ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року

Львів

№ 857/10849/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

за участю представника позивача Панасюка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2019 року , прийняте суддею Логвинюк І.М. о 13 годині 40 хвилині у місті Ковелі, повний текст складений 19.08.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти з обслуговування м.Ковеля Управління патрульної поліції у Волинській області Лаврової Людмили Олександрівни, Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

встановив :

ОСОБА _1 звернувся з адміністративним позовом до поліцейського роти з обслуговування м.Ковеля Управління патрульної поліції у Волинській області Лаврової Людмили Олександрівни, Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №396279 від 11.07.2019 року.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2019 року позов задоволено частково: скасовано постанову серії НК № 396279 від 11.07.2019 року; справу про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП надіслано на новий розгляд посадовій особі – суб`єкту владних повноважень УПП у Волинській області. В решті позову - відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідач приймаючи постанову про порушення двох пунктів ПДР (п.31.3 п.п. «б» та п.31.4.3 п.п. «а») не застосував ст.36 КУпАП, в якій зазначено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Відкинуто доводи сторони позивача, що за наявності Міжнародного сертифікату техогляду не вимагається Протоколу про проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу.

Отже, оскільки у постанові не вказано, яке рішення прийнято за п.31.4.3 п.п. «а» ПДР, тому слід скерувати матеріали на новий розгляд.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом не звернута увага, що підставою для зупинки транспортного засобу було те, що не горіла права фара ближнього світла, коли забороняється експлуатація транспортного засобу, якщо не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла (п.п.31.4.3 «в» ПДР України).

Відтак, оскільки позивач порушення правил дорожнього руху не вчинив, то підстав для зупинки транспортного засобу не було.

Крім того, Міжнародний сертифікат технічного огляду є належним документом, а Протокол перевірки технічного стану, який вимагалось, може бути альтернативою.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №396279 від 11.07.2019 року на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Із постанови вбачається, що 11.07.2019 року о 19 год. 35 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом із технічною несправністю, а саме, не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла, при перевірці документів водій не мав при собі протоколу технічного огляду, а сам керував транспортним засобом, що підлягає технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п.п.31.3 «б» та 31.4.3 «в» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП.

Відповідно до змісту п. 31.3 пп «б» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно із п. 31.4.3 пп «в» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Однак, як вбачається із оскаржуваної постанови, позивач вчинив два правопорушення, однак адміністративне стягнення накладено лише за одне, що суперечить вимогам ст. 36 КУпАП.

З приводу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю пройшов такий контроль.

Статтею 35 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Відповідно до положень цієї статті обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України.

В положеннях статті 37 Закону України «Про дорожній рух» визначенні підстави для заборони експлуатації транспортних засобів.

Згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ст.1 Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, затвердженої Указом Президента № 159/2006 від 28.02.2006 року, договірні сторони приймають правила щодо періодичності технічних оглядів колісних транспортних засобів, зареєстрованих або допущених до експлуатації на їхній території і на взаємній основі визнають огляди, які поводяться до цих Правил.

В Україні Віденську Угоду 1997 року було затверджено Указом Президента України від 28 лютого 2006 року № 159/2006, а набула чинності зазначена Угода в Україні з 18 березня 2007 року.

З метою виконання Україною Віденської Угоди 1997 року Міністерство транспорту і зв`язку України затвердило наказ від 09.01.2009 року № 8 «Про заходи щодо забезпечення виконання Віденської Угоди 1997 року».

Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до п. 18 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів № 137 від 30.01.2012 року (надалі - Порядок №137 від 30.01.2012 року) перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки. У разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.

Положеннями п. 19 зазначеного Порядку №137 від 30.01.2012 року визначено, що якщо протокол перевірки технічного стану застосовується як альтернатива Міжнародному сертифікату технічного огляду (на вимогу замовника), його видають акредитовані згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» виконавці відповідно до Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів із зазначенням у протоколі слів такого змісту: «Міжнародний технічний огляд проведено».

Тобто, положення п. 19 зазначеного Порядку №137 від 30.01.2012 року визначають застосування протоколу перевірки технічного стану як альтернативи Міжнародному сертифікату технічного огляду та не містить приписів щодо неможливості використання Міжнародного сертифікату технічного огляду, виданих акредитованими згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» виконавцями відповідно до Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів.

Згідно з п.1 ст.247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт правопорушення .

Відповідачем не надано до суду взагалі будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП, що не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Також колегія суддів звертає увагу, що Міжнародний сертифікат техогляду №UA 989410 від 10.05.2019 року, наявний у матеріалах справи (а.с.9) підтверджує проходження технічного огляду автомобіля Iveco Dally 70C17.

Таким чином, суть адміністративного правопорушення, зазначена в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №396279 від 11.07.2019 року не відповідає об`єктивній стороні правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, оскільки згідно ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в певній частині, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2019 року у справі №159/4161/19 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №396279 від 11 липня 2019 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя

І. М. Обрізко

судді

Л. П. Іщук

Т. В. Онишкевич

Повний текст судового рішення складено 04.12.2019 року.