Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

05 грудня 2019 р. справа № 520/11805/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку ст. 287 КАС України за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

Позивач , ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, боржник), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Вольф Тетяни Леонідівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.10.2019 ВП №60061287; 2) стягнення судового збору.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що зареєстрований у м. Первомайськ, Первомайського району, Харківської області, а тому приватний виконавець виконавчого округу м. Київ не мав законних підстав для відкриття виконавчого провадження.

У заяві від 04.12.2019 року зазначив про слухання справи за її відсутністю.

Відповідач, приватний виконавець виконавчого округу м.Київ – Вольф Тетяна Леонідівна (далі за текстом - приватний виконавець), з поданим позовом не погодилася.

Аргументуючи заперечення зазначив, що у листі стягувача про примусове виконання виконавчого документу були указані відомості про знаходження майна боржника (грошових коштів) на території м. Києва. На підставі чого було відкрито виконавче провадження постановою від 13.09.2019р. В межах вказаного виконавчого провадження, у зв`язку з надходженням до приватного виконавця відповідної інформації щодо отримання регулярного доходу боржником, приватним виконавцем було винесено в межах норм Закону України «Про виконавче провадження» постанову від 19.10.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Третя особа – ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» власної правової позиції по суті спору не подала.

Неприбуття до судового засідання відповідача та третьої особи не сприймається судом у я кості вагомої причини для невідправлення правосуддя з огляду на мету та завдання адміністративного судочинства, також обсяг добутих доказів.

Тому суд, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

04.09.2019р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області – Гамзатовою Аліною Анатоліївною відносно заявника було вчинено виконавчий напис за № 3816 на суму боргу - 28.591,92 грн. за кредитним договором № 002-99928-151012 від 20.10.2012 року (сторонами якого є позичальник - ОСОБА_1 та кредитор - ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є послідовно ТОВ "Фінансова Компанія "Довіра Гарантія" та ПАТ ««РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» - стягувач за виконавчим провадженням).

13.09.2019р. стягувач, ПАТ ««РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» подав заяву про примусове виконання виконавчого документа до відповідача - приватного виконавця виконавчого округу м. Київ – Вольф Тетяни Леонідівни.

У тексті заяви стягував зазначив, що майно боржника у вигляді грошових коштів на рахунку розміщено на території м. Києва.

13.09.2019р. відповідачем було видано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60061287.

Суд зважає, що дана постанова не предметом розгляду у даному спорі, а тому суд не дає оцінки правомірності цього рішення.

У подальшому приватним виконавцем були подані запити до ПФУ за №63927406 та №63927407 від 13.09.2019 року та до ДФС України за №63927412 від 13.09.2019 року.

Згідно з отриманим від ПФУ листом №1056776714 від 16.09.2019р. заявник працевлаштований у Виконавчому комітеті Первомайської міської ради Харківської області.

19.10.2019р. відповідачем - приватним виконавцем з посиланням на ст.ст.68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову ВП №60061287 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Не погодившись із правомірністю згаданої постанови, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ч.7 ст.6 КАС України та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» даний припис Основного Закону України у повній мірі поширюється на владну управлінську діяльність приватних виконавців у сфері виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Отже, за виключно за вибором стягувача заява про примусове виконання рішення може бути подана: 1) до органу Державної виконавчої служби України за місцем проживання боржника, 2) до органу Державної виконавчої служби України за місцем перебування боржника, 3) до органу Державної виконавчої служби України за місцем роботи боржника, 4) до органу Державної виконавчої служби України за місцем знаходження майна боржника.

При цьому, у розумінні ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

У свою чергу за визначенням ч. 1 ст. 179 названого кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

З огляду на зміст ст.ст.191 та 192 Цивільного кодексу України суд не знаходить підстав для висновку про те, що гроші (кошти) не належать до майна.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Як зазначено у ч.3 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між тим, чинним законом не передбачено ані повноважень державного виконавця (рівно як і приватного виконавця) на перевірку достовірності та правдивості матеріалів звернення стягувача з приводу місця проживання, перебування, роботи, знаходження майна боржника, ані способу та приводу реалізації таких повноважень.

Тому дії виконавця стосовно сприйняття повідомлених стягувачем відомостей та поданих стягувачем документів у якості достовірних та правдивих не суперечать закону.

До того ж суд зважає на те, що обставини місця відкриття виконавчого провадження за загальним правилом об`єктивно не здатні самі по собі спричинити порушення суб`єктивних прав особи боржника або призвести до порушення матеріального інтересу боржника у виконавчому провадженні.

Вирішуючи спір, суд відмічає, що відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Оскільки в матеріалах звернення стягувача знаходились відомості про належність боржнику майна на рахунку, відкритому у юридичній особі, місцезнаходження якої територіально припадає на місто Київ, то діяння приватного виконавця з приводу відкриття виконавчого провадження не можуть бути визнані судом такими, що суперечать закону.

При цьому, суд додатково зважає, що згідно з ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підстави для прийняття рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження викладені законодавцем у ч.1 ст.26 цього ж закону.

Правовий висновок Верховного Суду з приводу застосування положень ст.ст.19, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» в частині юридичних наслідків достовірності відомостей заяви стягувача про прийняття виконавчого документа до примусового виконання викладені у постанові від 23.01.2019р. по справі №820/838/17 (адміністративне провадження №К/9901/20155/18) і полягає у тому, що у виконавця відсутній обов`язок перевірки правдивості викладених стягувачем відомостей, зокрема, про місце знаходження боржника.

З огляду на приписи положення ч.5 ст.242 КАС України окружний адміністративний суд не знаходить підстав для залишення даного висновку Верховного Суду поза увагою при відправленні правосуддя у цій справі.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що частиною 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувана або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щокварталу надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Частиною 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З матеріалів справи судом встановлено, що у прохальній частині заяви ТОВ «Росвен Інвест Україна» від 13.09.2019 року про примусове виконання рішення, стягувач зазначив, що у випадку встановлення доходу боржника, звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування).

Отже, керуючись ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», з дотриманням встановлених строків, приватним виконавцем були направлені відповідні запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України, задля здійснення перевірки майнового стану боржника.

Після отриманої інформації за вказаними зверненнями та на підставі ст. 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (тобто заявника у справі) у розмірі 20 відсотків відрахувань.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Між тим, заявником не надано жодних доказів та не наведено жодних аргументів на підтвердження факту існування порушеного права як боржника у виконавчому провадженні при діючому рішенні про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що факт порушення прав та інтересів заявника не підтверджений матеріалами справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Старосєльцева