Справа № 645/4695/18

Провадження № 2-а/645/88/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Мартинової О.М.,

секретар судових засідань Костін О.Б.,

за участю представника позивача Шевченко М.О.,

відповідача - Шпакова А.В.,

представника третьої особи Левченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до державного інспектора митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС Шпакова Анатолія Володимировича, третя особа, яка не заявляєсамостійних вимогщодо предметаспору настороні відповідача- Харківська митниця ДФС про визнання дій суб`єкта владних повноважень противоправними,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до державного інспектора митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС Шапкова Анатолія Володимировича, в якому просив визнати дії Державного інспектора митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС Шпакова А.В., які полягають в зупинці, затриманні, митному огляді та складанні протоколу про порушення митних правил № 1045/80700/17 від 03.10.2017 року ОСОБА_1 під час його знаходження на митному посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС протиправними; стягнути з державного інспектора митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС Шапкова Анатолія Володимировича на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань, витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 03.10.2017 року під час знаходження на лінії розмежування (у так званій нейтральній полосі) у пункті пропуску «Гоптівка» очікуючи свого родича, до ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_2 та запропонував пройти з ним до зони митного контролю, де у подальшому провів митний огляд. На той момент в позивача була відсутня декларація, так як останній не мав наміру перетинати державний кордон, а просто чекав свого родича. ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 що, у нього є грошові кошти в сумі 10000 доларів США. Після чого інспектор ОСОБА_2 запропонував позивачу пред`явити вміст дорожньої сумки, у якій як зазначено у протоколі, під рухомою підкладкою що підсилює дно знаходились кошти в сумі 42500 євро, у купюрах номіналом по 500 євро кожна. Після чого інспектором митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС Шпаковим А.В., за наслідками проведеного огляду особистих речей в ручній поклажі ОСОБА_1 , було складено протокол про порушення митних правил № 1045/80700/17 від 03.10.2017 року, а саме: за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України. Позивач вказує, що у Державного інспектора митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС України Шпакова А.В., не було законних підстав для проведенню огляду ручної поклажі, отже відповідач діяв в супереч вимог ч. 1 ст. 339 МК України. При цьому, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, за формою, затвердженого наказом Міністерством фінансів України № 636 від 30.05.2012 року, складений не був. Також в порушення ст. 494, 508, 511 МК України протокол про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі складений не був, в протоколі № 1045/80700/17 від 03.10.2017 року про порушення митних правил вказано, що товар вилучається за протоколом про порушення митних правил, що не узгоджується з нормами ст. 508, 511 МК України. Крім того, позивач звертає увагу, що протокол про порушення ОСОБА_1 митних правил від 03.10.2017 року за ч. 1 ст. 482 МК України, складався за відсутності свідка ОСОБА_3 , який вказаний в протоколі, що підтверджується відсутності його підпису у протоколі та відсутністю протоколу його опитування. Всі дії відповідача було здійснено всупереч порядку, встановленому чинним законодавством України, начебто на підставі листа з Управління СБ України в Харківської області від 03.10.2017 року № 70/14-11253, якого не існувало на момент проведення митного конторою відносно ОСОБА_1 . Позивач вважає, що такі дії Державного інспектора посту «Щербаківка Харківської митниці ДФС Шпакова А.В. були передчасними, створеними умисно, штучно та є незаконними.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься докази поважності пропуску строку звернення до суду, надано копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 03 травня 2018 року на ім`я ОСОБА_4 , посилаючись на те, що він, за рекомендацією лікаря, був змушений безперервно здійснювати нагляд за своєю дружиною та проводити медичні маніпуляції вдома. Крім того, як зазначив у клопотанні ОСОБА_1 на певний час він виїжджав до м. Білгород для вирішення особистих питань, що унеможливило своєчасне звернення до суду.

Відповідачем ОСОБА_2 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній, просив відмовити в задоволені позову у повному обсязі. Вважає, зазначені в позовній заяві доводи необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного. 03 жовтня 2017 року, приблизно о 14 год. 40 хв. через зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Гоптівка» у напрямку руху із Російської Федерації до України у пішому порядку переміщувався громадянин України ОСОБА_1 . За результатами відпрацювання системи управління ризиками було прийнято рішення про проведення митного огляду особистих речей зазначеного громадянина. При проведенні усного декларування на предмет переміщення через кордон України товарів (предметів), які заборонені (обмежені) до переміщення через кордон України, та які підлягають обов`язковому декларуванню, ОСОБА_1 заявив, що переміщує 10000 доларів США, ніяких товарів та предметів, які підлягають обов`язковому декларуванню, заборонених або обмежених до переміщення, не має. Проте, під час митного огляду речей, які належать ОСОБА_1 , на дні спортивної сумки, під елементом жорсткості (рухома підкладка, що посилює дно), під особистими речами, додатково було виявлено приховані банкноти іноземної валюти номіналом по 500 євро на загальну суму 42500 євро. Місце знаходження банкнот значно утруднювало їх виявлення при митному огляді. Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 переміщував товари через митний кордон України з приховуванням від митного контролю з використанням способу, що утруднює виявлення таких товарів. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. За даним фактом, в присутності свідка ОСОБА_3 та понятих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідачем було складено протокол про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МКУ. Також, на підставі ст. 511 МКУ за цим протоколом вилучено банкноти іноземної валюти долари США (100 банкнот номіналом 100 доларів та євро (85 банкнот номіналом 500 євро). Відповідач, зазначає, що протокол № 1045/80700/17 складено з дотриманням вимог ст. 494 МКУ, роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 498 МКУ, а також зміст ст. 10 та 63 Конституції України, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 в протоколі № 1045/80700/17. Також звертає увагу на те, що під час складання протоколу конкретних зауважень зі сторони позивача стосовно порушень його прав чи протиправності дій особи, уповноваженої на складення протоколу не надходило. З урахуванням вищезазначених вимог, протокол № 1045/80700/17 разом з іншими матеріалами, зібраними по факту порушення митних правил ОСОБА_1 . Харківською митницею ДФС було передано на розгляд до Київського районного суду м. Харкова, який постановою від 26 січня 2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МКУ та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1596925 грн. 74 коп. з конфіскацією вилучених грошових коштів у сумі 10000,00 доларів США та 42500 євро. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2018 року постанову Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2018 року в частині накладення адміністративного стягнення частково змінено, а саме накладено штраф у розмірі, еквівалентному 100 відсоткам вартості безпосереднього предмету порушення митних правил, а саме 42500,00 євро, що становить 1330384 грн. 68 коп., з конфіскацією в дохід держави вилучених грошових коштів в сумі 42500,00 євро. При цьому, вирішуючи питання про повернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10000 доларів США та зменшення штрафу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказану суму ОСОБА_1 не приховував та пред`явив для огляду, а отже, вказані кошти не є предметом порушення митних правил. При цьому, змінюючи розмір накладеного стягнення суд не спростував факту вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил.

Стосовно заявленої вимого щодо протиправності дій відповідача, які полягають у зупинці, затриманні, митному огляді та складанні протоколу про порушення митних правил № 1045/80700/17 від 03.10.2017 року зазначає наступне. Відповідно до посадової інструкції головного державного інспектора митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС, затвердженої виконуючим обов`язки начальника митниці Танцеровим А.О від 04.11.2016 року та наданих інспектору повноважень, відповідач мав право складати протокол про порушення митних правил. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а є документом, що фіксує певні факти та обставини та, в розумінні ст. 495 МКУ, є одним із доказів про порушення митних правил. Підставою для проведення оскаржуваних дій відповідача стали згенеровані автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (скор. АСАУР), за результатами яких було прийнято рішення про проведення митного огляду особистих речей ОСОБА_1 . Використання АСАУР здійснюється відповідно до ст. ст. 361-363 МКУ. При цьому, відповідач також вказує на те, що при здійсненні митного контролю від 03.10.2017 року у відношенні товарів, що переміщувались через митний кордон України громадянином ОСОБА_1 , підставою для проведення митного огляду особистих речей зазначеного громадянина слугували, серед іншого: нервова/нетипова поведінка особи, що перетинає кордон, під час спілкування з представниками митниці, ймовірність переміщення остатнім через митний кордон України товарів із ухиленням від оподаткування. Так, Київський районний суд м. Харкова, розглядаючи по суті справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МКУ, дослідив правомірність дій відповідача, як посадової особи, в частині зупинки, затримання, митного огляду та складання протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 та дав оцінку протоколу № 1045/80700/17, як доказу по справі. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач, під час складання протоколу про порушення митних правил 03.10.2017 року діяв в рамках чинного законодавства України та ь у відповідності до регламентованої нормативно-правовими актами послідовності дій посадової особи, уповноваженої складати протокол. Правомірність дій відповідача підтверджена постановою Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2018 року, яка змінена постановою Апеляційного суду м. Харківської області від 02.03.2018 року лише в частині розміру накладеного стягнення. Враховуючи викладені обставини та зазначене нормативне обґрунтування, відсутні підстави для визначення неправомірними дій посадової особи Харківської митниці ДФС щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за наведеними в позову аргументами.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30 липня 2019 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Харківську митницю ДФС.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи сповіщався своєчасно та належним чином, причини не явки суду не відомі.

Присутня в судовому засіданні представник позивача Шевченко М.О., що діє на підставі договору про надання послуг адвоката № 23/10-19 від 23 жовтня 2019 року, зазначила, що підтримує позовні вимоги, просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у позові. Разом з тим, додатково посилалися, що протокол підписаний єдиним свідком у справі про порушення митних правил, а саме ОСОБА_3 інспектором ПС ІІ категорії, в.п.с. «Дергачі», в/ч № НОМЕР_1 . Проте, об`єктивність свідчень інспектора прикордонної служби носить досить сумнівний характер, адже дана особа може бути упередженої, та з огляду на корпоративні відносини з представниками митниці, може бути зацікавленою у розгляді зазначеної справи на користь Харківської митниці ДФС. А тому залучення у якості свідка особи, яка суб`єктивно може відноситись до обставин справи через наявності корпоративні відносини з представниками Харківської митниці ДФС є протиправними та незаконним заходом, вчиненим Державним інспектором митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС ОСОБА_2 . Разом з тим, в протоколі про порушення митних правил не зазначено підстав та причин залучення в якості свідка зазначеної особи. Таким чином, дана обставина ще раз підтверджує протиправність дій відповідача, в результаті чого позивач виявився позбавлений можливості розпоряджуватися своїми грошовими коштами. Також, пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 написані під диктовку, оскільки мають однаковий зміст. Поняті не були присутні під час огляду товару. Не було складно акт огляду, що призвело до порушення процесу проведення відповідних дій. За таких обставин, враховуючи численні порушення Державним інспектором митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС Шпаковим А.В. при зупинці, затриманні, митному огляді позивача та складанні протоколу про порушення митних правил, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, можна дійти до висновку, що дані дії відповідача носять протиправний характер та порушують положення ст. 1 № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач головний державний інспектор митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС Шпаков А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову, раніше надав відзив на позов, який підтримує в повному обсязі, а також підтвердив той факт, що акт огляду при проведенні митного огляду не складався.

Представник третьої особи Харківської митниці Державної фіскальної служби Левченко В.В., що діє на підставі довіреності від 29.01.2019 року, присутня у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що свідок ОСОБА_3 є співробітником прикордонної служби, і при цьому не є співробітником митної служби. Всі товари, які перетинають кордон підлягають митному огляду, відповідно до ст. 336 МК України. Огляд ручної поклажі здійснюється на підставі ст. 339 МК України. Декларування це обов`язок громадян, на підставі ст. 266 МК України, так сума товарів до 10000 євро декларуються усно, у разі, якщо сума перевищує 10000 євро, то громадянин повинен подавати декларацію та надавати довідку з банку, що валюта знята з рахунку банку за 30 днів до перетину кордону.

Суд вивчивши доводи представника позивача, заперечення відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України(далі -МКУ) митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюється з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що 03.10.2017 року приблизно о 14 год. 40 хв. через зону митного контролю пункту пропуску «Гоптівка» у напрямку руху із Російської Федерації до України у пішому порядку переміщувався громадянин України ОСОБА_1 .

При проведенні усного декларування на предмет переміщення через митний кордон України товарів (предметів), які заборонені (обмежені) до переміщення через митний кордон України, а також будь-якої зброї, боєприпасів, отруйних та вибухових речовин, наркотиків, валюти, культурних цінностей та інших предметів, які підлягають обов`язковому декларуванню, громадянин ОСОБА_1 , заявив інспектору митниці, що переміщує 10000 доларів США.

Згідно з поясненнями, наданими у судовому засіданні відповідачем по справі, ОСОБА_2 за результатами відпрацювання системи управління ризиками ним було прийнято рішення про проведення митного огляду особистих речей зазначеного громадянина. При цьому, відповідач пояснив, що підставою для проведення митного огляду особистих речей зазначеного громадянина згідно з Переліком індикаторів ризику, які можуть використовуватись посадовими особами митниць для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі результатів застосування системи управління ризиками, доведеного до митниці Державною фіскальною службою України, слугували серед іншого: нервова/нетипова поведінка особи, що перетинає кордон, під час спілкування з представниками митниці, можливе ввезення через митний кордон України товарів із ухиленням від оподаткування та можливе переміщення громадянином товарів не для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, у напрямку в`їзду на митну територію України.

Під час митного огляду речей, які належать громадянину ОСОБА_1 о 14.45 год. 03.10.2017, на дні спортивної сумки, під елементом жорсткості (рухома підкладка, що підсилає дно), під особистими речами, додатково було виявлено приховані банкноти іноземної валюти номіналом по 500 євро загальною кількістю 42500 євро. Місце знаходження банкнот значно утруднювало їх виявлення при митному огляді.

Відповідно доПостанови Правління Національного банку України від 27.05.2008 №148(із змінами) фізична особа резидент має право ввозити в Україну готівку в сумі, що переміщує в еквівалентні 10000 доларів, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), виключно на суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро. Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 переміщував товари через митний кордон України з приховуванням від митного контролю з використанням способу, що утруднює їх виявлення.

За даним фактом співробітниками Харківської митниці ДФС відносно ОСОБА_1 було складено протокол №1045/80700/17 від 03.10.2017 року про порушення митних правил, передбаченеч. 1 ст. 483 МК України.

З протоколу №1045/80700/17 від 03.10.2017 року вбачається, що відповідно дост.511Митного кодексуУкраїни було вилучено банкноти іноземної валюти долари США (100 банкнот номіналом 100 доларів), що становить 10000 доларів США, та банкноти іноземної валюти євро (85 банкнот номіналом 500 євро), що становить 42500 євро.100 банкнот номіналом 100 доларів США кількістю 10000,00 доларів США, 85 банкнот номіналом 500 євро кількістю 42500,00 євро).

Відповідно до статей5,11,13 ДекретуКабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю",а також пункту14статті7та статті44 Закону України "Про Національний банк України"розробленаІнструкція про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, яка затвердженаПостановою правління Національного банку України 27.05.2008 року №148та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.06.2008 року за №520/15211 (даліІнструкція №148).

Вказана Інструкція №148 встановлює для резидентів і нерезидентів порядок переміщення (увезення, вивезення, пересилання) готівки і банківських металів через митний кордон України. Вимоги цієї Інструкції не поширюються на порядок увезення в Україну та вивезення за межі України готівки банківських металів уповноваженими банками.

Згідно з абз.1 п.3 Розділу 1Інструкції №148готівка -цеготівковавалюта України і готівкова іноземна валюта у вигляді банкнот і монет,що перебуваютьвобігутає законним платіжним засобом натериторіївідповідноїдержави, банкноти та монети, вилучені з обігу або такі, що вилучаютьсяз нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу (крім монет,що належать до банківських металів), і дорожні чеки.

Відповідно до п.5 Розділу 1 Інструкції №148 фізична особа незалежно від віку має право вивозити за межі України і ввозити в Україну готівку і банківські метали відповідно до норм, передбачених цієюІнструкцією.

Пунктом 6 Розділу 1Інструкції №148визначено, що митна декларація є підставою для вивезення (увезення) зазначеної у ній готівки і банківських металів і здійснення операцій за дорученням резидента або нерезидентапротягомодного року з часу оформлення декларації.

Згідно з п.7 Розділу 1фізичнаособа,юридична особа несуть відповідальність за недекларування готівки ібанківськихметалів,щопереміщуються через митний кордон України, відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.4 Розділу 2Інструкції №148фізична особа - нерезидентмаєправовивозитизамежі України готівку в сумі,що перевищує в еквіваленті 10000євро, якщосумаготівки,щовивозиться,неперевищує суми готівки, письмово задекларованої цією особою митному органу при ввезеннів Україну.Вивезення готівки у такому випадку здійснюється за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Судом також встановлено, що постановою Київського районного суду міста Харкова від 26 січня 2018 року по справі № 640/17855/17 накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1596925 грн. та конфісковано в дохід держави вилучені грошові кошти у сумі 10000 доларів США, що станом на 03.10.2017 року є еквівалентом 266541 грн. 06 коп., та які відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру № 2 від 04.10.2017 знаходяться на зберіганні у касі Харківської митниці ДФС, а також вилучені грошові кошти у сумі 42500 євро, що станом на 03.10.2017 року є еквівалентом 1330384 грн. 68 коп., та які відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру № 3 від 04.10.2017 року знаходяться на зберіганні у касі Харківської митниці ДФС.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського районного суду м.Харкова від 26.01.2018 року про визнання ОСОБА_1 винним за ч.1ст.483 МК Українита накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1596 925 (один мільйон п`ятсот дев`яносто шість тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 74 коп. із конфіскацією предмету порушення митних правил, а саме: грошових коштів у сумі 10000 доларів США, а також 42500 євро (еквівалент яких станом на 03 10 2017 року зазначений в постанові суду першої інстанції), - в частині накладення адміністративного стягнення змінити. Накласти на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави (реквізити сплати докладно зазначені в ухвалі суду першої інстанції) в розмірі еквівалентному 100 відсотків вартості безпосереднього предмету порушення митних правил, а саме 42500 євро, що становить 1330384 (один мільйон триста тридцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн., 68 коп., з конфіскацією в дохід держави вилучених грошових коштів у сумі 42500 євро, що станом на 03.10.2017 року є еквівалентним 1330384,68 грн. та які відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 04 10 2017 року знаходяться на зберіганні Харківської митниці ДФС. Повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10000 доларів США, які відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 04 10 2017 року знаходяться на зберіганні у касі Харківської митниці ДФС. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з пунктом 57 частини 1 статті 4 МК України товар - будь-яка рухома річ, у тому числі така, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно з частиною 1 статті 365 Митного кодексу України громадяни за умов дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

Частиною 5 вказаної вище статті Митного кодексу України передбачається, що митне оформлення товарів,що ввозяться на митну територію України громадянами (крім товарів, що переміщуються у несупроводженому багажі та у вантажних відправленнях, а також товарів за товарними позиціями 8701 -8707, 8711, 8716 згідно з УКТЗЕД, які підлягають державній реєстрації), здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до частин 1-2 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Частиною 1 статті 320 Митного кодексу України визначено, що форми та обсяг контролю достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Відповідно до частин 1-2 статті 361 Митного кодексу України управління ризиками це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Перелік форм митного контролю визначений статтею 336 Митного кодексу України. Серед іншого, митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом усного опитування громадян та посадових осіб підприємств, митного огляду (в тому числі, огляду та переогляду ручної поклажі, багажу).

У відповідності до положень частини 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

При цьому, статтею 487 М итного кодексу України визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складання протоколу про порушення митних правил (ст. 488 Митного кодексу).

Статтею 490 Митного кодексу України визначено, що протокол про порушення митних правил мають право серед інших складати:

1) посадові особи, які відповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України і які безпосередньо виявили порушення митних правил;

2) посадові особи органів доходів і зборів, які згідно з посадовими обов`язками мають таке право.

Відповідно до частини 1 статті 494Митного кодексуУкраїни прокожний випадоквиявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:

1) дату і місце його складення;

2) посаду, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;

3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;

4) місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил;

5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення;

6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;

7) відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу;

8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

У відповідності до частини 3 статті 494 Митного кодексу України протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 652, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.06.2012 року за № 1015/21327 затверджено форми процесуальних документів у справах про порушення митних правил, в тому числі і форму протоколу про порушення митних правил.

Судом встановлено, що згідно з положеннями статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справ, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Відповідно до статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Виходячи з положень частини 2 статті 522 Митного кодексу України справи про порушення митних правил, передбачені статтю 483 цього Кодексу розглядаються місцевими судами.

Згідно з статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує серед іншого питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 489 Митного кодексу України визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вичинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналогічні положення викладені також в статті 280 КУпАП.

З викладеноговбачається,що перевіркаправильності складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, надання оцінки доказам у таких справах, встановлення наявності в діях особи вини та обставин вчинення правопорушення є повноваженнями органу, який розглядає справу про адміністративне правопорушення та вирішує питання про накладення адміністративного стягнення.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАСУ позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Пунктом 4 частини 1 статті 5 КАСУ встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист в тому числі шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.01.2018 року по справі № 802/2678/15-а, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

При цьому, згідно з висновками, викладеними у вищезазначеній постанові Верховного Суду, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не спрямовані на захист чи відновлення, порушених на думку позивача, його прав та законних інтересів, що підтверджується наступним.

Згідно з матеріалами справи судом встановлено, що за протоколом про порушення митних правил від 03.10.2017 року №1045/80700/17 у позивача вилучено банкноти іноземної валюти долари США (100 банкнот номіналом 100 доларів), що становить 10000 доларів США, та банкноти іноземної валюти євро (85 банкнот номіналом 500 євро), що становить 42500 євро.

Згідно з частинами 1-2 статті 511 Митного кодексу України товари безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. У разі виявлення порушень митних правил, передбачених статтями 471-473, 476, 482-484 цього Кодексу, вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

При цьому, суд критично ставиться до доводів представника позивача про те, що вилучення митницею у позивача грошових коштів за протоколом про порушення митних правил від 03.10.2017 року №1045/80700/17 не узгоджується з нормами ст.ст. 508, 511 Митного кодексу України.

Так, згідно з положеннями частини 4 статті 511 Митного кодексу України вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів.

Відповідно до частини 9 статі 494 Митного кодексу України (в редакції на дату складання протоколу про порушення митних правил) протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до митниці, в зоні якої виявлено порушення митних правил.

Як уже зазначалося вище, форма протоколу про порушення митних правил визначена наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року №652, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.06.2012 року за №1015/21327.

При цьому, виходячи зі змісту вказаної форми вбачається, за в протоколом про порушення митних правил товари вилучаються саме на підставі статті 511 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 512 Митного кодексу України тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у статті 511 цього Кодексу, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу та іншими законами України. Подання скарги на рішення про застосування тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 511 цього Кодексу, не зупиняє дію такого рішення.

Судом встановлено, що позивач не оскаржував тимчасове вилучення у нього грошових коштів за протоколом про порушення митних правил від 03.10.2017 року №1045/80700/17.

Посилання позивача на те, що не був складений акт при проведенні митного огляду (переогляді) товарів ручної поклажі, спростовуються наявними доказами, що зазначені в постанові Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2018 року. Як вбачається зі зазначеної постанови, окрім протоколу про порушення митних правил від 03.10.2017 року, до справи про адміністративне правопорушення були долучені фототаблиця та покупюрний опис від 03.10.2017 року.

Більше того, доля вказаних грошових коштів на теперішній час вирішена постановою Апеляційного Суду Харківської області від 02.03.2018 року, відповідно до якої конфісковано в дохід держави вилучені грошові кошти у сумі 42500 євро, що станом на 03.10.2017 є еквівалентним 1330384,68 грн., та які відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 від 04.10.2017 знаходяться на зберіганні Харківської митниці ДФС, а грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, які відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 2 від 04.10.2017 року знаходяться на зберіганні у касі Харківської митниці ДФС повернуто ОСОБА_1 .

Також посилання позивача, на те, що його було зупинено на підставі листа, що надійшов з Управління СБУ в Харківській області від 03.10.2017 року, суд не приймає до угави виходячи с наступного.

Відповідно до посадової інструкції головного державного інспектора митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС, затвердженої виконуючим обов`язки начальника митниці Танцеровим А.О. 04.11.2016 (далі - посадова інструкція), визначено, у тому числі, наступне.

1.3 Основною метою діяльності головного державного інспектора є забезпечення виконання завдань, функцій і процедур, покладених на митний пост «Щербаківка» Харківської митниці ДФС (далі - митний пост).

1.4 В своїй роботі головний державний інспектор керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно доКонституціїта законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну, що належать до компетенції ДФС, наказами та розпорядженнями ДФС, наказами та розпорядженнями Харківської митниці ДФС (далі - Митниця), технологічними схемами, інструкціями, методичними та іншими керівними документами, з питань державної митної справи, Положенням про митний пост «Щербаківка», а також цією Посадовою інструкцією.

Так, згідно із посадовою інструкцією головного державного інспектора до його завдань і обов`язків, серед іншого, належать:

2.4 Здійснення контролю за дотриманням громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

2.4.1. здійснення митного контролю та митного оформлення товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), що переміщуються через митний кордон України громадянами;

2.4.9. здійснення митного огляду (огляд товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, особистий огляд громадян);

2.13. Здійснення контролю за переміщенням товарів, що підлягають державному експортному контролю, через митний кордон України;

2.13.1 дотримання вимог чинного законодавства за напрямом державного експортного контролю, недопущення переміщення через митний кордон України товарів, що підлягають експортному контролю, без відповідних дозвільних документів;

2.13.2 здійснення контролю за дотриманням суб`єктами ЗЕД законодавства у галузі державного експортного контролю при здійсненні міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання в межах повноважень, передбачених законом;

2.14.9. здійснення контролю за дотриманням усіма суб`єктами ЗЕД та громадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України; здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені обмеження щодо їх переміщення через митний кордон, без документів, що підтверджують дотримання таких обмежень, товарів, на які встановлено заборони, а також товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;

2.16. Проведення заходів із запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил на митній території України;

2.16.1. ініціювання та складання протоколів про порушення митних правил.

Таким чином, до повноважень наданих головному державному інспектору Шпакову А.В., який виконував свої функціональні обов`язки, передбачені Митним кодексом України та іншими нормативно правовими актами, відноситься право здійснювати зупинення громадян, що перетинають державний кордон.

Крім того, відповідач у своїх поясненнях зазначив, що інспектор здійснював виключно митний контроль товарів, що переміщуються громадянами. Застосування до позивача митного контролю у вигляді огляду (переогляду) ручної поклажі та багажу було спричинено поведінкою останнього, оскільки поведінка позивача була нервова/нетипова, підчас спілкування з представниками митниці. У зв`язку з чим у посадових осіб з`явилися достатні підстави вважати, що громадянин ОСОБА_1 переміщує через митний кордон товари, сумарна вартість яких може перевищувати 10000 євро.

Згідно ізст. 579 Митного кодексу Українизаконні розпорядження та вимоги посадових осіб органів доходів і зборів, надані під час виконання ними службових обов`язків, є обов`язковими для виконання фізичними та юридичними особами.

Таким чином прохання посадових осіб щодо надання інформації про вартість придбаних товарів та вимога здійснити огляд (переогляд) ручної поклажі та багажу -є законною вимогою посадової особи під час виконання посадових обов`язків.

Посилання позивача щодо застосування посадовою особою до нього адміністративного затримання немає належного підґрунтя. Суд із вказаними доводами позивача погодитися не може з огляду на наступне.

Частиною 2ст. 507 Митного кодексу Українивизначено, щоадміністративне затримання здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів за вмотивованим письмовим рішенням керівника цього органу або його заступника, а в разі їх відсутності (в нічний час, у вихідні та святкові дні тощо) - старшого чергової зміни.

Адміністративне затримання застосовується з метою припинення порушення митних правил, встановлення особи, яка вчинила порушення митних правил, а також для складення протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення, допускається адміністративне затримання особи, яка вчинила таке порушення, на строк до трьох годин.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 507 Митного Кодексу України, про адміністративне затримання складаєтьсяпротокол, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З вищевказаного можна зробити висновок, що адміністративне затримання - це короткочасне обмеження волі особи, яка скоїла адміністративний проступок, протягом визначеного законом часу у спеціальних приміщеннях уповноважених органів.

До того ж, суд зазначає, що обов`язок по дотриманню прав, свобод та інтересів особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил лежить саме на посадових особах митного посту.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що до нього не було застосовано адміністративне затримання. При цьому, обставинами справи підтверджується, що до позивача був застосований митний контроль у вигляді усного опитування та огляду (переогляду) ручної поклажі та багажу.

З вищевказаного вбачається, що посадовими особами не було порушено прав, свобод та інтересів позивача.

Щодо дій відповідача по складанню протоколу суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 просить визнати дії відповідача по складанню протоколу про порушення митних правил від 03.10.2017 року були предметом розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за наслідком розгляду якої постановою Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МКУ та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1596925,74 з конфіскацією вилучених грошових коштів у сумі 10000,00 доларів США та 42500 євро.

Одночасно з цим, Велика палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 року по справі № 712/7385/17 дійшла висновку, що оскільки дії відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

А відповідно до пункту 3 частини 2 статті 19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, протокол про порушення митних правил № 1045/80700/17 від 03.10.2017 року за формою відповідає вимогам вищенаведеним нормам.

Щодо поновлення позивачу пропущеного строку звернення до адміністративного суду, зазначає наступне.

Частиною 2ст. 286 КАС Українипозовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

У відповідності дост. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ст.289 КУпАПвстановлено спеціальний строк для звернення до суду з позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до цієї норми скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Частиною 1ст.121 КАС Українивстановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано належні докази поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом. За таких обставин суд вважає, що позивач має право на поновлення строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1.ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2ст. 76 КАС Українивстановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст. 77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідност.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На час вирішення даного спору в суді правомірність дій при складанні протоколу №1045/80700/17 від 03.10.2017 року доведена відповідачем, підстави для висновку протилежного змісту у суду відсутні.

Відповідно дост.6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 2ст.2 КАС Українивстановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до державного інспектора митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС Шпакова А.В. про визнання протиправною бездіяльності, які полягають в зупинці, затриманні, митному огляді та складанні протоколу про порушення митних правил № 1045/80700/17 від 03.10.2017 року ОСОБА_1 під час його знаходження на митному посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС; та стягненні з державного інспектора митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС Шапкова Анатолія Володимировича на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань, витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.241-243- 245,246,250,255,295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

ПоновитиОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державного інспектора митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС Шпакова Анатолія Володимировича, третя особа, яка не заявляєсамостійних вимогщодо предметаспору настороні відповідача- Харківська митниця ДФС про визнання дій суб`єкта владних повноважень противоправними відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII"Перехідніположення"КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач державний інспектор митного посту «Щербаківка» Харківської митниці ДФС Шпаков Анатолій Володимирович, місцезнаходження: м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б.

Третя особа Харківська митниця ДФС, місцезнаходження: м. Харків, вул. Короленка, буд.16-Б, ЄДРПОУ 39534151.

Суддя -