ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року

Київ

справа №826/178/17

адміністративне провадження №К/9901/48880/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бобонича Євгена Федоровича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року (суддя Федорчук А. Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (головуючий суддя Василенко Я. М., судді: Кузьменко В. В., Шурко О. І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - відповідач), в якому просив суд визнати дії голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття наказу №12-ОД від 17 березня 2016 року неправомірними, зобов`язати голову Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скасувати наказ №12-ОД від 17 березня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №12-ОД від 17 березня 2016 року «Про розподіл обов`язків заступників голови ВКДКА» є неправомірним та суперечить Положенню «Про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури», якою визначено, що рішення про повернення та залишення без розгляду заяви (скарги) приймає голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який/якому адресовано заяву (скаргу), про що повідомляється особа, яка її подала, крім анонімних заяв (скарг).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що наказ №12-ОД від 17 березня 2016 року видано у повній відповідності до приписів чинного законодавства, а відтак він є правомірним. В частині позовних вимог щодо зобов`язання Голову Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скасувати наказ №12-ОД від 17 березня 2016 року, суди дійшли висновку, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки судами встановлено правомірність прийняття спірного наказу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити а задоволенні позовних вимог повністю.

Скаржник зазначає, що не погоджується з тим, що отримав листи Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 2418 від 15 вересня 2016 року та №2420 від 15 вересня 2016 року про повернення скарг за підписом її заступника Бєляєва О. А. На думку скаржника, це не передбачено Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120.

Скаржник заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Позиція інших учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , а рішення судів попередніх інстанції залишити без змін.

Відповідач заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Бобонича Євгена Федоровича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправними дій.

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя- доповідач Стрелець Т. Г., суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 723/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 грудня 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

На адресу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за вхідними номерами №7017 та 7018 від 22 серпня 2016 року, №7035, 7036, 7037, 7038 від 25 серпня 2016 року надійшли скарги Бобонича Є. Ф. , як представника адвоката ОСОБА_1., на неправомірні дії адвокатів, які є членами дисциплінарної палати кваліфікаційної комісії адвокатури Київської області.

Зазначені скарги, за підписом заступника Голови ВКДКА, листом за вих. №2270 від 25 серпня 2016 року повернуті на адресу адвоката Бобонича Є. Ф. на підставі приписів статті 15 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №120 від 30 серпня 2014 року, зі змінами затвердженими рішенням Ради адвокатів України №143 від 13 листопада 2015 року, у зв`язку з не оформленням їх належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства - недолучення документів, які б підтверджували повноваження адвоката Бобонича Є. Ф. на представництво інтересів адвоката ОСОБА_1. та неможливість встановлення меж правомочності адвоката Бобонича Є. Ф. з наданих документів.

05 вересня 2016 року адвокатом Бобонич Є. Ф. було усунуто недоліки, зазначені у листі за вих. № 2270 від 25 серпня 2016 року, а саме до скарги останній додав копію ордеру серії КВ № 195300 від 18 серпня 2016 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 та копію договору про надання адвокатських послуг № 12/08-16-3 від 12 серпня 2016 року.

Адвокатом Бобонича Є. Ф. 07 вересня 2016 року надіслано на адресу ВКДКА за вхідними номерами 7101, 7103, 7102, 7104, 7106, 711 повторно скарги на неправомірні дії адвокатів, які є членами дисциплінарної палати кваліфікаційної комісії адвокатури Київської області.

Листом ВКДКА за підписом заступника голови ВКДКА Бєляєва О. А. за вих. №2418 від 15 вересня 2016 року вказані скарги на дії Дисциплінарної палати КДКА на підставі статті 381 Положення б повернуті адвокату Бобоничу Є. Ф., оскільки згідно зазначеної норми, скарги на дії чи бездіяльність голові КДКА регіону, голів та/або членів дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону під час здійснення дисциплінарного провадження, розглядаються Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури під час розгляду скарг на рішення, прийняті такими КДКА у відповідних дисциплінарних провадженнях.

На адресу ВКДКА особисто від ОСОБА_1 28 вересня 2016 року надійшла скарга, у якій оскаржується рішення КДКА Київської області від 14 липня 2016 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1

Зазначена скарга, листом ВКДКА за №2421 від 15 вересня 2016 року, за підписом заступника голови ВКДКА Бєляєва О .А. повернута адресатові на підставі приписів статтей 15 та 37 Положення, у зв`язку із невідповідністю її вимогам пункту 36.5 статті 36 Положення, згідно якого до скарги додаються копія рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, а також доказ надіслання скаржником копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів іншій стороні, кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, рішення кого оскаржується. Також, заявника було повідомлено про право на звернення із зазначеною скаргою після усунення недоліків, за умови дотримання вищезазначених вимог Положення, порушивши при цьому, в разі необхідності, питання про поновлення строків на оскарження рішення.

Представник ОСОБА_1 (адвокат Суханова Я. С.) 26 вересня 2016 року звернулась до Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з адвокатським запитом, в якому просила повідомити наявність повноважень заступника Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Бєляєва О. А. на розгляд та прийняття рішень про повернення скарг на неправомірні дії адвокатів України.

Листом ВКДКА №2513 від 04 жовтня 2016 року на питання щодо повноважень заступника Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Бєляєва О. А. надіслано належним чином засвідчену копію наказу Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №12-ОД від 17 березня 2016 року «Про розподіл обов`язків заступників Голови ВКДКА».

Позивач не погоджуючись із діями Голови ВКДКА щодо прийняття наказу №12-ОД від 17 березня 2016 року та вважаючи спірний наказ неправомірним, звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 № 5076-VI.

Відповідно до частини першої та другої статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з`їзду адвокатів України та Раді адвокатів України. До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з`їздом адвокатів України. Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обирається членами комісії шляхом голосування зі складу членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин її складу.

Згідно з пунктом 3 статті 3 Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року (далі - Положення) Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури створюється та діє з метою реалізації публічно-правових функцій з відбору, атестування осіб, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю, та як дисциплінарний орган в системі самоврядування адвокатури України.

Відповідно до пп. 5.1.1 - п. 5.1.4 п. 5.1 статті 5 Положення встановлено, що Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури представляє Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, установах, перед громадянами, забезпечує скликання та проведення засідань Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, розподіляє обов`язки між своїми заступниками, організовує і забезпечує ведення діловодства у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури.

У відповідності до частини восьмої статті 52 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури забезпечує скликання та проведення засідань Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, розподіляє обов`язки між своїми заступниками, організовує і забезпечує ведення діловодства у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, розпоряджається коштами і майном Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідно до затвердженого кошторису, вчиняє інші дії, передбачені цим Законом, положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, рішеннями Ради адвокатів України і з`їзду адвокатів України.

Згідно з пп. 2.3.1 - 2.3.10 п. 2.3 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 4-5 липня 2014 року №78 (далі - Регламент №78), Голова ВКДКА організовує роботу ВКДКА та здійснює загальне керівництво нею, представляє ВКДКА в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, установах, перед громадянами, забезпечує скликання та проведення засідань ВКДКА, визначає дату, час і місце проведення засідання ВКДКА, визначає перелік питань, що виносяться на засідання, та формує його порядок денний, повідомляє про місце, день та час проведення засідання ВКДКА особу, щодо якої має розглядатися питання, здійснює підготовку та головує на засіданнях ВКДКА, розподіляє обов`язки між своїми заступниками, організовує і забезпечує ведення діловодства у ВКДКА, розпоряджається коштами і майном ВКДКА відповідно до затвердженого кошторису.

Відповідно до п. 2.4 Регламенту №78, у разі відсутності Голови ВКДКА його повноваження, згідно наказу виконує один з двох заступників Голови ВКДКА.

Частиною першою статті 19 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Частиною другою цієї статті визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

У цій справі встановлено, що наказом Голови ВКДКА №12-ОД від 17 березня 2016 року (далі - наказ №12- ОД) заступнику Голови ВКДКА Бєляєву О. А. було доручено у разі відсутності і неможливості виконання обов`язків заступником Голови ВКДКА Грабовським Юрієм Леонідовичем, опрацювання та розгляд заяв, скарг, листів, звернень, запитів та інших документів, які надходять на адресу ВКДКА та надання відповідей на них, а також доручено координацію роботи Секретаріату ВКДКА з питань діловодства та обігу дисциплінарних справ.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що наказ Голови ВКДКА № 12-ОД від 17 березня 2016 року є неправомірним, скільки він не суперечить Положенню, яким визначено, що рішення про повернення та рішення без розгляду заяви (скарги) приймає Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якій/якому адресовано заяву (скаргу), про що повідомляється особа, яка її подала, крім анонімних заяв (скарг).

Відповідно до пункту 19 Положення, рішення про повернення та залишення без розгляду заяви (скарги) приймає Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якій/якому адресовано заяву (скаргу), про що повідомляється особа, яка її подала, крім анонімних заяв (скарг).

Однак, колегія суддів зазначає, що Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідно до пункту 2.4 Регламенту №78 у разі відсутності Голови ВКДКА його повноваження, згідно наказу, виконує один із двох заступників Голови ВКДКА.

Так, п. п. 5.1.1 - п. 5.1.4 п. 5.1 статті 5 Положення № 78 встановлено, що Голова ВКДКА , серед іншого представляє ВКДКА в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, установах, перед громадянами, забезпечує скликання та проведення засідань ВКДКА, розподіляє обов`язки між своїми заступниками, організовує і забезпечує ведення діловодства у ВКДКА.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Голова ВКДКА має право розподіляти обов`язки між своїми заступниками.

З`їздом адвокатів України, що відбувся 17 листопада 2012 року, адвоката Бєляєва Олега Анатолійовича було обрано заступником Голови ВКДКА.

З аналізу матеріалів справи та норм права вбачається, що наказ Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №12-ОД від 17 березня 2016 року «Про розподіл обов`язків заступників Голови ВКДКА» прийнято у межах наданих повноважень.

Проте, у рамках даної справи позивач оскаржує не правомірність повернення та залишення без розгляду скарг на дії адвокатів, а внутрішньо- розпорядчий документ. Фактично позивач вказує на те, що Беляєв О. А. , як заступник Голови ВКДКА не мав повноважень надавати відповіді на його звернення та скарги. Тобто оспорює наявність повноважень визначених спірним наказом.

Позивачем до суду не надані доводи щодо порушення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури його прав та інтересів при прийняті оспорюваного наказу.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акт поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

З огляду на наведені вище положення КАС України та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Аналогічний підхід до оскарження актів індивідуальної дії викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 14 березня 2018 року справі № 9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/587/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18 та від 21 серпня 2019 року у справі № 9901/283/19.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, про те, що наказ Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №12-ОД від 17 березня 2016 року у розумінні Кодексу адміністративного судочинства не є актом індивідуальної дії по відношенню до позивача.

Оскаржуваний наказ по своїй суті є організаційно-розпорядчим документом, який підлягає виконанню особами, яких він стосується.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ не створює жодних правових наслідків для позивача, тому не може порушувати його права чи інтереси.

Також Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги .

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бобонича Євгена Федоровича залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов