П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 листопада 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Собослой Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Юрочко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Блохіна В.Ю. на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду про забезпечення позову, постановлену 26 червня 2019 року головуючим суддею Бедьо В.І. у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Ужгородської міської ради, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування рішень, визнання права користування земельною ділянкою,

встановив:

У червні 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Ужгородської міської ради, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування рішень, визнання права користування земельною ділянкою.

Одночасно подано заяву про забезпечення позову в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом: зупинення дії рішення Ужгородської міської ради від 30.05.2019 в частині п.1.15 щодо надання ОСОБА_1 дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,01 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 ; зупинення дії рішення Ужгородської міської ради від 30.05.2019 в частині п.1.16 щодо надання ОСОБА_2 дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,01 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 ; заборони Ужгородській міській раді затверджувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,01 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 .

Ухвалою АДРЕСА_2 міськрайонного суду від 26.06.2019 року заяву задоволено.

ОСОБА _1 та ОСОБА_2 в інтересах яких діє адвокат Блохіна В.Ю. в апеляційній скарзі просять скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити у забезпеченні позову. Зокрема, зазначає про те, що належного обґрунтування вжитого забезпечення ухвала не містить. Жодних документів на підтвердження наявності у позивачів буд-яких прав на земельну ділянку не зазначено. Вказує,що спору з приводу земельних ділянок не існує, жодних прав позивача не порушено, а позов є передчасним. Даний позов стосується ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак такі навіть не залучені в якості відповідачів, тобто між судом не встановлено між ким існує спір. Обрані судом заходи забезпечення позову шляхом заборони затверджувати проекти землеустрою є втручанням у здійснення повноважень органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із характеру спірних правовідносин та дійшов висновку про те, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогам, заява про забезпечення позову є обґрунтованою, та не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише частково, з огляду на таке.

Так, за змістом ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так , позивачі оспорюють рішення органу місцевого самоврядування в частині надання дозволу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою, з тих підстав, що такий дозвіл надано на земельні ділянки, які частково накладаються на ділянку, яка знаходиться в користуванні позивачів, то вжиття судом заходів забезпечення позову є необхідним у зв`язку із заявленими вимогами, а тому доводи апелянтів щодо необґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову та відсутність спору є безпідставними.

Водночас на думку апеляційного суду, види заходів забезпечення позову в редакції викладеній у прохальній частині заяви позивачів, які вжиті судом першої інстанції, не в повній мірі узгоджуються зі змістом позовних вимог, та не можуть бути вжиті в такій редакції з огляду на таке.

Так , суд в порядку забезпечення позову зупинив дію двох рішень Ужгородської міської ради, якими апелянтам надано дозвіл на підготовку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Однак, вказані рішення органу місцевого самоврядування є актами індивідуальної дії, які розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже , вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії таких рішень є недоречним, позаяк такі рішення вичерпали свою дію і їх зупинення не матиме якогось правового результату.

Крім того, беручи до уваги формулювання позовних вимог та формулювання прохання про забезпечення позову, колегія суддів констатує, що недопустимим є прохання про забезпечення позову у вигляді заборони раді та міському голові здійснювати свої прямі повноваження, до того ж сформульоване у спосіб, який вказує, власне, не на заборону розгляду певних питань та оформлення його результату, а вимагає заборони прийняття конкретних рішень про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність. Задовольнивши таке клопотання, суд першої інстанції втрутився у компетенцію та повноваження органів місцевого самоврядування (ст.ст. 6, 7, 19, 140, 144, 145 Конституції України та інші пов`язані акти законодавства), що не допустимо.

Зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги випливає і ніким не заперечується, що на час постановлення оскаржуваної ухвали рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще не були прийняті.

Суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст. 151, 152, 210, 212-215 ЦПК України не навів в ухвалі про забезпечення позову належної мотивації та обґрунтування щодо обставин, які мають значення для вирішення питання та для висновку про необхідність забезпечення позову в обраний позивачем спосіб: чи виник спір, якщо так, то який і між ким саме; чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; як співвідноситься прохане забезпечення позову із його вимогами, чи є вони співмірними; чиїх інтересів стосується забезпечення позову та чи не порушуються такі, тощо.

В ухвалі відсутнє обґрунтування щодо того, чи існували підстави для забезпечення позову на момент вирішення клопотання позивача, яке зазначене в позовній заяві, виходить із певних припущень і не враховує інші можливості забезпечення і захисту прав позивача. Саме по собі посилання в ухвалі на статті 151-153 ЦПК України відповідним її обґрунтуванням не є.

На думку апеляційного суду належним заходом забезпечення позову в даному випадку буде саме заборона міській раді розглядати питання стосовно затвердження проектів землеустрою.

Щодо підтвердження прав позивачів на земельну ділянку, то в позовній заяві міститься обґрунтування, що такі права виникли у них на підставі ст. 30 ЗК України від 1990 року. Питання ж щодо накладення земельних ділянок (обґрунтованість позовних вимог) повинно вирішувати при вирішенні справи по суті, на підстав оцінених судом доказів.

А стосовно незалучення апелянтів у якості відповідачів, то дане питання може вирішуватися на пізніших стадіях провадження. При цьому спір виник саме щодо законності рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що вірно встановлено судом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду слід скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Блохіна В.Ю., задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 26 червня 2019 року про забезпечення позову, скасувати.

Заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Заборонити Ужгородській міськраді до вирішення справи розглядати питання стосовно затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею таких у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 для будівництва індивідуальних гаражів площею по 0,0100 га.

У задоволенні решти вимог, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2019 року.

Суддя -доповідач

Судді