Ун.№756/14090/18

Пр.№ 2/756/2172/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

24 жовтня 2019 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М.,

секретаря Одягайло Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

30 жовтня 2018 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про зобов`язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтувала наступним.

В квартирі АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 розташовано хостел.

Позивач вважає, що функціонування даного хостелу є незаконним та спричиняє незручності для власників сусідніх квартир у будинку, оскільки хостел не має окремого входу та виходу, у зв`язку з чим його мешканці користуються вхідними дверима під`їзду, які зачиняються на магнітний замок та через відсутність у мешканців вищевказаного хостелу магнітних ключів від вхідних дверей вони шкодять вхідні двері під`їзду.

Крім того мешканці хостелу постійно смітять у під`їзді, розпивають спиртні напої та палять в коридорах і під вікнами квартир, що збільшує експлуатаційні витрати на утримання будинку та чинить моральну шкоду іншим мешканцям будинку.

Вважає, що функціонування хостелу в квартирі багатоквартирного жилого будинку є незаконним оскільки це є нецільове використання квартири у багатоквартирному будинку та просить зобов`язати ОСОБА_2 , як власника зазначеної квартири, припинити використовувати її як хостел та привести квартиру у первісний житловий стан.

В судове засідання позивач та її представник до суду не з`явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Завчасно надали свої письмові пояснення щодо справи та просили позов задовольнити в повному обсязі. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та її представника.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом неодноразового направлення судових повісток на адресу її місця проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті суду.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст.ст.280,281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач та її представник не заперечують проти заочного розгляду справи, а від відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відомостей про причини неявки не надійшло.

Треті особи до суду не з`явились, причини неявки суду не відомі. Суд ухвалив розглядати справу за відсутності третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є мешканкою квартири АДРЕСА_2 .

Квартира АДРЕСА_1 цього ж будинку належить на праві власності ОСОБА_2 і використовується як хостел.

Позивач вважає, що функціонування хостелу порушує її права як співвласника багатоквартирного будинку і є незаконним.

10 грудня 2015 року мешканцями будинку АДРЕСА_1 , що знаходиться в Оболонському районі міста Києва було викликано органи Національної поліції в місті Києві для того, щоб зафіксувати факт незаконного функціонування «хостелу» в квартирі АДРЕСА_1 в вищезгаданому багатоквартирному будинку.

На виклик сусідів (мешканців) будинку прибули співробітники Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві та відібрали пояснення у тимчасових мешканців вищезгаданого «хостелу».

Зокрема:

1.ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець «хостелу» в квартирі АДРЕСА_1 , який пояснив наступне: «що за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) мешкаю в хостелі протягом двох місяців. Про даний хостел я дізнався в Інтернеті. На даний час (10 грудня 2018 року, дата відібрання пояснень) працюю на СТО по вул . Богатирська, буд. 1-В , автомеханіком. За даний хостел за мене оплачують від роботи. Можу вказати, що в даному хостелі мешкають всі нормальні порядні люди. Спиртні напої в даному хостелі ніхто не вживає, так як це заборонено правилами проживання. Громадський порядок не порушується. Більше по суті додати нічого».

2.ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець «хостелу» в квартирі АДРЕСА_1 , який пояснив наступне: «що за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) мешкаю в хостелі протягом трьох місяців. На даний час працюю на будівництві в районі метро Печерська. За хостел оплачую потижнево, 50 грн. за добу, коменданту ОСОБА_8 . Можу вказати, що в даному хостелі мешкають всі нормальні порядні люди. Спиртні напої в даному хостелі ніхто не вживає, так як це заборонено правилами проживання в даному хостелі. Громадський порядок не порушується. Більше по суті додати нічого».

3.ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка «хостелу» в квартирі АДРЕСА_1 , яка пояснила наступне: «що за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) мешкаю в хостелі протягом тижня, на даний час не працюю, вирішую питання з працевлаштуванням. Оплату за хостел здійснюю подобово 50 грн. за добу, грошові кошти віддаю коменданту ОСОБА_8 . Також, можу вказати, що в даному хостелі мешкають всі нормальні порядні люди. Ніякого порушення громадського порядку не відбувається, ніхто з сусідів не скаржиться. Більше по суті додати нічого».

4.ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець «хостелу» в квартирі АДРЕСА_1 , який пояснив наступне: «що за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) проживаю з 07.12.2015 року на даний час працюю будівельником. Оплату за хостел здійснюю потижнево в сумі 230 гривень, грошові кошти віддаю коменданту хостелу ОСОБА_8 . Громадський порядок в хостелі ніхто не порушує, спиртні напої не вживають, в даному хостелі проживають нормальні порядні люди».

5.ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець «хостелу» в квартирі АДРЕСА_1 , який пояснив наступне: «що за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) проживаю з 08.12.2015 року, на даний час працюю будівельником за адресою проспект Свободи («Сільпо»). Оплату за хостел здійснюю потижнево в сумі 230 гривень, грошові кошти віддав коменданту хостелу ОСОБА_8 . Також можу додати, що в даному хостелі проживають нормальні, порядні люди, громадський порядок не порушують, спиртні напої не вживають. Більше по суті додати нічого».

6.ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканець «хостелу» в квартирі АДРЕСА_1 , який пояснив наступне: «що за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) проживаю з 09.12.2015 року, на даний час працюю пакувальником паперу. Оплату за хостел здійснив на тиждень в сумі 230 гривень, грошові кошти віддав коменданту ОСОБА_8 . Про даний хостел дізнався з оголошення на стовпі. Також можу додати, що в даному хостелі проживають нормальні, порядні люди, спиртні напої не вживають, громадський порядок не порушують».

7.ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканець «хостелу» в квартирі АДРЕСА_1 , який пояснив наступне: «що за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) проживаю з серпня місяця 2015 року, на даний час працюю будівельником. Оплату за хостел здійснюю потижнево в сумі 250 гривень, грошові кошти віддаю коменданту хостелу ОСОБА_8 . Про даний хостел дізнався по оголошенню. Також, можу додати, що в даному хостелі проживають нормальні, порядні люди. Ніякого порушення громадського порядку не відбувається, ніхто з сусідів не скаржиться».

8.ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканець «хостелу» в квартирі АДРЕСА_1 , який пояснив наступне: «що за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) проживаю з вересня місяця 2015 року, на даний час працюю будівельником. Оплату за хостел здійснюю потижнево в сумі 250 гривень, грошові кошти віддаю коменданту ОСОБА_8 . Також, можу додати, що в даному хостелі проживають нормальні, порядні люди. Про даний хостел дізнався від товаришів. Ніякого порушення громадського порядку не відбувається, ніхто з сусідів не скаржиться».

9.ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешканець «хостелу» в квартирі АДРЕСА_1 , який пояснив наступне: «що за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) проживаю з травня місяця 2015 року. Про даний хостел дізнався з Інтернет оголошення. Оплату за хостел здійснюю один раз в місяць, грошові кошти сплачую в офіс, адреси офісу не пам`ятаю. Також можу додати, що в даному хостелі проживають нормальні, порядні люди. Ніякого порушення громадського порядку не відбувається, ніхто з сусідів не скаржиться. Працюю на СТО, що по вул. Богатирська, 1-В в місті Києві . Спиртні напої в хостелі не вживає. Більше з даного приводу додати нічого».

10.ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , комендант «хостелу» в квартирі АДРЕСА_1 , яка пояснила наступне , « що по АДРЕСА_1 працюю комендантом протягом двох місяців. На даний час в хостелі мешкає 15 чоловік, всі нормальні, порядні люди. Оплата за хостел здійснюється при заселенні, доба 50 грн., грошові кошти я відвожу в офіс поруч з метро Деміївська, вул . Костанайська, 7 та віддаю ОСОБА_16 . Також хочу вказати, що громадський порядок в хостелі не порушується. Зі сторони сусідів ніхто з скаргами до мене не звертався».

12 грудня 2018 року ОСОБА_3 було отримано відповідь Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації №104-Ко-9729/1-5737 на колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 стосовно притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

У вказаній відповіді зазначено, що на виконання доручення заступника голови Київської міської державної адміністрації Пантелеєва П. від 15.11.2018 № КО-9729/1 в Оболонській районній в місті Києві державній адміністрації розглянуло колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_8 . Крім того, в Оболонському районному суді міста Києва перебуває на розгляді справа № 756/14080/16-ц за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» до ОСОБА_2 , третя особа Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про зобов`язання ОСОБА_2 надати доступ до квартири АДРЕСА_1 з метою обстеження технічного стану квартири.

Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» подана заява про збільшення позовних вимог, а саме щодо припинення використання квартири як «хостелу» та зобов`язання ОСОБА_2 привести вищевказану квартиру у первісний стан.

20 червня 2019 року ОСОБА_17 було отримано відповідь Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації №104-ОП/Г-8267/1-2509 від 20.06.2019 на звернення щодо розміщення хостелу в житловому будинку АДРЕСА_8 ОП/Г-8267/1 від 30.05.2019. За інформацією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» 23.04.2019 працівниками підприємства, спільно з представником народного депутата Білецького А.Є ., старшим дільничним офіцером поліції, представником КП «Київкомунсервіс» було проведено огляд квартири АДРЕСА_1 . Під час огляду було встановлено факт використання квартири АДРЕСА_1 , що знаходиться на 1-му поверсі 9-ти поверхового будинку під хостел.

У вищезгаданій відповіді зазначено, що відповідно до Державних будівельних норм (ДБН В2.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року №80) допускається розміщення нежитлових приміщень, які використовуються для здійснення господарської діяльності, у першому, другому, цокольному поверхах житлових будинків. Разом з тим, ДБН містить вичерпний перелік приміщень, які допускається розміщувати у першому, другому і цокольному поверхах житлового будинку. Таких приміщень як готель чи хостел даний перелік не містить.

З урахуванням вищезазначеного, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація у відповіді на звернення № ОП/Г-8267/1 від 30.05.2019 року повідомила про право співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_8 вирішувати спірні питання у судовому порядку.

16.05.2019 р. Комісія у складі: заступника начальника дільниці з благоустрою Кравченка Н.Ф., майстра технічної дільниці ОСОБА_19 , майстра технічної дільниці ОСОБА_20 , представника народного депутата Білецького А. Є. Шевчука Н. В., старшого дільничного офіцера поліції Оболонського УП ГУНП в м. Києві капітана поліції Руля А.В. за адресою АДРЕСА_1 (хостел) склала Акт № 2326 від 16.05.2019 р. за підписом Тригубенка про обстеження вищезгаданого житлового приміщення, під час якого було виявлено 24 спальних місця та встановила факт здійснення ремонту на даний момент.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Законний інтерес є самостійним об`єктом захисту. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) у справі № 1-10/2004 (рішення №18-рп/2004) законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Отже, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 Цивільного кодексу України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права), відновлення становища, яке існувало до порушення.

Покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права.

Відновлення становища, яке існувало до порушення як спосіб захисту цивільного права та інтересу застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (частина перша статті 382 Цивільного кодексу України).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. (частина перша статті 383 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У частині четвертій статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов`язує.

Згідно з положеннями частини сьомої статті 41 Конституції України та частини п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Разом із тим, згідно із частинами 1, 2 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник квартири має право використовувати приміщення для власного проживання, проживання членів своєї родини, інших осіб та не має права використовувати його для промислового виробництва.

У відповідності до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, власники квартири зобов`язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням.

Також відповідно до статті 7 Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік (Закон України від 24.06.1981 р. № 5150-X) громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями і правил соціалістичного співжиття, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами з метою особистої наживи, одержання нетрудових доходів та в інших корисливих цілях, а також на шкоду інтересам суспільства.

Відповідно до Державних будівельних норм (ДБН В2.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року N 80) допускається розміщення нежитлових приміщень, які використовуються для здійснення господарської діяльності, у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків. Крім того, на верхньому житловому поверсі (у тому числі мансардному) допускається розміщення творчих майстерень художників та архітекторів. При цьому статтею 8 Житлового кодексу передбачено, що у виняткових випадках може здійснюватися переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Тобто, для здійснення господарської діяльності можуть використовуватися лише нежитлові примішення. Переведення жилих приміщень у нежилі може здійснюватися, але лише у виняткових випадках, і лише за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Відповідно до пункту 3.3 ДБН В.2.2-20:2008 «Будинки і споруди. Готелі» (далі - ДБН В.2.2-20:2008) готель - це один із засобів розміщення, який визначається згідно з вимогами ДСТУ 4527:2006 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення», тут: будинок або комплекс приміщень для тимчасового розміщення (проживання).

Відповідно до пункту 6.1.1 ДБН В.2.2-20:2008 наявність житлової та приймально-вестибюльної груп приміщень є обов`язковою. Склад додаткових приміщень, що підвищують комфорт готелю, не нормується і приймається згідно із завданням на проектування або за проектом.

Житлова частина будинків готелів (номерний фонд) повинна бути функціонально і планувальне відокремленою.

У випадку розташування приміщень готелів у складі багатофункціональних будинків, а також у випадках блокування приміщень готелів з іншими підприємствами та установами готелі повинні бути планувальне відокремлені, ізольовані та забезпечені самостійними входами і комунікаціями (вертикальними і горизонтальними).

Відповідно до пункту 5.31 ДСТУ 4527:2006 хостел (молодіжний готель) - це готель, у якому номери, розташовані зазвичай за коридорною або блочною системою, і має умови для самостійного готування їжі та санітарно-технічні зручності на поверсі або у блоці; може організовувати харчування у закладі ресторанного господарства.

Отже, терміни «готель» та «хостел» не можна ототожнити з термінами «квартира» та «нежитлове приміщення». Хостел є молодіжним готелем і повинен забезпечуватися самостійним входом і комунікаціями.

Слід зазначити, що пункт 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» містить вичерпний перелік приміщень, які допускається розміщуватись у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків. Такого приміщення як готель та/або хостел вказаний перелік не містить.

Відповідно до статті 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил користування жилими приміщеннями, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об`єктів благоустрою тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 152 ЖК УРСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Крім того, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири), та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку (пункт 4). Такого дозволу на переобладнання квартири АДРЕСА_1 під хостел Відповідач ОСОБА_2 не отримувала.

Суд вважає, що функціонування даного «хостелу» є незаконним, оскільки цивільним законодавством України передбачено, що квартира у багатоквартирному будинку призначена для постійного проживання, у той час, як у вищезгаданій квартирі розташований «хостел», але й спричиняє велику кількість незручностей та проблем для власників квартир у під`їзді, зокрема й позивача, оскільки наші з відповідачем квартири знаходяться поруч.

Функціонування так званого «хостелу» у житловому багатоквартирному будинку незаконне, порушує права позивача, інших власників та мешканців квартир в будинку АДРЕСА_8 , через що пошкоджується майно спільного користування, загальний коридор постійно забруднений, поруч з під`їздом і в під`їзді мешканці хостелу палять, розпивають спиртні напої, дебоширять, порушують санітарні норми щодо рівня шуму тощо.

З цих підстав суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача припинити використовувати квартиру АДРЕСА_1 в якості хостелу. І в цій частині приймає рішення про задоволення позову.

З огляду на зміст позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача привести квартиру АДРЕСА_1 у первісний житловий стан, придатний для постійного проживання однієї сім`ї різного чисельного складу або однієї людини, суд вважає, що дана вимога є неконкретною. Усунути цей недолік в ході судового розгляду виявилось неможливим у зв`язку з чим підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зобов`язання вчинити дії- задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 припинити використовувати квартиру АДРЕСА_1 в якості хостелу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11 .

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_12 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 29.11.2019.

Суддя А.М.Майбоженко