ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Справа № 915/1869/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ткаченко О.В.,

за участю секретаря Сулейманової С.М.,

учасники справи до судового засідання не з`явились,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1869/18

За позовом: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"

73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 4, код ЄДРПОУ 01125695, п/р НОМЕР_1 у ХФ АТ "Укрексімбанк", МФО 322313.

Представник - адвокат Жук Ю.В., 73000, м. Херсон, вул. Старообрядницька, 20.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОРУМ-НАФТА", 54003, м.Миколаїв, вул. Гречишникова, 52, код ЄДРПОУ 32938047.

про: визнання недійсними додаткових угод до договору та застосування наслідків недійсності, -

В С Т А Н О В И В:

27.12.2018р. Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" про визнання недійсними додаткових угод до договору поставки №2Т від 02.02.2017р. та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення коштів в сумі 549213,4 грн, який мотивований неправомірним укладанням спірних додаткових угод та збільшення ціни договору в порушення приписів Закону України "Про публічні закупівлі".

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладені між позивачем та відповідачем додаткові угоди № 1 від 09.03.2017, № 2 від 14.03.2017, № 3 від 21.03.2017 до договору поставки № 2 Т від 02.02.2017 суперечать вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки сума за продовженим договором перевищує 20%, тобто встановлений законом допустимий обсяг, з одночасним зменшенням об`єму поставок. Відтак, додаткові угоди № 1 від 09.03.2017, № 2 від 14.03.2017, № 3 від 21.03.2017 до договору поставки № 2 Т від 02.02.2017 мають бути визнані недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України , як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства. Також позивач, в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України просив застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з ТОВ "КВОРУМ-НАФТА" 594213,40 грн.

Ухвалою суду від 02.01.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "07" лютого 2019 року о 10 год. 30 хв.

06.02.2019 до господарського суду від відповідача надійшов відзив, за змістом якого відповідач, зокрема, вважає, що оскаржувані додаткові угоди № 1, № 2, № 3 не порушують положень п.2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а отримання висновків від Миколаївської регіональної торгово-промислової палати щодо визначення діапазону коливання ціни дизельного палива на ринку не суперечить законодавству України. Крім того відповідач вважає, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині визначення ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх внесених змін, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю. В обґрунтування наведеної позиції відповідач посилається на роз`яснення Мінекономрозвитку від 07.04.2015.

Ухвалою суду від 07.02.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження, підготовче засідання у справі відкладено на 14.03.2019 року об 11:30.

Судове засідання, призначене на 14 березня 2019 року, не відбулось у зв`язку з тим, що головуючий у даній справі суддя - Ткаченко О.В. 14.03.2019р. перебував у відпустці, про що складено відповідне повідомлення.

Від позивача до господарського суду 13.02.2019 надійшла відповідь на відзив за змістом якої вважає хибним наведене відповідачем тлумачення чинного законодавства у сфері публічних закупівель.

27.02.2019 відповідачем до господарського суду було подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 18.03.2019 учасників справи повідомлено, що розгляд справи у підготовчому засіданні відбудеться 03 квітня 2019 року о 14:00.

27.03.2019 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, за змістом якого відповідач просить провести підготовче засідання без участі представника відповідача та не заперечує проти призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.04.2019 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні 24.04.2019 о 10:00.

Судове засідання, призначене на 24 квітня 2019 року, не відбулось у зв`язку з тим, що головуючий у даній справі суддя - Ткаченко О.В. 24.04.2019 перебував у відпустці, про що складено відповідне повідомлення.

Ухвалою суду від 26.04.2019 учасників справи повідомлено, що розгляд справи відбудеться 10 травня 2019 року о 10:00.

У судовому засіданні 10.05.2019 судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходилась аналогічна справа № 915/1868/18 за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОРУМ-НАФТА" про :

- визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 10.02.2017 року до договору № 1Т від 02.02.2017 року, укладеної між державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "КВОРУМ-НАФТА";

- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 14.02.2017 року до договору № 1Т від 02.02.2017 року, укладеної між державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "КВОРУМ-НАФТА";

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 16.02.2017 року до договору № 1Т від 02.02.2017 року, укладеної між державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "КВОРУМ-НАФТА";

- застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 371763,36 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі № 915/1868/18 позов було задоволено частково, визнано недійсними додаткові угоди від 10.02.2017 №1, від 14.02.2017 № 2, від 16.02.2017 № 3 до договору поставки від 02.02.2017 № 1Т та відмовлено у позові в частині стягнення збитків як застосування наслідків недійсності правочинів.

Ухвалою суду від 10.05.2019 провадження у справі № 915/1869/18 було зупинено до перегляду в касаційному порядку справи № 915/1868/18.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі № 915/1868/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.09.2019 рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 зі справи № 915/1868/18 залишено без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» - без задоволення.

Ухвалою суду від 01.11.2019 провадження у справі № 915/1868/18 поновлено, розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні 28 листопада 2019 року об 11:00.

Учасники справи до судового засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення (а.с. 183-185).

Від позивача до судового засідання надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника у зв`язку із зайнятістю у розгляді інших справ.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалась, господарський суд вважає, що неявка учасників справи, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 202 ГПК України.

У судовому засіданні 28.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За результатами процедури відкритих торгів 02.02.2017 між позивачем (покупець) і відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки № 2Т, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується у 2017 році поставити і передати у власність покупця товари (код ДК 016:2010-19.20.2 «Паливо рідинне та газ; оливи мастильні»; код CPV Д 021:2015 - 09134000-7 - «Газойлі» (паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С), а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (пункт 1.1 Договору);

- ціна за 1 (одну) тонну товару становить 18 860,00 грн з ПДВ (пункт 3.1 Договору);

- ціна (загальна вартість) договору становить 2829000,00 грн, у тому числі ПДВ - 471500,00 грн (пункт 3.2 договору);

- ціна договору може бути зменшена за взаємною письмовою згодою сторін (пункт 3.3 договору);

- договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2017, а в частині гарантійних термінів та взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 10.1 договору);

- істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» (пункт 12.1 договору);

- якщо інше прямо не передбачено договором або чинним в Україні законодавством, зміни у Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін та оформлюються додатковими угодами до договору (пункт 12.2 договору).

Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, за своєю правовою природою укладений учасниками справи договір є договором поставки товару.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Слід зазначити, що однією з істотних умов договору поставки є ціна товару.

В подальшому сторонами до договору поставки № 2Т від 02.02.2017 було укладено наступні додаткові угоди:

- від 09.03.2017 № 1, за умовами якої сторони виклали пункт 3.1 Договору у такій редакції: «Ціна за 1 (одну) тонну товару становить 20746,00 грн (двадцять тисяч сімсот сорок шість грн 00 коп) з ПДВ»;

- від 14.03.2017 № 2, за умовами якої сторони виклали пункт 3.1 Договору у такій редакції: «Ціна за 1 (одну) тонну товару становить 22820,00 грн (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять грн 00 коп) з ПДВ»;

- від 21.03.2017 № 3, за умовами якої сторони виклали пункт 3.1 Договору у такій редакції: «Ціна за 1 (одну) тонну товару становить 24 300,00 грн (двадцять чотири тисячі триста грн 00 коп)».

Підставою для внесення таких змін було обґрунтування відповідачем необхідності збільшення ціни договору з посиланням на експертні висновки торгово-промислової палати Миколаївської області (від 15.02.2017 № 120-197, від 10.03.2017 № 120-338, від 16.03.2017 № 120-374).

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Позивач вважає, що укладені сторонами додаткові угоди мають бути визнані недійсними, оскільки їх укладення не відповідає приписам чинного законодавства.

У свою чергу, відповідач заперечив проти вимог Підприємства, посилаючись на те, що зміна ціни товару була обґрунтованою, економічно доцільною і не суперечила вимогам Закону України «Про публічні закупівлі».

Суд дійшов висновку, про наявність підстав для визнання додаткових угод до Договору недійсними, виходячи з такого.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Сторони уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Суд зауважує, що внаслідок послідовного укладення протягом дванадцяти днів (в період з 09.03.2017 по 21.03.2017) додаткових угод сторони збільшили ціну товару з 18860,00 грн/тона до 24300,00 грн/тона, тобто на 28,8 %, що є більшим ніж на 10 % (за додатковою угодою від 09.03.2017 № 1 на 10 %; за додатковою угодою від 14.03.2017 № 2 на 10 %; за додатковою угодою від 21.03.2017 № 3 на 6,5 %), що суперечить пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, додаткові угоди №1, №2 та №3 в силу приписів Закону України «Про публічні закупівлі» та статті 215 ЦК України є недійсними, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що для прийняття рішення про збільшення у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, основним із завдань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є забезпечення і формування державної політики у сфері державних та публічних закупівель, а тому роз`яснення саме вказаного органу має важливе значення для розуміння та правильної інтерпретації вказаної статті закону.

Так, згідно з роз`ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Одним із таких органів є Державна служба статистики України (надалі - Держстат), яку відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 № 481, визначено як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі статистики, одним з основних завдань якого є реалізація державної політики у сфері статистики. Держстат організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для внесення змін до договору та укладення додаткових угод від 09.03.2017 № 1, від 14.03.2017 № 2, від 21.03.2017 № 3 стали надані відповідачем експертні висновки Миколаївської торгово-промислової палати № 120-197 від 15.02.2017, № 120-338 від 10.03.2017 та № 120-374 від 16.03.2017 щодо визначення діапазону дрібнооптових ринкових цін на дизельне паливо.

Суд зазначає, що відповідно до висновків Миколаївської торгово-промислової палати № 120-197 від 15.02.2017, № 120-338 від 10.03.2017 та № 120-374 від 16.03.2017 визначено діапазон дрібнооптових ринкових цін на дизельне паливо, які станом на 14.02.2017 складає 19,6-20,4 грн/л; станом на 09.03.2017 складає 19,2-20,0 грн/л; станом 15.03.2017 складає 19,2-20,1 грн/л.

Згідно з ч.1 п.1 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв`язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Разом з тим, висновок Миколаївської торгово-промислової палати свідчить про середній рівень ринкової вартості продуктів дизельного палива, а тому ніяким чином не свідчить про коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору поставки від № 2Т до відповідної дати укладання додаткових угод до поставки від № 2Т від 02.02.2017.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що дані, які викладені у висновках Миколаївської торгово-промислової палати № 120-197 від 15.02.2017, № 120-338 від 10.03.2017 та № 120-374 від 16.03.2017 не можуть підтверджувати вартість продукції станом на дату укладення додаткових угод, а тим більше підтверджувати факт наявності коливання ціни на відповідні дати укладення додаткових угод.

Таким чином, жодного належного обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на паливо дизельне на час укладення сторонами від 09.03.2017 № 1, від 14.03.2017 № 2, від 21.03.2017 № 3 додаткових угод до договору поставки від 02.02.2017 № 2Т, відповідачем не надано.

З огляду на викладене суд доходить до висновку, що правові підстави для збільшення ціни товару за договором у відповідності до укладених додаткових угод відсутні, що також підтверджує наявність викладених позивачем підстав для визнання додаткових угод від 09.03.2017 № 1, від 14.03.2017 № 2, від 21.03.2017 угод до договору поставки від 02.02.2017 № 2Т недійсними на підставі положень ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Що ж до вимог про застосування наслідків недійсності правочину, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 594213,40 грн, то вони не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Частиною 2 ст. 208 Господарського кодексу України передбачено, що у разі визнання недійсним зобов`язання, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 208 ГК України та ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може бути заявлена як самостійно, так і бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено 2798193,72 грн за договором поставки від 02.02.2017 № 2Т з урахуванням додаткових угод від 09.03.2017 № 1, від 14.03.2017 № 2, від 21.03.2017 № 3, а відповідачем було поставлено товар на вказану суму.

У п. 3.2. договору поставки від 02.02.2017 № 2Т визначено, що ціна (загальна вартість) цього договору становить 2829000,00 грн, у тому числі з ПДВ - 471500,00 грн.

Відтак, виходячи з умов договору поставки від 02.02.2017 (п. 3.2. цього договору), який залишається чинним, без урахування додаткових угод (оскільки додаткові угоди визнані недійсними), позивач має сплатити 2829000,00 грн, а відповідач, в свою чергу має поставити 150 тон пального.

З огляду на те, що позивач сплатив меншу суму ніж визначено договором поставки від 02.02.2017 № 2Т, а відповідач поставив меншу кількість товару (дизельного палива) визначену договором, вбачається неналежне виконання сторонами своїх обов`язків та не свідчить про наявність підстав для застосування реституції.

Що ж до решти доводів і аргументів позивача та відповідача, які викладені у процесуальних заявах, то слід вказати таке.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позовні вимоги є частково обґрунтованими, документально підтвердженими в частині визнання недійсними додаткових угод і такими, що підлягають задоволенню в цій частині, а у решті позову слід відмовити.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, суд дійшов висновку про те, що оскільки: позивач звернувся з даним позовом лише після проведення авдиторської перевірки і складення Управлінням Південного офісу Держаудитслужби у Херсонській області аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» за період з 01.07.2016 по 31.12.2017 від 23.03.2018 № 15-21-05-12/0; позивач без будь-яких зауважень на підставі експертних висновків без належної їх перевірки укладало спірні правочини з відповідачем, то саме винні дії позивача стали наслідком вказаного господарського спору.

Отже, за приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти саме на позивача.

Аналогічна позиція викладена у судових рішеннях по суті першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 915/1868/18.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. ст.ст. 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 4; ідентифікаційний код 01125695) до товариства з обмеженою відповідальністю «КВОРУМ-НАФТА» (54003, м. Миколаїв, вул. Гречишникова, 52; ідентифікаційний код 32938047) про визнання недійсними додаткових угод до договору та застосування наслідків недійсності шляхом стягнення 594213,40 грн задовольнити частково.

2. Визнати недійсними додаткову угоду від 09.03.2017 №1 до договору поставки від 02.02.2017 №2Т, додаткову угоду від 14.03.2017 №2 до договору поставки від 02.02.2017 №2Т, додаткову угоду від 21.03.2017 №3 до договору поставки від 02.02.2017 №2Т, які укладені державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 4; ідентифікаційний код 01125695) та товариством з обмеженою відповідальністю «КВОРУМ-НАФТА» (54003, м. Миколаїв, вул. Гречишникова, 52; ідентифікаційний код 32938047).

3. Відмовити у позові в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «КВОРУМ-НАФТА» (54003, м. Миколаїв, вул. Гречишникова, 52; ідентифікаційний код 32938047) на користь державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 4; ідентифікаційний код 01125695) 594213,40 грн, як застосування наслідків недійсності правочинів.

4. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

У зв`язку з перебуванням судді в період з 03.12.2019р. по 09.12.2019р. у відпустці повний текст рішення складено та підписано 10.12.2019р.

Суддя О.В. Ткаченко