Справа № 640/15683/18

н/п 2/640/596/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю:

секретаря Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №640/15683/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь: основну суму заборгованості у розмірі 185 640 грн. 00 коп., 14 177 грн. 49 коп. інфляційних збитків, 4 775 грн. 78 коп. три проценти річних, 3 000 грн. 00 коп. витрат зі сплати правничої допомоги, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 076 грн. 00 коп.

Як на підставу позову посилається на те, що 29 вересня 2017 року між нею та ОСОБА_2 був укладений попередній договір, згідно якому вони зобов`язалися в майбутньому, в строк до 17.00 години 29.12.2017 року, укласти договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко ELM. Загальна ціна продажу житлового будинку була визначена ними у розмірі суми у гривнях, яка на момент укладання основного договору буде еквівалентна 75 000.00 доларів США за офіційним курсом НБУ. На підтвердження своїх намірів про укладання основного договору, безпосередньо перед підписанням попереднього договору, в офісі приватного нотаріуса Шишко Н.М., за адресою: м. Харків, вул. Серпова. 4 , ОСОБА_2 був переданий аванс в рахунок належних з неї платежів за основним договором у сумі 185 640 грн. 00 коп., що була еквівалентна 7 000.00 доларам США, виходячи з обмінного курсу ЕІБУ на 29.09.2017 року (п. З Попереднього договору). 21 грудня 2017 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 для нотаріального посвідчення основного договору не були підготовлені всі необхідні документи, до попереднього договору були внесені зміни, якими строк виконання основного договору було подовжено до 17 год. 00 хв. 29 березня 2018 року, а також було чітко визначено місце укладання основного договору. Однак, на початку березня 2018 року, відповідач зажадав укласти основний договір за більш високу ціну ніж зазначену у п. 2.4. договору, а саме за суму, еквівалентну 78 000 доларам США, обґрунтовуючи свою вимогу тим, що на підготовку документів для продажу дому він витратив значну суму коштів. У зв`язку з тим, що згоду на таку зміну умов договору вона не дала, 29 березня 2018 року, основний договір укладений не був. Пунктом 3 попереднього договору від 29 вересня 2017 року встановлено, що у разі не укладення основного договору ОСОБА_2 зобов`язаний повернути їй аванс у розмірі 185 640.00 грн., що є еквівалентом 7 000,00 доларів США, виходячи з обмінного курсу НБУ 29.09.2017 року. Разом з цим, ОСОБА_2 отриманий від неї аванс до теперішнього часу не повернув, не зважаючи на її численні прохання і вимоги.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2018 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

24 жовтня 2018 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить у задоволенні позову відмовити, посилаюсь на те, що дійсно між ними було укладено попередній договір, за умовами якого вони зобов`язувалися в майбутньому, у строк до 17- 00 год. 29.12.2017 року укласти договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір було посвідчено ПН ХМНО Шишко Н.М та зареєстровано у реєстрі за номером 3799. У цьому договорі ними були визначені оснівні умови майбутнього договору, а саме - ціна, яка встановлювалася у 75 000 доларів США, порядок, місце та строки укладання. Також в договорі ними оговорено, що ОСОБА_3 передає йому аванс в розмірі 185 640, 00 грн. , що є еквівалентом 7 000,00 доларів США. Вказана сума у разі укладення основного договору буде зарахована в рахунок належних з позивача платежів за основним договором. У разі не укладення основного договору він зобов*язаний повернути цю суму. Визначений у попередньому договору строк був необхідний як йому, так і Позивачу. Так він на вимогу Позивача, мав оформити документи з приватизації земельної ділянки для продажу будинку, а Позивач отримати у банку кредит для його купівлі. Позивачем, на виконання вимоги п. 4 Попереднього Договору, була передана йому сума розмірі еквіваленту 7000 доларів США.

21 грудня 2017 року у зв`язку з тим, що він не встигав оформити документи на землю, а Позивач, відповідно, домовитись про отримання кредиту, до Попереднього договору були внесені зміни, якими строк виконання основного Договору було продовжено до 17 години 29 березня 2018 року, а також було чітко визначено місце укладання договору.

29 березня 2018 року він близько 15 години приїхав до нотаріуса. У визначене місце укладення Договору, з усіма належним чином оформленими документами, для укладення поговору купівлі-продажу. Позивача він прочекав до 17 години 30 хвилин. Коли вона не прибула у визначене місце у встановлений час, він зателефонував їй та вона повідомила йому, що кредит банк їй не надав та, відповідно, коштів для оформлення договору купівлі-продажу будинку в неї не має. Той факт, що він знаходився у нотаріуса за адресою: м. Харків, вул. Серпова , 4 29.03.2018 року о 17-30 години підтверджує відповідне свідоцтво, видане ПН ХМНО Шишко Н.М. , реєстровий № 1063. Жодних змін умов основного Договору, особливо в частині визначеної вартості, не було. Тож заяви Позивача в частині того, що він ніби то зажадав більш високу ціну за житловий будинок не відповідають дійсності. Договір не був укладений з вини Позивача, яка, з її слів не могла отримати кредит на купівлю будинку. Таким чином, договір не був укладений з вини позивача, а не його бажання. Не відповідають дійсності й твердження Позивача про те, що отриманий аванс, він не повернув, не зважаючи на її чисельні вимоги. З 29.03.2018 року по день отримання від суду позовної заяви він з Позивачем не спілкувався, вона йому не дзвонила, він не отримував від неї будь-яких листів або вимог щодо повернення коштів. Крім того, на виконання ч. 9 ст. 175 ЦПК України позивачем не надано жодних доказів про вжиття заходів досудового врегулювання спору. Після відмови Позивача в укладенні договору, він залишився розгубленим, оскільки не розумів, що подалі робити з об`єктом нерухомості. Він вимушений був повторно шукати покупця. Враховуючи той факт, що ціни на нерухомість падали, йому вкрай потрібні були гроші, він втратив час, виконуючи вимоги позивача, щодо приватизації землі. Позивач, зі свого боку, не змогла отримати кредит та відмовилась від укладання основного договору. Відповідно, внаслідок ухилення Позивача від укладення основного Договору внаслідок втрати часу, він вимушений був продати вказаний вище житловий будинок за ціною нижче, ніж розраховував. Тобто, внаслідок її дій він втратив час та втратив кошти. Це підтверджується Договором купівлі-продажу від 24.07.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., відповідно якому продаж будинку ним вчинено за 59 130,00 доларів США та земельної ділянки за 23 077 грн., тобто майже на 15 000 доларів США менше, ніж він розраховував. Швидкий продаж за низькою ціною ним житлового будинку та земельної ділянки для обслуговування цього будинку стало наслідком дій Позивача, яка не виконала умови попереднього договору. Так, він понад півроку виконував вимоги Позивача, чекав доки вона отримає кошти, при цьому відмовляв іншим потенційним клієнтам-покупцям. З наведеного, він вважає, що такі дії Позивача щодо ухилення від укладення основного договору купівлі-продажу завдали йому збитки, які виразилися в тому, що внаслідок прострочення Позивача по виконанню умов Попереднього Договору, втратив кошти та час. Вважає, що гроші, набуті за попереднім договором мають компенсувати його збитки, які підтверджені ним документально.

З позовними вимогами щодо стягнення інфляційних витрат, 3 % річних він не погоджується та вважає їх незаконними, оскільки обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів <sup>річних не виникає у випадку повернення коштів у разі отримання авансу внаслідок не укладення основного договору, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав. У даному випадку між сторонами основний договір укладений не був, відповідно, договірні відносини в них не виникли, жодних строків, порядку щодо повернення цих коштів оговорено не було, відповідно, кошти від Позивача були отримані без підстави, тому вимоги ст. 625 ЦК України на правовідносини, що виникли між нами, не поширюються.</sup>

Вважає , що позивач, зловживає своїми процесуальними правами, оскільки передчасно звернувся до суду, не направивши йому пропозицію щодо досудового врегулювання спору. У разі позасудових перемов, на його думку, вони могли знайти можливість та врегулювати даний спір. Всі судові витрати, які позивачка понесла на сьогоднішній день, є виключно наслідками її передчасних дій. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Однак, позивачем не надано опису робіт, виконаних адвокатом та вартості кожної дії щодо надання правничої допомоги, в результаті чого не зрозуміло з чого саме формується така сума та чи відповідає вона дійсним проведеним діям.

12 грудня 2018 року ухвалою Київського районного суду м. Харкова було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

28 лютого 2019 року представник позивача надала відповідь на відзив, зазначила, що мотиви відповідача є безпідставними оскільки дійсною причиною не укладення основного договору є бажання відповідача продати будинок за більш дорожчу ціну, ніж та, що була встановлена у попередньому договорі, про що відповідач попередив її безпосередньо перед днем, коли повинен був укладатися договір. Підтвердженням факту бажання відповідача здійснити продаж за більш високу ціну, ніж було встановлено у попередньому договорі, є інфляція. Пунктом 3 попереднього договору від 29.09.2017р. встановлено, що у разі не укладання основного договору відповідач зобов`язаний повернути аванс у розмірі 185 640,00 грн., що є еквівалентом 7 000,00 доларів США, виходячи з обмінного курсу НБУ на 29.09.2017 року. Таким чином, 29 березня 2018 року, у відповідача виник безумовний обов`язок повернути отриманий аванс. Зазначила, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦПК, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову. Крім того, посилання відповідача про неотримання ним жодної вимоги від позивача не відповідає дійсності. Після 29 березня 2018 року відповідач почав уникати зустрічі. Коли все ж таки мені вдалося зв`язатися з ним, він пообіцяв повернути аванс одразу після відчуження будинку, але у подальшому перестав відповідати ир. телефонні дзвінки. Щодо посилання відповідача на необхідність вжиття заходів досудового врегулювання спору, слід зазначити, що статтею 16 ЦПК передбачено вжиття заходів досудового врегулювання спору тільки у випадках домовленості сторін про це або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Законом та попереднім договором від 29 вересня 2017 року вжиття заходів досудового врегулювання спору не передбачені. жодного доказу на підтвердження падіння цін на нерухомість в період продажу будинку, позивач не представив і представити не міг, так як ніякого падіння цін в дійсності не було. Вважає, надуманими доводи відповідача і про спричинення йому збитків у вигляді упущеної вигоди у зв`язку з продажем будинку за нижчу ціну, оскільки відображена у договорі купівлі-продажу ціна у розмірі 59 130,00 доларів США за будинок і 23 077,00 грн. за земельну ділянку може свідчити про існування багатьох обставин, наприклад, про умисне заниження ціни продажу нерухомості з метою ухилення від сплати податків, про невдалу поведінку відповідача на ринку нерухомості та інших. Посилання відповідача на відсутність його вини у не укладенні договору купівлі - продажу будинку у даному випадку будь-якого значення не має та підставою для звільнення відповідача від обов`язку повернути сплачений за попереднім договором аванс слугувати не може. Чинним законодавством залишення авансу або його частини у сторони попереднього договору у випадку не укладення основного договору не передбачено. Після припинення дії попереднього договору у відповідача залишився обов`язок сплатити гроші (повернути аванс), а у позивача виникло право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Щодо не згоди відповідача з судом збором, зазначила наступне, що судові витрати складаються з судове збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать й витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно з Розрахунком судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, який був долучений до позовної заяви, судовий збір складає 2 076,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 3 000 грн., всього: 5 076,00 грн. У даному випадку доказом, який підтверджує здійснення відповідних витрат на правничу допомогу є долучена до позовної заяви квитанція до прибуткового касового ордеру. Опис робіт, виконаних адвокатом та вартість кожної дії щодо надання правничої допомоги, оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт після ухвалення рішення суду першої інстанції. На отримання попередньої оплати послуг адвоката калькуляція витрат не оформлюється. У даному випадку сплата мною витрат на правничу допомогу повністю відповідає рішенню Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018 року, згідно якого долучається отримання попередньої оплати. З огляду на викладене доводи відповідача у відзиві на позов про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу та сплату судового збору є безпідставними. Зазначила, що після відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості, відповідач уклав договір дарування своєму синові належного йому на праві власності житлового будинку. Цей факт підтверджується інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Вважає, що зазначені дії відповідача свідчать про його явну недобросовісність та небажання повертати борг у випадку прийняття судом рішення про задоволення мого позову.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про день та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Представник позивача надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день,час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії»).

На підставі викладеного, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Суд , перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено та не заперечується сторонами по справі, що 29 вересня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено попередній договір, згідно якого сторони зобов`язалися в строк до 17 год. 00 хв. 29.12.2017 року укласти договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко Н.М. (а.с.5)

У п. 3 попереднього договору від 29.09.2017 року зазначено, що на підтвердження своїх намірів про укладення основного договору, ОСОБА_3 передає ОСОБА_2 аванс у розмірі 185 640 грн. 00 коп., що є еквівалентом 7 000,00 доларів США, виходячи з обмінного курсу НБУ на 29.09.2017 року, 1 USD = 26,52 грн. У разі не укладання основного договору ОСОБА_2 зобов`язаний повернути цю суму ОСОБА_3

21 грудня 2017 року до попереднього договору сторони внесли зміни, якими строк виконання основного договору подовжили до 17 год. 00 хв. 29 березня 2018 року.(а.с.6)

У заявах по суті сторони підтверджують, що ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_2 отримав аванс у розмірі 185 640 грн. 00 коп., що є еквівалентом 7 000,00 доларів США, виходячи з обмінного курсу НБУ на 29.09.2017 року, 1 USD = 26,52 грн, що 29 березня 2018 року позивач та відповідач основний договір не уклали, що аванс, отриманий від позивача, відповідач не повернув.

Обставини , які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК).

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відзиві на позовну заяву факт отримання авансу у розмірі 185 640 грн. 00 коп. (еквівалент 7 000,00 доларам США) відповідач визнає.

Неповернення авансу у відзиві на позовну заяву відповідач обґрунтував тим, що основний договір 29 березня 2018 року не було укладено з вини позивача. Також зазначав, що у зв`язку з тим, що ціни на нерухомість упали, йому були завдані збитки.

Представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву вказує, що договір купівлі-продажу будинку не був укладений з вини відповідача, оскільки відповідач вирішив підвищити ціну будинку.

Відповідно із висновками Верховного Суду, аванс у любому випадку підлягає безумовному поверненню, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 643/9459/17, провадження № 61-37237св18).

Таким чином, обов`язок з повернення авансу існує незалежно від того, з чиєї вини не було укладено основний договір.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті, вираженому в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи позадоговірне зобов`язання). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Відповідно з Розрахунком інфляційних збитків, наданим позивачем, розмір їх нарахування становить 14 177 грн. 49 коп. за період з 01.10.2017 р. по 30.06.2018 р. Розрахунком трьох процентів річних, який надала позивач, їх розмір обчислено у сумі 4 775 грн. 78 коп.

Суд зазначає, що нарахування інфляції та трьох процентів річних повинно обчислюватися з наступного дня, коли попередній договір припинив свою дію. У даному випадку цим днем є 30.03.2018 року.

Інфляційні нарахування за період з 30.03.2018 року (початок прострочення) по 29.08.2018 року (дата надходження позову до суду) становлять 175 грн. 24 коп. (185 640,00 грн. х 100,8% х 100% х 100% х 99,3% х 100%).

3% річних від простроченої суми, за період з 30.03.2018 року до 29.08.2018 року, становлять 2 334,49 грн. (185 640,00 грн. х 3% : 100% : 365днів х 153 дні).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині нарахування інфляції та трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню.

Відповідно з Розрахунком судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, судовий збір складає 2 076,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 3 000 грн., всього: 5 076,00 грн.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До позовної заяви позивачем долучено договір про надання правової допомоги та квитанція до прибуткового касового ордеру № 8 від 06 серпня 2018 року, яка підтверджує витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн.

Суд вважає, що обґрунтованих сумнівів у вартості наданих послуг не існує.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково (185 640,00 грн. авансу + 175,24 грн. інфляції + 2 334,49 грн. три проценти річних), то відповідно судові витрати розраховуються пропорційно заявленим позовним вимогам (185640,00 + 175,24 + 2334,49) / (185640,00 + 14177,49 + 4 775,78) = 91,96%.

Витрати зі сплати правничої допомоги у даному випадку становлять 2 758 грн. 80 коп. (3000,00х91,96%), а витрати зі сплати судового збору - 1 909 грн. 09 коп. (2 076х91,96%).

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення авансу і частковому задоволенню позовних вимог у частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних та покладення на відповідача судових витрат.

Керуючись ст. ст.12, 77, 82, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК, на підставі ст. ст. 524, 526, 533-535, 611, 625, 635 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, інфляційних збитків, трьох відсотків річних та судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 185 640 (сто вісімдесят п`ять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. отриманого авансу; 175 (сто сімдесят п`ять) грн. 24 коп. інфляційних нарахувань; 2 334 (дві тисячі триста тридцять чотири) грн. 49 коп. три проценти річних, 188 149 (сто вісімдесят вісім сто сорок дев`ять) грн. 73 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 , витрати зі сплати правничої допомоги у розмірі 2 758 (дві тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 , судовий збір у розмірі 1 909 (одна тисяча дев`ятсот дев`ять) грн. 09 коп.

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 .

Повний текс рішення виготовлено 09.12.2019.

Суддя Золотарьова Л.І.