ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року

Київ

справа №369/6290/18

адміністративне провадження №К/9901/63925/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2018 року (суддя Дубас Т. В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року (головуючий суддя Кобаль М. І., судді: Карпушова О. В., Сорочко Є. О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду першої інстанції з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 21 травня 2018року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Кеда М. В. від 21 травня 2018 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа №369/12924/17 від 04 квітня 2018 року на підставі пункт 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону, у зв`язку з фактичним виконанням боржником рішення суду закінчено. Однак позивач вважає, що дії з винесення оскаржуваної постанови є протиправними, у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Кеди М. В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 56264952 від 21 травня 2018 року. Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Кеда М. В. від 21 травня 2018 року № 56264952 про закінчення виконавчого провадження.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що на час закінчення виконавчого провадження судове рішення не виконано в повному обсязі, а саме, не здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до чинного законодавства України, тому постанова про закінчення виконавчого провадження винесена головним державним виконавцем передчасно, без врахування всіх обставин у справі та підлягає скасуванню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення відповідача, а судом апеляційної інстанції не було надано цьому оцінки.

На думку скаржника, суд першої інстанції зобов`язаний був залучити Головне управління пенсійного фонду України у Київській області, оскільки рішення у даній справі впливає на його права та обов`язки. Судом апеляційної інстанції даному доводу відповідача не надано оцінки.

На переконання касатора, під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що у даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, що призвело до суттєвого порушення норм процесуального законодавства.

Скаржник вважає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу проведено та виплачено суму різниці перерахованої пенсії за період 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року, то державний виконавець правомірно виніс постанову про закриття виконавчого провадження.

Скаржник зазначає, що суди застосували норми статті 58 Конституції України, які не підлягають застосуванню при розгляді даної справи, оскільки по даній справі розглядається адміністративний позов ОСОБА_1 щодо законності постанови про закінчення виконавчого провадження, а не правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії, які мали місце до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, та були предметом розгляду у іншій cправі - № 369/12924/17 в Києво-Святошинському районному суді Київської області.

Скаржник не заявляв клопотання про розгляд справи за його участі.

Позиція інших учасників справи.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Від інших учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участі.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Желтобрюх І. Л. (суддя-доповідач), судді: Білоус О. В., Бевзенко В. М.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року № 707/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 листопада 2019 р. 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області 01 грудня 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФ України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання перерахувати пенсію. Зобов`язано ГУ ПФ України у Київській області провести позивачу перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру.

04 квітня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист на виконання вищезазначеної постанови.

Постановою старшого державного виконавця відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ юстиції у місті Києві Кеда М. В. (далі - державний виконавець) від 25 квітня 2018 року відкрито виконавче провадження №56264952 по виконанню виконавчого листа №369/12924/17 від 04 квітня 2018 року.

Постановою державного виконавця від 21 травня 2018 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 369/12924/17 від 04 квітня 2018 року закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону, у зв`язку з фактичним виконанням боржником рішення суду (далі - оскаржувана постанова).

Підставою для закінчення виконавчого провадження № 56264952 стало повідомлення ГУ ПФ України в Київській області від 15 травня 2018 року № 4291/09-02, в якому боржником зазначено, що позивачу проведено перерахунок пенсії з 29 березня 2018 року та здійснено часткову виплату за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року.

Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні, з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Частиною першою статті 11 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Згідно з частиною третьою статті 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Частиною другою та третьою статті 126 КАС України передбачено, що особа, яка вручає повістку, зобов`язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Згідно з частиною десятою статті 126 КАС України вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.

Отже, з огляду на наведені норми в розглядуваному випадку належним повідомленням учасника справи буде повідомлення такого учасника чи його представника повісткою чи іншим способом, передбаченим КАС України, не пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання.

Статтею 48 КАС України установлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Згідно статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до матеріалів справи офіційною адресою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві є: 03056, місто Київ, вулиця Виборзька 32. Однак позивач у позовній заяві помилково зазначив іншу адресу відповідача. Враховуючи, що всі судові документи направлялись на невірну адресу місцезнаходження відповідача, то останній не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, відтак був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні.

За таких обставин, судом першої інстанції всупереч наведеним нормам процесуального закону розглянуто справу за відсутності відповідача та/або його представника, які не повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, що свідчить про порушення статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наведених норм КАС України.

Так, Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.

При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

На порушення наведених вище приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції не залучено до участі у справі як третьої особи Головне управління пенсійного фонду України у Київській області, не зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у рамках виконавчого провадження, боржником у якому є Головне управління пенсійного фонду України у Київській області. При цьому, результат розгляду даної справи безпосередньо впливає на права та інтереси Головного управління пенсійного фонду України у Київській області як учасника виконавчого провадження.

Також всупереч пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України апеляційний адміністративний суд не скасував рішення суду першої інстанції та не ухвалив нового рішення суду, через незалучення до участі у справі Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, оскільки судове рішення може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі.

При цьому, не зважаючи на доводи апеляційної скарги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що спірна постанова відповідача безпосередньо вливає на Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, суд апеляційної інстанції взагалі залишив їх поза увагою.

За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме Головне управління пенсійного фонду України у Київській області.

Отже, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права та інтереси юридичної особи, яка не була залучена до участі в справі.

Із системного аналізу норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що відділи примусового виконання рішень є структурними підрозділами управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які, в свою чергу, входять до системи органів державної виконавчої служби.

Таким чином, в розумінні приписів КАС України, вказані структурні підрозділи не можуть бути відповідачами в адміністративних справах щодо оскарження дій, рішень та бездіяльності державних виконавців.

Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 48 КАС України здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

Згідно з частиною 3 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 КАС України).

З аналізу статті 48 КАС України слідує, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

Виходячи із зазначених положень закону, а також предмету позовних вимог, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що у цій справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №357/11497/16-а (провадження №К/9901/20326/18) та від 30 вересня 2019 року у справі № 819/940/18 (провадження № К/9901/64532/18).

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Наведені положення процесуального закону, обставини справи щодо неналежного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, відсутність відомостей про вручення судової повістки позивачу та/або його представнику, обґрунтування цими підставами касаційної скарги, не залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до цього суду на новий розгляд.

Під час розгляду цієї справи в частині порушеного питання суду апеляційної інстанції необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, зокрема виконати обов`язок щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце судового розгляду.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов