ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1999/19 Головуючий у 1 інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаря

Вівдиченко Т.Р. Епель О.В. Карпушової О.В. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 00001491400 від 24 травня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «В4») № 00001511400 від 24 травня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «В2») № 00001501400 від 24 травня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Н») №00001521400 від 24 травня 2019 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області: (форма «Р») № 00001491400 від 24 травня 2019 року; (форма «В4») № 00001511400 від 24 травня 2019 року; (форма «В2») № 00001501400 від 24 травня 2019 року; (форма «Н») №00001521400 від 24 травня 2019 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідають вимогам Закону.

11 листопада 2019 року електронною поштою та поштовим зв`язком до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

19 листопада 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДФС у Чернігівській області надійшли пояснення по справі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 15.03.2019 р. по 19.04.2019 р. працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сівертранс» (код за ЄДРПОУ 37696816) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року, за наслідками якої складено акт №335/14/37696816 від 26.04.2019 р. (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначається про порушення платником податків вимог:

1. п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.п.140.4.2 п.140.4. ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму податку на прибуток за період з 01.10.2017р. по 31.12.2018р. на загальну суму 206229 грн., в т. ч. за 2018р. - на 206229 грн.

2. п. 188.1. ст.188, п.198.5 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого: завищено суму податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню (р.20.2 податкової декларації з ПДВ) на загальну суму 140694 грн, в т.ч. за січень 2018р. - на 82271 грн, грудень 2018р. - на 58423 грн; завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ) на 92087 грн, в т.ч. за грудень 2018р. на 92087 грн.

3. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) не зареєстровано податкові накладні. Відповідальність платника передбачена п.120-1.1 п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України.

4. п. 27 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (із змінами і доповненнями);

5. п. 3 «Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» зі змінами та доповненнями, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в МЮУ 30.01.2015р. №111/26556.

За результатами перевірки, які викладені в Акті, згідно п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4, ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами, ГУ ДФС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення (форма «Р») №00001491400 від 24 травня 2019 року, (форма «В4») №00001511400 від 24 травня 2019 року та (форма «В2») №00001501400 від 24 травня 2019 року та (форма «Н» №00001521400 від 24 травня 2019 року.

Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів, також, зазначає, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем не підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента послуги підряду.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час перевірки позивача встановлено, що ТОВ "Сівертранс" за період з 01.01.2018 р. по 06.03.2018 р. імпортувало товар: з Естонії, а саме:

- спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е марки VOLVO, тип FN, рік випуску 2012 р., згідно контракту від 17 січня 2018 №67 укладеного з Tango Trading OU (Tallinn, Estonia).

Взаємовідносини у січні 2018 року підтверджуються: митною декларацією №200308 від 29.01.2018р. на суму 14000 Євро (497043,2 грн.).

- спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е марки DAF, тип XF 105.460, рік випуску 2010 р., згідно контракту від 12 лютого 2018 №71 укладеного з Tango Trading OU (Tallinn, Estonia). Взаємовідносини у лютому 2018 року, підтверджуються: митною декларацією № 200707 від 25.02.2018р. на суму 7500 Євро (249250,46 грн.).

- спеціалізований напівпричеп - рефрижератор марки SCHMITZ, тип SKO 24, рік випуску 2007, згідно контракту від 05 січня 2018 р. №64 укладеного з OU К. Heinonen Eesti (Peetri alevik, Estonia). Взаємовідносини y січні 2018 року підтверджуються: митною декларацією № 200313 від 29.01.2018 р. на суму 7000 Євро (248521,6 грн.).

Також, у період з 01.01.2018 р. по 06.03.2018 р. ТОВ "Сівертранс" імпортувало товар з Латвії, а саме:

- спеціалізований напівпричеп - рефрижератор марки SCHMITZ, тип SKO 24, рік випуску 2011, згідно контракту від 09 лютого 2018 р. №69 укладеного з SIA "AN TRANSPORT" (Dreilinu, Stopina novads, Latvia). Взаємовідносини у лютому 2018 року підтверджуються: митною декларацією № 200711 від 28.02.2018р. на суму 14000 Євро (465267,52 грн.);

- спеціалізований напівпричеп - рефрижератор марки SCHMITZ, тип SKO 24, рік випуску 2011, згідно контракту від 09 січня 2018 р. №65 укладеного з SIA "AT LOGISTIK" (Riga, Latvia). Взаємовідносини у січні 2018 року підтверджуються: митною декларацією № 200247 від 24.01.2018р. на суму 12800 Євро (452563,48 грн.).

Загальна сума імпорту з Естонії та Латвії за період з 01.01.2018р. по 06.03.2018р. склала 1 912 646,26 грн. (з Естонії 994 815,26 + з Латвії 917 831).

Контролюючим органом зазначено, що, відповідно до вимог п.п.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, підприємство повинно збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів, що складає 573 793,87 грн. (1 912 646,26 грн. * 30%).

Разом з цим, перевіркою встановлено, в додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік в рядку 3.1.6.1 «Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Податкового кодексу України (підпункт 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України)» платником відображена сума в розмірі 66299 грн.

ГУ ДФС у Чернігівській області для з`ясування обставин по операціях імпорту товарів з Республіки Естонія та Латвійської Республіки надало ТОВ "Сівертранс" письмові запити від 27.03.2019р. №4693/10/25-01-14-01-06., від 27.03.2019р. №4714/10/25-01-14-01-06. ТОВ "Сівертранс" листами від 01.04.2019р. №03/04-2019 (вх.№ 10349/10/25-01 від 01.04.2019р.), від 01.04.2019р. №02/04-2019 (вх.№ 10350/10/25-01 від 01.04.2019р.) надало відповідь та копії п`яти довідок про визначення відповідності операції принципу «витягнутої руки» до контракту від 17.01.2018р. № 67, до контракту від 12.02.2018р. № 71, до контракту від 05.01.2018 р. № 64, до контракту від 09.01.2018р. № 65, до контракту від 09.02.2018 р. № 69.

У відповіді підприємство, також, зазначило: «Фінансовий результат підприємства не збільшено на суму 30 % при імпорті товарів (напівпричепів, сідельних тягачів та ін.), що зазначено в запиті. Підприємство відображено в розділі 3.1.6.1 додатка РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік операції з отримання послуг, що надані за межами митної території України, з оформлення митних процедур випуск товарів у вільний обіг для країн ЄС, експорт, транзит територіями країн ЄС. Відображено операції за період з 01.01.2018 р. по 06.03.2018 р. з контрагентами: А&А Logistic SIA (Латвія) згідно контракту №ТЕ-226 від 19.12.2017 р., DSD SIA (Латвія) згідно контракту №TRRB861 від 11.11.2016 р.».

Однак, платником надано довідки про визначення відповідності операцій принципу «витягнутої руки». У якості зіставних операцій ТОВ «СІВЕРТРАНС» обрано власні операції з непов`язаними особами, які за результатами порівняльного аналізу комерційних та фінансових умов, що на думку платника є зіставними.

Контролюючий орган зазначає, що ТОВ "Сівертранс" не досліджено можливість застосування методів які базуються на порівнянні рентабельності операцій.

А тому, відповідач дійшов висновку про те, що Товариством порушено п.п.39.4.6 п.39.4 ст.39, п.п.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПК України, що призвело до заниження суми різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 573 794 грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 573 794 грн. (1 912 646,26 грн.*30%).

Так, підпунктом 140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30% вартості товарів у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

При цьому, вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки", відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Згідно ч. 1 п.п.39.3.3 п.39.3 ст.39 ПК України, метод порівняльної неконтрольованої ціни полягає у порівнянні ціни, застосованої у контрольованій операції, з ціною у зіставній (зіставних) неконтрольованій (неконтрольованих) операції' (операціях), які фактично здійснені платником податків (іншими особами) або на підставі інформації, отриманої з джерел, визначених підпунктом 39.5.3 пункту 39.5 цієї статті.

В силу ч. 1 п.п. 39.5.3. п.39.5 ст.39 ПК України, платник податків та контролюючий орган використовують джерела інформації, які містять відомості, що дають можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій згідно з підпунктом 39.2.2 пункту 39.2 цієї статті, зокрема: інформацію про зіставні неконтрольовані операції платника податків, а також, інформацію про зіставні неконтрольовані операції його контрагента - сторони контрольованої операції з непов`язаними особами; або будь-які інформаційні джерела, що містять відкриту інформацію та надають інформацію про зіставні операції та осіб.

Відповідно до ч. 7 п.п. 39.2.1. п.39.2 ст.39 ПК України, господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

З матеріалів справи вбачається, що, оскільки зазначені в акті перевірки операції ТОВ «Сівертранс» з контрагентами Tango Trading OU (Tallin, Estonia) та OU K. Heinonen Eesti (Peetri alevik, Estonia), SIA "AN Transport" (Dreilinu, Stopina novads Latvia), SIA "AT Logistik" (Riga, Latvia) не є контрольованими, то Товариством при проведені перевірки, по кожній операції, з метою їх обґрунтування за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідачу були надані довідки, які містили в собі всю інформацію передбачену процедурою, встановленою статтею 39 цього Кодексу, в т.ч. у п.п.39.4.6. (а.с.127-156).

Товариством проведено аналіз цін на аналогічні автомобілі та причепи на ринку, про що були складені відповідні довідки про визначення відповідності операції принципу «витягнутої руки», які не були прийняті до уваги при проведенні перевірки та розгляді заперечень.

Позивач, під час апеляційного розгляду справи, у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що запропоновані відповідачем методи не можуть бути застосовані у даній ситуації, оскільки, придбані транспортні засоби використовуються Товариством у господарській діяльності і нікому не продавались; застосований Товариством спосіб порівняльної неконтрольованої ціни, викладений у наданих при проведенні перевірки довідках, містить всю передбачену ПК України інформацію і повністю підтверджує відповідність ціни.

Під час апеляційного розгляду справи позивач, також, зазначив, що при здійсненні процедури декларування на Чернігівській митниці експортованого товару позивач, відповідно до положень Митного кодексу України, здійснив декларування товару у сумах зазначених у Інвойсах.

Належними доказами вказані доводи позивача апелянтом не спростовано.

Так, згідно ч.ч.1.2 ст.53 Митного Кодексу України, декларант подав вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод розрахунку, а саме: Зовнішньоекономічний договори (контракти), Рахунки-фактури (інвойси). Платіжні доручення, та інші.

Статтею 57 Митного Кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у коленого з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

На підставі ст.57 Митного Кодексу України, декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

В силу ч.ч.3.4 ст.53 Митного кодексу України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення, згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Колегія суддів враховує, що, оскільки, розбіжності у поданих позивачем документах відсутні та було відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються - що він і зробив.

Матеріали справи не містять будь - яких рішень про коригування вартості вищевказаних товарів чи витребування додаткових документів щодо стану придбаних товарів під час їх митного оформлення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, факт відповідності чи не відповідності ціни/вартості імпортованих товарів визначається уповноваженими митними органами на стадії їх розмитнення/декларування при перетині кордону, а не через рік після їх ввезення, та фактичного використання у господарській діяльності.

За таких обставин, доводи контролючого органу про порушення позивачем п.п.39.4.6 п.39.4 ст.39, п.п.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПК України, є помилковими.

Щодо висновків податкового органу про те, що Товариством порушено п.п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 91 502,00 грн., в зв`язку з реалізацією транспортних засобів за цінами нижчими їх балансової (залишкової) вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до норм п.п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними\бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротний активів - виходячи із звичайної ціни).

Згідно п. 189.1. ст. 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, дана правова норма направлена на захист державних інтересів (втрат державного бюджету) від зловживань недобросовісних суб`єктів господарювання при операціях з основними засобами. Наприклад придбання основних засобів з ПДВ (з віднесенням відповідної суми ПДВ до податкового кредиту) і подальшого його перепродажу за суттєво заниженою вартістю (за безцінь) і відповідно сплатою ПДВ у мінімальному розмірі (мінімізація).

Однак, в даному випадку, реалізовані транспортні засоби попередньо не придбавались, а вносились, як внесок фізичної особи до статутного капіталу без ПДВ, відповідно до податкового кредиту суми не відносились.

Відтак, нарахувавши відповідні податкові зобов`язання з ПДВ при реалізації транспортних засобів за договірною ціною, Товариство надало для бюджету додаткову вигоду, оскільки, попередньо кредиту з ПДВ не отримувало.

Таким чином, донарахування Товариству податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 91 502,00 грн. є протиправним.

Також, апелянт посилається на те, що позивачем порушено вимоги п. 198.5 ст.198 ПК України, у зв`язку з використанням, придбаного у ПП «TT-Нафта», пального поза межами господарської діяльності Товариства, що призвело до заниження податкових зобов`язань на сума ПДВ 141 279 грн.

Такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на часткову відсутність у підприємства фіскальних чеків АЗС, які б підтверджували придбання Товариством у ТОВ «TT-Нафта» бензину.

Разом з цим, позивач стверджує, що працівникам податковому органу на перевірку були надані для огляду оригінали фіскальних чеків на все придбане, за період, що перевірявся у ПП «TT-Нафта» пальне. Також, вказує, що до заперечень на акт перевірки були додані фіскальні чеки, які були предметом перевірки. Проте, податковий орган не зазначає яких саме чеків не вистачає, можливо зазначена розбіжність виникла не в результаті відсутності і фіскальних чеків, а в результаті задвоєння (врахування по два рази) податкових накладних, в т.ч. №1401 від 31.10.2018 р. № 1374 від 13.11.2018 р. та № 1275 від 31.08.2018 року, тобто через технічну помилку перевіряючих.

Також, позивач зазначає, що вказане пальне Товариство використало у власній господарській діяльності і нікому його не продавало, тому і податкові накладні позивач складати і реєструвати не зобов`язаний.

Належних доказів на спростування заперечень позивача, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.

З аналізу апеляційної скарги Головного управління ДФС у Чернігівській області вбачається, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, зводяться до незгоди із встановленими судом першої інстанції обставинами справи та наданою судом оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 12.02.2019 р. по справі 826/17196/17 зазначив наступне: « У пункті 40 рішення у справі "Пономарьов проти України" № 3236/03 ЄСПЛ зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ і у пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" № 24465/04, пункті 46 рішення у справі "Устименко проти України" № 32053/13, пункті 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії" № 28342/95, пунктах 51, 52 рішення у справі "Рябих проти Росії" № 52854/39».

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243,250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді

Вівдиченко Т.Р. Епель О.В. Карпушова О.В.

Повний текст постанови виготовлено 02.12.2019 р.