ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року

Київ

справа №804/7724/16

адміністративне провадження №К/9901/21468/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року (суддя Сидоренко Д. В. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (головуючий суддя Щербак А. А, судді: Дурасова Ю. В., Баранник Н. П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області про визнання незаконним висновку службового розслідування, скасування наказу та поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати і виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу та вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду першої інстанції з позовом, з урахуванням уточнень, про:

- визнання незаконним висновку службового розслідування (перевірки) від 27 жовтня 2016 року, за інформацією викладеною у зверненні ОСОБА_2 щодо можливих неправомірних дій працівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 юриста 1 класу ОСОБА_1 ;

- скасування наказу прокурора Дніпропетровської області №1267 від 08 листопада 2016 р оку «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» у виді звільнення з займаної посади та з органів прокуратури;

- поновлення на посаді прокурора Дніпропетровської міської прокуратури №1;

- зобов`язання прокуратуру Дніпропетровської області нарахувати та виплатити , ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення його на посаді;

- визнання недійсним запису про звільнення з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 юриста 1 класу ОСОБА_1 , зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади та з органів прокуратури, є не об`єктивним, без підтверджуючих фіксованих факті, якщо би вони мали місце бути. Також зазначає, що висновок сформовано на підставі пояснень винних осіб у вчиненні кримінального правопорушення та інших поясненнях з яких вбачається їх упередженість.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що службове розслідування (перевірка) була проведена відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України затверджена наказом Генерального прокурора України від 06 березня 2012 року № 20 із змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України від 13 березня 2013 року № 98 та є законною.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Скаржник вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій у винесених судових рішеннях порушуючи презумпцію невинуватості, також посилаються як на встановлений факт, на те, що позивачем нібито вчинено кримінальні правопорушення по відношенню до ОСОБА_2 , перебрали на себе функцію кримінального судочинства.

Позивач стверджує, що жодними належними та допустими доказами не підтверджується те, що він під час виконання своїх службових повноважень перебував у стані алкогольного сп`яніння. Так, освідчення на стан алкогольного сп`яніння жодного разу не проводились, до матеріалів службового розслідування або особової справи прокурора відповідні акти та висновки експертиз не долучались.

На переконання скаржника, була порушена процедура проведення службового розслідування та винесення наказу. Так позивача не було ознайомлено з наказом про його звільнення. Під час проведення службового розслідування не було надано можливості дати свої пояснення щодо вказаних обставин та не допитано свідків, які могли б свідчити про відсутність в діях прокурора будь яких дій, що порочать честь та гідність прокурора.

Скаржник не заявляв клопотання про розгляд справи за його участі.

Позиція інших учасників справи.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , а рішення судів попередніх інстанції залишити без змін.

Від інших учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участі.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року.

15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.

На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/21468/18 (адміністративна справа № 804/7724/16) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Желтобрюх І. Л., суддів: Білоуса О. В., Стерелець Т. Г.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 519/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

ОСОБА_3 працював на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1.

Наказом прокуратури Дніпропетровської області від 27 вересня 2016року №244 призначено службове розслідування (перевірку) обставин, викладених у звернення ОСОБА_2 щодо незаконного (на думку заявника) проникнення до її житла, нанесення тілесних ушкоджень прокурором Дніпропетровської міської прокуратури №1 ОСОБА_1 .

Службовим розслідуванням (перевірки) з`ясовано, що 12 серпня 2016 року під час спільного розпивання алкогольних напоїв ОСОБА_1 у компанії ОСОБА_4 , його дружини ОСОБА_5 , її подруги ОСОБА_6 . між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_1 спричинено легкі тілесні ушкодження (зі слів ОСОБА_1 , у нього під час конфлікту викрадено золотий ланцюжок та хрестик).

У зв`язку з вищезазначеними обставинами ОСОБА_1 до органів поліції із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення не звертався.

Разом з тим, у період серпня-вересня 2016 року ОСОБА_1 неодноразово, використовуючи свій статус працівника прокуратури, звертався з неофіційними вимогами до працівників та керівництва Амур-Нижньодніпровського відділення поліції ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області, а саме: оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_7 ., т.в.о. начальника СКП ОСОБА_8 та т.в.о. начальника відділення поліції ОСОБА_9 з приводу надання йому допомоги у встановленні місцезнаходження ОСОБА_4 , при цьому обіцяючи працівникам поліції, що із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення звернеться після встановлення місцеперебування ОСОБА_4

18 вересня 2016 року близько 16 години прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прибув до домоволодіння ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним, за усною вказівкою ОСОБА_1 , до вказаної адреси також прибув оперуповноважений сектору кримінальної поліції Амур-Нижньодніпровського відділення поліції ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_7, який у цей час перебував на чергуванні у відділенні поліції.

Метою їх візиту було доставлення ОСОБА_4 , який проживає за вищезазначеною адресою, до Амур-Нижньодніпровського (далі - АНД) відділення поліції у зв`язку з конфліктом, який відбувся 12 серпня 2016 року.

Перебуваючи біля вхідних дверей помешкання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , намагаючись проникнути до приміщення домоволодіння, застосував фізичну силу до ОСОБА_2 та проник до житла. Запобігаючи подальшому розвитку конфлікту, оперуповноважений ОСОБА_7 . відтягнув від ОСОБА_2 та вивів на двір ОСОБА_1 , який продовжував лаятися, намагаючись учинити бійку.

Після закінчення вказаного конфлікту, працівниками патрульної поліції, які прибули на виклик ОСОБА_2 , було доставлено ОСОБА_4 до відділення АНД відділу поліції для подальшого з`ясування обставин події. ОСОБА_1 , у зв`язку з перебуванням у стані алкогольного сп`яніння, до відділення поліції не поїхав, запевнивши ОСОБА_7 , що звернеться з заявою про скоєння злочину відносно нього 12 серпня 2016 року, наступного дня.

На час проведення службового розслідування (перевірки) ОСОБА_1 з приводу конфлікту, який відбувся між ним та ОСОБА_4 12 серпня 2016 року, до органів поліції із заявою не звертався.

Також службовим розслідуванням (перевіркою) встановлено, що 16 вересня 2016 року АНД районним судом м. Дніпропетровська, у зв`язку з неявкою прокурора ОСОБА_1 , були відкладені судові засідання. При цьому, відповідно до даних Дніпропетровської місцевої прокуратури №1, ОСОБА_1 на своєму робочому місці не перебував, про причини своєї відсутності у суді та на роботі керівництво або працівників прокуратури не повідомляв.

Після повернення ОСОБА_1 на роботу працівниками місцевої прокуратури, у складі комісії, складено акт, яким зафіксовано у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та у суді також було зафіксовано 12 березня 2016 року (пояснення ОСОБА_1 та працівників прокуратури) та 29 вересня 2016 року (акт про відсутність працівника на робочому місці).

Крім того, службовим розслідуванням з`ясовано, що ОСОБА_1 всупереч вимогам пунктів 15, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівника прокуратури неодноразово, у позаслужбовий час, з`являвся у громадських місцях у стані алкогольного сп`яніння, розпивав алкогольні напої у компаніях осіб із сумнівною репутацією у тому числі раніше судимих.

Службовим розслідуванням також встановлено, що ОСОБА_1 всупереч вимогам пунктів 15, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівника прокуратури на роботі та поза нею систематично допускав порушення загальноприйнятих норм моралі, які шкодять його репутації та авторитету прокуратури.

27 жовтня 2016 року прокурором Дніпропетровської області затверджено висновок службового розслідування (перевірки), за висновками якої інформація, викладена у звернення ОСОБА_2 щодо неетичної поведінки прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження.

У висновку зазначено, що взято до уваги, що службовим розслідуванням (перевіркою) виявлено факти неодноразового порушення прокурорської етики (Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури) прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 в зв`язку з чим він заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади та з органів прокуратури.

Наказом прокуратури Дніпропетровської області від 08 листопада 2016 року №1267к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», на підставі пункту 6, пункту 7 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», пп. 5 п. 5.1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру», частини першої статті 8, пункту 5 статті 9, статтей 10, 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України позивача звільнено із займаної посади та з органів прокуратури за систематичне порушення правил прокурорської етики та порушення правил внутрішнього службового розпорядку.

У зв`язку з наведеним, вважаючи дії прокуратури Дніпропетровської області протиправними, та не погоджуючись з оскаржуваним розпорядженням, позивач звернувся до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурором органу прокуратури є прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Загальні права та обов`язки прокурора визначені статтею 19 Закону України «Про прокуратуру», зокрема частиною четвертою якої встановлено, що прокурор зобов`язаний:

1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;

2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;

3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Відповідно до пунктів 6, 7 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку.

Статтею 50 Закону України «Про прокуратуру» надано право оскарження рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорам як суб`єктам, прав та інтересів яких безпосередньо стосуються такі рішення.

Пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що до затвердження всеукраїнською конференцією працівників прокуратури Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури застосовуються положення Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28 листопада 2012 року та затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123.

Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури затверджений наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123 та введений в дію з 01 грудня 2012 року (далі - Кодекс).

Пунктом 2 наказу Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 на прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України покладено обов`язок при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою неухильно додержуватися вимог Кодексу.

Згідно з положеннями статті 1 Кодексу його завданнями є: забезпечення ефективного здійснення працівниками прокуратури своїх професійних обов`язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, суспільної моралі та високої культури; підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них; створення умов для розвитку у працівників прокуратури почуття справедливості, відповідальності, відданості справі, додержання загальнолюдських моральних цінностей, запобігання проявам корупції; формування принципової морально-правової позиції у взаєминах з колегами по службі та керівництвом.

Відповідно до статті 2 Кодексу його дія поширюється на всіх працівників органів прокуратури. Вимоги Кодексу є обов`язковими з моменту призначення на посаду та ознайомлення з його положеннями, про що робиться письмовий запис в особовій справі працівника прокуратури.

Статтею 18 Кодексу встановлено, що працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності.

Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури, з метою ухилення від відповідальності.

Наслідки порушення вимог Кодексу визначені статтею 30 цього Кодексу. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» працівники прокуратури зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. 2.1 наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» від 22 вересня 2014 року №17гн до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, відносити кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Дисциплінарний статут прокуратури України затверджений постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1796-ХІІ (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Статтею 3 Дисциплінарного статуту визначено, що цей Статут встановлює порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідно до частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Згідно з положеннями статті 9 Дисциплінарного статуту дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Абзацом 1 частини третьої статті 10 Дисциплінарного статуту встановлено, що прокурори областей мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження в посаді, звільнення, крім пониження на посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування відповідно до порядку проведення службового розслідування в органах прокуратури України.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України затверджена наказом Генерального прокурора України від 06 березня 2012 року № 20 із змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України від 13 березня 2013 року № 98 (далі - Інструкція).

Відповідно до пп.1.1 п.1 Інструкції службові розслідування проводяться у всіх випадках скоєння прокурорсько-слідчими працівниками корупційних кримінальних правопорушень, інших ганебних вчинків, вчинення ними або за їх участі дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками, порушення вимог щодо інформаційної безпеки, втрати службових документів, зброї та її застосування, за фактами здійснення неправомірного втручання у службову діяльність, посягань на життя, здоров`я прокурорів і слідчих, а також у випадках їх загибелі.

Згідно з пп.1.3 п.1 Інструкції службові перевірки можуть проводитися за іншими фактами недотримання працівника прокуратури, а також порушень виконавської дисципліни, вчинення дисциплінарних проступків, адміністративних правопорушень, не пов`язаних з корупційними діяннями та ганебними вчинками.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців. За один і той самий проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача звільнено із займаної посади та з органів прокуратури. Звільнення здійснено на підставі висновку службового розслідування (перевірки) за яким виявлено факти неодноразового порушення прокурорської етики (Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури) прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 в зв`язку з чим він заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади та з органів прокуратури.

Колегія суддів вважає доводи скаржника про те, що визнання незаконним висновку службового розслідування (перевірки) від 27 жовтня 2016 року за інформацією, викладеною у зверненні ОСОБА_2 , щодо можливих неправомірних дій працівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 , та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що такий висновок є результатом етапу реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції та не є рішенням (актом індивідуальної дії) у розумінні Кодексу адміністративного судочинства, а лише носієм інформації встановленої, під час перевірки, та не порушує права позивача.

Доводи позивача щодо того, що суди порушили презумпцію його невинуватості, оскільки не існує жодного вироку суду, що набрав би законної сили, яким позивача було б визнано винним у скоєнні будь-якого кримінального правопорушення є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 звільнено не за вчинення ним кримінального правопорушення, а за систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики та порушення правил внутрішнього службового розпорядку, про що зазначалося вище.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що під час проведення службового розслідування не було надано можливості дати свої пояснення щодо вказаних обставин та не допитано свідків, які могли б свідчити про відсутність в діях. Відповідно до матеріалів справи, прокурором відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області Глущенком В. А. , заступником керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Журавльовим С . В . та прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Синявським Є. Г. складено акт про відмову від ознайомлення з висновком службового розслідування (перевірки). Тому комісією у складі прокурорів вчинено всі належні заходи, які спрямовані на ознайомлення позивача з встановленими обставинами, які він повинен був пояснити. Але ОСОБА_1 не реалізував своє право на змагальність, свободу в наданні своїх доказів та у доведенні їх переконливості (т. 1 а. с. 161).

Враховуючи викладене суд зазначає, що прокуратурою Дніпропетровської області повно та всебічно досліджені обставини вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а тому відсутні підстави для скасування наказу № 1267 від 08 листопада 2016 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги .

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов