Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 487/763/17

провадження № 61-26024св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Науково-дослідний інститут «Миколаївська астрономічна обсерваторія»,

третя особа- Управління Державної казначейської служби України у

м. Миколаєві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія», яка підписана представником Шульгою О. В., на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2017 року у складі судді Нікітіна Д. Г. та на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., та касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» про стягнення вихідної допомоги при звільненні, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та індексації несвоєчасно виплаченого доходу, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 2/487/393/2013 за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, зміну формулювання причини звільнення та покладення відповідних зобов`язань, відповідача зобов`язано виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу, внаслідок припинення трудового договору з підстав порушення законодавства про працю.

Посилаючись на те, що на момент звернення до суду із цим позовом вихідна допомога не виплачена, та з урахуванням уточнених позовних вимог,

ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь із Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП у розмірі 21 985,89 грн, суму індексації вихідної допомоги відповідно до статті 33 ЗУ «Про оплату праці» у розмірі

1 670,40 грн, суму компенсації втрати частини вихідної допомоги у зв`язку з порушенням строків її виплати, передбачену статтею 34 ЗУ «Про оплату праці» у розмірі 23 942,63 грн, відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП у розмірі 300 473,83 грн, а всього - 348 072,75 грн; стягнути моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн та витрати на юридичну допомогу згідно з наданими квитанціями.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 21 985,89 грн, індексацію вихідної допомоги у розмірі 1 670,40 грн, компенсацію втрати частини вихідної допомоги у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 23 942,63 грн, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 300 473,83 грн, моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив із недоведеності вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2017 року в частині стягнення вихідної допомоги, відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні, моральної шкоди та розподілу судових витрат змінено.

Стягнуто з Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» на користь ОСОБА_1 21 357,36 грн вихідної допомоги, 291 883,92 грн відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні (середній заробіток за час затримки розрахунку), 1 000,00 грн моральної шкоди.

Вказане рішення в частині стягнення суми індексації вихідної допомоги та компенсації втрати частини вихідної допомоги у зв`язку з порушенням строків її виплати скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» про стягнення суми індексації вихідної допомоги та суми компенсації втрати частини вихідної допомоги у зв`язку порушенням строків її виплати відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення вихідної допомоги, відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні, апеляційний суд посилався на некоректний розрахунок позивачем середньої заробітної плати, оскільки ОСОБА_1 збільшив розмір заробітної плати за жовтень 2012 року на 292,44 грн, та вважав, що стягненню підлягають суми відповідно до розрахунку, наведеного відповідачем у письмових запереченнях, що відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, апеляційний суд вважав, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди в грошовому еквіваленті, проте не навів переконливих доводів щодо визначення розміру вказаного відшкодування у розмірі 3 000,00 грн. Враховуючи об`єм порушених прав, ступінь моральних страждань, тривалість порушення права, апеляційний суд вважав достатнім розміром для компенсації заподіяної моральної шкоди - 1 000,00 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови стягнення суми індексації вихідної допомоги та суми компенсації втрати частини вихідної допомоги у зв`язку порушенням строків її виплати мотивовано тим, що у зв`язку з тим, що виплата вихідної допомоги не є витратами на оплату праці то індексація грошових доходів населення та компенсації громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати на вихідну допомогу не нараховується.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія»

09 жовтня 2017 року Науково-дослідний інститут «Миколаївська астрономічна обсерваторія» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, яка підписана представником Шульгою О. В. , у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального прав, просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року, і ухвалити нове судове рішенні про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1

09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального прав, просить скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року в частині відмови стягнення суми індексації вихідної допомоги та суми компенсації втрати частини вихідної допомоги у зв`язку з порушенням строків її виплат і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано її матеріали з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року до закінчення касаційного розгляду.

Справу № 487/763/17 передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія», викладені в касаційній скарзі

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції усупереч вимогам пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України не закрили провадження у справі, встановивши, що набрало законної сили рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 2/487/393/2013 за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» зобов`язано відповідача виплатити на корись працівника вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗПП України, внаслідок припинення трудових правовідносин із підстав порушення законодавства про працю. Таким чином, суди фактично повторно застосували санкцію статті 44 КЗПП України, що суперечить статті 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, в чому саме полягає вина Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги. Зокрема, суди не дослідили виписку, яка підтверджує факт резервування коштів, необхідних для виконання рішення суду, та намір здійснити необхідний платіж шляхом подання до Казначейства відповідних документів. Разом із тим, саме зволікання державного виконавця спричинило тривалу затримку виконання рішення суду.

Суди дійшли помилкового висновку про стягнення моральної шкоди, оскільки вказані позовні вимоги не підтверджено належними і допустимими доказами, не доведено причинно-наслідковий зв`язок між станом позивача з невиплатою вихідної допомоги.

Доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2017 року лише в частині відмови стягнення суми індексації вихідної допомоги та суми компенсації втрати частини вихідної допомоги у зв`язку з порушенням строків її виплат.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для справи та не перевірив, за який період позивач просив нарахувати індексацію на суму вихідної допомоги.

Зокрема, усупереч усталеної судової практики, апеляційний суд помилково вважав, що вихідна допомога носить разовий характер, а тому не відноситься до сум, що підлягають індексації, та не врахував викладені Конституційним Судом України висновки щодо офіційного тлумачення терміну «заробітна плата» у рішенні від 15 жовтня 2013 року, які дають підстави для висновку, що вихідна допомога є гарантійною виплатою, а відтак підлягає індексації.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2017 року Науково-дослідний інститут «Миколаївська астрономічна обсерваторія» подав відзив, підписаний представником Шульгою О. В. , у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на те, що індексації підлягають лише грошові доходи громадян, що не мають разового характеру. Оскільки вихідна допомога не належить до фонду оплати праці, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 2/487/393/2013 за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, зміну формулювання причини звільнення, внесення змін до запису про звільнення в трудовій книжці, стягнення вихідної допомоги при звільненні, компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, відшкодування моральної шкоди: зобов`язав Науково-дослідницький інститут «Миколаївська астрономічна обсерваторія» виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України, внаслідок припинення трудового договору з підстав порушення законодавства про працю.

Позивач звернувся 27 лютого 2014 року до Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції із заявою щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від

18 лютого 2014 року, виданим Заводським районним судом м. Миколаєва, за якою було відкрито виконавче провадження.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження

від 12 березня 2014 року ВП № 42382514 Науково-дослідницький інститут «Миколаївська астрономічна обсерваторія» повинен був добровільно виконати в строк до 18 березня 2014 року виплату на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП, внаслідок припинення трудового договору з підстав порушення законодавства про працю.

Після спливу терміну щодо добровільного виконання рішення суду представник позивача ОСОБА_2 звернулася до відповідача з претензією від 20 березня 2014 року (вх. № 39 від 24 березня 2014 року), але не зважаючи на відкриті виконавчі провадження та обов`язок виконати рішення суду, відповідач відмовився від належного виконання (лист від

10 квітня 2014 року № 93).

Вказане рішення суду на момент розгляду справи не виконано.

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Науково-дослідного інституту "Миколаївська астрономічна обсерваторія" про стягнення вихідної допомоги при звільненні, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та індексації несвоєчасно виплаченого доходу, відшкодування моральної шкоди.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема у пункті 6 статті 36 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117 , 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 , дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Таким чином, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення вихідної допомоги, відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні, апеляційний суд обґрунтовано посилався на некоректний розрахунок позивачем середньої заробітної плати, оскільки ОСОБА_1 збільшив розмір заробітної плати за жовтень 2012 року на 292,44 грн, та вважав, що стягненню підлягають суми відповідно до розрахунку, наведеного відповідачем у письмових запереченнях, що відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Крім того, є обґрунтований висновок апеляційного суду, з яким погоджується Верховний Суд, що враховуючи об`єм порушених прав, ступінь моральних страждань, тривалість порушення права, апеляційний суд вважав достатнім розміром для компенсації заподіяної моральної шкоди - в розмірі 1 000,00 грн.

Апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення суми індексації вихідної допомоги та суми компенсації втрати частини вихідної допомоги у зв`язку порушенням строків її виплати, обґрунтовано виходив з того, що у зв`язку з тим, що виплата вихідної допомоги не є витратами на оплату праці то індексація грошових доходів населення та компенсації громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати на вихідну допомогу не нараховується.

Крім того в частині в частині позовних вимог про стягнення суми індексації вихідної допомоги та суми компенсації втрати частини вихідної допомоги треба зазначити наступне.

Так, відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що 1) індексація заробітної плати провадиться в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення. 2) Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року 692, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим законом. Під доходом у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Аналогічні положення щодо здійснення індексації грошових доходів, які не мають разового характеру також містяться і в ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

З наведеного слідує, що обов`язок нарахування індексації грошових доходів населення та компенсації громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати покладено на роботодавця під час нарахування заробітної плати, яка є щомісячним платежем, при наявності зазначених умов, а не разової виплати, якою є вихідна допомога.

До того ж вихідна допомога згідно п. 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, не включається до фонду оплати праці, а відноситься до інших виплат. У зв`язку з тим, що виплата вихідної допомоги не є витратами на оплату праці то індексація грошових доходів населення та компенсації громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати на вихідну допомогу не нараховується.

Отже, апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення суми індексації вихідної допомоги та суми компенсації втрати частини вихідної допомоги у зв`язку порушенням строків її виплати, обґрунтовано виходив з того, що у зв`язку з тим, що виплата вихідної допомоги не є витратами на оплату праці то індексація грошових доходів населення та компенсації громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати на вихідну допомогу не нараховується.

Інші аргументі касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія», яка підписана представником Шульгою О. В.,залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня

2017 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С.Ю. Мартєв

Є. В. Петров