ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 310/7910/19 Головуючий у 1-й інстанції Дністрян О.М.

Провадження №22-ц/807/3535/19 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого

судді-доповідача суддів: за участю секретаря

Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин» на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин», треті особи: Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин», треті особи: Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту.

Позовна заява обґрунтована тим, що 11.04.2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин» (далі – ТОВ «ПЗГМ») укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до п. 1 вказаного договору ТОВ «ПЗГМ» зобов`язується передати ОСОБА_1 транспортний засіб – автомобіль марки Porsche Cayenne diesel, 2012 року випуску.

Пунктом 1.3 Договору сторони передбачили, що право власності переходить до покупця лише у випадку зняття обмежень у вигляді застави, що виникла на підставі договору застави від 16.10.2014 року, укладеного між ТОВ «ПЗГМ» та ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії».

Відповідач 25.07.2019 року повідомив позивача про те, що обтяження у вигляді застави, що виникла на підставі Договору застави від 16.10.2014 року укладеного між ТОВ «ПЗГМ» та ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» припинено. Тому починаючи з 25.07.2019 року позивач мала б бути власником транспортного засобу – автомобіля марки Porsche Cayenne diesel.

Однак в порушення умов договору купівлі-продажу Відповідач повідомив позивача про неможливість передачі у власність транспортного засобу у зв`язку із накладенням на нього арешту в межах виконавчого провадження.

Позивач просила суд:

Зняти арешт з легкового автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_2 , який накладений постановою державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 01.08.2019 року в межах зведеного виконавчого провадження № 57806746;

Визнати за ОСОБА_1 право власності на легковий автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_2 .

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин», треті особи: Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту.

Не погоджуючись з ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2019 року щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності ТОВ « Південний завод гідравлічних машин» подало апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що відповідач – ТОВ «ПЗГМ» відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб`єктом господарювання. Вважають, що до ч. 1 ст. 20 ГПК України спір повинен розглядатися не в порядку цивільного, а в порядку господарського судочинства, тому на думку апелянта, Бердянським міськрайонним судом Запорізької області постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безсторіннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції ( параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року в справі « Смірнова проти України).У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі « Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів – неприпустимості зловживання правами, може поставити лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Провадження у справі, що переглядається відкрито 12 листопада 2019 року.

Учасники справи будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явилися .

Від ТОВ « Південний завод гідравлічних машин» та від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшли клопотання в яких вони просять відкласти розгляд справи призначеної на 04 грудня 2019 року на 17 год 40 хв. у зв`язку з тим, що ТОВ « Південний завод гідравлічних машин» не може забезпечити присутність свого представника, так як юрист підприємства завантажений у інших справах. ОСОБА_1 перебуває за межами м. Запоріжжя, тому не може з`явитися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції – протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Неявка представника Товариства та ОСОБА_2 Т.В. жодною поважною причиною не обґрунтовано.

Колегія суддів вважає, що необґрунтовані відкладення розгляду справи призводять до збільшення тривалості їх розгляду, так як відкласти розгляд справи в межах строку передбаченого ч. 1 ст. 371 ЦПК України є не можливим.

Зважаючи на вказане, колегія суддів у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України здійснила апеляційний розгляд у відсутності сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За положенням ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відкриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175 – 177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції суду. Підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення, відмови у відкритті провадження відсутні.

З такою позицією погоджується і колегія суддів.

Судом установлено, що ОСОБА_1 звернулася до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин», треті особи: Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Як доступ до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) передбачала, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України Господарський процесуальний кодекс України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже , на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

У поданому до суду в порядку цивільного судочинства позові ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на легковий автомобіль Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_2 та зняти з нього арешт.

ОСОБА_1 подала позов як фізична особа.

Відповідачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин» .

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зазначено Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та Державне підприємство «СЕТАМ» (юридична особа).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов спрямований на захист прав ОСОБА_1 саме як фізичної особи на визнання права власності на легковий автомобіль Porsche Cayenne згідно з договором купівлі-продажу від 11.04.2016 року.

З урахуванням предмета та змісту позовних вимог, суб`єктного складу спору - справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і законно прийнята до розгляду загальним судом.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення не вбачається, що суд першої інстанції порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про відкриття провадження у справі є правильними.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки ТОВ «Південний завод гідравлічних машин» є суб`єктом господарювання, тому справа повинна розглядатися в прядку господарського судочинства, а не в порядку цивільного судочинства є безпідставними .

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що Ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375,381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний завод гідравлічних машин» залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 06 грудня 2019 року.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Подліянова Г.С.

Гончар М.С.

Маловічко С.В.