Копія

Справа № 760/7788/18

н/п : 2/397/78/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2019 року. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді - Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Рум`янцевої О.І.,

представника позивача - Філатової Т.М.,

представника відповідача - Лебединської Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського Інституту експертизи сортів рослин про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування його та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить:

- визнати поважним пропуск строку для звернення до суду та поновити його;

- визнати наказ від 23.01.2018 № 02-ОС Українського інституту експертизи сортів рослин «Про звільнення» незаконним та скасувати його;

- поновити її на посаді Ученого секретаря з 24.01.2018 та в цій частині допустити до негайного виконання;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.01.2018 по дату ухвалення судового рішення;

- стягнути моральну шкоду у зв`язку із незаконним звільненням у розмірі 10000 грн.

В обгрунтування позову зазначила, що вона була працевлаштована до Українського Інституту експертизи сортів рослин (далі - УІЕСР) 08.11.2008 на посаду заступника завідувача відділу старшого наукового співробітника лабораторії аналітичних досліджень експертизи сортів рослин відділу досліджень кваліфікаційної експертизи сортів рослин, а згодом переведена на посаду Ученого секретаря УІЕСР.

Також, її визнано інвалідом III групи за загальним захворюванням безстроково.

23.01.2018 вона прийшла на роботу до УІЕСР щоб написати та подати директору Інституту заяву про відпустку за свій рахунок та відвідати лікаря для проведення обстеження.

У зв`язку із тим, що у відповідності до посадової інструкції ученого секретаря УІЕСР вона підпорядкована безпосередньо директору ОСОБА_2 , нею двічі подано 23.01.2018 у першій половині дня дві заяви для оформлення відпустки за свій рахунок, проте обидві заяви директором УІЕСР ОСОБА_2 були проігноровані, не дивлячись на положення ст. 25 Закону України «Про відпустки», ст. 84 КЗпП, положення Колективного договору УІЕСР.

23.01.2018 приблизно 12.00 години, перебуваючи на нараді в УІЕСР, на якій доповідалось про закупівлю тендерних пропозицій УІЕСР, з незрозумілих причин, перейшли до обговорення її особистості.

Директором УІЕСР ОСОБА_2 повідомлено, що її нібито звільнено з посади у зв`язку із втратою довіри на підставі Звіту про проведення перевірки за Антикорупційною програмою УІЕСР, який склав та подав на розгляд директору ОСОБА_3 - особа, відповідальна за реалізацію Антикорупційної програми УІЕСР та його філій.

Дані дії директора ОСОБА_2 викликали у неї неабияке хвилювання, адже за весь понад десятирічний стаж роботи в УІЕСР вона зарекомендувала себе значущим, досвідченим вченим, науковим робітником, який всіляко сприяв розвитку свого напрямку та відповідально ставився до виконання своїх обов`язків, що підтверджується відповідними характеристиками.

Згідно атестаційного листка від 28.07.2015 вона відповідає займаній посаді учений секретар, а також вона відзначена низкою почесних грамот.

Наказом № 215-ОД від 32.04.2011 затверджено та введено в дію Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників Українського інституту експертизи сортів рослин, на виконання яких, 24.02.2014 її ознайомлено із посадовою інструкцією Ученого секретаря УІЕСР, згідно п. 1.1 та 1.3 якої Учений секретар УІЕСР відповідає за виконання фундаментальних та прикладних досліджень та розробок, здійснює контроль за розробкою планів робіт та звітністю, здійснює ведення документації, відповідає за організацію засідань вченої ради. Учений секретар приймається на роботу на основі конкурсного відбору відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» директором УІЕСР та підпорядковується безпосередньо директору УІЕСР.

Посадовою інструкцією визначені трудові функції Ученого секретаря УІЕСР.

Крім того, у відповідності із Наказом УІЕСР № 38-ОД від 17.02.2017 «Про розподіл посадових обов`язків між керівництвом Українського інституту експертизи сортів рослин», на Ученого секретаря покладено (розподілено) обов`язки, які практично дублюються із тими, що зазначені у Посадовій інструкції ученого секретаря та додано координацію роботи щодо ведення електронного каталогу бібліотечного фонду з використанням науковометричних баз; формування бібліотечного фонду Інституту; ведення веб-сайту науково-практичного журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин» та науковометричних баз даних.

Отже, серед посадових обов`язків Ученого секретаря відсутні обов`язки із безпосереднього обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей.

Приймання, зберігання, транспортування, розподіл грошових, товарних або культурних цінностей не охоплюється змістом виконуваної роботи (трудової функції) Ученого секретаря.

Звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України застосовується у випадку встановлення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу та при обов`язковому додержанні статті 43 КЗпП України, тобто за погодженням такого звільнення із профспілковою організацією.

Проте, вона не є особою, що обслуговувала грошові кошти, товарні або культурні цінності інституту, станом до 22.01.2018 їй невідомо було ані про проведення якоїсь перевірки, ані про її результати, оскільки 22.01.2018 був її перший робочий день після перебування у відпустці.

Вона є членом первинної професійної спілки «Профспілкова організація Сортовипробувачів», сплачувала членські внески.

Як зазначалось вище, підставою для її звільнення з посади ученого секретаря був звіт ОСОБА_3 від 22.01.2018 про проведення перевірки на предмет дотримання Антикорупційної програми в УІЕСР. Виходячи із того, що звіт про перевірку дотримання Антикорупційної програми в УІЕСР датований 22.01.2018, а оголосив директор ОСОБА_2 про її звільнення 23.01.2018, вбачається, що ніякого погодження звільнення із профспілкою апріорі не було, тим більше не могло і бути проведене засідання профспілки із наданням відповідного протоколу.

Дані обставини підтверджуються наказом від 23.01.2018 № 02-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади Ученого секретаря УІЕСР, наданим УІЕСР 16.03.2018 на повторну вимогу. Підставою звільнення зазначено: звіт про проведену перевірку особи, відповідальної за реалізацію Антикорупційної програми УІЕСР та його філій ОСОБА_3 від 22.01.2018 та матеріали перевірки.

Важливим є те, що про засідання профспілки на яке вона обов`язково повинна була бути запрошена, її не викликали та, взагалі, про проведення такого засідання їй особисто нічого не було відомо. Будь-яких заяв про проведення засідання профспілки з питань звільнення за ініціативою роботодавця без її участі вона нікому ніколи не надавала.

Трудова книжка отримана нею 14.03.2018, про що зроблено відповідний запис у Журналі обліку та видачі трудових книжок.

Будь-яких винних дій, які б давали змогу керівництву УІЕСР втратити довіру до неї і говорили про те, що їй, як науковцю, не можна довірити виконання посадових обов`язків, вона не вчиняла, ніяким компетентним органом обставини вчинення таких дій не встановлені та не підтверджені жодним документом.

Звіт про перевірку дотримання Антикорупційної програми в УІЕСР від 22.01.2018, який складений та підписаний ОСОБА_3 містить в собі лише особисті припущення автора звіту та суб`єктивне ставлення до ситуації.

Зазначення у звіті від 22.01.2018 про «незаконність вказівки», «грубе порушення авторських прав», «приховування» не відноситься до компетенції Уповноваженого за реалізацію Антикорупційної програми, оскільки дана особа не наділена таким правом.

Уповноважений за реалізацію Антикорупційної програми не має права на встановлення законності/незаконності вказівок; не є працівником уповноваженого державного органу по захисту порушених чи оспорюваних суб`єктивних авторських прав, а тим більше не є працівником правоохоронних органів, що підтверджується Антикорупційною програмою.

За таких підстав, вважає, що її звільнено незаконно, без належних на те підстав, без погодження із профспілковою організацією, тому і звертається до суду за захистом своїх порушених трудових прав шляхом визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Звертає увагу суду, що сам по собі факт її звільнення з займаної посади призвів до того, що вона залишилась без засобів існування, при цьому будучі інвалідом III групи та маючи запис у трудовій книжці про звільнення за втратою довіри.

Зауважує, що відповідачем розміщено у відкритому доступі Звіт про перевірку дотримання Антикорупційної програми в УІЕСР від 22.01.2018 за посиланням на офіційному сайті Інституту експертизи сортів рослин http://sops.gov.ua/news / news - inst/849- zvit -pro- provedennya-perevirki , який став підставою для звільнення за втратою довіри, що призвело до неабияких моральних страждань та переживань, оскільки інформація, що містилась у Звіті не відповідає дійсності та впливає на її професійний рівень, вона є науковим співробітником та протягом багатьох років напрацьовувала довіру та виказувала неабиякий професійний рівень у своїй роботі, що підтверджується багатьма характеристиками та відзнаками.

Крім того, незаконне звільнення призвело до необхідності відповідних її звернень до різних органів, а саме: Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності, Головного управління Держпраці у Київській області та КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Дарницького р-ну. При цьому, відбувалась перевірка її медичної картки на предмет її звернень у заклад охорони здоров`я за період з 21.06.2016 по 29.06.2016.

За результатами перевірок Управління виконавчої дирекції фонду у м. Києві (Фонду соціального страхування України) встановлено, що підстави визнання листка непрацездатності необгрунтованим відсутні.

Також, за результатами її звернення до Головного управління Держпраці у Київській області із скаргою від 26.01.2018 на незаконне звільнення, проведено інспекційне відвідування УІЕСР та встановлено, що її звільнення відбулося у поушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, тобто у період тимчасової непрацездатності, за що управлінням застосовані заходи щодо притягнення винних осіб за порушення законодавства про працю.

Відтак, незаконне її звільнення із займаної посади Ученого секретаря УІЕСР призвело до зміни звичного способу її життя, оскільки замість наукової праці та розвитку аграрної галузі України, вона змушена звертатись до різних органів та організацій з метою підтвердження правомірності її перебування на лікарняному та доводити свою доброчесність та добропорядність у своїх вчинках та обставинах життя, що склалися.

Щодо строків звернення до суду за захистом її прав зазначила, що трудова книжка отримана нею 14.03.2018, про що зроблено відповідний запис у Журналі обліку та видачі трудових книжок.

З метою реалізації права на захист, необхідністю формування правової позиції та можливості у подальшому спростовувати інформацію, оприлюднену у Звіті від 22.01.2018, 06.02.2018 на адресу УІЕСР направлено адвокатський запит з метою витребування копій документів та інформації, яка знаходилася в розпорядженні УІЕСР, як у роботодавця та необхідні для подання до суду в якості доказів до позовної заяви про визнання наказу про звільнення незаконним, поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

19.02.2018 з простроченням законодавчо встановлених термінів на надання відповіді, від УІЕСР отримано відповідь, якою відмовлено у наданні відповіді на адвокатський запит з підстав відсутності на звороті оригіналу ордеру серії КВ № 351342 запису про наявність обмежень щодо правомочності адвоката та не зазначення прізвища, ім`я та по батькові осіб, що підписали ордер.

Дані зазначені обставини і посилання УІЕСР як на підставу відмови у наданні відповіді на адвокатський запит не ґрунтуються на вимогах Закону України, а саме ст.ст. 6, 13, 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, що затверджене рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36 із змінами та доповненнями.

З метою отримання доказів, 21.02.2018 повторно подано адвокатський запит до УІЕСР, а 23.02.2018, використовуючи всі можливі законні методи та способи отримання доказів, у порядку ст.ст. 116-118 ЦПК України, до Голосіївського районного суду міста Києва подано заяву про забезпечення доказів до подання позовної заяви, розгляд якої був призначений на 16.03.2018 о 10.30 год.

Листом від 27.02.2018 УІЕСР повідомив, що продовжує строк розгляду адвокатського запиту до 20 днів. Дана відповідь фактично надіслана 03.03.2018, про що свідчить штамп на конверті, тобто із порушенням строків, визначених ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У судовому засіданні, що відбулось 16.03.2018 у Голосіївському районному суді м. Києва під головуванням судді Колдіної О.О. при розгляді справи № 752/3862/18 за заявою про витребування доказів до подання позовної заяви, представником УІЕСР повідомлено про те, що зранку 16.03.2018 всі витребувані її представником документи надіслані запитувачу.

19.03.2018 адвокатом Філатовою Т.М. отримано відповідь УІЕСР та перелік витребуваних документів, необхідних для подання позову до суду в якості додатків.

За таких обставин, керуючись ст. 234 КЗпП України, вона заявляє клопотання визнати причини пропуску місячного строку на звернення до суду поважними, оскільки у цей період здійснювалися усі можливі заходи для отримання доказів та інформації, необхідних задля формування правової позиції в позові про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, врахувавши при цьому, що в період з 23.01.2018 по 31.01.2018 включно вона перебувала на лікарняному, а трудову книжку отримала 14.03.2018. Крім того, поданню цієї позовної заяви передувало подання заяви про забезпечення доказів до подання позову, яка розглядалась Голосіївським районним судом м. Києва, справа № 752/3862/18 (провадження № 2-з/752/30/18).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.06.2018 вказану позовну заяву передано за підсудністю на розгляд Олександрівського районного суду Кіровоградської області (том 1 а.с. 158).

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Пляки С.Л. від 26.07.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків (том 2 а.с. 20-22).

03.08.2018 позивачем на виконання ухвали від 26.07.2018 подано позовну заяву в новій редакції та квитанції про сплату судового збору (том 2 а.с. 25-28).

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Пляки С.Л. від 07.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (том 2 а.с. 172-173).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому остання заперечила проти вимог позивача. Зазначила, що однією із основних посадових обов`язків ученого секретаря була координація роботи відповідного структурного підрозділу щодо організації видання, забезпечення друку та розповсюдження товарно-матеріальної цінності - науково-практичного журналу "Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин" ("Plant Varieties Studying and Protection"), співзасновником якого є відповідач. У 2017 було надруковано 4 номери журналу, у тому числі № 4. Вартість друку одного примірника коштує 58,5 грн. Номер журналу № 4, 13 том за 2017, в якому було надруковано статтю із порушенням авторських прав завдяки неправомірним діям позивача, надруковано у кількості 150 екземплярів на загальну суму 8775 грн. Звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП у зв`язку з вчиненням дій, що дають підстави для втрати довір`я до неї з боку власника або уповноваженого ним органу відбулось через те, що під безпосередньому керівництві позивача відбувалась організація видання, забезпечення друку та розповсюдження товарно-матеріальної цінності - науково-практичного журналу "Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин" ("Plant Varieties Studying and Protection"). Позивач, як секретар редакційної колегії журналу, подавала документи на затвердження Вченою радою, що є підставою для видання та друку товарно-матеріальних цінностей - журналу. Так, протоколом № 9 засідання Вченої ради УІЕСР від 23.11.2017 (п. 2) затверджено для друку за одноособовим поданням позивача четвертого номеру (том 13) журналу, в якому містилася порушуюча авторські права стаття. Звідси висновок, що учений секретар (позивач) безпосередньо обслуговувала товарно-матеріальні цінності - видання та друк журналу. Отже, поняття осіб, які можуть бути звільнені за цією статтею набагато ширше, ніж вказує позивач у своєму позові. За такою логікою, керівник підприємства тим більше може бути визнаний безпосередньо обслуговуючим товарні та грошові цінності. Зауважила, що під товарними цінностями тут розуміються не будь-які матеріальні цінності, а лише ті, що мають ознаки товару. Доказом того, що номер журналу є товаром та має цінність є акт прийому передачі, укладений між УІЕСР та ФОП ОСОБА_4 та договір № 06/03 від 06.03.2017 про надання послуг щодо виготовлення та поставки друкованої продукції відповідно до специфікації, які додаються. Отже, даний журнал є неабиякою товарно-матеріальною цінністю для відповідача, який підпорядковується Міністерству аграрної політики України. Видання кожного номера - це витрати державного бюджету України. Від видання кожного номера журналу залежить репутація УІЕСР та редакційної колегії журналу, у тому числі відповідача як органу, що забезпечує верстку та публікацію журналу. Крім того, відповідач поніс витрати на публікацію в журналі інформації про спростування раніше опублікованого складу співавторів статті. До позивача було застосовано захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з займаної посади з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП з дотриманням вимог ст. 43 КЗпП щодо попередньої згоди первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Відповідач і на даний час намагається усунути порушення прав авторів та повідомити центральні бібліотечні видання про виключення із електронних каталогів інформацію про прізвища осіб, які не мають відношення до авторських прав на статтю ОСОБА_5, ОСОБА_6 "Перехресна стійкість клітинних ліній та рослин-регенераторів тритикале озимого до абіотичних стресових чинників", опублікованої в 4 номері за 2017 видання "Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин". Враховуючи, що бібліотеки відмовляють у виключенні прізвищ авторів із електронних каталогів, які за повідомленням редакційної колегії журналу не мають відношення до співавторства вищезгаданої статті, відповідач змушений повністю передрукувати 150 екземплярів 4 номеру журналу за 2017 та понести витрати на суму 8775 грн.

З приводу дотримання процедури надання згоди профспілкина виконання ст. 43 КЗпП - згоди Первинної профспілки "Профспілкова організація сортовипробувачів" зазначила, що згода надана письмова: 23.01.2018 Первинна професійна спілка "Профспілкова організація сортовипробувачів" в особі керівника голови профкому ОСОБА_7 надала листа директору УІЕСР в якому висловила свою згоду на звільнення позивача з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за результатами засідання профкому, на якому була присутня також і ОСОБА_1 .

Щодо пропуску звернення з позовом про вирішення трудового спору до суду в строк 1 місяць в порядку ст. 233 КЗпП України зазначила, що позивач пропустила місячний строк на звернення з заявою про вирішення трудового спору. 23.01.2018 ОСОБА_1 була ознайомлена із текстом наказу № 2-ОС "Про звільнення". Акт "Про ознайомлення із наказом про звільнення" від 23.01.2018 складений та підписаний 16 співробітниками УІЕСР, підтверджує, що позивач була ознайомлена зі змістом оскаржуваного наказу, але відмовилася письмово засвідчити своє ознайомлення із його змістом. Але, при цьому кожен з 16 осіб може підтвердити що позивач відмовилася отримати копію такого наказу, хоча їй неодноразово запропоновано в наданні копії. Тим не менш, через 2 дні після звільнення та відмови отримати наказ вже 26.01.2018 позивач звернулася до Головного управління Держпраці Київської області щодо порушення її трудових прав саме тим, що вона звільнена 23.01.2018 за наказом № 2- ОС "Про звільнення" з займаної посади ученого секретаря УІЕСР з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України (у зв`язку з вчиненням дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу). Про це свідчить відповідь від 14.05.2018 вих № 4.4/2-К-1326-2129 із ГУ Держпраці у Київській області, яку позивач додала до позову. Отже, позивач, відмовившись від отримання наказу 23.01.2018, мала можливість отримати такий наказ після 23.01.2018, була ознайомлена з текстом оскаржуваного наказу з 23.01.2018, але не звернулася в місячний строк до 23.02.2018 у порядку ст. 233 КЗпП безпосередньо до суду з позовом про визнання наказу неправомірним, поновлення на роботі, стягнення вимушеного прогулу та моральної шкоди тоді, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Крім того, законодавець в силу ст. 233 КЗпП пов`язує сплив місячного строку не тільки з моментом отримання наказу, а і з моментом отримання трудової книжки.

23.01.2018 позивач своїми активними діями відмовилася не тільки отримати наказ про звільнення, а й трудову книжку, що також зафіксовано в акті від 23.01.2018 та повідомленні про отримання трудової книжки. Позивач повідомлена особисто листом від 25.01.2018 вих № 45-11-12-3/273 від імені відповідача на адресу проживання ( АДРЕСА_1 ) про наступне: "у зв`язку із відмовою отримати 23.01.2018 трудову книжку, її повідомлено про те, що трудова книжка зберігається у відповідача у відділі кадрів та діловодства та буде видана на першу вимогу". Такий лист позивачем отриманий 03.02.2018 особисто, як свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0304101616257.

Отже, будучи обізнаною про можливість отримати трудову книжку, позивач мала можливість її отримати, але своїм правом не скористалася. Також позивач не скористалася своїм правом на оскарження у місячний строк свого звільнення і строк звернення до суду нею пропущений без поважних причин. 31.01.2018 позивач звернулася до адвокатського об`єднання, уклала договір. Тобто з 31.01.2018 вона мала професійну правову допомогу в реалізації своїх порушених прав. Представник позивача адвокат Філатова Т.М. 06.02.2018 зверталася до відповідача із адвокатським запитом, в якому висловлювала прохання надати ряд документів, у тому числі наказ про звільнення ОСОБА_1 із зазначенням дати звільнення 23.01.2018.

09.02.2018 відповідач отримав такий адвокатський запит. Запит був оформлений із порушенням вимог п. 14 "Положення про ордер на надання правової допомоги та порядку ведення реєстру ордерів", затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36 - без зазначення на зворотному боці ордеру про обмеження адвоката.

14.02.2018 відповідач надав відповідь на адвокатський запит адвокатському об`єднанню про відмову в наданні інформації через невідповідність ордеру діючим вимог п. 14 "Положення про ордер на надання правової допомоги та порядку ведення реєстру ордерів", затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36 без зазначення на зворотному боці ордеру про обмеження адвоката.

19.2.2018адвокатське об`єднання отримало таку відповідь.

20.02.2018 адвокатське об`єднання направило другий адвокатський запит, в якому вже ордер заповнений належним чином, відповідно до п. 14 "Положення про ордер", із зазначенням на зворотному боці інформації про обмеження адвоката. Адвокат Філатова Т.М., склавши адвокатський запит відповідно до діючих вимог, у запиті просила надати письмову інформацію (наказ про звільнення від 23.01.2018, правила внутрішнього трудового розпорядку, посадову інструкцію позивача, характеристику позивача, довідку про середню заробітну плату, табель обліку за січень 2018, звіт про проведення перевірки від 22.01.2018, який став підставою для звільнення позивача, антикорупційну програму, наказ про призначення уповноваженої особи відповідальної за реалізацію антикорупційної програми, рішення про доручення провести перевірку, рішення про оприлюднення звіту від 22.01.2018, затверджений склад вченої ради УІЕСР, протокол засідання вченої ради УІЕСР від 23.11.2017 та іншу інформацію).

21.02.2018 відповідач отримав такий запит, в строк 5 робочих днів відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" надав на нього відповідь 27.02.2018 про те, що "у зв`язку з тим, що виконання запиту потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту продовжено до 20 робочих днів».

16.03.2018 на 17 робочий день з дня отримання запиту відповідач у строк менше ніж 20 робочих днів надав відповідь на запит із отриманням наказу та інших запитуваних документів.

При цьому, у цей час позивач жодного разу не звернулася до відповідача з приводу особистого отримання вищезазначених документів (у тому числі оскаржуваного наказу), враховуючи що місячний строк звернення до суду сплив 24.02.2018.

Крім того, 23.02.2018 позивач зверталася із заявою про забезпечення доказів до Голосіївського районного суду м. Києва, хоча остання не була позбавлена права особисто звернутися до відповідача та отримати наказ про звільнення для захисту своїх прав в суді та інші документи. 16.03.2018 ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/3862/18 відмовлено позивачу у забезпечення доказів, оскільки судом не встановлено факту перешкоди позивачу в наданні доказів, а навпаки "встановлено правомірність продовження строку надання документів до 20 робочих днів".

Отже, враховуючи, що позивач користувалася правовою допомогою Адвокатського об`єднання, її інтереси представляла фахівець в галузі права адвокат, яка чудово була обізнана з приводу місячного строку оскарження звільнення, встановленого ст. 233 КЗпП, але допустила порушення діючого законодавства в заповненні ордеру, що призвело до затягування надання доказів відповідачем, позиція відповідача однозначна - позивач пропустила строк звернення до суду з позовом про оскарження звільнення та поновлення на роботі, стягнення вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Крім того, відповідачу надійшла позовна 13.08.2018, адресований вже не до Солом`янського районного суду м. Києва, яка датована від 26.03.2018, а до Олександрівського райсуду Кіровоградської області, і взагалі без дати. Тобто, позивач зверталася вже повторно до Олександрівського районного суду Кіровоградської області окремо після 26.03.2018. Отже, місячний строк давності звернення з позовом до суду в порядку ст. 233 КЗпП України сплинув що є підставою для відмови у позові.

Стосовно звільнення позивача 23.01.2018 у період її тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності М 382542.

У день звільнення 23.01.2018 у період з 9.00 год. до 17.12 год. ОСОБА_1 перебувала в адміністративному приміщенні УІЕСР за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено даними електронної пропускної системи УІЕСР та актом про відмову в ознайомленні з наказом про звільнення. Жодного разу за цей день позивач не повідомила, що вона 23.01.2018 тимчасово непрацездатна за листком непрацездатності.

Тільки через 3 тижні 14.02.2018 ОСОБА_1 надіслала до УІЕСР поштою листок непрацездатності серія АДІ № 382542, відкритий 23.01.2018 Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дарницького району м. Києва» (КНП ЦПМСД Дарницького району, лікарем ОСОБА_8 ) ОСОБА_1 на період з 23.01.2018 по 31.01.2018. із продовженням 27.01.2018.

У день звільнення ОСОБА_1 не поінформувала свого безпосереднього керівника про те, що вона тимчасово непрацездатна.

На думку відповідача Листок непрацездатності АДІ № 382542 не можна вважати належним та допустимим доказом тимчасової непрацездатності 23.01.2018, оскільки такий документ оформлений з порушеннями діючого законодавства.

Позивач неодноразово порушувала амбулаторний режим, перебуваючи тимчасово непрацездатною на ЛН АДІ № 382542 , оскільки за даними електронної пропускної системи Міністерства аграрної політики та продовольства України за вказаний період ОСОБА_1 тричі: 25.01.2018 о 16.14 год, 26.01.2018 о 14.01 год. та 29.01.2018 о 10.47 год. відвідувала приміщення Міністерства за адресою: Київ, вул. Хрещатик, 24, а також зверталася зі скаргами до правоохоронних та контролюючих органів. При цьому, відміток про порушення режиму в ЛН не зазначено.

Просили виключити з переліку доказів листок непрацездатності АДІ № 382542, оскільки такий доказ не є належним та допустимим (том 2 а.с. 210-221).

25.10.2018 Первинною профспілкою «Профспілкової організації сортовипробувачів» в особі голови Васильківської С.В. подано клопотання про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору (том 3 а.с. 44-48).

Згідно наказу голови Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01.11.2018 № 55-к увільнено ОСОБА_9 від виконання обов`язків судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області у зв`язку із укладенням ним контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 2 роки з 02.11.2018 по 01.11.2020 (том 3 а.с. 52).

Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області № 87 від 05.11.2018 проведено повторний автоматичний розподіл даної справи (том 3 а.с. 53).

Ухвалою від 14.11.2018 дана справа прийнята до провадження суддею Отян О.В. та призначена до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (том 3 а.с. 56-57).

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 13.12.2018 відмовлено представнику відповідача у залученні до участі у справі в якості третьої особияка не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору вказаної вище профспілки (том 3 а.с. 133-134).

26.12.2018 рішенням Вищої ради правосуддя № 4017/0/15-18 суддю Отян О.В. звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку (том 3 а.с. 162).

Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області № 56 від 03.01.2019 проведено повторний автоматичний розподіл даної справи (том 3 а.с. 163).

Ухвалою від 04.01.2019 дана справа прийнята до провадження суддею Мирошниченком Д.В. та призначена до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (том 3 а.с. 165).

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.01.2019 вирішено перейти до розгляду даної справи у загальному позовному провадженні зі стадії підготовчого судового засідання (том 3 а.с. 175-176).

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про перехід (повернення) до розгляду справи до спрощеного позовного провадження (том 3 а.с. 202-203).

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2019 клопотання представника відповідача задоволені частково: витребовано з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві довідку про результати оперативної перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності КНП «ЦПСМД Дарницького району» серії АДІ № 382542 від 23.01.2018 до 31.01.2018 на ім?я ОСОБА_1 ; витребовано з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дарницького району Києва» копії всіх аркушів журналу реєстрації пацієнтів за 23.01.2018 (з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.) та за 27.01.2018 сімейного лікаря ОСОБА_8 та інформацію про приймальні години за 23.01.2018 та за 27.01.2018 сімейного лікаря ОСОБА_8 (том 4 а.с. 13-15).

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25.04.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті (том 4 а.с. 94-95).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з обгрунтувань, зазначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову на підставі обставин, викладених у відзиві на позов.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що працює охоронником УІЕСР. 23.01.2018 вона була на зміні на чергуванні. Працює добу через три (з 08 год. до 08 год.). Протягом дня ОСОБА_1 декілька разів виходила на вулицю. За годину чи хвилин 40-45 до закінчення робочого часу ОСОБА_1 через турнікет вийшла з приміщення, тримаючи в руках телефон та щось розмовляла про лікарняний лист. Після чого підійшов її начальник та повідомив її що ОСОБА_1 звільнена та щоб її більше не пропускали. Також, запитав чи здала вона карту та ключі, на що вона відповіла «ні». ОСОБА_1 розмовляла по телефону з приводу відкриття лікарняного листа. Коли Каражбей зранку того дня прийшла на роботу та оформлялася з приводу відвідування вона не чула щоб остання кашляла чи мала нашморк. Після виходу на пенсію у 2012 вона вийшла з профспілки та більше до неї не вступала. Хто входить до складу профспілки їй не відомо та вона цим не цікавилася.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006, № 63566/00Л).

Згідно із позицією Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 273/212/16-ц, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Судом встановлено, що згідно наказу директора УІЕСР № 02-ОС від 23.01.2018 ученого секретаря ОСОБА_1 звільнено з посади з 23.01.2018 з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (У зв`язку з вчиненням дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Підстава: звіт про проведену перевірку особи, відповідальної за реалізацію Антикорупційної програми Українського інституту експертизи сортів рослин та його філій ОСОБА_3 від 22.01.2018 та матеріали перевірки (том 1 а.с. 67, том 2 а.с. 82).

Відповідно до звіту про проведення перевірки від 22.01.2018, проведеної завідуючим відділу правового забезпечення та розробки законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин, особою відповідальною за реалізацію Антикорупційної програми УІЕСР та його філій ОСОБА_3 встановлено, що 12.01.2018 до УІЕСР надійшло звернення члена редакційної колегії журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин», провідного наукового співробітника Інституту фізіології рослин і генетики НААН України, доктора біологічних наук ОСОБА_6 щодо безпідставного включення ОСОБА_11 до складу співавторів статті: ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_11 Перехресна стійкість клітинних ліній та рослин-регенерантів тритикале озимого до абіотичних стресових чинників, опублікованої в номері 4 журналу за 2017. У номері 3 журналу за 2017 опубліковано статтю ОСОБА_5 , ОСОБА_6 Скринінг генотипів тритикале озимого на стійкість проти засолення в культурі апікальних меристем пагонів (сторінка 277 - 284). У продовження цієї наукової тематики авторами статті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підготовлено статтю Перехресна стійкість клітинних ліній та рослин-регенерантів тритикале озимого до абіотичних стресових чинників. Обидві статті є результатом захищеної дисертаційної роботи С.В.Пикало Клітинна селекція тритикале озимого на стійкість до абіотичних стресових чинників (2017 рік). ОСОБА_5 через сайт УІЕСР подав статтю на опублікування до журналу ОСОБА_1 , яка на початку листопада 2017 переслала статтю старшому науковому співробітнику відділу науково-технічної інформації ОСОБА_12 для технічного редагування. У ході роботи над статтею ОСОБА_12 стало відомо, що згадану статтю ще до опублікування в журналі «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин» було опубліковано ОСОБА_5 англійською мовою в збірнику наукових праць Миронівського інституту пшениці НААН «Миронівський вісник», що унеможливлює повторну публікацію статті у фаховому виданні, про що свідчить переписка засобами електронної пошти між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 від 10.11.2017. Незважаючи на це, ні ОСОБА_12 , ні відповідальний секретар редакційної колегії журналу ОСОБА_1 до 22.01.2018 не повідомляли про цей факт шеф-редактора журналу, директора УІЕСР ОСОБА_2 Після проведення «сліпого» рецензування статті та виправлення ОСОБА_5 зауважень рецензента, ОСОБА_1 дала незаконну вказівку науковому співробітнику сектору редакційно-видавничої діяльності відділу науково-технічної інформації ОСОБА_13 щодо включення ОСОБА_11 до складу співавторів вищезгаданої статті, що ОСОБА_13 було виконано. Свою вказівку ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона погодила з авторами статті питання включення ОСОБА_11 до складу співавторів. У зв`язку з цим у кінцевій редакції статті, яку технічний редактор ОСОБА_12 надіслав ОСОБА_5 для погодження для друку, фігурувало вже 3 автори: ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_11 .

Як пояснив ОСОБА_5 , лише в цій, кінцевій редакції статті у складі співавторів вперше з`явилося прізвище ОСОБА_11 Помилково вважаючи, що питання включення ОСОБА_11 до складу співавторів статті погоджено з доктором біологічних наук ОСОБА_6 , ОСОБА_5 погодив запропоновану редакцію статті до опублікування. При цьому з ОСОБА_11 він не знайомий, жодної участі в його науковій роботі або в написанні статті вона не приймала. Питання про включення ОСОБА_11 до складу співавторів статті з ним ніхто не погоджував. Незважаючи на те, що їй було достеменно відомо про неправомірність включення ОСОБА_11 до складу співавторів, ОСОБА_1 включила згадану статтю до переліку публікацій в номері 4 журналу та внесла її на розгляд на засіданні Вченої ради УІЕСР 23.11.2017, приховавши від членів Вченої Ради інформацію про незаконне включення ОСОБА_11 до складу співавторів статті.

Як пояснила ОСОБА_6 , з ОСОБА_11 вона не знайома, жодної участі в її науковій роботі або написанні згаданої статті вона не брала, питання про включення ОСОБА_11 до складу співавторів статті з нею ніхто не погоджував. Вважає, що безпідставне включення ОСОБА_11 до складу співавторів статті порушує її та ОСОБА_5 авторські права на згадану публікацію.

Завідувач відділу експертизи за відмінність, однорідність та стабільність ОСОБА_11 від дачі пояснень відмовилася.

Таким чином, перевіркою встановлено: приховування ученим секретарем УІЕСР, відповідальним секретарем редакційної колегії журналу ОСОБА_1 та технічним редактором журналу ОСОБА_12 інформації про факт попередньої публікації статті (Перехресна стійкість клітинних ліній та рослин-регенерантів тритикале озимого до абіотичних стресових чинників) від керівництва та членів Вченої ради УІЕСР; надання ОСОБА_1 незаконної вказівки щодо виконання дій в інтересах третьої особи - завідувача відділу УІЕСР ОСОБА_11, а саме: включення ОСОБА_11 до складу співавторів наукової публікації беж жодних на те підстав; приховування ОСОБА_1 інформації про безпідставне включення ОСОБА_11 до складу співавторів наукової публікації від керівництва та членів Вченої ради УІЕСР. Наслідком таких дій стало грубе порушення авторських прав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на згадану наукову публікацію, а також нанесення суттєвої репутаційної шкоди редакційній колегії журналу та УІЕСР як органу, що забезпечує верстку та публікацію журналу. Крім того, Інститут нестиме витрати на опублікування в журналі інформації про спростування раніше опублікованого складу співавторів статті. У зв`язку з наведеним в Звіті перевірки запропоновано: 1. У зв`язку з вчиненням ученим секретарем ОСОБА_1 дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу: ініціювати процедуру увільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків відповідального секретаря редакційної колегії журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин»; застосувати до ОСОБА_1 захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з займаної посади ученого секретаря УІЕСР з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, з дотриманням вимог ст. 43 КЗпП України щодо попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. 2. Суворо вказати ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших співробітникам сектору редакційно-видавничої діяльності відділу науково-технічної інформації про недопустимість внесення змін до складу співавторів наукової публікації інакше, ніж за письмовим зверненням автора чи співавторів публікації, погодженим шеф-редактором журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин», та попередити, що у випадку порушення авторських прав винних співробітників буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади. 3. Зобов`язати завідувача сектором редакційно-видавничої діяльності відділу науково-технічної інформації ( Марченко Т.М. ): забезпечити публікацію у наступному номері журналу « Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин» інформаційного повідомлення про те, що склад співавторів статті ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_11 Перехресна стійкість клітинних ліній та рослин-регенерантів тритикале озимого до абіотичних стресових чинників, опублікованої в номері 4 журналу за 2017, слід читати як: « ОСОБА_5 , ОСОБА_6»; у місячний термін розробити та подати на погодження Порядок роботи редакційної колегії журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин». 4. За результатами прийнятих рішень завідуючому відділом правового забезпечення та розробки законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин ( ОСОБА_3 ) поінформувати заявника ОСОБА_6 про заходи, вжиті УІЕСР за її заявою. 5. Оскільки, у вищеописаних діях посадових осіб УІЕСР можуть вбачатися ознаки злочину, передбаченого ст. 176 КК України «Порушення авторського права і суміжних прав», матеріали перевірки надіслати до правоохоронних органів для надання їм кримінально-правової оцінки. 6. Оскільки, відповідно до п. 14.5 Антикорупційної програми УІЕСР та його філій за рішенням керівника Інституту звіт про результати перевірки доводиться до відома трудового колективу Інституту, започаткувати практику публікування звітів про перевірки, проведені Уповноваженим, в розділі «Сторінка доброчесності» веб-сайту УІЕСР . Викладені обставини підтверджуються матеріалами перевірки, які додані до звіту (том 1 а.с. 69-110, том 2 а.с. 84-109).

Вказаний звіт опублікований на сайті УІЕСР 31.01.2018 (том 1 а.с. 113, том 2 а.с. 132).

У журналі «Plant Varieties Studying and Protection» № 4 від 13.04.2017 опубліковано статтю «Перехресна стійкість клітинних ліній та рослин-регенерантів тритикале озимого до абіотичних стресових чинників», авторами якої зазначено ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 (том 1 а.с. 86-94, том 2 а.с. 101-109).

12.01.2018 за вх. № 282 УІЕСР отримано звернення ОСОБА_6 щодо надання пояснень, яким чином співавтором вищевказаної статті стала ОСОБА_11 , оскільки дана особа не приймала жодної участі ні в отриманні експериментальних даних, ні в їх обговоренні і написанні статті; хто давав відповідне розпорядження без відома і згоди дійсних авторів та яке відношення до цього має відповідальний секретар редакції. Включення в співавтори статті сторонньої особи порушує авторські права. А тому, просила негайно розібратися і дати спростування у наступному номері (том 1 а.с. 73, том 2 а.с. 88).

З пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_11 їм не відома та жодної участі в науковій роботі або написанні статей вона не брала; з ними ніхто не погоджував питання про включення ОСОБА_11 до складу співавторів. Вважають, що порушено їх право автора на згадану публікацію. ОСОБА_5 також вказав, що після отримання статті від ОСОБА_12 для погодження до друку останнього варіанту статті він вперше побачив прізвище ОСОБА_11 у складі співавторів та вирішив, що дане питання погоджене з іншим співавтором - ОСОБА_6 , а тому погодив статтю до друку (том 1 а.с. 75-79, том 2 а.с. 90-94).

З пояснень ОСОБА_12 вбачається, що він 07.12.2017 відправляв електронним листом автору ОСОБА_5 статтю для погодження, однак не звернув уваги на те, що у тому варіанті статті у складі співавторів фігурує ОСОБА_11 Назву статті в електронний лист він скопіював з тексту статті. Особисто він не змінював складу співавторів статті і до нього ніхто не звертався з проханням внести зміни до складу співавторів. Після погодження ОСОБА_5 статтю було опубліковано у номері 4 журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин» за 2017 (том 1 а.с. 80-81, том 2 а.с. 95-96).

З пояснень ОСОБА_13 вбачається, що вона за вказівкою відповідального секретаря редакційної колегії журналу ОСОБА_1 додала до складу співавторів статті ОСОБА_11 ОСОБА_1 повідомила їй, що вона погодила питання включення ОСОБА_11 до складу співавторів статті з авторами статті, а саме ОСОБА_5 З власної ініціативи вона ніколи не вносила змін до складу співавтоів статей, а лише за вказівкою ОСОБА_1 . Сама ОСОБА_11 з проханням включити її до складу співавторів статті до неї не зверталася (том 1 а.с. 82-83, том 2 а.с. 97-98).

Згідно пояснень ОСОБА_1 від 22.01.2018 відповідальний виконавець ОСОБА_5 бачив, що до складу співавторів статті долучено ОСОБА_11 та жодних заперечень проти цього не мав. Авторам надсилалася на погодження до друку стаття з трьома авторами. ОСОБА_11 особисто до неї з проханням включити її до складу співавторів згаданої статті не зверталася. Вона давала вказівку науковому співробітнику сектору редакційно-видавничої діяльності відділу науково-технічної інформації ОСОБА_13 щодо включення ОСОБА_11 до складу співавторів вищезгаданої статті. З приводу надання пояснень щодо того, що їй станом на 10.11.2017 було відомо про факт попередньої публікації статті та незважаючи на це, погодження статті до опублікування та внесення її на розгляд на засідання Вченої ради УІЕСР 23.11.2017 повідомила, що автори повинні були доопрацювати статтю для того, щоб вона не була автетичною вже опублікованій статті, але цього не зробили. Оскільки, стаття пройшла рецензування, суттєвих зауважень не було, тому статтю опубліковано без доопрацювання авторами. Автори несуть відповідальність за оригінальність представленої роботи і гарантують, що ця робота не опублікована в іншому видавництві на будь-якій мові (том 1 а.с. 84-85, том 2 а.с. 99-100).

22.01.2018 ОСОБА_1 подано шеф-редактору науково-практичного журналу «Plant Varieties Studying and Protection» ОСОБА_2 інформацію щодо виявлення фактів академічної недоброчесності (автоплагіату) під час подання редакції матеріалів з боку авторів статті «Перехресна стійкість клітинних ліній тритикале озимого до абіотичних стресових чинників» кандидата біологічних наук ОСОБА_5 та доктора біологічних наук ОСОБА_6. Відповідальний автор статті ОСОБА_5 офіційно підтвердив, що стаття вже публікувалась і була свідомо подана до розгляду повторно, що підтверджується скрін перепискою. А тому, просила ініціювати процедуру ретракції (відкликання) статті у зв`язку з виявленими фактами автоплагіату (том 1 а.с. 111-112, том 2 а.с. 127-129).

Відповідно до протоколу № 9 засідання Вченої ради УІЕСР від 23.11.2017 на засіданні розглянуті питання про розгляд та схвалення до друку Том 13 (4) 2017 науково-практичного журналу «Plant Varieties Studying and Protection» (Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин) та інші. На засіданні була присутня ОСОБА_1 , що підтверджується явочним аркушем та виступала з даного питання, яка доповіла про готовність схвалення до друку вказаного тому журналу; питання були відсутні, а тому одноголосно схвалено до друку том 13 (4) 2017 вказаного журналу. Зміст журналу включав статтю ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_11 Перехресна стійкість клітинних ліній та рослин-регенерантів тритикале озимого проти абіотичних стресових чинників (том 2 а.с. 245-251).

Відповідно до Колективного договору УІЕСР на 2017-2019, схваленого загальними зборами (конференцією) трудового колективу УІЕСР протоколом від 22.12.2016 № 3 та зареєстрованого в управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації за № 47 від 21.03.2017, він укладений між УІЕСР в особі директора ОСОБА_2 та трудовим колективом Інституту Первинною професійною спілкою «Профспілкова організація Сортовипробувачів» в особі голови Васьківської С.В. (том 1 а.с. 16-24, том 2 а.с. 30-38).

Відповідно до п. 1.10 Колективного договору, його положення поширюються на всіх працівників Інституту, незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників інституту.

Відповідно до п. 3.1 Колективного договору, роботодавець зобов`язався здійснювати регулювання трудових відносин з працівниками відповідно до вимог КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами України; при укладенні трудового договору інформувати працівників щодо умов праці в Інституті, особливостей виконання праці і посадових обов`язків на робочому місці.

Відповідно до п. 3.2 Колективного договору, профспілка зобов`язалась розглядати обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником, який є членом профспілки, у випадках визначених законодавством, а також повідомляти роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

Відповідно до наказу директора УІЕСР № 215-ОД від 22.04.2011, затверджено та введено в дію Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників УІЕСР, відповідно до яких.

-призначення на посади та звільнення з посад працівників структурних підрозділів Інституту здійснюється директором інституту (п. 2.1);

-при прийнятті працівника на роботу чи при переведенні його у встановленому порядку на іншу роботу керівник структурного підрозділу зобов`язаний ознайомити працівника з його посадовою інструкцією (під розписку), а також умовами та оплатою його праці (п. 2.6);

-припинення трудового договору може мати місце лише на підставах та в порядку, визначеному чинним законодавством. Розірвання трудового договору з ініціативи керівництва Інституту потребує згоди профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Порядок надання такої згоди профспілковим органом визначений чинним законодавством України. Одержання згоди профспілкового органу юридично не зобов`язує керівництво інституту звільняти працівника. Випадки, коли допускається розірвання трудового договору з ініціативи керівництва Інституту без згоди профспілкового органу визначаються чинним законодавством України. Не допускається звільнення працівника з ініціативи керівництва у період його тимчасової працездатності, крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України, тобто нез`явлення на роботу протягом чотирьох місяців підряд. Не допускається також звільнення в період перебування працівника у відпустці. Припинення трудового договору оформляється наказом Інституту, в якому зазначається підстава розірвання трудового договору з посиланням на пункт і статтю закону. На підставі цього наказу до трудової книжки вноситься запис про причини звільнення (п. 2.9);

-у день звільнення відділ кадрів та діловодства та відділ бухгалтерського обліку, аудиту, фінансового забезпечення та звітності Інституту зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку з внесеним записом про звільнення і провести з ним повний розрахунок. Записи про причини звільнення у трудову книжку мають вноситись у повній відповідності з наказом та законодавством з посиланням на відповідну норму (пункт) закону. Днем звільнення вважається останній день роботи (п. 2.10);

-працівники інституту мають право вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку працівника, звинувачень або підозри; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах або в судовому порядку (п. 3.2);

-конкретні обов`язки та права працівників Інституту визначаються у їх посадових інструкціях, що затверджуються директором Інституту (п. 3.3);

-порушення трудової дисципліни, тобто невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що тягне за собою застосування заходів дисциплінарного чи громадського стягнення, а також інших заходів, передбачених чинним законодавством України (п. 7.1);

-дисциплінарна відповідальність полягає в зобов`язанні працівника звітувати перед керівництвом Інституту за свої протиправні винні дії та понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами чинного трудового законодавства. Підставою для такої відповідальності є порушення трудової дисципліни, яке визнається дисциплінарним проступком. Під порушенням трудової дисципліни, тобто вчиненням дисциплінарного проступку, мається на увазі невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього колективним трудовим договором, посадовою інструкцією або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо за ці діяння не передбачається кримінальна відповідальність. Стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок можуть вживатись заходи примусового впливу, примусова санкція. У законодавстві виділяються два види дисциплінарної відповідальності: загальна (настає на підставі норм КЗпП і цих правил) і спеціальна. Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, під яким розуміється невиконання саме трудових обов`язків. Невиконання громадських чи інших доручень, не пов`язаних з виконанням трудової функції, не може тягти за собою дисциплінарну відповідальність. Порушення трудової дисципліни вважається таким за умови, що воно сталося в робочий час. За порушення трудової дисципліни можуть застосовуватись такі дисциплінарні стягнення: догана (полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника в трудовому колективі); звільнення (допускається за систематичне порушення трудової диципліни, за прогул без поважних причин, за появу на роботі в стані наркотичного, токсичного або алкогольного сп`яніння, за розкрадання майна, що належить Інституту, за разове грубе порушення трудової дисципліни керівними та деякими іншими працівниками) (п. 7.2);

-дисциплінарне стягнення застосовується керівництвом Інституту безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (п. 7.3);

-до застосування дисциплінарного стягнення керівництво Інституту повинно зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення керівництво повинно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (п. 7.4);

-наказ про накладення дисциплінарного стягнення з обумовленням підстав його застосування оголошується працівникові під розписку. Наказ в складних випадках доводиться до відома інших працівників Інституту (п. 7.5);

-дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у випадку, встановленому чинним законодавством. Подати таку скаргу можна до комісії з трудових спорів або до суду (п. 7.6) (том 1 а.с. 44-53, том 2 а.с. 59-68).

Відповідно до п. 1.1, п. 1.5 посадової інструкції від 24.02.2014, Учений секретар УІЕСР відповідає за виконання фундаментальних і прикладних досліджень та розробок, здійснює контроль за розробкою планів робіт та звітністю, здійснює ведення документації, відповідає за організацію засідань Вченої ради; звільняється з посади відповідно до чинного законодавства директором УІЕСР.

Відповідно до п. 2.1 посадової інструкції, Учений секретар зобов`язаний, зокрема:

-розробляти пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері охорони прав на сорти рослин в частині наукової діяльності та науково-технічної експертизи та вносити їх у встановленому порядку на розгляд керівництва УІЕСР (п. 5 постанови КМУ від 19.08.2002 № 1182);

-здійснювати науково-організаційну роботу з підготовки і виконання прикладних науково-дослідних робіт з науково-технічної експертизи сортів рослин (Статут УІЕСР);

-брати участь в обговоренні та координації основних завдань УІЕСР в частині забезпечення виконання прикладних науково-дослідних робіт з науково-технічної експертизи сортів рослин;

-формувати пропозиції щодо науково-дослідних розробок УІЕСР для складання щорічного тематичного плану науково-дослідних та науково-конструкторських робіт Міністерства аграрної політики та продовольства України;

-організувати роботи з розробки перспективних і поточних планів науково-дослідних робіт Інституту та його підрозділів;

-здійснювати координацію і контроль за виконанням тематичних планів науково- дослідних робіт, виконуваних підрозділами Інституту спільно з іншими науковими установами, організаціями і підприємствами;

-організовувати роботу з координації і творчої співпраці з вітчизняними і закордонними науковими установами і вченими, які займаються питаннями експертизи сортів рослин;

-візувати проекти науково-технічних програм та інші документи локального характеру;

-координувати видання науково-практичного журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин»;

-координувати підписку ЗМІ;

-дотримуватись трудової дисципліни, знати і виконувати правила внутішнього розпорядку Інституту, техніки безпеки, охорони праці та протипожежного захисту.

Відповідно до п. 4.1 посадової інструкції, Учений секретар повинен знати, зокрема, діючі положення щодо захисту авторських прав; правові і організаційні питання щодо оформлення договірних відносин при спільному виконанні робіт з іншими установами, організаціями і підприємствами; методи організації праці науковців і керування науковими дослідженнями і розробками (том 1 а.с. 54-57, том 2 а.с. 69-72).

Відповідно до наказу УІЕСР № 38-ОД від 17.02.2017 «Про розподіл посадових обов`язків між керівництвом Українського інституту експертизи сортів рослин», визначені посадові обов`язки директора Інституту, його заступників та ученого секретаря. Так, відповідно до вказаного наказу, директор координує роботу ученого секретаря Інституту; відповідає за взаємодію, в межах своїх обов`язків, з Міністерством аграрної політики та продовольства України, Національною академією наук України, Національною академією аграрних наук України, Міністерством екології та природних ресурсів України, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями з питань, які стосуються діяльності Інституту.

Учений секретар ОСОБА_1 очолює підготовку пропозиції до тематичного плану наукових досліджень Інституту, а також здійснює координацію тематичного плану науково-дослідних робіт, виконуваних структурними підрозділами Інституту; забезпечує координацію розробки основних напрямів роботи Інституту, планів і програм його діяльності, поліпшення організації праці й керування; координує роботу відповідного структурного підрозділу щодо організації видання, забезпечення друку та розповсюдження науково-практичного журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин», бюлетеня «Охорона прав на сорти рослин»; готує пропозиції до планів друку на поточний рік, забезпечує рецензування матеріалів, які друкуються, а також організовує проведення наукових конференцій, нарад, семінарів, круглих столів згідно затверджених планів; займається веденням веб-сайту науково-практичного журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин» та науковометричних баз даних (том 1 а.с. 58-66, том 2 а.с. 73-81).

Наказом директора Українського інституту експертизи сортів рослин № 105-ОД від 26.04.2016 затверджено Антикорупційну програму УІЕСР та його філій (том 2 а.с. 110).

Відповідно до Антикорупційної програми (том 2 а.с. 111-126):

- суб`єктами, на яких поширюється дія програми, є усі працівники, які постійно або тимчасово обіймають посади в Інституті, а також усі особи, які мають намір вступити або припинили трудові відносини з Інститутом (п. 1.3);

- оцінка результатів здійснення нагляду, контролю та моніторингу за дотриманням Програми здійснюється керівником Інституту на піставі звіту Уповноваженого та доводиться до відома трудового колективу на загальних зборах та шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті Інституту (п. 8.2);

- до працівників Інституту, які порушили вимоги Програми, можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення у вигляді оголошення догани та звільнення з займаної посади (п. 13.2);

- за кожним фактом виявленого корупційного або пов`язаного з корупційним правопорушенням Уповноваженим отримується пояснення відповідного працівника Інституту по суті скоєного правопорушення (п. 13.3);

- при обранні виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь тяжкості вчиненого проступку, розмір заподіяної ним шкоди, обставини, за яких вчинено проступок та оцінка попередньої роботи працівника (п. 13.4);

- за результатами перевірки Уповноваженим складається та подається керівнику Інституту звіт, в якому вказуються обставини, що перевірялися, встановлені факти, висновок, наводяться рекомендації щодо застосування до окремих працівників Інституту заходів дисциплінарного впливу, шляхи усунення наслідків корупційних дій, а також причин та умов, що зробили можливим або сприяли скоєнню правопорушення (п. 14.4);

- за рішенням керівника Інституту звіт про результати перевірки доводиться до відома трудового колективу Інституту (п. 14.5).

Згідно акту № 4 приймання-передачі наданих послуг від 22.12.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 як виконавець передав, а УІЕСР як замовник прийняв на підставі Договору № 06/03 від 06.03.2017 та Договору № 15/06 від 15.06.2017 науково-практичний журнал «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин» Т.13, № 4 (37), 2017 колір до 10 сторінок кількістю сторінок/кількість примірників/формату 100/100/А4 по ціні 58,50 грн. за одиницю без ПДВ, загальною вартістю 5850 грн. без ПДВ та аналогічний журнал кількістю сторінок/кількість примірників/формату 100/50/А4 по ціні 58,50 грн. за одиницю без ПДВ, загальною вартістю 2925 грн. без ПДВ, всього на суму 8775 грн. без ПДВ (том 2 а.с. 222).

Згідно договору № 06/03 від 06.03.2017, укладеного між УІЕСР (замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавцем), виконавець зобов`язався надати послуги щодо виготовлення та поставки друкованої продукції згідно Специфікації, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити вказані послуги, в тому числі науково-практичного журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти ослин» № 37, 2017 колір до 10, сторінок кількістю сторінок/кількість примірників/формату 100/100/А4 по ціні 58,50 грн. за одиницю без ПДВ, загальною вартістю 5850 грн. без ПДВ (том 2 а.с. 223-237).

Відповідно до повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду медико-соціальною експертною комісією від 15.05.2017, ОСОБА_1 з 16.05.2017 встановлена третя група інвалідності загального захворювання з ураженням ОРА безтерміново (том 1 а.с. 15, том 2 а.с. 29).

Згідно характеристик, наданих ТОВ «Видавнича служба УРАН», Національним дендропарком «Софіївка» НАН України, Національним науковим центром «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» Національної академії аграрних наук України, Державною установою Інституту зернових культур НААН України, Інститутом рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, на відповідального секретаря науково-практичного журналу «Plant Varieties Studying and Protection» ОСОБА_1 , остання зарекомендувала себе як гарний фахівець, творча та креативна людина, за її ініціативи проводилися роботи, результатом яких стала цілісна система супроводу наукових заходів, є взірцем для молодих науковців (том 1 а.с. 25-30, 37, том 2 а.с. 39-44).

Згідно атестаційного листка від 28.07.2015 ОСОБА_1 відповідає займаній посаді учений секретар та їй рекомендовано збільшити кількість публікацій, завершити докторську десертацію (том 1 а.с. 31, том 2 а.с. 45).

Позивач відзначена низкою почесних грамот та подяк (том 1 а.с. 32-36, том 2 а.с. 46-50).

Згідно зі ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 КЗпП України, розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог ч. 3 ст. 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог ст. 43 цього Кодексу.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України у справі № 6-100цс16 від 20.04.2016, розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно зясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору тощо.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.06.2019 у справі № 320/7672/17 та від 14.08.2019 у справі № 296/3015/16-ц.

Виходячи з положень ст.135-1 КЗпП України, обслуговування матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства, установи, організації дій, пов`язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має.

Працівник не може бути звільнений за п. 2 ст. 41 КЗпП, якщо відсутні конкретні факти, що підтверджують його вину.

Також, Верховний Суд України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-1093цс15, зауважив, що правовий аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма матеріального права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов`язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

При вищевикладених фактичних обставинах цієї справи встановлено, що виконання операцій, пов`язаних з обслуговуванням цінностей становило основний зміст трудових обов`язків позивача ОСОБА_1 , як ученого сектераря УІЕСР, виконання нею указаних дій носило відповідальний, підзвітний характер з наявністю координації роботи відповідного структурного підрозділу щодо організації видання, забезпечення друку та розповсюдження науково-практичного журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин», тобто його обслуговування, що передбачено п. 2.1, п. 4.1 її посадової інструкції та встановлено наказом УІЕСР № 38-ОД від 17.02.2017 «Про розподіл посадових обов`язків між керівництвом Українського інституту експертизи сортів рослин». ОСОБА_1 вчинені винні дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до неї довір`я (приховування інформації про факт попередньої публікації статті від керівництва та членів Вченої ради УІЕСР; надання незаконної вказівки щодо виконання дій в інтересах третьої особи - ОСОБА_11 , а саме: включення ОСОБА_11 до складу співавторів наукової публікації беж жодних на те підстав; приховування інформації про безпідставне включення ОСОБА_11 до складу співавторів наукової публікації від керівництва та членів Вченої ради УІЕСР), підтверджується звітом про проведення перевірки від 22.01.2018 та поясненнями позивача, співавторів публікації та працівника, якому була надана вказівка, що долучені до матеріалів перевірки (том 2 а.с. 84-129).

Суд відхиляє заперечення позивача про те, що серед її посадових обов`язків відсутні обов`язки із безпосереднього обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей і вказані дії не охоплюються змістом виконуваної роботи (трудової функції) Ученого секретаря, оскільки таке спростовується вказаними вище і дослідженими в суді доказами, встановленими на їх підставі обставинами, а також не спростовано належним чином.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення позивача за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки встановлено винні дії позивача, яка безпосередньо обслуговує товарні цінності, що стало підставою для втрати довіри до неї з боку керівництва Інституту.

Разом з цим, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Суд проаналізувавши матеріали справи та докази надані суду, а також пояснення сторін, вважає, що відповідач розірвав трудовий договір із позивачем за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, без додержання вимог ст. 43 КЗпП України, при цьому не дотримав прав та гарантій наданих працівникові КЗпП України.

Так, позивач була членом Первинної професійної спілки «Профспілкова організація сортовипробувачів», сплачувала відповідні відрахування та даний факт не заперечується стороною відповідача (том 1 а.с. 38-43, том 2 а.с. 53-58).

Відповідно до листа № 2 від 23.01.2018 Первинна професійна спілка «Профспілкова організація сортовипробувачів», на лист від 22.01.2018 № 45-12-121/223 про надання згоди на звільнення ученого секретаря УІЕСР ОСОБА_1 з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, повідомила, що за результатами спільного засідання, що відбулося 23.01.2018 профком надає згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади ученого секретаря УІЕСР (том 2 а.с. 253).

Однак, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що згода на звільнення позивача (зважаючи на те, що її членство у профспілці стороною відповідача не заперечується) у профспілкової організації отримана належним чином, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач запрошувалася на засідання профспілкового комітету з приводу надання згоди на її звільнення; відсутні докази вручення даного запрошення позивачу особисто, направлення поштою, актів про відмову позивача від отримання зазначеного листа, що позбавляє можливості визначити, чи була позивач повідомлена про дату засідання профспілкового комітету, та, що неявка позивача на ці засідання відбулася без поважних причин.

Крім того, звіт про проведення перевірки складений 22.01.2018 та у ньому було запропоновано: 1. У зв`язку з вчиненням ученим секретарем ОСОБА_1 дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу: ініціювати процедуру увільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків відповідального секретаря редакційної колегії журналу «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин»; застосувати до ОСОБА_1 захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з займаної посади ученого секретаря УІЕСР з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, з дотриманням вимог ст. 43 КЗпП України щодо попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається з вищевикладеного, згода профкому була отримана 23.01.2018 року та в цей же день видано наказ про звільнення позивача, що ставить під сумнів достовірність її отримання та надання.

Крім того, вказана згода профкому не зазначена підставою для звільнення в наказі про звільнення.

Зважаючи на вищевказане та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд вважає висновок профспілкового органу від 23.01.2018 щодо надання згоди на звільнення позивача недопустимим доказом, оскільки цей доказ отримано з порушенням порядку, встановленого законом, тобто матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що звільнення позивача відбулося за погодженням з профспілковим органом.

Стосовно аргументів позивача про незаконність її звільнення під час тимчасової непрацездатності суд виходить з такого.

В силу вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

На підтвердження тимчасової непрацездатності наданолисток непрацездатності серія АДІ № 382542 , виданий КНП «ЦПМСД Дарницького району» 23.01.2018, згідно якого ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 23.01.2018 по 31.01.2018 з загальним захворюванням (том 2 а.с. 252).

