Шаргородський районний суд

Вінницької області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 року

м. Шаргород

справа № 125/2690/13-к

провадження 1-кп/152/2/19

Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 42013000000000120 від 20.03.2013 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який змінив прізвище відповідно до актового запису про зміну імені № 60 від 05.04.2005 з "Дворнік" на "Дворнін" (далі Дворнін), уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, на утриманні малолітня дитина, працюючого суддею Деражнянського районного суду Хмельницької області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.4 ст.27, ч. 2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

встановив:

І. Пред`явлене ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті, після зміни прокурором 22.11.2018 в суді і підтримане під час судового розгляду

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, обіймаючи посаду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області безстроково відповідно до постанови Верховної Ради України № 3087 V1, та будучи, на підставі статтей 1, 23 Закону України "Про судоустрій та статус суддів",посадовою особоюсудової влади, яка відповідно доКонституції Українинаділена повноваженнями здійснювати правосуддя, постійно здійснючивав функції представника влади, які полягали у пред`явленні вимог, прийнятті рішень чи застосуванні примусових заходів, обов`язкових для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, будучи при цьому службовою особою, яка займає відповідальне становище відповідно до положень п. 1 Примітки до ст.364 і п. 2 ст.368Кримінального кодексуУкраїни та виконує функції представника влади, заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою та обманом, повторно, та вчинив підбурювання на замах до надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того хто надає таку вигоду, дії з використанням наданої їй влади за наступних обставин.

26.09.2012 Деражнянським РВ УМВС України в Хмельницькій області порушено кримінальну справу № 5/5082 щодо ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2ст.307КК України (придбання, перевезення, виготовлення, зберігання та збут особливо небезпечних наркотичних засобів).

У подальшому, 04.10.2012 Деражнянським РВ УМВС України в Хмельницькій області порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3ст. 307 КК України, за фактом придбання, перевезення, виготовлення, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, яку об`єднано із кримінальною справою № 5/5082 в одне провадження.

За результатами досудового розслідування, 25.10.2012 кримінальна справа № 5/5082 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 307 КК України, в порядкуст. 232 КПК України(в редакції 1960 року) направлена до Деражнянського районного суду Хмельницької області для розгляду по суті, де, згідно із розподілом електронної автоматизованої системи "Документообігу загальних судів "Д-3", передана на розгляд судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що підсудний ОСОБА_6 є рідним братом ОСОБА_7 - дружини ОСОБА_8 та кума ОСОБА_3 останній заявив самовідвід, який було задоволено, а справу передано на розгляд судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_9 .

У кінці жовтня 2012 року батько підсудного ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 підтримують дружні стосунки, і останній будучи суддею, у якого вказана справа з початку перебувала у провадженні, володіє інформацією щодо обставин розслідування й враховуючи його становище може домовитись з іншим суддею з приводу винесення по справі позитивного для нього рішення, звернувся до ОСОБА_8 із проханням поспілкуватись із ОСОБА_3 та дізнатись у нього про можливі варіанти вирішення питання щодо призначення суддею ОСОБА_9 його синові покарання, не пов`язаного із позбавленням волі.

Виконуючи прохання ОСОБА_10 , в кінці жовтня 2012 року ОСОБА_8 прибув до Деражнянського районного суду Хмельницької області, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 43, де зустрівся із ОСОБА_3 , якому повідомив про хвилювання ОСОБА_10 з приводу можливого призначення його синові покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Після цього ОСОБА_8 , використовуючи свої дружні стосунки із ОСОБА_11 , звернувся до останнього із проханням поспілкуватись із суддею ОСОБА_9 та переконати його у необхідності та доцільності призначення ОСОБА_6 покарання, не пов`язаного із позбавленням волі.

Вислухавши ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , якому у зв`язку з виконанням покладених на нього обов`язків були відомі обставини кримінальної справи, діючи умисно, зловживаючи наданою йому владою, вирішив використати вказану ситуацію у своїх корисливих цілях, а саме заволодіти грошовими коштами ОСОБА_10 шляхом обману.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживаючи владою, ОСОБА_11 на початку січня 2013 року зустрівся із ОСОБА_8 , якому, діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив неправдиву інформацію про те, що він розмовляв із суддею ОСОБА_9 і той погодився призначити ОСОБА_6 покарання, не пов`язане із позбавленням волі за умови надання йому неправомірної вигоди у розмірі шести тисяч доларів США. При цьому ОСОБА_3 зазначив, що неправомірна вигода має бути передана судді ОСОБА_9 , який відповідно до положень п. 1 Примітки до ст.364та п. 2 ст.368 Кримінального кодексу України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище, через нього.

Цього ж дня про розмову із ОСОБА_3 та про його вимогу щодо надання судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_9 неправомірної вигоди, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_10 , який, будучи введеним в оману, боячись, що його синові за результатами розгляду кримінальної справи може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі та не бажаючи цього, погодився виконати умови, висунуті ОСОБА_11 , і надати судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі шести тисяч доларів США. При цьому, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_8 , що у нього немає вказаної суми грошових коштів і йому потрібен деякий час, щоб її зібрати. Таким чином, ОСОБА_3 схилив ОСОБА_10 до вчинення злочину, а саме до надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади.

08 січня 2013 року приблизно о 17 годині ОСОБА_8 у телефонній розмові з ОСОБА_3 повідомив йому про те, що ОСОБА_10 зібрав потрібну суму грошових коштів і готовий їх передати з метою подальшої передачі ОСОБА_3 як неправомірну вигоду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_9 . Вислухавши ОСОБА_8 та дізнавшись про готовність ОСОБА_10 до передачі грошових коштів ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, висунув ОСОБА_8 вимогу, щоб наступного дня, тобто 09 січня 2013 року, грошові кошти у розмірі 6 тисяч доларів США йому передала його дружина ОСОБА_7 в приміщенні кафе "Міф", що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 97, де ОСОБА_7 працює та куди він прийде обідати.

09 січня 2013 року приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні кафе "Міф", зустрілась із ОСОБА_3 , якому передала, а ОСОБА_3 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_10 , а саме грошовими коштами, одержав шість тисяч доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України станом на 09.01.2013 становило 47958 грн., начебто для послідуючої передачі вказаних грошових коштів як неправомірну вигоду, судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_9 за призначення підсудному ОСОБА_6 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 307 КК України, покарання, не пов`язаного із позбавленням волі.

Заволодівши грошовими коштами ОСОБА_10 , ОСОБА_3 розпорядився ними на власний розсуд.

18.01.2013 суддею Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_9 проголошено вирок, згідно з яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 307 КК України, та на підставі ст.69та ч. 1 ст.70КК України призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі і звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на три роки на підставі ст.ст.75,76 КК України.

Не погодившись із вказаним вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області, 24.01.2013 прокурор Деражнянського району Хмельницької області подав до апеляційного суду Хмельницької області апеляцію, в якій просив вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 в частині призначення ОСОБА_6 покарання скасувати та постановити новий вирок, яким засудити останнього за ч. 2ст. 307 КК Українидо 6 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, за ч. 3ст. 307 КК України- до 9 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, і на підставі ч. 1ст. 70 КК Українипризначити остаточне покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Дізнавшись про вказані обставини, в кінці лютого 2013 року батько ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що апеляційним судом Хмельницької області за результатами розгляду апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області може бути винесений його синові вирок із призначенням покарання у виді позбавлення волі, та не бажаючи цього, звернувся до ОСОБА_8 з проханням знову поспілкуватись із ОСОБА_3 та дізнатись у нього про можливі варіанти вирішення питання щодо залишення вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 без змін.

Виконуючи прохання ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , в кінці лютого 2013 року, біля приміщення Деражнянського районного суду Хмельницької області зустрівся із ОСОБА_3 , якому повідомив про хвилювання ОСОБА_10 з приводу того, що його синові ОСОБА_6 апеляційним судом Хмельницької області за результатами розгляду апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 може бути призначено реальну міру покарання. Також ОСОБА_8 , виконуючи прохання ОСОБА_10 , поцікавився у ОСОБА_3 про можливі варіанти вирішення питання щодо залишення апеляційним судом Хмельницької області вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 без змін.

Вислухавши ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , якому у зв`язку з виконанням покладених на нього обов`язків були відомі обставини кримінальної справи, діючи умисно, вирішив використати вказану ситуацію у своїх корисливих цілях, а саме повторно заволодіти грошовими коштами ОСОБА_10 шляхом обману.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживаючи владою, ОСОБА_11 , на початку березня 2013 року зустрівся із ОСОБА_8 , якому, діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив неправдиву інформацію про те, що він розмовляв із суддями апеляційного суду Хмельницької області і вони погодились залишити вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 без змін за умови надання їм неправомірної вигоди у розмірі п`яти тисяч доларів США. При цьому, ОСОБА_3 , бажаючи заволодіти майном ОСОБА_10 , висловив погрозу, що у випадку відмови від надання неправомірної вигоди, судді апеляційного суду Хмельницької області у повному обсязі задовольнять апеляцію прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 та призначать ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі. Також ОСОБА_3 зазначив, що неправомірна вигода має бути передана суддям апеляційного суду Хмельницької області, які відповідно до положень п. 1 Примітки до ст.364та п. 2 ст.368 Кримінального кодексу України, є службовими особами, які займають відповідальне становище, через нього.

Цього ж дня, про розмову із ОСОБА_3 та про його вимогу щодо надання суддям апеляційного суду Хмельницької області неправомірної вигоди, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_10 , який будучи введеним в оману, боячись, що за результатами розгляду апеляційним судом Хмельницької області апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 його синові може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, та не бажаючи цього, погодився виконати умови, висунуті ОСОБА_3 , тобто надати через останнього суддям апеляційного суду Хмельницької області неправомірну вигоду у розмірі п`ять тисяч доларів США. Таким чином, ОСОБА_3 схилив ОСОБА_10 до вчинення злочину, а саме до надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того хто надає таку вигоду дії з використанням наданої їй влади.

Надалі, 28.03.2013 приблизно о 16 год. 30 хв. ОСОБА_10 за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 , прибув до автобусної станції м. Деражня, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 95, де зустрівся з останнім, якому повідомив про свою готовність передати першу частину раніше обумовлених грошових коштів, а саме дві тисячі доларів США, з метою їх послідуючої передачі в якості неправомірної вигоди суддям апеляційного суду Хмельницької області. ОСОБА_3 відмовився отримувати грошові кошти частинами та сказав ОСОБА_10 , щоб він передав йому всю суму, тобто п`ять тисяч доларів США 31.03.2013.

31.03.2013 приблизно о 12 год. 50 хв., згідно з попередньою домовленістю, ОСОБА_10 прибув до будинку АДРЕСА_2 , де зустрівся із ОСОБА_3 та, будучи введеним ним в оману, передав, а ОСОБА_3 , реалізуючи свій умисел на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , одержав п`ять тисяч доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 29.03.2013 складає 39950 грн., начебто, для послідуючої передачі вказаних грошових коштів в якості неправомірної вигоди суддям апеляційного суду Хмельницької області за прийняття рішення про відмову у задоволенні апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 та залишення вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 відносно ОСОБА_6 без змін.

31.03.2013 після одержання від ОСОБА_10 грошових коштів у розмірі п`ять тисяч доларів США ОСОБА_3 був затриманий працівниками УСБ України у Хмельницькій області, а зазначені грошові кошти у нього вилучені.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.15, ч. 4 ст.27, ч. 3 ст.369КК України (в редакції від 13.05.2014), тобто в підбурюванні на замах до надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене повторно; ч.1 ст.190 КК України заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою та обману; ч.2 ст.190 КК України заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою та обману, вчинене повторно.

Відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України в ході судового розгляду кримінального провадження судом було повно, всебічно та неупереджено досліджено всі докази, подані сторонами кримінального провадження. Проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами сторони кримінального провадження не заперечували.

І. Докази, здобуті під час судового розгляду із показань учасників кримінального провадження

Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_3 винуватим себеу пред`явленомуобвинуваченні не визнав,суду показав,що злочиніввін невчиняв,а кримінальнепровадження відноснонього сфальсифікованопрацівниками СБУза йогопринципову позиціюу справахза матеріаламиУСБ уХмельницькій області,які розглянутіпід йогоголовуванням. Суду показав,що знайомийз родиноюпотерпілого ОСОБА_10 через ОСОБА_8 ,який єйого кумом.Вони вирослиразом,дружили їхнісім`ї, івони міжсобою підтримувалидружні стосунки,він єхрещеним батькомсина ОСОБА_8 ОСОБА_12 .У 2012році вінперебував навідпочинку вКриму колийому зателефонував ОСОБА_13 і повідомив,шо відноснобрата йогодружини - ОСОБА_14 порушено кримінальнепровадження заторгівлю маріхуаною,проведено обшукиі розпочатодосудове розслідування. ОСОБА_13 звернувся до ньогоза порадою.Він одразуне проявивбажання втручатися,бо череззавантаженість нароботі немав можливостідетально вникнутив сутьсправи,але ОСОБА_8 наполягав тавмовляв йогодопомогти їм.Вони чудовоспілкувались з ОСОБА_15 . ОСОБА_16 він радив співпрацювати зі слідством, позбутися шкідливих звичок, залишити неблагонадійну компанію, влаштуватися на роботу, одружитися та зібрати інші відомості, що характеризують особу з позитивної сторони. Коли справа надійшла до суду, автоматизованою системою вона була розподілена йому, однак він заявив собі самовідвід з огляду на перебування в дружніх стосунках з сім`єю обвинуваченого і хотів допомагати ОСОБА_17 лише в рамках закону. Справа була передана в провадження голові суду ОСОБА_9 . Від ОСОБА_8 йому стало відомо про те, що ОСОБА_6 під час розгляду справи визнав вину та надав суду усі відомості, що можуть пом`якшити відповідальність, тобто вони впровадили в життя всі його поради, які і створили необхідний позитивний ефект. В результаті ОСОБА_6 було призначено покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням. Члени сім`ї ОСОБА_6 були задоволені досягнутим результатом, дякували за моральну та юридичну підтримку. Жодної матеріальної винагороди від ОСОБА_17 та ОСОБА_18 він не вимагав і не отримував, ним керували зовсім інші мотиви - допомогти близьким людям, які просили про допомогу і самі прийшли до нього за нею. Через деякий час ОСОБА_8 знову зателефонував і прийшов з проханням допомогти у зв`язку з тим, що прокурором було подано апеляцію, в якій він просив вирок суду скасувати, і призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді восьми років позбавлення волі. Родина ОСОБА_17 була в паніці і ОСОБА_8 знову звернувася до нього та наполегливо просив допомогти знайти більш досвідченого адвоката для захисту ОСОБА_6 в апеляційному суді, оскільки адвокат ОСОБА_19 , який здійснював захист обвинуваченого у місцевому суді тільки розпочинав адвокатську діяльність, і не мав потрібного досвіду. За проханням ОСОБА_8 він звертався до досвідчених адвокатів з м. Хмельницького - ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , але всі вони відмовилися захищати ОСОБА_6 через завантаженість в роботі. Однак, пізніше ОСОБА_22 , з якою він навчався, потім разом з нею працював в прокуратурі, все ж таки прислухалась до його вмовлянь, назвала суму гонорару 5000 доларів США, з умовою супроводження справи до касаційної інстанції та отримання гонорару до підписання угоди. Вона наголошувала на тому, що робота по захисту в даному випадку була пов`язана із рядом проблемних моментів: необхідно було розробити, грунтовно опрацювати та змінити тактику захисту, крім того мав місце і психологічний момент - їй було незручно перед суддею ОСОБА_9 , з яким вона тривалий час знайома особисто. Коли домовленість з адвокатом була досягнутою, у Березовських виникли проблеми з грошима, про що неодноразово йому говорив ОСОБА_13 . Потім ОСОБА_10 почав просити ОСОБА_13 влаштувати йому кілька ообистих зустрічей із ним, хоча раніше він з ним не зустрічався, під час зустрічей скаржився на скрутний матеріальний стан та просив сприяння у зменшенні суми гонорару та про можливість часткової сплати і взагалі вів якійсь незрозумілі розмови про вирішення питання, очевидно вкладаючи в це свій сенс. На що він продовжував пояснювати,що в апеляції є лише один шлях той про який він розповідав ОСОБА_8 , маючи на увазі нового захисника і зміну тактики захисту. Але він не міг нічим допомогти у зменшенні розміру адвокатського гонорару. До лютого 2013 року він спілкувався виключно з ОСОБА_8 , безпосередньо з Березовськими взагалі не спілкувався. Тільки в лютому, за наполегливою ініціативою ОСОБА_10 було кілька зустрічей з ним, в ході яких він намагався усунути ОСОБА_13 від спілкування з ним, хоча він бачив, що ОСОБА_10 людина далека від юриспреденції і майже не розуміє суті питання і тому йому було важко тому щось пояснити. На той момент він не приділяв уваги зміні поведінки ОСОБА_10 . Пізніше йому стала зрозумілою така ініціативність ОСОБА_10 , оскільки деяким працівникам СБУ, з якими у нього був конфлікт щодо безкомпромісного розгляду ним поданих останніми справ в Деражнянському суді, стало відомо про їхні з Березовськими відносини та його допомогу їм, тому вони втрутились в ці відносини, ввівши в оману ОСОБА_10 щодо дійсних обставин справи, заінтересувавши його примарною можливістю звільнення ОСОБА_23 від кримінальної відповідальності, організувавши його неосудність через лікування в психіатричних закладах. Напередодні 30 березня 2013 року ОСОБА_13 повідомив про те, що Березовські зібрали необхідну суму. Зважаючи на те, що розгляд справи в апеляції був призначений на понеділок, і справа вже неодноразово відкладалась за ініціативи обвинуваченого, оформлення угоди з адвокатом ОСОБА_22 мало би відбутися протягом вихідних. Так сталося, що ОСОБА_22 31 березня 2013 року з особистих питань виїхала за межі м. Хмельницького у Тернопільську область, та мала повернутися пізно вночі. Березовські проживали в м. Деражня, адвокат ОСОБА_22 жила в м. Хмельницькому, а працювала в офісі розташованому через дорогу від його помешкання, тому він погодився взяти кошти в ОСОБА_10 та передати їх ОСОБА_22 , яка мала підготувати угоду та зранку 1 квітня зустрітися з Березовськими і вступити в справу. Події 31 березня 2013 року стали можливими завдяки тому, що службові особи Хмельницького управління СБУ були особисто зацікавлений у його дискредитації, діяли з метою помсти за ряд ухвалених ним як суддею несприятливих рішень за їх матеріалами, подолання спроб суддів розглядати матеріали СБУ, особливо пов`язані з корупцією, на підставі законодавства без будь-якого сприяння стороні СБУ, внаслідок чого вони не отримали свої статистичні показники, з приводу чого неодноразово деякі з них, висловлювали йому в позапроцесуальних розмовах своє незадоволення. З приводу подій, що мали місце 31 березня 2013 року пояснення давати відмовляється, користуючись конституційним правом зберігати мовчання на підставіст. 63 Конституції України. Мотивом такої відмови є те, що процесуальні дії 31 березня 2013 оскаржуються стороною захисту як проведені з грубими порушеннями законодавства, тому будь-які його пояснення можуть бути використані стороною обвинувачення для підтвердження фактів, що входять до предмету доказування.

З аналогічних підстав надані стороною обвинувачення записи телефонних розмов, відеозаписи коментувати також відмовляється, диктофон взагалі не є доказом, це визначено також рішенням Конституційного Суду України.

Вважає,що задопомогою обманудо провокаціїбуло залученоі ОСОБА_10 ,який діявпід впливомслужбових осібСБУ внадії,що тізвільнять йогосина відкримінальної відповідальності,як неосудного.Так,родина ОСОБА_17 скористалася йогодоброзичливим ставленням,та,маніпулюючи дружнімита родиннимиобов`язками,схилила доактивної участів долі ОСОБА_14 .Погоджується,що перебуваючив статусісудді,він мав бибути більш обачним та стриманим, однак прості людські стосунки виявилися для нього важливішими.

Визнаний органом досудового розслідування потерпілим ОСОБА_10 у судовому засіданні 17.12.2018, користуючись конституційним правом зберігати мовчання, відмовився давати показання на підставіст. 63 Конституції України, про що подав суду письмову заяву, в якій зазначив, що в ході розгляду справи в першій та апеляційній інстанціях йому стала зрозуміла справжня суть подій з приводу участі ОСОБА_3 в організації допомоги його синові ОСОБА_6 . Зусилля ОСОБА_3 були спрямовані не на особисте збагачення, а на організацію належного захисту ОСОБА_23 шляхом надання корисних юридичних та життєвих порад, а також відшукування кваліфікованого адвоката для захисту сина в апеляційному судді. Ним не вірно був розумілий вислів "вирішення справи в апеляційному судді", що стало піставою для звернення до правоохоронних органів. Він не може стверджувати про злочинність дій ОСОБА_3 відносно нього, оскільки після припинення співпраці з ним у зв`язку з затриманням, ситуація з сином тільки погіршилася вирок суду з умовним покаранням було скасовано, а ОСОБА_23 засуджено до п`яти років позбавлення волі реально, бо у справі залишився молодий, на той час недосвідчений адвокат ОСОБА_19 , а не досвічена ОСОБА_22 , яку підшукав ОСОБА_3 і мав передати їй гонорар наступного дня після їхньої зустрічі, для вирішення питання в суді, щоб вирок був залишений в силі і син не сидів у тюрмі. Таким чиним, спілкуючись з ОСОБА_3 він завжди отримував позитивний результат, тому потерпілим себе не відчуває. Підставою для звернення до правоохоронних органів стало те, що він вочевидь помилявся в тому, що адвоката не можна змінювати під час розгляду справи, а адвокат ОСОБА_19 його не влаштовував, тому він не повірив зятю ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , це і спонукало його подумати, що останні обманюють його і звернутися до правоохоронних органів. Грошові кошти, які він 31.03.2013 передав ОСОБА_3 , були призначені для адвоката, котра мала захищати ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції, в якості гонорара за майбутню роботу. Обвинувачення у отриманні ОСОБА_3 коштів для судді ОСОБА_9 також є результатом невірного тлумачення обставин, розмов та подій, тому не відповідає дійсності. ОСОБА_10 також просить прийняти його відмову від цивільного позову і подальший розгляд справи проводити без його участі (т.7 а.с.26 28).

Свідки обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_24 у судовому засіданні 17.12.2018 та свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні 12.03.2019 відмовилися давати показання та відповідати на запитання, оскільки вони стосуються членів їхньої сім`ї і вони бажають скористатися правами, передбаченими ст.63 Конституції України, про що подали до суду письмові заяви (т.7 а.с. 29, 31, 191).

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_8 суду показав, що з ОСОБА_3 перебуває у дружніх стосунках з дитинства, він є хрещеним батьком його сина. Коли брата дружини ОСОБА_6 було притягнуто до кримінальної відповідальності, його тесть та теща попросили допомогти з вирішенням справи, так як його кум ОСОБА_3 працював суддею у Деражнянському районному судді Хмельницької області. Після цього він звернувся до ОСОБА_3 за порадою, який порадив, щоб ОСОБА_6 співпрацював зі слідством, працевлаштувався, одружився, налагодив спосіб життя, припинив спілкуватися з особами, схильними до правопорушень. У суді справа спочатку перебувала на розгляді у ОСОБА_3 , але він заявив собі самовідвід і справа була передана в провадження судді ОСОБА_9 . В результаті ОСОБА_6 було призначено покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням. Жодної матеріальної винагороди ОСОБА_3 не вимагав. Пізніше прокурором було подано апеляцію, в якій він просив вирок суду скасувати і призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді восьми років позбавлення волі. Він, на прохання родини, знову звернувася до обвинуваченого з проханням допомогти знайти більш досвіченого адвоката для захисту ОСОБА_6 в апеляційному суді. Через якийсь час тесть попросив про влаштування зустрічі з ОСОБА_3 . Він влаштував дану зустріч, але що там відбувалось, йому не відомо. ОСОБА_3 зателефонував йому і повідомив, що знайшов досвідченого адвоката, яка погодилась здійснювати захист ОСОБА_6 , визначила гонорар в 5000 доларів США, які потрібно привезти їй і підписати угоду. Після затримання ОСОБА_3 працівники СБУ викликали його для дачі пояснень. Його допитували з 20 години до 3 години ночі, вимагали дати показання проти ОСОБА_3 , погрожували, що його затримають як і ОСОБА_3 , застосують до нього детектор брехні. Налякавшись, він підписав документи, які не вивчав, потім про це розповів адвокату ОСОБА_22 . Про те, що його дружина передавала гроші ОСОБА_3 йому нічого невідомо.

Свідок обвинувачення ОСОБА_9 суду показав, що у 2013 році він працював головою Деражнянського районного суду Хмельницької області, суддею даного суду є і ОСОБА_3 . У нього на розгляді, після самовідводу судді ОСОБА_3 , перебувала кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України. Останнього було визнано винним за даними статтями та призначено за сукупністю злочинів покарання у вигляді позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробувальним строком. ОСОБА_3 та родина підсудного не зверталися до нього по питанню призначення покарання ОСОБА_6 , грошових коштів не пропонували. При ухваленні вироку він керувався виключно законом, врахував особу підсудного, який вперше притягувався до кримінальної відповідальності, щиро покаявся, позитивно характеризувався за місцем постійного проживання та роботи, мав вагітну дружину.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_26 суду показав, що він, як суддя апеляційного суду Хмельницької області, у 2013 році був доповідачем під час розгляду апеляції прокурора на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області, яким було засуджено ОСОБА_6 . У порядку підготовки до розгляду справи ним був виготовлений проект вироку, яким засудженому змінювалась призначена міра покарання, оскільки попередній вирок підлягав скасуванню через м`якість покарання, призначеного судом першої інстанції. Проект перебував в обмеженому доступі в межах локальної мережі апеляційного суду і інші судді колегії не знали про його існування. Проект вироку також знаходився у нього в сейфі, який працівники СБУ відкрили в його відсутності і вилучили. Під час розгляду справи ніякого впливу на наслідки її вирішення та пропозицій неправомірної винагороди будь від кого не надходило. Справа декілька разів відкладалась через неявку засудженого та його захисника. Він особисто не був знайомий з суддею Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_3 і ніколи не спілкувався з ним.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_27 суду показав, що він у 2013 році був суддею апеляційного суду Хмельницької області і в складі колегії суддів приймав участь у розгляді апеляційної скарги на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області, яким було засуджено ОСОБА_6 , вирок мали скасувати за м`якістю покарання, далі він пішов у відставку і як вирішилась справа йому невідомо. Під час розгляду справи пропозицій вирішити справу за винагороду до нього від ОСОБА_3 не надходило.

Свідок обвинувачення ОСОБА_19 суду показав, що він як адвокат захищав ОСОБА_6 , який був його першим клієнтом. Останнього було затримано по ст.208 КПК України. Санкція статті за якою притягувався ОСОБА_6 була серйозною, у нього навіть раніше не було таких складних справ, батькам підзахисного він пояснив це, але вони повідомили, що у їхнього зятя кум суддя ОСОБА_3 , який допоможе консультаціями. ОСОБА_3 дійсно давав поради і судом першої інстанції їх було враховано та застосовано ст.ст. 69,75 КК України. На вирок суду першої інстанції прокурор подав апеляцію. Після цього він повідомив батькам ОСОБА_6 , що його досвіду недостатньо і необхідно залучити іншого, більш досвіченого адвоката. Адвокат ОСОБА_22 , на прохання ОСОБА_3 , погодилась вступити в справу. На його думку для призначення умовної міри покарання ОСОБА_6 були всі законні передумови.

Свідок захисту ОСОБА_22 суду показала, що з 2004 року займається адвокатською діяльністю. З ОСОБА_3 знайома давно, разом вчилися, працювали, дружать. У 2013 році ОСОБА_3 просив її здійснювати захист ОСОБА_6 в апеляційному судді, але вона відмовилась через навантаження в роботі і порадила звернутись до іншого адвоката. Згодом ОСОБА_3 знову звернувся до неї і просив все ж таки прийняти участь у розгляді справи, на що вона погодилась, познайомилась із справою, яка виявилась складною, визначила гонорар в 5000 доларів США і при умові повної оплати гонорару мала бути підписана угода. У зв`язку з тим, що в день коли клієнт мав привезти гонорар, її в місті не було, вона попросила ОСОБА_3 взяти гроші, які він мав передати їй, а вона йому угоду, заяву про відкладення розгляду справи в апеляційному суді та призначити зустріч з ОСОБА_6 5000 доларів США вона визначила для себе як розмір гонорару, оскільки справа була складною і вона мала намір на поновлення дослідження доказів і супроводжувати її до касаційної інстанції, у разі потреби. Пізніше до неї звертався ОСОБА_8 , скаржився на погрози, психологічний тиск на нього з боку працівників правоохоронних органів, які вимагали від нього дати показання проти ОСОБА_3 .

Свідок захисту ОСОБА_21 суду показав, що він займається адвокатською діяльністю. Взимку 2013 року ОСОБА_3 звертався до нього по питанню прийняття участі в розгляді справи по обвинуваченню ОСОБА_6 в апеляційному суді, обговорили розмір гонорару, який він визначив в межах від 3 до 6 тисяч доларів США, але в подальшому через складність справи і велике навантаження він відмовився брати участь у справі і порадив звернутися до іншого адвоката. З ОСОБА_6 та його батьком ОСОБА_10 він не зустрічався.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту адвокат ОСОБА_20 суду показав, що ОСОБА_3 звертався до нього по питанню вступу у справу в апеляційній інстанції, при цьому обговорювалась сума гонорару 5 6 тисяч доларів США. Через велике навантаження він відмовився брати участь у справі і порадив звернутися до іншого адвоката - ОСОБА_28 . Особисто з ОСОБА_6 він не зустрічався.

Клопотання сторони обвинувачення про допит в якості свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , з врахуванням думки сторони захисту, знято стороною обвинувачення із тих мотивів, що відомості, які їм відомі, не мають визначального значення для кримінального провадження.

Клопотання сторони захисту про допит в якості свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , з врахуванням думки сторони обвинувачення, знято стороною захисту із тих мотивів, що відомості, які їм відомі, не мають визначального значення для кримінального провадження.

Судом, згідно із ст. 349 КПК України, за згодою учасників кримінального провадження, задоволено клопотання сторін про зміну обсягу доказів.

IІІ. Докази, на які посилається сторона обвинувачення

У обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч. 2 ст.15, ч. 4 ст.27, ч. 3 ст.369 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені та перевірені під час судового розгляду, та згідно зі ст.ст.85,86,94 КПК Україниналежним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності, а саме на:

- показання свідків обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_19 ;

- заяву ОСОБА_10 заступнику Генерального прокурора України ОСОБА_39 від 20.03.2013 про злочин, відповідно до якої заявник просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та суддів апеляційного суду Хмельницької області за фактом вимагання у нього хабара у розмірі 5000 доларів США за залишення в силі вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області, яким його сину ОСОБА_6 призначено умовне покарання за вчинення злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 307 КК України (т.8 а.с. 7-8);

- довідку про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_10 ( т.8 а.с.96);

- постанову старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України ОСОБА_40 від 20.03.2013 про відмову у визнанні ОСОБА_10 потерпілим у кримінальному провадженні № 42013000000000120 від 20.03.2013 у зв`язку з тим, що останньому кримінальним правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (т.8 а.с.10);

- постанову старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України ОСОБА_40 від 12.04.2013 про скасування постанови від 20.03.2013 про відмову у визнанні ОСОБА_10 потерпілим та визнання останнього потерпілим у кримінальному провадженні № 42013000000000120 від 20.03.2013 (т.9 а.с.13-14);

- повідомлення старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України ОСОБА_40 від 20.03.2013 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000120 від 20.03.2013 за заявою ОСОБА_10 про вимагання суддею апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_41 за попередньою змовою групою осіб із невстановленими слідством суддями апеляційного суду Хмельницької області, за пособництва судді Деражнянського районного суду Хмельницької області хабара, у розмірі 5000 доларів США за відмову у задоволенні апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013, яким ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 2,3 ст.307 КК України відповідно до вимог ст.ст. 75, 76 КК України призначено покарання з випробуванням строком на три роки (т.8 а.с.11);

- постанови заступника Генерального прокурора України ОСОБА_42 про визначення групи прокурорів від 21.03., 18.04., 22.05. 2013 (т.8 а.с. 12 -13, 20 21, 23 24, 26 27, 32-33);

- постанову про створення групи слідчих у кримінальному провадженні № 42013000000000120 від 20.03.2013 (т 8 а.с.151);

- рапорт старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України ОСОБА_40 від 15.04. 2013 про виявлення злочину (т.8 а.с. 16 - 18);

- повідомлення старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України ОСОБА_40 від 17.04.2013 про початок досудового розслідування у кримінальних провадженнях №№ 42013000000000165, 42013000000000166, по факту вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.364, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України (т.8 а.с. 19, 22, 25);

- постанова заступника Генерального прокурора України ОСОБА_42 від 25.03.2013 про створення груп слідчих у кримінальному провадженні № 42013000000000120 (т.8 а.с.14 15);

- постанову прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України ОСОБА_43 від 22.04.2013 про об`єднання кримінальних проваджень 42013000000000165, 42013000000000166, 42013000000000167 під реєстраційним номером 42013000000000165 (т.8 а.с. 28 29);

- постанову прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України ОСОБА_43 від 29.04.2013 про об`єднання кримінальних проваджень 42013000000000120, 42013000000000165, під реєстраційним номером 42013000000000120 (т.8 а.с. 30 -31);

- рапорт начальника 3 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБУ від 20.03.2013 про виявлення кримінального правопорушення (т.8 а.с.34 - 35);

- протокол огляду документів оригіналу вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 у кримінальний справі № 1/673/18/13; копію повідомлення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 29.01.2013 про надходження апеляції на вирок суду від 18.01.2013; копію апеляції №72 127 12 від 24.01.2013; оригіналу повідомлення апеляційного суду Хмельницької області № 11/792/201/13 від 12.03.2013 про дату і місце розгляду апеляційної скарги; оригіналу судової повістки про виклик ОСОБА_6 на 14 год. 30 хв. 20.03.2013 до апеляційного суду Хмельницької області (т.8 а.с.36 - 37);

- протокол огляду цифрового диктофона "Olympus WN-7600", серійний номер 201171005 з фототаблицею, при включені якого виявлено наявність двох аудіо записів від 04.03. та 07.03.2013 з розмовами двох осіб чоловічої статі (т.8 а.с. 38 - 42);

- постанову про визнання диктофона "Olympus WN-7600", серійний номер 201171005 речовим доказом у кримінальному провадженні № 42013000000000120 (т.8 а.с.43);

- доручення старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України ОСОБА_40 начальнику 2 управління ГУБКОЗ СБ України від 20.03.2013 №42013000000000120 здійснити розшукові дії, спрямовані на встановлення повних анкетних даних ОСОБА_3 та ОСОБА_26 , їх місце проживання, номери телефонів та інші засоби зв`язку, якими вони користуються, наявне на праві власності майно та відповідь про виконання доручення (т.8 а.с.44 - 45);

- аналогічне доручення старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України ОСОБА_40 начальнику УСБ України в Хмельницькій області та відповідь про його виконання (т 8 а.с.46 - 47);

- протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії з фототаблицею до нього, а саме: огляду грошей, отриманих у ФВ УСБ України в Хмельницькій області, відповідно до вимог ЗУ "Про оперативно розшукову діяльність". Зазначена негласна слідча (розшукова) дія проведена з метою перевірки показів ОСОБА_10 від 20.03.2013 щодо вимагання представниками судової влади у нього хабара. Об`єктом огляду є двадцять грошових купюр номіналом 100 доларів США кожна, загальна сума 2000 доларів США та вручення їх ОСОБА_10 з метою можливої подальшої передачі їх представникам судової влади Хмельницької області в якості хабара (т.8 а.с. 48 - 57);

- протокол вилучення та огляду 2000 доларів США, які 28.03.2013 були вручені ОСОБА_10 згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів. Із протоколу вбачається, що ОСОБА_10 повернуто грошові купюри номіналом по 100 доларів США в кількості 20 штук на загальну суму 2000 доларів США у СБ України у Хмельницькій області ( т.8 а.с. 58 - 64);

- протокол огляду та вручення від 31.03.2013, із якого вбачається, що слідчим ОСОБА_44 проведено негласну слідчу (розшукову) дію з фототаблицею до нього, а саме: огляду грошей, отриманих у ФВ УСБ України в Хмельницькій області, відповідно до вимог ЗУ "Про оперативно розшукову діяльність". Зазначена негласна слідча (розшукова) дія проведена з метою перевірки показів ОСОБА_10 від 20.03.2013 щодо вимагання представниками судової влади у нього хабара. Об`єктом огляду є п`ятдесят грошових купюр номіналом 100 доларів США кожна, загальна сума 5000 доларів США а саме: КВ 28911060 F, КL 77311025A, KL77311024 A, KL 77311023 A, KL 77311022 A, KB 12915025 I, HK 21646635 B, KD24724489 B, KF 34677216 C, KB 34761907 I, HD 39591455 A, FF 07648551С, CE 34955466 A, FH 12481657 A, FF 33210825 A, AB 09788750 K, HB 81246180 M, HB 81246179 M, HL 09207987 G, DB 06258987 C, KB 28737125 K, HA 70991477 A, FK 25237478 B, FK 61865408 B, СB 08375254 D, HD 38929376 A, HF 29160777 D, HH 97137330 A, KL 58973713 A, HA 25550209 A, HD 97466052 A, HB 42818407 B, KB 13536009 C, DK 09539188 A, KB 28737127 K, FK 75964892 B, KB 50561320 G, HB 76302009 Q, KJ 60286225 A, FG 10085439 A, HB 41009949 P, HB 97087420 F, KA 09107821 A, HB 30327969 P, KB 11180190 G, KB 49897644 F, AB 75652274 E, HB 61256996 R, HF 16315707 F, HL 12484745 E. та вручення їх ОСОБА_10 з метою можливої подальшої передачі представникам судової влади Хмельницької області в якості хабара (т.8 а.с. 65 - 82);

- клопотання слідчого та ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2013 про надання дозволу на проведення обшуку особи - судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_3 (т.8 а.с. 83 - 85);

- протокол обшуку судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбувся в приміщенні магазину "Сімейний", що розташований на цокольному поверсі приміщення будинку АДРЕСА_2 31.03.2013. В ході проведення обшуку ОСОБА_3 дістав із внутрішньої лівої кишені свого пальто грошові купюри доларів США, які були зігнуті вдвоє, при цьому відмовився повідомляти про їх походження. У результаті перерахунку встановлено, що ОСОБА_3 видав п`ятдесят грошових купюр номіналом 100 доларів США кожна, загальна сума 5000 доларів США, які цього дня були вручені ОСОБА_10 . В ході обшуку вилучено 50 купюр номіналом 100 доларів США кожна (загальна сума 5000 доларів США) та мобільний телефон "Нокія" з сім картою оператора мобільного зв`язку "Київстар", що належить ОСОБА_3 (т.8 а.с. 86 - 89);

- протокол огляду від 01.04.2013 з фототаблицею, із якого вбачається, що об`єктом огляду є паперовий конверт білого кольору, в якому знаходяться грошові кошти в сумі 5000 доларів США, вилучені у ОСОБА_3 (т.8 а.с. 101 - 119);

- постанову про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні № 42013000000000120 грошових коштів у розмірі 5000 доларів США. Речові докази передані на відповідальне зберігання до ФВ УСБ України у Хмельницькій області і оглянуті в судовому засіданні 26.11.2019 (т.8 а.с. 120 - 123);

- протокол огляду телефону ОСОБА_3 , вилученого під час особистого обшуку останнього, проведеного в приміщенні магазину "Сімейний", що розташований на цокольному поверсі приміщення будинку АДРЕСА_2 31.03.2013 та наявної у ньому інформації з фототаблицею. У ході огляду папки "Імена" виявлено наявність наступних абонентів : " Гук Женя Миколайов", " Гук Лена друж", " ОСОБА_45 ". У папці "Отримані дзвінки" міститься інформація про одержання 31.03.2013 о 12 год.45 хв. телефонного дзвінка із телефонного номеру ОСОБА_8 . У папці "Надіслані об`єкти" міститься текстове повідомлення наступного змісту: " АДРЕСА_3 . Він приїзжає, таксі не відпускає, набере мене, я вихожу, говоримо, і до побачення, - в мене вихідний! Далі я сам… Чекаю!". Під час послідуючого огляду мобільного телефону, будь якої інформації, яка б мала відношення до предмету розслідування, не виявлено (т.8 а.с. 126 - 129);

- постанову про визнання мобільного телефону "Нокія 6233" ІМЕІ НОМЕР_1 та сім картки оператора мобільного зв`язку "Київстар" № НОМЕР_2 речовим доказом у кримінальному провадженні № 42013000000000120 ( т.8 а.с.130);

- клопотання слідчого та ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2013 року про надання дозволу на проведення обшуку в приміщенні службового кабінету судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_3 ( т.8 а.с.131 - 133);

- протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_3 від 31.03.2013 із якого вбачається, що в ході обшуку приміщення кабінету судді Деражнянського районного суду Хмельницької області будь яких речей та документів, які вказані в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2013 та мають відношення до розслідування кримінального провадження не виявлено (т.8 а.с. 134 - 137);

- клопотання до слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку приміщення службового кабінету судді Апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_26 ( т.8 а.с. 147 - 148);

- протокол обшуку службового кабінету судді Апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_26 , в ході проведення якого в сейфі виявлено кримінальну справу № 5/5082 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України (т.8 а.с.150 -154);

- заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 та ч.3 ст.307 КК України, із якої вбачається, що підставою для самовідводу є та обставина, що обвинувачений ОСОБА_6 є рідним братом ОСОБА_7 дружини ОСОБА_8 , кумом якого є суддя ОСОБА_3 (т.8 а.с.155);

- повідомлення про підозру від 10.04.2013, яке містить інформацію про те, що старший слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_46 на підставі доручення повідомив ОСОБА_3 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 та ч.1 ст.190 КК України, підписану заступником Генерального прокурора України ОСОБА_47 (т.3 а.с.156 - 162);

- клопотання слідчого та ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2013 та 04.06.2013 про застосування відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання та про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_11 (т.8 а.с.170 - 178; 180 192).

- повідомлення про підозру від 29.04.2013, яке містить інформацію про те, що старший слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_46 на підставі доручення повідомив ОСОБА_3 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190; ч.1 ст.364; ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України, підписану заступником Генерального прокурора України ОСОБА_47 (т.8 а.с. 193 - 199);

- повідомлення про підозру від 29.04.2013, яке містить інформацію про те, що старший слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_46 на підставі доручення повідомив ОСОБА_3 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених та ч.1, ч.2 ст.190; ч.1 ст.364; ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України, підписану заступником Генерального прокурора України ОСОБА_47 (т.8 а.с. 207 - 215);

- клопотання Генерального прокурора України до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.04.2013 про відсторонення ОСОБА_3 від посади судді Деражнянського районного суду Хмельницької області (т.8 а.с. 217 - 222);

- рішення ВККСУ № 9/вп 13 від 29.05.2013 про відсторонення ОСОБА_3 від посади судді Деражнянського районного суду Хмельницької області строком на два місяці у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (т.8 а.с.223 - 224);

- постанову слідчого від 21.05.2013 про уточнення анкетних даних особи, згідно якої у всіх процесуальних документах, що містяться у матеріалах кримінального провадження № 42013000000000120 вважати за правильні наступні анкетні дані підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює суддею Деражнянського районного суду Хмельницької області, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий (т.8 а.с.225 - 226);

- повідомлення про підозру від 21.05.2013, яке містить інформацію про те, що старший слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_46 на підставі доручення повідомив ОСОБА_11 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст.190; ч.1 ст.364; ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України, підписану заступником Генерального прокурора України ОСОБА_47 (т.8 а.с. 227 - 236);

- клопотання слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 до Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2013 про арешт 1/3 долі квартири АДРЕСА_4 та належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.8 а.с. 238 243);

- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2013 про накладення арешту на 1/3 долі квартири АДРЕСА_4 та належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони її відчудження (т. 8 а.с. 244 - 248);

- клопотання слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 до Печерського районного суду м. Києва від 01.07. 2013 про арешт земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ружичанської сільської ради (акт серії ЯК № 273941 від 12.12.2011, належної на праві власності підозрюваному ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.9 а.с. 131 - 136);

- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2013 про накладення арешту на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ружичанської сільської ради (акт серії ЯК № 273941 від 12.12.2011, яка належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 9 а.с. 137 - 138 );

- постанову Верховної Ради України від 03.03.2011 про обрання на посаду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_3 , безстроково (т.10 а.с. 10 11);

- копію повторного свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 від 24.04.2013, із якого вбачається, що 05.04.2005 ОСОБА_3 змінив ім`я на ОСОБА_3 (т.9 а.с 1);

- клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2013 про тимчасовий доступ, з можливістю вилучення, до інформації щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону ОСОБА_3 , а саме НОМЕР_4 за період із 01.11.2012 по 31.03.2013 у тому числі щодо дати, часу тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбулися, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань, яка перебуває у володінні ПрАТ " Київстар", юридична адреса: м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, фактична адреса: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53 (т.9 а.с. 29 - 34);

- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2013 про надання дозволу старшому слідчому в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_49 тимчасового доступу, з можливістю вилучення, до інформації щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону ОСОБА_3 , а саме НОМЕР_4 за період із 01.11.2012 по 31.03.2013, у тому числі щодо дати, часу тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбулися, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань, яка перебуває у володінні ПрАТ " Київстар", юридична адреса: м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, фактична адреса: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53 (т.9 а.с. 35);

- протокол тимчасового доступу до речей та їх вилучення з фототаблицею від 20.05.2013, в якому міститься інформація про те, що на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2013 у кримінальному провадженні №42013000000000120 слідчим вилучено оптичний диск № А 207130730 С2, на якому міститься інформація щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону НОМЕР_4 за період із 01.11.2012 по 31.03.2013, у тому числі щодо дати, часу тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбулися, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань (т.9 а.с. 37 - 40);

- протокол огляду оптичного диску № А 207130730 С2, вилученого 20.05.2013 у ПрАТ " Київстар", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53 (т.9 а.с. 41);

- клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 до голови Апеляційного суду м. Києва від 21.03.2013 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький Хмельницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом візуального спостереження за особою, використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження на строк до двох місяців (т.9 а.с.17 - 19);

- клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 до голови Апеляційного суду м. Києва від 21.03. 2013 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький Хмельницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом аудіо - та відео контролю на строк до двох місяців (т.9 а.с.20 - 22);

- клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 до голови Апеляційного суду м. Києва від 21.03.2013 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький Хмельницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з абонентського номеру НОМЕР_4 оператора мобільного зв`язку ПрАТ " Київстар", яким користується ОСОБА_3 на строк до двох місяців (т.9 а.с.23 - 25);

- доручення старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.03.2013, зі змісту якого вбачається, що автор доручення просить начальника УСБ України в Хмельницькій області доручити відповідним оперативним підрозділам УСБ України в

Хмельницькій області провести негласні слідчі (розшукові) дії щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький Хмельницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01 1872т від 22.03.2013 - аудіо та відео контролю особи; ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01 1871т від 22.03.2013 - візуальне спостереження за особою, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01 1870т від 22.03.2013 - зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з абонентського номеру НОМЕР_4 оператора мобільного зв`язку ПрАТ " Київстар" (т 9 а.с. 26 - 28),

- постанову старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України ОСОБА_50 про проведення контролю за вчиненням злочину від 26.03.2013 із змісту якої вбачається, що для отримання доказів злочинної діяльності та повного викриття схеми, пов`язаної з вимаганням та одержанням хабара суддею апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_26 за попередньою змовою групою осіб із невстановленими слідством суддями апеляційного суду Хмельницької області, за пособництва судді Деражнянського районного суду ОСОБА_3 , встановлення їх вини та інших причетних до цього осіб, вирішено здійснити контроль за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експеременту у вигляді контрольованої передачу грошових коштів в якості хабара з використанням аудіо та відео контролю, фотографування та застосування спеціальних технічних засобів для спостереження. Проведення спеціального слідчого експеременту доручено співробітникам СБУ та старшому слідчому в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_49 (т.9 а.с.74 - 75);

- постанову старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України ОСОБА_50 про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 25.03.2013, пункт перший резолютивної частини якої викладений у наступній редакції: визнати необхідним використати в період з 25.03.2013 по 22.05.2013, під час проведення негласних (розшукових) дій аудіо - відео контролю особи (фігурант) та спостереження за особою (фігурант) заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти в сумі 5 тис. доларів США для передачі їх як хабара ОСОБА_26 за пособництва ОСОБА_3 (т.9 а.с.76 77)

- доручення старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України ОСОБА_50 від 26.03.2013, у якому він просить начальника УСБ України в Хмельницькій області доручити відповідним оперативним підрозділам УСБ України в Хмельницькій області провести негласну слідчу (розшукову) дію контроль за вчиненням злочину ( т.9 а.с.78 - 79);

- постанову старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 про залучення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до проведення негласних (розшукових) дій у досудовому розслідуванні кримінального провадження № 42013000000000120 від 20.03.2013 (т.9 а.с.80 - 81);

- згоду ОСОБА_10 на залучення до участі у можливому проведенні негласних слідчих дій з приводу його заяви від 20.03.2013 (т.9 а.с.82);

- протокол про хід та результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експеременту, із якого вбачається, що 01.04.2013 начальник 2 сектора відділу БКОЗ Управління СБУ України у Хмельницькій області майор ОСОБА_51 , на виконання доручення прокуратури Хмельницької області № 21/2/3 392т від 26.03.2013, постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експеременту № 1202т від 26.03.2013 спільно з старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_52 , за участі понятих, в присутності заявника ОСОБА_10 , в службовому кабінеті Хмельницького міського відділу УСБ України у Хмельницькій області 28.03.2013 провели огляд та вручення грошей в сумі 2000 доларів США, які належать УСБ України у Хмельницькій області і призначені для вручення ОСОБА_10 , у зв`язку із перевіркою його показів від 20.03.2013 щодо вимагання представниками органів судової влади Хмельницької області у нього хабара . Оглянуті купюри 20 (двадцять) штук відксерокопійовані на семи стандартних аркушах паперу білого кольору формату А4 та після огляду передані ОСОБА_10 , які він поклав в внутрішню кишеню куртки, з метою їх можливої подальшої передачі представникам органів судової влади Хмельницької області в якості хабара. О 15 год.51 хв. відбулася зустріч ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , після чого вони разом попрямували до приміщення кафе "Міф", яке знаходиться в приміщенні автостанції. О 15 год. 54 хв. ОСОБА_10 вийшов з приміщення кафе та попрямував до службового автомобіля УСБ України у Хмельницькій області, який знаходився неподалік приміщення автостанції. Сівши до зазначеного автомобіля ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_3 2000 доларів США не взяв, сказавши, що йому треба надати грошові кошти у повному обсязі, а саме 5000 доларів США. Далі учасники слідчого експеременту поїхали до Управління СБУ у Хмельницькій області, де у службовому кабінеті слідчим ОСОБА_44 проведено огляд та вилучення грошових коштів у сумі 2000 доларів США, які ОСОБА_17 дістав із внутрішньої кишені куртки.

31.03.2013 начальником 2 сектора відділу БКОЗ Управління СБУ України у Хмельницькій області майор ОСОБА_53 , спільно з старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_52 , за участі понятих, в присутності заявника ОСОБА_10 , в службовому кабінеті Хмельницького міського відділу УСБ України у Хмельницькій області 28.03.2013 о 11 год.08 хв. із застосуванням відео зйомки на відеокамеру марки "Sony" серії "DCR HC52 " номеру 208467 на відеокасету марки mini DV "Sony 60" серії та номеру 04НК4138N5111 провели огляд та вручення грошей в сумі 5000 доларів США, які належать УСБ України у Хмельницькій області і призначені для вручення ОСОБА_10 , у зв`язку із перевіркою його показів від 20.03.2013 щодо вимагання представниками органів судової влади Хмельницької області у нього хабара. Оглянуті купюри 50 (п`ятдесят) штук відксерокопійовані на тринадцяти стандартних аркушах паперу білого кольору формату А4 та після огляду передані ОСОБА_10 , які він поклав у внутрішню кишеню куртки, з метою їх можливої подальшої передачі представникам органів судової влади Хмельницької області в якості хабара. Далі ОСОБА_10 були надані спецзасоби аудіо, відео фіксування і всі учасники спеціального слідчого експеременту службовим автомобілем УСБ України у Хмельницькій області вирушили до автостанції №2 м. Хмельницький, де мала відбутися зустріч ОСОБА_3 та ОСОБА_10 . О 12 год.10 хв. ОСОБА_10 зупинив таксі і поїхав за адресою, яку повідомив йому ОСОБА_8 вул Перемоги будинок №8/2 під`їзд №4. О 12 год.35 хв. ОСОБА_10 прибув за вищевказаною адресою, де не відпускаючи таксі, очікував ОСОБА_3 . О 12 год.50 хв. з під`їзду будинку вийшов ОСОБА_3 та підійшов до ОСОБА_10 , який дістав із внутрішньої кишені куртки згорсток, зовнішньо схожий на складені банкноти іноземної валюти, а саме долари США та передав їх ОСОБА_3 . О 12 год. 52 хв., після завершення розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_3 розпрощалися, після чого ОСОБА_10 сів у автомобіль таксі, а ОСОБА_3 зайшов у приміщення продуктового магазину "Сімейний", розташованого в підвальному приміщенні будинку 8/2 по вул. Перемоги, де в подальшому був затриманий співробітниками УСБ України у Хмельницькій області. О 12 год. 59 хв., в присутності понятих, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2013 було проведено особистий обшук ОСОБА_3 , під час якого у нього знайдено грошові кошти у сумі 5000 доларів США. Під час огляду зазначених грошових коштів встановлено, що це ті самі грошові кошти, які вручалися ОСОБА_10 для дачі хабара представникам органів судової влади Хмельницької області 31.03.2013 (т.9 а.с. 91 - 95);

- протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 01.04.2019, в якому наявна інформація про те, що в результаті проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії отримано фактичні дані, які підтверджують факт вимагання суддею ОСОБА_3 , за посередництвом ОСОБА_8 грошових коштів у ОСОБА_10 за вирішення питання щодо відмови у задоволенні апеляції на вирок суду першої інстанції стосовно його сина ОСОБА_6 . Отримані матеріали зберігаються на стандартному компакт диску для системи лазерного зчитування інформації № 72/15/428 від 01.04.2013. Далі зазначено, що оглянуто зміст диску № 72/15/40 від 01.04.2013, в якому знаходиться п"ять файлів та викладено інформацію отриману при їх перегляді (т.9 а.с. 96 - 105);

- протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 01.04.2019, із якого вбачається, що начальник 2 сектора відділу БКОЗ Управління СБУ України у Хмельницькій області майор ОСОБА_51 , на виконання доручення старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 № 21/1 387т від 25.03.2013, в рамках кримінального провадження № 42013000000000120 від 20.03.2013, на підставі ухвал голови Апеляційного суду м. Києва №№ 01 1867т та 01 1870т від 22.03.2013 провів негласну слідчу (розшукову) дію зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру НОМЕР_5 , що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_26 та абонентського номеру НОМЕР_6 , що перебуває в постійному користуванні ОСОБА_3 (т.9 а.с. 95 - 105);

- протокол огляду старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_52 оптичного диску № 72/15/430 з фототаблицею, який надійшов до ГПУ із УСБ України у Хмельницькій області згідно з супровідним листом № 72/15/3236 від 29.05.2013, в якому зафіксовані телефонні розмови учасників кримінального провадження № 42013000000000120 (т.9 а.с. 106 - 118);

- постанову слідчого від 19.06.2013 про визнання речовим доказом оптичного диску CD-R марки "ANV", ідентифікаційний номер RFD 80M - 80144 (реєстраційний №72/15/430т) у кримінальному провадженні № 42013000000000120 (т.9 а.с.121);

- протокол огляду старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_52 оптичного диску № 72/15/428 з фототаблицею, який надійшов до ГПУ із УСБ України у Хмельницькій області згідно супровідного листа № 72/15/3236 від 29.05.2013, в якому зафіксовані зустрічі та розмови учасників кримінального провадження № 42013000000000120 (т. 9 а.с. 122 - 126);

- постанову слідчого від 19.06.2013 про визнання речовим доказом оптичного диску марки DVD R "Artex" ідентифікаційний номер VR5F16 - 00713 (реєстраційний №72/15/428т) у кримінальному провадженні № 42013000000000120 (т.9 а.с.130).

IУ. Докази, на які посилається сторона захисту

Заперечуючи проти обвинувачення сторона захисту у підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про допит свідків, яке було задоволено судом та надала докази, які розкриті стороні обвинувачення, та на переконання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , свідчать про невинуватість ОСОБА_3 .

Крім показань свідків, допитаних в судовому засіданні стороною захисту були надані докази, які розкриті стороні обвинувачення, зокрема дані (відомості), які містяться у:

- показаннях свідків захисту ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 ;

- копіях судових рішень, ухвалених під головуванням обвинуваченого ОСОБА_3 за матеріалами УСБ у Хмельницькій області (т.2 а.с. 189 47);

- повідомленні Голови Апеляційного суду м. Києва № 01 1/120н/т від 30.07.2013 адвокату ОСОБА_5 , яке містить відомості про те, що клопотання спеціальних підрозділів, які звертаються до суду та ухвали Апеляційного суду м. Києва про надання дозволу на проведення оперативно розшукових заходів та негласних (розшукових) дій мають гриф секретності, у зв`язку з чим адвокату, який не має доступу до державної таємниці не може бути надана інформація з обмеженим доступом (т.2 а.с.50);

- відповіді прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України ОСОБА_43 № 21/2/3 36718 -13 від 31.07.2013 на запит адвоката ОСОБА_5 , із якої вбачається, що Ухвала Апеляційного суду м. Києва про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42013000000000120 засекречена судом та в подальшому не розсекречена, тому не може бути надана адвокату для ознайомлення ( т.2 а.с. 53);

- листі начальника УСБ України у Хмельницькій області № 72/15/4524 від 30.07.2013, в якому наявна інформація про те, що оперативно розшукова справа стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судді Дережнянського районного суду Хмельницької області, не заводилась. У 2013 році керівництвом СБ України санкціоновано залучення коштів на суму п`ять тисяч доларів США по кримінальному провадженню № 42013000000000120, а інформація про дату здійснення видачі фінансовим відділом Управління грошових коштів та документів, якими була оформлена зазначена фінансова операція становить державну таємницю і не може бути розголошена (т.2 а.с.48);

- листі начальника УСБ України у Хмельницькій області № 72/15/4562 від 31.07.2013, із якого вбачається, що ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 та ОСОБА_57 , які 28.03. та 31.03.2013, в рамках кримінального провадження № 42013000000000120, залучалися в якості понятих для участі в огляді та вручені в огляді та вручені грошових коштів допуску до державної таємниці не мають (т.2 а.с.49).

- акті стаціонарної судово психіатричної експертизи № 155 від 27.11.2013, із висновку якого вбачається, що ОСОБА_6 будь яким психічним захворюванням не страждає, відхилень у нервово психічному стані не має, під час інкримінованих йому діянь та на час експертизи здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.3 а.с.121 129).

Судом встановлено, що 20.03.2013 ОСОБА_10 звернувся з письмовою заявою до заступника Генерального прокурора України ОСОБА_42 , відповідно до якої заявник вказує, що суддя ОСОБА_3 та судді апеляційного суду Хмельницької області вимагають у нього неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів за залишення в силі вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області (т.8 а.с. 7 - 8).

За результатами прийняття вказаної заяви старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_46 20.03.2013 було внесено відповідні відомості до ЄРДР за № 4201300000000120, злочин кваліфіковано за ч. 3ст. 368 КК України.

При цьому стороною обвинувачення надано суду документи про виявлення в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч.ч. 1, 2ст. 190 КК України. та початок досудового розслідування.

Згідно остаточного повідомлення про підозру ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 2 ст.190, ч.1 ст.364та ч. 4 ст.27, ч. 2 ст.15, ч. 3 ст.369 КК України.

Обвинувальний акт скеровано до суду 18.07.2013.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 посилаючись на те, що основні докази у даному кримінальному провадженні зібрані стороною обвинувачення з грубим порушенням нормКПК Українита діючого законодавства і відповідно до ст.ст.86,87 КПК України, просить: визнати повідомлення про підозру ОСОБА_11 таким, що не спричинило виникнення у останнього статусу підозрюваного; визнати фактичні дані, що містяться в диктофоні "Olympus" та записах, зроблених за його допомогою недопустимими як і інші докази, здобуті завдяки вказаній інформації, зокрема протокол огляду диктофону з додатками та постанову про визнання його речовим доказом; визнати фактичні дані, що містяться в дорученнях слідчого від 20.03.2013 та від 26.03.2013 № 23/1-120 - недопустимими доказами; визнати дії слідчого по проведенню негласної слідчої (розшукової) дії - огляду та вручення незаконними; визнати недопустимим доказом протокол огляду і вручення від 28.03.2013; визнати дії слідчого по проведенню негласної слідчої (розшукової) дії - огляду та вручення грошей незаконними, визнати недопустимим доказом протокол огляду і вручення від 31.03.2013; визнати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2013 про надання дозволу на проведення обшуку ОСОБА_3 , протокол обшуку ОСОБА_3 від 31.03.2013, грошові кошти та мобільний телефон, вилучені в ході обшуку, - недопустимими доказами; визнати проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_3 (зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі: аудіо - та відео контроль особи) незаконними, а здобуті в результаті їх проведення докази - недопустимими.

Також, захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 13.08.2018, подала скаргу на дії та бездіяльність слідчого і прокурора під час проведення досудового розслідування та заперечення на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2013 про надання дозволу на проведення обшуку особи ОСОБА_11 (т.6 а.с. 78 79).

Обвинуваченим ОСОБА_3 заявлені його захисником адвокатом ОСОБА_5 клопотання були підтримані в повному обсязі.

Клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими прокурор ОСОБА_4 вважає безпідставними і об`єктивно необґрунтованими, посилаючись на те, що докази у даному кримінальному провадженні законним шляхом зібрані й закріплені у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, уповноваженими на це особами та органами.

V. Висновки суду щодо клопотань сторони захисту про недопустимість доказів

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі №1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення ч.3ст. 62 Конституції Українивказав, що визнаватися допустимими і використовуватись як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Оскільки стороною захисту під час судового розгляду оспорювався практично кожний доказ, що був пред`явлений стороною обвинувачення. Це вимагає від суду надати оцінку усім оспорюваним доказам та відповісти на кожен аргумент сторони захисту для того щоб рішення було мотивованим.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Коем проти Бельгії" від 22.06.2000 зазначив, що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.

Статтями7,22 КПК Українипередбачено, що однією із засад кримінального судочинства є змагальність сторін та свобода у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є вирок, ухвалений компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є вирок ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачаєтьсяз роз`яснень,викладених уп.19постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9"Прозастосування КонституціїУкраїни приздійсненні правосуддя"від 1листопада 1996року,обвинувачення неможе ґрунтуватисьна припущеннях,а такожна доказах,одержаних незаконнимшляхом,оскільки цесуперечить вимогамст.62Конституції України,яка визначає,що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це собою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Для визнання доказів такими, що отримані незаконним шляхом, достатньо будь-якого одного із зазначених порушень їх отримання.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" (пункт 4) звертається увага судів на те, що "згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв`язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевірити, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №12/рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо "поза розумним сумнівом" є підставою для виправдувального вироку.

Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

За правилами статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла, тощо.

Ці висновки ЄСПЛ повністю узгоджуються з законодавством України, яке передбачає, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, та у спосіб, передбачений законом.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Частиною 2 ст. 8 та частиною 5 ст. 9 КПК України встановлено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину "поза розумним сумнівом" розкрито у пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 року у справі "Рудяк проти України", згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення у справі "Авшар проти Туреччини", п. 282). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Щодо повідомлення про підозру

Постановою Верховної Ради України від 03.03.2011 "Про обрання суддів" ОСОБА_3 обрано на посаду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області безстроково (т.10 а.с. 10 - 11).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 21 травня 2013 року заступником Генерального прокурора України ОСОБА_47 винесено та підписано остаточне повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених та ч.1, ч.2 ст.190; ч.1 ст.364; ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України (т.8 а.с. 227 - 236).

У той же день старший слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_46 повідомив ОСОБА_3 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст.190; ч.1 ст.364; ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України і вручив його останньому.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 17 березня 2015 року кримінальне провадження № 42013000000000120 від 20.03.2013 в частинні обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост.364ч.1КК України закрито у зв`язку із набранням чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв`язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України" № 1261-VII від 13 травня 2014 року, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, які мають ознаки зловживання владою чи службовим становищем, але не спричинили матеріальних збитків (т.2 а.с.194).

Згідно з положеннями ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3ст.49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року(який діяв на момент оголошення підозри ОСОБА_3 ) п.3 ч.1ст.481 КПКУкраїни письмове повідомлення про підозру професійному судді здійснюється лише Генеральним прокурором або його заступником. Тобто вказані конкретно визначені посади службових осіб, перелік яких є виключним.

У ч.ч.4,5ст.36КПК Україничітко виокремлюються посади першого заступника та заступників Генерального прокурора. У кодексі є норми, в яких визначаються права відразу всіх заступників Генерального прокурора (можна припустити, що йдеться також і про першого заступника), незалежно від відмінностей цих посад, але в такому випадку про них говориться в множині й вживається термін «заступники», зокрема, так указано в п.3 ч.2ст.294КПК України.

За ч.1ст.276КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомуст.278 цього Кодексу. Частина 1ст.278 КПКвизначає суб`єктами, що повноважні повідомляти про підозру, слідчого та прокурора.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаютьсяглавою 37 цього Кодексу.

Отже, вживається термін "прокурор", перелік процесуальних повноважень якого надано саме уст.36КПК України, яка пов`язує право на повідомлення про підозру особі лише з процесуальним керівництвом.

Здійснення повідомлення про підозру професійному судді виключно Генеральним прокурором або його заступником є похідним повноваженням від первинного права, що випливає з процесуального керівництва. Обмеження переліку процесуальних керівників у кримінальному провадженні, що мають право повідомляти про підозру професійним суддям, зумовлене особливим статусом останніх та гарантіями їх незалежності.

Таким чином, системний аналіз п.15 ч.1 ст.3, ст.36, ч.1 ст.276та п.3 ч.1 ст.481 КПКУкраїни свідчить про те, що процесуальну дію у вигляді повідомлення про підозру судді може вчинити лише прокурорпроцесуальний керівник, котрим має бути не будь-який прокурор, визначений у п.15 ч.1ст.3КПК України, а тільки Генеральний прокурор чи його заступник.

Отже, повідомити про підозру професійному судді може лише Генеральний прокурор чи його заступник, які є процесуальними керівниками в конкретному кримінальному провадженні від самого його початку. Якщо створено групу процесуальних керівників, то відповідно до ч.6ст.36 КПКУкраїни вони обов`язково мають бути в ній старшими.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що постановами заступника Генерального прокурора України ОСОБА_42 від 21.03., 18.04., 22.05.2013 визначено у даному кримінальному провадженні для здійснення повноважень прокурора групу прокурорів, при цьому заступник Генерального прокурора України ОСОБА_58 в групу не включений, старшим групи визначено старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупцією Головного управління нагляду за додержанням законів спец підрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України ОСОБА_50 , якого в подальшому змінено на прокурора цього ж відділу ОСОБА_43 (т.8 а.с. 12-13, 20 21, 23 24, 26 27, 32-33).

Згідно із ч.4 ст.22, абз.1 ч.1 ст.277, ч.1 ст.278 КПК УкраїниГенеральний прокурор або його заступник не можуть доручити вручення повідомлення про підозру судді слідчому через те, що слідчий має право вручати складене виключно ним самим і погоджене з прокурором повідомлення про підозру.

Оскільки повідомлення про підозру судді ОСОБА_3 всупереч нормам ч.3ст.49 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року(який діяв на момент оголошення підозри ОСОБА_3 ), п.3 ч.1ст.481КПК Українипідписано заступником Генерального прокурора України ОСОБА_59 , який не входить в групу прокурорів в даному кримінальному провадженні, а оголошено і вручено старшим слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_60 , який не складав дане повідомлення, тому на думку суду ОСОБА_3 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, не вважається притягнутим до кримінальної відповідальності, оскільки через недотримання стороною обвинувачення вимогст. 481 КПК Україниповідомлення про підозру судді ОСОБА_3 було здійснено неповноважною особою.

На щовказує іпрактика Європейськогосуду зправ людини.Зокрема,у пункті46рішення від27лютого 1980року №6903/75у справі"Deweerпроти Бельгії" зазначається, що "для цілей частини першої статті 6 Конвенції "звинувачення" (charge) може бути визначене як офіційне повідомлення, надане індивіду компетентним суб`єктом про те, що така особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення".

Означена вище позиція, викладена в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 19.02.2019 у справі № 349/1487/14 к.

Щодо письмових доказів, здобутих під час проведення НСРД

а) протокол огляду грошей

Сторона обвинувачення в якості доказів винуватості обвинуваченого надала суду протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії з фототаблицею до нього, а саме: огляду грошей, отриманих у ФВ УСБ України в Хмельницькій області, відповідно до вимог ЗУ "Про оперативно розшукову діяльність". Зазначена негласна слідча (розшукова) дія проведена з метою перевірки показів ОСОБА_10 від 20.03.2013 щодо вимагання представниками судової влади у нього хабара. Об`єктом огляду є двадцять грошових купюр номіналом 100 доларів США кожна, загальна сума 2000 доларів США та вручення їх ОСОБА_10 з метою їх можливої подальшої передачі представникам судової влади Хмельницької області в якості хабара (т.8 а.с. 48-57); протокол вилучення та огляду 2000 доларів США, які 28.03.2013 були вручені ОСОБА_10 згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів. Із протоколу вбачається, що ОСОБА_10 повернуто грошові купюри номіналом по 100 доларів США в кількості 20 штук на загальну суму 2000 доларів США у СБ України у Хмельницькій області (т.8 а.с. 58-64) та протокол огляду та вручення від 31.03.2013, із якого вбачається, що слідчим ОСОБА_44 проведено негласну слідчу (розшукову) дію з фототаблицею до нього, а саме: огляду грошей, отриманих у ФВ УСБ України в Хмельницькій області, відповідно до вимог ЗУ "Про оперативно розшукову діяльність". Зазначена негласна слідча (розшукова) дія проведена з метою перевірки показів ОСОБА_10 від 20.03.2013 щодо вимагання представниками судової влади у нього хабара. Об`єктом огляду є п`ятдесят грошових купюр номіналом 100 доларів США кожна, загальна сума 5000 доларів США з метою їх можливої подальшої передачі представникам судової влади Хмельницької області в якості хабара (т.8 а.с. 65-82);

Надаючи правову оцінку вказаним доказам суд виходить з того, що слідчим у всіх вказаних випадках проведено негласну слідчу (розшукову) дію, а саме огляд грошей, отриманих у ФВ УСБ України в Хмельницькій області, відповідно до вимог ЗУ "Про оперативно розшукову діяльність". У протоколах вказано, що зазначена негласна (розшукова) дія проводиться з додержанням вимог ст.98,100,103,104,105,106,223,237 КПК України, з метою перевірки показів ОСОБА_10 від 20.03.2013 щодо вимагання представниками судової влади Хмельницької області у нього хабара.

Сторона захисту заперечує щодо допустимості вказаних доказів посилаючись на те, що у главі 21 КПК Україниперелік негласних слідчих дій є вичерпним і такої дії як "огляд і вручення" не передбачено.

Суд констатує той факт, що оспорювані протоколи вчинені під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину, а саме оформлення процесуальної дії використання заздалегідь ідентифікованих засобів.

Так, відповідно до ч.1 ст. 273 КПК України, за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби.

Мова насамперед йде про грошові кошти, які використовуються для вручення в якості неправомірної вигоди чи для закупки наркотичних засобів.

Слідчий оформив дану процесуальну дію протоколом огляду та вручення в присутності двох понятих та особи, якій дані грошові кошти вручаються для передачі як неправомірної вигоди чи для придбання наркотичних засобів (тобто за участі особи, яка залучена до конфіденційного співробітництва).

Разом із тим, дана процесуальна дія, відповідно до ч.1 ст. 273 КПК України відноситься до негласної слідчої дії і повинна проводитися відповідно до вимог ст. 517 КПК України в частині охорони державної таємниці.

Тобто всі особи, які залучені слідчим чи прокурором до участі в даній негласній слідчій дії, повинні мати допуск до державної таємниці.

Крім того, оформлення даної процесуальної дії - використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів, відноситься до негласної слідчої дії і повинно відбуватися шляхом складення відповідного протоколу про хід та результати негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину, а не протоколом огляду, як це зроблено в даному випадку.

Не додержання вимог статей 104, 106, 252, 273, 517 КПК України під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину, тягне за собою недопустимість вказаних доказів,оскільки він отриманий не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Крім того ОСОБА_10 залучався при негласних слідчих (розшукових) діях як "інша особа".

За приписами ч.6 ст.246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи відповідних правоохоронних органів. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатись також інші особи.

Статтею 8 ЗУ "Про оперативно розшукову діяльність" передбачено право залучати до виконання окремих доручень у ході проведення оперативно розшукової діяльності працівників інших підрозділів.

Оперативні підрозділи можуть мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників та використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями ст. 275 КПК України (п.п. 13, 14 ч.1 ст. 8 ЗУ " Про оперативно розшукову діяльність").

Відповідно до п. 3.9. розділу 111 "Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні" під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий, уповноважений оперативний підрозділ, який виконує доручення слідчого, прокурора, має право використовувати інформацію отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (ст.275 КПК України).

б) протокол зняття інформації з транспортної те телекомунікаційної мережі із додатками та протокол аудіо та відео контролю

Захисник ОСОБА_5 , при дослідженні доказів обвинувачення висловила думку про те, що протокол зняття інформації з транспортної те телекомунікаційної мережі із додатками та протокол аудіо та відео контролю із додатками є недопустимими доказами посилаючись на відсутність ухвали слідчого судді.

Суду стороною обвинувачення в якості доказу винуватості ОСОБА_3 надано клопотання до Голови Апеляційного суду м. Києва від 21.03.2013 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_3 у формі: 1) аудіо- та відео контролю особи, терміном до двох місяців; 2) візуального спостереження за особою із використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, терміном до місяців; 3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж терміном до двох місяців (т.9 а.с. 20-25).

НСРД проводяться на підставі ухвали слідчого судді.

Ухвали слідчого судді на час виконання вимог ст.290 КПК України, і під час розгляду справи в суді стороні захисту відкриті не були, що не заперечував в судовому засіданні прокурор.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 (справа №751/7557/15к), наголошується на тому, що для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставоюїх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

У відповідності до ч.12 ст.290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них як докази.

За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і які не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

Така правова позиція закріплена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 751/ 7557/15-к.

Відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок. Це право (і, відповідно, обов`язок держави) було підтверджено у справі "Джасперс проти Сполученого Королівства" від 16 лютого 2000 року. Таке правило стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинувачем.

У протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 01.04.2013 наявна інформація про те, що начальник 2 сектора відділу БКОЗ Управління СБУ України у Хмельницькій області майор ОСОБА_51 , на виконання доручення старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 № 21/1 387т від 25.03.2013, в результаті проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії отримав фактичні дані, які підтверджують факт вимагання суддею ОСОБА_3 , за посередництвом ОСОБА_8 грошових коштів у ОСОБА_10 за вирішення питання щодо відмови у задоволенні апеляції на вирок суду першої інстанції стосовно його сина ОСОБА_6 . Отриманні матеріали зберігаються на стандартному компакт диску для системи лазерного зчитування інформації № 72/15/428 від 01.04.2013. Далі зазначено, що оглянуто зміст диску № 72/15/40 від 01.04.2013, в якому знаходиться п"ять файлів та викладено інформацію, отриману при їх перегляді (т.9 а.с. 91-95);

З протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 01.04.2019 вбачається, що начальник 2 сектора відділу БКОЗ Управління СБУ України у Хмельницькій області майор ОСОБА_51 , на виконання доручення старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 № 21/1 387т від 25.03.2013, в рамках кримінального провадження № 42013000000000120 від 20.03.2013, на підставі ухвал голови Апеляційного суду м. Києва №№ 01 1867т та 01 1870т від 22.03.2013 провів негласну слідчу (розшукову) дію зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру НОМЕР_5 , що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_26 та абонентського номеру НОМЕР_6 , що перебуває в постійному користуванні ОСОБА_3 (т.9 а.с. 96-105).

Відповідно доч.1ст.252КПК України,фіксаціяходу ірезультатівнегласних слідчих(розшукових)дійповинна відповідатизагальним правиламфіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) діїскладається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Таким чином, частина 1 ст. 252 КПК України відсилає до глави 5 КПК України фіксування кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом,хід і результатипроведення процесуальної дії фіксуються в протоколі.

Отже, відповідно до ч.1 ст. 252 та ч.1 ст. 104 КПК України, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій обов`язково складається протокол прохід та результатиданої процесуальної дії.

В протоколі НСРД повинно бути зафіксовано хід даної процесуальної дії.

Поряд з тим, у протоколі аудіо - та відео контролю фіксується огляд диску невідомого походження з різними номерами, а не хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, в протоколі не вказані характеристики технічних засобів фіксування та носіїв інформації, які застосовувались при проведенні процесуальної дії, умови і порядок їх використання. В тексті протоколу йдеться про диск 72/15/428т від 01.04.2013. Далі огляду підлягає диск 72/15/430т від 01.04.2013, а додатком до протоколу є диск №72/15/428т від 31.03.2013. Загальна тривалість записів значно менша за той період часу, який охоплюється часом проведення слідчої дії (з 15 год 51 хв. 28.03.2013 по 12 год. 52 хв. 31.03.2013), у протоколі відсутні відомості про перерви, записи є вибірковими і довільними, з протоколу вбачається, що особа, під контролем якої знаходився засіб фіксації, на власний розсуд визначала, які події будуть фіксуватись, а які ні.

Протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 01.04.2013 фіксує огляд диску невідомого походження, а не хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, в протоколі не ідентифіковані всі його учасники, протокол не підписано усіма особами, які брали участь у проведенні процесуальної дії, в протоколі відсутні характеристики технічних засобів фіксування та носіїв інформації, які застосовувались при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання не вказані в протоколі.

Згідно з вимогами ч.3 ст.252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через 24 години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору. В порушення цієї норми протокол аудіо- відео контролю особи від 01.04.2013 з додатками та протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 01.04.2013 не були вчасно передані прокурору.

Отже, після дослідження означених вище протоколів, як доказів у в кримінальному провадженні, суд визнає їх недопустимими, оскільки вониотримані не в порядку передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

в) контроль за вчиненням злочину

Вирішуючи вимогу сторони захисту про визнання результатів контролю за вчиненням злочину недопустимими доказами та заперечення сторони захисту з цього приводу суд встановив наступне.

Постановою старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України ОСОБА_50 від 26.03.2013 прийнято рішення про проведення контролю за вчиненням злочину для отримання доказів злочинної діяльності та повного викриття схеми, пов`язаної з вимаганням та одержанням хабара суддею апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_26 за попередньою змовою групою осіб із невстановленими слідством суддями апеляційного суду Хмельницької області, за пособництва судді Деражнянського районного суду ОСОБА_3 , встановлення їх вини та інших причетних до цього осіб шляхом проведення спеціального слідчого експеременту у вигляді контрольованої передачі грошових коштів в якості хабара з використанням аудіо-, відеоконтролю, фотографування та застосування спеціальних технічних засобів для спостереження. Проведення спеціального слідчого експеременту доручено співробітникам СБУ та старшому слідчому в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_49 (т.9 а.с.74-75).

Постановою старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України ОСОБА_50 про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 25.03.2013 визнано необхідним використати в період з 25.03.2013 по 22.05.2013, під час проведення негласних (розшукових) дій аудіо - відео контролю особи (фігурант) та спостереження за особою (фігурант) заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти в сумі 5000 доларів США для передачі їх як хабара ОСОБА_26 за пособництва ОСОБА_3 (т.9 а.с.76-77).

Уповноваженими суб`єктами проведення спеціального слідчого експерименту, відповідно до ч.6ст.246 КПК Україниє: слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України.

Рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (п.3 ч.1ст.271 КПК України) має право прийняти виключно прокурор, що прямо вказано в ч.4ст.246 КПК України.

Частина восьма статті 271 КПК України встановлює, що якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватись в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.260 КПК України, аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або за місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Стороною обвинувачення не представлена ухвала слідчого судді про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме про надання дозволу на втручання у приватне спілкування особи, яке проводиться без її відома.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміст резолютивної частини постанови прокурора, в частині використання аудіо-, відеоконтролю, порушує вимоги ч.1 та 2 ст.258, ст.260, ч.8 ст.271 КПК України, оскільки використання аудіо-, відеоконтролю може бути здійснено лише на підставі ухвали слідчого судді, отже постанова прокурора в цій частині є недопустимим доказом.

З цих же підстав є недопустимим доказом і постанова старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України ОСОБА_50 про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 25.03.2013 в частині використання під час проведення негласних (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю контролю особи (фігурант) заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти в сумі 5000 доларів США для передачі їх як хабара ОСОБА_26 за пособництва ОСОБА_3 .

Щодо іншої частини постанови суд наголошує, що постанова прокурора є процесуальним документом, в якому викладається мотивоване рішення або розпорядження, прийняте у ході здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення.

Постанова про проведення НСРД, у тому числі й спеціального слідчого експерименту, повинна відповідати вимогамст. 251 КПК України, зокрема містити відомості про місце і час прийняття постанови, прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка винесла постанову, обґрунтування прийнятого за постановою рішення із посиланням на норми законодавства України, відомості щодо суті та змісту прийнятого процесуального рішення, місця та часу (строків) його виконання, виконавців постанови.

Частина 7 статті 271 КПК України вимагає від прокурора у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст.251 КПК України викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину, зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні (ч.3 ст.271 КПК України).

Вказані вимоги КПК України автором постанови у даному кримінальному провадженні виконані не в повній мірі, зокрема у постанові не наведені відомості щодо суті та змісту прийнятого процесуального рішення та відомості, передбачені в ч.7 ст.271 КПК України, яка передбачає, що прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину зобов`язаний зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

У постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експеременту не приймалось рішення про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів - грошових коштів, які планувалось використати при проведенні НСРД. Прокурором також не обгрунтовано постанову.

Аналізуючи зміст постанови прокурора встановлено, що її винесено на підставі наявного кримінального провадження, при цьому прокурор вважає, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази, а саме аудіо записи розмов заявника ОСОБА_10 з суддею ОСОБА_3 , які, до речі, визнанні судом як неналежні докази, свідчать про відсутність провокування.

Проте, якщо фактичні дані здобуваються в порядкуКПК України, то можна робити висновок про їх допустимість. А провокація - категорія зовсім інша. Тут прокурор повинен був перевірити чи не підбурювали особу до вчинення злочину з метою подальшого її викриття безпосередньо працівники правоохоронних органів чи їх агенти. Прокурор всупереч ч.3 ст.271 КПК Україницього не зробив.

Також всупереч п.6 ч.1ст. 251 КПК Українив постанові прокурора відсутнє обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу в інший спосіб, натомість прокурор вважає заяву свідка достатньою підставою обґрунтовано підозрювати особу у готуванні до вчинення тяжкого злочину, що полягає у вимаганні грошових коштів в розмірі 5000 доларів США.

У якості доказу винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 , стороною обвинувачення надано протокол про хід та результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експеременту, із якого вбачається, що 01.04.2013 начальник 2 сектора відділу БКОЗ Управління СБУ України у Хмельницькій області майор ОСОБА_51 , на виконання доручення прокуратури Хмельницької області № 21/2/3 392т від 26.03.2013, постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експеременту № 1202т від 26.03.2013 спільно з старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_52 , за участі понятих, в присутності заявника ОСОБА_10 , в службовому кабінеті Хмельницького міського відділу УСБ України у Хмельницькій області 28.03.2013 провели огляд та вручення грошей в сумі 2000 доларів США, які належать УСБ України у Хмельницькій області і призначені для вручення ОСОБА_10 , у зв`язку із перевіркою його показів від 20.03.2013 щодо вимагання представниками органів судової влади Хмельницької області у нього хабара. Оглянуті купюри 20 (двадцять) штук відксерокопійовані на семи стандартних аркушах паперу білого кольору формату А4 та після огляду передані ОСОБА_10 , які він поклав в внутрішню кишеню куртки, з метою їх можливої подальшої передачі представникам органів судової влади Хмельницької області в якості хабара. О 15 год.51 хв. відбулася зустріч ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , після чого вони разом попрямували до приміщення кафе "Міф", яке знаходиться в приміщенні автостанції. О 15 год. 54 хв. ОСОБА_10 вийшов з приміщення кафе та попрямував до службового автомобіля УСБ України у Хмельницькій області, який знаходився неподалік приміщення автостанції. Сівши до зазначеного автомобіля ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_3 2000 доларів США не взяв, сказавши, що йому потрібно надати суму в повному обсязі, а саме 5000 доларів США. Далі учасники слідчого експеременту поїхали до Управління СБУ у Хмельницькій області, де у службовому кабінеті слідчим ОСОБА_44 проведено огляд та вилучення грошових коштів у сумі 2000 доларів США, які ОСОБА_10 дістав із внутрішньої кишені куртки.

31.03.2013 начальником 2 сектора відділу БКОЗ Управління СБУ України у Хмельницькій області майор ОСОБА_53 , спільно з старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_52 , за участі понятих, в присутності заявника ОСОБА_10 , в службовому кабінеті Хмельницького міського відділу УСБ України у Хмельницькій області 28.03.2013 о 11 год.08 хв. із застосуванням відео зйомки на відеокамеру марки "Sony" серії "DCR HC52 " номеру 208467 на відеокасету марки mini DV "Sony 60" серії та номеру 04НК4138N5111 провели огляд та вручення грошей в сумі 5000 доларів США, які належать УСБ України у Хмельницькій області і призначені для вручення ОСОБА_10 , у зв`язку із перевіркою його показів від 20.03.2013 щодо вимагання представниками органів судової влади Хмельницької області у нього хабара . Оглянуті купюри 50 (п`ятдесят) штук відксерокопійовані на тринадцяти стандартних аркушах паперу білого кольору формату А4 та після огляду передані ОСОБА_10 , які він поклав у внутрішню кишеню куртки, з метою їх можливої подальшої передачі представникам органів судової влади Хмельницької області в якості хабара. Далі ОСОБА_10 були надані спецзасоби аудіо, відео фіксування і всі учасники спеціального слідчого експеременту службовим автомобілем УСБ України у Хмельницькій області вирушили до автостанції №2 м. Хмельницький, де мала відбутися зустріч ОСОБА_3 та ОСОБА_10 . О 12 год.10 хв. ОСОБА_10 зупинив таксі і поїхав за адресою, яку повідомив йому ОСОБА_8 вул Перемоги будинок №8/2 під`їзд №4. О 12 год.35 хв. ОСОБА_10 прибув за вищевказаною адресою, де не відпускаючи таксі, очікував ОСОБА_3 . О 12 год.50 хв. з під`їзду будинку вийшов ОСОБА_3 та підійшов до ОСОБА_10 , який дістав із внутрішньої кишені куртки згорсток, зовнішньо схожий на складені банкноти іноземної валюти, а саме доларів США та передав їх ОСОБА_3 . О 12 год. 52 хв., після завершення розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_3 розпрощалися, після чого ОСОБА_10 сів у автомобіль таксі, а ОСОБА_3 зайшов у приміщення продуктового магазину "Сімейний", розташованого в підвальному приміщенні будинку 8/2 по вул. Перемоги, де в подальшому був затриманий співробітниками УСБ України у Хмельницькій області. О 12 год. 59 хв., в присутності понятих, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2013 було проведено особистий обшук ОСОБА_3 , під час якого у нього знайдено грошові кошти у сумі 5000 доларів США. Під час огляду зазначених грошових коштів встановлено, що це ті самі грошові кошти, які вручалися ОСОБА_10 для дачі хабара представникам органів судової влади Хмельницької області 31.03.2013.

Сторона обвинувачення вважає ці докази здобутими у спосіб, визначений законодавством і просить покласти в основу обвинувального вироку.

Сторона захисту наполягає, що результати контролю за вчиненням злочину є недопустимими доказами, оскільки при проведенні спеціального експеременту та фіксуванні наслідків його проведення органом досудового розслідування допущено істотні порушення КПК України та інших нормативних актів.

Аналізуючи ці докази суд встановив.

Відповідно до ч.1 ст. 252, ч.1 ст. 104 КПК України, в протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії всі обставини про хід негласної слідчої (розшукової) дії мають бути зафіксовані.

При перегляді відеозапису оспорюваної слідчої дії судом встановлено, що негласна (розшукова дія) дія проводилась за дорученням прокуратури Хмельницької області, але прокурором таке доручення суду не надавалось, працівник СБУ ОСОБА_51 , який складав протокол був відсутній під час проведення слідчої дії, серед присутніх не вказані експерти та спеціалісти, поняті та інші учасники своїми підписами зміст протоколу не завірили, їм не роз`яснено їх права і обов`язки, не вказано хто конкретно з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на дану особу спеціальне аудіо- відео спостережне обладнання та яке конкретно обладнання для аудіо- відеоспостереження було встановлено на особу, не зазначено назву та технічні характеристики даного обладнання.

За приписами ч.6 ст.246 КПК України за рішенням прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, крім осіб, які її проводять, можуть залучатись інші особи.

Попри це участь ОСОБА_10 у контролі за вчиненням злочину мала місце без відповідного рішення прокурора, слідчого. Постановою слідчого від 22.03.2013 ОСОБА_10 було залучено до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо- та відеоконтролю особи, візуального спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з абонентських номерів оперативного зв`язку. У постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину участь ОСОБА_10 не передбачена.

У відповідності до вимог ч.4 ст.271 КПК України якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи. Попри це протокол в присутності ОСОБА_3 не складався.

Відповідно до ч.1 ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Протокол про хід і результати НСРД, оскільки він є негласною слідчою дією, а відповідно не може бути складений під час цієї дії, повинен бути складеним безпосередньо після закінчення даної процесуальної дії.

Даний протокол не може бути складений наступного дня, через тиждень або рік після закінчення конкретної негласної слідчої (розшукової) дії. Він має бути складений безпосередньо після закінчення процесуальної дії і саме тією посадовою особою, яка провела цю негласну слідчу (розшукову) дію.

Суд констатує факт, що протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії, проведеної 31.03.2013 складений 01.04.2013 ОСОБА_53 , який не був присутнім при її проведенні.

Отже даний доказ є недопустимим,оскільки він отриманий не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження

а) Тимчасовий доступ до речей і документів

Питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і тимчасовий доступ до речей і документів регламентовані Главою 10 - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування та Главою 15 - тимчасовий доступ до речей і документівКПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2013 надано старшому слідчому в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_49 дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю до інформації щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону ОСОБА_3 , а саме НОМЕР_4 за період із 01.11.2012 по 31.03.2013, у тому числі щодо дати, часу тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбулися, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань, яка перебуває у володінні ПрАТ " Київстар", юридична адреса: м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, фактична адреса: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, з можливістю вилучення (т.9 а.с. 35).

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей та їх вилучення з фототаблицею від 20.05.2013, складеного старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_52 в період часу з 15 год. 10 хв. до 15 год. 35 хв. у приміщенні службового кабінету №107 ПрАТ "Київстар", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, в присутності спеціаліста департаменту безпеки ПрАТ "Київстар" ОСОБА_61 , на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2013 у кримінальному провадженні №42013000000000120 слідчим вилучено оптичний диск № А 207130730 С2, на якому міститься інформація щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону НОМЕР_4 за період із 01.11.2012 по 31.03.2013, у тому числі щодо дати, часу тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбулися, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань (т.9 а.с. 37-40).

З протоколу огляду оптичного диску № А 207130730 С2 від 20.05.2013, складеного старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_44 вбачається, що останнім проведено моніторинг з`єднань, в ході якого взято до уваги лише ті, які вважав за необхідне слідчий, викликавши цим сумніви у сторони захисту в об`єктивності розслідування і позбавивши її права використати інші розмови, які містилися на вилученому диску (т.8 а.с. 46-47).

Таким чином слідчий вибірково підійшов до використання офіційної охоронюваної законом інформації знятої з каналів зв`язку фігурантів у даному кримінальному провадженні, котра в подальшому в спотвореному (зміненому) вигляді по відношенню до першоджерела цієї інформація лягла в основу обвинувачення, що є не припустимим в розумінні належності даного доказу та його допустимості, а також в свою чергу вказує про необгрунтованість підозри, оголошеної в даному кримінальному провадженні, та обвинувачення в цілому.

Щодо слідчих (розшукових) дій

а) протокол огляду диктофону

Дослідивши протокол огляду диктофону з додатками (том 1 а.с.86-90), постанову про визнання його речовим доказом (том 1 а.с.91), суд, приходить до висновку, що даний доказ та отриманні за його допомогою інші докази є недопустимими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що диктофон "Olympus" був придбаний ОСОБА_10 для використання у власних потребах. У подальшому він особисто, з власної ініціативи, цілеспрямовано проводив записи розмов з ОСОБА_62 і на час фіксації цих розмов до участі в будь-яких слідчих діях залучений не був.

У рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України (щодо суб`єктів, уповноважених проводити оперативно-розшукові заходи), КСУ дійшов висновку про те, що положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Ці вимоги кореспондуються с положеннями, викладеними в ч. 2 ст. 93 КПК, зокрема, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів у спосіб, передбачений цим Кодексом.

За приписами ч.2ст.14 КПК Українивтручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.

У відповідності до вимогст.258КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього, необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.

Таким чином, можна дійти висновку, що використання в кримінальному процесі відомостей, отриманих оперативним шляхом - об`єктивна необхідність. Тому оперативно - розшукова діяльність повинна проводитися в суворій відповідності з вимогами чинного законодавства та з дотриманням прав і свобод людини з урахуванням виключних обмежень, регламентованих КПК України, в порядку визначеному цим Кодексом.

Звукозапис розмови ОСОБА_10 з ОСОБА_3 представляє собою втручання в приватне спілкування, цілеспрямовано, ініціативно та активно організоване особисто ОСОБА_10 . Будь - яких правових підстав для використання диктофону ОСОБА_10 стороною обвинувачення суду не надано, тому даний доказ та отримані за його допомогою докази мають бути визнанні недопустимими.

Зважаючи на визнання судом недопустимим доказом протоколу огляду диктофону з додатками (том 8 а.с.38-42), за правилами ст.ст. 87 89 КПК України, суд визнає недопустимими доказами і постанову про визнання його речовим доказом, клопотання слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій у вигляді візуального спостереження за особою, використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо- та відео контролю; зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі, доручення на проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, в основу яких лягли протокол огляду диктофону та показання ОСОБА_10 , який на підставі ст.63 Конституції України, відмовився давати показання суду (том 8 а.с.43, т.9 а.с.17 19).

При цьому суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яким застосовується поняття "плід отруйного дерева". Це юридична метафора, введена Верховним Судом США для опису доказів, отриманих за допомогою незаконно здобутих відомостей (рішення у справі "Гефген проти Німеччини" від 30.06.2008, п. 168). Мається на увазі, що якщо джерело доказів ("дерево") є недопустимим, то всі докази (відомості), отримані за його допомогою ("плоди"), будуть такими ж (справа "Яременко проти України №2", п.66).

б) особистий обшук обвинуваченого

Розглядаючи вимогу сторони захисту про визнання ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 30.03.2013 про надання дозволу на проведення обшуку ОСОБА_3 , протоколу обшуку ОСОБА_3 від 31.03.2013 (том 8 а.с.83-89) та вилучення грошових коштів та мобільний телефон недопустимими доказами суд оцінює, чи були порушенні вимоги діючого законодавства під час прийняття даного рішення.

Дослідивши означенні докази суд встановив, що 29.03.2013 старшим слідчим в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України ОСОБА_63 було подано клопотання до Печерського районного суду м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку особи - судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_3 з метою виявлення та вилучення зазначених в описовій частині даного клопотання предметів і документів, які мають значення для кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2013 надано дозвіл на проведення обшуку особи , як зазначено в ухвалі судді Апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_3 , з метою відшукання документів, які стосуються розгляду Деражнянським районним судом Хмельницької області кримінального провадження за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 КК України; документів, які стосуються розгляду Апеляційним судом Хмельницької області апеляції прокурора на вирок від 18.01.2013 щодо ОСОБА_6 ; особистих записів ОСОБА_26 , які стосуються його спілкування із ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 ; хабара, одержаного ОСОБА_26 від ОСОБА_10 чи від інших осіб; мобільних телефонів ОСОБА_26 , за допомогою яких він спілкувався з ОСОБА_3 та іншими співучасниками.

При цьому в резолютивній частині ухвали вказано про обшук судді Апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_3 . Ця описка була виправлена ухвалою від 11.06.2013, тобто після проведення слідчої дії, але на думку суду помилка в посаді судді не тягне за собою таких наслідків як визнання її недопустимим доказом з цих підстав.

Разом з тим, за приписами ст.ст. 208, 236 КПК України обшук особи є можливим у двох випадках під час затримання та під час обшуку житла чи іншого володіння особи, що проводиться на виконання ухвали суду, отже чинне кримінальне процесуальне законодавство не передбачає такої слідчої дії як обшук особи.

Як вбачається з ухвали слідчого судді у судовому засіданні прокурор ОСОБА_64 підтримав клопотання, посилаючись на викладені в ньому доводи та на долучені до матеріалів клопотання документи. Даючи оцінку цим документам, суд звертає увагу на те, що клопотання не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, жодних додатків, про які йдеться мова в ухвалі до нього не долучено, при цьому в ньому автор клопотання як на підставу його подання посилається на ст.234 КПК України, в якій йдеться про обшук житла чи іншого володіння. Отже проаналізовані документи свідчать про те, що ухвалу слідчого судді було прийнято без дослідження будь яких матеріалів кримінального провадження, витягу з ЄРДР, на підставі явно неповної інформації слідчого про обставини досудового розслідування.

Отже, слід погодитися з позицією сторони захисту щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва. від 30.03.2013.

Відповідно до ч.3 ст.309 КПК України ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, що було зроблено захисником обвинуваченого ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_5 13.08.2018.

Крім того при виконанні означеної ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2013 слідчий вийшов за межі судового дозволу, відповідно до якого слідчому надано дозвіл на обшук ОСОБА_3 , з метою відшукання документів, які стосуються розгляду Деражнянським районним судом Хмельницької області кримінального провадження за підозрою ОСОБА_65 у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 КК України; документів, які стосуються розгляду Апеляційним судом Хмельницької області апеляції прокурора на вирок від 18.01.2013 щодо ОСОБА_6 ; особистих записів ОСОБА_26 , які стосуються його спілкування із ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 ; хабара, одержаного ОСОБА_26 від ОСОБА_10 чи від інших осіб; мобільних телефонів ОСОБА_26 , за допомогою яких він спілкувався з ОСОБА_3 та іншими співучасниками.

Отже, вилучення грошових коштів, що ОСОБА_26 не одержувались, мобільного телефону, який ОСОБА_26 не належав, є безпідставними.

За правилами, встановленими в главах 16, 17 КПК України, в разі вилучення слідчим в ході обшуку речей, не зазначених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук, він повинен на протязі доби звернутися до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, що слідчим в даному випадку не було вчинено.

Відтак, у суда наявні підстави для визнання протоколу особистого обшуку ОСОБА_3 , усіх додатків до нього, грошових коштів та мобільного телефону, вилучених в ході обшуку недопустимими доказами, на які, відповідно до вимог ст.86 КПК України суд не може посилатися при ухваленні судового рішення.

в) доручення на проведення розшукових дій.

Стороною захисту також оспорюються дії старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_48 , що виразилися в наданні доручень начальнику 2 управління ГУБКОЗ СБ України від 20.03.2013 №42013000000000120, начальнику УСБ України в Хмельницькій області здійснити розшукові дії, спрямовані на встановлення повних анкетних даних ОСОБА_3 та ОСОБА_26 , їх місце проживання, номери телефонів та інші засоби зв`язку, якими вони користуються, наявне на праві власності майно та повідомлення начальника 2 управління ГУБКОЗ СБ України від 21.03.2013 № 14/2/3 1615, заступника начальнику СП БКОЗ УСБ України в Хмельницькій області № 72/15/1809 від 28.03.2013 про їх виконання (т.8 а.с.44-47).

Згідно з положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, статтей 7, 9, 25, 40 КПК України слідчий зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією, КПК України та Законами України.

Кримінальне провадження за заявою ОСОБА_10 , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2013 за № 42013000000000120.

Відповідно до повідомлення від 20 березня 2013 року (т.8 а.с.11) старший слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_66 розпочав досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000120 за заявою ОСОБА_10 .

За правилами п.3 ч. 2 ст. 40КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Відповідно до вимогст.41 КПК України(в редакції на час вчинення злочинів) оперативні підрозділи … здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Законом України"Прооперативно -розшукову діяльність"регламентуються процедурапроведення оперативно-розшуковихзаходів,строки веденняоперативно-розшуковихсправ щодоосіб,стосовно якихє даніпро участьу підготовцідо вчиненнязлочину,порядок встановленнята фіксаціїфактичних данихпро протиправнідіяння,відповідальність заякі передбаченаКримінальним кодексомУкраїни.

Відповідно до статті 4 ЗУ "Прооперативно -розшукову діяльність",оперативно розшукова діяльністьґрунтується напринципах верховенстваправа,законності,дотримання праві свободлюдини.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 8 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність" прийняттярішенняпро проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшуковихзаходів,фіксаціята використання їх результатів,проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннямиглави 21 Кримінального процесуального кодексу Україниз урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодомети проведення оперативно-розшукових заходів, суб`єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення.

Стаття 9 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність" вказує, що у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно - розшукової діяльності заводиться оперативно розшукова справа. Без заведення оперативно - розшукової справи проведення оперативно - розшукових заходів забороняється.

У даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не надано доказів в підтвердження факту заведення оперативно розшукової справи, відповідно всі оперативно розшукові заходи, аудіо та відео фіксація події здійснювалися незаконно.

Зміст листів (повідомлень) начальника 2 управління ГУБКОЗ СБ України від 21.03.2013 № 14/2/3 1615 та заступника начальника СП БКОЗ УСБ України в Хмельницькій області № 72/15/1809 від 28.03.2013 про виконання оспорюваних доручень містить інформацію про особисте життя обвинуваченого ОСОБА_3 , що є втручанням в особисте життя, і це втручання суперечить ст. 32 Конституції України, яка гарантує, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбаченихКонституцією України.Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційний суд України у рішенні № 2-рп/2012 від 20.01.2012 визначив, що інформацією про особисте та сімейне життя особи будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином проаналізовані документи, які сторона обвинувачення надала як докази у кримінальному провадженні, отримані внаслідок істотного порушення конституційних прав обвинуваченого, ст. ст.40, 41 КПК України, ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність" , у спосіб, не передбачений КПК України, шляхом проведення оперативно розшукових заходів без заведення оперативно розшукової справи, з істотним порушенням конституційних прав особи на таємницю особистого життя без ухвали суду, отже суд визнає їх та результат їх виконання встановлення номеру телефону обвинуваченого ОСОБА_3 - недопустимими.

Враховуючи усе вищевикладене та сформовану доктрину "плодів отруйного дерева", суд визнає недопустимими доказами фактичні дані, здобуті всупереч процесуальному порядку, встановленомуКПК Україниі внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також увесь подальший ланцюжок доказів, разом з протоколами усіх НСРД з додатками, дисками, дорученнями, що стосуються НСРД, які є похідними від недопустимим доказів.

Щодо провокації

Сторона захисту вважає, що у даному кримінальному провадженні наявні усі ознаки провокації.

ЄСПЛ чітко розмежував межі дозволеного під час проведення правоохоронними органами негласних слідчих дій.

Тобто,якщо вказаніпрацівники,з метоюштучного збільшенняпоказників боротьбизі злочинністю,спеціально залучаютьдля цьогопідготовлену особу,яка вподальшому підїхнім контролемактивними діямипровокує "злочинця"до вчиненнякримінального правопорушення,то доказина підтвердженнявинуватості,здобуті вході такоїпровокації судзобов`язаний визнатияк недопустимі,а особуобвинуваченого виправдати.Разом зтим,коли представникиправоохоронних органівобмежились пасивнимспостереженням зазлочинною поведінкоюособи ів ходіпроведення негласнихслідчих діймав місцесудовий контрольза дотриманнямправ тасвобод особи,зібрані доказибудуть відповідатиусім критеріямналежності,допустимості тадостовірності.Слід розуміти,що кримінальнеправопорушення,вчинене внаслідокйого провокаціїз бокуправоохоронців не несесуспільної небезпеки(рішенняЄСПЛ всправах "Раманаускаспроти Литви"від 05.02.2008(п.п.49,50,51);"ВанМехелен таінші протиНідерландів"від 23.04.1997 (п.50);"Тейксейра деКастро протиПортугалії"від 09.06.1998(п.34)та інш.).

Так, у справі "Раманаускас проти Литви" від 05.02.2008, суд дійшов висновку про те, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочини. Суд звернув увагу на те, що на момент проведення оперативно-технічних заходів у компетентних органів влади не було достатніх підстав підозрювати заявників у вчиненні аналогічних злочинів. При цьому, заявника було засуджено за одержання хабара від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент. Натомість національними судами не вжито заходів, щоб встановити істину, а також з`ясувати, чи мало місце підбурювання.

У рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, винесеному у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, йдеться про те, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. Недотримання Конституції України та порушення особами, уповноваженими здійснювати оперативно розшукову діяльність, вимог КПК України, Законів України при одержані фактичних даних є підставою для визнання зібраних у такий спосіб доказів недопустимими.

Визначення підбурювання, яке дав ЄСПЛ передбачає, що підбурювання поліції відбувається тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються лише розслідуванням злочинної діяльності за принципом пасивного характеру, але надають такий вплив на суб`єкта, що підбурює його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було б вчинене, а також для того, щоб зробити можливим доведення правопорушення, тобто забезпечити докази та порушити кримінальне переслідування. Вирішуючи, чи було розслідування "суто пасивним", суд вивчає причини, що лежать в основі таємної операції та поведінку органів влади, що її проводять.

На момент внесення відомостей в ЄРДР існувала лише заява ОСОБА_10 від 20.03.2013, який перебував в залежності від правоохоронних органів, оскільки справа по обвинуваченню його сина у вчиненні особливо тяжкого злочину перебувала на розгляді в суді апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 через постійні наполегливі прохання ОСОБА_10 , викладені ним особисто та через дочку дружину ОСОБА_8 ОСОБА_7 , неодноразово звертався до ОСОБА_3 , наводив аргументи, апелював до безвихідної ситуації, родинних зв`язків, співчуття до засудженого. Його діяльність по залученню ОСОБА_3 до заходів, що проводились працівниками правоохоронних органів була наполегливою та ініціативною. Стороною обвинувачення не надано доказів, що свідчили б про ініціативу ОСОБА_3 щодо участі в справі, бажання прискорити події, як безпосередньо в спілкуванні з ОСОБА_10 так і через ОСОБА_13 . До втручання працівників СБУ особистих зустрічей ОСОБА_10 з ОСОБА_3 не було, і не має підстав вважати, що вони б мали місце без такого втручання.

Передача коштів була спланована, організована і проведена працівниками СБУ та ОСОБА_67 , який діяв за їх вказівкою.

Отже,лінія поведінки ОСОБА_10 до залученняйого доучасті уНСРД,під часїх проведеннята післяузгоджувалась зпрацівниками правоохороннихорганів,факт йогоспілкування зоперативними працівниками СБУдо подій,ініціювання зйого бокувідносин з ОСОБА_62 , бажаючивирішити своїпроблеми зайого допомогою,помічені грошовікошти,не притягнення ОСОБА_7 та ОСОБА_10 до кримінальноївідповідальності,відмова останньоговід наданняпоказань всуді тавід позову,з посиланнямна те,що йомуніякої матеріальної шкоди ОСОБА_62 не заподіяно дають підстави для висновку, що в даному випадку має місце провокація злочину з метою подальшого викриття.

Проаналізувавши вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_10 знаходився під контролем правоохоронних органів і виступав у даному кримінальному провадженні як агент держави. Співробітники СБУ зініціювали розслідування без достатньої інформації щодо причетності ОСОБА_3 до злочину, не заводячи оперативно розшукову справи, вийшли за межі пасивного розслідування, змоделювавши ситуацію. Тож, інкриміновані ОСОБА_68 злочини мають усі ознаки провокації.

Висновки суду щодо обвинувального акту і складу кримінальних правопорушень

Відповідно до п.10 ч.1 ст.7КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За правилами ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За приписами частин 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно зі ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Частиною 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті даної статті має відображатися у обвинувальному акті відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та статті Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт це кінцевий процесуальний документ досудового розслідування, який оформляє його результати. У ньому підводяться підсумки досудового слідства, обґрунтовуються доказами висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного і юридичної кваліфікації його діянь, формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.

Саме з цих міркувань, він повинен бути складений із суворим дотриманням процесуального законодавства, щоб не допустити порушення прав та свобод обвинуваченої особи.

Згідно зіст.110КПК Україниобвинувальний актє процесуальнимрішенням,яким прокурорвисуває обвинуваченняу вчиненнікримінального правопорушенняі якимзавершується досудоверозслідування.

За приписами п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин справи, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який є предметом розгляду в даному судовому засіданні не відповідає зазначеним вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки в ньому сформульовано обвинувачення та правова кваліфікація, натомість не викладені фактичні обставини справи, що є суттєвим порушенням норм КПК України.

Крім того, майже у всіх процесуальних документах органу досудового розслідування прізвище обвинуваченого вказано ОСОБА_69 , а в обвинувальному акті Дворнін ( ОСОБА_69 ), хоча задовго до подій, які є предметом цього судового розгляду ОСОБА_3 змінив прізвище з " ОСОБА_69 " на " ОСОБА_70 ", що підтверджується повторним свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 від 24.04.2013, із якого вбачається, що зміна прізвища відбулась 05.04.2005 (т.9 а.с.1).

Вказана обставина свідчить про те, що органом досудового розслідування належним чином не встановлена особа обвинуваченого, який згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 від 27.01.2012 року є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.9 а.с.11).

Відповідно до ч. 1ст. 2 КК Українипідставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.

Особливістюпредмета шахрайстває те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно.

Об`єктивна сторона шахрайстваполягає у заволодінні майном шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Таким чином, безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства.

Натомість в якості доказу винуватості ОСОБА_3 прокурором була надана постанова старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України ОСОБА_40 від 20.03.2013 про відмову у визнанні ОСОБА_10 потерпілим у кримінальному провадженні № 42013000000000120 від 20.03.2013 у зв`язку з тим, що останньому кримінальним правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (т.8 а.с.10).

12.04.2013, після проведення розшукових заходів, слідчих дій, заходів забезпечення кримінального провадження, НСРД, старший слідчий в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України ОСОБА_60 скасував свою постанову від 20.03.2013 про відмову у визнанні ОСОБА_10 потерпілим та визнав останнього потерпілим у кримінальному провадженні № 42013000000000120 від 20.03.2013 (т.1 а.с.7).

Ця позиція є незрозумілою і суперечливою, оскільки в частині обвинувачення про те, що 09 січня 2013 року приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні кафе "Міф", зустрілась із ОСОБА_3 , якому передала, а ОСОБА_3 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_10 , а саме грошовими коштами, одержав шість тисяч доларів США, начебто для послідуючої передачі як неправомірну вигоду, судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_9 за призначення підсудному ОСОБА_6 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 307 КК України, покарання, не пов`язаного із позбавленням волі, та, заволодівши грошовими коштами ОСОБА_10 розпорядився ними на власний розсуд, слідчий відмовив у визнанні ОСОБА_10 потерпілим, досудове розслідування практично не проводилося,

У основу обвинувачення були покладені заява ОСОБА_10 , запис розмов, зафіксованих за допомогою диктофона, які визнані судом недопустимими доказами та допити свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 , які відмовились давати покази суду та відповідати на питання, використовуючи свої права, передбаченні ст.63 Конституції України, а свідок ОСОБА_8 показав суду, що ОСОБА_3 грошових коштів у його сім`ї не вимагав. Про те, що його дружина передавала обвинуваченому грошові кошти йому нічого невідомо, свідчення на досудовому слідстві надавав під тиском працівників правоохоронних органів, які погрожували йому, вимагаючи дати покази проти ОСОБА_71 . Жодні розшукові, слідчі, докази забезпечення кримінального провадження в цій частині обвинувачення досудовим слідством не проводилися і суду в якості доказів обвинувачення надані не були. З урахуванням, однієї із основних засад кримінального провадження безпосередності дослідження показань суд досліджує докази безпосередньо. Отже, в даній частині обвинувачення і потерпілого не було і досудове розслідування фактично не проводилось.

Кваліфікуючою ознакоюшахрайства є те, що потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.

Особливості шахрайства полягають в тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов`язаний це зробити.

Отже, шахрайство без потерпілого неможливе, тому суд надалі не досліджує всі складові цього складу кримінального правопорушення, оскільки і в іншій частині обвинувачення при кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст.190 КК України, під час проведенні усіх процесуальних дій потерпілого не було, позаяк гроші для проведення НСРД були кошти залучені СБУ України.

Відповідно, в цій частині обвинувачення, викладене в обвинувальному акті не узгоджуються з диспозицією ст.190 КК України.

ОСОБА_3 також обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4ст. 369 КК України, тобто підбурювання до закінченого замаху на пропозицію службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Тобто закінчений замах, коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч.2ст. 15 КК України). Також йому інкримінується вчинення злочину у співучасті в статусі підбурювача. Поняття співучасті визначеност. 26 КК України, згідно якої співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Тобто, суб`єктів злочину має бути не менше двох. По фактичним обставинам підбурювачем є ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 надають неправомірну вигоду, а суддя ОСОБА_9 та судді апеляційного суду її вимагають. Проте, в обвинуваченні взагалі не вказано, хто ці судді. І в матеріалах кримінального провадження навіть не вирішувались процесуально питання відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які були активними співучасниками інкримінованих кримінальних правопорушень в обвинувачення ОСОБА_3 , матеріали кримінального провадження відносно них не виділялись. При чому, в судовому засідання стало зрозумілим, що суддя ОСОБА_26 навіть не знав, що він фігурував в даному кримінальному провадженні як ймовірний співучасник до проведення слідчих дій в його робочому кабінеті. Як свідок обвинувачення ОСОБА_26 категорично ствердив під присягою, що взагалі на той час був незнайомий особисто і не спілкувався з суддею ОСОБА_3 . Підстав сумніватись в показах свідка у суда немає. Це також узгоджується з показаннями ОСОБА_8 даними в судовому засіданні, що ОСОБА_3 не говорив йому, що судді апеляційного суду вимагають неправомірну вигоду, хоча останній спілкувався в основному з ним, і він знав, що в справу мала вступити адвокат ОСОБА_22 , послугами якої він сам користувався при допитах в правоохоронних органах, після того, як допитуючи його без адвоката, слідчі чинили на нього тиск, вимагаючи надати покази проти ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.4ст. 26 КК Українипідбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину. За фабулою обвинувачення ОСОБА_3 , підбурюючи ОСОБА_10 запропонував останньому надати неправомірну вигоду. Доказів умовляння, погроз, примусу чи іншого схиляння до вчинення злочину - немає. А ОСОБА_10 , усвідомлюючи обставини подальшого призначення покарання за вчинені сином злочини у зв`язку з надходженням апеляції прокурора вимушено погодився на незаконні дії передати грошові кошти в якості неправомірної вигоди для суддів апеляційного суду. Доказів того, що ОСОБА_10 був змушений надавати неправомірну вигоду - немає. Навпаки, він ініціативно намагався спілкуватися з обвинуваченим, спрямовував розмови у необхідному для нього напрямку, організовував зустрічі.

ОСОБА_3 під час допиту в суді дав показання, що отримав гроші для передачі їх адвокату ОСОБА_22 , яка погодилась укласти угоду з ОСОБА_6 , але з об`єктивних причин не могла прибути на зустріч і доручила ОСОБА_3 взяти у ОСОБА_10 гонорар і передати їй наступного ранку. Це ж є версією сторони захисту, що гроші дійсно брались у ОСОБА_10 для оплати гонорару адвокату. Версія захисту підтверджується показаннями свідків захисту ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , свідка обвинувачення ОСОБА_8 . Поряд з цим жоден з допитаних безпосередньо судом під присягою свідків обвинувачення, ані кожен окремо, ні в сукупності не надали показів у підтвердження пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих та належних доказів, які б спростовували версію захисту про те, що ОСОБА_10 через ОСОБА_3 передавав гроші на сплату гонорару адвокату ОСОБА_22 , яка мала вступити в кримінальне провадження в якості захисника ОСОБА_72 в апеляційній інстанції.

Фактично в даному кримінальному провадженні відсутні належні і допустимі докази, що доводили б вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (п.1), а такожст. 370 КПК Українизобов`язують суд обґрунтовувати своє рішення, проте їх не можна тлумачити як такі, що вимагають детальної відповіді на кожен аргумент. Є міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування. У даному кримінальному провадженні суд відповів на основні аргументи.

Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року. У основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Про недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема у справах "Тельфнер проти Австрії" від 20 березня 2001 року, "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 08 лютого 1996 року, "Капо проти Бельгії" від 13.01.2005.

У справі "Барбера, Мєсєгуе і Джабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства" від 25 січня 1996 року).

Також Європейський суд з прав людини в своїй практиці встановив порушення презумпції невинуватості у зв`язку з неврахуванням конкретних, суттєвих і важливих аргументів, наведених захистом, у вироку, на підставі якого засуджено особу (рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року).

Відповідно до ч.1статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із змінами, внесеними протоколом № 11 нікого не може бути визнано винним у вчинені будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.

Частинами 1, 3 та 4 ст. 17 КПК України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно із ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Водночас ч. 1 цієї ж статті встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених, зокрема пунктом 3 (не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати) ч.1 ст.284 цього Кодексу.

Таким чином суд, оцінивши кожний із доказів, наданих стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

Досліджені судом докази не підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст.369КК України і сторона обвинувачення вичерпала можливість надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли. Всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, тому в цьому випадку він визнається невинуватим з огляду на принцип презумпції невинуватості в доказовому плані недоведеність вини означає доведеність невинуватості.

На підставі викладеного та виходячи з положень презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини(ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист праві основоположних свобод, ст.17 КПК України), за змістом яких обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст.369КК України вчинені ОСОБА_3 у зв`язку з чим він підлягає виправданню на підставі п. 2 ч.1 ст.373 КПК України.

За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, робить висновок, що за результатами даного судового розгляду винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, тобтов підбурюванні до закінченого замаху на пропозицію службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, повторно; заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою та обману; заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою та обману, вчиненому повторно- не доведена.

Тому ОСОБА_3 необхідно виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190 , ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК Українина підставі п.3 ч.1ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що в діях обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень інкримінованих йому у винуватість.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання застосований до ОСОБА_3 під час досудового розслідування підлягає скасуванню.

Долю речових доказів слід вирішити в порядкуст. 100 КПК України.

Арешт накладений на майно ОСОБА_3 ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 4 червня 2013 та від 3 липня 2013 року - зняти.

5000 доларів США, які використовувалися під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії 31.03.2013 підлягають поверненню в державний бюджет України.

У судовому засіданні 17.12.2018 ОСОБА_10 , визнаний постановою старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України ОСОБА_40 від 12.04.2013 потерпілим у кримінальному провадженні № 42013000000000120 від 20.03.2013, заявив про свою відмову від цивільного позову, посилаючись на те, що кримінальним правопорушенням йому не завдано жодної матеріальної шкоди, отже цивільний позов не розглядався, тому у суда відсутні підстави для його вирішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 368-371,373-376 КПК України, суд, -

у хв ал ив:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 190, ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України та виправдати за недоведеністю, що в його діяннях є склад кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований до ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2013 - скасувати.

Речові докази в справі: 5000 (п`ять тисяч) доларів США, які використовувалися під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії 31.03.2013 повернути в державний бюджет України; мобільний телефон "Нокія 6233" ІМЕІ НОМЕР_1 та сім картку оператора мобільного зв`язку "Київстар" № НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_3 ; оптичний диск CD-R марки "ANV", ідентифікаційний номер НОМЕР_8 (реєстраційний №72/15/430т); оптичний диск марки DVD R "Artex" ідентифікаційний номер НОМЕР_9 (реєстраційний №72/15/428т) - залишити на зберігання у матеріалах кримінального провадження.

Цифровий диктофон марки "Olympus WN 7600", заводський номер НОМЕР_10 із записами, що знаходиться у матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_10 .

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2013 на 1/3 (одну третю) долі квартири АДРЕСА_4 та належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони її відчудження - зняти.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2013 на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ружичанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (акт серії ЯК № 273941 від 12.12.2011), яка належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . зняти.

Згідно зі статтями 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_1