ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1788/19

17 вересня 2019 року

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про:

- визнання протиправними дій Тернопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо відкриття виконавчого провадження №58712090 з приводу примусового виконання постанови №57977901 про стягнення виконавчого збору від 28.12.2018 року;

- визнання протиправними дій Тернопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо відкриття виконавчого провадження №58712482 з приводу примусового виконання постанови №57977901 про стягнення витрат на виконавче провадження від 28.02.2019 року;

- скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №57977901 від 28.12.2018 року;

- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №58712090 від 01.04.2019 року;

- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №58712482 від 01.04.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дій Тернопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо відкриття виконавчого провадження №58712090 з приводу примусового виконання постанови №57977901 про стягнення виконавчого збору від 28.12.2018 року;

- визнати протиправними дій Тернопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо відкриття виконавчого провадження №58712482 з приводу примусового виконання постанови №57977901 про стягнення витрат на виконавче провадження від 28.02.2019 року;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №57977901 від 28.12.2018 року;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №58712090 від 01.04.2019 року;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №58712482 від 01.04.2019 року.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, зокрема, наступне.

08.04.2019 року листом вона отримала постанову державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 01.04.2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №58712090 щодо примусового виконання постанови №57977901 виданої 28.12.2018 року Тернопільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 7446,00 грн.

Однак позивачка не погоджується із такими діями відповідача, та вважає їх такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на наступне.

Вказує, що 28.12.2018 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було винесено постанову ВП №57977901 про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 7446,00 грн, проте, в порушення приписів статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», ані постанова про стягнення виконавчого збору по ВП № 57977901 від 28.12.2018 року, ані постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 57977901 щодо примусового виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду про затвердження мирової угоди № 607/11035/13-ц від 09.12.2013 року на її адресу державним виконавцем не надсилались та нею, відповідно, не отримувались.

Зазначає, що згідно інформації, наявної в автоматизованій системі виконавчого провадження Міністерства юстиції України вбачається, що ВП № 57977901 було відкрито 28.12.2018 року, тобто через два роки після спливу строків на пред`явлення рішення суду до примусового виконання, які визначені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження». Так само, державним виконавцем порушено приписи статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті 01.04.2019 року виконавчого провадження ВП № 58712090 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 28.12.2018 року ВП №57977901, оскільки строк пред`явлення такої постанови до примусового виконання складає три місяці, тобто сплив 28.03.2019 року.

Вказує, що 22.04.2019 року вона звернулась до Тернопільського міськрайонного суду із скаргою на вищенаведені дії та рішення державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 05.06.2019 року у справі №607/11035/13-ц, її скаргу задоволено частково, скасовано постанову державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження ВП №57977901 від 28.12.2018 року щодо примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справі № 607/11035/13-ц, виданої 09.12.2013 року.

Однак, на вказану ухвалу відповідачем та стягувачем було подано апеляційні скарги, за результатами розгляду яких, 18.07.2019 року постановою Тернопільського апеляційного суду ухвалу Тернопільського міськрайнного суду від 05.06.2019 року у справі №607/11035/13-ц в частині скасування постанови державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження ВП №57977901 від 28.12.2018 року щодо примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справі №607/11035/13-ц, виданої 09.12.2013 року скасовано та ухвалено відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

12.08.2019 року від Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області до суду надійшов відзив на адміністративний позов. У даному відзиві відповідач вказує, що згідно постанови Тернопільського апеляційного суду від 26.07.2019 року у справі №22-ц/817/715/19 постанова про відкриття виконавчого провадження №57977901 від 28.12.2018 року є законною, а дії державного виконавця щодо відкриття даного провадження є правомірними. 28.02.2019 року державним виконавцем, відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", закінчено виконавче провадження №57977901. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що дії державного виконавця вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

04.09.2019 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачем не вчинялось жодних дій, примусового характеру, спрямованих на виконання рішення суду, окрім як винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, таким чином, підстав для стягнення виконавчого збору, - немає. Також, зазначено, що в державного виконавця не було підстав для винесення окремої постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7446,00 грн., оскільки така могла бути винесена лише в порядку визначеному ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на зазначене, представник позивача вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій у доводах зазначених у відзиві на адміністративний позов, таким чином, позовна заява підлягає до задоволення у повному обсязі.

Хід розгляду справи:

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року поновлено позивачу строк звернення до суду із даним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, судове засідання призначено на 13.08.2019 року.

13.08.2019 року у судовому засіданні за згодою сторін продовжено строки розгляду справи до 04.09.2019 року.

Ухвалою суду від 04.09.2019 року судове засідання відкладено на 17.09.2019 року, у зв`язку із поданням представником позивача до суду заяви про відкладення розгляду справи.

17.09.2019 року представником позивача подано до суду заяву про проведення розгляду справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

З огляду на положення частини 3 статті 194, частини 9 статті 205 та частини 4 статті 229 КАС України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи, та враховуючи відповідне клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, - суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи та постановлення рішення у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2013 року у справі №607/11035/13-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно умов якої, сторони погодились на наступні взаємні поступки:

- сторони домовляються між собою, що по даній мировій угоді відповідач змінює свій адресний номер з "АДРЕСА_1" на адресний номер "АДРЕСА_1";

- протягом трьох місяців, починаючи з наступного дня після визнання судом даної мирової угоди, відповідач зобов`язується здійснити перереєстрацію права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 на номер АДРЕСА_1, згідно рішення виконавчого комітету Великобірківської селищної ради №146 від 17.10.2013 року, в державній реєстраційній службі Тернопільського районного управління юстиції;

- протягом трьох місяців, починаючи з наступного дня після визнання судом даної мирової угоди, відповідач зобов`язується внести відповідні зміни в обліках Великобірківської селищної ради та зняти з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 себе, членів своєї родини та інших осіб зареєстрованих за цією адресою в Управлінні Державної міграційної служби України в Тернопільській області (його відповідних підрозділах);

- з моменту визнання судом даної мирової угоди, позивач відмовляється від своїх позовних вимог до відповідача щодо визнання недійсним права власності ОСОБА_1 на будинковолодіння по АДРЕСА_1 успадковане нею від ОСОБА_3 , згідно рішення Великобірківської селищної ради №49 від 15.03.2002 року.

У зв`язку із невиконанням зобов`язань, ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області із заявою про примусове виконання рішення.

Розглянувши заяву стягувача про примусове виконання рішення, головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 28.12.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57977901 з виконання ухвали про затвердження мирової угоди №607/11035/13-ц виданої 09.12.2013 року, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

У цій пункті 3 цієї ж постанови виконавцем вирішено питання про стягнення з боржника- ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7446,00 грн.

Також, 28.12.2018 року головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №57977901, згідно якої постановлено стягнути з боржника- ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 7446,00 грн.

Пунктом 4 вказаної постанови визначено, що строк пред`явлення її до виконання - три місяці

У зв`язку із тим, що боржник ОСОБА_1 подала до відповідача заяву про відкладення проведення виконавчих дій, головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 20.02.2019 року винесено відповідну постанову, якою відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання ухвали від 09.12.2013 року про затвердження мирової угоди №607/11035/13-ц - до 04.03.2019 року.

Згідно акту державного виконавця від 28.02.2019 року встановлено, що ухвала про затвердження мирової угоди №607/11035/13-ц від 09.12.2013 року - виконана повністю, а саме здійснено перереєстрацію права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 на номер АДРЕСА_1 .

На підставі вищенаведеного, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", 28.02.2019 року головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про закриття виконавчого провадження ВП №57977901 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Також, згідно з вищенаведеною постановою про закриття виконавчого провадження ВП №57977901, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження виведено в окреме провадження.

01.04.2019 року головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58712090 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7446,00 грн.

Підставою для винесення даної постанови зазначено - постанову від 28.02.2019 року у виконавчому провадженні №57977901 (про закриття виконавчого провадження)

Також, 01.04.2019 року головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58712482 про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави в особі Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 150,00 грн. витрат виконавчого провадження.

Не погодившись із вказаними діями та рішеннями державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, позивач звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом, в якому просила визнати протиправними дії державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо відкриття виконавчого провадження ВП №57977901 з приводу примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справі №607/11035/13-ц виданої 09.12.2013 року Тернопільським міськрайонним судом, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №58712090 з приводу примусового виконання постанови №57977901 виданої 28.12.2018 року Тернопільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7446,00 грн. та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№58712482 від 01.04.2019 року з приводу примусового виконання постанови ВП№57977901 від 28.02.2019 року про стягнення 150,00 грн. витрат на виконавче провадження. Також скасувати постанову державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження ВП №57977901 від 28.12.2018 року щодо примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справі №607/11035-13-ц виданої 09.12.2013 року Тернопільським міськрайонним судом, постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 57977901 від 28.12.2018 року, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58712090 від 01.04.2019 року щодо примусового виконання постанови №57977901 від 28.12.2018 виданої Тернопільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№58712482 від 01.04.2019 року з приводу примусового виконання постанови ВП№57977901 від 28.02.2019 року виданої Тернопільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.06.2019 року у справі №607/11035/13-ц скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, стягувач ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору задоволено частково.

Скасовано постанову державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження ВП №57977901 від 28.12.2018 року щодо примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справі № 607/11035/13-ц, виданої 09.12.2013 року.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, стягувач ОСОБА_4 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №57977901 від 28.12.2018 року, постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №58712090 від 01.04.2019 року, щодо примусового виконання постанови №57977901 від 28.12.2018 року, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №58712482 від 01.04.2019 року з приводу виконання постанови ВП №57977901 від 28.02.2019 року, - закрито.

Роз`яснено позивачу право на звернення з відповідним позовом на загальних підставах в порядку адміністративного судочинства України до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Саме з цими вимогами позивач і звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду, подавши даний позов.

Постановою Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_2 та Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області задоволено частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.06.2019 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, стягувач ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження ВП №57977901 від 28.12.2018 року щодо примусового виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2013 року про затвердження мирової угоди у справі № 607/11035/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконними дій, рішення та свідоцтва про право власності на житловий будинок, зобов`язання вчинити певні дії скасовано.

Постановлено в даній частині нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, стягувач ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження ВП №57977901 від 28.12.2018 року щодо примусового виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2013 року про затвердження мирової угоди у справі №607/11035/13-ц у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконними дій, рішення та свідоцтва про право власності на житловий будинок, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

В іншій частині ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.06.2019 року залишено без змін.

Скориставшись своїм правом, визначеним ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Всі виконавчі дії щодо примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди №607/11035/13-ц від 09.12.2013 року Тернопільського міськрайонного суду здійснювались у період дії Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII в різних редакціях.

У зв`язку з наведеним суд вважає за необхідне, під час надання оцінки оскаржуваним постановам та діям державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, - враховувати відповідні редакції Закону №1404-VIII.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору від 28.12.2018 року у виконавчому провадженні №57977901, - суд виходить з наступного.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 28.12.2018 року у виконавчому провадженні №57977901 за ухвалою про затвердження мирової угоди №607/11035/13-ц від 09.12.2013 року Тернопільського міськрайонного суду - була винесена у період дії Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII редакції від 22.12.2018 року.

Зокрема відповідно до положень статті 26 Закону №1404-VIII в редакції від 22.12.2018 року було встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, « 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення».

Частиною 5 наведеної статті 26 Закону №1404-VIII в редакції від 22.12.2018 року було встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

При цьому частина 3 наведеної статті 27 Закону №1404-VIII в редакції від 22.12.2018 року визначала, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно із частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII в редакції від 22.12.2018 року, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII суд дійшов висновку, що вирішення питання про наявність підстав для стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) - пов`язується з відкриттям виконавчого провадження, яке виконавець здійснює на підставі виконавчого документа, який надійшов, зокрема, від суду (пункт 3 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, нормами статті 27 Закону №1404-VIII в редакції від 22.12.2018 року, було передбачено обов`язок державного виконавця не лише зазначати про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону - у постанові про відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.27), але й одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження - виносити постанову про стягнення виконавчого збору (ч.4 ст.27).

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 28.12.2018 року у виконавчому провадженні №57977901 одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (в якій зазначено про таке стягнення виконавчого збору), - було здійснене державним виконавче в порядку і в строки, визначені Законом №1404-VIII.

Відтак, підстави для скасування вказаної постанови та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині - суд не вбачає.

Надаючи оцінку оскаржуваним постановам про відкриття виконавчого провадження №58712090 від 01.04.2019 року (щодо стягнення виконавчого збору) та про відкриття виконавчого провадження №58712482 від 01 квітня 2019 року (щодо стягнення витрат виконавчого провадження), суд виходить з наступного.

Постанова про відкриття виконавчого провадження №58712090 від 01.04.2019 року щодо примусового виконання постанови №57977901 від 28.12.2018 року була винесена у період дії Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII редакції від 19.01.2019 року.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.42 Закону №1404-VIII в редакції від 19.01.2019 року кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

При цьому, суд звертає увагу на те, що статтею 27 Закону №1404-VIII в редакції від 22.12.2018 року було встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Поряд з цим, в розумінні статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Аналіз наведеного дає підстави суду вважати, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору за визначеннями, закріпленими в статті 27 Закону №1404-VIII «примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби» та в статті 10 Закону № 1404-VIII «заходів примусового виконання рішень», є сукупність таких складових:

1) фактичне виконання судового рішення саме державним виконавцем;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Зважаючи на те, що за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, - то підставою для безумовного стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження - є здійснення державним виконавцем дій та вжиття заходів, направлених на примусове виконання рішення, і фактичне виконання ним рішення суду.

З наявних у справі матеріалів виконавчого провадження №57977901 встановлено, що ОСОБА_1 , після винесення постанови за її заявою про відкладення проведення виконавчих дій, - було самостійно виконано ухвалу про затвердження мирової угоди №607/11035/13-ц, видану 09.12.2013 року Тернопільським міськрайонним судом, що стало підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII та винесення відповідної постанови у ВП №57977901 від 28.02.2019 року.

При цьому, в даному випадку, дій та заходів, спрямованих на примусове виконання боржником ( ОСОБА_1 ) в розумінні статті 10 Закону № 1404-VIII - державним виконавцем не вчинялось та не вживалось, тобто, державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду, спрямованих на його виконання, - в розумінні статті 10 закону України «Про виконавче провадження».

Також суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Статтею 4 наведеного Закону встановлено вимоги до виконавчого документа, та частиною 1 цієї статті визначено, що у виконавчому документі, серед іншого зазначаються, зокрема: 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Як видно з пункту 3 резолютивної частини постанови про стягнення виконавчого збору у ВП57977901 від 28.12.2018 року - вона є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення.

При цьому, пункт 4 резолютивної частини цієї постанови визначає строк пред`явлення її до виконання - протягом трьох місяців, тобто, - до 28.03.2019 року.

Частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як підтверджується матеріалами справи, постанова про стягнення виконавчого збору у ВП №57977901 була прийнята державним виконавцем цього ж відділу - 28.12.2018 року.

Строк пред`явлення її до виконання - визначений у самій же постанові - протягом трьох місяців.

Виконавче провадження №58712090 ж відкрито - 01.04.2019 року.

Таким чином, незважаючи на те, що виокремлення цієї постанови в окреме провадження відбулось за постановою про закінчення виконавчого провадження від 28.02.2019 року, - вирішення питання про можливість відкриття виконавчого провадження за постановою ВП №57977901 від 28.12.2018 року - мало бути здійснене з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 3 та частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII, - чого, в даному випадку, зроблено не було.

Відтак, вищенаведені обставини свідчать про те, що відкриття виконавчого провадження за вказаною постановою, яке відбулось лише 01.04.2019 року, тобто, поза межами тримісячного строку, який закінчився, відповідно 28.03.2019 року, - не відповідає вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII та частини 5 статті 26 цього ж Закону № 1404-VIII, що в свою чергу, свідчить про порушення прав позивача.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року (заява №38722/02)).

Отже ефективний спосіб захисту, у розумінні Конвенції, повинен забезпечити не лише поновлення порушеного права, а й одержання особою бажаного результату.

Слід зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд приходить до переконання, що при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право особи на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення, - без встановлення правильного механізму відновлення порушеного права та без обрання належного способу його захисту, які б відповідали обов`язковим принципам необхідності практичного застосування ефективного механізму захисту.

Враховуючи необхідність захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе відновити порушена права позивача, закріплені статтею 1 Першого протоколу Конвенції, - обравши належний механізм та спосіб такого захисту.

Відтак, зважаючи на те, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення оскаржуваної позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №58712090 від 01.04.2019 року за постановою відділу державної виконавчої служби від 28.12.2008 року про стягнення виконавчого збору, яка могла бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею чинності, - то суд приходить до переконання, що вказана постанова була винесена без врахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, не відповідає вимогам Закону №1404-VIII, - а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Що ж стосується постанови про відкриття виконавчого провадження №58712482 від 01.04.2019 року щодо стягнення з позивача витрат виконавчого провадження, - суд зазначає, що вона теж була винесена у період дії Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII в редакції від 19.01.2019 року.

Так, відповідно до частин 2 та 3 статті 42 Закону №1404-VIII у вказаній редакції - витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті - на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Як встановлено пунктом 2 Розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі -Інструкції), витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно з розділом I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2830/5 (надалі - Наказ № 2830/5) до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

В матеріалах справи наявні докази проведення державним виконавцем відповідних виконавчих дій, що призвели до формування витрат виконавчого провадження, зокрема, користування автоматизованою системою виконавчого провадження, друк документів та їх пересилання.

Доводів проти визначеної в постанові суми витрат на проведення виконавчих дій (150,00 грн), так само як і належних обґрунтувань підстав для скасування вказаної постанови - позивачем у позовній заяві, не наведено і в ході розгляду справи вказана сума під сумнів не ставилась.

Суд зазначає, що виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документу.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2019 року у справі №751/4365/17, адміністративне провадження №К/9901/17390/18.

Таким чином, зважаючи на те, що судом не встановлено протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження №58712482 від 01.04.2019 року щодо стягнення з позивача витрат виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій при винесенні оскаржуваних постанов, - суд виходить з наступного.

Державний виконавець згідно норм чинного законодавства наділений повноваженнями та мав право вчиняти дії щодо винесення відповідних постанов, - оскільки Законом України «Про виконавче провадження», прямо передбачено відповідні повноваження державного виконавця та обов`язок вчинення відповідних дій не певному етапі виконавчого провадження або після його закінчення.

Натомість, помилкове трактування державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження», неправильне застосування цих норм чи неврахування ним певних положень цього Закону, - мають вираження сааме у формі прийнятих постанов, як рішень суб`єктів владних повноважень.

Дії державного виконавця щодо винесення постанов із неврахуванням тих чи інших положень Закону - не мають самостійного правового значення, натомість саме винесеними постановами, а не діями державного виконавця, - можуть порушуватись права позивача.

Відтак, суд приходить до переконання, що за наведених обстави, а також за наявності постанов, як форми вираження дій державного виконавця, які є окремими предметами оскарження та оцінка яким надана вище, та за відсутності встановленого судом факту інших протиправних дій з боку відповідача, як не знайшли свого вираження у формі постанов, - в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині оскарження дій відповідача слід відмовити.

Таким чином, враховуючи необхідність захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе відновити її права позивача, закріплені статтею 1 Першого протоколу Конвенції, - обравши належний механізм та спосіб такого захисту, задовольнивши позовні вимоги частково, у спосіб, наведений вище, - шляхом визнання протиправною та скасування постанови про постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №58712090від 01.04.2019 року за постановою від 28.12.2008 року про стягнення виконавчого збору у ВП 5797790, та відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Розподіл судових витрат у даній справі не здійснюється, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання позову.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 та 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 01.04.2019 року про відкриття виконавчого провадження №58712090, прийняту за постановою про стягнення виконавчого збору від 28.12.2018 року у ВП №57977901.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Тернопільський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (46016, вул.Київська, 3-А, м.Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 34905338).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено в порядку письмового провадження без фіксування його проголошення за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку статей 205 та 229 Кодексу адміністративного судочинства України - 17 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.