___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 р.

м.Одеса

Справа № 400/618/19

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В.,Коваля М.П.

за участю секретаря - Пономарьової Н.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Державної екологічної інспекції України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, Державної екологічної інспекції України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та, з урахуванням уточнення позовних вимог від 25 березня 2019, просив: - зобов`язати ліквідаційну комісію Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (надалі - Ліквідаційна комісія, Відповідач - 1) скасувати наказ від 16.01.2019 N 11-о про звільнення ОСОБА_1 та визнати його протиправним; - зобов`язати Державну екологічну інспекцію Кримсько-Чорноморського округу (надалі - ДЕІ КЧО, Відповідач - 2) прийняти ОСОБА_1 на роботу на рівнозначну посаду головного спеціаліста державного інспектора з урахуванням оновленого штатного розпису на 2019 рік; - стягнути з Ліквідаційної комісії середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 січня 2019 до дня поновлення позивача на роботі; - стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача - 1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що реалізовуючи Постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2018 № 102 «Питання реалізації концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища», Ліквідаційна комісія не врахувала вимоги пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» де зазначено, що звільнення працівника допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Постанова Кабінету Міністрів України про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції України не дають підстав для звільнення працівників. Незаконне звільнення з роботи викликало у позивача, сильне нервове потрясіння, моральні страждання. Спричинену йому моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 50000 грн.

Ухвалою суду від 28 травня 2019 до участі у справі у якості співвідповідача залучено Державну екологічну інспекцію України (надалі - ДЕІ України, відповідач -3).

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 23 липня 2019 ухвалено рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував наказ Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 16 січня 2019 № 11-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та зобов`язав Ліквідаційну комісію скасувати цей наказ.

Миколаївський окружний адміністративний суд зобов`язав ДЕІ КЧО прийняти ОСОБА_1 на роботу на рівнозначну посаду головного спеціаліста державного інспектора з урахуванням оновленого штатного розпису на 2019 рік. Стягнув з відповідача - 1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 січня 2019, в межах суми стягнення за однин місяць в розмірі 11746 грн. 68 коп. В цій частині рішення підлягає негайному виконанню.

Також з Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 січня 2019 в розмірі 67276 грн. 44 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України № 102 від 21 лютого 2018 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», зокрема за рахунок зменшення на 22 одиниці у територіальних органах збільшена чисельність на 22 одиниці апарату Державної екологічної інспекції України.

Відповідач у наказі про звільнення № 11-о від 16 січня 2019 не визначає підставою для звільнення скорочення штатних одиниць. Разом з тим, відповідно до штатного розпису Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, затвердженого 29 січня 2018, штатна чисельність складає 112 одиниць, у тому числі до структури входить відділ екологічного та радіологічного контролю на митній території Північно-Західного регіону Чорного моря загальною чисельністю 47 одиниць, з них головних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього середовища - 20. Відповідно до штатного розпису Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, затвердженого 13 серпня 2018, штатна чисельність складає 112 одиниць, в тому числі до структури входить відділ екологічного та радіологічного контролю на митній території Кримсько-Чорноморського округу з чисельністю головних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього середовища - 20 одиниць.

Посади головних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього середовища у кількості 20 одиниць з колом службових обов`язків, передбачених річним планом Держекоінспекції на 2019 рік, існували у Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря та залишились в утвореній Державній екологічній інспекції Кримсько-Чорноморського округу. Отже рішення Кабінету Міністрів України про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції України не дають підстав для звільнення працівників.

За період попередження про наступне звільнення з 01 листопада 2018 по 18 січня 2019 позивачу не було запропоновано жодної вакансії та не було повідомлено про їх відсутність.

Крім того, позивач є головою профспілкової організації працівників Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, яка створена 05 липня 2017 та легалізована в установленому законом порядку (ідентифікаційний код юридичної особи 41436732).

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державну службу», визначено перелік осіб, які не можуть вступити на державну службу Під жодний критерій ОСОБА_1 не підпадає. Крім того, вироку по кримінальному провадженню № 42018230270000082 на час розгляду адміністративної справи № 400/618/19 не має. Тому суд при винесенні рішенні по даній справі, не прийняв до уваги наявність кримінального провадження № 42018230270000082 відносно позивача.

В апеляційній скарзі ДЕІ КЧО , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обстоюючи свою правову позицію Відповідач 2 вказав на те, що: суд у своєму рішенні проігнорував наказ №287 від 31 жовтня 2018 Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, який був прийнятий на виконання Наказу ДЕІ України №230 від 31 жовтня 2018 «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря». Жодним нормативно-правовим документом не визначено правонаступника, вказаної останньою, установи. Висновки суду про реорганізацію безпідставні; судом не було прийнято до уваги наявність кримінального провадження стосовно позивача за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України; Миколаївський окружний адміністративний суд належним чином не розглянув процедурне питання про зупинення провадження у справі та не виклав це рішення окремим документом, що позбавило ДЕІ КЧО можливості його оскаржити; в рішенні суд не пояснив мотивів працевлаштування ОСОБА_1 в установі Відповідача -2.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

У запереченнях на відзив ОСОБА_1 ДЕІ КЧО вказує на відсутність підстав для задоволення позову та просить скасувати оскаржуване рішення.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з`ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Статтею 55 Конституції України передбачено: «Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань».

Відповідно до статті 56 Конституції України; «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».

Отже, виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України, в будь-якому разі спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166-VI урегульовано питання утворення та припинення територіальних органів.

Так статтею 21, зазначеного Закону, передбачено, що: «1. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

Пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів центрального органу виконавчої влади на розгляд міністрові вносить керівник центрального органу виконавчої влади.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центральних органів виконавчої влади можуть утворюватися в інших організаційно-правових формах у порядку, визначеному законодавством.

2. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення).

3. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.

5. Керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади відповідно до законодавства про державну службу.

Кандидатури на посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади погоджуються з головами місцевих державних адміністрацій, якщо інше не передбачено законом.

Порядок призначення на посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Інші державні службовці територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівниками територіальних органів центрального органу виконавчої влади.

Працівники територіальних органів центрального органу виконавчої влади приймаються на роботу та звільняються з роботи керівниками територіальних органів центрального органу виконавчої влади.

6. Структуру територіальних органів центрального органу виконавчої влади затверджує керівник центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

Штатний розпис та кошторис територіальних органів центрального органу виконавчої влади затверджує керівник центрального органу виконавчої влади».

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).

1. Цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів.

Дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації. { Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 249 від 09 липня 2014

2. Органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

3. Пропозиція щодо утворення, реорганізації або ліквідації органу виконавчої влади вноситься Прем`єр-міністрові України членом Кабінету Міністрів України з урахуванням пріоритетів діяльності Кабінету Міністрів України, необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання їх повноважень та містить: у разі утворення органу виконавчої влади - обґрунтування щодо основних завдань та функцій такого органу, відповідні фінансово-економічні розрахунки з визначенням джерел покриття витрат, пов`язаних з його функціонуванням; у разі реорганізації органу виконавчої влади - обґрунтування щодо неможливості або недоцільності виконання відповідних завдань та функцій таким органом, визначення шляху реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення), а також відповідні фінансово-економічні розрахунки; у разі ліквідації органу виконавчої влади - обґрунтування щодо доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такого органу або передачі їх іншим органам виконавчої влади.

4. Орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

5. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

6. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять:

у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;

у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;

у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;

у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади;

у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

7. Майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс.

Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.

8. Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

Перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації».

З матеріалів справи убачається, що законодавчо не було ліквідовано орган державної виконавчої влади, яким є Державна екологічна інспекція України і не визначався орган державної виконавчої влади, якому передаються функції цього органу державної виконавчої влади, визначеному законодавством.

Натомість, Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 за № 102 було прийнято підзаконний нормативно-правовий акт, де у пункті 1 про утворення як юридичних осіб публічного права міжрегіональних територіальних органів Державної екологічної інспекції України згідно з додатком №1, в числі інших територіальних органів утворена Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу.

Пунктом 2 зазначеної постанови Кабінет Міністрів України прийняв рішення про ліквідацію як юридичної особи публічного права територіальних органів Державної екологічної інспекції за переліком. Поряд з іншими - Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України, Державною екологічною інспекцією України видано наказ від 31 травня 2018 №230 «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря» (Т., а с. 119-120).

13 серпня 2018 виконуючим обов`язки Голови Державної екологічної інспекції України затверджено штатний розпис ДЕІ КЧО на 2018 рік з якого убачається, що штат інспекції складає 112 штатних одиниць із місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 528885 грн. (Т.1, а.с. 59-61).

01 листопада 2018 ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України та п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а.с. 20).

27 листопада 2018 Державною екологічною інспекцією України видано наказ№256 про затвердження «Положення про Державну екологічну інспекцію Кримсько-Чорноморського округу» (Т.1, а.с. 40 - 55).

Наведені письмові докази дають суду апеляційної інстанції підстави стверджувати, що порівняно з ліквідованою структурою - Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного штатна чисельність працівників Відповідача 2, не змінилась (Т.1, а.с. 56-58). Не змінилися і функції новоствореної інспекції у порівнянні з функціями ліквідованого органу (Т.1.а.с. 35-39).

З урахуванням неможливості проведення діяльності на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, фактично, змінилась назва інспекції.

Підтвердженням передачі повноважень від одного державного органу до іншого є і наказ виконуючого обов`язки Голови екологічної інспекції України від 13 грудня 2018 №296 «Про реалізацію заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекції на 2019 рік» проведені зміни у річному плані роботи Держекоінспекції шляхом заміни назви «Державна екологічна інспекція Північно - Західного регіону Чорного моря» на «Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу» (Т.1, а.с. 62, 63).

Не зважаючи на те, що функції, повноваження і штатна чисельність ДЕІ КЧО залишилися незмінними, порівняно з зліквідованим органом, 16 січня 2019 Державною екологічною інспекцією Північно-західного регіону Чорного моря видано наказ № 11-о «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку з ліквідацією державного органу, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України та п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (т. 1, а.с. 21). В наказі нічого не зазначено про скорочення штатних одиниць у новоствореному державному органі.

За час, який пройшов з моменту попередження про наступне звільнення (01 листопада 2018 по 18 січня 2019) позивачу не було запропоновано жодної вакансії та не було повідомлено про їх відсутність.

Стаття 42-1 КЗпП України передбачає випадки, коли працівник має переважне право на укладення трудового договору: «Працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації».

Отже ліквідація державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи. Невиконання цього зобов`язання порушує трудові гарантії працівника. Більш того, ліквідація державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження ліквідованої установи, має наслідком зобов`язання держави з працевлаштування працівників ліквідованої установи у новоствореній.

Наведені вище положення ст. ст. 55, 56 Конституції України вказують на те, що в будь-якому разі спірні правовідносини допускають правонаступництво державних органів. Ліквідація органу, який порушив права і свободи людини і громадянина не може бути підставою уникнення виконання зобов`язання щодо поновлення порушених прав і свобод. У правовій державі, де людина, її права і свободи є найвищою цінністю, де виконання, дотримання і захист прав та свобод людини і громадянина - обов`язок держави, існування такого підходу є неприпустимим. Таким чином, ліквідація суб`єкта владних повноважень без передання його прав і обов`язків у порядку правонаступництва до іншого органу неможлива. Такий підхід випливає, в першу чергу, з принципу єдності державної влади.

На переконання суду апеляційної інстанції питання припинення суб`єкта владних повноважень доцільно розглядати в контексті реалізації принципу безперервності державної влади. Функції держави не зникають разом із припиненням юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій). В будь-якому випадку повноваження таких суб`єктів, які фактично не виконують свої встановлені законом функції переходять (публічне правонаступництво) органу, до компетенції якого належить вирішення таких питань.

Оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів осіб, колегія суддів вважає, що спадкування Відповідачем 2 обов`язку відновлення порушених прав, внаслідок отримання відповідної функції, цілком узгоджується з принципом верховенства права.

Такий обов`язок випливає з сутності державної влади забезпечувати належну й безперервну діяльність державних органів незалежно від того, які трансформаційні процеси в системі таких органів здійснюються, які з них ліквідуються, припиняються, реорганізовуються, а які держава утворює. Функції ліквідованого суб`єкта владних повноважень повинні бути передані новоствореному, доки у виконання таких функцій є потреба.

Твердження позивачів в апеляційній скарзі про відсутність уваги Миколаївського окружного адміністративного суду наявності кримінального провадження, стосовно позивача за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а також того, що суд першої інстанції належним чином не розглянув процедурне питання про зупинення провадження у справі та не виклав це рішення окремим документом, що позбавило ДЕІ КЧО можливості його оскаржити - суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні.

Частиною 1 статі 62 Конституції України визначено, що «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».

Тому, наявність кримінального провадження не вказує на винуватість позивача у вчиненні тяжкого злочину. Крім того, звинувачення у вчиненні злочину ніяк не пов`язано з питанням правомірності звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з ліквідацією державного органу, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України та п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Посилання Відповідача 2 на порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, оскільки ухвала суду про відмову у зупиненні провадження у справі, відповідно до ст. 294 КАС України, не може бути оскаржена окремо від рішення суду. В апеляційній скарзі відсутні вимоги про скасування вказаної ухвали та не зазначено у чому полягає неправильність судового рішення та застосування процесуальних норм.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ДЕІ КЧО просить суд про скасування рішення повністю і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, Відповідач 2 сплатив судовий збір за ставкою, визначеною для немайнового спору - 1152 грн. 60 коп. Однак, судовим рішенням Миколаївського окружного суду від 23 липня 2019 з Відповідача 1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 67276 грн. 44 коп. Виплати, які мають бути здійсненні роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, не можуть вважатися заробітною платою та не витікають із трудових правовідносин. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 справа №369/10046/18).

Виходячи з цього, ДЕІ КЧО необхідно додатково сплатити несплачену частку судового збору за подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у розмірі 1152 грн. 60 коп.

Підсумовуючи все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні Відповідачем 2 фактичних обставин, норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись: ст. ст. 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Державної екологічної інспекції України - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, Державної екологічної інспекції України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди - без змін.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Державної екологічної інспекції України, код ЄДРПОУ 42335172 на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду несплачену частину судового збору у сумі 1152 грн. 60 коп.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 03 грудня 2019.

Суддя -доповідач:

Судді: