ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

Львів

№ 857/9680/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Глушка І.В., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

за участі прокурора: Гоголь В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Прокуратури Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року (рішення ухвалене о 11:51 хв. у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Шумея М.В., повне судове рішення складено 23.07.2019р.) у справі за позовом Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Національного природного парку "Гуцульщина" до Пістинської сільської ради Косівського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Кутське лісове господарство" про визнання протиправним та нечинним рішення від 17.06.2018 року,-

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Пістинської сільської ради Косівського району про визнання протиправним та нечинним рішення сільської ради від 17.06.2018 "Про діяльність НПП "Гуцульщина" на території Пістинської сільської ради, в якому просить: визнати протиправним та нечинним рішення шістнадцятої сесії сьомого демократичного скликання Пістинської сільської ради від 17.06.2018 "Про діяльність НПП "Гуцульщина".

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Пістинська сільська рада прийнявши рішення від 17.06.2018 про припинення господарської діяльності НПП "Гуцульщина" на території Пістинської сільської ради та розпорядившись природними ресурсами НПП "Гуцульщина", вийшла за межі повноважень, всупереч вимог статті 53 Закону та статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки вирішення зазначених питань є прерогативою Президента України. Водночас Пістинська сільська рада Косівського району, прийнявши рішення від 17.06.2018 в частині передачі охорону лісу території НПП "Гуцульщина" до ДП "Кутське лісове господарство" явно перевищила свої законодавчо визначені повноваження, оскільки орган місцевого самоврядування не в праві передавати повноваження щодо охорони території НПП "Гуцульщина" іншій державній установі. Просив позов задоволити.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржила Прокуратура Івано-Франківської області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Як на доводи апеляційної скарги, апелянт вказує, зокрема, на те, що посилання суду першої інстанції на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2019 року справі є безпідставне, адже воно жодним чином не стосується НПП «Гуцульщина», даним рішенням парк не зобов`язували вчинити дії, передати землю, лісові ресурси чи інше виконати певний комплекс заходів по охороні об`єкту природно-заповідного фонду. Такий обов`язок, на підставі рішення господарського суду виник у ДП «Кутське лісове господарство» на території, яка перебуває у його постійному користуванні, на яку в останнього відсутній виготовлений та затверджений у встановленому законом порядку державний акт на право постійного користування землями лісового фонду, як і відсутній затверджений проект формування території.

В судовому засіданні проведеному у режимі відеоконференції представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення суду та позовні вимоги задоволити в повному обсязі, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апелянта безпідставними а рішення суду першої інстанції законним та просить залишити його без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликався на положення ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким визначено, що акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Також, судом першої інстанції взято до уваги як рішення Господарського суду від 03.01.2019 у справі за позовом Пістинської сільської ради до ДП «Кутське лісове господарство» про зобов`язання відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача (справа № 909/741/18), та зроблено висновок про законність вимоги сільської ради про передачу ДП «Кутське лісове господарство» земель природно-заповідного фонду, які перебували під охороною національного природного парку.

Однак, такі висновки суду першої інстанції на думку апеляційного суду не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, не враховують доводи позивачів та суперечать наявним в матеріалах справи документальним доказам, покликаючись на наступне.

Оскаржуваним рішенням Пістинської сільської ради від 17.06.2018 «Про діяльність НПП «Гуцульщина» на території Пістинської сільської ради» вирішено:

- призупинити будь-яку господарську діяльність НГІГІ «Гуцульщина» з 18.06.2018 року на території Пістинської сільської ради;

- зобов`язано НПП «Гуцульщина» передати під охорону лісу на території Пістинської сільської ради ДП «Кутське лісове господарство» до 01.07.2018 року;

- створити комісію по передачі під охорону лісу.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що Указом Президента України «Про створення національного природного парку «Гуцульщина» від 14.05.2002 № 456 створено на території Косівського району Національний природний парк «Гуцульщина», який підпорядковано Міністерству екології та природних ресурсів України.

Даним указом установлено площу земель Національного природного парку «Гуцульщина» в розмірі 32 271 га, яким надано статус земель природно-заповідного фонду, в тому числі 7 606 гектарів земель, що мають бути надані йому в постійне користування, та 24 665 гектарів земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Створена на підставі Указу Президента України юридична особа - Національний природний парк «Гуцульщина» у відповідності до положень ст. 81 Цивільного кодексу України відноситься до юридичної особи публічного права, порядок утворення та правовий статус якої встановлюється Конституцією України та Законом.

Відтак, прийняттям такого рішення органом місцевого самоврядування порушені вимоги ст. 413 Господарського кодексу України, якою визначено, що господарська діяльність на об`єктах природно-заповідного фонду України здійснюється відповідно до вимог правового режиму цих територій та об`єктів, встановлених законом та іншими законодавчими актами.

Згідно ст.53 Закон України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон) рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Відповідно до ст. 12 Закону управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Таким чином, провівши аналіз чинного законодавства, апеляційний суд вважає, що управління національними природними парками та прийняття рішень щодо їх діяльності не входить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Відповідними повноваженнями у сфері створення та ліквідації об`єктів природно-заповідного фонду наділений Президент України, який згідно ст. 106 Конституції України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Повноваженнями в сфері діяльності та управління об`єктами природно- заповідного фонду згідно вимог законодавства наділено відповідно Міністерство екології та природніх ресурсів України та спеціальні адміністрації, а не сільські ради.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, судом першої інстанції не враховано відсутність повноважень органу місцевого самоврядування на втручання у господарську діяльність юридичної особи публічного права та розпорядження землями та природними ресурсами об`єкту природно- заповідного фонду.

За таких обставин, Пістинська сільська рада при прийнятті оскаржуваного рішення про припинення діяльності НПП «Гуцульщина» вийшла за межі своїх повноважень, а суд першої інстанції не врахував норми діючого законодавства, чим допустив їх неправильне застосування, що призвело в свою чергу до прийняття поспішного судового рішення.

На виконання Указу Президента України та наказу Міністерства екології та природних ресурсів № 315 від 14.08.2002 Державним підприємством «Кутське лісове господарство» передано у постійне користування НПП «Гуцульщина» лісовий фонд загальною площею 21 562 га землі, з яких 6 790 га - з вилученням, що підтверджується актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 23.08.2002, затвердженого Міністром екології та природніх ресурсів України. Крім того, директором ДГІ «Кутське лісове господарство», на виконання вказаних вище указу Президента України та указу Міністерства екології та природних ресурсів, в межах повноважень підписано нотаріально засвідчену заяву про припинення права користування у ДГІ «Кутське лісове господарства».

З часу прийняття Указу Президента України «Про створення Національного природного парку «Гуцульщина» територіям, які включені до складу НІШ «Гуцульщина» надано статус природно-заповідного фонду України.

Законом України від 21.02.2010 № 1826-У «Про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» статтю 7 Закону доповнено новою частиною такого змісту: межі територій та об`єктів природно- заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Проект організації НІІГІ «Гуцульщина» розроблений у 2009 року та затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 05.10.2010 за № 442.

Відтак, Національний природній парк «Гуцульщина» на законних підставах здійснює свою господарську діяльність, пов`язану із збереженням, відтворенням і раціональним використанням типових та унікальних природних комплексів Покутських Карпат, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення, в тому числі з використання земель природно-заповідного фонду та природних ресурсів на території Пістинської сільської ради.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно- освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Пунктом 2.2 положення про Національний природній парк «Гуцульщина», який затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 271 від 17.07.2002 передбачено, що основним завданням парку є збереження та відтворення цінних природніх та історико-культурних комплексів та природніх об`єктів Покутських Карпат, включаючи підтримання та забезпечення екологічної природної рівноваги в регіоні.

Пунктом 4 ст. ст. 83 Земельного кодексу України наведені підстави набуття територіальними громадами землі у комунальну власність.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в тому числі земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-УІ (далі - Закон № 5245- УІ від 06.09.2012), який набрав чинність 01.01.2013р.

Згідно п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 5245-УІ від 06.09.2012 у державній власності залишаються землі, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.

Таким чином, оскільки НПГІ «Гуцульщина» є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою та згідно проект організації НПГІ «Гуцульщина» є постійним користувачем земельної ділянки природно-заповідного фонду, яка згідно вищевказаних норм Закону відноситься до земель державної форми власності, Пістинська сільська рада була не уповноважена на прийняття рішення про зобов`язання НПП «Гуцульщина» передати під охорону лісу на території Пістинської сільської ради ДП «Кутське лісове господарство».

Відповідно до статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Згідно ч. 5 ст. 53 вказаного Закону території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Таким чином, положення, визначені вказаними нормами діючого законодавства, вказують, що Пістинська сільська рада не вправі визначати, які землі природно- заповідного фонду можуть перебувати під охороною НПП «Гуцульщина» та ДП «Кутське лісове господарство», а відповідно і не уповноважена делегувати повноваження в сфері охорони природніх ресурсів, земель природно- заповідного фонду від одного підприємства іншому.

Також, апеляційний суд вкотре наголошує про безпідставність посилання суду першої інстанції на рішення Господарського суду від 03.01.2019р. у справі за позовом Пістинської сільської ради до ДП «Кутське лісове господарство» про зобов`язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача (справа № 909/741/18) та ст. 78 КАС України в частині законності рішення сільської ради щодо передачі ДП «Кутське лісове господарство» земель природно- заповідного фонду, які перебували під охороною національного природного парку.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Згідно ст.139 КАС України понесені апелянтом - Прокуратурою Івано-Франківської області судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги Прокуратури Івано-Франківської області являються підставними і обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Прокуратури Івано-Франківської області – задоволити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року у справі №0940/1703/18 – скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Пістинської сільської ради від 17.06.2018р. «Про діяльність НПП «Гуцульщина» на території Пістинської сільської ради».

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя

В. З. Улицький

судді

І. В. Глушко

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 04.12.2019р.