ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2019 року

Київ

справа №372/2483/16-а

адміністративне провадження №К/9901/14616/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 372/2483/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс"

до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Мамчура Я.С., Сорочко Є.О.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» (далі - ТОВ «Трейдом-Сервіс») звернувся до суду з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати рішення № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 р.»;

зобов`язати утриматися від прийняття рішень до подачі ТОВ «Трейдом-Сервіс» нової заяви про встановлення тарифів з 01 січня 2017 року на послуги холодного водопостачання та водовідведення та на послуги гарячого водопостачання та теплопостачання для споживачів першої групи (населення) котеджного містечка ТІЗ «Сосновий бір» в смт. Козин Обухівського району Київської області, в строк до 31 грудня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року» повністю. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року» не відповідає вимогам законодавства, а отже, суд вважає, що існують правові підстави для задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправним оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

З приводу позову в частині зобов`язати Козинську селищну раду Обухівського району Київської області утриматися від винесення рішень до подачі ТОВ «Трейдом-Сервіс» нової заяви про встановлення тарифів з 01 січня 2017 року на послуги холодного водопостачання та водовідведення та на послуги гарячого водопостачання та теплопостачання для споживачів першої групи (населення) котеджного містечка ТІЗ «Сосновий бір» в смт Козин Обухівського району Київської області, в строк до 31 грудня 2016 року, то суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на вимогах закону, так як суд не може заборонити Козинській селищній раді здійснювати свої повноваження, як органу місцевого самоврядування, до функцій якого у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Конституції України входить і прийняття відповідних рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року апеляційні скарги Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_1 , та особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_2 задоволено, постанову Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року» відповідає вимогам законодавства, а тому, скасуванню не підлягає.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

У зв`язку із цим, оскільки рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 «Про погодження тарифів на водопостачання та водовідведення на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс» від 26 липня 2016 року та рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 2 «Про погодження вартості виробництва теплової енергії на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс» від 26 липня 2016 року не є регуляторними актами відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», тому останні не повинні розроблятися, розглядатися, прийматися та оприлюднюватися у порядку, встановленому цим законом.

Позиція інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №372/2483/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 28 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №372/2483/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 листопада 2019 року.

Разом з касаційною скаргою позивачем заявлено клопотання про участь у розгляді справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 26 липня 2016 року рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 «Про погодження тарифів на водопостачання та водовідведення на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс» (пункт 1) погоджено (встановлено) з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно тарифи на послуги холодного водопостачання та водовідведення для споживачів першої групи (населення) котеджного містечка ТІЗ «Сосновий бір» в смт. Козин Обухівського району Київської області на рівні собівартості, а саме: на водопостачання холодної води у розмірі 68,63 грн./1 куб.м. з урахуванням ПДВ; на водовідведення у розмірі 116,55 грн./1 куб.м. з урахування ПДВ.

Крім цього, 26 липня 2016 року рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 2 «Про погодження вартості виробництва теплової енергії на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс» (пункт 1) погоджено (встановлено) з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно, тарифи на послуги гарячого водопостачання та теплопостачання для споживачів першої групи (населення) котеджного містечка ТІЗ «Сосновий бір» в смт. Козин Обухівського району Київської області на рівні собівартості, а саме: на теплову енергію (опалення) у розмірі 2 142,44 грн./Гкал з урахуванням ПДВ; на теплову енергію (опалення) у розмірі 98,13 грн./1 кв.м. з урахуванням ПДВ; на гарячу воду у розмірі 230,08 грн./1 куб.м. з урахуванням ПДВ.

31 серпня 2016 року рішенням Козинської селищної ради № 11 «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року» було скасовано та визнано нечинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 від 26 липня 2016 року «Про погодження тарифів на водопостачання та водовідведення на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс», а також скасовано та визнано нечинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 2 від 26 липня 2016 року «Про погодження вартості виробництва теплової енергії на серпень-грудень 2016 року по ТОВ «Трейдом-Сервіс», з підстав надходження заяв 11 громадян про скасування (перегляд) тарифів, недопущення необґрунтованого завищення тарифів на житлово-комунальні послуги, істотне перевищення собівартості з надання окремих видів послуг середня вартість надання таких послуг по смт. Козин Обухівського району Київської області, недотримання процедури громадського обговорення.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, а відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з`ясувати, зокрема, чи було оспорюване рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області прийняте, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, однак був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 вказаного Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Згідно з частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року № 390 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за № 1380/21692; Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 130 від 5 червня 2018 року, однак був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад», який визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги (далі - Порядок № 390).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 390 суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Крім того, пунктом 2.2 Порядку № 390 передбачено, що протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами.

Згідно із пунктом 2.3 Порядку № 390 суб`єктами господарювання, що надають комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)), до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір тарифу та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість); обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена суб`єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та, за необхідності, шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Суб`єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

Пунктом 2.6 Порядку № 390 передбачено, що способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються тими, що передбачені цим Порядком.

Інформація повинна бути повною, змістовною та достовірною (пункт 2.7 Порядку № 390).

Як передбачено пунктами 2.8, 2.9 Порядку № 390, у процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань підлягають реєстрації та обов`язковому розгляду суб`єктом господарювання.

Зауваження і пропозиції, які отримані органом, уповноваженим встановлювати тарифи, надсилаються для розгляду суб`єкту господарювання. За результатами такого розгляду суб`єкт господарювання приймає рішення про їх урахування чи відхилення.

Суб`єкт господарювання в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень суб`єктом господарювання надаються споживачеві обґрунтовані пояснення.

У разі врахування зауважень і пропозицій суб`єкт господарювання здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи, листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями (пункт 2.10 Порядку № 390).

Згідно з пунктом 2.11 Порядку № 390, у разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань або вмотивованого їх відхилення, суб`єкт господарювання письмово сповіщає про це орган, уповноважений встановлювати тарифи.

Відповідно до пунктів 2.12, 2.13 Порядку № 390, строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання, але він не може бути меншим за 14 календарних днів та більшим ніж 20 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги.

Суб`єктом господарювання під час доведення до відома споживачів інформації обов`язково зазначається строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, а також повідомляється адреса, на яку необхідно їх надсилати.

Згідно із пунктом 2.14 Порядку № 390 контроль за дотримання суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи, відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 10 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Трейдом-Сервіс» протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до Козинської селищної ради, як органу, уповноваженого встановлювати тарифи, було поінформовано споживачів про намір здійснити зміну тарифів шляхом розміщення у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери оголошення, яке було надруковане в газеті «Обухівський край» від 5 липня 2016 року № 48 (9831). Вказані обставини також були підтверджені представниками сторін під час апеляційного розгляду справи.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, всупереч пунктам 2.3, 2.8-2.11 Порядку № 390, проекти рішень виконавчого комітету № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року про встановлення тарифів на холодне водопостачання та водовідведення, а також погодження вартості виробництва теплової енергії жодним чином не оприлюднювались на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет та веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності), до відома мешканців ТІЗ «Сосновий бір» не доводились, можливості фізичним та юридичним особам надати свої пропозиції та зауваження до рішень не представлено.

Надання позивачем оголошення в газету «Обухівський край» № 48 (9831) від 05 липня 2016 року щодо подання до Козинської селищної ради розрахунків економічно-планових витрат щодо тарифів на теплову енергію, гарячу воду, водопостачання та водовідведення, не звільняє орган місцевого самоврядування від оприлюднення проекту рішення про встановлення тарифу, доведення його до відома зацікавлених осіб - споживачів.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що навіть в газетній публікації від 05 липня 2016 року щодо подання до Козинської селищної ради розрахунків економічно-планових витрат з приводу тарифів на теплову енергію, гарячу воду, водопостачання та водовідведення, ТОВ «Трейдом-Сервіс» не зазначено ні структуру тарифів, ні обґрунтування причин зміни тарифів, як-то встановлено положеннями пункту 2.3 Порядку № 390, що, також, не може вважатись належним повідомленням споживачів про зміну тарифів.

Зазначені порушення є достатньою підставою для прийняття рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року».

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 11 від 31 серпня 2016 року «Про скасування рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради № 1 та № 2 від 26 липня 2016 року» відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України та прийняте на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України, а тому, скасуванню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс" до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки суд апеляційної інстанції посилався на зазначений закон, як такий, що містить вимоги до регуляторного акта, однак з оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що зазначеним судом рішення відповідача № 11 від 31 серпня 2016 року перевірялось на відповідність положенням Порядку №390, який визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги. Цей Порядок розроблений на виконання абзацу другого частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та абзацу п`ятого пункту 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869.

Позиція Верховного Суду стосовно незаконності рішень органів місцевого самоврядування, які встановлюють тарифи для населення без дотримання встановленої законодавством процедури розробки та прийняття таких актів, зокрема, без врахування інтересів осіб, щодо яких такі тарифи будуть застосовуватися, висловлена у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №812/1177/18 та від 25 жовтня 2019 року у справі №591/1519/15-а.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Згідно з статтями 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом № 1678-VII від 16.09.2014) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко