РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2019 року

Київ

справа №9901/308/19

адміністративне провадження №П/9901/308/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О.,

Саприкіної І.В.,

Бучик А.Ю.,

Рибачука А.І.

за участю секретаря судового засідання Галайко Л.М.,

представника відповідача Русакової І.Г.,

представника третьої особи Петренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №9901/308/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення

УСТАНОВИВ

І. ПРОЦЕДУРА

1. 03.06.2019 до Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вища кваліфікаційна комісії суддів України (далі також - ВККС, Комісія), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя №589/0/15-19 від 26.02.2019, яким його звільнено з посади судді Ширяївського районного суду Одеської області.

2. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні у справі докази, Суд встановив наступні фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

4. Указом Президента України від 25.07.2013 № 391/2013 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Ширяївського районного суду Одеської області строком на п`ять років.

5. Згідно з Наказом голови Ширяївського районного суду Одеської області Николайчука В.О. №20-ос від 14.08.2013 «Про зарахування до штату Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 » ОСОБА_1 зарахований до штату цього суду з 15.08.2013.

6. Рішенням від 20.07.2018 № 1266/ко-18 Вища кваліфікаційна комісія суддів України визначила, що суддя Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 02.03.2018 №33/зп-18; відмовила йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.02.2018 № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, та вирішила внести до Вищої ради правосуддя подання про його звільнення з відповідної посади. Рішення мотивоване тим, що суддя ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 72 бали, за виконання практичного завдання - 49,5 балів, тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, а тому не склав іспиту та не може бути допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє і проведення співбесіди». З наведених мотивів Комісія дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у зв`язку з чим рекомендувала Вищій раді правосуддя розглянути питання про його звільнення із займаної посади.

7. Позивач скористався процедурою судового оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.07.2018 №1266/ко-18.

8. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі №9901/820/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа Вища рада правосуддя про визнання протиправними дій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо винесення рішення від 20.07.2018 № 1266/ко-18; скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.07.2018 № 1266/ко-18; зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України розглянути питання щодо допуску ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» з урахуванням пункту 8 Глави 6 Розділу 2 Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання та допустити до другого етапу кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

9. 19.02.2019 позивачем на адресу Вищої ради правосуддя надіслано клопотання про відкладення розгляду питання про його звільнення на достатній термін до розгляду Великою Палатою Верховного Суду апеляційної скарги по справі №9901/820/18.

10. 26.02.2019 Вищою радою правосуддя прийнято рішення №589/0/15-19, яким вирішено звільнити позивача з посади судді Ширяївського районного суду Одеської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.

11. Згідно з Наказом Ширяївського районного суду Одеської області №5-ос від 02.05.2019 «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Ширяївського районного суду Одеської області» на виконання Рішення Вищої ради правосуддя від 26.02.2019 №589/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ширяївського районного суду Одеської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України» ОСОБА_1 відраховано зі штату Ширяївського районного суду Одеської області 02.05.2019.

12. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі №9901/820/18 залишено без змін.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Позивач у судові засідання не з`являвся, 23.09.2019 подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності. У позовній заяві в якості правового обґрунтування позовних вимог позивач наводить наступні аргументи:

- рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 1266/ко-18 від 20.07.2018 є протиправним, оскільки прийняте на засіданні без його повідомлення та виклику, порушує засади верховенства права, принципи незалежності судової влади та правової визначеності, не відповідає Конституції і законам України, основним засадам діяльності Комісії; є невмотивованим, таким що порушує його права і свободи, ухваленим з порушенням чинного законодавства та питань процедурної діяльності Комісії;

- 26.02.2019 відповідач ухвалив рішення на підставі рішення ВККС від 20.07.2018, яке ще не набрало чинності, оскільки було оскарженим до Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду;

- при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було враховано клопотання позивача про відкладення розгляду справи,

- позивачу не було повідомлено про конкретних осіб - членів Вищої ради правосуддя, які брали участь в засіданні при розгляді матеріалів ВККС про звільнення, чим порушено його право на відвід членів ВРП;

- Конституцією України встановлено вичерпний перелік підстав звільнення судді з посади натомість оскаржуваним рішенням Вищої ради правосуддя позивача було звільнено з посади з підстав, не передбачених Конституцією України;

- правове регулювання звільнення суддів з посади у зв`язку з невідповідністю займаній посаді суперечить принципам верховенства права, ефективного засобу правового захисту, справедливості та правової визначеності.

14. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, в яких, зокрема, зазначив наступне:

- Конституцією України передбачено, що підставою для звільнення судді із займаної посади, є виявлення за результатами оцінювання його невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання;

- частиною 2 статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено виключний перелік підстав, за наявності яких може бути скасованим рішення Вищої ради правосуддя відповідно до пунктів 3 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, а саме: склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. Будь-яка із наведених підстав скасування оспорюваного позивачем рішення ВРП відсутня;

- ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду питання про його звільнення з посади судді шляхом скерування запрошення на засідання ВРП (08.11.2018 засідання було відкладеним у зв`язку із неявкою ОСОБА_1 ; 26.02.2019 ВРП, керуючись положеннями статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», вирішила проводити розгляд питання за його відсутності). Окрім цього, відповідну інформацію було розміщено на офіційному веб-сайті ВРП;

- рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.07.2018 №1266/ко-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ширяївського районного суду Одеської області було предметом розгляду у справі №9901/802/12. Рішенням Верховного Суду у справі №9901/802/12 від 31.01.2019, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.

15. Представник третьої особи ВККС у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила з підстав, викладених у поясненнях на адміністративній позов, у яких зазначила, що рішенням Верховного Суду у справі №9901/820/18 від 31.01.2019, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , зокрема і щодо скасування рішення ВККС від 20.07.2018 № 1266/ко-18. Вказане рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

IV. ВИСНОВКИ СУДУ

16. Оцінюючи наведені учасниками справи аргументи на обґрунтування позову та заперечень на нього, Суд дійшов таких висновків.

17. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

19. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановлено у статті 266 КАС України, згідно з пунктами 2 та 3 частини 1 якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій, бездіяльності та актів, зокрема, Вищої ради правосуддя.

20. З набранням чинності 30.09.2016 Законом України від 02.06.2016 № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі також - Закон № 1401-VІІІ) та Законом України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі також - Закон № 1402-VІІІ) в Україні розпочалася судова реформа, яка передбачає, серед іншого, й підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу.

21. Частинами 1 та 3 статті 92 Закону № 1402-VІІІ визначено, що ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи ВККС визначається цим Законом.

22. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 93 Закону № 1402-VІІІ ВККС проводить кваліфікаційне оцінювання.

23. Положенням частини 1 статті 83 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

24. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

25. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

26. За приписами пункту 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

27. Стаття 56 Закону №1798-VIII визначає порядок розгляду питання про звільнення судді з посади за особливими обставинами.

28. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання її Дисциплінарної палати про звільнення судді.

29. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

30. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.

31. Відповідно до положень статті 57 Закону №1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

32. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається фактична незгода останнього з результатами проведеного відносно нього кваліфікаційного оцінювання, на підставі якого ВККС прийнято рішення від 20.07.2018 №1266/ко-18 про невідповідність позивача займаній посаді, яке в подальшому стало підставою прийняття ВРП оскаржуваного рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ширяївського районного суду Одеської області.

33. Зі змісту оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя вбачається, що суддя Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 за результатами складання анонімного письмового тестування отримав 72 бали, за виконання практичного завдання суддя отримав - 49,5 балів.

34. У пункті 81 Висновку ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.06.2017 звернуто увагу, що суддя, роботу якого оцінюють, повинен мати змогу оскаржити результати незадовільного оцінювання, особливо, якщо зачіпаються громадянські права судді в розумінні статті 6 Європейської конвенції з прав людини; і що серйознішими можуть бути наслідки оцінювання для судді, то важливішими є такі права на ефективне оскарження.

35. З цього приводу суд зазначає, що позивач реалізував своє право на оскарження в судовому порядку рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від №1266/ко-18 від 20.07.2018.

36. Так, рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі №9901/820/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа Вища рада правосуддя, про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019, у задоволенні такого відмовлено.

37. Даними рішеннями, зокрема, встановлено, що підстави для скасування рішення ВККС відсутні, тому при розгляді даної справи, враховуючи положення частини 4 статті 78 КАС України, обставини правомірності прийняття рішення Комісії про невідповідність позивача займаній посаді та рекомендування Вищій раді правосуддя розглянути питання про його звільнення з посади судді, доведенню не підлягають.

38. Суд вважає також безпідставними покликання позивача на те, що оскаржуване рішення прийняте на основі рішення ВККС, яке не набрало законної сили, відтак є протиправним, оскільки оскарження такого не зумовлює зупинення його виконання.

39. Разом із тим колегія суддів зауважує, що ВРП безпосередньо здійснює перевірку даних, які встановлюються під час проходження суддею кваліфікаційного іспиту, після надходження до ВРП подання ВККС з рекомендацією про звільнення судді з посади.

40. Перевіряючи обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя, колегія суддів виходить також з того, що частиною 2 статті 57 Закону «Про Вищу раду правосуддя» передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути оскаржене та скасоване рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України.

41. Враховуючи зазначені підстави, під час розгляду справи суд повинен перевірити чи мала повноваження ВРП ухвалювати оскаржуване рішення, чи підписане оскаржуване рішення всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні, а також, чи містить оскаржуване рішення визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких відповідач дійшов відповідних висновків.

42. Щодо наявності повноважень ВРП ухвалювати оскаржуване рішення та щодо підписання такого членами ВРП колегія суддів зазначає наступне.

43. Згідно з частиною 1 статті 56 Закону № 1798-VІІІ питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.

44. Частиною 2 статті 30 Закону №1798-VІІІ встановлено, що засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Вищої ради правосуддя або Дисциплінарної палати відповідно.

45. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена.

46. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема витягом з протоколу №13 засідання Вищої ради правосуддя від 26.02.2019, у засіданні ВРП брали участь 18 її членів, тобто більшість від її складу; «за» звільнення позивача проголосувало 14 членів ВРП, проти - « 4», не брали участі у голосуванні - « 0».

47. Таким чином, судом встановлено, що оскаржуване рішення від 26.02.2019 № 589/0/15-19 ухвалено повноваженим складом ВРП та, як вбачається із наявної у матеріалах справи копії такого, підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

48. Щодо зазначення в оскаржуваному рішенні визначених законом підстав звільнення судді та мотивів, з яких відповідач дійшов відповідних висновків, колегія суддів зазначає наступне.

49. Підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, на який міститься посилання в оскаржуваному рішенні, є самостійною, окремою, відмінною від наведених у статті 126 Конституції України підставою звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критеріями компетентності, а відтак Суд відхиляє посилання позивача на відсутність відповідної підстави у Конституції України, а відтак безпідставність його звільнення.

50. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №П/9901/832/18.

51. Щодо доводів позивача про суперечливість правового регулювання звільнення суддів з посади у зв`язку з невідповідністю займаній посаді не лише конституційним гарантіям, а й принципам верховенства права, ефективного засобу правового захисту, справедливості та правової визначеності, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

52. Пунктом 41 звіту Венеціанської Комісії від 25-26.03.2011 передбачено, що наразі можливий консенсус щодо обов`язкових елементів (як формальних, так і матеріальних або субстантивних) поняття «верховенство права», зокрема, таких, як законність, в тому числі прозорий, підзвітний і демократичний порядок введення законів у дію; правова визначеність; заборона свавілля; доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, в тому числі судовий контроль за адміністративними актами; дотримання прав людини; недискримінація та рівність перед законом.

53. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) від 10.12.2009 у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Заява N 11932/02, пункт 25) зазначено, що (…) вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступно відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (…).

54. Суд зазначає, що мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, Законами №1402-VIII та №1798-VIII. Положення цих законів, що регулюють спірні правовідносини, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Цим законодавством, зокрема, передбачена можливість звільнення судді в тому випадку, коли об`єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов`язки на мінімально прийнятному рівні.

55. Так, позивач був не тільки ознайомлений з вимогами законодавства, а й виявив бажання пройти відповідну процедуру оцінювання та міг передбачити, що наслідки такого оцінювання могли бути як позитивні, так і негативні.

56. Як вбачається із оскаржуваного рішення та встановлено судом, у зв`язку з ненабранням ОСОБА_1 за результатами анонімного виконання практичного завдання мінімально допустимого балу, який би надавав останньому право допуску до наступного етапу оцінювання «Дослідження досьє та співбесіда», рішенням ВККС від 20.07.2018 № 1266/ко-18, зокрема, позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести Вищій раді правосуддя подання про його звільнення з посади судді.

57. На підставі цього рішення, керуючись статтею 131, підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, абзацом 2 пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, статтями 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII, ВРП прийняла рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.

58. Суд вважає безпідставними покликання позивача на те, що оскаржуване рішення прийняте без його участі, відтак він не мав можливості, зокрема, заявити відвід членам ВРП, які приймали оскаржуване рішення, а тому таке підлягає скасуванню, оскільки відповідно до матеріалів справи запрошення на участь у засіданні ВРП з цього питання позивачу надсилалися 29.10.2018 та 14.02.2019, проте в кожному випадку після отримання ОСОБА_1 вказаних запрошень останнім на адресу ВРП направлялись клопотання про відкладення розгляду питання про його звільнення, а саме: 07.11.2018 до ВРП було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікарняному, у якому позивач зазначив, що надасть лікарняний лист додатково; 19.02.2019 подав клопотання про відкладення розгляду матеріалів щодо його звільнення з посади судді до розгляду Великою Палатою Верховного Суду апеляційної скарги у справі №9901/820/18. Колегія суддів зазначає, що скерування позивачем відповідних клопотань свідчить про його обізнаність щодо призначення засідань з розгляду питання про його звільнення, відтак позивач мав можливість реалізувати свої процесуальні права. Разом із тим, зважаючи на приписи статті 56 Закону №1798-VIII, згідно з якими неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності, Суд не вбачає порушень з боку відповідача з приводу прийняття оскаржуваного рішення без участі ОСОБА_1

59. Таким чином, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, всі аргументи та доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку, що ВРП, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципів пропорційності та законності. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про наявність підстав для звільнення позивача з посади судді Ширяївського районного суду Одеської області.

60. З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин Суд встановив, що оскаржене рішення відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 КАС України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Вищої ради правосуддя (місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул.Студентська, 12А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00013698), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Вища кваліфікаційна комісія суддів України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37316378) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 06.12.2019.

Головуючий суддя І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Саприкіна

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук