ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 675/33/19

Провадження № 14-504цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрелітагро» (далі - ТОВ «Компанія «Укрелітагро»),

відповідачі: Комунальне підприємство «Чемеровецьке бюро нерухомості» (далі - КП «Чемеровецьке БН»), Хмельницьке бюро технічної інвентаризації (далі - Хмельницьке БТІ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Михнівські лани» (далі - ТОВ «Михнівські лани»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ «Компанія «Укрелітагро»

на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2019 року у складі судді Пашкевич Р. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у складі колегії суддів Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.

у цивільній справі за позовом ТОВ «Компанія «Укрелітагро» до КП «Чемеровецьке БН», Хмельницького БТІ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ГУ Держгеокадастру, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ТОВ «Михнівські лани», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди земельної ділянки та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ТОВ «Компанія «Укрелітагро» звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило скасувати як незаконні рішення відповідачів про державну реєстрацію прав оренди із моменту їх прийняття стосовно земельних ділянок із кадастровими номерами: 6822183900:04:008:0494; 6822183900:04:008:0361; 6822183900:04:011:0687; 6822183900:04:011:0684; 6822183900:04:008:0410; 6822183900:04:015:0670; 6822183900:04:008:0316; 6822183900:04:008:0492; 6822183900:04:008:0325; 6822183900:04:008:0315; 6822183900:04:008:0403; 6822183900:04:008:0299; 6822183900:04:008:0362; 6822183900:04:016:0623; 6822183900:04:008:0262; 6822183900:04:011:0695; 6822183900:04:008:0340; 6822183900:04:008:0341; 6822183900:04:008:0441; 6822183900:04:008:0440; 6822183900:04:026:0016; 6822183900:04:008:0318; 6822183900:04:008:0503; 6822183900:04:008:0276; 6822183900:05:025:0183; 6822183900:05:014:0079; 6822183900:05:025:0182; 6822183900:05:010:0038; 6822183900:05:012:0011, власниками яких є треті особи (27 фізичних осіб).

На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що він має переважне право на оренду земельних ділянок, однак відповідачі здійснили повторну реєстрацію цих земельних ділянок, не дослідивши при цьому речові права позивача, тому фактично відбулася подвійна реєстрація прав оренди на земельні ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2019 року, у відкритті провадження у справі відмовлено, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Суди керувалися тим, що спір, який виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки сторонами у цій справі є юридичні особи і права третіх осіб позивачем не оспорюються, а тому спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ТОВ «Компанія «Укрелітагро» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що предмет позову безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, оскільки саме вони є власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, стосовно яких укладені договори оренди та вчинена зазначена подвійна реєстрація, а тому цей спір підлягає вирішенню судами за правилами саме цивільного судочинства.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

21 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

05 вересня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пунктах 6, 10, 15 частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Разом з цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

У поданому до суду в порядку цивільного судочинства позові ТОВ «Компанія «Укрелітагро» просило скасувати як незаконні рішення відповідачів, тобто осіб, уповноважених здійснювати державну реєстрацію договорів, про державну реєстрацію прав оренди із моменту їх прийняття стосовно земельних ділянок, власниками яких є треті особи - фізичні особи.

Тобто позивач вважає, що у нього спір з органами державної реєстрації з приводу реєстраційних дій, вчинених за заявою третьої особи. Однак таке твердження, на переконання Великої Палати Верховного Суду, є помилковим, спростовується змістом позовної заяви, з якої вбачаються обставини, які мають значення для правильної кваліфікації спірних правовідносин та застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

У позовній заяві ТОВ «Компанія «Укрелітагро» посилалося на те, що перебуває в договірних відносинах з фізичними особами - власниками земельних ділянок, на підставі договорів оренди, укладених у різний час (2008 та 2012 роки; зареєстровано у 2010 та 2012 роках), строком на 10 та 7 років, та є орендарем зазначених земельних ділянок.

Однак у вересні 2018 року позивач дізнався про реєстрацію права оренди стосовно цих самих земельних ділянок за ТОВ «Михнівські лани» на підставі оспорюваних рішень відповідачів.

Позивач зазначив, що відповідачі як реєстратори не дослідили інформації про речові права, які виникли до 01 січня 2013 року, відповідно до вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІV).

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом № 1952-ІV.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1952-ІV, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» установлено, що до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 ЦПК України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації відповідачами права оренди з іншим орендарем (ТОВ «Михнівські лани»), у той час як правовідносини на підставі договорів оренди між позивачем та фізичними особами, які у цій справі є третіми особами, на той час не припинилися. Отже, спір виник з приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договорів оренди щодо цих же земельних ділянок тими ж орендодавцями з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичних осіб - власників земельних ділянок, які є орендодавцями за договорами оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач.

Вказаний спір має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, зокрема право на оренду конкретних земельних ділянок.

Такий спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає з договірних відносин, є приватноправовим, і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок.

Посилання судів попередніх інстанцій на неоспорювання позивачем дій третіх осіб не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків таких фізичних осіб і спір у позивача виник саме з власниками земельних ділянок, як орендодавцями.

З огляду на характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій зробили помилкові висновки про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішенняскасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрелітагро» задовольнити.

Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Пророк

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко

Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанову оформлено суддею Ситнік О. М.