П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/996/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

28 листопада 2019 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Смілянця Е. С.,

представника позивача: Ліфанчука М.О,

представника відповідача: Сукової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року (повне рішення складене 26 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" до Славутської міської ради про визнання протиправними та нечинними пункту, примітки,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2019 року позивач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", звернулося в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Славутської міської ради (відповідача), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про визнання протиправним та не чинним пункт 11.04 розділу 11 "Землі промисловості" додатку 2 "Ставки земельного податку по земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні" до рішення Славутської міської ради № 11-30/2018 від 29.05.2018 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території міста Славути з 2019 року" з 01.01.2019.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 16.09.2019 в задоволенні позову відмовив. Своє рішення мотивував тим, що Славутською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення не порушено вимог Законів України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» щодо оприлюднення змісту оскаржуваного рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що рішення Славутської міської ради від 29.05.2018 № 11-30/2018 порушує права ПАТ «Хмельницькгаз», зокрема ставить позивача в нерівне становище в порівнянні із суб`єктами господарювання державної та комунальної форми власності, а також юридичними особами переробної, машинобудівної , іншої промисловості , будівельними організаціями та підприємствами. Вважає, що відповідачем порушено процедуру прийняття пункту 11.04 розділу 11 "Землі промисловості" додатку 2 "Ставки земельного податку по земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні" до рішення Славутської міської ради № 11-30/2018 від 29.05.2018 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території міста Славути з 2019 року", а саме без погодження з Антимонопольним комітетом України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що Славутська міська рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 травня 2018 року Славутською міською радою прийнято рішення № 11-30/2018 "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території міста Славути з 2019 року".

Частиною 2 пункту 1 даного рішенням передбачено: "установити на території міста Славути ставки земельного податку по земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні, згідно з додатком 2".

Відповідно до пункту 11.04 розділу 11 "Землі промисловості" додатка 2 "Ставки земельного податку по земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні" до вищевказаного рішення для земель промисловості, а саме: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництв та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) встановлена ставка земельного податку для юридичних осіб 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Додаток 2 до рішення Славутської міської ради № 11-30/2018 "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території міста Славути з 2019 року" доповнено приміткою п`ять якою максимальний розмір ставки земельного податку по земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання державної та комунальною форми власності встановлено на рівні 2% нормативної грошової оцінки землі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Податковим кодексом України (в редакції Кодексу чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 вказаного Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частиною 12 цієї статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України, податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПК України, податок на майно складається, зокрема, з плати за землю.

Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 статті 12 ПК України).

За приписами пункту 284.1 статті 284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) (ст. 274 ПК України).

Згідно п. 274.1 ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 274.2 ст. 274 ПК України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Системний аналіз положень пунктів 274.1, 274.2 статті 274, пункту 284.1 статті 284 ПК України, дає підстави дійти висновку про те, що органи місцевого самоврядування встановлюють ставки земельного податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), але при цьому, розмір таких ставок не може перевищувати граничні розміри, визначені статтею 274 ПК України.

Для суб`єктів господарювання державної та комунальної власності застосовуються граничні ставки податку згідно з п. 274.1 ст. 274 ПК України та не можуть перевищувати за загальним правилом - 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Таким чином, ст. 274 ПК України регулює питання ставки земельного податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження). При цьому, за загальним правилом, передбаченим пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. Пунктом 274.2 статті 274 ПК України для окремих землекористувачів передбачено виняток із загального правила та можливість встановлення ставки податку у більшому розмірі, при цьому, максимальний розмір ставки податку (не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки) встановлений за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання, за винятком суб`єктів господарювання державної та комунальної форми власності, на яких приписи пункту 274.2 статті 274 ПК України щодо можливості встановлення ставки у більшому розмірі, ніж визначеному пунктом 274.1 статті 274 ПК України, не поширюються.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 11.04 розділу 11 "Землі промисловості" додатка 2 "Ставки земельного податку по земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні" до рішення Славутської міської ради № 11-30/2018 від 29.05.2018 року "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території міста Славути з 2019 року" встановлено ставку земельного податку для юридичних осіб для земель промисловості, а саме: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництв та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) - 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно статутної документації основною діяльністю позивача є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, діяльність у сфері інжирінгу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво трубопроводів.

Також встановлено, що земельна ділянка, ставка податку на яку становить 12% належить позивачу на праві постійного користування, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ХМ № 37 від 25.09.1995, виданого рішенням Славутської міської ради від 21.09.1995 № 283 Славутському управлінню по експлуатації газового господарства, що реорганізоване у Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", а в подальшому у Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз".

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що міська рада при прийнятті оскаржуваного пункту рішення № 11-30/2018 від 29.05.2018 діяла в межах чинного законодавства та на підставі наданих їй повноважень.

Доводи апеляційної скарги щодо нерівного становища позивача в порівнянні із суб`єктами господарювання державної та комунальної форми власності, а також іншими юридичними особами при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає необгрунтованими оскільки міською радою встановлено єдиний розмір ставки 12 % щодо земель для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води ), незалежно від того чи перебуває така земельна ділянка на праві постійного користування, чи на умовах оренди, та не мають індивідуального характеру для окремих суб`єктів господарювання.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що відповідачем порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення без погодження з Антимонопольним комітетом України, оскільки територіальні відділення Антимонопольного комітету України не наділені повноваженнями у сфері аналізу регуляторного впливу будь-якого нормативно-правового акту.

Також, судом першої інстанції надано належну правову оцінку щодо дотримання відповідачем процедури оприлюднення та обговорення проекту рішення Славутської міської ради № 11-30/2018 від 29.05.2018 року "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території міста Славути з 2019 року". Крім того, під час обговорення, заперечень щодо оскаржуваного пункту рішення № 11-30/2018 від 29.05.2018, в тому числі і від позивача, не надходило.

Слід також зазначити, що позивачем оскаржується не саме рішення Славутської міської ради № 11-30/2018 від 29.05.2018, а виключно пункт 11.04 розділу 11 додатку 2 до рішення Славутської міської ради № 11-30/2018 від 29.05.2018 року "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території міста Славути з 2019 року", який не підпадає під дію ч. 4 ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», і Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.1994 № 4-p., та підтверджується листами Антимонопольного комітету, долученими до матеріалів справи.

Також, проведення аналізу проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та відповідних аналізів регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 цього Закону та прийняття рішень про погодження цих проектів або про відмову в їх погодженні входить до повноважень уповноваженого органу щодо здійснення державної регуляторної політики (ст. 30 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності")

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що Славутською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення не порушено вимог Законів України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» щодо оприлюднення змісту оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 грудня 2019 року.

Головуючий

Смілянець Е. С.

Судді

Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.