ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

УХВАЛА

м. Київ

03.12.2019

Справа № 910/11331/18

За позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Екстрим" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 1, оф. 23; 03191, м. Київ, а/с № 82) та

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бель-Фермаж" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 1, офіс 23; 03191, м. Київ, а/с № 82)

До

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 15 А, прим. 18) та

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (105066, Російська Федерація, м. Москва, вул. Старая Басманная ,буд. 32, будівля 1А)

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Приватну організацію "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд. 23, офіс 916)

Про визнання недійсним Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, додатку № 1 до нього та визнання відсутнім у відповідачів майнових авторських прав на музичні твори.

Суддя Бондаренко Г. П.

Секретар судового засідання Лебович А. О.

Представники сторін:

від позивача-1: Новинський О.В. (ордер серії КС № 449355);

від позивача-2: Вяльченко Д.В. (ордер серії КС №317932);

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: Молчанов П.В. (Керівник; Паспорт серія НОМЕР_1 );

від третьої особи:, Сербуль О.Ю. (довіреність № б/н від 08.02.19).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спорт-Екстрим" (далі - позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бель-Фермаж" (далі - позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - відповідач-2) про зобов`язання вчинити дії.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просять:

- визнати недійсним Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-д від " 01" листопада 2014 року та додаток № 1 до нього, оформлений у вигляді роздруківки № 1А з каталогу музичних творів від " 01" листопада 2015 року та роздруківки № 8 з каталогу музичних творів від " 01" травня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна";

- визнати відсутність у відповідачів майнових авторських прав на музичні твори:

Назва твору

Автор твору

Виконавець

FADED

Borgen Jesper; Walker Alan; Froen Anders; Greve Gunnar

Alan Walker

Sing me to sleep

Borgen Jesper; Berteselen Magnus; Froen Anders; Greve Gunnar; La Verds Tommy; Solheim Iselin; Walker Alan;

Alan Walker

DELIRIOUS

Aoki Steve; Beck Erin; Lake Chris; Vaughan Jenson David Aurbey; Philips Whitney Lauren; Vllasaliu Aid; Collins Brian

Steve Aoki and Chris Lake

Кeeping your head up

Wayne Hector; Steve Mac; Jasmine Van Den Bogarde

Birdy

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, яка була залишена судом без розгляду ухвалою суду від 03.09.2018 року, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 року у справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача-1, Приватну організацію "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", повідомлено, який є нерезидентом в установленому порядку про час та місце розгляду справи, провадження у справі зупинено на час виконання судового доручення про вручення документів стороні-нерезиденту, розгляд справи призначено в підготовчому судовому засідання на 04.12.2018 року.

Розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладався, в зв`язку з відсутністю доказів повідомлення відповідача-2 (нерезидента) про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/11331/18 до судового розгляду по суті на 11.06.19. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) про закриття провадження у справі - відмовлено.

В судовому засіданні 11.06.2019 Суд протокольно ухвалив відкласти судове засідання по суті справи на 16.07.2019. Ухвалою-викликом повідомив відповідача-2 про дату, час та місце наступного судового засідання по суті справи.

16.07.2019 відповідач-2 в судове засідання не з`явився. Суд протокольно ухвалив зобов`язати відповідача-1, до стадії дослідження доказів, надати суду договори, які підтверджують перехід авторського права віж первинних субу`єктів авторського права до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл", і від відповідача-2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна, оскільки у суду виникли сумніви щодо наявності таких прав у відповідача-2 та передачі їх відповідачу-1. Крім того, суд зобов`язав позивача-2 надати суду витяг з відкритого публічного реєстру юридичний осіб для актуалізації відомостей щодо юридичних осіб - засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (відповідача-2 у справі). Судове засідання по суті справи суд ухвали відкласти на 13.08.2019, про що представники позивача та відповідача-1 були повідомлені під розписку.

13.08.2019 від позивача надійшла заява про долучення доказів, а саме електронних витягів з Державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації щодо відповідача-2, даних відкритого реєстраційного порталу федеральних земель Німеччини щодо засновників відповідача-2, зазначених в Державною реєстрі юридичних осіб Російської Федерації.

