РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року м. Кремінна

Справа № 414/2081/18

Провадження № 2/414/222/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю секретаря: Безкровної К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт в особі директора ОСОБА_6, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Професіонал», приватний нотаріус Черняк Андрій Леонідович, Фонд державного майна України, Акціонерного товариства «Укрнафтопродукт», про визнання окремої частини правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт» до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати, індексу інфляції та пені, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _5 09 серпня 2018 року звернулася до суду з позовом, який вона уточнила 15 серпня 2018 року (а.с. 35-42 т. 1), в обґрунтування якого посилається на те, що 30 липня 2016 року між ПАТ «Луганськнафтопродукт» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу 20/100 часток об`єкту нерухомого майна: будівлі і споруди нафтобази, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет вказаного договору в цілому складається з об`єктів площею 2 760,6 кв.м. та 564 кв.м. Зокрема у складі проданого об`єкту нерухомого майна є будівля складу бочкотари літ. Л-2,л, загальною площею 281,60 кв.м. та будівля складу матеріального літ. М,м, загальною площею 279,30 кв.м. Спірне майно було продано через аукціон, який було організовано ТОВ «Професіонал», та посвідчено приватним нотаріусом Черняком А.Л.

Вважає за необхідне визнати недійсною окрему частину правочину та застосувати наслідки недійсності правочину виходячи з наступного.

Між нею та ПАТ «Луганськнафтопродукт» 30 квітня 2012 року було укладено договір оренди № 20 /далі - Договір/, строком з 01 травня 2012 року до 31 грудня 2012 року /тобто на 8 місяців/, за яким останній передав їй в оренду вищевказаний об`єкт нерухомого майна. За оренду майна була визначена орендна плата в розмірі 1 200 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ в розмірі 200 грн.

За актом прийму-передачі від 01 травня 2012 року їй було передано орендоване майно.

В договорі оренди сторонами не визначено застереження щодо обов`язкового його припинення чи розірвання після закінчення строку дії. Це також не визначено у ст.ст. 781-784 ЦК України.

З часу спливу строку дії Договору, тобто з 31 грудня 2012 року і до теперішнього часу вона користується орендованим майном. ПАТ «Луганськнафтопродукт» не вимагало припинення договору та повернення цього майна.

По червень 2014 року вона сплачувала орендну плату в повному обсязі. ПАТ «Луганськнафтопродукт» до теперішнього часу не перереєструвалося на території, підконтрольній українській владі, не повідомило її про перереєстрацію та зміну реквізитів.

За відсутності заперечень з боку відповідача, договір оренди відповідно до вимог ст.764 ЦК України вважається продовженим на той же строк, тобто до теперішнього часу.

Тому вона відповідно до вимог ч.2 ст. 777 ЦК України, Рішення КСУ № 31-рп/2009 від 10 грудня 2009 року має переважне право перед іншими особами на придбання орендованого майна.

Натомість в пункті 1.4. договору купівлі-продажу вказано, що представник продавця свідчить, що на момент укладання договору його предмет є вільним від будь-яких обтяжень, передбачених чинним законодавством України та що не має інших перешкод для його відчуження.

Отже ПАТ «Луганськнафтопродукт», вирішуючи питання продажу комплексу майна, в складі якого є орендоване майно, повинно було до його продажу запропонувати їй придбати орендоване майно, але цього не зробило. Цей правочин в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Тому просить суд відповідно до ст.ст.203,215 цього Кодексу визнати недійсною окрему частину договору купівлі-продажу в частині продажу орендованого нею майна та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання відповідача повернути їй це майно.

Представник відповідача ПАТ «Луганськнафтопродукт» адвокат Мураховський О.О. 27 березня 2019 року звернувся до суду з зустрічним позовом (а.с.200-211т.1), в обґрунтування якого посилається на наступне. Дійсно, між ПАТ «Луганськнафтопродукт» та ОСОБА_5 укладено договір оренди на вказаних у позові умовах. Однак ОСОБА_5 всупереч вимогам п. 3.1 договору не розрахувалася та не перераховувала на розрахунковий рахунок ПАТ «Луганськнафтопродукт» орендну плату, яка вказана в договорі оренди, і доказів зворотного не надала. Після закінчення строку дії договору орендар добровільно залишила орендовані приміщення.

Орендодавець неодноразово звертався до орендаря з вимогами щодо необхідності сплати орендної плати. Позивач обіцяла погасити заборгованість за цим договором, але цього не зробила. Тому вважає первинний позов необґрунтованим.

В разі задоволення судом первісного позову ПАТ «Луганськнафтопродукт» просить задовольнити зустрічний позов та стягнути з ОСОБА_5 на його користь грошові кошти, а саме: борг за орендну плату за три роки з 31 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2018 року в розмірі 44 400 грн., індекс інфляції за весь час прострочення боргу в розмірі 7 630 грн. 80 коп. та пеню в розмірі 25 693 грн. 20 коп., а всього 77 724 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та її представник адвокат Шмуйлова І.М. позовні вимоги підтримали, зустрічний позов не визнали.

Представник відповідача ПАТ «Луганськнафтопродукт» адвокат Мураховський О.О. позовні вимоги не визнав з підстав неналежного виконання орендарем договору оренди. У разі задоволення первісного позову просив задовольнити і зустрічний позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Іванов О. у судове засідання не з`явився, надав письмовий відзив на позов, в якому просить відмовити у позові ОСОБА_5 в повному обсязі (а.с.30-41 т. 2). У відзиві вказує, що між ОСОБА_5 та ПАТ «Луганськнафтопродукт» за договором оренди виникли правовідносини у сфері господарювання і позивач відповідно до цього Договору та діючого законодавства не має безумовного права на привілейоване придбання орендованого майна. Майно, на яке претендує позивач, було продано через аукціон шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному виданні «Урядовий кур`єр» № 106 від 09 червня 2016 року та на офіційному сайті організатора аукціону ТОВ «Професіонал». Порядок та результати аукціону нею не оспорені. Крім того, вона звернулася до суду з позовом не одразу з моменту продажу майна, а майже після трьох років з дня його укладання. За весь час вона не намагалася здобути відомості про перереєстрацію підприємства та знайти його реквізити.

Представник третьої особи АТ «Укрнафтопродукт» в особі т.в.о. генерального директора Л.В. Чейпеш у судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення з додатками (а.с.64-209 т. 2), з яких вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено без дотримання вимог законодавства, Статуту, які є обов`язковими, а саме: відсутнє рішення наглядової ради Товариства щодо відбору суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості майна, відсутнє рішення наглядової ради щодо затвердження ринкової вартості майна, вказана наглядова рада не погоджувала укладання такого договору. Тобто особа, яка приймала рішення про відчуження майна не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому просить задовольнити позов.

Представник третьої особи Фонду державного майна України Трубаров В.М. у судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення (а.с.210-215 т. 2), які фактично збігаються з поясненнями представника АТ «Укрнафтопродукт», тому також вважає за необхідне позов ОСОБА_5 задовольнити.

Представник третьої особи ТОВ «Професіонал» Малюк В.Є. у судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення з наданими доказами (а.с.20-46, 57 т. 3), в яких просить у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити, оскільки рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна було прийнято наглядовою радою Товариства згідно до протоколу. Відповідне рішення про продаж активів було прийнято правлінням Товариства на конкурсних засадах, а продаж майна було проведено на аукціоні відповідно до Статуту та «Положення про порядок відчуження майнових об`єктів, що належить до основних фондів», яке затверджено рішенням наглядової ради Товариства від 17 травня 2011 року з розміщенням в газеті «Голос України» та на офіційному сайті ТОВ «Професіонал».

Третя особа приватний нотаріус Черняк А.Л. у судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення (а.с.55 т. 3), в яких просить у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити з посиланням на обставини, які викладені представником ТОВ «Професіонал».

Вислухавши пояснення сторін, свідка, розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуггя права власності не встановлена судом.

Згідно до ст.526 вказаного Кодексу зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 777 ЦК України встановлено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині свого рішення № 31-рп/2009 від 10 грудня 2009 року зазначив: «Обмеження законодавцем права власника майна, переданого у найм (оренду), щодо розпорядження цим майном ґрунтується на розумних та справедливих критеріях. Це відповідає і позиції Європейського суду з прав людини, викладеній в рішенні у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства, заява N 8793/79" від 21 лютого 1986 року. За його змістом національний законодавець з метою підтримання соціальної справедливості у суспільстві як складової публічного інтересу може допустити захист інтересів орендарів майна, встановивши обмеження права його власників щодо визначення ними умов продажу орендованого майна. Конституційний Суд України вважає, що положення частини другої статті 777 Кодексу щодо переважного права наймача на придбання майна у разі його продажу не порушує майнових прав власників».

