ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2019 року

Київ

справа №807/178/18

адміністративне провадження №К/9901/60758/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом адвоката Пшеницької Галини Василівни до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, ухвалену у складі головуючого судді Запотічного І.І., суддів Довгої О.Л., Затолочного В.С.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У березні 2018 року адвокат Пшеницька Галина Василівна , звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, в якому просила:

- визнати незаконною відмову відповідача у доступі до інформації, викладену в листі-відповіді від 25 січня 2018 року на її адвокатський запит від 19 січня 2018 року; - зобов`язати відповідача надати запитувану інформацію.

2. На обґрунтування позову зазначає, що вона з метою захисту прав клієнта просила надати інформацію щодо іншої особи, а не клієнта, яка не є конфіденційною чи іншою інформацією з обмеженим доступом і просила надати документ, із заретушованими персональними даними особи.

ІІ. Установлені судами обставини справи

3. 19 січня 2018 року адвокат Пшеницька Галина Василівна в інтересах третьої особи ОСОБА_1 звернулась з адвокатським запитом до Головного управління Державної міграційної служби України в Львівській області , в якому з метою захисту прав та інтересів клієнта - третьої особи просила:

1) надати інформацію про дати видачі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дротинці Виноградівського району паспорта громадянина України з 1991 року по день надання відповіді;

2) надати копію заяви (форма 1) про видачу паспорта у 2014 році громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Дротинці Виноградівського району (у випадку, якщо запитувана форма містить персональні дані, прошу такі заретушувати).

Також зазначила, що запитувана інформація буде доказом у справі.

4. Головне управління Державної міграційної служби України в Львівській області листом №2101.3.1-573/21.2-18 від 25.01.2018 надало відповідь про відсутність можливості надати запитувану інформацію, оскільки вона відноситься до конфіденційної.

5. Суть спору полягає у визначенні правомірності відмови відповідача у наданні інформації на адвокатський запит.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

6. Закарпатський окружний адміністративний суд, рішенням від 16 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову адвоката Пшеницької Галини Василівни відмовив.

7. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності відмови відповідача у наданні запитуваної позивачем інформації, оскільки вона містить відомості, що носять конфіденційний характер і персональні дані третьої особи, згоду на збір якої не надано суб`єктом персональних даних.

8. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 липня 2018 року скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року і прийняв нову постанову, якою визнав незаконною відмову у доступі до інформації, викладену Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області у листі - відповіді від 25.01.2018 року на адвокатський запит адвоката Пшеницької Галини Василівни від 19.01.2018 року і зобов`язав Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області надати адвокату Пшеницькій Галині Василівні інформацію згідно адвокатського запиту від 19.01.2018 року.

9. Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не вказав чи інформація саме про дату видачі паспорта особі, про яку хотів отримати інформацію позивач, носить характер конфіденційної. За висновками суду апеляційної інстанції така не входить до переліку конфіденційної інформації визначеної Законом України «Про інформацію» № 2657-XII.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін

10. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати оскаржену постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що запитувана позивачем заява містить персональні дані особи, якою не надана згода на розголошення цих даних третім особам.

12. Позивачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

13. Статтею 32 Конституції України передбачено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

14. Статтею 34 Конституції України встановлено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

15. Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

16. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

17. Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

18. Згідно зі статтею 20 Закону України "Про інформацію", за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

19. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".

20. Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

21. Статтею 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень, вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом, рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

22. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, надання інформації за запитами на інформацію.

23. Частиною 1 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

24. Стаття 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначає. Що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

25. Згідно з частиною другою статті 21 Закону України "Про інформацію", конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

26. За змістом частин першої та другої статті 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

27. Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про захист персональних даних", персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

28. Конституційний Суд України в пункті 3.3 рішення від 20 січня 2012 року в справі № 2-рп/2012 даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, зазначив, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

29. Згідно з статтею 2 (а) Директиви 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних" від 24 жовтня 1995 року "персональні дані" означають будь-яку інформацію, що стосується встановленої фізичної особи чи фізичної особи, яку можна встановити ("суб`єкт даних"); особою, яку можна встановити, є така, яка може бути встановленою прямо чи непрямо, зокрема, за допомогою ідентифікаційного коду або одного чи більше факторів, притаманних фізичним, фізіологічним, розумовим, економічним, культурним чи соціальним аспектам її особистості.

30. Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

31. Відповідно до частини 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

32. Пунктом 2 частини 2 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

33. При цьому відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22).

34. Крім того відповідно до частини 4 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

35. Як зазначалося адвокат Пшеницька Галина Василівна звернулася до відповідача з адвокатським запитом, в якому просила надати їй інформацію про дату видачі паспорта третій особі - ОСОБА_4 і копію його заяви про видачу паспорта у 2014 році.

36. Отже, вирішення питання права на отримання запитуваної інформації знаходиться в площині двох законів - Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і Закону України "Про доступ до публічної інформації". Перший визначає право адвоката на внесення і розгляд адвокатського запиту, а другий врегульовує режим доступу до інформації, яку просить надати адвокат.

37. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував положення частини 1 статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" в частині права на отримання запитуваної інформації від відповідача.

38. Другим аспектом права на отримання запитуваної інформації є її віднесення до публічної. Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що запитувана інформація була створена суб`єктом владних повноважень і на виконання його владних повноважень, а отже є такою, що відноситься до публічної.

39. Обставина, що відповідач є розпорядником публічної інформації не є спірною у цій справі, а відповідно обмеження розпорядником доступу до інформації з огляду на вимоги частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" повинно здійснюватися таким чином: 1) встановлення відповідності обмеження доступу до запитуваної конфіденційної інформації одному із захищених інтересів; 2) встановлення можливості завдання істотної шкоди цим інтересам; 3) порівняння цієї потенційної шкоди з правом громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Якщо ця шкода не переважає суспільний інтерес в доступі до інформації, то конфіденційна інформація може бути розголошена і доступ до неї не може бути обмежений.

40. Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право на цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

41. Згідно наданої за результатами розгляду запиту відповіді, в останній зазначено про неможливість надання запитуваної інформації, оскільки вона відноситься до конфіденційної та наведено положення статей Закону України "Про інформацію" і статті 32 Конституції України.

42. Тобто підставою для відмови у наданні запитуваної інформації відповідачем визначено конфіденційність останньої, однак обґрунтування такої відмови, на виконання положень частини 4 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", із зазначенням яка саме запитувана інформація є конфіденційною не наведено.

43. При цьому, згідно наданого адвокатського запиту, крім інформації в ньому також запитувався документ. Інформації про розгляд цього питання лист відповідача від 25.01.2018 також не містить.

44. Отже, запитувана інформація є інформацією, що містить персональні дані фізичної особи, проте, з огляду на мету її надання та обсяг не може завдати істотної шкоди інтересам цієї особи.

45. У зв`язку з цим касаційний суд вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позов шляхом зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області надати адвокату Пшеницькій Галині Василівні інформацію згідно адвокатського запиту від 19.01.2018 року.

46. Доводи касаційної скарги наведених висновків суду не спростовують.

47. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що рішення суду, яке є предметом касаційного перегляду в цій справі, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

49. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

50. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області залишити без задоволення.

51. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська