ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 р.

Справа № 480/2211/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 року (суддя Савицька Н.В.; м. Суми) по справі № 480/2211/19

за позовом ОСОБА_1

до Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області

про визнання відмови протиправною та стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (надалі також - відповідач) в якому, з урахування заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 65), просила суд:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 17.04.2019 № 01-09-02/70, у наданні довідки для реалізації молока, та бездіяльність щодо не проведення протиепізоотичних заходів у її господарстві, які призвели до матеріальної втрати;

- стягнути з відповідача матеріальну втрату у зв`язку з неможливістю реалізації молока протягом 89 днів у розмірі 60 075 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_2 та утримує з ним велику рогату худобу за одною адресою, але в різних господарствах. 22.03.2019 позивач звернулась до Лебединської державної районної ветеринарної лікарні із заявою про отримання довідки для реалізації молока на ринку м.Суми. Однак відповідач відмовив у видачі такої довідки, посилаючись на п. 6 постанови КМУ від 21.11.2013 № 857 та ст. 32 ЗУ "Про ветеринарну медицину". Позивач вважає, що норми постанови КМУ від 21.11.2013 № 857 на неї не розповсюджується, а тому відмова є протиправною та необґрунтованою. Крім того, зазначила, що у 2018 році їй було відмовлено у проведенні епізоотичних заходів у зв`язку з відмовою від оплати. Вважає, що відповідач своєю бездіяльністю та незаконними поборами за планові державні протиепізоотичні заходи, які повинні виконуватися за рахунок державного бюджету України, призводить до того, що не все поголів`я великої рогатої худоби проходить планову диспансеризацію.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, викладене в листі від 17.04.2019 № 01-09-02/70 про відмову ОСОБА_1 у видачі ветеринарного документа для реалізації молока.

Зобов`язано Лебединську районну державну лікарню ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2019 про видачу ветеринарного документа для реалізації молока, прийнявши рішення у відповідності до норм законодавства з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позову - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (вул. Першогвардійська, 74, м. Лебедин, Сумська область, 42200, код ЄДРПОУ 00704014) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції: скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити; вирішити питання щодо скасування рішення суду із закриттям провадження у справі у зв`язку з неможливістю розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач, з посиланням на п. 6 Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 857, зазначає, що підставою для відмови у видачі довідки є неможливість безпосереднього огляду об`єкта державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду. Враховуючи недопуск спеціалістів до проведення епізоотичного обстеження та огляду корів, листом від 17.04.2019 № 01-09-02/70 ОСОБА_1 надано обґрунтовану відмову у видачі ветеринарної довідки. Також апелянт вказує, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки Лебединська районна державна лікарня ветеринарної медицини не здійснює публічно-владні функції та не надає адміністративних послуг на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень. Вважає, що позовні вимоги фактично стосуються відшкодування шкоди завданої суб`єктом господарювання, які належить вирішувати в порядку цивільного судочинства згідно ст. 16 ЦК України та ст. 1 ЦПК України.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подано.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, тому оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зі своїм чоловіком - ОСОБА_2 , які проживають за однією адресою ( АДРЕСА_1 ) займаються утриманням та розведенням великої рогатої худоби, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру тварин (а.с. 15) та паспортами великої рогатої худоби (а.с. 22-27).

22.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини із заявою про отримання ветеринарного свідоцтва Ф-2 для вивезення молока з господарства фізичної особи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 10, с. Межиріч, та реалізації молока на Сумському центральному ринку в кількості до 160 л на тиждень (а.с. 19).

На підставі зазначеної заяви наказом Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 27.03.2019 № 15 (а.с. 42) створена комісія, якій було доручено провести епізоотичне обстеження господарства фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно доповідної записки про недопуск громадянки ОСОБА_1 для проведення епізоотичного обстеження господарства, ОСОБА_1 не допустила комісію до проведення епізоотичного обстеження (а.с. 51-52).

Однак, як вбачається з акта епізоотичного обстеження від 05.06.2018 (а.с. 47-48) та звіту про результати досліджень патологічного (біологічного) матеріалу (а.с. 43-45) при перевірці було виявлено захворювання корів чоловіка позивачки - ОСОБА_2 на лейкоз. Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_2 був виданий рекомендаційний лист від 04.06.2018 (а.с. 46), відповідно до якого йому було заборонено реалізовувати молоко з господарства, а використовувати лише після знезараження в межах свого господарства. Із копії доповідної записки про недопуск громадянки ОСОБА_1 для проведення епізоотичного обстеження господарства (а.с. 51-52) також вбачається, що худоба, яка зареєстрована на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , утримуються в одному приміщенні.

Листом від 17.04.2019 № 01-09-02/70 (а.с. 18, 49) відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі ветеринарного свідоцтва Ф-2 на молоко на підставі п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 857 та ст. 32 Закону України "Про ветеринарну медицину".

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у видачі ветеринарного документа, не дотримався вимог пункту 6 Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 857.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 32 Закону України від 25.06.1992 № 2498-XII "Про ветеринарну медицину" одержання ветеринарних документів для переміщення тварин, продукції тваринного походження, інших об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється з метою охорони території України від занесення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, а також недопущення наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження і кормах.

Об`єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, крім випадків, встановлених цим Законом, супроводжуються такими ветеринарними документами: 1) міжнародні ветеринарні сертифікати (для країн СНД - ветеринарні свідоцтва форми № 1, № 2 та № 3) - при переміщенні за межі України; 2) ветеринарні документи: ветеринарні свідоцтва (для України - форми № 1, № 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст (крім харчових продуктів тваринного та рослинного походження для споживання людиною); 3) ветеринарні довідки - при переміщенні в межах району.

Ветеринарні документи включають також ветеринарні картки та/або ветеринарно-санітарні паспорти на тварин.

Право видачі міжнародних ветеринарних сертифікатів, ветеринарних свідоцтв, ветеринарних довідок, ветеринарних карток та/або ветеринарно-санітарних паспортів на тварин надається відповідним державним ветеринарним інспекторам та офіційним ветеринарним лікарям: 1) управлінь ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах; 2) державних закладів ветеринарної медицини; 3) регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Ветеринарні довідки та ветеринарно-санітарні паспорти на тварин також можуть видаватися ліцензованими лікарями ветеринарної медицини.

Видача відповідних ветеринарних документів здійснюється на платній основі відповідно до статті 99 цього Закону.

Рішення про видачу або відмову у видачі ветеринарних документів приймається не пізніше ніж через місяць з дати надходження документів на розгляд.

Підставою для відмови у видачі та анулювання ветеринарних документів є: 1) недотримання ветеринарно-санітарних заходів, передбачених законодавством; ускладнення епізоотичної ситуації на відповідній території, потужності (об`єкті); 2) неможливість безпосереднього огляду об`єкта державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; 3) відсутність документального підтвердження епізоотичного благополуччя місцевості походження та ветеринарно-санітарного стану об`єктів; відсутність необхідної ветеринарної обробки тварин, їх карантинування, відповідних досліджень та/або експертного висновку.

Порядок видачі ветеринарних документів установлюється Департаментом за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про ветеринарну медицину" визначено, що продукти тваринного походження для споживання людиною - це м`ясо, м`ясні продукти, желатин, яйця, яйцепродукти, молоко, молочні продукти, риба, рибні та морепродукти, мед та інші продукти тваринного походження, призначені для споживання людиною; об`єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду - це товари, потужності (об`єкти), засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за тваринами та супутні об`єкти;

Відповідно до п. 6 Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 857, рішення про видачу ветеринарного документа приймається суб`єктами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, за результатами безпосереднього огляду товару (клінічний огляд тварин, ветеринарно-санітарний огляд харчових продуктів, кормів та інших об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду), який проводиться після звернення заявника.

Рішення про видачу ветеринарного документа для переміщення об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду (крім переміщення живих тварин у межах України) приймається на підставі експертних висновків державних лабораторій ветеринарної медицини (далі - експертні висновки).

Заявник повинен забезпечити створення можливості для безпосереднього огляду об`єкта державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Ветеринарні документи видаються за умови дотримання встановлених вимог до перевезення відповідних вантажів.

Під час прийняття рішення про видачу ветеринарного документа суб`єкти, зазначені у пункті 4 цього Порядку, враховують епізоотичну ситуацію на відповідній території, потужності (на об`єкті) та ветеринарно-санітарний стан об`єкта.

Під час прийняття рішення про видачу ветеринарного документа для переміщення тварин суб`єкти, зазначені у пункті 4 цього Порядку, перевіряють наявність необхідних ветеринарних обробок, умови карантинування тварин, наявність результатів відповідних досліджень (у разі переміщення у межах України) або експертних висновків (у разі експорту).

Пунктами 7, 8 Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 857, встановлено, що в разі прийняття рішення про відмову у видачі ветеринарного документа заявнику надається особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення письмове повідомлення про відмову у видачі документа із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, установлений для його видачі. Підстави для відмови у видачі та анулювання ветеринарних документів визначені у статті 32 Закону України "Про ветеринарну медицину".

В якості підстави для відмови ОСОБА_1 у видачі ветеринарного документа відповідачем зазначено п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 857 та ст. 32 Закону України "Про ветеринарну медицину". (а.с. 18)

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що стаття 32 Закону України "Про ветеринарну медицину" містить перелік підстав для відмови у видачі ветеринарних документів, однак, відмовляючи позивачу у видачі довідки, відповідачем не конкретизовано підстав для такої відмови визначених п. п. 1-3 ст. 32 Закону "Про ветеринарну медицину".

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі ветеринарного документа у зв`язку з недопуском спеціалістів до проведення епізоотичного обстеження та огляду корів, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки зазначеної підстави для відмови у видачі ветеринарного документа, а також обґрунтувань такої відмови в оскаржуваному листі не зазначено.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , не надав обґрунтовану та мотивовану відмову у видачі ветеринарного документа, рішення відповідача не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача, викладеної в листі від 17.04.2019 № 01-09-02/70, у наданні довідки для реалізації молока є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Приймаючи до уваги норми ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2019 про видачу ветеринарного документа для реалізації молока, прийнявши рішення у відповідності до норм законодавства з урахуванням висновків суду.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Поняття "суб`єкт владних повноважень" визначено статтею 4 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ветеринарну медицину", державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюється Головним державним ветеринарним інспектором України, головними державними ветеринарними інспекторами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, головними державними ветеринарними інспекторами регіональних служб, їх заступниками та державними ветеринарними інспекторами.

Державні установи ветеринарної медицини - установи ветеринарної медицини, що здійснюють профілактичні, діагностичні, лікувальні та інші протиепізоотичні заходи, лабораторні дослідження щодо безпечності товарів, науково-дослідні та контрольні роботи, на які покладено контрольно-наглядові функції в галузі ветеринарної медицини, або уповноважені на здійснення таких функцій.

Ветеринарна довідка - разовий документ, виданий державним ветеринарним інспектором або ліцензованим лікарем ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов`язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень (стаття 1 Закону України "Про ветеринарну медицину").

Пунктом 4 Порядку N 857 встановлено, що видача ветеринарних документів здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини та уповноваженими лікарями ветеринарної медицини: головних управлінь Держпродспоживслужби в областях та місті Києві; державних закладів ветеринарної медицини; регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Ветеринарні довідки та ветеринарно-санітарні паспорти на тварин також можуть видаватися ліцензованими лікарями ветеринарної медицини.

Рішення про видачу ветеринарного документа приймається суб`єктами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, за результатами безпосереднього огляду товару (клінічний огляд тварин, ветеринарно-санітарний огляд харчових продуктів, кормів та інших об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду), який проводиться після звернення заявника.

Пунктом 7 Порядку визначено, що за результатами безпосереднього огляду товару та перевірки поданих документів суб`єкти, зазначені у пункті 4 цього Порядку, приймають рішення про видачу відповідного ветеринарного документа або про відмову в його видачі.

Отже, відповідач здійснює контрольно-наглядові функції в галузі ветеринарної медицини, шляхом, зокрема, проведення огляду товару (клінічний огляд тварин, ветеринарно-санітарний огляд харчових продуктів, кормів та інших об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду), прийняття рішень про видачу або відмову у видачі ветеринарного документа, що є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що цей спір є публічно - правовим, та вважає помилковим висновоквідповідача, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги фактично стосуються відшкодування шкоди завданої суб`єктом господарювання.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 по справі № 480/2211/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

(підпис)

С.П. Жигилій

Судді

(підпис) (підпис)

Т.С. Перцова І.С. Чалий