П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 495/1294/13-а

Головуючий в 1 інстанції: Боярський О.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення про відмову у призначені пенсії, зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», -

В С Т А Н О В И В:

20.02.2013 року, позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії, передбаченої ст. 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; скасувати рішення відповідача від 23.01.2013 року № 7; зобов`язати відповідача здійснити призначення пенсії з моменту звільнення з військової служби у порядку, визначеному п. б ч. 1 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року, позов ОСОБА_1 був задоволений (т. 1 а.с. 34-39, 69-73).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.09.2016 року (т. 1 а.с. 138-142) частково задоволено касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області; постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.07.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги (т. 1 а.с. 177-182) та просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії, передбаченої ст. 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- скасувати рішення відповідача від 23.01.2013 року № 7 про відмову у призначені пенсії по інвалідності, яка настала в період проходження військової служби;

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію по інвалідності, яка настала 12.09.2012 року під час проходження військової служби, з моменту звільнення з військової служби, а саме з 07.11.2012 року, у порядку, визначеному п. б ч. 1 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обґрунтування уточненого позову вказав, що 07.11.2012 року його було звільнено з військової служби (виключено зі списків особового складу) за п. г) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі.

12.09.2012 року позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, тобто до звільнення з військової служби, а 13.12.2012 року - подано заяву до відповідача про призначення пенсії по інвалідності, у призначені якої було відмовлено. Про відмову у призначені пенсії позивача поінформовано листом від 30.01.2013 року № 424/05. Підставою для відмови у призначенні пенсії вказано встановлення МСЕК інвалідності третьої групи внаслідок загального захворювання.

Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки інвалідність встановлена під час проходження військової служби, а погіршення стану здоров`я пов`язано із проходженням військової служби, що підтверджується Актом про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби від 06.02.2012 року №11, а також витягом № 353 від 16.12.2013 року з протоколу № 28 від 13.12.2013 року засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень та травм у колишнього військовослужбовця, відповідно до якого захворювання пов`язані з проходженням військової служби.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2017 року (т. 1 а.с. 197-202) позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції від 17.01.2017 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу (т. 1 а.с. 207-208), в якій просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року (т. 1 а.с. 228-231) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу (т. 1 а.с. 237-240).

Постановою Верховного Суду від 24.08.2019 року (т. 2 а.с. 8-13) касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою від 25.10.2019 року справу прийнято до провадження П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Так, оскаржуючи постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2017 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в обґрунтування доводів апеляційної скарги (т. 1 а.с. 207-208), зазначило, що групи, причини інвалідності та час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, залежно від ступеня втрати здоров`я інвалідність поділяється на три групи, а причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, чи захворювання, пов`язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов`язків військової служби.

Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що при поданні документів про призначення пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до документів доданих до заяви був наданий акт огляду МСЕК від 17.09.2012 року, в якому зазначена причина інвалідності «загальне захворювання».

Саме за таких підстав, пенсійний орган дійшов висновку, що позивач не набув права на призначення пенсії по інвалідності, передбаченого ч. 2 ст. 1 та ст. 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зазначена обставина, на думку апелянта, протиправно не була врахована судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваної постанови від 17.01.2017 року.

ОСОБА_1 подав письмові пояснення, в яких послався на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції.

Сторони належним чином повідомлення про дату час та місце судового розгляду справи (а.с. 61, 62-64), апелянт подав заяву про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 73-75)

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 31.07.2001 року перебував на військовій службі у Збройних Силах України, а з 27.07.2006 року проходив військову службу у Державній прикордонній службі України на посаді помічника начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону з правової роботи - начальника групи правового забезпечення (т. 2 а.с. 40).

Відповідно до витребуваних апеляційним судом додаткових доказів, 14.01.2013 року Адміністрація Дрежприкордонслужби України листом за вих. №0.11-309/0/6-13 направила до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документи для призначення пенсії по інвалідності звільненому з військової служби ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 35).

До зазначеного листа були додані такі документи:

- подання про призначення пенсії № 11/ПВ-5839 від 10.01.2013 року (т. 2 а.с. 36), в якому вислуга років розрахована станом на 01.08.2012 року;

- заява ОСОБА_1 від 13.12.2012 року про призначення пенсії по інвалідності (т. 2 а.с. 37), в якій, окрім іншого зазначено, що на час подання заяви він працює;

- витяг з наказу начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону (І категорії) Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України м. Білгород-Дністровський (т. 1 а.с. 7, т. 2 а.с. 37 - зворот), відповідно до якого ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу загону з 01.08.2012 року;

- копія акту № 11 затвердженого 22.06.2012 року про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби (т. 1 а.с. 9-11, т. 2 а.с. 38-39);

- розрахунок вислуги років на пенсію (т. 2 а.с. 40-41), відповідно до якого вислуга років розрахована з 31.07.2001 року по 01.08.2012 року, та в якому зазначено, що в період з 24.12.2010 року по 16.03.2012 року позивач обіймав посаду помічника начальника загону з правової роботи - начальника групи правового забезпечення 25 прикордонного загону південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а в період з 16.03.2012 року по 01.08.2012 року перебував у розпорядженні начальника Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України;

- копія рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.04.2011 року у справі № 2о-174/11 (т. 2 а.с. 42);

- грошовий атестат від 11.12.2012 р. № 151 (т. 2 а.с. 43) з додатком - довідкою про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії (т. 2 а.с. 44);

- копія паспорта (т. 2 а.с. 45-46);

- копія картки платника податків (т. 2 а.с. 47);

- картка реквізитів в АТ «Ощадбанк» (т. 2 а.с. 48);

- копія виписки з акта огляду МСЕК серії 10ААА № 956110 від 17.09.2012 року (т. 1 а.с. 8, 67, т. 2 а.с. 49).

Відповідно до копії рішення № 7 від 23.01.2013 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії (т. 1 а.с. 12, т. 2 а.с. 34).

Підставою для відмови у призначенні пенсії зазначено відсутність обставин, вказаних у ст. 18 та ст. 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки обласною МСЕК №1 встановлена інвалідність третьої групи внаслідок загального захворювання.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду. В позовній заяві, поданій 20.02.2013 року позивач зазначав, що був звільнений з військової служби 01.08.2012 року та на підтвердження чого надав копію витягу з наказу начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону (І категорії) Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України м. Білгород-Дністровський (т. 1 а.с. 7). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що інвалідність встановлена 12.09.2012 року тобто у строк протягом трьох місяців після звільнення зі служби внаслідок захворювання, а той факт, що захворювання виникло в період проходження служби підтверджується Актом спеціального розслідування, на підтвердження чого додав копії акту по нещасний випадок та копію медичної характеристики від 01.08.2012 р. (т. 1 а.с. 13-14). Постановою суду першої інстанції від 16.07.2013 року - позов був задоволений (т. 1 а.с. 34-39).

В подальшому, при апеляційному розгляді справи, ОСОБА_1 у заяві до Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2013 року (т. 1 а.с. 52-54) стверджував, що був звільнений з військової служби (виключений зі списків особового складу) з 07.11.2012 року та на підтвердження чого надав копію витягу з послужного списку (т. 1 а.с. 55), відповідно до якого в період з 16.03.2012 року по 07.11.2012 року перебував у розпорядженні начальника Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України.

Також до заяви до Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2013 року ОСОБА_1 додав заяву адресовану Центральній військово-лікарській комісії Держприкордонслужби України від 12.11.2013 року про встановлення причинного зв`язку хвороби з проходженням військової служби (т. 1 а.с. 56-58).

21.01.2014 року ОСОБА_1 у судовому засіданні надав Одеському апеляційному адміністративному суду:

- копію витягу від 16.12.2013 р. № 353 з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень та травм у колишнього військовослужбовця (протокол № 28 від 13.12.2013 року) (т. 1 а.с. 65);

- копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.09.2013 року серії 10ААВ № 577695, відповідно до якої позивачу підтверджена третя група інвалідності та зазначена причина інвалідності - загальне захворювання (т. 1 а.с. 66).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.09.2016 року судові рішення суду першої та апеляційної інстанції були скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд (т. 1 а.с. 138-142).

При новому розгляді справи судом першої інстанції, позивач подав уточнений позов (т. 1 а.с. 177-182), в якому стверджував про звільнення з військової служби (виключення зі списків особового складу), саме з 07.11.2012 року (т. 1 а.с. 183) та встановлення інвалідності в період проходження військової служи - 12.09.2012 року, а той факт, що настання хвороб виникло виключно під час проходження військової служби та стало підставою для встановлення групи інвалідності, підтверджено висновком Центральної військово-лікарської комісії, затвердженим протоколом комісії № 28 від 13.12.2013 року (т. 1 а.с. 185).

Додатково, на підтвердження факту звільнення з військової служби саме з 07.11.2012 року, позивач надав до суду копію відповіді Білгород-Дністровського прикордонного загону південного регіонального управління Прикордонної служби України № 11/Х-100 від 26.10.2016 року, про надання довідки про грошове забезпечення з січня 2007 року по листопад 2012 року (т. 1 а.с. 186, 187-188).

Постановою від 17.01.2017 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області задовольнив позов ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 197-2002)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходів з того, що під час проходження військової служби стан здоров`я позивача погіршувався. За результатами лікування та обстеження МСЕК 12.09.2012 року позивачу встановлена третя група інвалідності, а з 07.11.2012 року він звільнений з військової служби. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки між датою звільнення та встановлення інвалідності часового розриву не встановлено, а матеріалами справи підтверджено встановлення третьої групи інвалідності у час проходження військової служби, у позивача наявні умови для призначення пенсії у порядку визначеному ст. 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому, відхиляючи доводи відповідача проте, що встановлена на час виникнення спірних правовідносин, інвалідність не пов`язана з проходженням військової служби, суд першої інстанції послався на те, що інвалідність встановлена саме в період проходження військової служби, а громадянин не може бути обмежений в правах через неналежне виконання державним сектором регулювання правовідносин з громадянами.

Також, зобов`язуючи призначити позивачу пенсію з 07.11.2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що заява про призначення пенсії сформована позивачем 13.12.2012 року, затверджена Адміністрацією Держприкордонслужби України, та направлена до відповідача у встановлені строки з наданням всіх необхідних документів для призначення позивачу пенсії по інвалідності.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (тут та надалі Закон № 2262-ХІІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - 23.01.2013 року, дата прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною 1 ст. 1-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч. 3 ст. 1-1 Закону № 2262-ХІІ).

За приписами ст. 10 Закону № 2262-ХІІ призначення і виплати пенсій за цим законом здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ, військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Умови призначення пенсії по інвалідності встановлені статтею 18, питання встановлення інвалідності - статтею 19, а причини інвалідності - статтею 20 Закону № 2262-ХІІ.

Так, відповідно до ст. 18 Закону № 2262-ХІІ, пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Згідно зі ст. 19 Закону № 2262-ХІІ групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Залежно від ступеня втрати працездатності інваліди поділяються на три групи.

За приписами ст. 20 Закону № 2262-ХІІ залежно від причини інвалідності інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:

а) інваліди війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

б) інші інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Аналіз зазначених статей Закону № 2262-ХІІ дає можливість дійти висновку, що умовою для призначення пенсії по інвалідності за цим законом є такі обставини у сукупності:

1) факт настання інвалідності у певний період, а саме:

- або в період проходження служби,

- або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби,

- або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства;

2) встановлення групи інвалідності (першої, другої або третьої), а також час її настання, що встановлені медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

3) віднесення військовослужбовця - інваліда до певної категорії, залежно від причин інвалідності, а саме:

- інваліди війни;

- інші інваліди з числі військовослужбовців - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Колегія суддів дослідила надані пенсійним органом, на вимогу апеляційного суду, копії документів, які були подані для призначення пенсії ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 35-49) та зазначає таке.

17 січня 2013 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області отримало від уповноваженого структурного підрозділу - Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держприкордонслужби України пакет документів для призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління ПФУ № 3-1 від 31.01.2007 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за № 135/13402.

Надані документи містили заяву ОСОБА_1 від 13.12.2012 року про призначення пенсії по інвалідності.

За змістом подання про призначення пенсії від 10.01.2013 року № 11/ПВ-5839, витягу з наказу по особовому складу № 151 від 01.08.2012 року, розрахунку вислуги років на пенсію, грошового атестату та додатку до нього, - ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу загону з 01.08.2012 року.

Колегія суддів зазначає, що документи, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 саме з 07.11.2012 року Адміністрацією Держприкордонслужби України пенсійному органу не надавались при оформлені та направлені 14.01.2013 року документів для призначення пенсії.

Адміністрацією Держприкордонслужби України серед документів для призначення пенсії, пенсійному органу була надана виписка з акта огляду МСЕК серії 10ААА № 956110 від 17.09.2012 року, відповідно до якої 12.09.2012 року ОСОБА_1 вперше встановлена ІІІ група інвалідності, встановлена причина інвалідності - загальне захворювання.

Також, було додано копію акту № 11 затвердженого 22.06.2012 року про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до якого 06.02.2012 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок: на шляху прямування до місця служби відбулось раптове погіршення стану здоров`я в результаті загострення нейроциркуляторної дистонії по кардіальному типу та настання гіпертензивного кризу. Причиною нещасного випадку зазначено - незадовільні фізичні данні або стан здоров`я.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Державної прикордонної служби України № 333 від 06.05.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 року за № 570/16586 (в редакції наказу від 14.06.2012 року № 450, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2012 року за № 1267/21579), до основних завдань штатної ВЛК, якою є Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, віднесено як визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби, причинного зв`язку захворювань, поранень, травм контузій і каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу у Держприкордонслужбі, так і визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби. При цьому рішення оформлюються протоколом засідання з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Таким чином, військово-медичним документом про стан здоров`я звільненої особи є саме - витяг з протоколу засідання ВЛК з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Відповідно до переліку документів доданих до подання про призначення пенсії №11/ПВ-5839 від 10.01.2012 року (т. 2 а.с. 36 - зворот) до пенсійного органу витяг з протоколу засідання ВЛК з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 - не надавався.

За таких обставин, колегія суддів встановила, що 17.01.2032 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли документи для призначення пенсії ОСОБА_1 , відповідно до яких:

- ОСОБА_1 звільнений з військової служби з 01.08.2012 року,

- інвалідність настала не пізніше трьох місяців після звільнення - 12.09.2012 року,

- ОСОБА_1 вперше встановлена ІІІ група інвалідності за загальним захворюванням з 12.09.2012 року

- відсутні, встановлені чинним законодавством, документи на підтвердження того, що інвалідність настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Оскільки в поданих для призначення пенсії документах були відсутні документи на підтвердження того, що інвалідність настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у межах встановленого десятиденного строку (ст. 49 Закону № 2262-ХІІ) з дня отримання документів - 23.01.2013 року, прийняло правильне рішення № 7 про відмову у призначенні пенсії.

Колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення № 7 від 23.01.2013 року про відмову в призначенні пенсії, оскільки такий висновок ґрунтується на не повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи. Зокрема такого висновку суд першої інстанції дійшов без з`ясування переліку документів, які знаходилися на розгляді у відповідача та без їх дослідження.

Також, апеляційний суд зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що встановлення інвалідності в період проходження військової служби є достатнім для виникнення у військовослужбовця права на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Настання інвалідності, як то під час проходження служби, чи не пізніше трьох місяців після звільнення з військової служби, має відбутись внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби. При цьому захворювання можуть бути і загальними, як у позивача, проте має бути встановлений зв`язок їх настання з проходженням служби, і такий зв`язок встановлюється військово-лікарською комісією та оформлюється протоколом. В той час як подана 14.01.2013 року до пенсійного органу копія акту про нещасний випадок не є належним документом на підтвердження того, що загальне захворювання позивача, яке стало підставою для встановлення інвалідності, пов`язано з проходженням військової служби.

Оскаржуване рішення № 7 від 23.01.2013 року, прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на підставі вивчення наданих Адміністрацією Держприкордонслужби України документів для призначення пенсії ОСОБА_1 , серед яких були відсутніми витяг № 353 від 16.12.2013 року з протоколу ЦВЛК № 28 від 13.12.2013 року та документи, що підтверджують звільнення позивача з 07.11.2012 року.

Апеляційний суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час прийняття оскаржуваного рішення № 7 від 23.01.2013 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не було подано документів, на підставі яких пенсійний орган мав правові підстави призначити позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Також, на час прийняття оскаржуваного рішення № 7 від 23.01.2013 року не існувало рішення з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Таке рішення було прийняте уповноваженою особою - ЦВЛК, 13 грудня 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що з дня отриманні витягу № 353 від 16.12.2013 року з протоколу ЦВЛК № 28 від 13.12.2013 року з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишнього військовослужбовця, позивач не обмежений в праві повторно подати заяву про призначення пенсії по інвалідності, надавши при цьому всі належні документи, зокрема і витяг з протоколу ЦВЛК, і документи, відповідно до яких змінилась дата звільнення з військової служби, які підтверджують його право на таку пенсію. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що оскарження позивачем рішення відповідача № 7 від 23.01.2013 року про відмову в призначені пенсії, не позбавляє позивача права на повторне звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з наданням додаткових документів на підтвердження права на отримання такого виду пенсії. Додатково, колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 03.12.2019 року, позивач пояснив, що з січня 2014 року отримує пенсію по інвалідності.

Також апеляційний суд зазначає про помилковість посилання суду першої інстанції як на норму, на підставі якої позивач має право на отримання пенсії, - на п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою КМУ № 83 від 22.02.1992 року, оскільки зазначена постанова не регулює питання пенсійного забезпечення та втратила чинність 12.12.2009 року на підставі Постанови КМУ № 1317 від 03.12.2009 року.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, при ухваленні судового рішення, а тому, на відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У апелянта відсутні судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 19, 46, 55 Конституції України, ст. ст. 2-11, 72-77, 242, 308, 310, 315, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 317, ст. ст. 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 січня 2017 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення про відмову у призначені пенсії, зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.12.2019 року.

Головуючий суддя

Домусчі С.Д.

Судді

Федусик А.Г. Шляхтицький О.І.