П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 жовтня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.,

за участі секретаря - Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марич Іван Юрійович, на ухвалу Тячівського районного суду від 10 квітня 2019 року (головуючий суддя Бобрушко В.І.) про визнання в Україні рішення іноземного суду у справі за клопотанням ОСОБА_2 про визнання рішення іноземного суду на території України, що не підлягає примусовому виконанню, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку ст. ст. 471,472 ЦПК України, та просив визнати на території України рішення Суду у справах сім`ї та неповнолітніх Гімарайнш Трибуналу судового округу Брага в справі №793/17.6Т8GMR, від 02.03.2018, що набрало законної сили 13.04.2018.

Клопотання мотивовано тим, що вказаним рішенням іноземного суду визнано факт спільного проживання у період з 01.08.2004 по 20.10.2006 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Вказував, що обов`язок доказування відсутності взаємності покладаються на особу, яка заперечує проти визнання та виконання іноземного судового рішення в Україні.

Зазначав, що рішення іноземного суду не вимагає звернення до примусового виконання та вжиття заходів примусу зі сторони органів державної виконавчої служби, воно підлягає виконанню в порядку, передбаченого Главою ІІ Розділу VIII ЦПК України для виконання рішень іноземного суду, що не підлягають примусовому виконанню в Україні.

Ухвалою Тячівського районного суду від 10.04.2019 клопотання ОСОБА_2 - задоволено. Визнано в Україні рішення суду у справах сім`ї та неповнолітніх Гімарайнш Трибуналу судового округу Брага Португалії в справі №793/17.6Т8GMR, яке було прийняте 02.03.2018 та набрало законної сили 13.04.2018, яким визнано, що ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 , проживаюча по АДРЕСА_2 , фактично проживали спільно у період з 01.08.2004 по 20.10.2006.

На вказану ухвалу подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марич Іван Юрійович. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання рішення іноземного суду на території України - відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у провадженні суду України перебувала із 2014 року справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; договору про правову допомогу між Україною та Португальською Республікою не укладено, тому, вважає, що визнання рішення іноземного суду не передбачено міжнародними договорами; крім цього заявник не довів існування принципу взаємності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав

Статтею 471 ЦПК України визначено, що рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше. Згідно ч. 2 ст. 462 ЦПК України у разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Отже, принцип взаємності означає, що рішення суду певної держави повинно визнаватись та виконуватись в України, якщо тільки іншою стороною не надано доказів того, що рішення українських судів не визнаються і не можуть бути виконані на території такої держави.

Статтею 5 «Угоди про дружбу і співробітництво між Україною та Португальською Республікою» від 25 жовтня 2000 року (ратифіковано Законом N 945-IV від 05.06.2003) визначено, що сторони розвиватимуть співробітництво у сфері юстиції та судочинства і сприятимуть розвиткові контактів між компетентними відомствами, які відповідають за надання правової допомоги у цивільних, шлюбно-сімейних та кримінальних справах.

Стороною апелянта не надано доказів, що рішення українських судів не визнаються і не можуть бути виконані на території Португальської Республіки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що до даних правовідносин застосовується принцип взаємності для визнання рішення суду Португальської Республіки в Україні.

Згідно ч.7 ст. 473 ЦПК України у визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 468 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 468 ЦПК України якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді.

Встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішенням Суду у справах сім`ї та неповнолітніх Гімарайнш Трибуналу судового округу Брага Португалії в справі №793/17.6Т8GMR, яке було прийняте 2 березня 2018 року та набрало законної сили 13 квітня 2018 року, визнано, що ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 , проживаюча по АДРЕСА_2 , фактично проживали спільно у період з 1 серпня 2004 року по 20 жовтня 2006 року (а.с. 24-35). З наявних у матеріалах справи даних вбачається, що така справа перебувала на розгляді іноземного суду від 07.02.2017 (а.с.191), питанням справи було - визначити чи мали місце фактичні шлюбні відносини між сторонами у період з вересня/жовтня 2001 року по 01 березня 2008 року (а.с.25). Із тексту рішення іноземного суду вбачається, що ОСОБА_1 було відомо про розгляд справи іноземним судом, оскільки нею було представлено заперечення з висновком про безпідставність заяви (а.с.24).

Також встановлено та визнається представниками сторін, що в провадженні Тячівського районного суду з 2014 року перебувала на розгляді справа № 307/4052/14-ц. У цій справі ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та, уточнюючи позовні вимоги, остаточно, просив суд встановити факт спільного проживання його з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2001 року до 20 жовтня 2006 року. Рішення у цій справі було ухвалено 06.11.2017 (а.с.199-210) та на даний час перебуває у провадженні Закарпатського апеляційного суду, а отже, не набрало законної сили.

При перевірці тієї обставини, що у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, важливим моментом є те, що у поданій позовній заяві до суду України мають бути тотожними сторони, предмет та підстави позову з тією справою, що перебуває в іноземному суді.

Не вважаються тотожними спори між тими самими сторонами, якщо змінилися предмет або підстава позову. При цьому питання тотожності вирішується не лише за загальними ознаками предмета позову, але й за його конкретним змістом.

Отже, у справі № 307/4052/14-ц ОСОБА_9 просив встановити факт спільного проживання його з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2001 року до 20 жовтня 2006 року.

У справі, яка розглядалась судом Португальської Республіки, питанням справи було - визначити чи мали місце фактичні шлюбні відносини між сторонами у період з вересня/жовтня 2001 року по 01 березня 2008 року.

Таким чином, не можна вважати, що предмети розгляду Тячівського районного суду та суду Португальської Республіки були тотожними.

Також не можуть бути взяті до уваги доводи представника апелянта, щодо виключної підсудності справи суду України, оскільки питання права сторін на майно іноземним судом не вирішувалось.

Посилання апелянта на положення Мінської Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 є безпідставним, оскільки Португальська Республіка не є договірною стороною цієї конвенції.

При розгляді справи № 307/4052/14-ц суд першої інстанції виходив із того, що не можуть бути взятими до уваги засвідчені заяви з Португаліїї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 в яких підтвержують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2001 року по 2005 року проживали разом, а також не бере до уваги, як належний доказ, засвідчені заяви з Потргаліїї : ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13, в якій підтверджується, що з 2002 року по 2005 рік ОСОБА_1 проживала одна, а з 2006 року разом з ОСОБА_2 , оскільки дані громадяни безпосередньо не допитані в судовому засіданні, їх не приведено до присяги та не попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо не правдивих показів та за відмову давати покази (а.с.204, зворот).

При ухваленні рішення судом у справах сім`ї та неповнолітніх Гімарайнш Трибуналу судового округу Брага було допитано ряд свідків, в том числі, тих, заяви яких не були взяті до уваги Тячівським районним судом при розгляді справи № 307/4052/14-ц. Іноземним судом були встановлені обставини, які мали місце на території Португальської Республіки - встановлено, що сторони проживали разом за умов подружжя в період з вересня/жовтня 2001 року по 01 березня 2008 року, займаючи спільне житло, харчуючись разом, сплячи разом, проводячи разом вільний час, приймаючи спільну участь у сплаті загальних витрат та визнаючи себе між собою та для сторонніх осіб,з якими спілкувались, подружжям - як чоловік та дружина, відповідно до викладеного у пунктах 3 по 18 доведених фактів по справі (а.с.34). В той же час, виходячи з положень законодавства Португальської Республіки та враховуючи, що ОСОБА_1 до 01 серпня 2002 року перебувала у іншому шлюбі, а 20 жовтня 2006 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 , іноземний суд визнав, що сторони фактично проживали спільно у період з 01 серпня 2004 по 20 жовтня 2006 року.

Отже, при розгляді справи № 307/4052/14-ц, порушеної в суді України, не перевірялися обставини, на які посилався ОСОБА_2 як на підставу своїх вимог у справі в іноземному суді. Суд України у справі № 307/4052/14-ц не аналізував та не досліджував показання свідків та відповідні обставини, якими обґрунтовувались вимоги ОСОБА_2 у суді Португальської Республіки.

Відтак, перевіривши конкретний зміст вимог, колегія суддів вважає, що справа порушена в іноземному суді не на тих самих підставах, яка порушена в суді України.

Як пунктом 4 частини 2 статті 468 ЦПК України, так і частино. 7 статті 473 ЦПК України передбачено, що суд може відмовити у визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Таким чином, визнання рішення іноземного суду є правом суду, і вирішення цього питання залежить від конкретних обставин справи. Оскільки рішенням іноземного суду було визнано факт, який мав місце на території країни ухвалення цього рішення - на території Португальської Республіки - колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання в Україні рішення суду у справах сім`ї та неповнолітніх Гімарайнш Трибуналу судового округу Брага Португалії в справі №793/17.6Т8GMR, яке було прийняте 02.03.2018 та набрало законної сили 13.04.2018.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марич Іван Юрійович - залишити без задоволення.

Ухвалу Тячівського районного суду від 10 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2019 року.

Головуюча :

Судді :