Ухвалою від 13.08.2019 Суд вжив заходи процесуального примусу шляхом накладення на Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" штрафу у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп. за невиконання вимог протокольної Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 про надання суду договорів, які підтверджують перехід авторського права від первинних суб`єктів авторського права (авторів-фізичних осіб) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл", і від відповідача-2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна.

Повторно витребував та зобов`язав надати дані документи у строк до 10.09.2019

09.09.2019 від відповідача-1 надійшло повідомлення по справі (на виконання вимог суду).

Ухвалою від 20.09.2019 суд повідомив учасників справи про перенесення судового засідання на 12.11.2019, у зв`язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному.

12.11.2019 від позивача-2 надійшла заява в порядку статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.11.2019 Суд зобов`язав учасників справи надати письмові пояснення з приводу правозастосування, щодо вибору права Великобританії, щодо ст. 32, 33 Закону України "Про міжнародне приватне право" і судової практики, висловити думку щодо способу застосування норми іноземного права. Суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті справи на 03.12.2019

28.11.2019 від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" надійшли пояснення щодо правозастосування; від відповідача-1 надійшла заява з процесуальних питань.

02.12.2019 від позивача-1 та позивача-2 надійшли заяви на виконання вимог суду щодо визначення права, яке підлягає застосуванню при вирішенні спору.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 03.12.2019 від позивачів надійшла спільна заява з процесуальних питань на підставі аналізу поданих відповідачем-1 доказів. Також 03.12.2019 представником третьої особи було подано заяву з процесуальних питань.

03.12.2019 в судове засідання з`явивлись представники позивачів та третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення учасників щодо необхідності звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги щодо тлумачення змісту норм іноземного права для розгляду даної справи, зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин (автономія волі).

Статтями 32, 33 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Проте Автономія волі за своєю сутністю не є абсолютною, так як нормами міжнародного приватного права та внутрішнім законодавством країн передбачено право кожної держави самостійно встановлювати законодавчими актами випадки, в яких сторонам може надаватися можливість вибору застосовуваного закону, а в яких ні (наприклад, при застосуванні колізійних або імперативних норм права).

Так, здійснення вибору права неможливе, якщо колізійна норма, яку суд визнав застосовуваною в даному випадку, такого вибору не допускає. Угода (або застереження) про вибір права може бути визнана нікчемною, якщо буде встановлено, що сторони здійснили вибір права з метою обходу закону, уникнення застосування належного правопорядку та штучного створення для себе пільгових умов (стаття 10 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Обране право також не може бути застосоване, якщо таке застосування призведе до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України (стаття 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» ).

Оскільки у п. 13.1 оскаржуваного Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 зазначено, що це договір регулюється законодавством Англії, у Суду дійшов висновку, що виникла необхідність звернутись із судовим дорученням щодо тлумачення змісту норм іноземного матеріального права при вирішенні спору, з урахуванням положень 31 та 32 ЗУ «Про міжнародне приватне право».

Із наданих пояснень сторонами щодо способу застосування норми іноземного права, зокрема з пояснень позивача вбачається, що вибір права відповідачами в оскаржуваному договорі даним не відповідає вимогам частини 2 статті 5, які визначені Законом України «Про міжнародне приватне право», оскільки вибір права має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Так, незрозумілим та некоректним є посилання Відповідачів при врегулюванні правовідносин з питань інтелектуальної власності саме на законодавство Англії, а не Великобританії.

Як зазначив позивач у своїх поясненнях, Англія не є окремою політичною одиницею з 1707 року, коли з Англійського королівства, Північної Ірландії, Шотландії та Уельсу була утворено Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Відповідно, правова система Великобританії складається з зазначених чотирьох країн. А тому деякі закони застосовуються на всій території Великобританії, а деякі стосуються лише однієї, двох або трьох країн.

У 1988 році набрав чинності Copyring, Designs and Patents Act (CDPA), який на сьогоднішній день є основним нормативно-правовим актом, який регулює авторське право по всій території Великобританії, а не виключно в Англії, на законодавство якої посилаються сторони при виборі права, яке застосовується до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д.

При цьому, із ліцензійного договору не вбачається, що сторони застосовували норми CDPA, які є обов`язковими в тому числі для Англії та мають ряд певних особливостей.

Для встановлення того яке саме право застосовувалось сторонами в Ліцензійному договорі № ВЧ-01112014/02-д, встановлення змісту норм матеріального права іноземної держави для визначення умов для визнання правочинів укладеними, визначення підстав для визнання правочинів недійсними, нікчемними, неукладеними та наслідків такого визнання.

Суд зазначає, що метою звернення до компетентних органів іноземної держави є також встановлення відповідності права Англії, яке застосоване в Договорі, до Англійського права, встановлення чи дані системи рівнозначними поняттями.

Англійське право (як зазвичай зазначають у міжнародних контрактах), яке є правовою системою Англії, Уельсу і більшості країн Британської Співдружності націй і США. Проте сторони Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д замість Англійського права обрали законодавство Англії, що ставить під коректність даного вибору, можливість застосування такого права та взагалі настання правових наслідків до Договору.

Положеннями статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч.1) і розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч2). Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч.5).

Для правильного визначення фактів, які необхідно встановити для вирішення спору за участю іноземної особи, судам необхідно з`ясувати право якої країни повинно застосовуватися.

Установлення змісту норми права іноземної держави регламентується статтею 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», зі змісту якої вбачається, що при необхідності застосування норм права іноземної держави суд встановлює зміст таких норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Для цього суд звертається в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучає експертів.

Суд може застосовувати не тільки іноземні закони, але й звичаї та судову практику в тих межах, в яких останні визнаються джерелами права у відповідних державах.

Способами здобуття інформації про іноземне право, а саме встановлення змісту норм іноземного права, яке підлягає застосуванню, є: 1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; 2) використання експертних висновків; 3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; 4) офіційний запит через Міністерство юстиції; 5) отримання довідок через систему правової допомоги; 6) обмін правовою інформацією; 7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; 8) встановлення іноземного права сторонами тощо. (Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом», п. 9).

Дієвими є механізми обміну правовою інформацією, що передбачені двосторонніми договорами про правову допомогу, укладеними між Україною та іншими країнами. Як правило, вони містять положення про взаємне надання правової допомоги та органи, що її здійснюють. За загальним правилом клопотання про правову допомогу мають надсилатися через органи юстиції.

Безпосередньо порядок направлення судових доручень урегульований положеннями статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» та статей 367, 368 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких у разі якщо при вирішенні справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність в отримані доказів, суд може звернутися із судовим дорученням до компетентного органу іноземної держави, яке надсилається у випадку відсутності міжнародного договору до Міністерства юстиції України, яке у свою чергу, надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Підсумовуючи наведене, з метою забезпечення при розгляді справи принципів господарського судочинства, виконання завдань та досягнення мети судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення спору, суд прийшов до висновку про необхідність звернення у межах розгляду даної справи до Міністерства юстиції України у порядку статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» із судовим дорученням з про надання правової допомоги з метою отримання від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії офіційне тлумачення норм, що регулюють правовідносини за ліцензійними договорами.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 367 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у разі звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Провадження у справі зупиняється до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів (п. 8 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного та керуючись 228, 229, 234, 235, 365, 367 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Звернутися до Міністерства юстиції України із судовим дорученням про надання правової допомоги з метою отримання від уповноваженого органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - The Legal Executive Branch of the Foreign and Commonwealth Office(Advisers, Foreign and Commonwealth Office, King Charles Street, LONDON SW1A 2AH, United Kingdom)

- офіційні тексти нормативно-правових актів у сфері цивільно-правових відносин (у разі наявності) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, положеннями яких регулюються взаємовідносини між особами за Ліцензійним договором(договором передачі авторських прав на твір), підстав для визнання недійсними договорів та наслідків недійсності правочинів, їх офіційне тлумачення, практику застосування, а також доктрину;

- офіційного тексту закону, який станом на 2014 рік регулював правовідносини щодо передачі права на використання майнових авторських прав від видавника до субвиданика, його офіційного тлумачення, практику застосування.

2. Зупинити провадження у справі № 910/11331/18 до надходження відповідей від уповноваженого органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - The Legal Executive Branch of the Foreign and Commonwealth Office на судовий запит Господарського суду міста Києва.

3. Зобов`язати відповідача-1 та/або відповідача-2 надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі № 910/11331/18 та запиту Господарського суду міста Києва в трьох примірниках в термін до 23.12.2019.

4. Згідно з частини 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в частині зупинення провадження у справі.

Повний текст ухвали складено: 0612.2019

Суддя Бондаренко Г.П.