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою етапі 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий договір може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Докази, які надано суду, свідчать про наступне.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.21-23,71-74т.1) ПАТ «Луганськнафтопродукт» зареєстровано як юридичну особу за адресою: АДРЕСА_2 . Головою правління та підписантом є ОСОБА_6 , а ОСОБА_5 є керівником та підписантом ДП «Кремінська нафтобаза»ВАТ «Луганськнафтопродукт».

Відповідно до Договору від 30 квітня 2012 року (а.с.17-18т.1), акту приймання-передачі від 01 травня 2012 року (а.с.19т.1) між ПАТ «Луганськнафтопродукт» як орендодавцем в особі голови правління ОСОБА_6 та ФО ОСОБА_5 як орендарем було укладено договір оренди будівлі складу бочкотари та будівлі складу матеріального нафтобази, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , строком з 01 травня 2012 року до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору майно, передане в оренду, є власністю орендодавця, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.

П. п. 3.1, 3.2, 3.4 Договору встановлено, що сторонами визначена орендна плата в сумі 1200 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 200 грн., яка перераховується орендарем не пізніше 30 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. У разі несвоєчасного перерахування орендної плати вона стягується з урахуванням пені в розмірі 0,1% за кожний день прострочення та з урахуванням індексу інфляції.

Згідно п. 4.2 Договору орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Як вбачається зі змісту Договору, спірні будівлі орендодавцем передані орендарю у користування для здійснення господарської діяльності. Умови та строк продовження /пролонгації/ його дії сторонами не визначалися.

Відповідно до ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона - орендодавець, передає другій стороні - орендареві, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У ч.1 ст.289 цього Кодексу передбачено, що орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

При цьому, вказана норма не передбачає безумовного права наймача на привілейоване придбання орендованого майна.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 3 ст.13 вказаного Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані учасниками справи докази не свідчать про те, що ОСОБА_5 обов`язки за умовами Договору в частині сплати орендної плати належним чином виконала, тому її не можна вважати добросовісним наймачем і переважного права на придбання орендованого майна за правилами ч. 2 ст. 777 ЦК України у позивача не виникло.

Її посилання на те, що відповідач ПАТ «Луганськнафтопродукт» не перереєструвався на підконтрольну Українській владі територію та не повідомив її про свої реквізити, на увагу не заслуговують, оскільки за умовами договору оренди вона зобов`язана проводити оплату орендної плати в установлені договором строки та розмірі, а тому зобов`язана приймати заходи до з'ясування у орендодавця необхідних реквізитів для виконання свого обов`язку, проводити оплату незважаючи на будь-які зміни у орендодавця та повернути орендодавцю об`єкт оренди. В цьому Договорі відсутні відомості про можливість продовження його дії.

Орендодавець в особі в.о. голови правління ПАТ «Луганськнафтопродукт» Шелестунов Є.Ф. та орендар ОСОБА_5 15 лютого 2015 року підписали акт, відповідно до якого станом на 01 липня 2014 року зобов`язання за договором оренди №20 від 30 квітня 2012 року виконано у повному обсязі (а.с.12 т.1).

Необхідно звернути увагу, що підписуючи вищевказаний акт, сторони зазначили, що зобов`язання орендаря та орендодавця станом на 01 липня 2014 року виконано. При цьому вони дію цього Договору не продовжили.

Крім того, відповідно до протоколу № 19 загальних зборів акціонерів ПАТ «Луганськнафтопродукт» від 15 квітня 2019 року (а.с.219-220 т.1) зазначено, що головою правління Товариства є ОСОБА_7 . Позивач не надала суду доказів щодо повноваження ОСОБА_8 підписати цей акт.

Згідно до протоколу №2 засідання правління ПАТ «Луганськнафтопродукт» від 22 березня 2016 року (а.с.23-25 т.3) було вирішено питання щодо реалізації частини об`єкту нерухомості - будівель та споруд частини нафтобази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Черняком А.Л. (а.с.15-16 т.1) ПАТ «Луганськнафтопродукт» продало ОСОБА_2 20/100 часток об`єкту нерухомого майна: будівлі і споруди нафтобази, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет договору в цілому складається з об`єктів площею 2760,6 кв.м. та 564 кв.м, в тому числі в його складі є будівля складу бочкотари загальною площею 281,60 кв.м. та будівля складу матеріального загальною площею 279,30 кв.м.

Спірне майно продано через аукціон, який було організовано ТОВ «Професіонал» 01 липня 2016 року, що підтверджується протоколом про визнання переможця аукціону №120 лот №140 (а.с.13-14 т.1)

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона працювала головним бухгалтером ПАТ «Луганськнафтопродукт». Позивач спочатку працювала бухгалтером ДП «Кремінська нафтобаза», а потім її керівником. Перед початком АТО ОСОБА_10 була звільнена за власним бажанням. Всі накази підписував ОСОБА_6 -М. Засідання правління Товариства від 22 березня 2016 року та від 04 липня 2016 року, на підставі яких було продано майно, фактично не відбувалися, оскільки вона з ОСОБА_8 на них присутніми не були, в цих протоколах під її прізвищем підписи їй не належать, ці документи підроблені. Документи про вартість майна, яке було продано, вона не готувала. Підприємство з липня 2014 року практично не існує, на його рахунок було накладено арешт і гроші не могли надходити. Розрахунок зустрічного позову неправильний, позивач розрахувалася в повному обсязі. Позивач за наказом ОСОБА_6 замість сплати орендної плати займалася охороною майна. Документи, які готував ТОВ «Професіонал», не відповідають дійсності. Вважає, що позивач має переважне право на придбання проданого майна.

Доводи вказаного свідка, а також ОСОБА_5 в частині неправомірного продажу нерухомого майна з боку ОСОБА_6 і наявності існування договору оренди за згодою останнього після спливу строку його дії спростовується показаннями представником ПАТ «Луганськнафтопродукт».

Ці доводи в силу ст.ст.77-80 ЦПК України не підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Клопотання про проведення відповідної експертизи не предмет з`ясування недостовірності підписів свідка, які містяться у протоколах правління Товариства учасниками справи не заявлялося. Крім того, протоколи засідання правління ПАТ «Луганськнафтопродукт», достовірність яких оспорюється позивачем та свідком, не входять до предмету спору.

З огляду на вищевказані докази суд також не може погодитися з доводами ОСОБА_11 про існування після 31 грудня 2012 року фактичних орендних відносин між сторонами і як наслідок нарахування орендної плати і відповідних сум.

Продаж ПАТ «Луганськнафтопродукт» майна, у складі якого є майно, що знаходилося в оренді позивача, здійснено шляхом проведення аукціону, відомості про який були оприлюднені у офіційному виданні «Урядовий Курьер» № 106 від 9червня 2016 року. Також інформацію про наступний аукціон було у той же день розмішено на офіційному сайті Організатора аукціону ТОВ « Професіонал».

Суд не може не звернути увагу на те, що проведення продажу майна з відкритого аукціону виключає будь-чиє переважне право на його придбання. Переможець визначається у встановленому порядку організатором аукціону, який потім і стає покупцем за договором купівлі-продажу, тобто у даному випадку покупця обирав не відповідач ПАТ «Луганськнафтопродукт», а він був визначений у встановленому порядку Організатором аукціону ТОВ «Професіонал», що підтверджується протоколом проведення аукціону.

Сам аукціон було проведено 01 липня 2016 року, спірний договір купівлі-продажу було укладено 30 липня 2016 року, тобто у ОСОБА_5 було достатньо часу, щоб заявити про свій намір прийняти участь у публічних торгах на предмет придбання нею майна або оспорити висновки проведеного аукціону.

ОСОБА_5 , звертаючись до суду із заявою, володіла доказами про відчуження майна через результати аукціону, але вимоги про визнання недійсним результатів публічних торгів з продажу нерухомого майна не заявила.

Порядок проведення аукціону та його результати не оспорені та ніким не скасовані у встановленому законом порядку, тому відсутні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу майна недійсним та застосування наслідків недійсності цього правочину.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у п.76 постанови від 24 липня 2019 року у справі № 804/9872/15, де зазначено: «Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства /ст.ст.203,215 ЦК України/ про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням».

Таким чином суд не бачить законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та ПАТ «Луганськнафтопродукт».

Керуючись ст.ст. 11-13, 77-81, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт» в особі директора ОСОБА_6, ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Професіонал», приватний нотаріус Черняк Андрій Леонідович, Фонд державного майна України, Акціонерного товариства «Укрнафтопродукт», про визнання окремої частини правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину та у задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт» до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати, індексу інфляції та пені відмовити.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Ковальов