ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 927/509/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - Миколаєнка Р. С.,

відповідачів - Серкіна К. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 (судді: Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б., Разіна Т. І.) і рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2018 (суддя Фесюра М. В.) у справі

за позовом Чернігівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік" та Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради

про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним свідоцтва про право власності

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У липні 2018 року Чернігівська міська рада звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік" (далі - ТОВ "Фірма "Хімік") та Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора від 21.04.2015 індексний номер 20793358 (далі - рішення державного реєстратора від 21.04.2015) про державну реєстрацію права власності на навіс над торговими рядами загальною площею 306,8 м2, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Примакова, 1, за ТОВ "Фірма "Хімік"; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 21.04.2015 індексний номер 36509213 (далі - свідоцтво про право власності від 21.04.2015) на зазначений навіс.

В обґрунтування заявлених ним вимог, позивач зазначив, що оспорювані свідоцтво про право власності та рішення державного реєстратора від 21.04.2015 є недійсними, порушують право власності територіальної громади міста Чернігова, яку представляє Чернігівська міська рада, на земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:03260120, площею 0,0654 га, по вул. Ринковій, яка перебувала в оренді ТОВ "Фірма "Хімік" згідно з договором оренди земельної ділянки від 17.12.2007 № 1322 (далі - договір оренди від 17.12.2007), укладеним між позивачем і ТОВ "Фірма "Хімік".

Позивач наголосив, що спірний навіс зведено без згоди Чернігівської міської ради, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки ТОВ "Фірма "Хімік" по вул. Ринковій (колишня Примакова) не були надані, проектну документацію не розроблено, цей навіс в експлуатацію не введено, поштову адресу йому не присвоєно; крім того, він не є об`єктом нерухомого майна, тому не підлягав державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

1.2. Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради у відзиві на позов просило вирішити справу за наявними матеріалами без участі представників управління, зазначило, що державний реєстратор, який вчинив спірні реєстраційні дії, на час їх вчинення не перебував у трудових відносинах із цим управлінням.

1.3. Від ТОВ "Фірма "Хімік" надійшов відзив на позов, який через відсутність поважних причин його несвоєчасного подання місцевий господарський суд не приняв до розгляду.

1.4. Від ТОВ "Фірма "Хімік" надійшла заява про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2018 (суддя Фесюра М. В.) позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області від 21.04.2015 індексний номер 20793358. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 21.04.2015 індексний номер 36509213 на навіс над торговими рядами загальною площею 306,8 м2 на вул. Примакова, 1 у м. Чернігові. Стягнуто з ТОВ "Фірма "Хімік" на користь Чернігівської міської ради 3 524,00 грн судового збору.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про незаконність оспорюваного рішення державного реєстратора та свідоцтва про право власності, оскільки державна реєстрація спірного навісу і видача ТОВ "Фірма "Хімік" свідоцтва про право власності на нього відбулися із порушенням вимог законодавства та прав позивача. Суд також дійшов висновку, що позивач не пропустив позовну давність, звертаючись із цим позовом.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 (судді: Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б., Разіна Т. І.) рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2018 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ТОВ "Фірма "Хімік", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2018, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставами для скасування судових рішень ТОВ "Фірма "Хімік" вважає неправильне застосування норм матеріального та недотримання норм процесуального права, а саме статті 58 Конституції України, статті 235 Господарського процесуального кодексу України, неврахування усіх фактів, які є предметом доказування. Зокрема, скаржник наголошує, що підстав для відмови відповідачеві у державній реєстрації згідно зі статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме матйно та їх обтяжень" не було; ініціатором будівництва навісу над торговими рядами виступав саме орган місцевого самоврядування, а не ТОВ "Фірма "Хімік"; згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 21.08.2001 № 201 ТОВ "Фірма "Хімік" надано дозвіл на будівництво, реалізацію проектно-кошторисної документації, а Приватне підприємство "Студія дизайну "АВТ" (далі - ПП "Студія дизайну "АВТ") розробило проєкт реконструкції торгових рядів (погоджений головним аріхтектором м. Чернігова), у тому числі і навісу з капітальним фундаментом; спірний навіс є об`єктом нерухомого майна, станом на 18.03.2002 цьому об`єкту присвоєно поштову адресу; технічна інвентаризація спірного навісу над торговими рядами проведена Фізичною особою-підприємцем Сахневич Л. Б. відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773. На думку скаржника, суди не обґрунтували відхилення такого доказу як рішення Чернігівської міської ради від 21.08.2001 № 201.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Чернігівська міська рада просить відмовити у її задоволенні, а рішення та постанову у справі залишити без змін із наведених у них мотивів.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили господарські суди попередніх інстанцій, 17.12.2007 між Чернігівською міською радою - орендодавцем і ТОВ "Фірма "Хімік" - орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку в м. Чернігові по вул. Примакова для експлуатації торгових рядів за умови знесення кіосків, розташованих біля магазину "Дюна".

За змістом пункту 17 зазначеного договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, на підставі рішення Чернігівської міської ради "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах міста Чернігова, погодження місця розташування об`єктів та надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок" від 21.11.2007 (пункт 213 цього рішення).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0654 га для експлуатації торгових рядів; на ній розташовані торгові ряди (пункти 2, 3, 13 договору оренди від 17.12.2007).

У пункті 6 зазначеного договору сторони обумовили, що цей договір укладено на 10 років; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавцеві про намір продовжити його дію.

У листі від 18.07.2017 № 2 ТОВ "Фірма "Хімік" просило Чернігівського міського голову продовжити термін оренди земельної ділянки загальною площею 0,0654 га по вул. Ринковій у місті Чернігові для обслуговування торгових рядів ринку "КОЗАК" строком на 10 років.

Згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 30.11.2017 № 25/VII-35 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам" поновлено до 23.05.2018 договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:032:0120, площею 0,0654 га, розташованої по вул. Ринковій для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (для експлуатації торгових рядів).

На підставі цього рішення 18.12.2017 укладено додаткову угоду до договору оренди від 17.12.2007, якою, зокрема, визначено строк оренди до 23.05.2018.

У подальшому у листі від 21.03.2018 № 10 ТОВ "Фірма "Хімік" просило Чернігівського міського голову продовжити термін оренди зазначеної земельної ділянки на 10 років.

Питання поновлення ТОВ "Фірма "Хімік" договору оренди від 17.12.2007 розглядалося на сесії міської ради, але на набрало необхідної кількості голосів і було знято з розгляду.

02.05.2018 ТОВ "Фірма "Хімік" повторно подало заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки, в якому наголосило, що на такій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна площею 306,8 м2, належний ТОВ "Фірма "Хімік", що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21.04.2015.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за ТОВ "Фірма "Хімік" зареєстровано об`єкт нерухомого майна: навіс над торговими рядами, загальною площею 306,8 м2 по вул. Примакова, (вул. Ринкова), 1, в м. Чернігові ; дата державної реєстрації 20.04.2015, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: 36509213, виданий 21.04.2015 реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 621757174101.

Суди попередніх інстанцій також установили, що реєстраційну службу Чернігівського міського управління юстиції, державний реєстратор якої здійснив реєстраційні дії і видав свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 21.04.2015, припинено в результаті ліквідації за рішенням засновників 03.03.2016.

4.3. Вважаючи, що у державного реєстратора не було законних підстав для реєстрації права власності на навіс над торговими рядами за відповідачем і видачі свідоцтва про право власності, Чернігівська міська рада звернулася із позовом у цій справі, в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстарота про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.04.2015, визнати недійсним свідоцтво про право власності від 21.04.2015 на навіс над торговими рядами загальною площею 306,8 м2, розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Примакова, буд. 1.

4.4. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх повністю.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Колегія суддів вважає, що оскаржені рішення і постанову необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду із таких підстав.

5.2. У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує у позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було би задовольнити позовні вимоги. Тобто сторонами у судовому процесі є суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, під час вирішення цього спору господарські суди повинні були достеменно дослідити та з`ясувати, зокрема, зміст, характер права та охоронюваного законом інтересу, за захистом якого позивач у цьому випадку звернувся до господарського суду, тобто на захист якого саме порушеного права (інтересу) позивач подав цей позов; дослідити дійсні права сторін стосовно предмета спору, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову, чого не урахували суди попередніх інстанцій.

Зазначивши, що оформлення за ТОВ "Фірма "Хімік" права власності на спірний навіс над торговими рядами порушує права позивача на земельну ділянку, попередні судові інстанції такого свого висновку належним чином не аргументували, не зазначили, якими саме дослідженими доказами це підтверджується, на чому ґрунтується, як того вимагають положення статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України.

5.3. Водночас згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 2 статті 331 зазначеного Кодексу право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права власності на спірне майно і видачі оспорюваного свідоцтва про право власності) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у відповідній редакції) передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою (стаття 19 цього Закону (у відповідній редакції)).

Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 04.09.2018 № 915/127/18, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 № 915/127/18 зазначено, що у разі, коли суд установить, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права відповідачем є не суб`єкт державної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

Проте господарські суди попередніх інстанцій помилково не врахували наведеного, вирішуючи цей спір; питання стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права у зазначеній частині (щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень), як і склад учасників справи, залишилися поза увагою господарських судів.

5.4. З огляду на викладене висновки господарських судів про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 236 цього Кодексу законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.2. Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржені у справі судові рішення необхідно скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, а касаційну скаргу - частково задовольнити.

7. Розподіл судових витрат

7.1. У зв`язку зі скасуванням оскаржених рішення і постанови у справі та передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат здійснюватиме господарський суд, який прийматиме рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2018 у справі № 927/509/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

В. А. Зуєв