Справа № 420/4302/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача Новицької Н.В. (за ордером),

представника відповідача Аветюка С.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Столес Лоджистік» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Столес Лоджистік» до ГУ ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0020951408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5086603,00 грн. за порушення п.41.1, п.44.2, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0020951408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3531776,00 грн. за порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Підстава звернення до суду - позивач вважає, що суб`єкт владних повноважень порушив його права під час прийняття оскаржуваних рішень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень. Так, позивач зазначив, що висновки податкового органу ґрунтуються виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 07 серпня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Справа розглядається за правилами загального позовного провадження, суддею одноособово.

Ухвалою суду від 16.08.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Відповідач 27.08.2019 року надав до суду відзив на адміністративний позов (Том 57 а.с. 146-152), в якому вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов`язання нараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою суду від 02.10.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання судом закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2019 року позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.11.2019 року проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену відзиві на позов та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Згідно наказу Головного управління ДФС в Одеській області №1695 від 07.03.2019 року у період з 25.03 по 05.04.2019 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Столес Лоджистік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки був складений акт №000228/15-32-14-08/37872143 від 19 квітня 2019 року (Том 1 а.с. 24-86), яким встановлено порушення ТОВ «Столес Лоджистік»:

п.44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI (із змінами і доповненнями), п.5,п.9,п.7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), п.6 П(С)БО 15 «Доходи», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 зі змінами та доповненнями в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі - 4069282 грн. , у т.ч. за 2016 рік у сумі 1008597 грн., за 2017 рік у сумі 1279806 грн., за 2018 рік у сумі 1780879 грн.;

п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 3 372 209 грн., в тому числі: січень 2016 - 85058 грн., лютий 2016 - 268998 грн., березень 2016 - 192732 грн., квітень 2016 - 69429 грн., травень 2016 - 80296 грн., червень 2016 - 223902 грн., липень 2016 - 256485 грн., серпень 2016 - 263791 грн., вересень 2016 - 164404 грн., жовтень 2016 - 128982 грн., листопад 2016 - 249667 грн., грудень 2016 - 342904 грн., січень 2017 - 156358 грн., лютий 2017 - 226950 грн., березень 2017 - 131344 грн., квітень 2017 - 117805 грн., травень 2017 - 207360 грн., липень 2017 - 191423 грн., серпень 2017 - 14321 грн.;

(згідно п.102.1 ст. 102 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями: «Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку», у зв`язку із чим грошове зобов`язання до сплати в бюджет не нараховується та податкове повідомлення-рішення за період: січень 2016 - 85058 грн., лютий 2016 - 268998 грн., березень 2016 - 192732 грн. контролюючим органом не виноситься.);

ст. 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зі змінами та доповненнями, в частині несвоєчасного отримання валютної виручки від компанії "S&O LOGISTIC LP" (Великобританія) за договором від 02.03.2017 № 0217 в сумі - 1063,41 дол.США та 6405,20 євро, від компанії "S&O LTD" (Малайзія) за договором від 15.12.2017 № 1215 в сумі - 38063,92 євро.;

п.п. 141.4.2. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 15% від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 8 833,18 грн, у т.ч. 2017 - 4 343,03 грн, 2018 - 4 490,15 грн.;

п.11 розділу II Положення "Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні", затвердженого Постановою правління НБ України від 29.12.2017 №148 із змінами та доповненнями, а саме неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі в касовій книзі підприємства за 05.11.2018 року на загальну суму 2862,65 грн.

11.05.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення №0020921408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5 086 603 грн. за порушення п.44.1, п.44.2 .ст 44, пп 134.1.1 п 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (Том 1 а.с. 86).

Також, 11.05.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення №0020951408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 531 776 грн. за порушення п.198.1,п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (Том 1 а.с. 87).

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач звернувся з даним позовом.

Надаючи оцінку щодо змісту порушень, встановлених в ході перевірки, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, відповідно до п. 86.1, п. 86.3 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Згідно з п.п. 1, 2, 3, 4, 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі - Порядок №727), до підписання акта (довідки) документальної перевірки враховуються пояснення (у разі наявності), надані посадовими особами платника податків або його законними представниками під час перевірки.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється в контролюючому органі протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або застосовують консолідовану сплату та у випадках проведення документальних перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи, - протягом 10 робочих днів), з дотриманням визначених у пункті 5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок (п.2 розділу V Порядку).

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК). До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України було визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що з 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу(п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування: збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

В свою чергу, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Крім того, до предмету доказування у справі належить факт списання позивачем матеріалів, так у ході перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді підприємство здійснювало придбання матеріалів (г/лист 1200*2100, г/лист 1600*1050, г/лист 2200*1200,г/лист 2500*2200,контейнер м`який МКРП, мішки, силікагель, труба профільна, флексі-танки, дріт ОЦ, пломба) у суб`єктів господарювання з оприбуткуванням їх на обліку Дт 201,204,221 Кт 631 та подальшим списання їх до складу витрат (Дт 903,93- Кт 201,204,221).

Відповідач стверджує про відсутність інформація щодо документального підтвердження як саме були використані матеріали, на які об`єкти вони були встановлені (використані), ким та коли здійснено використання матеріалів, що не дає можливості встановити зв`язок проведених витрат з господарською діяльністю підприємства, наданням послуг, крім того, відсутні будь-які інші первинні документи що розкривають таку інформацію.

Суд зазначає, під час розгляду справи сторонами не заперечувалось, що вказані акти на списання товарів містять визначення товару (г/лист 1200*2100, г/лист 1600*1050, г/лист 2200*1200,г/лист 2500*2200,контейнер м`який МКРП, мішки, силікагель, труба профільна, флексі-танки тощо), акти підписано: головою комісії - ОСОБА_5.., членами комісії - ОСОБА_1 (фінансовий директор), ОСОБА_2 (експедитор), ОСОБА_3 (фахівець відділу продаж). Крім того сторонами не заперечувалось, відповідні акти містять: найменування підприємства від імені яких складений документ, а саме ТОВ «Столес Лоджистік», назву документа - «Акт списання товарів», дату і місце складання, зміст операції - а саме перелік товарів, який списується, одиниці виміру проведеної операції - кількість списаних товарів та посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з особистими підписами.

Судом також враховано, що у періоді, за який здійснювалась перевірка, на підставі наказів директора ТОВ «Столес Лоджистік» від 26.09.2016 №59-1, від 29.09.2017 №82-1, від 25.09.20018 №114-1 проводились інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, коштів, документів і розрахунків, комісією у складі постійно діючої інвентаризаційної комісії, та по результатам інвентаризації надлишків та нестач не встановлено.

Відтак, суд дійшов висновку, що вказані акти надані ТОВ «Столес Лоджистік» відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Враховуючи зазначене, під час розгляду справи судом не було встановлено, а відповідачем надано доказів того, що у позивача відсутні підстави для списання з обліку матеріалів та МШП (перелік у розрізі актів та місяців) у сумі - 4522917 грн. , у т.ч. за 2016 рік у сумі 1289268 грн., за 2017 рік у сумі 1261005 грн., за 2018 рік у сумі 1972644 грн. та підприємством завищено витрати у сумі - 4522917 грн. , у т.ч. за 2016 рік у сумі 1289268 грн., за 2017 рік у сумі 1261005 грн., за 2018 рік у сумі 1972644 грн.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Столес Лоджистік» у перевіряємому періоді займалось наданням транспортно-експедиційних послуг по договорах доручення. Так, за договорами, укладеними з Дочірнє підприємство «ГПК Україна» компанії «ГПК Гамбург порт консалтінг ГМБХ» код ЄДРПОУ 31506059 , ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал», код ЄДРПОУ 37468475, ТОВ «Євротермінал», код ЄДРПОУ 33507625, ТОВ «Іллічівський рибний порт», код ЄДРПОУ 24544710, ТОВ «Бруклін-Київ Порт», код ЄДРПОУ34552569, Альянс Україна», ДП «Іллічівський морський торговельний порт», код ЄДРПОУ 1125672, ДП «Адміністрація морських портів України», код ЄДРПОУ 38727770, ТОВ «Бєл-Транс» код 37136296, Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, код 00485993, ПАТ «Українська Залізниця», Філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень», код 40075815 - ТОВ «Столес Лоджистік» виступає як Експедитор та Замовник комплекса робіт (послуг) на території терміналів та портів. Діє ТОВ «Столес Лоджистік" по дорученню третіх осіб - «Клієнтів» на підставі договорів транспортного експедирування. На умовах договорів Клієнти доручають, а ТОВ «Столес Лоджистік» зобов`язується за плату та за рахунок Клієнтів здійснювати ТЕО імпортно-експортних вантажів, що надходять в порти та термінали, організовувати зберігання, зважування, транспортування та ін.

За бухгалтерським обліком операції по взаємовідносинах з зазначеними вище контрагентами відображено: Дт 902-Кт 631 на суму 18084204 грн.

В ході перевірки ТОВ «Столес Лоджистік» був наданий запит від 27.03.2019 щодо надання пояснення щодо методу проведення операцій по договорах транспортно-експедиційних послуг в обліку підприємства. Підприємством надана відповідь, в якій зазначено: «Згідно п.15 облікової політики ТОВ "Столес Лоджистік" було прийнято рішення відносити на собівартість витрати, які неможливо своєчасно ідентифікувати на кожен контейнер або немає впевненості у завершеності операції на конкретну дату або документообіг з контрагентом не дозволяє своєчасно та в повному обсязі перевірити операцію. Поряд з цим, вважаю за необхідне зазначити, що в подальшому в рамках одного операційного циклу дані витрати були виставлені на клієнтів (що відповідає умовам договору ТЕО), з якими укладені договори ТЕО та в бухгалтерському обліку сформовані стандартні проводки, які і формують так званий непрямий транзит, а отримані грошові кошти від контрагента є транзитними сумами за ці витрати, які не формують дохід Експедитора». Згідно п.15 Наказу №41-2 від 17.07.2015 «Про затвердження змін до облікової політики» - «Витрати відображати у звітному періоді згідно підписаних актів наданих послуг(виконаних робіт) згідно П(С)БО 16 «Витрати».

Відповідач вказує на те, що згідно наданої відповіді та первинних документів позивача неможливо ідентифікувати чи знайшли зазначені витрати своє відображення у доходах підприємства.

Суд критично оцінює такі висновки відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України - за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Статтею 10 вказано Закону, зокрема, передбачено, що Експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

При цьому, клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Умовами договору транспортного експедирування ТОВ «Столес Лоджистік» (Виконавця) зокрема, є право на відшкодування додаткових витрат, які виникли у нього при виконанні даного Договору, якщо такі витрати здійснювалися на користь Замовника та за наявності документального підтвердження таких витрат.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ПСБО 15 «Дохід» - дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (стаття 5 Закону).

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: як сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо (стаття 6 Закону).

Згідно ПСБО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань (стаття 6 Закону). Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо (стаття 9 Закону).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Разом з тим, враховуючи вищенаведені норми та положення облікової політики підприємства, практики ведення обліку на підприємстві порядок формування доходів та витрат діяльності ТОВ «Столес Лоджистік» включає прямий та непрямий транзит.

Так, відповідно до даних моделей відображення операцій в рамках договорів з покупцями відбувалося з використанням різних бухгалтерських рахунків, а саме: прямий транзит формував кореспонденцію рахунків 685 та 36, не проходячи через доходні та витратні рахунки, відображаючи обсяги залучених від третіх осіб послуг; непрямий транзит передбачає формування стандартної кореспонденції бухгалтерських рахунків 36 та 70, 631 та 90, проходячи через дохідні та витратні рахунки транзитом. При цьому, витрати відображені при непрямому транзиті не є власними витратами підприємства, а доходи відображені при непрямому транзиті не є власними доходами підприємства, оскільки є компенсацією витрат залучених третіх осіб.

З пояснень представника позивача, судом встановлено, що згідно п.15 облікової політики ТОВ «Столес Лоджистік» було прийнято рішення відносити на собівартість витрати, які неможливо своєчасно ідентифікувати на кожен контейнер або немає впевненості у завершеності операції на конкретну дату або документообіг з контрагентом не дозволяє своєчасно та в повному обсязі перевірити операцію.

Поряд з цим, в подальшому в рамках одного операційного циклу дані витрати були виставлені замовникам з якими укладені договори транспортного експедирування та, що в свою чергу відповідає умовам договору транспортного експедирування.

В бухгалтерському обліку сформовані стандартні проводки, які і формують так званий непрямий транзит, а отримані грошові кошти від контрагента є транзитними сумами за ці витрати, які не формують дохід Експедитора-ТОВ «Столес Лоджистік». Суми відображені на дохідних та витратних рахунках транзитом згортаються, не впливаючи на формування показника фінансового результату до оподаткування за звітний період, який є об`єктом оподаткування податком на прибуток в розумінні ст. 134 Податкового кодексу України.

Представник позивача зазначив, що ТОВ «Столес Лоджистік» упродовж роботи в рамках договору транспортного експедирування зазнає певну кількість додаткових витрат, які є накладними витратами, при виконанні прийнятих на себе зобов`язань з організації транспортного експедирування, що відповідає положенням договору та усі витрати відносяться на витратні рахунки (рахунок 90) та беруть участь у формуванні показника фінансового результату до оподаткування за звітний період, який є об`єктом оподаткування податком на прибуток згідно ст. 134 Податкового кодексу України.

Вказані обставини, підтверджено матеріалами справи, а саме Договір №2-286 від 24.01.2017 року між ТОВ «Бруклін-Київ Порт» (Оператор) і ТОВ «Столес Лоджистік» (Експедитор); Договір №05/12Т між ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» (оператор) та ТОВ «Столес Лоджистік» (Експедитор) з додатками; Договір про надання послуг №У/270 від 31.01.2012 року між ТОВ «Євротермінал» (виконавець) та ТОВ «Столес Лоджистік» (замовник); Прейскуранти, затверджені ТОВ «Євротермінал»; Договір №12885/к від 06.02.2012 року між ДП «ГПК Україна» (оператор) та ТОВ «Столес Лоджистік» (Експедитор); договір №75/ск від 29.02.2012 року між ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та ТОВ «Столес Лоджистік» (Експедитор); опис вкладення в конверт; додаткова угода до договору №75/ск від 29.02.2012 року між ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та ТОВ «Столес Лоджистік» (Експедитор); лист ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 28.11.2012 року №175/11-11-7 «Про змін вільних тарифів» з додатком; лист ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 13.11.2012 року №1678/11-11-7 «Про пролонгацію договору»; Договір про експедирування вантажів мід ДП «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «Столес Лоджистік» (Експедитор); Договір добровільного страхування №TRS 13644 від 19.05.2016 року №13644 мід ТОВ «Вльянс Українв» (страховик) та ТОВ «Столес Лоджистік» (Страхувальник) з додатком; Звіт про дебетові і кредитові операції, виписки по рахункам, рахунки, акти виконаних робіт; Додатки до договору №298-ТЕ від 30.12.2016 року «Протокол погодження договірної ціни» між ПАТ «Укрзалізниця» (Виконавець) та ТОВ «Столес Лоджистік» (замовник), акти виконаних робіт, Додатки до договору №46-ТЕ від 01.03.2017 року «Протокол погодження договірної ціни» між ПАТ «Укрзалізниця» (Виконавець) та ТОВ «Столес Лоджистік», інвойси акти виконаних робіт (Том 19 а.с. 1-250).

Відтак, витратні рахунки містять в собі елементи як транзиту так і власних витрат, що є особливістю ведення обліку даного виду діяльності.

Отже, виходячи із специфіки ведення обліку операцій, та беручи до уваги порядок відображення доходів/витрат, показник фінансового результату до оподаткування за звітний період, який є об`єктом оподаткування податком на прибуток розраховано вірно, згідно первинної документації (яка була надана в повному обсязі податковому органу під час проведення перевірки), яка підтверджує факти здійснення господарських операцій, та з урахуванням норм діючого законодавства.

При цьому, акт перевірки не містить жодних заперечень щодо наявності відповідної первинної документації та не наведено жодних обґрунтувань того, що саме було порушено ТОВ «Столес Лоджистік» при веденні такого обліку.

Разом з цим, є помилковим посилання податкового органу на положення статті 9 ПСБО 16 «Витрати», якою визначено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала, тощо, оскільки ТОВ «Столес Лоджистік» не укладало договори комісії або агентські угоди.

Більш того, окрім такого посилання не наведено жодних доказів того, що ТОВ «Столес Лоджистік» були укладені відповідні договори.

Відтак, під час розгляду справи суд дійшов висновку, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Столес Лоджистік» п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення у перевіряємий період витрат на суму 22 607 120 грн. та заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності у сумі 22 607 120 грн. є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та збільшення позивачу суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток і відповідно застосування штрафних санкцій з цих податків стали господарські операції позивача з ТОВ «Транс-Групп», ТОВ «КК Контракт», ТОВ «Бєл-Транс».

Так, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 29 976 882 грн.

Згідно акту перевірки, відповідачем щодо правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено його завищення всього у сумі 3 372 209 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що між ТОВ «Столес Лоджистік» - «Замовник» та ТОВ ТОВ «Транс-Групп» код ЄДРПОУ 40140475, «Виконавець» укладено договір № 0106 від 01 червня 2017 року про надання послуг з організації перевезень та експедиційному обслуговуванню вантажів.

Так, згідно акту перевірки за результатами відпрацювання ТОВ "Транс-Групп", код за ЄДРПОУ 40140475 за звітний період декларування ПДВ листопад 2015 по вересень 2018 року., ГУ ДФС в Одеській області складено податкову інформацію від 15.01.2019 року №5/15-32-14-01/40140475 "Узагальнена податкова інформація" щодо ТОВ "Транс-Групп", код за ЄДРПОУ 40140475 за звітний період декларування ПДВ листопад 2015 по вересень 2018 року, згідно з якою встановлено, що за результатами аналізу баз даних ДПІ по ТОВ «Транс-Групп» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Операції ТОВ «Транс-Групп» не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Неможливо встановити наявність транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення ТМЦ та надавалися транспортні послуги, складські приміщення на яких повинні були зберігатися товари, умови договорів в рамках яких повинні були відбуватися поставки ТМЦ, неможливо встановити рух коштів за придбані та реалізовані товари (роботи, послуги), паспорти якості (сертифікати відповідності) на товари імпортного походження та взагалі факт здійснення розрахунків між підприємством та контрагентами. Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, та облікової картки суб`єктів фіктивного підприємництва встановлено Вирок Приморського районного суду від 24.10.2017 по справі №522/18226/17 провадження №1-кп/522/1542/1, згідно якого у січні 2017 року ОСОБА_2В став фактичним директором ТОВ «Транс-Групп», при цьому, фінансово-господарську діяльність ТОВ «Транс-Групп» не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами не підписував, товарів (послуг) не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав та не підписував і нікому цього не доручав. Незаконна діяльність ТОВ «Транс-Групп» полягала у тому, що невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити ТОВ «Транс-Групп», розрахункові рахунки та печатки, здійснювали документальне оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств-контрагентів, після чого такі документи передавались замовникам «послуг» (підприємствам - вигодонабувачам), з метою ухилення від оподаткування, шляхом незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток, обготівковування грошових коштів. Так, вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 19.09.2017 року, укладену між прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Враховуючи зазначене, відповідачем зроблено висновок, що у зв`язку з відсутністю ТОВ «Транс-Групп» за податковою адресою, та враховуючи вирок Приморського районного суду від 24.10.2017 по справі №522/18226/17 провадження №1-кп/522/1542/17 щодо створення фіктивного підприємства ТОВ «Транс-Групп», неможливо підтвердити придбання та продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ «Транс-Групп» за звітний період декларування ПДВ, охоплений узагальнюючою податковою інформацією. Крім того, відповідачем зазначено в акті перевірки про ненадання товарно-транспортних накладних та жодного документу щодо оформлення підсумків та звітів щодо надання послуг, місце надання послуг та іншої інформації щодо їх виконання.

Стосовно ТОВ "КК Контракт" в Акті перевірки зазначено, що між ТОВ "Столес Лоджистік" - "Замовник" та ТОВ "КК Контракт" код ЄДРПОУ (38017540, "Виконавець", укладено договір № 05/2015 від 05 травня 2015 року про надання послуг з організації перевезень та експедиційному обслуговуванню вантажів.

В акті перевірки вказано, що за результатами відпрацювання ТОВ "КК Контракт", код за ЄДРПОУ 38017540 за звітний період декларування ПДВ січень-листопад 2016 року., ГУ ДФС у м. Києві складено податкову інформацію від 03.11.2017 №490/26-15-14-04-05 «Узагальнена податкова інформація щодо ТОВ «Сільгоспінвестіндастріалгруп» (код 38017540) за звітний період декларування ПДВ листопад 2014 - грудень 2016», згідно з якою встановлено неможливість виконання ТОВ «Сільгоспінвестіндастріалгруп» господарських операцій у задокументованих обсягах з урахуванням наявних на підприємстві трудових ресурсів. Крім того, зазначено, що згідно Листа Слідчого відділу Управління Служби Безпеки України в Одеській області від 19.09.2017 №66/16/5762 (вх. 16242/9 від 22.09.2017), встановлено що слідчим відділом УСБУ в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364. Ч 1 ст. 212 КК України від 27.07.2017 року № 32017100080000052. Кримінальне провадження за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364. Ч 1 ст. 212 КК України від 27.07.2017 № 32017100080000052. «Згідно матеріалів кримінального провадження встановлено факти створення та придбання невстановленими особами низки підприємств, діяльність яких містить ознаки фіктивності, які використовуються для вчинення фіктивних правочинів та проведення так званих "безтоварних операцій", через які здійснюється укладення безтоварних договорів про постачання товарів та надання послуг, на підставі яких підприємствами різноманітних форм власності реального сектору економіки перераховуються грошові кошти на рахунки суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності з метою подальшого їх переведення в готівку в різноманітних банківських установах та повернення "замовникам" за вираховуванням раніше обумовленого відсотка. Невстановлені особи, які виступають власниками фіктивних підприємств, здійснюють легалізацію (відмивання) грошових доходів, одержаних внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, які є результатом фіктивного підприємництва, шляхом проведення фінансових оборудок з безготівковими коштами, без фактичного здійснення будь-яких господарських операцій (постачання товарів, надання послуг, виконання робіт тощо). Для вчинення вказаного кримінального правопорушення та реалізації наведеної схеми використовуються наступні підприємства ТОВ «Сільгоспінвестіндастріалгруп» (код ЄДРПОУ 38017540)». В ході досудового розслідування встановлено, що вказані підприємства будь- яку підприємницьку діяльність не вели, наданням послуг чи вчиненням правочинів не займались, товарно-матеріальні цінності не постачали і не виробляли, фактично діяльність вказаних підприємств була спрямована на прикриття незаконної діяльності з конвертації безготівкових коштів в готівку, яка була виражена у наданні послуг, пов`язаних з перерахуванням грошових коштів по рахункам підприємств та вчиненні інших правочинів від їх імені, з метою здійснення незаконної діяльності, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств - контрагентів, після чого такі документи передавались замовникам «послуг» для їх подальшого відображення в бухгалтерському 'та податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат. Враховуючи вищевикладене, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Сільгоспінвестіндастріалгруп».

Враховуючи зазначене відповідач робить висновок про завищення позивачем податкового кредиту у сумі 721525 грн.

Щодо ТОВ "Бєл-Транс" в Акті перевірки зазначено, що між ТОВ "Столес Лоджистік"-"Замовник" та ТОВ "Бєл-Транс" код ЄДРПОУ 37136296 - "Виконавець" укладено договір транспортного перевезення № 03/01-17 від 03 січня 2017. У перевіряємому періоді сума вказаних послуг по контрагенту ТОВ "Бєл-Транс" становить 13 253 410 грн (без ПДВ). Відповідач стверджує, що надані до перевірки акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) отримані від ТОВ "Бєл-Транс" не містять інформації щодо номенклатури послуг, їх змісту, вимірнику, винагороди експедитора, витрат експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортної експедиції, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортної експедиції.

Враховуючи викладене, перевіркою зроблено висновок, що в порушення п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит у сумі 2 650 684 грн.

Суд критично оцінює висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з огляду на наступне.

Під час розгляду справи судом досліджено наявні в матеріалах справи копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності позивача, зокрема, Договір №05/2015 від 05.05.2015 року про надання послуг з організації перевезень автомобільним транспортом по території України між ТОВ «Столес Лоджистік» (Замовник) та ТОВ «КК Котнракт» (Виконавець) з додатками; Акти надання послуг, рахунки на оплату, СМR (міжнародні транспортні накладні), товарно-транспортні накладні; договір №31/08-15 від 31.05.2015 року з організації транспортно-експедиційного обслуговування між ТОВ «Столес Лоджистік» (замовник) та ТОВ "Бєл-Транс" (Виконавець) з додатковою угодою; договір транспортного перевезення №03/01-17 від 03.01.2017 року між ТОВ "Бєл-Транс" (перевізник) та ТОВ «Столес Лоджистік» (замовник) з додатковою угодою; акти здачі-прийняття робіт, експедиторські звіти; видаткові ордери, маршрутні карти, акти про переважування автотранспорту з контейнером (Том 1 а.с. 100-205, Том 2 а.с. 1-250, Том 3 а.с. 1-250, Том 4 а.с. 1-250, Том 5 а.с. 1-250, Том 6 а.с. 1-250, Том 7 а.с. 1-250, Том 8 а.с. 1-250, Том 9 а.с. 1-250, Том 10 а.с. 1-250, Том 11 а.с. 1-250, Том 12 а.с. 1-250, Том 13 а.с. 1-250, Том 14 а.с. 1-250, Том 15 а.с. 1-250, Том 16 а.с. 1-250, Том 17 а.с. 1-250, Том 15 а.с. 1-250).

Наведені документи свідчать про фактичне надання послуг та відповідну оплату.

Таким чином, враховуючи, що операції між позивачем та його контрагентами фактично мали місце, призвели до зміни у складі активів контрагентів, мали належну ділову мету - отримання прибутку, факт надання послуг підтверджується документально, висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту є неправомірним.

Необґрунтованими є і посилання відповідача на наявність кримінального провадження за фактом створення фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки сам факт наявності такого провадження, без ухвалення відповідного рішення суду, не може бути підставою для висновків про фіктивність суб`єкта підприємницької діяльності.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) справа 816/809/16 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Щодо наявності Вироку Приморського районного суду від 24.10.2017 по справі №522/18226/17 провадження №1-кп/522/1542/1, суд зазначає, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010, заява №6689/03), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит з податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, судом враховано, що вказаним вироком не встановлено відповідні обставини, які є предметом даної справи.

Так, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, вирок Приморського районного суду від 24.10.2017 року ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників чи посадової особи позивача та працівників чи посадової особи, в тому числі директора ТОВ «Транс-Групп» не встановлені.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів є безпідставним. Оскільки товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року справа №820/477/18, від 11 вересня 2018 року справа №815/6105/17, від 11 вересня 2018 року справа №821/995/17, від 11 вересня 2018 року справа №823/2247/17.

Суд відхиляє висновки акта перевірки про відсутність здійснення господарських операцій, зроблені на підставі отриманої податкової інформації, щодо порушень постачальниками та по ланцюгу постачання вимог оподаткування, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджується належними доказами, а ймовірні порушення постачальниками та їхніми контрагентами податкового чи іншого законодавства не створюють юридичних наслідків для добросовісного покупця.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року справа № 826/8016/13-а, від 10 вересня 2018 року справа № 826/25442/15, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17.

Необґрунтованими є доводи відповідача про відсутність у постачальників достатнього обсягу ресурсів для виконання спірних операцій, оскільки зазначене не підтверджується документально.

Оскільки, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, так як залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таких висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 07.08.2018 по справі №808/760/16, від 19.06. 2018 по справі №826/7704/16, від 15.05.2018 по справі №810/4391/16, від 08.05.2018 по справі №813/66/16, від 08.05.2018 по справі №814/937/15, від 24.04.2018 по справі №826/4571/16, від 17.04.2018 по справі №826/14549/15, від 06.02.2018 по справі №816/166/15-а, від 06.02.2018 по справі №804/4940/14, від 30.01.2018 по справі №1570/5614/2012, від 30.01.2018 по справі №2а/1770/3360/12, від 30.01.2018 по справі №2а-1670/4220/12, від 30.01.2018 по справі №2а-15124/11/2670.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Аналізуючи наведене вище суд дійшов висновку, що вказані проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар (послуги) отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище, і документами, які стали предметом перевірки.

При цьому будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, в акті перевірки не наведено.

Суд зазначає, що відповідач в акті перевірки посилається на «Узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ «Транс-Групп» №5/15-32-14-01/40140475 від 15.01.2019 року та податкову інформацію №490/26-15-14-04-05 від 03.11.2017 року «Узагальнена податкова інформація щодо ТОВ «Сільгоспінвестіндастріалгруп», але вказана інформація носить виключно інформативний характер та не є інформацією, яка може бути використана під час здійснення податкової перевірки, крім того представником відповідача до суду не було надано вказаної інформації.

Разом з тим, судом враховано, що контролюючим органом не надано доказів проведення документальних перевірок контрагентів позивача, в рамках яких було б встановлено неправомірне формування вказаними суб`єктами господарювання показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується відповідачем.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов`язань, а висновки, викладені у Акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з вказаними вище контрагентами.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і відзиву представника відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і відзиві обставини ні кожна окремо, ані у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив та не надав.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19210 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 21331 від 31.07.2019 року (Том 57 а.с. 132).

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області підлягають стягненню на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Столес Лоджистік» судові витрати у розмірі 19210 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Столес Лоджистік» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.05.2019 року № 0020921408.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.05.2019 року № 0020951408.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Столес Лоджистік» судові витрати у розмірі 19210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено та підписано суддею 06.12.2019 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Столес Лоджистік» (вул.Чорноморського Козацтва, 115, м.Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 37872143);

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646).

Суддя Корой С.М.

.