Згідно листа Головного управління Держпраці у Київській області від 04.06.2018 № 43/2/18/8063, проведено інспекційне відвідування УІЕСР по зверненню ОСОБА_1 , яке проходило у період з 03.05.2018 по 14.05.2018 за результатами якого складено Акт № КВ374/902/АВ від 14.05.2018 (том 2 а.с. 136, том 4 а.с. 45).

Відповідно до Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № КВ374/902/АВ від 14.05.2018, проведено інспекційне відвідування УІЕСР внаслідок якого встановлено факт розірвання трудового договору 23.01.2018 з ініціативи власника з ОСОБА_1 у період її тимчасової непрацездатності на листку непрацездатності № 382542 у період з 23.01.2018 по 31.01.2018. Питання невизнання обгрунтованості перебування ОСОБА_1 на вказаному листку непрацездатності на час перевірки його Департаментом охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації (лист від 14.03.2018 № 061-3122/03.03) та Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування у м. Києві (лист від 19.03.2018 № 11397-8-4) не виявлено (том 2 а.с. 137-143, 145-146, том 4 а.с. 36-37, 40-42, 46-50).

Обгрунтованість видачі листка непрацездатності серія АДІ № 382542 ОСОБА_1 з 23.01.2018 по 31.01.2018 підтверджується і листом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у м. Києві від 05.04.2018 № 1750-6, адресованим адвокату Філатовій Т.М. (том 2 а.с. 144, том 4 а.с. 35) та довідкою про результати оперативної перевірки обгрунтованості видачі листка непрацездатності (том 4 а.с. 71-73).

Згідно листа Головного управління Держпраці у Київській області від 14.05.2018 № 4.4/2-К-1326-2129, адресованого ОСОБА_1 , по результатах проведення інспекційного відвідування встановлено, що у порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України УІЕСР відбулося звільнення працівника ОСОБА_1 23.01.2018 у період її тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності № 382542. Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 295 КЗпП України та ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» директору УІЕСР Мельнику С.І винесено припис від 14.05.2018 № КВ374/902/АВ/П щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства України про працю. За порушення законодавства про працю, передбачених абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України щодо УІЕСР буде розглянуто постанову про накладення штрафних санкцій на даного суб`єкта господарювання. З приводу звільнення працівника у період його непрацездатності буде складено протокол про адміністративне правопорушення відносно директора УІЕСР ОСОБА_2 та направлено до суду (том 2 а.с. 147-148, том 4 а.с. 43-44).

Також, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дарницького району м. Києва» листом від 22.04.2019 № 195 повідомило, що лікар ОСОБА_8 , працює на 1,5 ставки лікаря загальної практики з 08.00 год. до 19.30 год., з них 6 годин - прийом амбулаторних хворих, решту часу відвідує хворих вдома та працює з документацією. Години прийому лікаря ОСОБА_8 : 23.01.2018 та 26.01.2018 - 14.00-20.00, 27.01.2018 - вихідний день. Крім того, з наданих журналів реєстрації пацієнтів на прийомі в лікаря вбачається здійснення ним прийому ОСОБА_1 23.01.2018 та 26.01.2018 (том 4 а.с. 75-77).

Відповідно до листа Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у м. Києві № 3444-6 від 21.05.2019, повторно висновок щодо обгрунтованості видачі л/н серії АДІ № 382542 з 23.01.2018 по 31.01.2018 на ім`я ОСОБА_1 виданого КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дарницького району» зробити неможливо із-за відсутності медичної картки в закладі охорони здоров`я, так як остання вибула з березня 2018. У зв`язку з встановленням факту реєстрації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ) виявлений ряд порушень при веденні пацієнтки та оформленні медичної документації, як особи, яка обслуговується не за місцем проживання чи роботи, а саме: відсутня заява-клопотання на медичне обслуговування погодженої з директором обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу - порушення п. 1.9 Наказу МОЗ України № 455 від 13.11.2001 «Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян»; при оформленні л/н АДІ № 382542 відсутній підпис директора у графі «Видачу литка непрацездатності дозволяю», що засвідчується круглою печаткою закладу охорони здоров`я - порушення п. 3.8 Наказу МОЗ України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406, «Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності». При зверненні з оригіналом бланку АДІ № 382542 до заступника головного лікаря з ЕТН, будуть зроблені відповідні дооформлення (том 4 а.с. 129-130).

Згідно табелю обліку робочого часу за січень 2018 ОСОБА_1 23.01.2018 відпрацьовано 8,15 год. (том 2 а.с. 254).

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що 23.01.2018, тобто у день звільнення, позивач знаходилася на лікарняному, а тому була звільнена з посади з порушенням вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Представник відповідача посилалася на на те, що листок непрацездатності позивачу видано з порушенням Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності (листок непрацездатності не засвідчений головним лікарем щодо дозволу на його видачу та виданий не за місцем проживання чи роботи позивача), а також після звільнення позивача з роботи по завершенню робочого часу.

У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 (1) КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо у день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Оскільки, у день звільнення позивач перебувала на лікарняному, що підтверджує її тимчасову непрацездатність, тому звільнення її відбулося з порушенням вимог законодавства.

Така ж позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 127/21890/16-ц), предметом розгляду якого було звільнення працівника власником (уповноваженим органом) у період тимчасової непрацездатності, при цьому лікарняний лист був виданий у день звільнення по завершенню робочого часу.

Також, порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян регулюється Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України № 455 від 13.11.2001.

Але, відповідачем не надано належних доказів того, що листок непрацездатності позивачу виданий з порушенням вимог вказаної Інструкції (листок непрацездатності не засвідчений головним лікарем щодо дозволу на його видачу та виданий не за місцем проживання чи роботи позивача, на що посилається представник відповідача), тобто вказана обставина не є наслідком неправомірних дій позивача і не спростовує факт перебування її на лікарняному.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача в частиніпоновлення на роботі є обґрунтованими та доведеними, а тому право позивача на працю, порушене відповідачем, підлягає захисту судом, шляхом визнання незаконним та скасування наказудиректора Українського інституту експертизи сортів рослин № 02-ОС від 23.01.2018 «Про звільнення», поновивши позивача на посаді Ученого секретаря з 24.01.2018, оскільки її звільено без згоди профспілкового органу та у період тимчасової непрацездатності.

Згідно ч. 7 ст. 235 КЗпП України, п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 за № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП, оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отже згідно зазначених норм середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулось 23.01.2018, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за листопад та грудень 2017.

Відповідно до ст. 49 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Позивач скористалася своїм правом на отримання, відповідно до ст. 49 КЗпП України, довідки про розмір заробітної плати та надала її суду.

Відповідно до довідки про середньомісячну заробітну плату від 01.08.2018 № 45-9-13-1/1315 заробітна плата ОСОБА_1 за листопад 2017 становить - 16811,67 грн., кількість відпрацьованих днів - 22; за грудень 2017 - 16030,79 грн., кількість відпрацьованих днів - 19. Середньомісячна заробітна плата становить - 16421,32 грн.; середньоденна заробітна плата - 801,04 грн. (32842,456 грн. : 41 день = 801,04 грн.; 801,04 грн.*20,5 = 16421,32 грн.) (том 2 а.с. 130).

Вимушеним прогулом позивача є період з 24.01.2018 (дата звільнення-23.01.2018, який є останнім днем роботи позивача) по 21.11.2019 (дата ухвалення судом рішення про поновлення на роботі), оскільки заробітна плата за час вимушеного прогулу повинна бути стягнута за весь час порушеного права, тобто станом на день відновлення такого права позивача судом (дату ухвалення рішення про поновлення на роботі) та складає 360 робочих днів.

Тому, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2018 по 21.11.2019 становить 366876,32 грн. (458 робочих днів х 801,04 = 366876,32).

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушего прогулу задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 366876,32 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

З огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність допустити до негайного виконання стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за один місяць.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить із положень ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, яка регламентує, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частин 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Крім того, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне, за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого, спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Недайборщ проти РФ» від 01.07.2010 (Скарга № 42255/04) Європейський суд з прав людини у п. 37 зазначив, що заявник не зобов`язаний надавати будь-які докази наявності понесеної ним моральної шкоди.

У п. 78 Рішення Європейського Суду з прав людини «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 Суд зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави. В свою чергу у п. 50 Рішення Європейського Суду з прав людини справа «Полтораченко проти України» (заява № 77317/01) 18.01.2005 cуд, присуджуючи заявнику компенсацію моральної шкоди, вважає, що заявник може розглядатись як такий, що зазнав певного розчарування та страждання в результаті встановленого у цій справі порушення.

У справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (Заява № 67534/01) Європейським судом у п. 52 Судом враховано той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення, проте одночасно констатовано надмірність розміру заявленої суми.

Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на вимоги розумності і справедливості, враховуючи при цьому характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача, крім того враховується характер та тривалість страждань, стан здоров`я позивача (є інвалідом 3 групи), істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступені зниження престижу, ділової репутації, а також часу і зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, те, що позивача незаконно звільнено із займаної посади за втратою довіри з відповідним записом у трудовій книжці, її робота є джерелом існування, вона пережила психологічні переживання з приводу дискримінації, так як була науковим співробітником та протягом багатьох років виказувала неабиякий професійний рівень у роботі, що підтверджується характеристиками та відзнаками, після звільнення вимушена була звертатися до різних органів щодо підтвердження правомірності її вчинків та доводити свою доброчесність та добропорядність, а тому суд вважає, що відшкодування моральної шкоди на користь позивача можливе в сумі 2 000 грн.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 роз`яснено, що встановлені ст.ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 у справі № 6-2426цс15.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальних дій для звернення до суду.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Поважність причин пропуску строку - це обставини, які свідчать про те, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх трудових прав.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.10.2019,справа № 503/361/16-ц.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України» вказано, що робітник, який вважає себе незаконно звільненим роботодавцем, має значний особистий інтерес у отриманні судового рішення щодо правомірності такої міри.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» вказав, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча, саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

У ст. 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається у кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в ч. 1 ст. 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Судом встановлено, що позивач дізналася про своє звільнення 23.01.2018, тобто у день звільнення, а з позовом про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди позивач (в особі свого представника - адвоката Філатової Т.М.) звернулася до суду 26.03.2018, тобто позивачем пропущено строки звернення до суду за вирішенням трудового спору, передбачені ст. 233 КЗпП України (том 1 а.с. 1-14).

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що у цей період здійснювалися всі можливі заходи для отримання доказів та інформації, необхідних задля формування правової позиції в заявленому позові, також, у період з 23.01.2018 по 31.01.2018, вона перебувала на лікарняному, а трудову книжку отримала 14.03.2018. Крім того, звернення до суду передувало подання заяви про забезпечення доказів до подання позову, яка розглядалась Голосіївським районним судом м. Києва (справа № 752/3862/18, провадження №2-з/752/30/18).

Згідно акту про ознайомлення з наказом про звільнення від 23.01.2018, вказаної дани о 14 год. в адміністративному приміщенні УІЕСР в присутності керівників стуктурних підрозділів інституту та ОСОБА_1 , директором ОСОБА_2 зачитано текст наказу УІЕСР від 23.01.2018 № 2-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади ученого секретаря УІЕСР з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (у зв`язку з вчиненням дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу); поставити свій підпис на згаданому наказі щодо ознайомлення з його змістом ОСОБА_1 відмовилася (том 2 а.с. 238).

Згідно акту про відмову в отриманні трудової книжки 23.01.2018, вказаної дати о 16.10 год. в адміністративному приміщенні УІЕСР у присутності співробітників інституту, ОСОБА_1 запропоновано отримати у зв`язку зі звільненням із займаної посади трудову книжку серії НОМЕР_3 , однак вона відмовилася від отримання трудової книжки та залишила адміністративне приміщенні Інституту; трудову книжку ОСОБА_1 залишено на зберіганні у відділі кадрів та діловодства УІЕСР (том 2 а.с. 239).

Відповідно до листа УІЕСР від 25.01.2018 № 45-11-12-3/273 ОСОБА_1 повідомлено про те, що у зв`язку з її відмовою отримати трудову книжку, про що складений відповідний акт, трудова книжка перебуває на зберіганні у відділі кадрів та діловодства УІЕСР та буде видана їй особисто на першу вимогу (том 2 а.с. 240).

Вказаний лист отриманий Каражбей 03.02.2018 (том 2 а.с. 241).

14.03.2018 позивачем отримано трудову книжку (том 1 а.с. 68, том 2 а.с. 83).

Також, представник відповідача стверджує про те, що позивач ознайомлена з наказом про звільнення 23.01.2018, оскільки вже через 2 дні після звільнення та відмови отримати наказ звернулася до Головного управління Держпраці Київської області шодо порушення її трудових прав, що підтверджується відповіддю Управління від 14.05.2018 № 4.4/2-К-1326-2129.

Згідно листа Головного управління Держпраці у Київській області від 14.05.2018 № 4.4/2-К-1326-2129, адресованого ОСОБА_1 , по результатах проведення інспекційного відвідування встановлено, що у порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України УІЕСР відбулося звільнення працівника ОСОБА_1 23.01.2018 у період її тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності № 382542. Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 295 КЗпП України та ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» директору УІЕСР Мельнику С.І винесено припис від 14.05.2018 № КВ374/902/АВ/П щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства України про працю. За порушення законодавства про працю, передбачених абзацом 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України щодо УІЕСР буде розглянуто постанову про накладення штрафних санкцій на даного суб`єкта господарювання. З приводу звільнення працівника у період його непрацездатності буде складено протокол про адміністративне правопорушення відносно директора УІЕСР ОСОБА_2 та направлено до суду (том 2 а.с. 147-148, том 4 а.с. 43-44).

Крім того, Міністерство аграрної політики та продовольства України листами від 14.03.2019 № 37-29-16/6629, від 06.03.2019 № 37-29-16/6094 та 11.04.2019 № 37-29-15/95/63 у відповідь на адвокатські запити повідомило, що у міністерстві 29.01.2018 за вх. № К-155 зареєстровано звернення ОСОБА_1 від 26.01.2018 щодо її неправомірного звільнення без додатків (без копії наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » від 23.01.2018 № 02-ОС (том 4 а.с. 51-53, 79-90, 111-123, том 3 а.с. 87-98).

Суд зауважує, що вказані листи Управління Держпраці та Міністерства аграрної політики та продовольства не свідчить про повідомлення позивача про її звільнення у встановленому законом порядку.

Разом з тим, з 23.01.2018 по 31.01.2018 позивач перебувала на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності (том 2 а.с. 252).

31.01.2018 позивач уклала договір про надання юридичної допомоги(том 2 а.с. 170-171).

Вказані докази у сукупності дають підстави для висновку про те, що позивач не ставилася зневажливо до питання захисту своїх порушених трудових прав, але її своєчасному зверненню до суду перешкоджали наведені обставини.

З метою реалізації права на захист, необхідністю формування правової позиції, 06.02.2018 на адресу УІЕСР представником позивача направлено адвокатський запит з метою витребування копій документів та інформації, яка знаходилась в розпорядженні УІЕСР, як у роботодавця та необхідні для подання до суду в якості доказів до позовної заяви про визнання наказу про звільнення незаконним, поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (том 1 а.с. 114-118, том 2 а.с. 149-151).

УІЕСР за вих. № 45-12-12-1/445 від 14.02.2018 надано відповідь за підписом директора ОСОБА_2, якою відмовлено у наданні відповіді на адвокатський запит з підстав відсутності на звороті оригіналу ордеру серії КВ № 351342 запису про наявність обмежень щодо правомочності адвоката та не зазначення прізвища, ім`я та по батькові осіб, що підписали ордер. Вказана відповідь направлена поштою 17.02.2018 (том 1 а.с. 119-120, том 2 а.с. 152-153).

З метою отримання доказів, 21.02.2018 повторно подано адвокатський запит до УІЕСР (том 1 а.с. 121-125, том 2 а.с. 154-158).

Крім того, 23.02.2018 представником позивача подано до Голосіївського районного суду міста Києва заяву про забезпечення доказів до подання позовної заяви (том 1 а.с. 126-131, том 2 а.с. 159-164).

Листом від 27.02.2018 вих. № 45-12-12-1/514 УІЕСР повідомив адвоката позивача, що продовжує строк розгляду адвокатського запиту до 20 робочих днів (том 1 а.с. 132, том 2 а.с. 165).

16.03.2018 за вих. № 45-12-12-1/638 УІЕСР адвокату Філатовій Т.М. направлена відповідь на адвокатський запит (том 1 а.с. 134-135, том 2 а.с. 166-167).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.03.2018 заяву про забезпечення доказів шляхом їх витребування в УІЕСР до подання позовної заяви залишено без задоволення, оскільки 16.03.2018 на адресу адвоката надіслані запитувані документи та інформація (том 2 а.с. 242-244).

Представник відповідача зазначає, що позивач користувалася правовою допомогою адвокатського об`єднання, її інтереси представляла фахівець в галузі права адвокат, яка обізнана з приводу місячного строку оскарження звільнення, встановленого ст. 233 КЗпП, але допустила порушення діючого законодавства в заповненні ордеру, що призвело до затягування надання доказів відповідачем, позиція відповідача однозначна - позивач пропустила строк звернення до суду з позовом про оскарження звільнення та поновлення на роботі, стягнення вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідачу надійшла позов 13.08.2018, адресований вже не до Солом`янського районного суду м. Києва, яка датована від 26.03.2018, а до Олександрівського райсуду Кіровоградської області, і взагалі без дати. Тобто, позивач зверталася вже повторно до Олександрівського суду окремо після 26.03.2018.

Судом встановлено, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.06.2018 вказану позовну заяву, подану представником позивача 26.03.2018, передано за підсудністю на розгляд Олександрівському районному суду Кіровоградської області (том 1 а.с. 1-14).

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Пляки С.Л. від 26.07.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків, оскільки позовна заява не відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України (том 2 а.с. 20-22).

03.08.2018 позивачем на виконання ухвали суду від 26.07.2018 подано позовну заяву в новій редакції та квитанції про сплату судового збору (том 2 а.с. 3-18, 25-28).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Таким чином, позовна заява вважається поданою у день первісного її подання до суду - 26.03.2018.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Указані обставини у поєднанні зі встановленим судом фактом порушення трудових прав позивача, зобов`язують суд із урахуванням норм моралі виявити повагу до працівника та визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними і поновити їх.

Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем, відповідно до ухвали від 26.07.2018 сплачено судовий збір у розмірі 1057,38 грн. та у розмірі 704,80 грн. (том 2 а.с. 27-28).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору.

Тому, у порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1762,18 грн., що підтверджено матеріалами справи, та у дохід держави урозмірі 3457,14 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Українського Інституту експертизи сортів рослин про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування його та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з позовом до Українського Інституту експертизи сортів рослин про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування його та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Українського інституту експертизи сортів рослин від 23.01.2018 № 02-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з вчиненням дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу».

Поновити ОСОБА_1 в Українському інституті експертизи сортів рослин на посаді Ученого секретаря з 24 січня 2018 року.

Стягнути з Українського інституту експертизи сортів рослин на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.01.2018 по 21.11.2019 у сумі 366876,32 (триста шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень 32 (тридцять дві) копійки з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Українського інституту експертизи сортів рослин на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди у зв`язку із незаконним звільненням у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Українського інституту експертизи сортів рослин на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1762,18 грн.

Стягнути з Українського інституту експертизи сортів рослин на користь держави судовий збір в сумі 3457,14 грн.

Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Українському інституті експертизи сортів рослин на посаді Ученого секретаря та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 03.10.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Олександрівський районний суд Кіровоградської області).

Повний текст рішення виготовлено 02.12.2019.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп - НОМЕР_4 .

Представник позивача: Філатова Тетяна Миколаївна , місце знаходження (поштова адреса): 04053, м. Київ, пров . Бехтеревський,4, ордер серія КВ №427753 від 28.01.2019 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги №2801/2019-01 від 28.01.2019 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4921 від 27.03.2012 року.

Відповідач: Український Інститут експертизи сортів рослин, місце знаходження: 03041, м. Київ, вул. Генерала Родимцева, 15, код ЄДРПОУ - 00488332.

Представник відповідача: Лебединська Надія Сергіївна, місце знаходження: 04053, м. Київ, пров. Киянівський,3-7, офіс 221, ордер на надання правової допомоги серія КВ №222128 від 29.08.2018 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №003741 від 27.06.2016 року.

Суддя:/підпис/

Копія вірна.

Рішення набуло законної сили______________________________ року та підлягає виконанню.

Оригінал рішення зберігається у цивільній справі № 760/7788/18 (н/п 2/397/78/19)

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області Д.В.Мирошниченко