ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Справа № 902/498/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 1 липня 2019 року (суддя Нешик О.С.) по справі № 902/248/19

час та місце ухвалення: 1 липня 2019 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; оголошення про винесення ухвали о 19:11 год; повний текст ухвали складено 1 липня 2019 року

за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія"

про стягнення 470 351 грн 78 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (надалі – Позивач) звернулося в Господарський суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія» (надалі – Відповідач ) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 470 351 грн 78 коп. за порушення умов договору поставки.

Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що із змісту Договору №882-18/33 від 8 жовтня 2018 року (надалі - Договір), укладеного між сторонами, поставка товару здійснюється на умовах DDP "DeliveredDutyPaid" - склад покупця (Україна, м.Вінниця, вул. 600-річчя, буд.13, якщо інше місце будь-яким способом не вказано покупцем). Відповідач своїми силами та засобами здійснює розвантаження товару в указане місце Позивачем. Поставка товару може здійснюватися на інших умовах погоджених з Позивачем в письмовій формі. Водночас, як зазначає Позивач, Відповідач поставив Товар із порушенням строків, встановлених в Договорі від 8 жовтня 2018 року, в зв`язку з чим Позивачем було нараховано пеню в розмірі 447 597 грн 14 коп. та 22 754 грн 64 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 1 липня 2019 року в справі № 902/498/19 позовну заяву Позивача передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що умовами Договору не врегульовано питання щодо місця виконання грошових зобов`язань. Предметом позову у даному позову є вимога про стягнення грошових коштів (штрафних санкцій), нарахованих Позивачем Відповідачу у зв`язку із неналежним виконанням останнім умов Договору, а не спір про поставку товару за вказаною в договорі адресою. Разом з тим, місцевий господарський суд зауважує, що зобов`язання з оплати штрафних санкцій по договору не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці. Таким чином, на переконання місцевого господарського суду, даний спір безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання Договору. Місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування положення частини 5 статті 29 ГПК України та необхідність визначення підсудності за загальними правилами (тобто в даному випадку за статтею стаття 27 ГПК України).

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 65-66) в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу для продовження розгляду її по суті до Господарського суду Вінницької області.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема, виходив з того, що відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Апелянт наголошує на тому, що як слідує із змісту Договору, укладеного між сторонами, поставка товару здійснюється на умовах DDP "DeliveredDutyPaid" - склад Позивача (Україна, м.Вінниця, вул. 600-річчя, буд.13, якщо інше місце будь-яким способом не вказано Позивачем). Відповідач своїми силами та засобами здійснює розвантаження товару в указане місце Позивачем. При цьому апелянт наголошує, що поставка товару може здійснюватись на інших умовах погоджених з Позивачем в письмовій формі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2019 року (а.с. 78) відкрито апеляційне провадження в справі № 902/498/19 за апеляційною скаргою Відповідача. Запропоновано Позивачу надати відзив на апеляційну скаргу Відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року (а.с. 81) призначено справу №902/498/19 до розгляду на 4 листопада 2019 року об 10:30 год.

В судове засідання від 4 листопада 2019 року представник Позивача не з`явився.

Водночас, на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 4 листопада 2019 року надійшло від Відповідача клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із перебуванням у відпустці представника Відповідача.

Суд констатує, що у відповідності до частини 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі.

Розглянувши дане клопотання, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що розгляд справи за відсутності Відповідача, не порушить принципу змагальності сторін. При цьому, апеляційний господарський суд бере до уваги і той факт, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Відповідача, в котрій він вже надав свої доводи та заперечення щодо ухвали суду, а також зважаючи на закінчення тридцятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги, що унеможливлює відкладення колегією розгляду справи на іншу дату, без порушення строку розгляду апеляційної скарги.

При цьому, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

Суд наголошує, що тридцятиденний строк розгляду апеляційної скарги закінчується - 4 листопада 2019 року (з урахуванням вихідних днів) на котрий і призначено судове засідання в даній справі апеляційним господарським судом.

Водночас, частини 2статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачає чотири випадки, за яких суд відхиляє розгляд справи. В той же час за її змістом ці дії можливі за наявності даних випадків виключно тоді, коли таке відкладення вчиняється в межах, встановленого Кодексом строку.

Однак, як вказано вище, судове засідання від 4 листопада 2019 року відбувається в останній день строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а відтак вчинення процесуальної дії щодо відкладення є апріорі неможливим.

З огляду на все вищевказане, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Позивача та Відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами, (з огляду на закінчення стоку розгляду апеляційної скарги).

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, Північно–західного апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду по суті.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

24 червня 2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Позивача про стягнення з Відповідача коштів в сумі 470351 грн 78 коп., які нараховані за порушення умов Договору щодо строків поставки обумовленого умовами договору товару, а також щодо повідомлення про дату його поставки.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи місцевий господарський суд прийшов висновків про передачу даної справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду.

Відповідно до частини 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Передаючи справу на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області, місцевий господарський суд виходив з того, що місцезнаходженням Відповідача – Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 червня 2019 року: Запорізьке шосе, буд.25, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49107.

Згідно статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визначається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

На переконання місцевого господарського суду правила статті 29 ГПК України застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не слідує зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Як слідує із змісту Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, пункту 3.2 такого Договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP "DeliveredDutyPaid" - склад Позивача (Україна, м.Вінниця, вул. 600-річчя, буд.13, якщо інше місце будь-яким способом не вказано покупцем). Відповідач своїми силами та засобами здійснює розвантаження товару в указане місце Позивачем. Поставка товару може здійснюватись на інших умовах погоджених з Позивачем в письмовій формі.

Водночас, як вказує місцевий господарський суд, умовами Договору не врегульовано питання щодо місця виконання грошових зобов`язань.

Предметом позову є вимога про стягнення грошових коштів (штрафних санкцій), нарахованих Позивачем Відповідачу у зв`язку із неналежним виконанням останнім умов Договору, а не спір про поставку товару за вказаною в договорі адресою.

Разом з тим, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що зобов`язання з оплати штрафних санкцій по договору не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці, а тому даний спір безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договору.

На підставі цього суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що дана справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Вінницької області.

При цьому судова колегія не погоджується із зазначеним висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Відповідач зобов`язався на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність Позивача Товар, зазначений в специфікаціях, що додаються до Договору і є його невід`ємною частиною, а Позивач зобов`язався на умовах, визначених Договором прийняти і оплатити Товар.

Відповідно до умов пункту 3.2 Договору: поставка товару здійснюється на умовах DDP "DeliveredDutyPaid" - склад Позивача (Україна, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд.13, якщо інше місце будь-яким способом не вказано Позивачем); Відповідач своїми силами та засобами здійснює розвантаження товару в указане місце Позивачем; Поставка товару може здійснюватись на інших умовах погоджених з Позивачем в письмовій формі.

У відповідності до видаткових накладних, товар мав поставлятися на «Основний склад», а саме, згідно Договору це місце поставки зазначене в пункті 3.2 Договору (а.с. 28-29; 32).

При цьому, в матеріалах справи відсутні інші посилання щодо виконання чи поставка Товару в будь-якому іншому місці аніж склад Позивача (Україна, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд.13, якщо інше місце будь-яким способом не вказано Позивачем).

Разом з тим, суд констатує, що частина 5 статті 29 ГПК України чітко визначає, що мова в даній нормі йде про спори, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання, і не конкретизує, що таке виконання стосується дії, за котрою подається позов (поставки чи оплати, як то трактував місцевий господарський суд).

Тобто, на переконання колегії суду, якщо в договорі вказано чітко місце виконання (не важливо, щодо поставки товару чи чогось іншого), то до позову, що подається за такого існування в договорі відповідної умови застосовується частина 5 статті 29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії частини 1 статті 29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву.

Відтак, колегія суддів констатує, що стаття 29 Господарського процесуального кодексу України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача.

Враховуючи, що предметом спору в даній справі є стягнення штрафних санкцій за невиконання Відповідачем умов Договору, місцем виконання якого, як встановлено вище в даному судовому рішенні, є м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд 13, то в даному випадку слід застосовувати вищевказані положення статті 29 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, беручи до уваги право Позивача на вибір суду, котрому підсудна справа та факт звернення Позивача до Господарського суду Вінницької області, колегія суддів констатує, що справа № 902/498/19 підсудна вказаному господарському суду, а саме Господарському суду Вінницької області.

Судова колегія наголошує, що Позивач, користуючись правом, наданим частиною 1 та 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, правомірно звернувся із позовною заявою до Господарського суду Вінницької області.

суд апеляційної інстанції наголошує, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Вінницької області від 1 липня 2019 року в справі № 902/498/19 – скасуванню, з направленням справи для розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 246, 269, 270, 273, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 1 липня 2019 року по справі № 902/248/19 - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 1 липня 2019 року по справі № 902/248/19 - скасувати.

3. Справу № 902/498/19 направити до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду по суті.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу № 902/498/19 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови виготовлено 7 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Бучинська Г.Б.