Золотоніський міськ районний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1853/19

номер провадження 2-а/695/43/19

03 грудня 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.;

з участю секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в спрощеному порядку) в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови серії НК №749724 від 14 травня 2019 року про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови серії НК №749724 від 14 травня 2019 року про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Серії НК №749724 від 14.05.2019 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255.0 грн. за те, що він 14.05.2019 року о 22 год. 50 хв. в м. Києві по пр. Броварському, керуючи транспортним засобом Infiniti QX 56, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вказівку дорожнього знаку 5.16 та здійснив проїзд прямо зі смуги, яка вказує рух ліворуч, чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху.

Позивач вважає вказану постанову необгрунтованою, неправомірною та такою, що порушує його законні права, оскільки остання винесена без з`ясування усіх обставин справи, без врахування доводів позивача.

Так позивач наполягає, що сама подія відбулася в темну пору доби, а на ділянці дороги де розміщений дорожній знак 5.16 майже відсутнє вуличне освітлення, тому позивачу наближаючись до вказаного дорожнього знаку та проїжджаючи під ним не вдалося розгледіти зображену на ньому інформацію. Окрім того на проїжджій частині була також відсутня дорожня розмітка, яка могла б показувати дозволені на перехресті напрямки руху по смугах.

За вказаних обставин позивач наполягає, що він не зміг розгледіти зображувану на знаку інформацію, оскільки останній розміщений в умовах, які не відповідають Правилам дорожнього руху.

Також позивач наполягає, що працівником поліції було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема справа розглянута на місці працівником поліції, що на думку позивача, порушує норми чинного законодавства, а також рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року за №1-11/2015. крім того матеріали справи не містять і будь-яких доказів правомірності дій працівників поліції.

За таких підстав, позивач просив суд визнати дії працівника поліції протиправними, а постанову про адміністративне правопорушення скасувати.

Розгляд вказаної справи здійснюється в спрощеному позовному провадженні без виклику осіб відповідно до ухвали суду від 24.09.2019 року.

Від представника Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого вбачається, що твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Так 14.05.2019 року екіпаж патрульної поліції, під час виконання службових обов`язків, перебуваючи на патрулюванні помітив автомобіль, який здійснив рух прямо зі смуги для руху тільки ліворуч, позначеної дорожнім знаком 5.16 «Напрямки руху по смугах», який показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Було прийнято рішення про зупинку даного транспортного засобу. Після роз`яснення позивачу суті його порушення його прав та обов`язків інспектором роти № 3 батальйону № 3 полку № 2 управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Платовим О.С. винесена вказана вище постанова. Розглядаючи дану адміністративну справу, Інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Окрім того, уповноваженою особою, яка винесла оскаржувану позивачем постанову є інспектор роти № 3 батальйону № 3 полку №2 УПП у м. Києві ДПП лейтенант поліції Платов Олександр Сергійович, котрий є окремим суб`єктом владних повноважень і саме він прийняв рішення про притягнення до адміністративної відповідальності Позивача та виніс відносно нього постанову, а не управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, яке у відповідності до ст. 222 КУпАП не має повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення. Таким чином оспорювана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування Постанови у справі про адміністративне правопорушення

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що інспектор роти № 3 батальйону № 3 полку №2 УПП у м. Києві ДПП лейтенант поліції Платов Олександр Сергійович виніс постанову Серії НК №749724 від 14.05.2019 року відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З тексту постанови вбачається, що ОСОБА_1 14.05.2019 року о 22 год. 50 хв. в м. Києві по пр. Броварському, керуючи транспортним засобом Infiniti QX 56, д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вказівку дорожнього знаку 5.16 та здійснив проїзд прямо зі смуги, яка вказує рух ліворуч, чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху, в зв`язку з чим застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255.0 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Оскаржуючи вказану вище постанову позивач наполягав, що працівник поліції не мав права складати оспорювану постанову на місці зупинення транспортного засобу, а тому вважав такі дії працівника поліції протиправними.

Разом із тим із такими доводами позивача суд погодитися не може.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію України» визначає, що основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративне правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення в тому й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП).

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті; у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі; на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Як вбачається з ч. 1 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (далі - інструкція №1395 від 07.11.2015), ця Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до ч. 4 розділу І інструкції №1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу.

Також суд звертає увагу на позицію Касаційного адміністративного суду, викладену, в Постанові від 06.02.2019 року по справі № 489/2363/16-а.

Так суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, про порушення правил дорожнього руху, частини перша, друга і третя статті 122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, приймалось до внесення, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року №596- VIII, змін у статтю 258 КУпАП, а тому не може застосовуватися у правовідносинах, що виникли після набрання чинності зазначеними змінами.

За таких обставин суд приходить до переконання, що уповноважений поліцейський має право при виявленні адміністративних правопорушень, передбачених в тому числі ч. 1 ст. 122 КУпАП, скласти постанову про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності без попереднього складання протоколу про дане правопорушення, не залежно від того, зафіксоване чи не зафіксоване воно в автоматичному режимі, чи оспорюється факт вчинення такого правопорушення та накладення адміністративного стягнення, так як, такі правопорушення відносяться до сфери забезпечення дорожнього руху, разом з тим, не обмежені лише зафіксованими в автоматичному режимі, а зафіксовані в автоматичному режимі правопорушення також входять у цей перелік, разом з тим, розгляд таких правопорушень віднесено до компетенції Національної поліції.

Також у своїх вимогах позивач наполягав, що дорожній знак був розміщений з порушенням встановлених норм та стандартів, що позбавляли його можливості помітити його та належним чином виконати його вимоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил Дорожнього Руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР.

Відповідно до пункту 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Слід наголосити на тому, що під часу руху транспортного засобу в обов`язки водія не входить з`ясування законності встановлення дорожніх знаків та відповідність їх нормам ДСТУ. Так, згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

При цьому позивачем по справі при зазначені вказаних обставин щодо неналежного розміщення дорожнього знаку до суду не було надано жодного доказу, які б ствердили доводи позивача, що дає підстави суду дійти до висновку про те, що вказані доводи висловлюють лише суб`єктивну думку позивача, яка не має жодного нормативного чи доказового підґрунтя.

Отже постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №749724 складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст.122 КУпАП.

Посилаючись на відсутність доказів позивач у своїй позовній заяві зазначав, що ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачі у справі зобов`язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Разом з тим, відповідно до ч.5 статті 77 КАС якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як вбачається із суті позовної заяви, позивачем не оспорюється факт проїзду перехрестя з порушенням ПДР, а оспорюється порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної Постанови. Відповідно до частини першої статті 78 Кодексу про адміністративне судочинство, підстави звільнення від доказування є обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином вбачається, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а працівником поліції були дотримані усі норми чинного законодавства при складенні вказаної вище постанови. Будь-яких підстав для скасування останньої чи визнання дій працівника поліції протиправними, суд не знаходить.

Також суд вважає за необхідне зазначити і те, що оспорювана вище постанова винесена інспектором роти № З батальйону № 3 полку № 2 УПП у м. Києві ДПП лейтенантом поліції.

Відтак, уповноваженою особою, яка винесла оскаржувану Позивачем постанову є інспектор роти № 3 батальйону № 3 полку №2 УПП у м. Києві ДПП лейтенант поліції Платов Олександр Сергійович, котрий є окремим суб`єктом владних повноважень і саме він прийняв рішення про притягнення до адміністративної відповідальності Позивача та виніс відносно нього постанову, а не управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, яке у відповідності до ст. 222 КУпАП не має повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Крім того, у відповідності до ст. 13 Закону України «Про національну поліцію» (далі - Закон) систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції.

Згідно із ст. 15 Закону… територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Перелік територіальних органів Національної поліції міститься в додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730, де Управління патрульної поліції у місті Києві не зазначено.

Таким чином, Управління патрульної поліції у місті Києві є не належним відповідачем у справі, оскільки не є юридичною особою, не має жодних повноважень стосовно розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення постанови.

Суд зважає, що вказані обставини викладені також і у відзиві на позовну заяву, яка отримана судом 23.10.2019 року, копія якого направлена і позивачу по справі. Однак останній не вчинив будь-яких дій спрямованих на заміну первісного відповідача належним відповідачем, а тому, за відсутності згоди позивача, чи зазначення його позиції, суд не має можливості вчинити дії визначені нормами ч. 3 та ч. 4 ст. 48 КАС України.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.