроДеклараціюпро незалежністьАвтономної РеспублікиКрим іміста Севастополь» від11березня2014 року № 1727-6/14 затверджує таку Декларацію, яка передбачає за результатами референдуму від 16 березня 2014 року звернення «Республіки Крим» до РФ з пропозицією про прийняття республіки до складу РФ як нового суб`єкта РФ;

- прийнята від імені Верховної Ради АР Крим Постанова «ПронезалежністьКриму» від17березня2014 року № 1745-6/14 проголошує нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», на території якої втрачають дію законодавство та юрисдикція України, а державна власність України переходить до державної власності «Республіки Крим», яка звертається до РФ з пропозицією про її прийняття до складу РФ;

-прийнята відімені ВерховноїРади АРКрим Постанова«Про правонаступництвоРеспубліки Крим» від17березня2014 року 1748-6/14 встановлює вищим органом влади «Республіки Крим» «Державну раду Республіки Крим».

- прийнята «Державною радою Республіки Крим» 11 квітня 2014 року «Конституція Республіки Крим» складається з 95 статей і нею передбачено, що «Республіка Крим» є демократичною правовою державою в складі РФ (ч. 1 ст. 1), рівноправним суб`єктом РФ (ч. 1 ст. 55), територія «Республіки Крим» є єдиною і неподільною та складає невід`ємну частину території РФ (ч. 3 ст. 1), депутатом «Державної ради Республіки Крим» може бути обраний тільки громадянин РФ (ч. 1 ст. 71), а також вирішені окремі питання функціонування правоохоронних органів РФ (ст. 6, гл. 10),, органів законодавчої (ст. 6, 57-59, гл. 5), виконавчої (гл. 4, 6),, судової влади на території АР Крим (ст. 6, гл. 7).

Звісно правовий акт, розміщений в мережі Інтернет, сам по собі не є переконливим доказом його фізичного існування, тим більше реалізації. Натомість, перевіривши всі сумніви захисту з цього приводу, колегія суддів визнає їх безпідставними, оскільки вказана інформація знайшла своє повне підтвердження і за результатами дослідження інших документованих доказів, в тому числі зафіксованих у текстах окремих нормативно-правових актів України та у судових рішеннях у сфері конституційної юрисдикції.

Так, факт фізичного прийняття депутатами Верховної Ради АР Крим 06 березня 2014 року в умовах захоплення адміністративної будівлі невідомими озброєними особами під вивішеним російським прапором Постанови «Про проведення загальнокримського референдуму» знайшов своє підтвердження під час дослідження судом протоколів огляду відеозаписів від 13 липня 2016 року, зокрема відеоматеріалів про події у Верховній Раді АР Крим 06 березня 2014 року з першоджерел телеканалу «СТБ» (відео «06.03.2014_Гаряча_точка» - т. 3 а. 181-185).

Аналогічного змісту інформація про події у захопленій озброєними особами у військовій формі Верховній Раді АР Крим за 06 березня 2014 року міститься і серед досліджених судом даних протоколів оглядувід 13та 22липня,05вересня 2016року випусків новин за 06 березня 2014 року інших телевізійних засобів масової інформації ТОВ Телерадіокомпанії «Студія «1+1» (відео «Кримський парламент хоче приєднатися до Росії» - т. 3 а. 141-146, 186-210) та ТОВ «Національні інформаційні мережі» (телеканал «Інтер») (відео «Верховный совет Крыма принял решение о вступлении по...» та «Новости. Вечер Интер 06.03.2014» - т. 3 а. 46-50, 54-58, 186-210).

Факт фізичного 78 голосами з 81 присутніх прийняття депутатами Верховної Ради АР Крим 11 березня 2014 року в умовах захоплення адміністративної будівлі під вивішеним російським прапором Постанови «ПроДеклараціюпро незалежністьАвтономної РеспублікиКрим іміста Севастополь» від11березня2014 року № 1727-6/14, якою затверджено таку Декларацію, а в ній пріоритет прийняття «Республіки Крим» до складу РФ як нового суб`єкта РФ, знайшов своє підтвердження під час дослідження судом протоколів огляду відеозаписів від 22 липня та 05 вересня 2016 року, зокрема відеоматеріалів про події у Верховній Раді АР Крим 11 березня 2014 року з першоджерел ТОВ «Національні інформаційні мережі» (телеканал «Інтер») (відео «Верховный совет Крыма принял декларацию о независим...» - т. 3 а. 36-58, 186-210).

Факт фізичного одноголосного 86 голосами прийняття від імені Верховної Ради АР Крим колишніми депутатами цієї розпущеної Ради Постанови «ПронезалежністьКриму» від17березня2014 року, якою затверджено таку Декларацію, а в ній пріоритет прийняття «Республіки Крим» до складу РФ як нового суб`єкта РФ, а також перейменування Верховної Ради АР Крим на «Державну раду Республіки Крим» знайшов своє підтвердження під час дослідження судом протоколів огляду відеозаписів від 13 липня та 05 вересня 2016 року, зокрема відеоматеріалів про події у будівлі Верховної Ради АР Крим 17 березня 2014 року з першоджерел телеканалу «СТБ» (відео «17.03.2014_Kримське_питання» - т. 3 а. 170-180, 186-210).

Аналогічного змісту інформація про обставини прийняття 17 березня 2014 року від імені Верховної Ради АР Крим Постанови «Пронезалежність Криму» ті інших пов`язаних з цим питань міститься і серед досліджених судом даних протоколу оглядувід 29липня 2015року програми під назвою «Время новостей» за 17 березня 2014 року (відео «Государственный Совет Важные решения после Референдума. Опубликовано 17 бер. 2014 р.» - т. 3 а. 248-250; т. 4 а. 1-6).

Факт фізичногоодноголосного 88голосами,тобто уповному складі,прийняття колишнімидепутатами розпущеної Верховної Ради АР Крим, які діяли вже як «депутати» створеної ними ж «Державної ради Республіки Крим» «Конституції Республіки Крим», якою закріплено входження АР Крим до складу РФ під звучання державного гімну РФ, знайшов своє безспірне підтвердження під час дослідження судом протоколів огляду відеозаписів від 13 липня та 05 вересня 2016 року, зокрема відеоматеріалів про події у будівлі Верховної Ради АР Крим 11 квітня 2014 року з першоджерел ТОВ Телерадіокомпанії «Студія «1+1» (відео «Крим проігнорував Меджліс, ухвалюючи нову конституцію - YouTube (480p)» - т. 3 а. 147-154, 186-210, «Кримська «влада» не врахувала думку Меджлісу при ухваленні конституції - YouTube (480p)» - т. 3 а. 127-140, 186-210), телеканалу «СТБ» (відео «11.04.2014 Узаконене беззаконня» - т. 3 а. 162-169, 186-210).

Аналогічного змісту інформація про обставини прийняття «Конституції Республіки Крим» 11 квітня 2014 року міститься і серед досліджених судом даних протоколів оглядувід 29липня 2015року випуску новин за 11 квітня 2014 року інших телевізійних засобів масової інформації «ОРТ» (відео «2014. Новости сегодня Крым. Парламент республики принял новую Конституцию полуострова. Опубліковано 11 квітня 2014р.» - т. 3 а. 241-247), каналу «ИТВ» (відео «88 голосов за. Крым получил новую конституцию. Опубліковано 11 квітня 2014р.» - т. 4 а. 7-18), каналу «Волна» (відео «Принята Конституция Республики Крым. Опубліковано 13 квітня 2014р.» - т. 4 а. 19-258).

Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, колегія суддів визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність Верховної Ради АР Крим та «Державної ради Республіки Крим» за участю ОСОБА_14 як депутата Верховної Ради АР Крим шостого скликання достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу свого вироку. Більш того, всі вказані дані узгоджуються між собою та відомостями, які суд вважав загальновідомими. Відтак зауваження захисту в цій частині є безпідставними.

Подання окремих протоколів огляду в копіях пояснюється процесуально, оскільки є наслідком виділення шляхом копіювання матеріалів даного провадження з інших кримінальних проваджень, про що прокурором подано відповідні достовірні докази у вигляді прийнятих та належно оформлених процесуальних рішень. Більш того, це не вплинуло на зміст самих доказів.

Провівши аналіз наведених протоколів, колегія суддів вважає, що показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 узгоджуються в деталях не тільки між собою, а й з вказаними проаналізованими у вироку доказами. За таких обставин суд визнає показання вказаних свідків достовірними, при цьому доводи сторони захисту про їх неналежність вважає надуманими, оскільки вони прямо стосуються обставин, які підлягають доказуванню в межах даного провадження.

Отже, за результатами допиту свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у взаємозв`язку з іншими доказами колегія суддів вважає доведеним в межах висунутого обвинувачення те, що депутат Верховної Ради АР Крим шостого скликання ОСОБА_12 в умовах збройної окупації АР Крим, яка супроводжувалась збройним захопленням будівлі Верховної Ради АР Крим, поєднаної із наругою над Державним Прапором України, який був демонстративно замінений на російський прапор зокрема, 17 березня 2014 року за підсумками незаконного загальнокримського референдуму брала участь, зокрема, разом з іншими 85 депутатами у незаконному засіданні Верховної Ради АР Крим, повноваження якої були припинені, а 11 квітня 2014 року - разом з іншими 87 депутатами у засіданні незаконно створеної «Державної ради Республіки Крим», проголосувавши у такій спосіб за «Конституцію Республіки Крим», супроводжуючи таку свою діяльність як член фракції «СОЮЗ» разом з іншими її членами висловлюваннями про підтримку відторгнення АР Крим від України на користь РФ, та дієво демонструючи послідовність своєї особистої позиції з цього приводу, взявши участь у виборах до «Державної ради Республіки Крим», а згодом і Держдуми РФ.

Факти одноголосного прийняття рішень 17 березня 2014 року від імені Верховної Ради АР Крим колишніми депутатами цієї розпущеної Ради 86-ю голосами та 11 квітня 2014 року цими ж особами але вже як депутатами «Державної ради Республіки Крим» у повному складі 88-ю голосами усуває будь-які сумніви про участь у таких голосуваннях обвинуваченої ОСОБА_12 та результати такого її особистого голосування, що повністю узгоджується як з показаннями всіх допитаних судом свідків, так і з іншими документованими доказами.

Крім того, як видно з вже згаданого протоколу оглядувідеозаписів від05вересня 2016року (т. 3 а. 186-210) на 01 хв. 07 сек. відеозапису «Gossovet_rus.mpg» (або «Госсовет») кримського телевізійного каналу «ATR», який стосується діяльності створеної «Державної ради Республіки Крим», серед депутатів цієї ради зафіксована особа жіночної статі, одягнена в сукню біло-сірого кольору з перснем на лівій руці, піднятої до підборіддя (зйомка з лівого боку, особа повертається обличчям до камери). Крім того, схожа особа, але з іншого ракурсу (зйомка з правового боку), одягнена в піджак червоного кольору, зафіксована на 03 хв. 21 сек. відеозапису цього ж каналу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (або « ІНФОРМАЦІЯ_5 »), який стосується обставин прийняття 11 березня 2014 року депутатами Верховної Ради АР Крим Постанови «Про Деклараціюпро незалежністьАвтономної РеспублікиКрим іміста Севастополь» від11березня2014 року № 1727-6/14.

Згідно з висновком судовоїпортретної експертизи№ 20957/16-35від 26грудня 2016року (т. 3 а. 73-78), особа жіночої статі, зображена на відеозапису «Gossovet_rus.mpg» (або «Госсовет») на 01 хв. 07 сек. запису (фото 8, 9) є ОСОБА_23 , порівняльне фото якої досліджувалося експертом з облікової картки особи Державної міграційної служби України, у якій зафіксовано зображення ОСОБА_12 (т. 3 а. 80). Встановити, чи є інша особа жіночої статті, одягнена в піджак червоного кольору та зафіксована на 03 хв. 21 сек. відеозапису під назвою «syjet_vr kruma nezavisimost_rus.mpg» (або « ІНФОРМАЦІЯ_5 ») (фото 10) ОСОБА_12 експертним шляхом встановити не вдалося тільки через різноракурсність зйомки цього зображення та порівнювального зображення з облікової картки особи, на якій зафіксована ОСОБА_12 .

Натомість, під час дослідження за окремою участю свідків ОСОБА_24 , ЛІЄВА та СПІРІДОНОВА вказаного висновку судової портретної експертизи № 20957/16-35 від 26 грудня 2016 року останні категорично впізнали на фото 7, 8, 9, 10 та 11 ОСОБА_17 , яка на фото 8, 9, 10 перебуває в сесійній залі Верховної Ради АР Крим на своєму робочому місці депутата, при цьому на фото 8 ОСОБА_17 (дивиться на джерело зйомки) зафіксована поруч з колегою також депутатом Верховної Ради АР Крим ОСОБА_25 (ліворуч опустила голову).

Ці дані додатково свідчать, по-перше, про здатність свідків достовірно ідентифікувати обвинувачену ОСОБА_12 , як учасника процесів, що відбувалися починаючи з 28 лютого 2014 року в сесійній залі Верховної Ради АР Крим під час її засідань, під час зборів депутатів цієї Ради після припинення її повноважень та під час засідань незаконно створеної «Державної ради Республіки Крим», по-друге, про фізичну участь обвинуваченої серед присутніх 81 депутата в засіданні Верховної Ради АР Крим 11 березня 2014 року, тобто на передодні 17 березня 2014 року, та після цього у складі «Державної ради Республіки Крим».

Згідно з Указом Президента України № 261/2014від 07березня 2014 року (т. 2 а. 148-150), зупинено дію Постанови ВерховноїРади АРКрим «Пропроведення загальнокримськогореферендуму» від6березня2014 року № 1702-6/14 через її невідповідність вимогам ст. ст. 135 та 136 Конституції України, ч. 3 ст. 1 Конституції АР Крим та ст. ст. 1 та 10 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим».

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014від 14березня 2014 року (справа про проведення місцевого референдуму в АР Крим) (т. 2 а. 122-131), Постанову ВерховноїРади АРКрим «Пропроведення загальнокримськогореферендуму» від6березня2014 року № 1702-6/14. визнано такою, що не відповідає Конституції України (єнеконституційною),а томувона втрачаєчинність здня ухваленняКонституційним СудомУкраїни цього Рішення, тобто 14 березня 2014 року.

При цьому, як в Указі Президента України так і в рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2014 зверталася увага на те, що Верховна Рада АР Крим, ухваливши Постанову «Про проведення загальнокримського референдуму», якою передбачено входження до складу РФ як її суб`єкта, звернення до Президента РФ та до Держдуми Федеральних Зборів РФ про початок процедури входження до складу РФ як суб`єкта РФ, винесення на референдум зазначених питань, порушила конституційний принцип територіальної цілісності України та вийшла за межі своїх повноважень, а отже, Постанова не відповідаєст. ст, 1,2,5,8,ч. 2 ст. 19,ст. 73,п. 3 ч. 1 ст. 85,п. п. 13, 18, 20 ч. 1 ст. 92, ст. ст. 132, 133, 134, 135, 137, 138 Конституції України. Вказана Постанова також суперечить основоположним принципам суверенності та територіальної цілісності держави, закладеним у міжнародно-правових актах, зокрема принципу взаємної поваги до суверенної рівності кожної держави, що включає політичну незалежність, можливість зміни кордонів відповідно до міжнародного права мирним шляхом і за домовленістю. Внаслідок дії зазначених принципів держави-учасниці повинні утримуватися від порушення територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави шляхом застосування сили чи погрози силою або в інший спосіб, несумісний із цілями Організації Об`єднаних Націй, а також від дій, що спрямовані проти територіальної цілісності чи єдності будь-якої держави-учасниці (Статут ООН,Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року,Рамкова конвенція про захист національних меншин 1995 року).

Згідно з Указом Президента України № 296/2014від 14березня 2014 року (т. 2 а. 151-153), зупинено дію Постанови Верховної Ради АР Крим «Про Деклараціюпро незалежністьАвтономної РеспублікиКрим іміста Севастополь» від11березня2014 року № 1727-6/14 через її невідповідність вимогам ч. 2 та 3 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 135 Конституції України.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014від 20березня 2014 року (т. 2 а. 136-144), Постанову Верховної Ради АР Крим «Про Деклараціюпро незалежністьАвтономної РеспублікиКрим іміста Севастополь» від11березня2014 року № 1727-6/14 визнано такою, що не відповідає Конституції України (єнеконституційною),а томувона втрачаєчинність здня ухваленняКонституційним СудомУкраїни цього Рішення, тобто 20 березня 2014 року.

При цьому, як в Указі Президента України так і в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2014 зверталася увага на те, що Верховна Рада АР Крим, затвердивши своєю Постановою Декларацію про незалежність АР Крим і міста Севастополь, вийшла за межі своїх повноважень всупереч приписамст. ст. 2, 8, 19, 132, 133, 134, ч. 2 ст. 135, ст. ст. 137, 138 Конституції України, оскільки Верховна Рада АР Крим у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, які не можуть суперечити Конституції і законам України (ч. 2 ст. 135 Конституції України). Конституція Українине передбачає права окремої частини громадян України (в тому числі і національних меншин) на одностороннє самовизначення, в результаті якого відбудеться зміна території України як унітарної держави. Питання зміни кордонів України повинне вирішуватися на всеукраїнському референдумі, призначеному Верховною Радою України відповідно до ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85 Конституція України. Прийнявши Постанову від 11 березня 2014 року № 1727-6/14, Верховна Рада АР Крим також порушила положення ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85 Конституції України.

За Постановою ВерховноїРади Українивід 15березня №891-VII (т. 2 а. 20) повноваження Верховної Ради АР Крим були д остроково припинені відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 85 Конституції України,абзацу п`ятого ч. 1 ст. 22 Конституції Автономної Республіки Крим,ч.6ст.4Закону України«Про ВерховнуРаду АвтономноїРеспубліки Крим» та враховуючи висновок Конституційного Суду України у Рішенні №2-рп/2014від 14березня 2014 року. Ця постанова набрала чинності з моменту її прийняття, а відтак з цього ж моменту відповідно до правил ч. 1 ст. 136 Конституції України повноваження депутатів Верховної Ради АР Крим шостого скликання були припинені.

Так, згідно з правилами ст. 136 Конституції України (в редакції Закону № 742-VIIвід 21лютого 2014 року,який набравчинності 02березня 2014року)представницьким органомАР Кримє ВерховнаРада АРКрим,депутати якоїобираються наоснові загального,рівного,прямого виборчогоправа шляхомтаємного голосування.Строк повноважень Верховної Ради АР Крим, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п`ять років. Припинення повноважень Верховної Ради АР Крим має наслідком припинення повноважень її депутатів.

Вказаний висновок суду узгоджується з дослідженими судом даними листа Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 04-14/11-1071 (т. 2 а. 17-19), за яким Верховна Рада АР Крим шостого скликання, депутати якої були обрані на виборах 31 жовтня 2010 року, набула повноважень з моменту відкриття першої сесії, засідання якої відбулося 16 листопада 2010 року. Верховна Рада України своєю Постановою від 15 березня 2014 року № 891-VII достроково припинила повноваження Верховної Ради АР Крим, наслідком такого рішення з огляду на положення ч. 1 ст. 136 Конституції України є припинення повноважень депутатів Верховної Ради АР Крим шостого скликання.

Проаналізувавши наведену нормативну базу в контексті сформульованого ОСОБА_12 обвинувачення, колегія суддів вважає встановленим те, що:

- прийнята Верховною Радою АР Крим Постанова «Про проведеннязагальнокримського референдуму»від 6березня2014 року № 1702-6/14 зупинила свою дію 07 березня 2014 року на підставі Указу Президента України № 261/2014, а втратила чинність як неконституційна - 14 березня 2014 року на підставі рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2014, а відтак подальша її реалізація є незаконною;

- прийнята Верховною Радою АР Крим Постанова «ПроДеклараціюпро незалежністьАвтономної РеспублікиКрим іміста Севастополь» від11березня2014 року № 1727-6/14 зупинила свою дію 14 березня 2014 року на підставі Указу Президента України № 296/2014, а втратила чинність як неконституційна - 20 березня 2014 року на підставі рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2014, а відтак подальша її реалізація є незаконною;

- Постанова «ПронезалежністьКриму» від17березня2014 року № 1745-6/14 прийнята депутатами Верховної Ради АР Крим шостого скликання, повноваження якої, а відтак і самих депутатів цієї Ради, були припинені Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VIІ, а відтак як сама вказана Постанова № 1745-6/14, так і будь-яке інше рішення зборів колишніх депутатів Верховної Ради АР Крим шостого скликання, повноваження якої були припинені, від імені Верховної Ради АР Крим є нікчемними актами з точки зору права, тому не породжують жодних правових наслідків окрім юридичної відповідальності за такі дії як наслідок проголошене державне утворення «Республіка Крим» є нелегітимним (явно незаконним) з моменту його проголошення;

-з аналогічнихпідстав прийнятавід іменіВерховної РадиАР КримПостанова «Проправонаступництво РеспублікиКрим» від17березня2014 року 1748-6/14 є нікчемним актом з точки зору права, тому не породжує жодних правових наслідків окрім юридичної відповідальності за такі дії як наслідок створення «Державної ради Республіки Крим» є нелегітимним (явно незаконним) з моменту її створення.

- «Конституція Республіки Крим» прийнята 11 квітня 2014 року явно незаконно створеним органом - «Державною радою Республіки Крим», яку представляли колишні депутати розпущеної Верховної Ради АР Крим шостого скликання - як наслідок «Конституція Республіки Крим» є нікчемним актом з точки зору права, тому не породжує жодних правових наслідків окрім юридичної відповідальності за такі дії.

Зафіксовані в протоколах огляду інтернет видань від 27, 28 та 29 липня 2015 року дані про подальшу діяльність «Державної ради Республіки Крим» (т. 3 а. 211-219, 220-231, 232-240; т. 4 а. 26-34) доказового значення у межах даного провадження не мають, лише підтверджують функціональність вказаного органу управління. Інші подані стороною обвинувачення та досліджені судом документи також доказового значення в межах даного провадження не мають.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши діюче законодавство України, вважає доведеним поза розумним сумнівом те, що у період збройної агресії РФ проти України, як наслідок воєнної окупація невід`ємної частини України АР Крим та незаконної анексії цієї території України, що суд розглядає як форми триваючої підривної діяльності з боку РФ проти України на шкоду її суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці:

- гр-ка України ОСОБА_14 , будучи колишнім депутатом Верховної Ради АР Крим шостого скликання, перебуваючи 17 березня 2014 року у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, особисто взяла участь у незаконному засіданні Верховної Ради АР Крим, повноваження якої були припинені, тим самим забезпечила кворум вказаного засідання, на якому були прийняті явно незаконні рішення постанови № 1745-6/14 «Про незалежність Криму» та № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим»;

- гр-ка України ОСОБА_12 , будучи колишнім депутатом Верховної Ради АР Крим шостого скликання, перебуваючи 11 квітня 2014 року у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, особисто як «депутат» взяла участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна рада Республіки Крим», чим забезпечила його функціонування, та своїм голосуванням забезпечила одноголосне прийняття в числі 88 колишніх депутатів Верховної Ради АР Крим шостого скликання, повноваження якої були припинені, явно незаконного рішення «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта іншої держави РФ, яка окупувала та незаконно анексувала територію АР Крим;

- гр-ка України ОСОБА_12 у період з липня по вересень 2014 року з метою надання законного вигляду протиправним діям державної влади РФ на території України, діючи добровільно та умисно в інтересах РФ, взяла участь у незаконно організованих на території АР Крим виборах до незаконно створеної «Державної ради Республіки Крим» від Всеросійської політичної партії «Єдина Росія» Кримського регіонального відділення, за результатами участі у яких обрана депутатом незаконно створеного представницького органу окупаційної влади РФ «Державної ради Республіки Крим» першого скликання.

- вказаними умисними діями ОСОБА_12 порушила вимоги ст. ст. 5, 19, 68, 72 та 73 Конституції України, ст. ст. 1,3, 9 та 10 Закону України «Про Верховну Раду АР Крим», оскільки як колишній депутат Верховної Ради АР Крим взяла участь у створенні та діяльності на території України нелегітимного представницького органу «Державна рада Республіки Крим» як його «депутат», що призвело до фактичної зміни території України, втрати адміністративно-територіальної одиниці України, посилення заходів тимчасової окупації АР Крим з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а також забезпечило становлення та належне функціонування незаконно створених окупаційних правоохоронних органів РФ, органів законодавчої, виконавчої, судової влади РФ, надавши тим самим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України.

На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_12 з надання нею допомоги РФ в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України, вказує характер та зміст таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так, ОСОБА_12 , починаючи з 15 березня 2014 року, відмовляється визнати над собою як депутатом Верховної Ради АР Крим юрисдикцію Верховної Ради України, скласти свої повноваження у зв`язку з припиненням повноважень Верховної Ради АР Крим, не вчиняє жодних дій у зв`язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, продовжує участь в роботі органів влади, повноваження яких припинені, та самопроголошених органів влади АР Крим, спрямованій на відторгнення АР Крим від України та приєднання до РФ, бере участь у формуванні окупаційних органів представницької влади РФ, процедура якої передбачає свідоме складання окремих документів та добровільне подання персональних особистих даних про себе та членів своєї сім`ї, та в подальшому здійснює «представницькі функції» в такому органі «Державна рада Республіки Крим». Зміст її дій розкривається через зміст самих прийнятих за її участю рішень органів влади, повноваження яких припинені, та самопроголошених органів влади АР Крим.

Крім того, достатній рівень освіти, знань і життєвого досвіду ОСОБА_12 для усвідомлення нею фактів активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про її рівень підготовки як депутата вищого регіонального представницького органу на території АР Крим декількох скликань, який дозволяв їй здійснювати тривалий час представницькі функції, поєднуючи свою діяльність з активним нормотворенням, про її подальше успішне просування політичної кар`єри на загальнодержавному рівні РФ.

Під час цих подій громадянка України ОСОБА_12 , будучи колишнім депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі АР Крим) шостого скликання, повноваження якої припинено Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VIІ, та маючи достатній рівень освіти, знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим, з власної ініціативи добровільно вирішила надати допомогу РФ в проведенні такої діяльності на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України, тобто вчинити державну зраду.

Колегія суддів безумовно вважає слушними тезиси сторони захисту про необхідність поважати права і свободи обвинуваченої обирати та бути обраною, на вільний вибір місця свого проживання, право на зміну громадянства. Більш того, суд з повагою ставиться і до права будь-якого громадянина мати власну оцінку політичним подіям, що бурхливо відбувалися протягом 2013 2014 років. Вибір ОСОБА_12 , залишитися проживати на тимчасово окупованій території України, навіть змінити громадянство самі по собі не розглядаються і не можуть розглядатися як підстава для кримінального переслідування. Принциповим є те, що вказана особа у зв`язку з таким вибором не склала повноважень депутата Верховної Ради АР Крим, повноваження якої і без того були припинені, а навпаки, саме експлуатуючи цей статус почала брати участь у формуванні та діяльності самопроголошених органів влади АР Крим, приймати рішення, спрямовані на відторгнення АР Крим від України та приєднання до РФ, яка тим часом окупувала та анексувала частину території України. ОСОБА_12 , маючи громадянські права, може не підтримувати політичний режим країни, в якій проживає, працевлаштуватися на території іншої країни тощо, але вона при цьому не отримує права шкодити суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України чи надавати іноземній державі будь-яку допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду таким цінностям.

Щодо нібито реалізації обвинуваченою суб`єктивних виборчих прав (право обирати та бути обраним), то вони не є абсолютними і не можуть бути реалізовані свавільно.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях в контексті приписів ст. 3 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) наголошував, що що Протокол 1 включає суб`єктивні права голосувати та бути обраним.Не дивлячись на важливість цих прав, вони не є абсолютними. Оскільки ст. 3 визнає такі права не надаючи самих понять, дозволяючи самим визначити їх, то є межі для встановлених обмежень (див. Метью Мохін та Клерфаут, див. вище стор. 23, § 52).У своїх внутрішніх правових системах Договірні сторони можуть робити право голосувати та бути обраним предметом для певних обмежень, які не заборонені в принципі ст. 3 Конвенції. Держави мають широкі межі розсуду у цій сфері (пункт 54, справа «Мельниченко проти України», заява № 17707/02, рішення від 19 жовтня 2004).

Так, згідно ст. 4 Закону № 1207-VII правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 8 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території вибори депутатів Верховної Ради АР Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, місцевий референдум не проводяться. Таким чином, у даній ситуації, не ідеться про вільне вираження думки та реалізації права бути обраним до законного органу в установленому порядку, оскільки будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, що і має місце у даному випадку право бути обраним у спосіб не передбачений законом.

Участь у виборах за законами окупаційної влади завжди є формою надання допомоги такій владі в проведенні підривної діяльності проти окупованої держави. Однак, колегія суддів не поділяє думку про те, що сама по собі участь у таких виборах є самодостатнім свідченням умислу діяти на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці окупованої країни, лише з тієї причини, що саме проведення таких виборів є порушенням національного законодавства окупованої країни, основних принципів і норм міжнародного права тощо. Наявність такого умислу слід доводи в кожному конкретному випадку.

Враховуючи викладене, суд в межах висунутого обвинувачення оцінює участь ОСОБА_12 у незаконно організованих на території АР Крим виборах до незаконно створеної «Державної ради Республіки Крим» та її обрання депутатом цього незаконно створеного представницького органу окупаційної влади РФ виключно в контексті спрямованості її умислу.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_12 свідомо 17 березня 2014 року своєю участю забезпечила кворум незаконного засідання Верховної Ради АР Крим, повноваження якої були припинені, на якому були прийняті явно незаконні рішення постанови № 1745-6/14 «Про незалежність Криму» та № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», спрямовані на відторгнення АР Крим від України на користь РФ, а 11 квітня 2014 року особисто як «депутат» взяла участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна рада Республіки Крим», чим забезпечила його функціонування, та своїм голосуванням забезпечила одноголосне прийняття явно незаконного рішення «Конституцію Республіки Крим». У подальшому, діючи на території АР Крим виключно в інтересах країни окупанта РФ, була обрана депутатом Держдуми РФ.

Враховуючи викладене, у колегії суддів не виникає сумніву у тому, що ОСОБА_12 , беручи участь у незаконно організованих на території АР Крим виборах до незаконно створеної «Державної ради Республіки Крим» з метою бути обраною та фактичне обрання депутатом цього незаконно створеного представницького органу окупаційної влади РФ, діяла з метою надання допомоги РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду, принаймні, суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній безпеці України.

Дотримуючись раніше сформованої позиції щодо підвищеного порогу вимогливості до доказування, суд не вбачає правових підстав для поставлення обвинуваченій у провину тих діянь, які не підтверджені доказами обвинувачення.

Так, керуючись правилами ч. 3 ст. 337 КПК України, колегія суддів виключає з обвинувачення ОСОБА_12 посилання на нібито її причетність до надання допомоги окремим представникам іноземної держави (РФ), оскільки таких конкретних фактів не встановлено, протиправна діяльність ОСОБА_12 , яка спрямована на вчинення державної зради, охоплюється наданням з її боку допомоги іноземній держави (РФ) в цілому.

Крім того, враховуючи межі висунутого звинувачення та керуючись принципом презумпції невинуватості, суд також виключає з обвинувачення ОСОБА_12 посилання на її дії на шкоду обороноздатності та інформаційній безпеці України, оскільки будь-яких даних її участі в посяганнях на боєздатність військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, вплив на стан захищеності зв`язку, інформаційних структур та державної таємниці України на території АР Крим, стороною обвинувачення не надано. Більш того, з цього приводу відсутні посилання і серед фактичних обставин, які визнані прокурором встановленими і викладені в обвинувальному акті, а також не охоплюються ці дії і сформульованою стороною обвинувачення правовою кваліфікацією діяння, що ставиться обвинувачений у провину, а також межами самого обвинувачення, сформульованого остаточно на арк. 8 обвинувального акта.

Крім того,за обвинувальнимактом ОСОБА_12 обвинувачується вконтексті державноїзради іу тому,що як діючий депутат представницького органу АР Крим, який здійснював свої повноваження на підставі Конституції України і законів України, Конституції АРКрим і нормативно-правових актів АР Крим, Верховної Ради АР Крим шостого скликання, перебуваючи 06 березня 2014 року у приміщенні Верховної Ради АР Крим, особисто взяла участь у засіданні Верховної Ради АР Крим, що допомогло створити кворум для роботи засідання Верховної Ради АР Крим, на якому було прийнято незаконне рішення Постанову № 1702-6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму», чим вчинила дії на шкоду України, надавши іноземній державі та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України. У подальшому, перебуваючи 11 березня 2014 року у приміщенні Верховної Ради АР Крим, також особисто взяла участь у засіданні Верховної Ради АР Крим, що допомогло створити кворум для роботи засідання Верховної Ради АР Крим, на якому було прийнято незаконне рішення Постанову № 1727-6/14 «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополь», чим продовжила вчинення дій, направлених на проведення підривної діяльності проти України.

Однак, суд виключає з обвинувачення ці епізоди як складову державної зради з боку ОСОБА_17 через відсутність події злочину, керуючись при цьому такими аргументами.

По-перше, 06 та 11 березня 2014 року ОСОБА_17 як діючий депутат брала участь у засіданні створеного на території України відповідно до внутрішнього законодавства представницького органу на території АР Крим Верховної Ради АР Крим, повноваження, порядок формування і діяльності якої визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради АР Крим з питань, віднесених до її компетенції. Отже, беручи 06та 11березня 2014року участь у засіданнях Верховної Ради АР Крим шостого скликання депутат цієї ОСОБА_26 виконувала свої конституційні повноваження (ст. 136 Конституції України) у спосіб та порядок, визначений законодавством України, а відтак створення кворуму для роботи засідання Верховної Ради АР Крим, в чому власне і обвинувачується ОСОБА_17 , не може вважатися суспільно-небезпечним та протиправним діянням, а тому в таких її діях відсутня сама подія злочину.

По-друге,що стосуєтьсяхарактеру самихрішень,які приймалися06та 11березня 2014року на засіданнях Верховної Ради АР Крим шостого скликання за участідепутата цієї ОСОБА_26 , то їх оцінка перебуває поза межами висунутого обвинувачення, а тому не може бути предметом розгляду даного кримінального провадження. ОСОБА_17 обвинувачується у створенні кворуму для роботи засідання Верховної Ради АР Крим, на якому було прийнято незаконне рішення, а не у прийнятті такого рішення шляхом особистого голосування.

Суд за результатами судового розгляду вважав за необхідне в межах висунутого звинувачення конкретизувати окремі фактичні обставини вчинення злочину (напр., щодо назв нелегітимних (діючих незаконно або утворених незаконно) державних утворень, їх установ, назв посад в цих утвореннях чи установах тощо, які по тексту вироку взяті у лапки).

Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено. Окрема увага суду приділена руху провадження в контексті перевірки належності доказів, які подала сторона обвинувачення. У цьому зв`язку вивченням матеріалів встановлено, що 25 грудня 2014 року були відкриті кримінальні провадження (ЄРДР № …1732 та 1733, того ж дня об`єднані в одне - ЄРДР № …1732) за фактом вчинення на території АР Криму особами, які виконували функції представників влади, дій, що містять ознаки злочинів, передбачених ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України (т. 2 а. 11-12). У межах кримінального провадження (ЄРДР № …1732) ОСОБА_12 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 111 КК України (т. 2 а. 22-24), а згодом з цього провадження було виділено кримінальне провадження ЄРДР № …0584 за підозрою всіх колишніх депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (т. 2 а. 32-37, 98-99). У межах кримінального провадження (ЄРДР № …0584 від 02 квітня 2015 року) було повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 111 КК України 74 колишнім депутатам Верховної Ради Автономної Республіки Крим 6-го скликання, в тому числі ОСОБА_12 (п. 46) (т. 2 а. 1-4). Згодом з провадження ЄРДР № …0584 були виділені матеріали окремо щодо ОСОБА_12 в провадження ЄРДР № … 0204 від 12 вересня 2016 року (т. 1 а. 138; т. 2 а. 55-63, 75-), яке і передано до суду. Відтак подані стороною докази збиралися стороною обвинувачення в належний спосіб.

Отже, дії ОСОБА_12 , яка будучи громадянкою України та колишнім депутатом Верховної Ради АР Крим шостого скликання, перебуваючи у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, в порушення вимог ст. ст. 5, 19, 68, 72 та 73 Конституції України, ст. ст. 1,3, 9 та 10 Закону України «Про Верховну Раду АР Крим», забезпечила становлення та зміцнення окупаційної влади РФ, а саме: - 17 березня шляхом безпосередньої участі у незаконному засіданні Верховної Ради АР Крим, повноваження якої були припинені, чим умисно забезпечила кворум вказаного засідання, на якому були прийняті явно незаконні рішення Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму» та Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим»; - 11 квітня 2014 року шляхом безпосередньої участі у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна рада Республіки Крим», чим забезпечила його функціонування, та своїм голосуванням забезпечила одноголосне прийняття явно незаконного рішення «Конституцію Республіки Крим»; - у період з липня по вересень 2014 року взяла участь у незаконно організованих на території АР Крим виборах до незаконно створеної «Державної ради Республіки Крим», за результатами участі у яких була обрана депутатом вказаного представницького органу окупаційної влади РФ тим самим взяла участь у створенні та діяльності на території України нелегітимного представницького органу «Державна рада Республіки Крим» як його «депутат», що призвело до фактичної зміни території України, втрати адміністративно-територіальної одиниці України, посилення заходів тимчасової окупації АР Крим з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а також забезпечило становлення та належне функціонування незаконно створених окупаційних правоохоронних органів РФ, органів законодавчої, виконавчої, судової влади РФ, надавши тим самим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України, колегія суддів кваліфікує з урахуванням правил ч. 2 ст. 5 КК України за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VIIвід 08квітня 2014 року) як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України у виді надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Мотив вчиненого, всупереч застереженням захисту, не впливає на кваліфікацію діяння.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_12 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким, її ставлення до вчиненого, яка свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, громадянином якої вона є, забезпечила окупацію частини території України та подальшу її незаконну анексію іноземною державою, її особисту роль у цьому, а також дані про її особу, яка раніше не судима, компрометуючі дані щодо неї відсутні. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_12 , не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VIIвід 08квітня 2014 року), оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею та іншими особами нового злочину.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 323, ст. ст. 368, 373-376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_16 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VIIвід 08квітня 2014 року), за якою призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_27 рахувати з дня її затримання та приведення даного вироку до виконання.

Заходи забезпечення кримінального провадження залишити без зміни, а арешт, накладений на майно обвинуваченої - псля набрання вироком законної сили скасувати.

Речові докази після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДІ: ОСОБА_28

ОСОБА_29

ОСОБА_30