Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 750/8232/14

провадження № 61-12586св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач)

суддів: Гулейкова І. Ю., , Погрібного С. О., Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ленько Андрій Миколайович,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану ОСОБА_3 , на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 грудня 2018 року у складі судді Коверзнева В. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У вересні 2018 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ленько А. М. звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником.

Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2014 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 475 793,82 грн.

У відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 46810278 з виконання виконавчого листа № 2/750/2565/14, виданого 19 лютого 2015 року Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 475 793,82 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_4 помер.

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Матвієнко О. В. від 08 червня 2017 року спадкоємцем, який прийняв спадщину, є син померлого ОСОБА_2 .

Просив замінити боржника ОСОБА_4 у виконавчому провадженні ВП № 46810278 його правонаступником ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, заяву задоволено. Замінено боржника у виконавчому провадженні № 46810278 з виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Чернігова № 750/8232/14 з ОСОБА_4 на правонаступника ОСОБА_2 .

Судове рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , а тому є підстави для заміни сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року виправлено описки допущені Чернігівським апеляційним судом у вступній та резолютивній частинах постанови від 23 травня 2019 року в прізвищі, імені та по-батькові особи ОСОБА_2 , замість невірно вписаного: ОСОБА_4 , а також замість помилково вписаного: ОСОБА_4 , на ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, поданою представником Фасулакі П. Є., на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником.

Рух справи в суді касаційної інстанції

25 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

04 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду зупинено виконання ухвали Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 грудня 2018 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.

09 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Доводи, зазначені в касаційній скарзі

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Про наявність спадкоємців ОСОБА_4 державний виконавець дізнався 14 червня 2017 року, а із заявою про заміну сторони виконавчого провадження звернувся лише 10 вересня 2018 року, тобто через один рік і три місяці після того, порушивши строки, встановлені частиною другою статті 1281 ЦК України.

Він не є належним спадкоємцем ОСОБА_4 , оскільки йому до цього часу не видано свідоцтво про право на спадщину.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 472 139,82 грн та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.

11 березня 2015 року відкрито виконавче провадження № 46810278 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 17 грудня 2013 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі 475 793,82 грн.

20 квітня 2015 року постановою виконуючого обов`язки начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ленько О. М. матеріали виконавчого провадження передані на виконання до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 47843688, виданої 24 травня 2017 року Першою чернігівською державною нотаріальною конторою, спадкова справа до майна ОСОБА_4 за номером 4/2016 заведена 01 квітня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О. В.

Відповідно до повідомлень приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О. В. спадкоємцем, який прийняв спадщину, є син померлого ОСОБА_2 . Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із статтею 129 Конституції України та статтею 2 ЦПК України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 129 -1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника, до якого у кредитора існує грошове зобов`язання, за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина перша статті 1282 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення заборгованості включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Встановлені статтею 1281 Цивільного кодексу України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Відповідний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 676/1958/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського судувід 05 лютого 2019 року у справі № 49/157-06.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до статті 15 Закону суб`єктом звернення до суду про заміну сторони її правонаступником є виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа.

У цій справі виконавець звернувся про заміну сторони її правонаступником з своєї ініціативи.

Із матеріалів справи випливає, що у визначені статтею 1281 ЦК України строки стягувач дії щодо заміни сторони правонаступником не вчинив.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що положення статті 1281 ЦК України не застосовуються на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а також не звернув уваги на суб`єкта звернення до суду із вказаною заявою.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені судові рішення не можна вважати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень з ухваленням нового про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року зупинено виконання ухвали Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 грудня 2018 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року , які скасовано судом касаційної інстанції та ухвалено нове рішення, то підстави вирішувати питання про поновлення виконання судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ленько Андрія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. С. Олійник

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

В. В. Яремко