ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. Справа№ 910/4919/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Буравльова С.І.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Конопля А.М. довіреність № 408/112-8 від 05.06.19

від відповідача: Ковальчук І.В. довіреність № 220/512/Д від 03.12.18

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 р.

у справі № 910/4919/19 (суддя В. В. Джарти)

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до 1. Міністерства оборони України

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 111 885 073,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Антонов" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1, Міністерство) про стягнення 111 885 073,82 грн безпідставно набутих коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Державним підприємством "Антонов" були виконані роботи, передбачені укладеним між сторонами Державним контрактом №07-01 від 02.04.2001, на всю суму сплаченого відповідачем авансу, у зв`язку з чим позивачем безпідставно було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 111 885 073,82 грн в якості повернення авансового платежу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 року у справі № 910/4919/19 позов Державного підприємства "Антонов" до Міністерства оборони України та Державної казначейської служби України про стягнення 111 885 073,82 грн задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства "Антонов" 111 885 073,82 грн (сто одинадцять мільйонів вісімсот вісімдесят п`ять тисяч сімдесят три гривні 82 копійки) безпідставно набутих коштів та 672 350,00 грн (шістсот сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят гривень 00 копійок) судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 року №910/4919/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов`язати Державну казначейську службу України повернути Державному підприємству "Антонов" кошти у сумі 111 885 073,82 грн. із державного бюджету України.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019 р. апеляційну скаргу Міністерства оборони України передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 року відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 23.10.2019 року.

02.10.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 року у справі № 910/4919/19 без змін.

Розпорядженням № 09.1-08/4254/19 Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2019 р. для розгляду справи № 910/4919/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 року справу №910/4919/19 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У судовому засідання 23.10.2019 року оголошено перерву по справі №910/4919/19 до 20.11.2019р.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Встановлено, що в судове засідання 22.11.2019р. представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

02.04.2001 між Київським державним авіаційним заводом "АВІАНТ" (надалі - Виконавець) та Міністерством оборони України (далі - Замовник) було укладено Державний контракт з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01.

Додатковою угодою № 3 від 14.09.2004 р. до Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 останній викладено в новій редакції.

Пунктом 1.1. зазначеного Контракту встановлено, що Виконавець зобов`язується протягом 2001-2006 роках виготовити та поставити Замовнику продукцію (два військово-транспортних літаки Ан-70) у кількості та терміни, зазначені у Відомості постачання, що додається до цього контракту та є його невід`ємною частиною (додаток № 1 до Контракту), а замовник поетапно, згідно Графіку виготовлення літаків, прийняти та оплатити цю продукцію.

Державне підприємство "Київський авіаційний завод "Авіант", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 453, входило до сфери управління Міністерства промислової політики України та згідно з наказом Мінпромполітики України від 01.07.2009 № 476 припинено шляхом реорганізації - приєднання його до Державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова", з огляду на що до Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 було внесено відповідні зміни (Додаткова угода № 13 від 15.07.2010).

Відповідно до акту звіряння розрахунків між ДП "Антонов" та Міністерством оборони України за виконані роботи, згідно з Державним контрактом від 02.04.2001 № 07-01, станом на 01.01.2012 відповідачем сплачено грошові кошти в розмірі 331 443 310,10 грн та прийнято від позивача роботи на 219 558 236,28 грн.

Міністерство оборони України листом № 247/5/18 від 03.01.2013 вимагало від ДП "Антонов" повернення наданого авансу у сумі 111 885 073,82 грн, які, на думку Міністерства, були спрямовані Підприємством не на виготовлення літаків, а на підготовчі роботи з такого виготовлення, які повинно було фінансувати Міністерство промислової політики України, а не відповідач.

ДП "Антонов" не погоджувалося з вимогою Міністерства оборони України про повернення авансу тому, що грошові кошти в розмірі 331 443 310,10 грн, в тому числі і спірні 111 885 073,82 грн, були використанні Підприємством виключно для виконання своїх обов`язків за Державним контрактом з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2013 до Господарського суду міста Києва Міністерство оборони України подало позовну заяву в якій просило стягнути з Державного підприємства "Антонов" на користь Міністерства оборони України 111 885 073, 82 грн основного боргу, 20 363 083, 43 грн - пені за порушення строків виконання робіт, 7 831 955,16 грн - штраф за прострочення виконання робіт понад 30 днів, 20 363 083,43 грн - пені за порушення строків надання звітних документів за використання авансу, 667 757,97 грн - збитків від інфляції, 3 218 611,71 грн - три проценти річних, за період з 15.01.2013 по 31.12.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/24853/13 від 22.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства "Антонов" на користь Міністерства оборони України 111 885 073,82 грн основного боргу, 20 363 083,43 грн пені за порушення строків виконання робіт, 7 831 955,16 грн штрафу, 20 363 083,43 грн пені за порушення строків надання звітних документів за використання авансу, 667 757,97 грн збитків від зміни індексу інфляції, 3218611,71 грн - 3% річних та 68 820,00 грн судового збору.

Відповідно до платіжного доручення № 725 від 21.04.2016 ДП "Антонов" перерахував Міністерству оборони України грошові кошти в сумі 111 885 073,82 грн з призначенням платежу "Повернення попередньої оплати за Державним контрактом від 02.04.2001 № 07-01, згідно Акту звірки розрахунків від 30.01.12 р. та листа МОУ № 247/5/2769 від 11.04.16р., в т. ч. ПДВ 18 647 512,30 грн.".

Постановою Верховного Суду від 14.03.2018 вищевказані судові рішення у справі № 910/24853/13 скасовані, а справу скеровано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №910/24853/13, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 та постановою Верховного Суду від 28.11.2018 у позові Міністерства оборони України до Державного підприємства "Антонов" про стягнення 164 329 565,52 грн було відмовлено.

Судами було зроблено висновок, що Державним підприємством "Антонов" були виконані роботи за Державним контрактом від 02.04.2001 №07-01 на суму 331 443 310,10 грн з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позову.

З огляду на те, що платіжним дорученням № 725 від 21.04.2016 ДП "Антонов" повернуло Міністерству оборони України 111 885 073,82 грн в останнього виникла заборгованість на вказану суму перед Підприємством.

01.04.2019 ДП "Антонов" направив на адресу Міністерства оборони України лист №126/4265-19 від 01.04.2019 з вимогою протягом 7 днів сплатити на користь позивача 111 885 073,82 грн.

Зазначена вимога була отримана відповідачем 02.04.2019, але залишена Міністерством без виконання. Вказані обставини стали підставою звернення із даним позовом до суду, в межах якого Підприємство, посилаючись на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить стягнути з відповідача-1 111 885 073,82 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги, доводи апелянта спрямовані на перегляд судових рішень у справі № 910/24853/13. Також, відповідач-1 зазначив, що 28.04.2016 грошові кошти у розмірі 111 885 073,82 грн були повернуті до Державного бюджету згідно платіжного доручення 248/413 від 25.04.2016. Так, Міністерство зазначає, що відсутність вказаних грошових коштів на рахунку відповідача 1 унеможливлює стягнення з нього спірної грошової суми.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 статті 11 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2016 на підставі платіжного доручення № 725 ДП "Антонов" перерахував Міністерству оборони України грошові кошти у розмірі 111 885 073,82 грн. Вказані дії позивача були обґрунтовані тим, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/24853/13 від 22.10.2014, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017, набрало законної сили та в силу приписів чинного законодавства є обов`язковим до виконання.

У подальшому, вказані судові рішення були скасовані судом касаційної інстанції. Тобто, зазначене є підставою стверджувати, що обов`язок Підприємства щодо сплати грошових коштів у розмірі 111 885 073,82 грн на користь Міністерства, який ґрунтувався на судових рішеннях, припинився. Таким чином, у Міністерства виник обов`язок повернути Підприємству такі грошові кошти, оскільки 111 885 073,82 грн були отримані відповідачем-1 за відсутності на те правової підстави.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна видокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: - набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); - набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошові кошти у розмірі 111 885 073,82 грн, перераховані позивачем Міністерству згідно платіжного доручення № 725, підлягають поверненню Підприємству.

Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано той факт, що кошти отримані у добровільному порядку від ДВ «Антонов» були перераховані до державного бюджету України і стягнення у 2019р. цих коштів з відповідача-1 є подвійним та безпідставним стягненням. Отже на думку апелянта, ці кошти підлягають поверненню саме із державного бюджету України, а не з поточних рахунків Міністерства оборони України на 2019р.

З даним твердження апелянта, колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Рішеннями судів усіх інстанцій у справі и№ 910/24853/13 було встановлено, що між Міністерством оборони України та ДП «Антонов» існували правовідносини, які виникли за Державним контрактом з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 від 02.04.2001р.

Крім того, Державна казначейська служба не є стороною Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01 від 02.4.2001р., а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача-2 грошових коштів.

Разом з цим, апелянтом не надано суди жодних пояснень в чому саме полягає подвійне стягнення, оскільки інших позивачів (стягувачів) щодо цієї суми не існує. Також, не зазначив які правові підстави для повернення грошових коштів із державного бюджету України, а не з поточних рахунків Міністерства оборони

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з місцевим судом щодо правомірного задоволення позовних вимог, оскільки сума, яка має бути повернена позивачу у розмірі 111 885 073,82 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Міністерство на момент не надало документи, які свідчили би про наявність достатніх правових підстав для утримання ним вказаної суми.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи Міністерства, які ґрунтуються на тому, що спірні грошові кошти були ним перераховані до Державного бюджету України, що унеможливлює їх повернення позивачу. Так, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України. Міноборони України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони. Водночас, Міністерство оборони України є самостійною юридичною особою.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача 1 не виправдовує бездіяльність Міністерства щодо неповернення суми спірних грошових коштів. Такий висновок суду зроблений з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Відповідачем-1 не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Антонов" підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019р. у справі № 910/4919/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.08.2019р. у справі № 910/4919/19 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Міністерство оборони України.

3. Матеріали справи № 910/4919/19 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 05.12.2019р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.І. Буравльов