Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2019 р. Справа№200/10164/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 та неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_9 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправною відмови, зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі - Позивач1), ОСОБА_4 (далі - Позивач2), ОСОБА_6 (далі - Позивач3), ОСОБА_8 (далі - Позивач4) звернулися до суду з позовною заявою в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправною відмови, зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.

В обґрунтування заявлених вимог Позивачі зазначили наступне.

Після досягнення ОСОБА_2 16 річного віку він та його мати ОСОБА_1 неодноразово зверталися до органів ДМС із заявою про оформлення та видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки, на що отримували відмови з підстав запровадження видачі внутрішніх паспортів виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Після досягнення ОСОБА_3 16 річного віку він та його мати ОСОБА_1 неодноразово зверталися до органів ДМС із заявою про оформлення та видачу їй паспорта громадянина України у формі книжечки, на що отримували відмови з підстав запровадження видачі внутрішніх паспортів виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Після досягнення ОСОБА_5 16 річного віку він та його мати ОСОБА_4 неодноразово зверталися до органів ДМС із заявою про оформлення та видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки, на що отримували відмови з підстав запровадження видачі внутрішніх паспортів виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Після досягнення ОСОБА_7 16 річного віку вона та її мати ОСОБА_6 неодноразово зверталися до органів ДМС із заявою про оформлення та видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки, на що отримували відмови з підстав запровадження видачі внутрішніх паспортів виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Після досягнення ОСОБА_9 16 річного віку вона та її мати ОСОБА_9 неодноразово зверталися до органів ДМС із заявою про оформлення та видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки, на що отримували відмови з підстав запровадження видачі внутрішніх паспортів виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Позивачі вважають, що чинним законодавством передбачено видачу паспорту громадянина України у формі книжечки та у формі картки, через що відмова видати паспорт у формі книжечки є протиправною.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

20 листопада 2019 року Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що дії позивачів при зверненні до територіального підрозділу ГУ ДМСУ у Донецькій області за своєю формою не створювали правових підстав для надання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 адміністративної послуги з оформлення паспорту громадянина України, а тому позивачі відмови у наданні вищевказаної адміністративної послуги не отримували, таким чином, відсутній предмет спору, який може оскаржуватись у судовому порядку. Позивачі зверталися до відповідача із заявами довільної форми, на які надано роз`яснення, а тому вони не є відмовою у документуванні особи паспортом громадянина України у формі книжечки.

Крім того, позивачі не подали повний пакет документів для оформлення паспорту у формі книжечки, зокрема не надано рішення суду, тому підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у відповідача не було. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьки - ОСОБА_10 , ОСОБА_1 .

12 лютого 2019 року позивач1 та неповнолітній ОСОБА_2 звернулися із заявою до Добропільського міського відділу ГУ ДМС у Донецькій області, за змістом якої зазначено, що ОСОБА_2 не має наміру оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ІD, не дає згоди на оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ІD. Просили видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки, у разі відмови повідомити про це письмово. У додатку до заяви значиться 2 фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см. для оформлення паспорта, копія свідоцтва про народження. Повторно така заява була надана 19 березня 2019 року.

27 березня 2019 року ГУ ДМС в Донецькій області в порядку Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь № Н-239/6/1401-19/1401-2, де повідомлено про розгляд заяви від 13 березня 2019 року стосовно видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, однак зазначено про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, оскільки вчинення відповідних дій можливе за умови подання заявником оригіналів документів, передбачених розділом ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, у тому числі заяви встановленого зразка та рішення суду.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки - ОСОБА_10 , ОСОБА_1 .

12 лютого 2019 року позивач1 та неповнолітня ОСОБА_3 звернулися із заявою до Добропільського міського відділу ГУ ДМС у Донецькій області, за змістом якої зазначено, що ОСОБА_3 не має наміру оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ІD, не дає згоди на оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ІD. Просили видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки, у разі відмови повідомити про це письмово. У додатку до заяви значиться 2 фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см. для оформлення паспорта, копія свідоцтва про народження. Повторно така заява була надана 16 березня 2019 року.

29 березня 2019 року ГУ ДМС в Донецькій області в порядку Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь № 1402.44-91/1402.44.1-19, де повідомлено про розгляд заяви від 16 березня 2019 року стосовно видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, однак зазначено про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьки - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, прізвище до державної реєстрації шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_13 , прізвищ після державної реєстрації шлюбу - Івановська).

12 лютого 2019 року позивач2 та неповнолітній ОСОБА_5 звернулися із заявою до Добропільського міського відділу ГУ ДМС у Донецькій області, за змістом якої зазначено, що ОСОБА_5 не має наміру оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ІD, не дає згоди на оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ІD. Просили видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки, у разі відмови повідомити про це письмово. У додатку до заяви значиться, зокрема, 2 фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см. для оформлення паспорта, копія свідоцтва про народження. Повторно така заява була надана 19 березня 2019 року.

26 березня 2019 року ГУ ДМС в Донецькій області в порядку Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь № С-232/6/1401-19/1401.2.1/5671-18, де повідомлено про розгляд заяви від 19 березня 2019 року стосовно видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, однак зазначено про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьки - ОСОБА_14 , ОСОБА_6 .

12 лютого 2019 року позивач3 та неповнолітня ОСОБА_7 звернулися із заявою до Добропільського міського відділу ГУ ДМС у Донецькій області, за змістом якої зазначено, що ОСОБА_7 не має наміру оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ІD, не дає згоди на оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ІD. Просили видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки, у разі відмови повідомити про це письмово. У додатку до заяви значиться 2 фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см. для оформлення паспорта, копія свідоцтва про народження. Повторно така заява була надана 15 березня 2019 року.

29 березня 2019 року ГУ ДМС в Донецькій області в порядку Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь № 1402.44-92/1402.44.1-19, де повідомлено про розгляд заяви від 19 березня 2019 року стосовно видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, однак зазначено про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьки - ОСОБА_15 , ОСОБА_8 .

12 лютого 2019 року позивач4 та неповнолітня ОСОБА_9 звернулися із заявою до Добропільського міського відділу ГУ ДМС у Донецькій області, за змістом якої зазначено, що ОСОБА_9 не має наміру оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ІD, не дає згоди на оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ІD. Просили видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки, у разі відмови повідомити про це письмово. У додатку до заяви значиться 2 фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см. для оформлення паспорта, копія свідоцтва про народження. Повторно така заява була надана 16 березня 2019 року.

29 березня 2019 року Добропільським міським відділом ГУ ДМС в Донецькій області в порядку Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь № 1402.44-90/1402.44.1-19, де повідомлено про розгляд заяви від 16 березня 2019 року стосовно видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, однак зазначено про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, оскільки вчинення відповідних дій можливе за умови подання заявником оригіналів документів, передбачених розділом ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, у тому числі заяви встановленого зразка та рішення суду.

Дана справа є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), що набрало законної сили 19 вересня 2018 року. Згідно частині 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно іззакономі є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно іззаконом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

У рішенні Верховного Суду (як суду І інстанції) від 26 березня 2018 року справа №806/3265/17 встановлено: «3 жовтня 2017 року позивачка звернулася до Управління ДМС, Відділу УДМС та Державної міграційної служби України (далі - ДМС) із заявою (довільної форми) про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру.

Звернення позивача про отримання паспорта громадянина України за формою і змістом не відповідає вимогам до заяви-анкети, на підставі якої до Єдиного державного демографічного реєстру вноситься відповідна інформація про особу заявника та яка є підставою для вчинення територіальними органами і підрозділами ДМС відповідних дій/прийняття рішень щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка. Тому зауваження Управління ДМС з цього приводу є слушними. Однак, з огляду на мотиви подання цього позову (йдеться про суб`єктивне ставлення позивачки до форми паспорта громадянина України у вигляді безконтактної картки з електронним носієм інформації і його оформлення засобами Єдиного державного демографічного реєстру), звернення до територіального підрозділу ДМС із заявою-анкетою відповідно до згаданого Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, слугуватиме підставою для оформлення їй паспорта громадянина України у формі безконтактної картки з імплантованим у неї носієм інформації, а також означатиме, що зазначені в цій заяві відомості, відповідно до названого вище Порядку, підлягатимуть внесенню до Єдиного державного демографічного реєстру, з чим, власне, і не погоджується позивачка. З огляду як на ту кількість спорів, які вже виникли з правовідносин, пов`язаних з такими ж зверненнями громадян України до органів і підрозділів ДМС і з аналогічних підстав відмови останніх в оформленні паспорта громадянина України зразка 1994 року, так і на ті, які виникатимуть надалі у зв`язку з подібними зверненнями, і результатом їх розгляду, зумовленим змінами у правовому регулюванні суспільних відносин у цій сфері, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для ухвалення зразкового рішення, аби сприяти однаковій правозастосовній практиці судів під час вирішення спорів цієї категорії.»

Таким чином, вищевикладене спростовує доводи відповідача про наявність у позивачки в зразковій справі повного пакету документів, передбаченого п. 13 Положення № 2503-ХІІ.

Частиною 3 ст. 291 КАС України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний висновок: «Разом з тим, при вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивачки до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Суд вважає, що такий висновок є застосовним і до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які звертаються за отриманням паспорту уперше.

Крім того суд вважає за належне зазначити, що у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018 року в зразковій справі № 806/3265/17, право особи на отримання паспорту у вигляді книжечки також не ставиться в залежність він релігії, оскільки б зазначені положення, на думку суду, призвели б до дискримінації.

В свою чергу, суд, беручи до уваги, що спірні правовідносини мали місце у часі пізніше ніж винесена (цитована) постанова наводить чинні, на момент спірних правовідносин, положення Постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Пункт 2. Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Пункт 3. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пункт 13. Для одержання паспорта громадянин подає:

заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Таким чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (надалі Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Частиною 1 ст.13 Закону №5492-VI зазначено перелік документів, оформлення яких передбачається із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, до якого входить зокрема паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Одночасно положеннями частини 4 статті 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Разом із тим, як вже зазначалось вище, Велика Палата Верховного Суду з даного приводу зазначила: «законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.»

Щодо посилань відповідача на те, що позивачами не виконано вимоги наказу МВС України від 06.06.2019 № 456 та способу захисту порушеного права.

Наказом МВС України від 06.06.2019 № 456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591, затверджено тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі наказ № 456), набрав чинності 21.06.2019.

Пункт 1. Цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

З викладеного, суд приходить до висновку про застосовність вказаного порядку до кола осіб, відносно яких наявне відповідне рішення суду про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку. Позивачі до таких не належать, а тому поширювати на них дію наказу № 456 у відповідача підстав не було.

Щодо обраного позивачами способу захисту порушеного права, суд звертає увагу, що відповідно вище зазначених листів відповідач надав позивачам відповіді у порядку Закону України «Про звернення громадян» про застосоване, на думку органів ДМС України, до даних відносин законодавство України, незважаючи на те, що позивачі із заявою у порядку вказаного закону не зверталися.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення про відмову чи видачу позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав для відмови у проведенні оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, із посиланням на застосовне до даних правовідносин законодавство України.

Отже, зважаючи на те, що відповідачем не наведено жодних зауважень щодо поданих позивачами заяв та доданих до них документів, з урахуванням статті 16 Закону №5492-VI, суд дійшов висновку, що відповідач вчинив бездіяльність щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивачів у спірних відносинах є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та, відповідно, зобов`язання ГУ ДМСУ в Донецькій області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки вказаним особам.

Зазначений висновок суду також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018, зразкова справа №806/3265/17.

Вимога щодо не використання цифрового ідентифікатора особи та без автоматизованої обробки його персональних даних не є позовною вимогою в розумінні КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 ) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 та неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 ) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_8 ) в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ( АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_9 ) в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_9 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, б. 20, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37841728) в особі Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (85004, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Першотравнева, 3) про визнання протиправною відмови, зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо не видачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_5 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_7 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_9 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системиапеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Череповський