ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"09" грудня 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/162/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., розглянувши заяву Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варава Романа Сергійовича (04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, 9А, оф. 1) від 09.12.2019р. за вх.№2-6013/19 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документу по справі № 916/162/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНИ" (03022, М. Київ, вул.. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993),

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" (65025, Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км. Старокиївського шосе, буд. 30А, код ЄДРОПУ 01353551), 2. Товариства з додаткової відповідальності "Первомайський спеціалізований кар`єр" (55223, Миколаївська область, Первомайський район, село Мигія, вул. Гранітна, буд. 21, код ЄДРОПУ 03443655)

про стягнення заборгованості в сумі 6 216 927,84грн. та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" та Товариства з додаткової відповідальності "Первомайський спеціалізований кар`єр" - задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" та Товариства з додаткової відповідальності "Первомайський спеціалізований кар`єр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНИ" заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 3 088 743,89 грн., пеню в сумі 496 324,60 грн., неустойку в розмірі 2 592 362,42 грн., 3% річних в сумі 39 496,93 грн. та судовий збір в розмірі 353 944,55 грн. Зобов`язано Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНИ", роторний змішувач колісний Caterpillar RM500 (2016 року випуску), серійний (заводський) номер НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_1 .

08.08.2019р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 30.05.2019р. по справі № 916/162/19, були видані відповідні накази.

09.12.2019р. за вх.№2-6013/19 від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варава Романа Сергійовича надійшло подання, в якому заявник просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта для виїзду за кордон громадянина України керівника-боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОКПП: НОМЕР_2 до виконання зобов`язань, покладених на нього по наказу № 916/162/19 виданого 08.08.2019 року Господарським судом Одеської області, тимчасове обмеження права виїзду за кордон покласти на Державну прикордонну службу України.

Згідно ч.4 ст.337 ГПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Крім того, 09.12.2019р. за вх. №25434/19 до суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича надійшло клопотання про розгляд подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документу по справі № 916/162/19 за його відсутністю.

Так, в підтвердження вказаного подання приватний виконавець послався на те, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 60178687 з виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/162/19 від 08.08.2019 року, щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" та Товариства з додаткової відповідальності "Первомайський спеціалізований кар`єр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНИ" заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 3 088 743,89 грн., пеню в сумі 496 324,60 грн., неустойку в розмірі 2 592 362,42 грн., 3% річних в сумі 39 496,93 грн. та судовий збір в розмірі 353 944,55 грн. Так виконавець вказує, що 30.09.2019р. ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60178687, якою боржника було зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або винесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". В якості забезпечення виконання рішення суду, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 02.10.2019 накладено арешт на все майно боржника та оголошена заборона на його відчуження у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 7 228 528.62 грн. Відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухомого майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Крім того, за посилання приватного виконавця 30.09.2019 на його депозитний рахунок було списано на підставі платіжної вимоги кошти у розмірі 671,03 гривень. Проте, даної суми недостатньо для задоволення вимог стягувача, погашення витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця. Окрім цього, згідно повідомлень банківських установ кошти арештовані за іншим виконаним документом та звернути стягнення на них немає можливості. 02.10.2019р. постановою приватного виконавця Варави Р.С оголошено в розшук рухоме майно боржника, а саме 101 одинице транспортних засобів та вантажної техніки.

Виконавчий документ до теперішнього часу боржником не виконано, боржник ухиляється від його виконання, керівник не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, тобто на дуку приватного виконавця керівник-боржника вчиняє дії що ускладнюють виконання виконавчого документу. Не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та по сьогодні декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, не надав пояснення за фактом невиконання рішення та документально не довів наявності об`єктивних причин, що унеможливлюють виконання ним рішення суду. 02.12.2019 виконавцем було направлено виклик з`явитися на прийом ОСОБА_1 для надання пояснень щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату. Проте, керівник ігнорує виклики приватного виконавця Варави Р.С., а причини неявка особисто чи уповноваженої особи не повідомив.

Керівник-боржника юридичної особи ухиляється від виконання рішення суду, а вчинені виконавцем дії з примусового виконання наказу не дають можливості стягнення усієї суми, присудженої до стягнення, тому, на думку приватного виконавця обмеження у праві виїзду за кордон керівника боржника є необхідною мірою примусового виконання остаточного рішення суду.

Отже, приватний виконавець вказує, що вищезазначені обставини у їх сукупності мають наслідком висновок про необхідність застосування до боржника такого1 виключного заходу, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання рішення суду у даній справі.

Розглянувши подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варава Романа Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи, без вилучення паспортного документа, до виконання зобов`язань за рішенням суду (відповідно до положень ст.18 ч.З п. 19 ЗУ "Про виконавче провадження", дослідивши матеріали, надані до подання, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. ст. 10 Закону України „Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Розділом ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432, передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України" передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 33 Конституції України гарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.11.2009 у справі "Гочев проти Болгарії" сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Відповідно до ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії).

Ця гарантія є "одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

Таким чином, при здійсненні судового розгляду, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, суд має на меті забезпечити дійсне вирішення правового спору між сторонами.

Так, розділом V Господарського процесуального Кодексу України визначені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Відповідно до ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно п. 2 ст. 15 Закону України „Про виконавче провадження", боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Боржником за Рішенням господарського суду Одеської області від 31.05.2019р. у справі №916/162/19, зокрема, є Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" . Тобто, обов`язок щодо виконання судового рішення покладено не на фізичну особу ОСОБА_1 , а на юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" .

Так, дійсно, пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.

Між тим, Господарським процесуальним кодексом України, не врегульовано питання щодо можливості застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України.

Отже, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, господарський суд виходить з того, що оскільки фізична особа ОСОБА_1 не є Боржником, в розумінні Закону України „Про виконавче провадження", тобто не є особою, на яку судовим рішенням покладено обов`язок щодо його виконання, а тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника не передбачено ГПК України, суд не вбачає підстав для задоволення подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варава Романа Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи усе вищевикладене, надаючи оцінку доводам, викладеним у поданні приватного виконавця, проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд вважає, що відсутні достатні правові підстави для застосування такого виключного заходу як обмеження гарантованого фізичній особі права на свободу пересування, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варава Романа Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РОКПП: НОМЕР_2 ).

Керуючись ст.ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варава Романа Сергійовича від 09.12.2019р. (вх. №ГСОО 6013/19) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи, без вилучення паспортного документа, до виконання зобов`язань за рішенням суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя К.Ф. Погребна