Справа № 541/2536/19

Провадження № 6/541/49/2019

У Х В А Л А

29 листопада 2019 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Пащенко Є.М.,

заявника ОСОБА_1

стягувача ОСОБА_2 та її представника адвоката Макшанова Є.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів,

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів.

В своїйзаяві ОСОБА_1 вказує,що на виконанніу Миргородськомуміськрайонному відділідержавної виконавчоїслужби ГТУЮв Полтавськійобласті знаходитьсявиконавче провадженняу зв`язкуз виконаннямвиконавчого листа№2-295від 16.06.2001,виданого Миргородськимрайонним судомв Полтавськійобласті простягнення аліментівз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 наутримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі1/6частини зівсіх видівзаробітку (доходів),але неменше 1/2частини неоподаткованогомінімуму доходівгромадян щомісячнона дитину,щомісячно,починаючи з30.05.2001року додосягнення повноліття ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,а потімпо 1/4частині доповноліття дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .Вказував,що він та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 05.09.1999 року, який зареєстровано Виконавчим комітетом Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 05.09.1999 року зроблено відповідний актовий запис за №5. Від цього шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3 . Весь час до травня 2018 року з ОСОБА_2 вони проживали однією сім`єю, вели з останньою спільний побут та мали спільний сімейний бюджет, разом виховували спільну дитину ОСОБА_3 . До 2006 року вони разом проживали у м. Миргороді, а з 2006 року, оскільки він є співробітником МВС України (на даний час Національної поліції), був переведений до м. Харкова і його сім`я разом з ним проживала у м. Харкові, де винаймали житло у ОСОБА_5 . Оплата орендованого житла здійснювалася ним з його банківської карти на картку ОСОБА_5 . Протягом останніх років сімейного життя винаймали житло у ОСОБА_6 Дочка навчалася в школі № 49, потім в коледжі Харківського економіко-правового університету. Сім`я знаходилась на його повному фінансовому забезпеченні та утриманні, дружина тільки займалась вихованням доньки. За його рахунок здійснювалася оплата навчання дочки, додаткові витрати на секції, гуртки, репетитори, купівля одягу, взуття, оплата додаткових розваг, відпочинку, забезпечення необхідними гаджетами для нормального розвитку дитини відповідного віку. В травні 2018 року ОСОБА_2 , забравши спільно нажиті речі, з`їхала, залишивши неповнолітню доньку разом з ним. В червні того ж року управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Харківській області повідомило його про здійснення відрахувань з його заробітної плати в порядку виконавчого провадження по сплаті заборгованості по аліментам. Надати будь-які пояснення з цього приводу дружина відмовилась. В кінці ІНФОРМАЦІЯ_4 донька вирішила, що хоче жити зі своєю матір`ю. Він продовжив надавати посильну фінансову допомогу, зокрема, дочка повідомила про необхідність оплати навчання в Коледжі за півріччя, що становить 7500 грн., які він і надав ОСОБА_3 , дарував подарунки, дізнавшись, що у дитини не має телевізору, подарував і його. У січні 2019 року державним виконавцем Миргородського міськрайонного відділі державної виконавчої служби ГТУЮ в Полтавській області Покас І.В було здійснено перерахунок заборгованості і станом на 01.01.2019 заборгованість становить 142 420,14 грн. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження ним встановлено, що воно відкрите у 2001 році і до 2010 року здійснювалися відрахування за цим виконавчим листом. Однак, через не повідомлення його державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження, він не міг знати за якими виконавчими документами стягуються аліменти, скільки в цей же час здійснювалися відрахування по сплаті аліментів на його старшу доньку від першого шлюбу ОСОБА_4 , яка в 2010 році стала повнолітньою, тому сумнівів щодо відкритого одного виконавчого провадження в нього не виникало. Проживаючи разом з відповідачкою, він не отримував жодного рішення суду та постанови державних виконавців про відкриття виконавчого провадження, про це свідчить відсутність в документах виконавчого провадження будь-якої відмітки про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження чи іншим чином оповіщення його як боржника. Заявник вважає, що державним виконавцем не виконано покладеного на нього обов`язку, передбаченого статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження", а тому його було позбавлено можливості оспорювати дану постаново та захистити належним чином свої права та обов`язки. Вимога державного виконавця про стягнення грошових коштів на підприємстві на якому він працює була направлена лише 27.01.2015 року, а заборгованість виникла з 2010 року. Лист державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату боржника направлено до бухгалтерії ГУНП у Харківській області лише в червні 2018 року. З 2010 року по 2018 не здійснювалося жодних виконавчих дій. Вважав, що ним повністю виконане зобов`язання по утриманні своєї дитини до досягнення нею повноліття поза межами виконавчого провадження.

Стягувач скориставшись своїм правом на відзив подала до суду письмові заперечення, в яких заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 з наступних підстав. В своїх запереченням вона вказала, що перебуває з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з 05 вересня 1999 року, який був зареєстрований виконкомом Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, актовий запис №5. Від цього шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_1 має ще одну дочку від першого шлюбу з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на утримання якої він сплачував аліменти. В 2001 році вона змушена була звернутися до Миргородського районного суду Полтавської області з позовом про стягнення аліментів на утримання їхньої спільної дочки до участі у справі в якості третьої особи була залучена ОСОБА_7 . Рішенням Миргородського районного суду Полтавської області від 19 червня 2001 року її позов було задоволено. 13 липня 2001 року було відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-295 з метою виконання якого за місцем роботи боржника ОСОБА_1 було направлено розпорядження про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Зазначила, що вона ніколи не відмовлялася від аліментів, не відкликала виконавчий лист, оскільки також несла витрати необхідні для вихованні та лікування дочки. Остання перебувала на диспансерному обліку через постійну психотравмуючу обстановку у сім`ї і посилання ОСОБА_1 на участь у вихованні дитини вважає такими, що не відповідає дійсності. На даний час дитина стала повнолітньою, але державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» було встановлено розмір заборгованості по аліментам, які не були сплачені боржником ОСОБА_1 . Посилання боржника на оплату мобільного зв`язку, проїзних документів не можу бути розцінене як витрати на утримання дитини в повному розумінні аліментного зобов`язання, посилання на оплату витрат на оренду житла також не відноситься до витрат на утримання дитини. Крім того, нетривале проживання дитини з боржником не є підставою для задоволення заяви (а.с.71-77).

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 свою заяву підтримав, просив її задовольнити. По суті заяви пояснив, що у 2001 році було рішення про стягнення аліментів. Проживали однією сім`єю в Миргород, потім переїхали в Харків. Повністю забезпечував сім`ю до того моменту коли жінка зібрала речі та переїхала. Про відрахування не знав, а Всі картки зарплатні знаходилися у дружини. Вважав, що повністю виконав свої зобов`язання по утриманню дочки, оскільки остання ні в чому не мала потреби, оскільки була всім забезпечена.

Стягувачка ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснила, що боржник ОСОБА_1 не брав участі у вихованні дочки, кошти на її утримання в достатній міні не давав, а на даний час взагалі не допомагає. Вона працювала та також здійснювала утримання доньки за власні кошти. Щодо непоінформованість ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів на утримання їх спільної доньки, суду пояснила, що до 2010 року з його зарплати постійно стягувались кошти, які перераховувались на її рахунок. Причини припинення стягнення з 2010 року на знає.

Адвокат Макшанов Є.С., що діє на підставі договору про надання правової допомоги в судовому засіданні надав суду копію рішення від 19 червня 2001 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_8 в якому зазначено, що заявник був присутнім в судовому засіданні, давав пояснення і тому не міг не знати про відрахування з нього аліментів.

Представник Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Полтавській області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 41).

Допитані в судовому засіданні свідки обставини спільного проживання сімї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Зокрема ОСОБА_3 повідомила, що батько на її утримання коштів в достатній мірі не надавав. На даний час вона оплачує навчання та забезпечує свою життєдіяльність лише за рахунок коштів, які стягуються з ОСОБА_1 у якості заборгованості по аліментам. А тому у разі задоволення його заяви вона буде позбавлена засобів до існування.

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що сім`я ОСОБА_1 жила дружно, останній забезпечував фінансово свою родину, дружина і дочка були всім забезпечені.

Свідок ОСОБА_10 , який є колишнім співробітником заявника по м.Миргород повідомив, що про матеріальне становище в сім`ї ОСОБА_1 йому нічого не відомо.

Суд, вислухавши пояснення заявника, стягувача, адвоката стягувача, свідків дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Встановлено,що 05вересня 1999року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 булоукладено шлюбу Виконавчомукомітеті Петрівцівськоїсільської радиМиргородського районуПолтавської області,актовий запис№5(а.с.11).Від цьогошлюбу народиласядитина дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .19червня 2001року Миргородськимміськрайонним судомПолтавської областістягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 накористь ОСОБА_2 аліменти наутримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмір1/6частини всіхвидів заробіткущомісячно,але неменше Ѕчастини неоподатковуваногомінімуму доходівгромадян щомісячнона дитину,починаючи з30травня 2001 рокуі доповноліття дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , а потім по ј частині до повноліття дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.78). 07 грудня 2015 року був виданий дублікат виконавчого листа, в якому зазначено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання протягом усього періоду, на який присуджено платежі (а.с.26). Листом від22.01.2019року №913 державнимвиконавцем Миргородськогоміськрайонного ВДВСГТУЮ уПолтавській областіповідомлено ГУНПв Харківськійобласті (замісцем роботиборжника)про наявністьзаборгованості поаліментам урозмірі 142420,14грн.і пронеобхідність здійсненнявідповідних відрахуваньзгідно виконавчоголиста допогашення заборгованостіта пронеобхідність надсиланнявиконавцю звітівпро здійсненнівідрахування тавиплати заформою,встановленою Міністерствомюстиції України(а.с.25).Згідно копійзвітів проздійснення відрахуваньта виплатГУНП вХарківській областіза постановоювід 30.05.2018 року ВП №9778454 виданою за виконавчим документом виконавчий лист по справі №2-295 від 19.06.2001 року за період з 01.06.2018 року по 31.10.2019 року становить 89008,31 грн (а.с. 56-65). Заборгованість станом на 01.01.2019 року становить 142420,14 грн (а.с.66-67).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів : виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно доч.ч.1, 2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з роз`ясненнями, наданими ВССУ у п. 5 Постанови № 8 від 25.09.2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуальні.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема містить глава 50 розділу І Книги п`ятоїЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Як постає з пояснень заявника та стягувача, матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 , та стягувач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, останні не укладали у нотаріальному порядку договір про порядок та способи утримання і виховання дочки. Зобов`язання батька та матері щодо утримання ОСОБА_3 не були припинені.

До процесуально-правових відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі на нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Жодної із перелічених підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявником ОСОБА_1 у заяві не наведено та у судовому засіданні не встановлено.

Також у судовому засіданні встановлено, що рішення суду про стягнення аліментів з заявника ОСОБА_1 не скасовано, також відсутнє судове рішення про припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів або зменшення їх розміру. Також не надано доказів виплати аліментів в позасудовому порядку.

Доводи заявника про те, що він добровільно виконує рішення суду та не має заборгованості, а отже, виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, суд вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до ч.1, 3ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі-підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. У разі наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред`явити виконавчий документ для примусового виконання. Підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, зазначені у частині першій цієї статті, за заявою стягувача зобов`язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень статті 70 цього Закону.

Виходячи зі змісту даної норми закону, стягувач має право як самостійно надіслати виконавчий документ за місцем роботи боржника, так і пред`явити виконавчий документ для примусового виконання у разі, якщо боржник заперечує розмір заборгованості. Закон України «Про виконавче провадження» не містить заборони для пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання при наявності заперечень щодо заборгованості, а також відсутності відомостей про місце роботи боржника.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він заперечує розмір заборгованості.

При цьому, слід зауважити, що згідност. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі листи, що видаються судами підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннямист. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності дост. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом .

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України відповідно до ч. 1ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, п. 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.97 року).

Заявником не подано до суду належні і допустимі докази про наявність підстав для визнання виконавчого листа №2-295 від 16.06.2001 року таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, що його було видано помилково, або якщо обов`язок заявника як боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням заявником як боржником чи іншою особою в його інтересах або з інших причин обов`язку щодо сплати присуджених коштів на утримання дитини.

Крім того, суд констатує той факт, що заявником було обрано невірний спосіб захисту законних прав та інтересів самого заявника. Так, у відповідності до ч. 4ст. 273 УПК Україниякщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже, зазначеними вище нормами врегульовано порядок та способи вирішення питання у разі незгоди боржників щодо сплати аліментів та їх розмірів у випадках стягнення коштів на утримання дітей на підставі виданого рішення, які заявник не застосував.

Враховуючи, що рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 19 червня 2001 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини у справі №2-295, 2001 рік є чинним, його не змінено та не скасовано, то воно підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа № 2-295 від 16.006.2001, виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягненню безпідставно стягнутих на підставі даного виконавчого листа коштів.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом п`ятнадцяти діб з дня проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо ухвалу не скасовано.

Повний текст ухвали виготовлено 03.12.2019.

Суддя О. А. Городівський