ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2019 року № 640/5637/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до про

Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області визнання протиправним та скасування рішення від 20.07.2017р.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 20.07.2017р. про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 29.12.2014р. про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 22 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 05 квітня 2019 року забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення дії рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 20.07.2017 про скасування рішення Головного управління України Державної міграційної служби України в м. Києві від 29.12.2014 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки на момент його прийняття факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів був відсутній.

15 травня 2019 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 в 2014 році звернувся до відповідного органу Державної міграційної служби України із заявою про оформлення громадянства України.

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 29.12.2014р. оформлено ОСОБА_1 набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». Після укладення шлюбу прізвище « ОСОБА_1 » було змінено на «ОСОБА_1» та одержано паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданий 10.02.2015р.

Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 20.07.2017р. скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 29.12.2014р. про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи відсутня копія оскаржуваного рішення, оскільки, як пояснив представник відповідача надати її до суду не має можливості так, як оригінал рішення від 20.07.2017р. знаходиться в Головному управлінні Національної поліції в м. Києві.

Наявність оскаржуваного рішення учасниками справи не заперечується.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

При вирішенні даної справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 2 Закону України від 18 січня 2001 року №2235-III "Про громадянство України" (далі - Закон №2235-III) встановлено принципи законодавства України про громадянство:

1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;

2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

За змістом статті 6 Закону №2235-III громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 8 Закону №2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Відповідно до статті 21 Закону №2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Згідно з пунктом 88 Порядку подання заяв та інших документів для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215/2001 (в редакції Указу Президента від 27.06.2006 №588/2006) для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:

а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;

б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установу про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина 5 статті 8 та частина 2 статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина 8 статті 8 та частина 7 статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частина 1 та 2 статті 10 з урахуванням частини 5 статті 9 Закону; частина 5 статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону).

Так, в матеріалах судової справи міститься копія листа Прокуратури м. Києва від 21.06.2017 №04/2/4/1-179-17 (містить додаток) з інформацією про те, що Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві витяг №00015023321 від 05.12.2014 з реєстру не видавався. Актові записи про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відсутні.

На підставі наданого ОСОБА_1 витягу прийнято рішення про набуття останнім громадянства України за територіальним походженням, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону.

Відповідно до вироку Оболонського районного суду міста Києва від 17.04.2019р. у справі №756/4265/19 затверджено угоду від 26.03.2019р. про визнання винуватості між прокурором Коцюбко І.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 за участю захисника Клімова А.О. Позивача визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання: за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки; за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

З вказаного вироку вбачається, що позивач визнав себе винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, вирок у справі №756/4265/19 набрав законної сили 17.05.2019р.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З вироку вбачається, що Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану витяг №000115023321 від 05.12.2014р. з реєстру на ім`я за вих. №1374/16.10-09 від 06.07.2017р. не видавався.

Згідно з пунктом 28 Порядку № 215 єдиною підставою для отримання громадянства відповідно до ч.1 ст. 8 Закону №2235-III є саме документ, який підтверджує факт народження діда позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як Прокуратурою м. Києва та Святошинським у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану такий факт спростовано, а саме: витяг №000115023321 від 05.12.2014р. не видавався та відомостей про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві не виявлено.

Наведене свідчить про те, що підстави для набуття громадянства України за територіальним походженням у позивача відсутні, а прийняте рішення згідно з ст. 21 Закону №2235-III підлягає скасуванню. Вказані обставини також були встановлені в адміністративних справах №826/15115/17, в якій постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018р. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року - скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю та у справі №826/13926/18, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2019р. в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено повністю. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2019р. апеляційну скаргу ОСОБА_7 повернуто.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін