ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року Справа № 924/377/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кривошеєв М.В. - адвокат, представник за довіреністю від 13.05.2019р.

від відповідача: Слободянюк М.В. - адвокат, представник за ордером серії ВН №116112

від 07.10.2019р.

Савченко С.А. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЛЕТИЧІВСЬКЕ", смт.Летичів Летичівський район Хмельницька область

на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 21.08.19р. суддею Мухою М.Є. о 16:17 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 30.08.19р.

та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 06.09.19р. суддею Мухою М.Є. о 11:45 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 06.09.19р.

у справі № 924/377/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "ЛЕТИЧІВСЬКЕ", смт.Летичів Летичівський район Хмельницька область

про стягнення 410000грн. основного боргу, 82000грн. штрафу, 79438,90грн. пені, 6639грн. річних та 24775,75грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2019р. у справі №924/377/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН" до Публічного акціонерного товариства "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" про стягнення 410000,00грн. основного боргу, 82000,00грн. штрафу, 79438,90грн. пені, 6639,00грн. річних та 24775,75грн. інфляційних втрат задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН" 410000,00грн. 20% штрафу, 79438,90грн. пені, 6638,63грн. 3% річних, 17508,12грн. інфляційних нарахувань, 8933,79грн. судового збору.

У позові в частині стягнення 0,37грн. 3% річних та 7267,63грн. інфляційних нарахувань відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019р. у справі №924/377/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН" 10000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В іншій частині заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6500,00грн. відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Публічне акціонерне товариство "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2019р. у справі №924/377/19 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Також, в апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019р. у справі №924/377/19 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні 10000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- стверджує, що внаслідок незалежних від ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" об`єктивних причин, викладених в процесуальних заявах ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" до суду першої інстанції, ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" не мало фізичної можливості оперативно реагувати на процесуальні документи позивача, а також своєчасно в межах процесуальних строків наводити судовій інстанції, у провадженні якої перебуває справа №924/377/19, свої доводи і заперечення проти заявлених позовних вимог, тобто забезпечити повноцінний захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів в межах провадження у справі №924/377/19;

- зауважує, що при відкритті провадження у справі 25.04.2019р. перше судове засідання в підготовчому провадженні відбулось лише 01.07.2019р., що відображено у відповідній ухвалі суду від 01.07.2019р.. Вказує на підстави стверджувати про врахування коригування в сторону збільшення граничних термінів процесуальних строків для подання заяв в межах провадження у справ №924/377/19. Зазначає, що ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" було подано одночасно із відзивом на первісний позов і зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору позики №15/0818 від 14.08.2019р., на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог в первісному позові. Ухвалою від 03.06.2019р. судом першої інстанції вказану зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду;

- зазначає, що повертаючи зустрічну позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, в обґрунтування прийнятого рішення зазначив, дійшов висновку про пропуск ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" строку для подання зустрічної позовної заяви у даній справі, та зазначив, що згідно ч.6 ст.180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог ч.1 та ч.2 цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Зокрема, обґрунтовує те, що вказаним рішенням суд протиправно істотно обмежив ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" коло способів захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів в межах провадження у справі №924/377/19;

- стверджує, що ухвала від 03.06.2019р. не містить встановлених судом фактів, що обидва позови не є взаємопов`язаними, спільний їх розгляд є недоцільним, вони виникають не з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Навпаки, вимоги зустрічної позовної заяви виникають із договору позики №15/0818 від 14.08.2019р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог за первісним позовом, а задоволення зустрічного позову могло виключити задоволення первісного позову щонайменше в частині стягнення штрафних та фінансових санкцій, а також розподілу судових витрат, тобто є всі підстави стверджувати, що обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову;

- констатує, що при наявному прийнятті та долученні до матеріалів справи відзиву на первісний позов із доданими матеріалами поданих, одночасно із зустрічною позовною заявою, повернення зустрічної позовної заяви з посиланням виключно на спірне пропущення строку для її подання судом порушено норми ч.ч.1, 3 ст.2, ст.5, ч.ч.1, 2, 6 ст.180 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.6. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (відповідно до ст.11 Господарського процесуального кодексу України);

- спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність підстав дійсної об`єктивної неможливості розгляду справи №924/377/19 до прийняття рішення у справі №910/7926/19, що розглядається Господарським судом міста Києва;

- вважає, що відмовляючи у зупиненні провадження у справі №924/377/19 судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушено імперативні приписи п.5 ч.1.ст.227 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст.6. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (відповідно до ст.11 Господарського процесуального кодексу України);

- також зауважує, що відмова у зупиненні провадження, унеможливила подання в межах провадження у справі №924/377/19 додаткових доказів, які існували на час розгляду справи і які сторона ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ", внаслідок зловмисного ухилення попереднього керівника ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" від передачі документів новому керівництву, отримала через органи статистики лише 16.09.2019р. і які долучені до матеріалів справи №910/7926/19, що розглядається Господарським судом міста Києва;

- стверджує, що судом суб`єктивно і упереджено проігноровано, не надано правової оцінки та не відображено в судовому рішенні, за виключенням згадування при відмові в постановленні окремої ухвали, існування іншого договору позики №28/0219 від 28.02.2019р. на суму 800000,00грн. між тими ж самими сторонами, який був укладений при чотиримісячному простроченні виконання зобов`язань і існування боргу за попереднім договором позики №15/0818 від 14.08.2019р., що беззаперечно доводить, з урахуванням всього обсягу однотипних господарських зобов`язань по низці правочинів (договір позики №15/0818 від 14.08.2018р., договір позики №28/0219 від 28.02.2019р.), штучний поділ за зловмисною згодою позивача та посадової особи ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" правочину позики з метою ухилення від передбаченого Законом №514-VІ порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину, позаяк, обсяг однотипних господарських зобов`язань по низці правочинів (договір позики №15/0818 від 14.08.2018р., договір позики №28/0219 від 28.02.2019р.) між позивачем та ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" становить 14,3% від вартості активів ПАТ"ЛЕТИЧІВСЬКЕ" згідно поданої фінансової звітності за 2017 рік;

- вважає, що визначаючи наявність у представника ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" на укладання правочину позики, судом не застосовано норми спеціального закону, який підлягав застосуванню, а саме ст.70 Закону №514-VІ, допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/377/19 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П., суддя Демидюк О.О..

Листом Північно - західного апеляційного господарського суду №924/377/19/4343/19 від 27.09.2019р. матеріали справи №924/377/19 витребувано з Господарського суд Хмельницької області.

07.10.2019р. до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/377/19.

Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019р. №01-04/965, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №924/377/19 - Дужича С.П. у період з 01.10.2019р. по 31.10.2019р. включно, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №924/377/19.

Автоматизованою системою документообігу визначено колегію суддів з розгляду справи №924/377/19 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І..

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.08.2019р. у справі №924/377/19 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 06.09.2019р. у справі №924/377/19 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

21.10.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019р. у справі №924/377/19 надійшов супровідний лист від 16.10.2019р. №31 з додатком про сплату судового збору в сумі 3193,30грн., зокрема, квитанція від 16.10.2019р. №5010319.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019р. у справі №924/377/19., враховуючи ухвалу від 31.10.2019р. про виправлення описки, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2019р. у справі №924/377/19 та призначено справу №924/377/19 до розгляду на 03.12.2019р. об 15:30год., тощо.

07.11.2019р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН" надійшов письмовий відзив від 04.11.2019р. №4/11-1 на апеляційну скаргу.

Представник скаржника в судовому засіданні 03.12.2019р. підтримав доводи апеляційної скарги, доповнень до апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2019р. у справі №924/377/19 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 03.12.2019р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2019р. у справі №924/377/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, у відповідності до Статуту ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" (станом на 26.07.2010р.) п.11.3.23 якого, до виключної компетенції загальних зборів належить зокрема, прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Пунктом 13.1 передбачено, що директор є виконавчим органом товариства. Директор здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції директора належить вирішення всіх питань пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що законодавством, цим статутом або рішенням загальних зборів віднесені до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

14.08.2018р. між ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" (позичальник) та ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" (позикодавець) укладено договір позики №15/0818 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, позикодавець надає позичальнику позику - грошові кошти у розмірі, визначеному в пункті 2.1. цього договору, а позичальник зобов`язується повернути зазначені грошові кошти у визначений цим договором строк. Метою укладення даного договору не є отримання прибутку або збереження реальної вартості, фінансових активів.

Відповідно до п.2 договору, розмір позики, що надається, становить 410000,00грн., без ПДВ, що еквівалентна 14996,34 доларів США за курсом НБУ (27,34грн. за долар США) станом на 14.08.2018р..

Позикодавець надає грошові кошти позичальнику в строк до 01.09.2018р. (включно). Фінансова допомога надається в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, зазначений в даному договорі. позика вважається наданою, в момент перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, зазначених в даному договорі. (п.3 договору).

У відповідності до п.4 договору, фінансова допомога надається у користування на строк по 30.10.2018р. включно.

У п.5 договору сторони встановили, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти отримані за даним договором у строк по 30.10.2018р. включно. Позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавцю. У разі, якщо курс долара США на момент повернення коштів буде вищим, ніж зазначено п.2.1 договору, позика повертається в сумі, еквівалентній 14996,34 доларів США, за курсом НБУ на дату повернення коштів. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошових, коштів на поточний рахунок позикодавця.

У випадку прострочення повернення коштів позичальник зобов`язаний сплатити на користь позикодавця штраф у розмірі 20% від розміру позики, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру несвоєчасно повернутої суми позики за кожен день прострочення (п.6.1 договору).

У випадку порушення зобов`язань стороною, що тягне за собою нарахування штрафних санкцій, відсотків річних, cторони домовились, що за виконання своїх зобов`язань, у разі порушення умов договору, в першу чергу погашаються нараховані штрафи, інфляційні втрати, відсотки річних, після чого здійснюється погашення основного зобов`язання (п.6.2 договору).

Сторони домовились, що термін для нарахування штрафних санкцій за договором становить три роки, термін позовної давності по стягненню штрафних санкцій встановлюється у три роки згідно із ст.259 ЦК України (п.6.3 договору).

Згідно п.7 договору, сторони передбачили забезпечення виконання зобов`язань позичальника, зокрема позикодавцем приймається: порука громадянина України ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 06грудня 1995 року Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; порука громадянина України ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 14 жовтня 1999 року Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний код НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; застава рухомого майна, залізобетонні плити огорожі що належить ПП "Троя" код ЄДРПОУ 31835640, а саме: залізобетонні плити огорожі 3*2,70м у кількості 220 штук, лінія електропередач 1шт, артезіанська свердловина 1шт. про передачу майна в заставу сторонами укладається окремий договір застави; застава рухомого майна ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" довгострокових біологічних активів, а саме: сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 39,4110га, на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 36,6225га, на території Летичівської ТГ; сад плодових Дерев, розташований на земельній ділянці площею 32,0724га, на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 31,5543га, на території Летичівської ТГ'; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 12,8393га на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 13,7530га, на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 30,1795 га, на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 14,6553га, на території Летичівеької ТГ; сад плодових дерев,розташований на земельній ділянці площею 21,4811га, на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 22,6090 га, на території Летичівської ТГ про передачу в заставу довгострокових біологічних активів, укладається окремий договір застави.

У відповідності до п.8.9 договору, сторони підтверджують, що на момент укладання договору, вони є суб`єктами господарювання згідно діючого законодавства України. посадові особи, які підписали цей договір, та вказані в преамбулі, наділені необхідними повноваженнями та не мають обмежень прав по підписанню і виконанню договору. Сторони констатують, що скріплення печаткою (штампом) підписом особи, яка підписала договір від імені позикодавця та позичальника, є належним доказом того, що така особа має право підпису відповідних документів.

Відповідно до п.9.2 договору, строк його дії починає перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього договору та закінчується в момент, визначений п.5.3 цього договору.

Договір позики від 14.08.2018р. №15/0818 підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток.

На виконання умов договору позики від 14.08.2018р. №15/0818 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН" згідно платіжних доручень №216 від 14.08.2018р., №217 від 16.08.2018р., №221 від 23.08.18р. перераховано Публічному акціонерному товариству "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" безвідсоткову позику у розмірі 410000,00грн..

26.03.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН" направлено Публічному акціонерному товариству "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" вимогу (вих.№26/03-3) про повернення 410000грн. позики, 82000грн. штрафу, 58635,62грн. пені, 4886грн. річник, 15372,86грн. інфляційних нарахувань, яка залишена ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" без відповіді.

Також, у матеріалах справи містять копія фінансового звіту ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" станом на 31.12.2017р..

За вказаних обставин та враховуючи те, що Публічне акціонерне товариство "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" в добровільному порядку кошти не повернуло, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому просить стягнути з останнього, із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 410000,00грн. основного боргу, 82000,00грн. штрафу, 79438,90грн. пені, 6639,00грн. річних та 24775,75грн. інфляційних втрат.

У зв`язку із неповерненням коштів позики позивачем відповідно до п.6.1 договору та ст.625 ЦК України нараховані 6639,00грн. 3% річних та 79438,90грн. пені за період з 31.10.2018р. по 16.05.2019р., 24775,75грн. інфляційних нарахувань за жовтень, грудень 2018р., січень, квітень 2019 року, 82000,00грн. 20% штрафу від розміру позики.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН" посилається на укладення між сторонами 14.08.2018р. договору позики №15/0818 відповідно до п.п.1., 2.1 якого Публічне акціонерне товариство "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" отримало кошти в розмірі 410000,00грн., які мало повернути в строк по 30.10.2018р. включно. Вказує, що станом на 11.04.2019р. кошти не повернуто.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25.04.2019р. відкрито провадження у справі №924/377/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 16.05.2019р..

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2019р. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, щоналежатьПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ".

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.05.2019р. прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних та відкладено підготовче засідання на 30.05.2019р..

Підготовче засідання 30.05.2019р. не відбулось у зв`язку із відпусткою судді.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.05.2019р. підготовче засідання призначено на 18.06.2019р.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2019р. повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" до ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про визнання недійсним договору позики №15/0818 від 14.08.2018р..

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2019р. підготовче засідання відкладено на 01.07.2019р.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2019р. підготовче засідання відкладено на 23.07.2019р..

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.07.2019р. відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" про зупинення провадження у справі №924/377/19.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.07.2019р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.08.2019р..

В судовому засіданні 15.08.2019р. оголошено перерву до 21.08.2019р..

Відповідач у письмовому відзиві на позов заперечив проти позовних вимог та вважає, що при укладанні вказаного правочину не дотримано вимог необхідних для чинності правочину, визначених в ст.203 Цивільного кодексу. Вказує, що на сьогодні розмір статутного капіталу ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" складає 560200,00грн., а тому, з урахуванням приписів ст.ст.70, 71 Закону України "Про акціонерні товариства", отримання позики в сумі 410000,00грн., тобто в сумі еквівалентній три четвертих статутного капіталу, а також всі істотні умови такого правочину мають бути погодженими із компетентним органом управління акціонерного товариства, визначеним відповідно до ст.ст.33, 52 Закону України "Про акціонерні товариства".

Зазначає, що вказаний договір містить умови забезпечення зобов`язань щодо передачі в заставу основних засобів ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ". Зважаючи на приписи ст.ст.70, 71 Закону України "Про акціонерні товариства", зазначені умови також мають бути погодженими із компетентним органом управління акціонерного товариства, визначеним відповідно до ст.ст.33, 52 Закону України "Про акціонерні товариства".

Звертає увагу на те, що зміст договору позики №15/0818 від 14.08.2018р. не містить посилання на погодження його укладання та передачі в заставу основних засобів компетентним органом управління акціонерного товариства. Більше того, передача майна в заставу обумовлена укладанням окремого договору застави п.п.7.1.1 п.7.1 розділу 7 договору позики №15/0818 від 14.08.2018р., натомість позовні матеріали, а також матеріали справи не містять договору застави.

Таким чином, з огляду на зазначене, відповідач вказує на відсутність у директора ПАТ Грищука Р.В. необхідного обсягу цивільної дієздатності на його вчинення, відсутність доказів погодження укладання договору позики №15/0818 від 14.08.2018р. компетентним органом управління акціонерного товариства, визначеним відповідно до ст.ст.33,52 Закону України "Про акціонерні товариства", що свідчить про відсутність вільного волевиявлення ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" на вчинення вказаного правочину та доводить невідповідність його внутрішній волі, як учасника провочину.

Також, відповідач вважає, що договір позики №15/0818 від 14.08.2018р. носить всі ознаки правочину, що не є спрямованим на настання реальних наслідків для такого виду правочинів, дає всі підстави припускати, що вчинений для приховання іншого правочину. Враховуючи викладене, у позові просить відмовити.

Позивач у відповіді на відзив вважає, що відповідачем не вказано матеріальної норми, яка встановлює недійсність правочину - договору позики №1508/18 від 14.08.2018р., а рішенням суду вказаний договір визнаний недійсним не був.

Покликається на те, що зазначений договір не тільки укладений сторонами у формі та спосіб, що повністю відповідає діючому законодавству, але й виконувався сторонами. Позивач виконав договір щодо надання у встановлені строки та спосіб грошових коштів в розмірі, передбаченому договором, а відповідач прийняв та використав надані грошові кошти.

Також, позивач вказує на те, що відповідно до відомостей ЄДРПОУ на момент укладення договору керівником ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" був ОСОБА_3 , будь-яких обмежень керівнику встановлено не було. Повідомляє, що директором ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" Грищуком Р.В. було надано виписку з ЄРПОУ, в якій зазначено керівника, як уповноваженої особи діяти від імені ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ". Будь-яких обмежень в виписці не зазначено. Більше того, директором ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" під час підписання договору, на підтвердження відсутності обмежень у представництві та укладенні угод та договорів, було надано копію протоколу №1 засідання наглядової ради ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" від 12.06.2017р., яким призначено ОСОБА_1 в.о. директора, в якому також відсутні будь-які обмеження.

Стосовно посилання ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" на розмір статутного капіталу позивач зазначає, що відповідно до річної фінансової звітності ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" за 2017 рік, поданої 16.03.2018р. вартість активів ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" складає 8455200,00грн.. Відповідно 10% вартості активів складає 845520,00грн., натомість сума позики становить 410000.00грн., що у двічі менше 10% вартості активів. Вважає заперечення відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач у письмових запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що ухвалою від 24.06.2019р. господарським судом м.Києва відкрито провадження у справі №910/7926/19 за позовом ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" до ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про визнання недійсним договору позики №15/0818 від 14.08.2018р. Відтак наголошує, що договір позики №15/0818 від 14.08.2019р. перебуває в статусі оспорюваного правочину, а тому відсутнє безапеляційне сприйняття його в якості підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

18.06.2019р. відповідачем подано заяву про постановлення окремої ухвали, оскільки ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" на підставі матеріалів судової справи та встановлених обставин після відкриття провадження у даній справі вбачає свідомі спільні узгоджені дії посадових осіб позивача, особи, яка вчинила правочин від імені ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ", визначена як директор ПАТ Грищук Р.В., афілійованої особи поручителя за договором позики №15/0818 від 14.08.2018р. ПП "Троя" які носять ознаки кримінального правопорушення згідно ст.ст.190-192, 260-2, 209, 219, 364-1, 366 Кримінального кодексу України.

Обґрунтовуючи вказану заяву відповідач вважає, що позивач, обізнаний про платонеспроможність контрагента, за відсутністю будь-яких розумних доводів укладає з ним новий договір №28/0219 від 28.02.2019р. на суму 800000,00грн., що майже в 1,5 рази перевищує суму попереднього невиконаного зобов`язання, та перераховує нову суму при чотиримісячному простроченні виконання зобов`язань і існування боргу за попереднім договором. Поряд із цим зазначає, що у договірних відносинах за договором позики №15/0818 від 14.08.2018р. задіяні ті ж самі особи, що і у відносинах за договором позики №28/0219 від 28.02.2019р., а саме: гр.гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ПП "Троя" (одноособовий засновник, власник та керівник ОСОБА_4 ) і так само відсутні докази погодження укладання договору позики №15/0818 від 14.08.2018р. компетентним органом управління акціонерного товариства, визначеним відповідно до ст.ст.33, 52 Закону України "Про акціонерні товариства", проте в якості забезпечення зов`язань визначені 10 (десять) садів плодових дерев, розташованих на земельних ділянках загальною площею орієнтовно 250 га.

Відповідач зазначає, що з урахуванням умов позичання та умов відповідальності (розділ 6 договору позики), договір позики, як правочин, не спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема, таких як повернення позики. Навпаки, умови п.3.2 розділу 3, розділів 6,7 договору позики безпосередньо спрямовані на вилучення майна ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" або прямо через забезпечувальні договори, або опосередковано через судові рішення, за ціною, значно нижчою, ніж реальна ринкова вартість приміщень корівників площею 1841,4кв.м., 797,4кв.м. та 965,8кв.м. приміщення привівочної площею 1348,9кв.м., розташованих на земельних ділянках разом із ними.

Крім того, відповідач вважає, що додаткова узгодженість свідомих протиправних дій колишнього директора ПАТ ОСОБА_1 та позивача доводить факт вчинення дій на обмеження права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ", безпосередньо спрямованих на подальше привласнення позивачем майна ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ", а саме протиправна передача 04.03.2019р. в оренду позивачеві земельних ділянок за кадастровими номерами 55100:10:003:0080, 6823055100:10:003:0081, 6823055100:10:003:0082, 6823055100:10:003:0083, не зважаючи на те, що на вказаних земельних ділянках розташовані приміщення корівників, які є власністю ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ".

В судовому засіданні розглянувши вказану заяву відповідача про постановлення окремої ухвали суд відмовив у її задоволенні, оскільки остання ґрунтується на припущеннях. Крім того, відповідач не реалізував своє право самостійного звернення із вищевикладеними фактами до відповідних органів, які уповноважені на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, що було б цілком логічним, оскільки кваліфікація правопорушення як кримінального не входить до компетенції господарського суду. Водночас, доводи зазначені в обґрунтування заяви стосуються встановлення правомірності укладення договору позики №15/0818 від 14.08.2018р. та договору позики №28/0219 від 28.02.2019р., який крім іншого не стосується предмету даної справи. При цьому судом враховано, що ухвалою від 24.06.2019р. Господарським судом м.Києва відкрито провадження у справі №910/7926/19 за позовом ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" до ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про визнання недійсним договору позики №15/0818 від 14.08.2018р..

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2019р. у справі №924/377/19 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 ст.1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, що 14.08.2018р. між ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" (позичальник) та ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" (позикодавець) укладено договір позики №15/0818 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, позикодавець надає позичальнику позику - грошові кошти у розмірі, визначеному в пункті 2.1. цього договору, а позичальник зобов`язується повернути зазначені грошові кошти у визначений цим договором строк. Метою укладення даного договору не є отримання прибутку або збереження реальної вартості, фінансових активів. Відповідно до п.2 договору, розмір позики, що надається, становить 410000,00грн., без ПДВ, що еквівалентна 14996,34 доларів США за курсом НБУ (27,34грн. за долар США) станом на 14.08.2018р..

Згідно ст.526 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст.598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав свій обов`язок за договором та перерахував відповідачу 410000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №216 від 14.08.2018р., №217 від 16.08.2018р., №221 від 23.08.2018р..

При цьому, у відповідності до п.п.3.1 та 5.1 договору позики №15/0818 від 14.08.2018р. відповідач зобов`язався повернути позивачу грошові кошти у строк по 30.10.2018р. включно.

Отже, кінцевим терміном для повернення позивачу позики в розмірі 410000,00грн. є 30.10.2018р..

26.03.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН" направлено Публічному акціонерному товариству "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" вимогу (вих.№26/03-3) про повернення 410000грн. позики, 82000грн. штрафу, 58635,62грн. пені, 4886грн. річник, 15372,86грн. інфляційних нарахувань, яка залишена ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" без відповіді.

Натомість, ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" своїх зобов`язань щодо повернення ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" позики не виконало та відповідні докази на спростування зворотнього матеріали справи не містять.

За вказаних обставин, вимога позивача про стягнення 410000,00грн. суми позики є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у позовній заяві позивач просить також стягнути з відповідача 82000,00грн. штрафу у розмірі 20% від суми не повернутої у строк позики, 79438,90грн. пені, нарахованої за період з 31.10.2018р. по 16.05.2019р..

За приписами ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Пунктом 6.1 договору позики 14.08.2018р. №15/0818 сторони передбачили, що у випадку прострочення повернення коштів позичальник зобов`язаний сплатити на користь позикодавця штраф у розмірі 20% від розміру позики, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру несвоєчасно повернутої суми позики за кожен день прострочення.

У п.6.3 договору позики 14.08.2018р. №15/0818 сторонами встановили, що термін для нарахування штрафних санкцій за договором становить три роки, термін позовної давності по стягненню штрафних санкцій встановлюється у три роки згідно із ст.259 ЦК України.

Таким чином, сторонами в договорі збільшено шестимісячний період часу нарахування неустойки, встановлений ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки 82000,00грн. штрафу у розмірі 20% від суми не повернутої у строк позики та 79438,90грн. пені, нарахованої за період з 31.10.2018р. по 16.05.2019р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 82000,00грн. штрафу у розмірі 20 % від суми не повернутої у строк позики та 79438,90грн. пені нарахованої за вказаний вище відповідний період.

При цьому, судом враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України, видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6639,00грн. 3% річних, нарахованих за період з 31.10.2018р. по 16.05.2019р. та 24775,75грн. інфляційних втрат, нарахованих за період жовтень, грудень 2018року, січень, квітень 2019 року.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, обов`язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов`язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов`язання.

Водночас, стосовно нарахованих інфляційних втрат, судом береться до уваги, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тому, нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання. Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки 6639,00грн. 3% річних, нарахованих за період з 31.10.2018р. по 16.05.2019р. та 24775,75грн. інфляційних втрат, нарахованих за період жовтень, грудень 2018року, січень, квітень 2019 року, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками місцевого господарського суду та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 6638,63грн. 3% річних та є інфляційні втрати у розмірі 17508,12грн., нарахованих за грудень 2018 року та січень квітень 2019 року, а у стягненні 0,37грн. 3% річних та 7 267,63грн. інфляційних втрат слід йому відмовити.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 410000,00грн. боргу, 82000,00грн. 20% штрафу, 79438,90грн. пені, 6638,63грн. 3% річних, 17508,12грн. інфляційних нарахувань.

При цьому, покликання ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" про недотримання сторонами правочину вимог ст.203 ЦК України, зокрема щодо відсутності у директора товариства необхідного обсягу цивільної дієздатності судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, станом на дату винесення рішення та ухвалення постанови у даній справі договір є дійсним. Крім того, предметом розгляду даної справи є невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення позики, а не дійсність договору позики.

Крім того, судом взято до уваги, що уклавши договір позики відповідач взяв на себе зобов`язання щодо повернення суми позики у встановлений строк, при цьому договір підписано уповноваженими на час його укладення особами та скріплено печатками сторін.

Інші доводи ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" судом також до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та не спростовують факту заборгованості та не звільняють від обов`язку повернути позику згідно умов договору.

Стосовно доводів скаржника у апеляційній скарзі про подачу відповідачем у даній справі одночасно із відзивом на первісний позов і зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору позики №15/0818 від 14.08.2019р., на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог в первісному позові та який ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2019р. повернуто без розгляду; про необґрунтовання відмови у зупиненні провадження у справі №924/377/19 до прийняття Господарським судом міста Києва рішення у справі №910/7926/19, тощо слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, 30.05.2019р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла зустрічна позовна заява ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" до ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про визнання недійсним договору позики №15/0815 від 14.08.2018р..

Однак, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2019р. у справі №924/377/19 зустрічну позовну заяву ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" до ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про визнання недійсним договору позики №15/0815 від 14.08.2018р. повернути без розгляду, оскільки, в порушення ст.ст.165, 180 ГПК України, ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" пропустило строк для подання зустрічної позовної заяви у даній справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Матеріали справи свідчать, що ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" не скористалося своїм правом на оскарження зазначеної вище ухвали Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2019р. у справі №924/377/19, якою зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.

При цьому, судом встановлено, що ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" скористалося свої правом та подало до Господарського суду міста Києва окремий позов до ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про визнання недійсним договору позики від 14.08.2018р. (справа №910/7926/19).

Також, судом встановлено, що у підготовчому засіданні суду першої інстанції 01.07.2019р. представником відповідача було заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/7926/19 за позовом ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" до ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про визнання договору позики від 14.08.18р. недійсним, що розглядається Господарським судом міста Києва.

Водночас, до початку підготовчого засідання 23.07.2019р. від ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" надійшла письмова заява про зупинення провадження у справі №924/377/19 до набрання законної сили рішенням у справі №910/7926/19, на обґрунтування якої ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" зазначає, що позовні вимоги у справі №924/377/19 містять окрім вимог про стягнення фактично перерахованих за договором позики №15/0818 від 14.08.2018р. ще й вимоги про стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, які не є сумами, отриманими відповідачем в натурі від позивача і не є юридичними наслідками, що пов`язані із недійсністю договору позики. Відповідач вважає, що визнання договору позики №15/0818 від 14.08.2018р. недійсним істотно впливає на розмір позовних вимог, оскільки відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За приписами п.5 ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справ у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Судом взято до уваги, що відповідачем не вказано які обставини або які докази, які можуть бути встановлені чи отримані у провадженні справи №910/7926/19, що розглядається Господарським судом міста Києва можуть вплинути на прийняття рішення у даній справі.

При цьому, визначення обґрунтованості розміру заявлених позовних вимог входить до предмету розгляду даної справи.

Таким чином, враховуючи вище викладене в сукупності, ухвалою Господарського суду 23.07.2019р. у задоволенні заяви ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" про зупинення провадження у справі №924/377/19 було відмовлено.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком Господарського суду Хмельницької області про відсутність підстав дійсної об`єктивної неможливості розгляду даної справи до прийняття рішення у справі №910/7926/19, що розглядається Господарським судом міста Києва, а тому ухвалою Господарського суду 23.07.2019р. у задоволенні заяви ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" про зупинення провадження у справі №924/377/19 було відмовлено.

Поряд із цим Господарським судом Хмельницької області звернуто увага на те, що у випадку визнання недійсним договору №15/0818 від 14.08.2018р. відповідач не позбавлений права звернутись до суду про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у межах справи №924/377/19 у випадку задоволення позовних вимог.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент ухвалення даної постанови, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2019р. у справі №910/7926/19 у позові ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" до ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про визнання договору позики від 14.08.18р. недійсним було відмовлено повністю.

Також, 28.08.2019р. від ТОВ "ВІГОР ГРЕЙН" надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 16500,00грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.08.19р. вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні 06.09.19р.

Відповідач у відповідній письмовій заяві вважає розмір витрат завищеним, який просить зменшити до розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу із врахуванням складності справи та часу адвоката витраченого на виконання робіт (надання послуг) у даній справі.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 02.04.2019р. між ТОВ "ВІГОР ГРЕЙН" (клієнт) та Адвокатським бюро "Миколи Кривошеєва" (адвокатське бюро) укладено договір №4 про надання правової допомоги, згідно до п.1.1 якого, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу у здійсненні стягнення з ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" (надалі боржник) боргу, що виник внаслідок невиконання боржником грошових зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги №15/0818 від 14.08.2018р., стягнення неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, за договором на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.2.1 договору, адвокатське бюро на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: вивчення документів, що стосується предмету даного договору, складання претензій, вимог до боржника чи інших осіб, що мають відношення до боржника та предмету даного договору, підготовка позовної заяви та документів для звернення до суду з вимогами про стягнення боргу, неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, представництво клієнта в суді, що розглядатиме позовну заяву про стягнення боргу, неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, за договором, передбаченим п.1.1 Даного договору. Адвокати адвокатського бюро, (виступаючи як представники), здійснюють, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів клієнта в рамках питання, передбаченого п.1.1 даного договору.

Виконуючи свої обов`язки адвокатське бюро надає консультації: про практики розгляду судових та інших справ; складає необхідні процесуальні документи, заяви, вимоги, претензії, розробляє проекти договорів та угод, необхідних для виконання даного договору; надає клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків, надає усні та письмові консультації, висновки, довідки, з правових питань, що виникають у клієнта в процесі виконання даного договору.

У пункті 5 договору сторони домовились, що правова допомога, що надається адвокатським бюро клієнту за цим договором оцінюється сторонами у розмірі 16500,00грн. без ПДВ. У вартість правової допомоги входять послуга по складанню документів, представництва в суді всіх інстанцій (першої, апеляційної та касаційної) незалежно від рішення суду. Правову допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях попередньої оплати за надані послуги до 15.05.2019р. включно. Додаткові послуги, погоджені з клієнтом, сплачуються клієнтом протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги та додаткова вартість, якщотакамала місце.Актнадсилається клієнту адвокатським бюро електронною поштою або поштою.

Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моментуйогоотриманняклієнтомостаннійненадав адвокатському бюро письмові (в тому числі електронною поштою) аргументовані заперечення на акт. Сума, вказана в п.5.1 даного договору є гонораром адвокатського бюро за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Об`єднанням виставлено позивачу рахунок на оплату №4 від 26.04.2019р. на суму 16500,00грн., який сплачений позивачем платіжними дорученнями №№345, 346 від 14.05.2019р..

У відповідності до акту виконаних робіт від 21.08.2019р. адвокатським бюро надано ТОВ "ВІГОР ГРЕЙН" послуг на суму 16500,00грн., в т.ч. попередня консультація 1.5год. 1237грн.; вивчення та аналіз матеріалів справи 3,5год. 2887,50грн.; підготовка та складання процесуальних документів 5год. 4125грн.; ознайомлення із матеріалами справи 1650грн.; участь у судових процесах 8год. 6600грн..

Як вже зазначалося, додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОР ГРЕЙН" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Частини 3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Згідно ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17 від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р..

У пленумі Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як свідчить доданий до матеріалів заяви акт виконаних робіт від 21.08.2019р. адвокатським бюро надано ТОВ "ВІГОР ГРЕЙН" послуг на суму 16500,00грн., в т.ч. попередня консультація 1.5год. 1237,00грн.; вивчення та аналіз матеріалів справи 3,5год. 2887,50грн.; підготовка та складання процесуальних документів 5год. 4125,00грн.; ознайомлення із матеріалами справи 1650,00грн.; участь у судових процесах 8год. 6600,00грн..

Судом враховується, що вчиненням дій по підготовці позовної заяви та її подання до суду охоплюються вивчення та аналіз матеріалів справи, а також попередня консультація клієнта.

Стосовно зазначення у акті часу участі адвоката у судових засідання на протязі 8 годин, судом враховується участь представника лише у 4-ох судових засіданнях, які сумарно тривали 2год. 55хв. що підтверджується протоколами судових засідань.

Також, суд вважає безпідставним визначення тривалості ознайомлення із матеріалами справи на протязі 2 год., оскільки адвокат знайомився із матеріалами справи лише 2 рази.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Разом з тим поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У відповідності до ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Враховуючи вище викладене та виходячи зі змісту норм ст.ст.3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

На підставі ч.4 ст.234 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 07.08.2018р. у справі №916/1283/17 та від 06.03.2019р. у справі №910/15357/17.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин щодо оцінки інших сум витрат включених позивачем до витрат на правову допомогу судом із врахуванням часткового задоволення позову, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "ВІГОР ГРЕЙН" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00грн..

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скаргзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2019р. та додаткове рішення від 06.09.2019р. у справі №924/377/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЛЕТИЧІВСЬКЕ", смт.Летичів Летичівський район Хмельницька область залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2019р. та додаткове рішення від 06.09.2019р. у справі №924/377/19 - без змін.

2. Справу №924/377/19 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "05" грудня 2019 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.