ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2019 року

Київ

справа №826/27173/15

адміністративне провадження №К/9901/11686/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С.Г.,

суддів Рибачук А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київблагоустрій", Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода ЛТД" про визнання дій протиправними, скасування доручення та припису, касаційне провадження в якій відкрите за касаційною скаргою Комунального підприємства "Київблагоустрій" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 (головуючий суддя Аліменко В. О., судді: Літвіної Н. М., Кучми А. Ю.),

В С Т А Н О В И В:

I. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій", Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - КП «Київблагоустрій», Департамент відповідно, відповідачі), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода ЛТД" (далі - Товариство), в якому просив: визнати протиправними дії відповідачів; скасувати доручення від 02.12.2015 №478/12-15 та припис від 24.04.2015 №1506143 (далі - спірні доручення, припис).

2. Вимоги позовної заяви обґрунтовувались тим, що спірні доручення і припис, на думку ОСОБА_1 , не відповідають вимогам законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, і обсягу повноважень відповідачів, порушують його право власності позивача на нерухоме майно, яке, до того ж, за своїми ознаками не підпадає під визначення малої архітектурної форми.

II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.12.2015 №478/12-15, а також визнано протиправним та скасовано припис Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.04.2015 №1506143. В решті позову відмовлено.

4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що нежитлова будівля, якої стосуються спірні припис та доручення, не є тимчасовою спорудою у розумінні вимог законодавства, відтак це виключає можливість застосування до неї примусових заходів, передбачених Правилами благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 (далі - Правила благоустрою), у тому числі винесення припису та здійснення демонтажу.

III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями, в частині задоволених позовних, вимог КП «Київблагоустрій» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

6. В обґрунтуванні касаційної скарги відповідач наполягає на тому, що об`єктом спірних доручення і припису є саме тимчасова споруда, яка, на переконання скаржника, розміщена самовільно Товариством, за відсутності у нього відповідних документів дозвільного характеру, а відтак підлягає демонтажу відповідно до Правил благоустрою.

7. У касаційній скарзі, окрім іншого наводяться доводи про те, що за результатами проведеної перевірки власником тимчасової споруди (павільйону та літнього майданчику), про яку іде мова у спірних приписі та дорученні, встановлено саме Товариство, а тому оспорювані у межах цієї справи акти суб`єктів владних повноважень не стосуються прав позивача.

8. Також, скаржник зазначає, що Товариство упродовж багатьох років розміщувало елементи благоустрою у м. Києві по Володимирському проїзду, а також неодноразово зверталось з заявами до відповідних уповноважених органів з метою отримання дозвільних документів на розміщення двох тимчасових споруд площею 29,8 кв. м., а також площею 25 кв. м., 20 кв. м.

9. Спираючись на викладене, скаржник стверджує, що Товариство є власником тимчасових споруд, а їх фотокопії, які долучались третьою особою до вказаних вище заяв стосовно їх розміщення у м. Києві по Володимирському проїзду, збігаються з фотокопіями, доданими до спірного доручення, тобто є одними і тими самими спорудами.

10. У поданих позивачем запереченнях на касаційну скаргу висловлено незгоду з її доводами і вимогами, оскільки ОСОБА_1 , посилаючись на аргументи, аналогічні тим, які викладені ним у позовній заяві, вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають закону і засновані на допустимих, належних доказах, досліджених під час судового розгляду, відтак стверджує про законність та обґрунтованість, на його переконання, оскаржуваних відповідачем судових рішень.

11. Департамент, у поданих ним письмових поясненнях, підтримав викладені у касаційній скарзі КП «Київблагоустрій» мотиви та просив її задовольнити.

12. Товариство своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористалося.

IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2016 відкрите касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

14. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

15. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гімона М. М., суддів: Бучик А. І., Мороз Л. Л.

17. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.

18. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 04.12.2019.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлова будівля АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.05.2014 №13279352, про що до Реєстру внесено запис №5766531.

20. Право власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.05.2014, виданого приватним нотаріусом Прокудіною Л. Д., копія кого міститься в матеріалах справи.

21. На спірну будівлю 11.06.2015 виготовлено технічний паспорт, в якому зафіксовано про основні фізичні характеристики та вчинено відмітку про прийняття будівлі до експлуатації шляхом реєстрації декларації про готовність до експлуатації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції 25.06.2015 за №КВ 143 151 760 474.

22. Згідно з копією листа Департаменту архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.03.2015 №3141/10/062/27-15, адресованого ОСОБА_1 , інформація про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна (нежитлової будівлі) на Володимирському проїзді, 2 у Шевченківському районі міста Києва внесена до містобудівного кадастру за адресою: Володимирський проїзд, 2 у Шевченківському районі міста Києва.

23. Крім того, як підтверджує витяг щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов впровадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об`єктів нерухомості, в т.ч. викопіювання із містобудівної документації (офіційні відомості) від 19.03.2015 №2782/0/12/12-03-15, виданий ОСОБА_1 Службою містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), земельна ділянка по Володимирському проїзду, 2 Шевченківського району внесена до міського земельного кадастру.

24. З наявної у матеріалах справи копії чергового кадастрового плану від 19.01.2016 суди встановили наявність в базі даних міського земельного кадастру земельної ділянки з кодом 91:015:006к, відтак зазначили, що земельна ділянка по Володимирському проїзду, 2 Шевченківського району знаходиться на стадії розробки оформлення прав землекористувачем ОСОБА_1 .

25. Окрім цього, відповідно до топоплану від 13.05.2015 М1:500, копія якого міститься в матеріалах справи, на топоплані міста Києва по Володимирського проїзду, 2 вказано топографо-геодезичні дані спірної нежитлової будівлі за позначкою "кафе".

26. Згідно з договором оренди від 30.09.2015, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Злагода ЛТД", позивач передав нежитлове приміщення загальною площею 125 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 у користування для надання послуг в сфері громадського харчування.

27. У свою чергу, посадовою особою Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва (правонаступником якого є КП «Київблагоустрій») винесений спірний припис у відношенні Товариства за порушення підпункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва за адресою: Шевченківський район, Володимирський проїзд, 2, та запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення літнього майданчика; в разі невиконання припису вимагається демонтувати власними силами протягом трьох робочих днів відновити благоустрій.

28. Спірним дорученням Департаменту, наданого директору КП "Київблагоустрій", доручено вжити заходи шляхом демонтажу відповідно до вимог чинного законодавства самовільно встановлених елементів благоустрою в разі відсутності проектно-дозвільної документації на розміщення, а саме: павільйон та літній майданчик при кафе, барі чи ресторані (всесезонний), що розташовані по Володимирському проїзду, 2 у Шевченківському районі, на підставі спірного припису.

VI. Позиція Верховного Суду

29. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Статтею 5 Закону України від 06.09.2005 №2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (далі - Закон №2807-IV) визначено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

31. Частинами першою, другою статті 34 цього ж Закону встановлено, що правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

32. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

33. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

34. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

35. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

36. Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

37. На виконання названих вище вимог Закону №2807-IV рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 було затверджено Правила благоустрою.

38. Згідно з положеннями розділу І Правил благоустрою тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

39. Водночас, за визначенням частини другої статті 28 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

40. Самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об`єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

41. У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об`єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил (підпункт 13.2.3. Правил благоустрою).

42. Своєю чергою, за приписами підпунктів 13.3.1-13.3.4 пункту 13.3 Правил благоустрою порядок демонтажу малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.

43. У разі виявлення самовільно встановлених малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вноситься припис його власнику (особі, яка здійснила встановлення) з вимогою усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта протягом семи робочих днів, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, на демонтаж яких надається один робочий день. Власник (особа, яка здійснила встановлення) проводить демонтаж з обов`язковим відновленням благоустрою території.

44. Якщо власники (особи, які здійснили встановлення) об`єктів, зазначених у пункті 13.3.1 цих Правил, ухиляються від демонтажу в строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), демонтаж, перевезення, зберігання таких об`єктів здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та районними в місті Києві державними адміністраціями на підставі рішень, зазначених в пункті 13.3.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з подальшим відшкодуванням усіх витрат власником (особою, яка здійснила встановлення) тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства або малої архітектурної форми, винним у порушенні благоустрою.

45. Рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за поданням районних в місті Києві державних адміністрацій.

46. За фактом демонтажу складається акт зовнішнього огляду (акт демонтажу) малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, який підписується представниками Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП "Київблагоустрій", представниками районних в місті Києві державних адміністрацій, а також власником (особою, яка здійснила встановлення) об`єкта (у разі його присутності).

47. На підставі аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що Департамент наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та надавати відповідні доручення виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні законодавства, зокрема, Правил благоустрою.

48. Разом з тим, згідно з приписами частини першої статті 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

49. Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

50. Таким положенням Основного Закону України кореспондують приписи статей 319, 328 ЦК України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

51. За змістом частин першої, другої статті 182 цього ж Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

52. В свою чергу, за визначенням пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

53. Також, статтею 331 ЦК України (частина друга) встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

54. Об`єктами ж будівництва, у розумінні абзацу п`ятого частини першої статті 4 Закону №3038-VI є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

55. Системний аналіз названих правових норм законодавства дає підстави для висновку, що нерухоме майно, в тому числі новостворений об`єкт будівництва, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно.

56. Як вбачається з матеріалів справи, досліджених судами попередніх інстанцій під час судового розгляду споруда, про яку ідеться у спірних приписі та дорученні про її демонтаж, є нерухомим майном щодо якого за позивачем здійснена реєстрація права приватної власності у встановленому законом порядку.

57. Така державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, не скасована, й у матеріалах справи відсутні відомості про те, що незаконність набуття права власності позивачем на вказаний об`єкт нерухомості встановлена судом.

58. Поряд із цим, колегія суддів зауважує, що позивач не звертався з жодними заявами до відповідних органів стосовно отримання дозволу на розміщення вищезгаданої споруди як елемента благоустрою (малої архітектурної форми, майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності тощо), а лише передав це майно в оренду Товариству згідно з укладеним з останнім договором.

59. Колегія суддів звертає увагу й на те, що відповідно до приписів частин першої, восьмої статті 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

60. Також, статтею 39-1 Закону №3038-VI передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

61. В той же час, за змістом частин першої, другої статті 38 вищезгаданого Закону, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

62. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

63. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

64. Відтак, закінчений будівництвом об`єкт, прийнятий в експлуатацію на підставі зареєстрованої органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об`єкта до експлуатації, поданої замовником, може бути примусово знесений в порядку, встановленому Законом №3038-VI згідно судового рішення, ухваленого за позовом визначеного цим Законом суб`єкта владних повноважень, однак, не підлягає демонтажу відповідно до Закону №2807-IV і розроблених на його виконання Правил благоустрою.

65. Як встановили суди попередніх інстанцій, спірні у цій справі акти (припис і доручення) відповідачів прийняті саме стосовно об`єкта нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке не є тимчасовою спорудою у розумінні вищеназваних приписів законодавства, й, до того ж, належить позивачеві на праві приватної власності, яке зареєстровано у визначеному законом порядку. Під час розгляду цієї справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, на яких процесуальним законом покладено обов`язок доказування законності прийнятих ними рішень, зворотного не довели і не спростували аргументи позовної заяви.

66. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

67. Твердження ж скаржника про відсутність присвоєної спірній споруді адреси, внесеної до Реєстру адрес, не нівелює правовий статус належного позивачу нежитлового приміщення і не відносить її до тимчасових споруд.

68. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

69. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

70. За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

71. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

72. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

73. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги, згідно встановленого КАС України обсягу повноважень суду касаційної інстанції та в контексті встановлених судами обставин справи, не виявив неправильного застосування судами норм матеріального або порушень норм процесуального права, а відтак не вбачає наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

74. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

75. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київблагоустрій" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2016 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду