номер провадження справи 33/106/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2019 Справа № 908/1578/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., суддя Науменко А.О., суддя Корсун В.Л.,

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1578/19

За позовом: Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах -

позивач: Воздвижівська сільська рада (70220, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Воздвижівка, вул. Центральна, буд. 34)

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" (70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Кірова, буд. 15)

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння

За участі представників учасників справи

Від прокурора: Тронь Г.М., службове посвідчення № 035881 від 05.10.2015 р.

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Сивоненко О.В., ордер серії ЗП № 044631 від 10.09.2019 р.

СУТЬ СПОРУ:

У Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. 37/4-1955вих-19 від 21.06.2019 р.) Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - позивача: Воздвижівська сільська рада до Селянського (фермерського) господарства "Прилуки", згідно з якою просить: 1. Витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" на користь Воздвижівської сільської ради земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2321881000:08:006:0007 площею 23,4641 га, що розташована на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області. 2. Витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" на користь Воздвижівської сільської ради земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2321881000:08:009:0013 площею 32,4765 га, що розташована на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1578/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.07.2019 р. суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1578/19 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/106/19. Підготовче засідання призначено на 30.07.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 р. з власної ініціативи суду на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30-ть днів - до 30.09.2019 р. включно, на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 10.09.2019 р.

Ухвалою суду від 10.09.2019 р. продовжено процесуальний строк, встановлений відповідачу для подання відзиву на позовну заяву - до 25.09.2019 р., на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 30.09.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2019 р. призначено колегіальний розгляд справи № 908/1578/19 у складі трьох суддів Господарського суду Запорізької області.

Згідно Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.10.2019 р. визначено у справі № 908/1578/19 склад колегії суддів Господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., судді: Науменко А.О., Корсун В.Л.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.10.2019 р. прийнято справу № 908/1578/19 до розгляду та провадження колегії суддів Господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., суддя Корсун В.Л., суддя Науменко А.О., ухвалено розглядати справу спочатку за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.10.2019 р.

До суду 26.09.2019 р. від відповідача надійшла заява, в якій викладено клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1578/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.10.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.10.2019 р. підготовче провадження закрите, справа призначена до судового розгляду по суті у судовому засіданні 26.11.2019 р.

У судове засідання 26.11.2019 р. з`явилися представники прокуратури та відповідача.

Представник позивача у судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 26.11.2019 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами. Відповідно до розпорядження голови Гуляйпільської районної державної адміністрації від 16.01.1997 р. № 13 ОСОБА_1 отриманий Державний акт на право постійного користування землею від 14.02.1997 р. серії ЗП 06-501588, яким посвідчено право останнього на постійне користування земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 54,5 га, що розташовані на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району. У подальшому, 29.12.2001 р. ОСОБА_1 зареєстроване СФГ «Прилуки». Вбачаються розбіжності у прізвищі особи, якій були надані земельні ділянки, та у прізвищі особи, яка створила СФГ «Прилуки». Прізвище особи, якій надані спірні земельні ділянки - ОСОБА_1, у розпорядженні та державному акті допущені помилки у зазначенні прізвища Прихідько. ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, право постійного користування вказаними земельними ділянками у ОСОБА_1 припинилось із його смертю. СФГ «Прилуки» з часу смерті належного користувача продовжує здійснювати свою діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, наданих ОСОБА_1 у постійне користування. Вказане підтверджується інформацією Оріхівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області, податковими деклараціями, поданими фермерським господарством за 2015-2019 р.р., звітами про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2017-2018 роки. У ході інвентаризації вказаних земельних ділянок їм було присвоєно кадастрові номери 2321881000:08:006:0007 та 2321881000:08:009:0013, визначено точну площу - 23,4641 га та 32,4765 га. 27.09.2018 р. спірні земельні ділянки у складі інших земель передані з державної у комунальну власність Воздвижівської сільської ради. На думку прокурора, СФГ «Прилуки» з часу смерті ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) продовжує утримувати та використовувати спірні земельні ділянки комунальної власності незаконно, без відповідної правової підстави заволодівши ними. Звернення до суду з даним позовом прокурор мотивував тим, що незаконне утримання та використання відповідачем спірних земельних ділянок порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та майнові інтереси органу місцевого самоврядування щодо володіння та розпорядження цими землями. Це у свою чергу призводить до збитків, які виражаються у недоотриманні територіальною громадою грошових коштів за користування цими землями. Прокурор просив позов задовольнити.

Представник позивача - Воздвижівської сільської ради у судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Ухвали суду направлялися на адресу Воздвижівської сільської ради, зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвала про відкриття провадження у дійсній справі отримана представником Воздвижівської сільської ради 04.07.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про час та місце судового розгляду справи по суті позивач повідомлений належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Ухвала суду отримана представником позивача за довіреністю 05.11.2019 р.

Будь-яких письмових заяв, клопотань, пояснень від позивача до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача.

Відповідач проти позову заперечив. У письмовому відзиві, що надійшов до суду 26.09.2019 р., зазначив, що прокурором не обґрунтовано наявності підстав для представництва та не подано доказів на підтвердження того, що він повідомляв Воздвижівську сільську раду про необхідність самостійного захисту інтересів держави та попередив сільраду про наслідки невиконання відповідних функцій. Протягом 2001-2018 років СФГ «Прилуки» користувалося спірною земельною ділянкою, звітуючи перед податковими органами. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, донька померлого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є спадкоємцем права на частку у статутному капіталі СФГ «Прилуки». З 10.02.2016 р. керівником господарства є ОСОБА_2 . Правовідносини щодо передачі у користування спірної земельної ділянки виникли у 1997 р., у зв`язку з чим до застосування підлягають закони, які діяли на час надання земельної ділянки в користування та створення СФГ «Прилуки». Зазначає, що прокурор визнає, що саме ОСОБА_1 надані оспорювані земельні ділянки. Володіння і користування земельною ділянкою здійснювалося саме СФГ «Прилуки» і це право не втрачено у т.ч. і з прийняттям Земельного кодексу України у новій редакції та смертю ОСОБА_1 , оскільки цей факт не може бути підставою для припинення права постійного користування землею фермерським господарством. Після смерті голови СФГ «Прилуки», на чиє ім`я виданий державний акт про право постійного користування, це право зберігається за СФГ «Прилуки» та його членами і підлягає переоформленню відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України, який не визначає строк переоформлення права постійного користування та не вказує, що переоформлення права постійного користування неможливе після смерті особи. Право відповідача та його членів на постійне користування землею виникло не у зв`язку зі спадкуванням, а в силу законодавства. З часу створення СФГ «Прилуки» саме воно набуло права користування земельною ділянкою, це право підтверджено належними та уповноваженими органами, не заперечувалося ними протягом 21 років користування і це право відповідач не втратив ані з прийняттям ЗК України у новій редакції, ані зі смертю ОСОБА_1 . Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. У позові прокурором таких підстав не зазначено. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

30.09.2019 р. від прокурора надійшла письмова відповідь на відзив. Зазначає, що незаконне утримання та використання відповідачем спірних земельних ділянок, власником та розпорядником яких з 23.05.2019 р. є Воздвижівська сільська об`єднана територіальна громада в особі Воздвижівської сільської ради, позбавляють народ України права розпорядження землею у встановленому законом порядку. Воздвижівською сільською радою жодних дій щодо припинення незаконного володіння та використання відповідачем спірних земельних ділянок не вжито, внаслідок чого прокуратурою забезпечується представництво порушених інтересів держави. Вказує, що відповідач навіть за життя ОСОБА_1 не мав у користуванні спірних земельних ділянок, оскільки титульним володільцем та користувачем був ОСОБА_1 . Питання правомірності отримання ним земельних ділянок на праві постійного користування та використання їх за життя ОСОБА_1 у позовній заяві не заперечується. Згідно приписів законодавства земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування або довічне успадковуване володіння, перебувають у власності держави або територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність або користування на праві оренди.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 5 сесії 22 скликання Гуляйпільської районної Ради народних депутатів від 30.03.1995 р. № 3 вирішено виділити ОСОБА_1 для створення фермерського господарства земельну ділянку площею 56 га сіножатей поліпшених із земель запасу Воздвижівської сільської ради.

Розпорядженням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації від 16.01.1997 р. № 13 затверджено проект встановлення меж земельної ділянки для фермерського господарства ОСОБА_1; вирішено надати у постійне користування фермерському господарству ОСОБА_1 земельну ділянку площею всього 54,5 га, у т.ч. сіножатей - 54,4 га та лісосмуг - 0,1 га.

ОСОБА_1 виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 06-501588, відповідно до якого у постійне користування надана земельна ділянка площею 54,5 га у межах згідно з планом, що розташована на території Воздвижівської сільської ради, для ведення фермерського господарства. Державний акт видано 14.02.1997 р. та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 56.

У подальшому, 29.12.2001 р. ОСОБА_1 створено Селянське (фермерське) господарство «Прилуки».

Відповідно до актового запису про смерть № 68 від 06.03.2015 р. ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.04.2019 р. № НВ-0003050282019, земельна ділянка площею 32,4765 га (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення), розташована на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, має кадастровий номер 2321881000:08:009:0013. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена у зв`язку з проведенням інвентаризації земель під час здійснення землеустрою. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена 12.12.2013 р. відділом Держземагентства у Гуляйпільському районі Запорізької області; форма власності - державна.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.04.2019 р. № НВ-0003064252019, земельна ділянка площею 23,4641 га (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення), розташована на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, має кадастровий номер 2321881000:08:006:0007. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена у зв`язку з проведенням інвентаризації земель під час здійснення землеустрою. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена 11.12.2013 р. відділом Держземагентства у Гуляйпільському районі Запорізької області; форма власності - державна.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018 р. № 8-1751/15-18-СГ, наказано передати Воздвижівській сільській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1321,3163 га, які розташовані на території Воздвижівської сільської об`єднаної територіальної громади Гуляйпільського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком.

27.09.2018 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та Воздвижівською сільською об`єднаною територіальною громадою Гуляйпільського району Запорізької області складений відповідний акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки від 11.06.2019 р.) право комунальної власності за Воздвижівською сільською об`єднаною територіальною громадою Гуляйпільського району Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2321881000:08:006:0007 та земельну ділянку з кадастровим номером 2321881000:08:009:0013 зареєстровано 23.05.2019 р.

Прокурор у позові та відповідач у відзиві заявили, що прізвище особи, якій були надані у постійне користування спірні земельні ділянки - «ОСОБА_1», у рішенні Гуляйпільської районної Ради народних депутатів та розпорядженні Гуляйпільської районної державної адміністрації, Державному акті на право постійного користування землею серії ЗП № 06-501588 від 14.02.1997 р. у прізвищі допущено помилки, прізвище неправильно вказано як « ОСОБА_1 ».

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що спірні земельні ділянки на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЗП 06-501588 видані ОСОБА_1 .

Згідно письмової інформації приватного нотаріуса Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області від 19.04.2019 р. № 62/01-16, після смерті ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 77/2015, згідно матеріалів якої у спадщину до доньки ОСОБА_2 переходить право на корпоративні права СФГ «Прилуки».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду від 26.06.2019 р., керівником Селянського (фермерського) господарства «Прилуки» є ОСОБА_2 .

У червні 2019 року Перший заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Воздвижівської сільської ради з позовом про витребування із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" земельних ділянок, що раніше були надані у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею.

Вирішуючи спір по суті суд враховує таке.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно ст. 4 даного Закону місцеве самоврядування здійснюється на принципах законності.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, а саме: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Враховуючи викладене, Воздвижівська сільська рада є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 2321881000:08:006:0007, 2321881000:08:009:0013, тобто є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , відповідач без належних правових підстав використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 2321881000:08:006:0007, 2321881000:08:009:0013, що розташовані на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.

При цьому, у листі від 02.05.2019 р. № 02-29/677, за підписом сільського голови Воздвижівської сільської ради, зазначено, що сільській раді невідомо хто використовує зазначені вище земельні ділянки, які надані у постійне користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, невідомо чи використовує їх СФГ «Прилуки». Також зазначено, що всі дії щодо вказаних земельних ділянок будуть вчинятися після реєстрації права власності у комунальну за Воздвижівською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Воздвижівської сільської ради.

Згідно листа Відділу у Гуляйпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 28.03.2019 р. земельні ділянки, що перебували у постійному користуванні ОСОБА_1, були передані у 2018 році у комунальну власність Воздвижівської сільської територіальної громади.

Як зазначалося судом вище, 27.09.2018 р. був складений акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. Право комунальної власності за Воздвижівською сільською об`єднаною територіальною громадою Гуляйпільського району Запорізької області на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321881000:08:006:0007, 2321881000:08:009:0013 зареєстровано 23.05.2019 р. Однак, Воздвижівська сільська рада неналежно виконувала свої повноваження щодо вжиття заходів з повернення земельних ділянок, а відповідач продовжував використання вказаних ділянок без відповідних правових підстав. У матеріалах справи відсутні докази звернення Воздвижівської сільської ради з відповідним позовом до суду, відсутнє навіть будь-яке листування з відповідачем стосовно спірних земельних ділянок. Факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельних ділянок, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів Воздвижівської сільської об`єднаної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - сільської громади) й відповідача, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельними ділянками комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким земля є об`єктом права власності Українського народу (стаття 13). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Прокурор згідно тексту позовної заяви обґрунтував у чому полягає порушення інтересів держави та у чому полягає необхідність їх захисту, зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто виконав вимоги ч. 4 ст. 53 ГПК України.

Враховуючи нездійснення Воздвижівською сількою радою заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор, у межах своїх повноважень, мав право звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Воздвижівської сілької ради, інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.

Участь прокурора у цій справі визнається судом доцільною і обґрунтованою, оскільки покликана необхідністю дотримання встановленого законом порядку набуття прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності сільської об`єднаної територіальної громади.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, чинного з 01.01.2002 р., право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Цією ж статтею визначено перелік суб`єктів, що набувають право постійного користування земельною ділянкою.

Відтак, нормами Земельного кодексу України, який набрав чинності в новій редакції 01.01.2002 р., обмежено коло суб`єктів права постійного користування землею, оскільки таку можливість отримали виключно юридичні особи та співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, зокрема, частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України не передбачена можливість передачі земельної ділянки у постійне користування громадянам.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 (22.09.2005 р. № 5-рп/2005) положення пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавства, організаційного та фінансового забезпечення та пункту 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу», визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, земельні ділянки, раніше надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність або користування на праві оренди.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , якому було надано право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акта серії ЗП № 06-501588, виданого 14.02.1997 р., помер 04.03.2015 року. З моменту набрання 01.01.2002 р. чинності Земельним Кодексом України право власності або право оренди на надану йому у постійне користування земельну ділянку переоформлено не було.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно приписів ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства (ст. 12 ЗК).

Згідно зі 7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 12 даного Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч. 1 ст. 13 вказаного Закону).

Аналогічні приписи викладені у статті 31 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянами, в тому числі тих, що перебувають у їх користуванні, а також у разі зацікавленості громадян в їх одержані для ведення фермерського господарства, визначений в ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009 р.) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 цього Кодексу (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009 р.; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3521-VI від 16.06.2011 р., № 5059-VI від 05.07.2012 р.; в редакції Закону № 3613-VI від 07.07.2011 р.) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Із аналізу ст.ст. 7, 8, 19 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 22 Земельного кодексу України слідує, що до складу майна фермерського господарства може входити право користування землею сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, що надана громадянам.

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування громадянину ОСОБА_1, а не Селянському (фермерському) господарству «Прилуки», вона не входить до складу майна цього фермерського господарства, тому не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_1 , адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача ( ОСОБА_1 ).

Право користування земельною ділянкою, що виникло у фізичної особи - громадянина на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. За таких обставин, права на користування земельною ділянкою за державним актом вважаються припиненими разом зі смертю фізичної особи.

Такий же висновок зробив Верховний Суд України у постановах від 05.10.2016 р. у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 р. у справі № 6-3113цс15, від 05.10.2016 р. у справі № 181/698/14-ц та Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 р. у справі № 178/447/16-ц.

Спірні земельні ділянки, отримані у право користування на підставі державного акту, після смерті особи не можуть бути відчужені, успадковані та внесені до статутного капіталу фермерського господарства, оскільки земельні ділянки знаходяться у комунальній власності.

Крім того, смерть фізичної особи - постійного користувача земельної ділянки з юридичної точки зору є припиненням його право- та дієздатності.

Матеріали справи не містять доказів того, що після набрання 01.01.2002 р. чинності Земельним кодексом України ОСОБА_1 право власності або оренди на спірну земельну ділянку, передану йому у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 14.02.1997 р., за життя останнього було ним переоформлено. Договори, які б передбачали можливість передачі в порядку спадкування права користування землею сільськогосподарського призначення (емфітевзис) між власником земельної ділянки та ОСОБА_1 у матеріалах справи також відсутні.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель комунальної форми власності та до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, спірні земельні ділянки, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1 не мали використовуватись СФГ «Прилуки», адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій були надані у постійне користування та володіння ці земельні ділянки. Як зазначено вище, до спадкової маси зазначені земельні ділянки не ввійшли, так як до складу майна фермерського господарства не входять.

Документального підтвердження законності користування спірними земельними ділянками відповідно до вимог діючого законодавства України відповідачем не надано. У матеріалах справи відсутні докази оформлення СФГ «Прилуки», як юридичною особою, відповідних прав на спірні земельні ділянки.

Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Предметом позову у дійсній справі є вимога про витребування майна (земельної ділянки) із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Згідно з ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Із матеріалів справи, а саме поданих відповідачем звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2017 р., 01.12.2018 р., податкових декларацій за 2015-2018 р.р. вбачається, що відповідачем використовуються спірні земельні ділянки. У листі Оріхівського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.04.2019 р. № 23359/10/08-01-53-06 вказано, що СФГ «Прилуки» згідно поданих податкових декларацій за період 2016-2019 роки нараховує та сплачує за користування земельними ділянками площею 22,9 га рілля та площею 31,5 га сіножаті (Воздвижівська сільська рада) єдиний податок 4 групи.

Відповідач факт користування спірними земельними ділянками не заперечив.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З приписів ст. 86 ГПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується перебування спірних земельних ділянок у комунальній власності (власник: Воздвижівська сільська об`єднана територіальна громада в особі Воздвижівської сільської ради), факт їх вибуття з володіння позивача та знаходження на час розгляду спору у незаконному володінні відповідача.

Відповідач, як зазначалося вище, доказів на підтвердження наявності правових підстав для утримання спірних земельних ділянок не надав. Заперечення відповідача суд вважає безпідставними внаслідок встановлених судом обставин справи та наведених приписів законодавства. Посилання відповідача на те, що право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 р., не втрачається внаслідок його не переоформлення господарством, яке за новим Земельним кодексом України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, судом до уваги не приймаються, оскільки, як встановлено судом право постійного користування землею на підставі Державного акту від 14.02.1997 р. належало ОСОБА_1 , а не СФГ «Прилуки». Суд зазначає, що СФГ «Прилуки» як юридична особа було зареєстроване 29.12.2001 р., тобто після отримання ОСОБА_1 . Державного акту від 14.02.1997 р. на право постійного користування землею.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області стягується 3842,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" (70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Кірова, буд. 15, код ЄДРПОУ 31380375) на користь Воздвижівської сільської ради (70220, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Воздвижівка, вул. Центральна, буд. 34, код ЄДРПОУ 04353089) земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2321881000:08:006:0007 площею 23,4641 га, що розташована на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.

Витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" (70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Кірова, буд. 15, код ЄДРПОУ 31380375) на користь Воздвижівської сільської ради (70220, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Воздвижівка, вул. Центральна, буд. 34, код ЄДРПОУ 04353089) земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2321881000:08:009:0013 площею 32,4765 га, що розташована на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" (70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Кірова, буд. 15, код ЄДРПОУ 31380375) на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач: прокуратура Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2019 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 02 грудня 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя В.Л. Корсун

Суддя А.О. Науменко