ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2019 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/4687/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Якимовича Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Якимовича Олександра Вікторовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:

- скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 02 жовтня 2019 року № 4094/022-17к про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 вересня 2019 року про призначення пенсії та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 08 січня 1991 року по 01 лютого 2001 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 02 жовтня 2019 року № 4094/022-17к позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Так, відповідачем не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача у 2 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 08 січня 1991 року по 01 лютого 2001 року, оскільки надана позивачем довідка, уточнююча пільговий характер роботи, видана підприємством, яке розташоване на тимчасово окупованій території.

З посиланням на положення статей 1, 62 Законом України «Про пенсійне забезпечення», статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, постанову Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах», постанови Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад и показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення», Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, представник позивача вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача спірний період роботи, у зв`язку з чим порушується право позивача на отримання пенсії при досягненні певного віку та умов.

Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 18 листопада 2019 року за вхідним реєстраційним № 57167/2019 подало відзив на позовну заяву від 14 листопада 2019 року № 19979/07, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 32-36).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що 23 вересня 2019 року позивач звернувся до Кремінського відділу обслуговування громадян Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою, в якій просив провести правову оцінку документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивач надав такі документи: заяву від 23 вересня 2019 року, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 18 липня 1986 року; військовий квиток серії НОМЕР_2 від 27 листопада 1987 року; паспорт серії НОМЕР_3 ; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; диплом серії НОМЕР_4 від 20 липня 1987 року; додаток до довідки від 06 лютого 2001 року № К-12 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній за період роботи у 2 гірничорятувальному загоні м. Стаханова за період з 08 січня 1991 року по 01 лютого 2001 року; типовий договір від 15 грудня 2017 року № 01712199100005 про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за період з 01 вересня 2012 року по 31 березня 2015 року.

Рішенням від 02 жовтня 2019 року № 4094/022-17к ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю необхідного пільгового стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1. Загальний страховий стаж становить 22 роки 06 місяців 27 днів. Періоди роботи в 2 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 08 січня 1991 року по 01 лютого 2001 року не враховано до пільгового стажу роботи у зв`язку з відсутністю пільгової довідки встановленого зразка. Таким чином, при загальному страховому стажі, який становить 22 роки 06 місяців 27 днів, що відповідає нормі закону, пільговий стаж зарахувати неможливо.

Як вбачається з трудової книжки позивача в період роботи у 9 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 08 січня 1991 року по 31 липня 1999 року позивач проходив службу респіраторником 1 взводу. У період роботи в 2 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 01 серпня 1999 року по 01 лютого 2001 року позивач працював респіраторником. Проте, в трудовій книжці не зазначається, у яких умовах позивач працював і чи був зайнятий певними роботами протягом повного робочого дня. У такому випадку відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, відповідачу для призначення пенсії на пільгових умовах необхідно надати довідку про уточнення характеру роботи для підтвердження пільгового стажу, в якій мають бути вказані: періоди роботи, що враховуються до пільгового стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, виписка з наказу про атестацію робочого місця, копії журналу спуску в шахту, табеля використання робочого часу.

З наданої позивачем довідки Державної воєнізованої гірничорятувальної служби м. Стаханова від 06 лютого 2001 року № К-12 слідує, що позивач в період з 08 січня 1991 року по 31 липня 1990 року працював респираторщиком 1 взводу (мовою оригіналу); з 01 серпня 1999 року по 01 лютого 2001 року респираторщиком взвода ШГС ш. «Кременная» (мовою оригіналу). Підставою для видачі вказаної довідки слугували: особова справа працівника, розрахунково-платіжні відомості за 1991-2001 роки, накази командира загону за 1991-2001 роки, ЕТКС, вислуга років та підземні спуски, про атестацію робочих місць. В довідці, уточнюючій особливий характер робіт або умов праці, що необхідні для призначення пільгових пенсій, від 06 лютого 2001 року № К-12 не зазначено відомості про характер виконуваної роботи позивача та вона є неналежно оформленою, що не відповідає вимогам пункту 2 «Додаток № 5» Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 з 01 грудня 2014 року довідки з бюджетних установ, підприємств та організацій, що перебувають на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та не переміщені в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, не можуть підлягати до виконання.

Відповідно до пункту 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року № 22-1, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, головні управління Фонду мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Для перевірки достовірності видачі пільгової довідки від 06 лютого 2001 року № К-12 неможливо здійснити проведення зустрічної перевірки та витребування виписки із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та врахувати вказану довідку Державного воєнізованого гірничорятувальної служби м. Стаханова, оскільки відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» органи державної влади на території м. Стаханов (м. Кадіївка) Луганської області не здійснюють свої повноваження.

Другий воєнізований гірничорятувальний загін перереєструвався до міста Лисичанськ, але всі архівні документи до 2014 року залишені в м. Стаханові, що об`єктивно позбавляє відповідача можливості зарахувати позивачу до пільгового стажу за списком № 1 спірні періоди роботи, враховуючи, що відображені у довідці відомості про проведенні атестації робочих місць на вказаному підприємстві є недійсними за приписами частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

З посиланням на норми частин першої, другої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач зазначив, що Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не має коштів на сплату судового збору.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 04 листопада 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 23 вересня 2019 року звернувся до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою, в якій просив провести правову оцінку документів для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 39).

Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 23 вересня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, а саме: трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18 липня 1986 року; диплома серії НОМЕР_4 від 20 липня 1987 року про період навчання, виданого Кремінським професійно-технічним училищем; військового квитка серії НОМЕР_2 від 27 листопада 1987 року; паспорту серії НОМЕР_3; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; диплому серії НОМЕР_4 від 20 липня 1987 року; додатку до довідки від 06 лютого 2001 року № К-12 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній за період роботи у 2 гірничорятувальному загоні м. Стаханова за період з 08 січня 1991 року по 01 лютого 2001 року; типового договору від 15 грудня 2017 року № 01712199100005 про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за період з 01 вересня 2012 року по 31 березня 2015 року, Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області прийняло рішення від 02 жовтня 2019 року № 4094/022-17к про відмову в призначенні пенсії (арк. спр. 20-22, 37-38).

Рішення обґрунтовано тим, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи, необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, а зарахувати періоди роботи позивача з 08 січня 1991 року по 01 лютого 2001 року на підставі наданої довідки не має підстави, оскільки довідку видано установою, яка розташована на тимчасово окупованій території. Також позивачу надано роз`яснення щодо порядку оскарження рішення в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.

Відповідно до статті 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом

Статтею 8 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Надаючи оцінку наявності у відповідача підстав для прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за його заявою від 23 вересня 2019 року, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Зазначена норма кореспондується з пунктом 1.1 розділу І «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), відповідно до якої заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Форма і зміст заяви про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший затверджена Порядком № 22-1 (додаток № 3).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 1.7 розділу І «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1).

Відповідно до пункту 4.1 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Пунктом 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з пунктом 4.7 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Підставою для повідомлення заявника про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший може бути виключно рішення, прийняте територіальним органом Пенсійного фонду України з цього питання.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи (за формою, затвердженою додатком 3 до Порядку № 22-1) та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у заяві від 23 вересня 2019 року просив Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести правову оцінку документів щодо права на призначення пенсії за віком (арк. спр. 39).

Така заява не може вважатися заявою про призначення пенсії, передбаченою статтею 44 Закону № 1058-IV та Порядком № 22-1, за наслідками розгляду якої органом Пенсійного фонду України приймається рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії, тому у відповідача були відсутні підстави приймати оскаржуване рішення, яке, в свою чергу, не відповідає критеріям, визначеним пунктом 2 частини другої статті 2 КАС України, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 вересня 2019 року про призначення пенсії та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 08 січня 1991 року по 01 лютого 2001 року, вони задоволенню не підлягають, оскільки, як зазначено вище, Закон № 1058-IV та Порядок № 22-1 чітко визначають порядок звернення за призначенням пенсії, зокрема, передбачають обов`язкове звернення особи з заявою про призначення пенсії затвердженого Порядком № 22-1 зразка.

Обчислення страхового стажу є повноваженнями територіального органу Пенсійного фонду України, які реалізовуються в процесі прийняття рішення про призначення пенсії.

Заяву ОСОБА_1 від 23 вересня 2019 року неможливо розцінити саме як заяву про призначення пенсії, в ній не міститься волевиявлення позивача про призначення пенсії, а зазначена вимога провести правову оцінку документів щодо права на призначення пенсії за віком.

При цьому суд роз`яснює позивачеві, що він має право звернутись до відповідача заявою про призначення пенсії за віком встановленого Порядком № 22-1 зразка, до якої має додати всі необхідні для призначення пенсії документи.

Лише після надання органом Пенсійного фонду України оцінки всім необхідним документам для призначення пенсії, доданим до відповідної заяви встановленого зразка, та прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії, вимога щодо зобов`язання органу Пенсійного фонду України призначити пенсію з зарахуванням до пільгового стажу певних періодів роботи позивача, зазначених у трудовій книжці, може бути предметом розгляду в адміністративній справі.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Законом № 1058-IV не визначено порядку розгляду заяв громадян про проведення правової оцінки документів щодо права на призначення пенсії за віком.

При цьому відповідно до частини першої статті 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як зазначено вище, позивач 23 вересня 2019 року звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення правової оцінки документів щодо права на призначення пенсії, за наслідками розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за відсутності заяви позивача про призначення пенсії, в той час як заява від 23 вересня 2019 року мала бути розглянута відповідно до вимог Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян».

З огляду на наведене, заява ОСОБА_1 від 23 вересня 2019 року є нерозглянутою відповідно до Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі частини другої статті 9 КАС України та зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 вересня 2019 року в порядку Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян».

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, тому суд наділений повноваженнями викласти правові висновки в мотивувальній частині рішення, надавши оцінку доводам відповідача, викладеним в оскаржуваному рішенні.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_7 від 18 липня 1986 року містить відомості про роботу позивача у період з 08 січня 1991 року по 31 липня 1999 року у 9 воєнізованому гірничорятувальному загоні та з 01 серпня 1999 року по 01 лютого 2001 року у 2 воєнізованому гірничорятувальному загоні. Також у трудовій книжці містяться відомості про атестацію робочих місць за умовами праці, якими підтверджено право позивача на пенсію на пільгових умовах за списком № 1.

Окрім того, позивач надав відповідачу довідку 2 воєнізованого гірничорятувального загону від 06 лютого 2001 року № К-12, уточнюючу пільговий характер праці, яку останній не врахував, оскільки вона видана підприємством, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-ІV «Про боротьбу з тероризмом» (зі змінами, внесеними Законом України від 05 червня 2014 року) у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 79-р) м. Стаханов Луганської області належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Закон України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (далі - Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Крім того, відповідач має враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави видачі уточнюючої страховий стаж довідки підприємством, що розташоване на тимчасово непідконтрольній українській владі території, порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

З огляду на наведене, суд вважає, що посилання відповідача не неможливість прийняття до роботи довідки 2 воєнізованого гірничорятувального загону від 06 лютого 2001 року № К-12, є безпідставними та необґрунтованими.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із змісту статті 245 КАС України слідує, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому, одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

При цьому, вимоги про визнання індивідуального акта суб`єкта владних повноважень недійсним, незаконним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання індивідуального акта протиправним.

З огляду на положення пунктів 1, 2 частини другої статті 245 КАС України у разі визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 02 жовтня 2019 року № 4094/022-17к про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією від 29 жовтня 2019 року № 6.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який з 15 грудня 2017 року позбавлений пільг щодо сплати судового збору, на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплати судового збору в розмірі 384,20 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Якимовича Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 02 жовтня 2019 року № 4094/022-17к про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 вересня 2019 року в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».

У задоволенні вимог про зобов`язання Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 вересня 2019 року про призначення пенсії та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 08 січня 1991 року по 01 лютого 2001 року відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Т.І. Чернявська