ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/1444/19

Господарський суд Одеської області у складі колегії: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Желєзної С.П. та Погребної К.Ф.,

при секретарі судового засідання Сулімі Г.В.

розглянувши справу за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

про визнання частково недійсним корпоративного договору

Представники :

від позивача - Киричук С.В., ордер від 03.07.2019 серія ХМ № 000764;

від відповідача - Веприцька В.М., ордер від 10.07.2019 серія ОД № 29515.

Суть спору:

ОСОБА _1 (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про визнання недійсними пункту 5.6 та пункту 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.06.2019.

Протокольною ухвалою від 26.06.2019 відповідно до пункту 1 частини другої статті 183 та пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 10.07.2019.

Протокольною ухвалою від 10.07.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.07.2019.

Протокольною ухвалою від 24.07.2019, з власної ініціативи, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відповідно до частини третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України та відклав підготовче засідання до 27.08.2019.

Протокольною ухвалою від 27.08.2019, з огляду на складність справи, суд постановив в подальшому розглядати справу в колегіальному складі, відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.08.2019 визначено наступний склад: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Желєзна С.П. та Погребна К.Ф.

Ухвалою господарського суду від 29.08.2019 колегією суддів прийнято справу до свого провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.09.2019.

Суд протокольною ухвалою від 18.09.2019 оголосив перерву в підготовчому засіданні до 03.10.2019.

Протокольною ухвалою від 03.10.2019 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 22.10.2019.

Суд протокольною ухвалою від 22.10.2019 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Протокольною ухвалою від 22.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті до 07.11.2019.

Судове засідання по справі № 916/1444/19 призначене на 07.11.2019 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Желєзної С.П. на лікарняному.

Ухвалою суду від 13.11.2019 судове засідання призначено на 28.11.2019.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги з посиланням на частину першу статті 202, статті 203, 204, частини першу, другу статті 215, статтю 217, частину першу статті 230 Цивільного кодексу України, статтю 7 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, обґрунтовані тим, що включенням в Корпоративний договір від 21.02.2019 пунктів 5.6 та 5.7, Відповідач, за твердженням Позивача, ввів її в оману щодо необхідності включення цих пунктів, як обов`язкової умови дійсності договору в цілому. При цьому Позивач зазначає, що не має юридичної освіти, не володіє знаннями в галузі правознавства.

Позивач вказує на те, що умовами Корпоративного договору від 21.02.2019, зокрема, пунктом 5.1, передбачена саме право викупу ним частки ОСОБА_2 у всіх зазначених у пункті 2.1 договору товариствах, а не обов`язок. За відсутності зобов`язання у ОСОБА_1 з викупу часток у товариствах за Корпоративним договором від 21.02.2019, забезпечення його виконання також є неможливим.

ОСОБА_1 зазначає, що Відповідач ввів її в оману щодо необхідності внесення в Корпоративний договір від 21.02.2019 пунктів 5.6 та 5.7, пояснюючи необхідність цих пунктів тим, що законно і справедливо, якщо кожна зі сторін надасть довіреність.

Позивач також, із посиланням на статтю 647, частину п`яту статті 575, статті 577, 584 Цивільного кодексу України, зазначає, що, на її думку, пункти 5.6, 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019 є заставою нею своїх корпоративних прав. При цьому, вказані пункти не відповідають вимогам, які визначені статтею 584 Цивільного кодексу України та є необхідними для застави.

Також Позивач, із посиланням на частину першу статті 203, частини першу, другу статті 215, статтю 655 Цивільного кодексу України, зазначає про недійсність пункту 5.6 Корпоративного договору від 21.02.2019, оскільки він передбачає перехід корпоративних прав ОСОБА_1 до Відповідача без будь-яких оплат, що суперечить цивільним нормам про оплатність договору купівлі-продажу.

Заперечуючи проти доводів Відповідача, ОСОБА_1 у Відповіді на відзив від 09.09.2019 (вхід. від 11.09.2019 № 18359/19) додатково зазначає, що з огляду на відсутність у неї обов`язку з викупу часток ОСОБА_2 , включення в Корпоративний договір від 21.02.2019 пункту 5.6 відбувалося шляхом введення Позивача в оману, оскільки не можна забезпечити виконання зобов`язання сторони, якщо згідно із договором в неї немає жодного зобов`язання.

Окрім того, Позивач зазначає, що статтею 546 Цивільного кодексу України не передбачені такі способи забезпечення виконання зобов`язань, як передача документів одному із засновників та видача безвідкличної довіреності, згідно якої можлива безоплатна передача корпоративних прав.

Позивач також звертає увагу на те, що, на його думку, положення пункту 5.6 Корпоративного договору від 21.02.2019 є суперечливими, оскільки передбачають перехід корпоративних прав за номінальною вартістю і одночасно містять умову про сплату договірної вартості.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні повністю. У відзиві на позовну заяву від 23.07.2019 (вхід. від 23.07.2019 № 14703/19) Відповідач зазначає, що твердження Позивача про те, що під час підписання Корпоративного договору від 21.02.2019 її увели в оману, не відповідає дійсності, адже ОСОБА_2 також не має юридичної освіти, тому не мав фахових переваг перед ОСОБА_1 .. Крім того, перед підписанням договору, його умови декілька тижнів обговорювались сторонами із залученням адвокатів, які надавали сторонам правову допомогу, а саме: Ягоднікова С.Ю. (керівник Адвокатського бюро Сергія Ягоднікова), якій надавав правову допомогу ОСОБА_2 та Гарбузка О . М. (керівник Адвокатського бюро Олексія Гарбузко), який надавав правову допомогу ОСОБА_1 Текст спірного договору неодноразово редагувався сторонами, до нього вносились численні правки, в процесі узгодження його тексту адвокати роз`яснювали сторонам правові наслідки кожної умови договору. Крім того, Позивач спілкувалась як через свого адвоката та і безпосередньо з адвокатом Відповідача з питань тлумачення умов договору, на що отримувала роз`яснення на всі поставлені нею питання. Тому, на думку Відповідача, ОСОБА_1 на час підписання договору достеменно усвідомлювала як усі умови договору, так і правові наслідки взятих на себе зобов`язань.

Також Відповідач зазначає, що перед посвідченням безвідкличних довіреностей, які мали фактично ідентичний текст і видавались сторонами на виконання своїх зобов`язань за Корпоративним договором від 21.02.2019, Позивач додатково отримала роз`яснення з питань застосування законодавства у зв`язку з укладанням цього договору і виданням довіреності від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н.А.

Відповідач наголошує, що під час укладення Корпоративного договору від 21.02.2019 не вводив в оману ОСОБА_1 , а зобов`язання були взяті нею на себе на власний ризик, з повним усвідомленням їх наслідків.

Заперечуючи проти доводу Позивача про відсутність в неї зобов`язань перед ОСОБА_2. , Відповідач, із посиланням на пункт 4.2 Корпоративного договору від 21.02.2019, вказує на те, що ОСОБА_1 зобов`язана була компенсувати йому повну вартість належного до сплати нею внеску в розвиток спільного бізнесу сторін (200 000,00 доларів США), раніше сплаченого ОСОБА_2 за неї. Тобто фактично цією умовою договору зафіксована заборгованість учасника спільного бізнесу ОСОБА_1 перед іншим учасником ОСОБА_2 у розмірі еквівалентному 200 000,00 доларів США.

При цьому, Відповідач вказує на те, що у пункті 5.1 Корпоративного договору від 21.02.2019 під бажанням Учасника-1 викупити частку Учасника-2 у всіх, зазначених у пункті 2.1 договору товариствах, у повному розмірі, і, втому числі, погасити більшу частку отриманих на розвиток цього бізнесу позик, сторони мали на увазі обраний і запропонований Позивачем ОСОБА_2 спосіб погашення заборгованості перед ним, а саме - не лише погасити заборгованість, у розмірі, еквівалентному 200 000,00 доларів США, а й одночасно викупити долю ОСОБА_2 у спільному бізнесі.

Також, заперечуючи проти доводів Позивача, Відповідач зазначає, що за змістом пункту 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019 ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 установчі документи товариств на відповідальне зберігання, а не у заставу.

Відповідач наголошує на тому, що умови пункту 5.6 Корпоративного договору від 21.02.2019 про перехід до нього за номінальною вартістю без додаткової оплати усіх корпоративних прав, що належать ОСОБА_1 , слід тлумачити, як зарахування зустрічних однорідних вимог. А саме, вимоги Позивача про сплату за належні їй корпоративні права у статутних капіталах товариств, номінальна вартість яких складає 5 000 000,00 грн., зараховуються вимогами Відповідача про повернення заборгованості у розмірі 200 000,00 доларів США, зафіксованої у пункті 4.3 Корпоративного договору від 21.02.2019, що на момент укладення договору було еквівалентно 5 200 000,00 грн.

Окрім того, Відповідач зазначає, що не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У запереченнях від 24.09.2019 (вхід. від 01.10.2019 № 1998/19) Відповідач зазначає, що зобов`язання ОСОБА_1 з викупу його частки у спільному бізнесі є похідним, та нерозривно зв`язане з первісним зобов`язанням зі сплати заборгованості перед ОСОБА_2 . На виконання вказаних первісного та похідного зобов`язань ОСОБА_1 й було узгоджено сторонами, що Позивачем буде видано безвідкличну довіреність представнику, обраному ОСОБА_2. Аналогічну довіреність, яка включала в себе повноваження переоформити належну ОСОБА_2 частку у спільному бізнесі на користь ОСОБА_1 , у разі погашення нею заборгованості на викуп частки ОСОБА_2 ., було видано Відповідачем на ім`я адвоката Позивача - Гарбузка О.М.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

21.02.2019 між ОСОБА_1 (Учасник-1) та ОСОБА_2 (Учасник-2) в письмовій формі укладено Корпоративний договір /а.с. 99-104/.

Згідно із пунктами 1.1, 1.2 Корпоративного договору від 21.02.2019 його сторони визначили даним договором процедуру реалізації своїх прав та повноважень, а саме придбання та відчуження часток у товариствах з обмеженою відповідальністю визначених у пункті 2.1 договору, у яких сторони є учасниками, за заздалегідь визначеною ціною. Зміст договору включає оціночну вартість бізнесу, перелік корпоративних прав, розмір часток у даних товариствах та порядок вибуття з них на визначених умовах.

У пунктах 2.1, 2.2 Корпоративного договору від 21.02.2019 зазначено, що сторони є власниками в рівних частках наступних Товариств з обмеженою відповідальністю: ТОВ «СЕНДІ-ПАРК-КИЇВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39477518), ТОВ «СЕНДІ ПАРК-КИЇВ ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи 40499985), ТОВ «СЕНДІ ПАРК-КИЇВ ЕЛІТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 4050073), ТОВ «СЕДІ ПАРК-ДНІПРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 40499812), ТОВ «СЕНДІ ПАРК-ДНІПРО ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи 40499718), ТОВ «СЕНДІ ПАРК-ХАРКІВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40499922), ТОВ «СЕНДІ ПАРК-ХАРКІВ ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи 40499875), ТОВ «СЕНДІ ПАРК-МИКОЛАЇВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40809202), ТОВ «СЕНДІ-ПАРК ЧЕРНІГОВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39683640). Частка кожного учасника (сторони договору) в статутному капіталі зазначених товариств становить 50% корпоративних прав, крім ТОВ «СЕНДІ ПАРК-ЛЬВІВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40522851), де частка кожного учасника становить 25% корпоративних прав. Сторони визначили, що вказані товариства з обмеженою відповідальністю здійснюють свою діяльність як функціонуючи розважальні закладі під торговою маркою «ДИТЯЧА ПЛАНЕТА», та в подальшому зазначаються у договорі як «Спільний бізнес Учасників».

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 7 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, договір, за яким учасники товариства зобов`язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (далі - корпоративний договір), є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі. Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є нікчемним. Корпоративний договір може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов`язаний купити або продати частку у статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов`язок виникає.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин другої, третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Корпоративного договору від 21.02.2019 сторони визначили загальну оціночну вартість корпоративних прав по всім зазначеним у пункті 2.1 договору товариствам (оціночна вартість), що становить еквівалент 3 690 000,00 доларів США. Сторони домовились, що оціночна вартість бізнесу враховує суму отриманих на розвиток спільного бізнесу учасників позик товариствами, що входять до спільного бізнесу учасників, та не враховує боргові зобов`язання Учасника-2 (Відповідача) по позикам, отриманим ним особисто від третіх осіб та спрямованим ним на розвиток спільного бізнесу учасників, у загальній сумі, що становить гривневий еквівалент 400 000,00 доларів США.

У пункті 4.3 Корпоративного договору від 21.02.2019 вказано, що сторони спільною згодою домовились, що боргові зобов`язання Учасника-2, зазначені у пункті 4.2 договору, розподіляються рівними частками між Учасником-1 (Позивачем) та Учасником-2 (Відповідачем), а саме в сумі, що становить гривневий еквівалент 200 000,00 доларів США на кожну сторону. Таким чином, для цілей цього договору повна оціночна вартість спільного бізнесу учасників складає еквівалент 3 690 000,00 доларів США плюс еквівалент у гривнях 200 000,00 доларів США, загалом - еквівалент у гривнях 3 890 000,00 доларів США.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою, третю статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 5.6 та 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019 з підстав того, що Відповідач ввів її в оману щодо необхідності включення цих пунктів, як обов`язкової умови дійсності договору в цілому.

Відповідно до пункту 5.6 Корпоративного договору від 21.02.2019 учасники дійшли спільної згоди, що у разі недотримання Учасником-1 (Позивачем) умов цього договору, всі корпоративні права, належні Учаснику-1 у товариствах, зазначених у пункті 2.1 договору, переходять за номінальною вартістю до Учасника-2 (Відповідача) без додаткової оплати (тобто, буде вважатись, що договірна вартість відчужуваних на користь Учасника-2 корпоративних прав вже сплачена Учасником-2 Учаснику-1 у повному обсязі до моменту підписання відповідних договорів купівлі-продажу) шляхом вибуття Учасником-1 на користь Учасника-2, з повною передачею йому 100% дольової участі у товариствах, зазначених у пункті 2.1 договору.

На забезпечення виконання зазначеного зобов`язання Учасник-1 зобов`язаний видати безвідкличну довіреність з корпоративних прав для представництва інтересів Учасника-1 у товариствах, зазначених у пункті 2.1 договору, терміном дії до 01 вересня 2019 року на особу, яка буде запропонована Учасником-2. У такій довіреності обов`язково має бути зазначено, що до закінчення її строку вона не може бути скасована без згоди представника або може бути скасована лише у випадках, передбачених у довіреності. До повноважень повіреного у зазначеній безвідкличній довіреності будуть включатись, у тому числі, але не виключно, повноваження представляти інтереси Учасника-1 на Загальних Зборах Учасників Товариств, визначених у пункті 2.1 договору, повноваження відчужувати належні Учаснику-1 корпоративні права шляхом підписання відповідних договорів купівлі-продажу за Учасника-1 та інше.

У пункті 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019 сторони обумовили, що на забезпечення виконання зазначених зобов`язань, передбачених у пункті 5.6 договору, Учасник-1 передає на відповідальне зберігання Учаснику-2 установчі документи товариств, визначених у пункті 2.1 договору, разом з безвідкличною довіреністю протягом не більше п`яти днів з моменту підписання даного договору.

Відповідно до частини першої статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9).

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю (пункт 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11).

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін, у той час коли інша сторона невірно сприймає обставини правочину. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачкою не доведено обставини введення її в оману Відповідачем, зокрема, повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, вчинення дій з метою запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Твердження ОСОБА_1 про те, що Відповідач ввів її в оману щодо необхідності включення цих пунктів, як обов`язкової умови дійсності договору в цілому, а також шляхом пояснення необхідності цих пунктів тим, що законно і справедливо, якщо кожна зі сторін надасть довіреність, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

При цьому, Позивачем не доведено наявність умислу у Відповідача, зокрема, інтелектуальних та вольових ознак, тобто усвідомлення ним протиправного характеру своїх дій (бездіяльності), передбачення їх наслідків та бажання настання чи свідоме їх допущення.

Наданий Позивачем Договір позики від 30.04.2018 між ОСОБА_2 і Гарбузко О.М. , який в подальшому надавав правову допомогу ОСОБА_1 , не може бути доказом наявності умислу в Відповідача на введення в оману Позивача під час укладення Корпоративного договору від 21.02.2019 та включення до нього спірних пунктів 5.6 та 5.7.

Отже, з огляду на наведене, відсутні підстави для визнання недійсними пунктів 5.6 і 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019 відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України.

Суд також не приймає доводи Позивача про наявність підстав для визнання недійсними пунктів 5.6 і 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019 через невідповідність їх змісту актам цивільного законодавства, з огляду на наступне.

Оспорювані пункти 5.6 і 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019 не містять умов щодо застави корпоративних прав, тобто права кредитора (заставодержателя) у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), як це передбачено статтею 572 Цивільного кодексу України.

Сторони Корпоративного договору від 21.02.2019 лише скористалися новелою щодо безвідкличної довіреності з корпоративних прав, передбаченою статтею 8 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, згідно із частиною першою якої, у разі якщо довіреність видається з метою виконання або забезпечення виконання зобов`язань учасників як сторін корпоративного договору, предметом яких є права на частку у статутному капіталі або повноваження учасників, довіритель може зазначити у довіреності, що до закінчення її строку вона не може бути скасована без згоди представника або може бути скасована лише у випадках, передбачених у довіреності (безвідклична довіреність).

При цьому, як випливає зі змісту пункту 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019 ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 установчі документи товариств на відповідальне зберігання, а не у заставу.

А відтак, безпідставним є довід Позивача щодо невідповідності пунктів 5.6 і 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019 вимогам, які визначені статтею 584 Цивільного кодексу України та є необхідними для застави.

Щодо доводу Позивача про недійсність пункту 5.6 Корпоративного договору від 21.02.2019, через те що він суперечить цивільним нормам про оплатність договору купівлі-продажу, оскільки передбачає перехід корпоративних без будь-яких оплат, слід зазначити наступне.

У пункті 5.1 Корпоративного договору від 21.02.2019, вказано, що враховуючи бажання Учасника-1 викупити долю Учасника-2 у всіх зазначених у пункті 2.1 договору товариствах у повному обсязі, і, в тому числі, погасити більшу частку отриманих на розвиток цього бізнесу позик, сторонами погоджено, що такий викуп може відбуватись на наступних умовах: 5.1.1. Розрахунки у сумі, еквівалентній у гривнях 3 690 000,00 доларів США та погашення частки боргового зобов`язання Учасника-1 у сумі, еквівалентній у гривнях 200 000,00 доларів США відповідно до пункту 4.3 договору проводяться Учасником-1 (Позивачем) в наступному порядку:

- сторони враховують суму, еквівалентну у гривнях 100 000,00 доларів США, що станом на дату укладення цього договору була спрямована товариствами, які входять до спільного бізнесу учасників, за рахунок залучених товариствами у якості позики особистих коштів Учасника-1, на погашення існуючої заборгованості перед третіми особами;

- сума, що складає гривневий еквівалент 300 000,00 доларів США, спрямовується товариствами, що входять до спільного бізнесу учасників за рахунок залучених Учасником-1 власних або запозичених ним особисто коштів на погашення кредиторської заборгованості товариств, що входять до спільного бізнесу Учасників, перед кредитором - ТОВ «Берег-Траст» до 19 березня 2019 року, шляхом переказу на рахунок кредитора;

- сума, що складає гривневий еквівалент 872 500,00 доларів США, спрямовується товариствами, що входять до спільного бізнесу учасників за рахунок залучених Учасником-1 власних або запозичених ним особисто коштів на погашення кредиторської заборгованості товариств, що входять до спільного бізнесу Учасників, перед кредитором - ТОВ «Берег-Траст» до 19 квітня 2019 року, шляхом переказу на рахунок кредитора;

- сума, що складає гривневий еквівалент 1 710 500,00 грн., спрямовується товариствами, що входять до спільного бізнесу учасників за рахунок залучених Учасником-1 власних або запозичених ним особисто коштів на погашення кредиторської заборгованості товариств, що входять до спільного бізнесу Учасників, перед кредитором - ТОВ «Берег-Траст» до 19 травня 2019 року, шляхом переказу на рахунок кредитора;

- Залишок - сума, що складає гривневий еквівалент 907 000,00 доларів США, виплачується Учасником-1 на користь Учасника-2 до 19 травня 2019 року.

Відповідно до пункту 5.2 Корпоративного договору від 21.02.2019, протягом п`яти робочих днів з моменту повного виконання Учасником-1 (Позивачем) своїх зобов`язань за пунктом 5.1.1 цього договору, Учасник-2 (Відповідач) виходить (вибуває на користь Учасника-1) з корпоративних часток вище перелічених товариств шляхом продажу таких корпоративних прав за номінальною вартістю (без їх фактичної оплати). На забезпечення виконання зазначеного зобов`язання Учасник-2 (Чабан А.Ф . ) зобов`язаний видати безвідкличну довіреність з корпоративних прав для представництва інтересів Учасника-1 ( ОСОБА_1 ) у товариствах, зазначених у пункті 2.1 договору, терміном дії до 01 вересня 2019 року на особу, яка буде запропонована Учасником-1. У такій довіреності обов`язково має бути зазначено, що до закінчення її строку вона не може бути скасована без згоди представника або може бути скасована лише у випадках, передбачених у довіреності. До повноважень повіреного у зазначеній безвідкличній довіреності будуть включатись у тому числі, але не виключно, повноваження представляти інтереси Учасника-2 на Загальних Зборах Учасників Товариств, визначених у пункті 2.1 цього договору, повноваження відчужувати належні Учаснику-2 корпоративні права шляхом підписання відповідних договорів купівлі-продажу за Учасника-2 та інше. Вказана довіреність надається Учасником-2, на виконання покладених своїх зобов`язань протягом п`яти днів з моменту підписання даного договору на відповідальне зберігання Учаснику-1.

Системний аналіз пунктів 1.1, 1.2, 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 5.6, 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019 дозволяє дійти висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо придбання та відчуження часток у товариствах з обмеженою відповідальністю за заздалегідь визначеною ціною, із визначенням оціночної вартості бізнесу, переліку корпоративних прав, розміру часток у товариствах та порядок вибуття з них.

Вказані умови договору передбачають чіткій хронологічно визначений і послідовний порядок дій Позивача з внесення власних або запозичених ним особисто коштів на погашення кредиторської заборгованості товариств, що входять до спільного бізнесу учасників, а окрім того, й погашення визначеної та визнаної у пункті 4.3 договору заборгованості перед Відповідачем. Також, договір містить й чіткій хронологічно визначений і послідовний порядок дій Відповідача щодо виходу (вибуття на користь ОСОБА_1 ) з корпоративних часток товариств шляхом продажу таких корпоративних прав за номінальною вартістю (без їх фактичної оплати).

Тобто сторони Корпоративного договору від 21.02.2019 досягли домовленості, згідно із якою, корпоративні права, які визначені ними як «Спільний бізнес Учасників», внаслідок виконання його умов залишаться лише одному з них. При цьому, відповідно до цієї домовленості, якщо ОСОБА_1 не скористається своїм правом на викуп частки Відповідача на умовах і в строки визначені пунктом 5.1 договору, ОСОБА_2 , в свою чергу, отримує право на набуття частки Позивача відповідно до пункту 5.6 договору. Слід зазначити, що в останньому випадку перехід корпоративних прав до ОСОБА_2 не є безоплатним, оскільки відчуження часток у товариствах здійснюється в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Відповідачем, визначеної у пункті 4.3 договору.

Окрім того, слід зазначити, що Корпоративний договір від 21.02.2019 не є договором купівлі-продажу, адже оспорюваний його пункт 5.6 передбачає підписання окремих договорів купівлі-продажи корпоративних прав, де й буде визначена їх договірна вартість.

Отже пункти 5.6 і 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019 повністю відповідають нормам статті 7 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, та не суперечать актам цивільного законодавства. А відтак, відсутні підстави для визнання їх недійсними відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що не обґрунтовані та не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсними пункту 5.6 та пункту 5.7 Корпоративного договору від 21.02.2019.

Відповідно до частин першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідачем у Відзиві на позовну заяву викладено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Вказаний розрахунок складається з орієнтовних витрат Відповідача на правову допомогу у даній справі у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Представником Відповідача у судових дебатах зроблено заяву про вирішення питання про його судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати, та відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, встановлює відповідачу строк для подання відповідних доказів - протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

Керуючись частинами другою, третьою статті 6, частиною першою статті 11, частинами першою, третю статті 203, частиною першою статті 215, частиною першою статті 230, частиною першою статті 509, статями 525, 526, частиною першою статті 627, статтею 629 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, частинами першою, третьою статті 7, статтею 8 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, статтями 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати (понесені у справі судові витрати) на 13.12.2019 об 11:45. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка, 29, в залі судових засідань № 530 (5 поверх), тел.0(482)307-986, явка учасників не обов`язкова.

3. Відповідачу - протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у цій справі надати докази понесення у справі судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через господарський суд Одеської області відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 грудня 2019 р.

Головуючий Ю.А. Шаратов

Суддя С.П. Желєзна

Суддя К.Ф. Погребна