ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2019 року

Київ

справа №361/1643/16-а

адміністративне провадження №К/9901/2920/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Маценко Н.П. від 22.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г. від 01.09.2016

у справі № 361/1643/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (далі також - відповідач), в якому просила скасувати постанову № 7 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Княжицької сільської ради від 05.03.2016, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 152 Кодексу України про адміністративне правопорушення; вирішити питання судових витрат.

2. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016, у задоволенні позову відмовлено.

3. 26.09.2016 позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016; ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.09.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

5. У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.

7. Заперечень, відзиву на касаційну скаргу до суду від відповідача не надходило.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 3221284001:01:040:0033, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, площа - 0,2764 га.

9. 29.01.2016 мешканці багатоквартирних будинків №4, 4а, 5 по вулиці АДРЕСА_2 звернулися до Княжицької сільської ради із колективним зверненням, у якому просили створити відповідну комісію для вивчення та вирішення питання щодо порушення ОСОБА_1 Правил благоустрою села Княжичі Броварського району Київської області під час використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий номер якої 3221284001:01:040:0033, площа - 0,2764 га, та притягнути її до відповідальності згідно з нормами чинного законодавства України та вказаними Правилами.

10. Княжицькою сільською радою Броварського району Київської області складено протокол «Про порушення Правил благоустрою села Княжичі Броварського району Київської області» від 29.02.2016 № 29/01 щодо порушення позивачем Правил благоустрою на території села Княжичі Броварського району Київської області, а саме пункту 6.6 Правил: виконання земляних, будівельних та інших спеціальних робіт без дозволу, виданого в установленому законом порядку, встановлення металевої огорожі по периметру земельної ділянки без наявності відповідного дозволу та завезення на земельну ділянку ґрунту та піску в обсягах понад 100 тон з використанням вантажівок, грейдеру без наявності відповідного дозволу; самовільне встановлення об`єкта зовнішньої реклами - рекламного щита з інформацією про будівництво автостоянки без наявності відповідного дозволу; самовільне втручання в інженерні мережі - встановлення бетонних колодязів лівневої каналізації.

11. З відмітки на протоколі вбачається, що після складання зазначеного протоколу депутати Княжицької сільської ради Броварського району Київської області намагалися передати один його примірник позивачу, проте двері її квартири ніхто не відчиняв.

12. Постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Княжицької сільської ради від 05.03.2016 № 7 за вчинення зазначених позивачем порушень на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360,00 грн.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. В обґрунтування позовної вимоги ОСОБА_1 зазначила, що оскаржувана постанова є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка, кадастровий номер якої 3221284001:01:040:0033, належить їй на праві приватної власності та не має характеристик об`єкта благоустрою населеного пункту. Відповідач прийняв оскаржувану постанову на підставі колективного звернення громадян, що проживають у будинку № 5 , та на підставі зовнішнього обстеження земельної ділянки депутатами Княжицької сільської ради. Відповідачем розглянуто справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, попри відсутність даних про її сповіщення про дату, час та місце проведення такого.

14. Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Правилами благоустрою території села Княжичі передбачено перелік установлених законом обмежень на використання земельних ділянок об`єктів благоустрою. Наявність порушень благоустрою території села Княжичі, зафіксованих в оскаржуваній позивачем постанові, зумовлює громадський конфлікт, оскільки ОСОБА_1 звалює сміття та весь непотріб на своїй земельній ділянці, що обурює мешканців сусіднього будинку, які подали колективну скаргу.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем доведено факт порушення позивачем пункту 6.6 Правил благоустрою території села Княжичі Броварського району Київської області.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. У касаційній скарзі позивач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що земельна ділянка, кадастровий номер якої 3221284001:01:040:0033, перебуває у приватній власності та не має характеристик об`єкта благоустрою населеного пункту. У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначена інформація про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або відмітка про те, що особа відмовилася підписати цей протокол. Відповідачем розглянуто справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, попри відсутність даних про її сповіщення про дату, час та місце проведення такого. Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не було з`ясовано в повному обсязі обставини справи.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

18. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Відповідно до положень частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначаються Законом України «Про благоустрій населених пунктів» (далі також - Закон № 2807-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

21. Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

22. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

23. Згідно із частиною 1 статті 34 Закону № 2807 -IV правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

24. Статтею 12 Закону № 2807-IV передбачено, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

До об`єктів благоустрою населених пунктів відповідно до статті 13 зазначеного Закону належать:

1) території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам`ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози , проїзди , пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

25. Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів згідно із статтею 17 Закону № 2807-IV зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.

26. Рішенням 20 сесії Княжицької сільської ради V cкликання від 20.06.2008 №1646 затверджено Правила благоустрою території села Княжичі Броварського району Київської області (далі також - Правила).

27. Пунктом 6.6 вказаних Правил визначено перелік установлених законом обмежень на використання земельних ділянок об`єктів благоустрою, згідно з яким на таких забороняється виконувати земляні, будівельні та інші спеціальні роботи без дозволу, виданого в установленому законом порядку; пошкоджувати тверде покриття доріг, тротуарів, а також самовільно втручатися в інженерні мережі; вивозити і звалювати у невідведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя та інше сміття, влаштовувати стихійні звалища; складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, точки торгівлі з лотків, автомобілів і причепів, столиків, візків не у відведених для цього місцях та без наявності відповідного дозволу; самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, точки торгівлі з лотків, автомобілів і причепів, столиків, візків не у відведених для цього місцях та без наявності відповідного дозволу; встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України; випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях; розпалювати багаття, спалювати сміття, листя, відходи виробництва тощо; кидати сміття, папір, тару на вулицях, площах, парках, інших громадських місцях, а також спалювати сміття в контейнерах та урнах; захаращувати придорожні території, а також балкони, лоджії та вікна і під`їзди будинків та споруд предметами і матеріалами, які негативно впливають на естетичний вигляд та архітектуру їх фасадів; наклеювати інформаційні, агітаційні та рекламні листівки, оголошення і плакати у не відведених для цього місцях; самовільно підключатися до електромережі зовнішнього освітлення та споживати електроенергію без приладів обліку.

28. Згідно з пунктом 4.2 Правил відповідальність за їх виконання покладається на громадян, керівників та службових осіб підприємств, організацій і установ, розташованих на території села.

29. Відповідно до статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП) порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

30. Пунктом 4.3 Правил передбачено, що межі об`єктів благоустрою та прилеглих територій визначаються виконавчим комітетом сільської ради у відповідності з договором, який укладається між власником об`єкта благоустрою та комунальним підприємством.

31. Як встановлено судами, позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 3221284001:01:040:0033, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, площа - 0,2764 га.

32. Згідно з оскаржуваною постановою від 05.03.2016 ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП, а саме: порушила припис пункту 6.6 Правил благоустрою території села Княжичі Броварського району Київської області шляхом завезення на земельну ділянку, кадастровий номер якої 3221284001:01:040:0033, ґрунту та піску з використанням вантажної техніки та встановлення металевої огорожі по периметру земельної ділянки без наявності дозволу виконавчого комітету; самовільного встановлення об`єкта зовнішньої реклами - рекламного щита з інформацією про будівництво автостоянки та втручання в інженерні мережі; встановлення бетонних колодязів лівневої каналізації, у зв`язку з чим на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1360,00 грн.

33. Зі змісту статті 152 КУпАП вбачається, що відповідальність за даною статтею визначається за порушення правил благоустрою територій населених пунктів.

34. Пунктом 6.6 Правил визначено встановлений законом перелік обмежень щодо земельних ділянок об`єктів благоустрою села Княжичі Броварського району Київської області.

35. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач покликається на той факт, що судами не з`ясовано обставин щодо належності земельної ділянки, кадастровий номер якої 3221284001:01:040:0033, до території об`єктів благоустрою села Княжичі Броварського району Київської області.

36. На спростування даних доводів суд першої інстанції зазначив, що перебування земельної ділянки у приватній власності не є підставою порушення Правил благоустрою та не звільняє від обов`язку їх виконання.

37. Суд апеляційної інстанції вказаним доводам, викладеним у апеляційній скарзі, оцінки не надав.

38. Верховний Суд зауважує, що вказаний висновок суду першої інстанції є правильним, оскільки перебування земельної ділянки у приватній власності насправді не звільняє власника від обов`язку дотримання Правил благоустрою відповідного населеного пункту. Разом із тим, у кожній справі судам необхідно давати оцінку конкретним правовідносинам, щодо яких виник спір.

39. Натомість під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій в контексті спірних правовідносин не надано оцінку вищенаведеним доводам позивача.

40. Зі змісту статті 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

41. Пунктом 1 частини 1 статті 213 цього Кодексу передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

42. Частиною 1 статті 218 цього ж Кодексу визначено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі статтею 152 цього Кодексу.

43. Згідно з положеннями частини 1 статті 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

44. Частиною 1 статті 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

45. Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

46. У статті 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

47. Згідно з частинами 1 та 2 статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

48. Позивач у позовній заяві, а також у апеляційній та касаційній скаргах зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні її пояснення, як і відсутня відмітка про те, що вона відмовилася підписати протокол, а також у такому не зазначено місце та час вчинення адміністративного правопорушення. Наголошує, що відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно неї, не повідомивши її про дату, час та місце проведення розгляду справи.

49. Однак суди попередніх інстанцій не надали оцінку наведеним доводам позивача, попри наявність у матеріалах справи протоколу №29/01 про порушення Правил благоустрою села Княжичі Броварського району Київської області від 29.02.2016, копії конверта, адресантом якого є виконавчий комітет Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, адресатом - ОСОБА_1 , та копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 .

50. Встановлення вказаних обставин має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки свідчитиме, чи під час прийняття оспорюваної постанови по справі про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог статті 280 КУпАП уповноважених органом з`ясовані всі обставини, що підлягають з`ясуванню під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

51. Окрім цього, колегія суддів наголошує на необхідності встановлення факту щодо належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки несвоєчасність або відсутність такого є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури, оскільки у такий спосіб особу може бути позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, реалізувати своє право на професійну правову допомогу.

52. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 822/681/16 та від 15.11.2019 у справі №461/7365/16-а.

53. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

54. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

55. Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

56. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

57. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків судів щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову. З урахуванням неповного з`ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

58. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

59. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

60. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

61. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

62. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).

63. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).

64. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

65. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

66. У пункті 42 рішення у справі "Бендерський проти України" (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

67. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

68. Згідно з частинами 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

69. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення вищевказаних обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.

70. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

71. Частиною 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

72. Зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанції порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам, аргументам учасників справи та постановити законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 скасувати, а справу № 361/1643/16-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

І.В.Саприкіна