Справа № 420/4559/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Захарчук О.В.

представників позивача Кірова Н.М., Завертаного Д.В.,

Тамошюнас А.Р.

представника відповідачів Яківець М.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2019 року, скасування рішення від 12.07.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України в якому позивач просить:

скасувати податкові повідомлення-рішення №0025231414 від 31.05.2019р., №0025201414,від 31.05.2019р., №0025111402, від 31.05.2019р., №0025261414 від 31.05.2019р.

скасувати рішення про залишення скарги без розгляду від 12.07.2019р. №32366/6/99-99-11-04-01-25.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ГУ ДФС у Одеській області складено акт від 04.04.2019 року №196/15-32-14-14/33933338 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Пуратос Україна» з питань, що стали предметом оскарження, які викладені у запереченнях від 04.03.2019 р. №б/н за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2019 р.», яким встановлено ряд порушень податкового законодавства:

Не погодившись з висновками акту перевірки, скаржником було підготовлено та направлено на адресу фіскального органу регіонального рівня заперечення на акт перевірки в порядку ст.86 Податкового кодексу України.

29.05.2019 року ГУ ДФС в Одеській області оформлено результати розгляду заперечень до акту перевірки у вигляді листа №11602/10/15-32-14-14-10, відповідно до якого зауваження підприємства були частково взяті до уваги, у зв`язку із чим висновки акту перевірки від 04.04.2019 року були скориговані наступним чином та встановлено наступні порушення податкового законодавства:

п.1, п.11, 17, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», п. Клас 9 «Витрати діяльності» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 №291, п.6, п.9 п26 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, 2.1,2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134, п.135.1. ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму станом на 30.09.2018 у розмірі 40 195 596 грн.;

порушення пункту 188.1 статті 188, п.187.8 ст.187, п.201. ст.201 Податкового кодексу України, пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної встановлено заниження податку на додану вартість до сплати всього у сумі 859982 грн., у тому числі за липень 2018 року в сумі 347235 грн., за серпень 2018р. в сумі 512747грн. та завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в вересень 2018 року в сумі 1 грн.;

порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН в сумі ПДВ 22859,66 грн. та відсутність реєстрації податкових накладних в сумі ПДВ 9500 грн.;

п.п. 141.4.2. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України в частині неутримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 15% від суми сплаченого доходу нерезиденту (агентська винагорода), в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 17 550,11 грн., в т.ч.: 3 квартали 2018 - 17 550,11 грн., податковим органом залишаються без змін.

На підставі акту перевірки від 04.04.2019 року з урахуванням відповіді на заперечення до акту перевірки фіскальним органом було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0025231414 від 31.05.2019 р., №0025201414 від 31.05.2019 р., №0025111402 від 31.05.2019 р., №0025261414 від 31.05.2019 р.

Не погодившись з наведеними податковими повідомлення-рішеннями, позивач оскаржив їх у встановленому діючим законодавством порядку до Державної фіскальної служби України.

Однак, рішенням від 12.07.2019 року скаргу підприємства було залишено без розгляду.

Вказані рішення відповідача є необгрунтованими, як нормативно, так і документально.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 12.08.2019 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання призначено на 09.09.2019 року.

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником відповідачів Головного управління ДФС в Одеській області та ДФС України 13.08.2019 року, що підтверджується розписками про отримання нарочно копії судового рішення, ухвали суду.

09.09.2019 року оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 03.10.2019 року.

09.09.2019 року представником Головного управління ДФС в Одеській області Д.І. Поперечним (за довіреністю) надано відзив на адміністративний позов за вх. №32221/19, а також відзив із зазначенням правової позиції ДФС України щодо адміністративного позову.

Відзив обґрунтовано наступним.

Згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.5. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 14.03.2019 №1844 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Пуратос Україна», код за ЄДРПОУ 33933338», Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 25.03.2019 №2208 «Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки», проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Пуратос Україна», код за ЄДРПОУ 33933338, з питань, що стали предметом оскарження, які викладені у запереченнях ТОВ «Пуратос Україна», код за ЄДРПОУ 33933338, від 04.03.2019 №б/н (вх. від 04.03.2019 № 12252/10/15-32) за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.

Станом на 28.03.2019 складено акт про ненадання документів/ копій документів у ході документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Пуратос Україна» та відмову посадових осіб від надання письмових пояснень на запити від 20.03.2019, 21.03.2019, 26.03.2019, 27.03.2019, 28.032019, відтак перевірка проводилась на підставі фактично наданих до перевірки первинних документів.

За наслідками перевірки складено акт від 04.04.2019 №196/15-32-14-14/33933338.

Щодо податку на прибуток.

Встановлено заниження задекларованих показників у рядку 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» податкових декларацій на загальну суму 1014407 грн. в т.ч. по періодам 2016 заниження в сумі 1014407 грн.

За даними бухгалтерського обліку ТОВ «Пуратос Україна», забезпечення резерву майбутніх відпусток, що створено у грудні 2016, залишилось не використаним протягом 2016, не переглянуто станом на 31.12.2016 року та відповідно не спростовано, що надало негативного впливу на формування складу витрат по рядку 2285 «Разом витрати» Звіту про фінансові результати форми №2-м.

Щодо завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 40195596 грн.

У ході перевірки письмові пояснення щодо відображення в бухгалтерському рахунку збитків за позовом УГСП «ЕВРОСНАБ» по справі №916/1257/15-г, та відомості щодо встановлення ТОВ «Пуратос Україна» винних у пожежі осіб, та документи щодо подачі ТОВ «Пуратос Україна», регресних позовів до встановлених винних у пожежі осіб, не надані.

Згідно наданих до перевірки документів дебіторська заборгованість щодо відшкодування збитків винними особами на користь ТОВ «Пуратос Україна» відсутня.

У зв`язку з відсутністю відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі, встановлено завищення показників витрат, що відображені у складі рядків: 2180 «Інші операційні витрати», 2285 «Разом витрати (2050 + 2180)», в сумі 39181189 грн.

Щодо оподаткування доходів нерезидентів.

Перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента Пуратос ДОО, Сербія встановлено його заниження всього у сумі 17550,11 грн., в т.ч.: 3 квартали 2018 - 17 550,11 грн.

Щодо податку на додану вартість.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.03.2016 року по 30.09.2018 року встановлено їх заниження в загальній сумі 859982 грн.

Аналізом ціни придбання товару (суміш на основі рослинних жирів Whippak 12* 1л) встановлено, що фактична ціна реалізації на адресу ТОВ «МІКУМАЛ» товару, нижче ціни придбання.

Щодо реєстрації податкових накладних.

Перевіркою за період з 01.03.2016 року по 30.09.2018 року. встановлено порушення пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу в частині: несвоєчасної реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН в сумі ПДВ 22859,66 грн., а саме: податкових накладних №123 від 05.04.2017, №168 від 01.07.2017, № 169 від 01.07.2017, №172 від 01.07.2017, № 170 від 01.07.2017, №171 від 01.07.2017. №266 від 12.03.2018, №260 від 15.07.2018, №296 від 15.08.2018.

Відсутності реєстрації податкових накладних за період січень 2017р. в сумі 7585грн., березень 2017 р. н сумі 6926 грн., серпень 2018 р. в сумі 9500 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2019 року продовжено на тридцять днів з 03.10.2019 року по 02.11.2019 року строк для проведення підготовчого провадження по адміністративній справі.

Підготовче судове засідання по справі призначено на 28.10.2019 року.

28.10.2019 року за вх. №39655/19, №39656/19 представником позивача С.О. Феленко надано додаткові письмові пояснення, в яких підтримано правову позицію викладену в адміністративному позові

19.11.2019 року за вх. №43363/19 представником позивача надано додаткові письмові пояснення, в яких зокрема зазначено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області по справі №916/1257/15-г від 25.08.2016 року та рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 року підтверджено факт використання приміщення, що постраждало від пожежі у господарські діяльності Товариства. Крім того, позивач протягом 2015-2018 років постійно відображав у бухгалтерському обліку нарахування резерву відпусток для відшкодування витрат в майбутньому, а тому не зрозуміло причини такого порушення тільки за 2016 рік.

Ухвалою суду від 28.10.2019 року закрито підготовче провадження по справі №420/4559/19 та справу призначено до судового розгляду по суті у відкрите судове засідання на 19.11.2019 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальнвстю «Пуратос Україна» (ТОВ «Пуратос Україна - далі»), ЄДРПОУ 3933338, державну реєстрацію юридичної особи здійснено 28.11.2005 року за № 15561020000 014639, здійснює наступні види діяльності (за КВЕД): 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 10.42 Виробництво маргарину і подібних харчових жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.62 Виробництво крохмалів і крохмальних продуктів; 10.82 Виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів; 10.85 Виробництво готової їжі та страв; 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний); 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області (ГУ ДФС в Одеській області - далі) від 14.03.2019 року №1844 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Пуратос Україна», код ЄДРПОУ Є33933338», в період з 20.03.2019 по 28.03.2019 проведена перевірка позивача. Відповідно до наказу ГУДФС в Одеській області №2208 від 2503.2019 року термін перевірки продовжувався з 27.03.2019 по 28.03.2019 року.

04.04.2019 року ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №196/15-32-14-14/33933338 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Пуратос Україна» з питань, що стали предметом оскарження, які викладені у запереченнях ТОВ «Пуратос Україна» від 04.03.2019 р. №б/н за період з 01.01.2015 по 30.09.2018», яким встановлені порушення:

1) п.5, п.11,17,18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31,01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (зі змінами та доповненнями), м. Клас 9. "Витрати діяльності» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій . затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада! 99Н2 91 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186 зі змінами та доповненнями, п.6, п.7, п.9, п.26 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318. зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами та доповненнями), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 №25). зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за №161/4382 (зі змінами та доповненнями), ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), її. 1.2, 2.1.

2) п.3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 27 грудня 2010 р. №1233 . ст. .49, ст. 50 Податкового Кодексу України не надано Звіт по пільгам за:

1 квартал 2016 року;

1 півріччя 2016 року;

3 квартали 2016 року;

2016 рік;

1 квартал 2017 року;

1 півріччя 2017 року;

3 квартали 2017 року;

2017 рік;

1 квартал 2018 року;

1 півріччя 2018 року;

3 квартали 2018 року.

3)на порушення пункту 188.1 статті 188. пункту 187.8 статті 187, пункту 198.5 статті 108, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу, пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної встановлено заниження податку па додану вартість до сплати всього у всього у сумі 87449 грн.. у тому числі за липень 2018 року в сумі 361746 грн., за серпень 2018 р. в сумі 512747 грн. іа завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в загальній сумі 21137270 грн., в тому числі за періоди: травень 2016 р. в сумі 298540 грн., червень 2016 р. в сумі 500409 грн., з липня 2016 р. по листопад 2016 р. в сумі 667712 грн. за кожний період, грудень 2016 р. в сумі 850491 грн., січень, лютий 2017 р. в сумі 858067 грн. за кожний період, з березня 2017 р. по червень 2018 р. в сумі 864993 грн. за кожний період, липень 2018 р. в сумі 503247 грн. вересень 2018 р. в сумі 1 грн.

4) на порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН в сумі ПДВ 22859,66 грн. та відсутність реєстрації податкових накладних в сумі ПДВ 24011 грн.

5)п.п. 141.4.2. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 із змінами та доповненнями в редакції, що набрала чинності після 01.01.2015 року в частині неутримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 15% від суми сплаченого доходу нерезиденту (агентська винагорода), в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 17 550,11 грн.. в т.ч.: З квартали 2018 - 17 550,11 грн.

Примірник Акта перевірки отримано керівником ТОВ «Пуратос Україна» С. Соловей та головним бухгалтером ТОВ «Пуратос Україна» Н. Кіровою.

20.05.2019 року до ГУ ДФС в Одеській області ТОВ «Пуратос Україна» надані заперечення на акт перевірки (зареєстровані ГУ ДФС в Одеській області 20.05.2019 року за №25008/10/532).

29.05.2019 року листом-відповіддю за №11602/10/15-32-14-14-10 ГУ ДФС в Одеській області розглянуто заперечення ТОВ «Пуратос Україна», яким змінено висновок акту перевірки ід 04.04.2019 року №196/15-32-141-14/33933338 та викладено їх наступним чином:

п.1, п.11, 17, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку її «Зобов`язання», п. Клас 9. «Витрати діяльності» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 199№291, п.6, п.9 п26 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, 2.1,2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134, п.135.1. ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму станом на 30.09.2018 у розмірі 40 195 596 грн.

на порушення пункту 188.1 статті 188, п.187.8 ст.187, п.201. ст.201 Податкового кодексу України, пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної встановлено заниження податку на додану вартість до-сплати всього у сумі 859982 грн., у тому числі за липень 2018 року в сумі 347235 грн., за серпень 2018р. в сумі 512747грн. та завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в вересень 2018 року в сумі 1 грн.;

на порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН в сумі ПДВ 22859,66 грн. та відсутність реєстрації податкових накладних в сумі ПДВ 9500 грн.;

п.п. 141.4.2. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України в частині неутримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 15% від суми сплаченого доходу нерезиденту (агентська винагорода), в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 17 550,11 грн., в т.ч.: 3 квартали 2018 - 17 550,11 грн., податковим органом залишаються без змін.

31.05.2019 року ГУ ДФС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення:

№0025231414, за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1074978,00 грн. (один мільйон сімдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят вісім гривень 00 коп.) із них: 859982 грн. - за податковим зобов`язанням, 214996 грн. - за штрафними санкціями;

№0025201414, за яким загальна сума штрафу становить 7035,96 грн. (сім тисяч тридцять п`ять гривень 96 коп.);

№0025111402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі на доходи фізичних осіб, пені у сумі 27522,06 грн. ( двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять дві гривні 06 коп.) із них: 17550,11 грн. - за податковим зобов`язанням та 9971,95 грн. - за штрафними санкціями;

№0025261414, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 40195596 грн. (сорок мільйонів сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто шість гривень 00 коп.).

31.05.2019 року податкові повідомлення-рішення №0025231414, №0025201414, №0025111402, №0025261414 направлені на поштову адресу ТОВ «Пуратос Україна» рекомендованим повідомленням за трек-номером Одеса-44 6504409130267.

Відправлення вручено позивачу 11.06.2019 року відповідно до інформації з офіційного порталу «Укрпошта» за посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.

21.06.2019 року до Державної фіскальної служби України ТОВ «Пуратос Україна» направлено скаргу на винесені податкові повідомлення-рішення від 31.05.2019 року №0025231414, №0025201414, №0025111402, №0025261414, якою підприємство просило скасувати винесені ГУ ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.07.2019 року №32366/6/99-99-11-04-0125 скаргу ТОВ «Пуратос Україна» від 21.06.2019 року залишено без розгляду.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Податковий кодекс України.

Пункти 44.1, 44.2 статті 44 Податкового України.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Пункт 135.1 статті 135.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпункт 140.4.2 статті 140.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Підпункт 140.5.4 статті 140.

Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:

на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у:

неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ, Накопичувального фонду, недержавних пенсійних фондів і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону;

нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Підпункт 141.4.2 статті 141.

Особливості оподаткування нерезидентів

або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності

Пункт 188.1 статті 188.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пункт 187.8 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Пункт 198.5. статті 198.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Пункт 201.1 статті 201.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.10 статті 201.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1). Подання фінансової звітності.

Пункт 15.

Фінансова звітність має достовірно подавати фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб`єкта господарювання. Достовірне подання вимагає правдивого подання впливу операцій, інших подій та умов відповідно до визначень та критеріїв визнання для активів, зобов`язань, доходу та витрат, наведених у Концептуальній основі. Передбачається, що в результаті застосування МСФЗ з розкриттям додаткової інформації (за потреби) буде досягнуто достовірне подання у фінансовій звітності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Підставами юридичного спору в даній справі стало винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0025231414, №0025201414, №0025111402, №0025261414 за якими ТОВ «Пуратос України» донараховані податкові зобов`язання та штрафні санкції.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені Податковим Кодексу України.

Первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

Таким чином, доходи і витрати беруть участь у розрахунку податку на прибуток, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані на підставі реальної господарської операції, яка фактично здійснюється саме тим суб`єктом господарювання, який зазначений в первинних документах.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи складені за результатом таких операцій.

При цьому, відповідно до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування у розмірі 40195596,00 грн.

В Акті перевірки посадовими особами відповідача зроблено висновок, що ТОВ «Пуратос Україна» завищено витрати на суму відшкодованих збитків на користь УГСП «ЕВРОСНАБ».

Аналізом первинних документів та даних аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 року встановлено, що на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 по справі № 916/1257/15-Г за позовом Українсько-грецького спільного підприємства «ЕВРОСНАБ» до ТОВ «Пуратос Україна» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі 17.05.2014 року за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Холодна Балка, вул. Леніна, 85, ТОВ «Пуратос Україна» фактично здійснено оплату з розрахункового рахунку в сумі 39181189 грн. 29 коп. на користь УГСП «ЕВРОСНАБ», код ЄДРПОУ 24773681, платіжним дорученням від 23.09.2016 №1.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України).

Приміщення, в якому відбулась пожежа, використовувалось ТОВ «Пуратос Україна» у власній господарській діяльності на підставі договору оренди нежитлової будівлі від 02.03.2007 року.

Крім того, факт використання приміщення підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області від 29.02.2016 року по справі № 916/1257/15-г (яке набрало законної сили 25.08.2016 року.):

Відповідно до пункту п. 2.1. Договору, об`єкт оренди надається для розміщення виробничого обладнання Орендаря по виробництву маргарину та сухої кондитерської продукції.

За приписами п. 3.5. Договору оренди, об`єкт оренди повинен бути переданий орендодавцю у тому ж стані, в якому він був переданий в орендне користування з урахуванням нормального зносу.

Крім того, усі ризики та наслідки, пов`язані з можливим пошкодженням майна (в даному випадку виробничого приміщення), повинні відшкодовуватись згідно законодавства та умовами договорів.

За приписами п. 3.5. Договору оренди, об`єкт оренди повинен бути переданий орендодавцю у тому ж стані, в якому він був переданий в орендне користування з урахуванням нормального зносу.

У свою чергу, згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До того ж, у травні 2014 року ТОВ «Пуратос Україна» було складено інвентаризаційний опис 03, за результатами ліквідації пожежі.

Крім того суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 « 73:

операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Отже, до операційної діяльності відноситься будь-яка діяльність підприємства, що не є інвестиційною або фінансовою.

Згідно п. 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати":

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Крім того, відповідно до п.20 П(С)БО 16:

До інших операційних витрат включаються:

витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";

собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства);

втрати від знецінення запасів;

нестачі й втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойка:

витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення;

інші витрати операційної діяльності.

Проте, склад «інших операційних витрат» згідно П(с)БУ не містить вичерпний перелік відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КА України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 року по справі №916/1257/15-г змінено рішення господарського суду Одеської області від 29.02.2016 року, пункт 2 резолютивної частини викладено в такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» на користь Українсько-грецького спільного підприємства «Евроснаб» Товариства з обмеженою відповідальністю 39024367,24 грн., в т.ч. 30797874,83 грн. прямі збитки, 8226492,41 грн. упущена вигода; вартість судових експертиз в сумі 10891,24 грн.; судовий збір в загальній сумі 145930,81 грн., в т.ч. 69490,86 грн. за позовом, 76439,35 грн. за апеляційний перегляд».

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 року набрала законної сили 25.08.2019 року.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.129 Конституції, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відтак, суд критично ставиться до заперечень представника відповідача щодо недоведеності обставин пожежі, причин пожежі та необхідності пред`явлення регресних позовів до винних осіб, оскільки вказане не відноситься до повноважень податкового органу.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».

У податкового органу така дискреція не передбачена Конституцією України та законами України, а тому такі висновки не грунтуються на законі.

Крім того, відсутність вини ТОВ «ПУРАТОС УКРАЇНА» підтверджується і постановою від 30.09.2016р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015160250000303 від 20.03.2015р. та листом від 20.01.2015р. ПрАТ СК «ПЗУ Україна», яким було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із відсутністю вини позивача.

Щодо оподаткування операцій з нерезидентами.

Перевіркою, проведеною за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 року, встановлено здійснення ТОВ «Пуратос Україна» виплат доходів нерезиденту з джерелом походження в України:

Пуратос ДОО, Сербія - агентська винагорода.

Перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 роки встановлено його заниження всього у сумі 17550,11 грн., в т.ч.: 3 квартали 2018 - 17 550,11 грн.

Виплата доходів нерезиденту проводилась позивачем на підставі Агентської угоди на продаж товару №35 від 21.05.2018 року, укладеної з Пуратос ДОО, Сербія в особі Орфей Джорджевич - Агент.

Згідно умов цієї Угоди, Компанія призначає Агента в якості торгового (комерційного) представника Компанії щодо продукції для Клієнта на Території (Албанія), а Агент приймає таке призначення. Комісія: Єдина компенсація. Єдиною компенсацією для Агента згідно умов цієї Угоди є комісія з продажу (Комісія), що складає 5% від чистих продажів (Чисті продажі) Продукції, згідно виставлених Компанією інвойсів для Клієнта, відповідно до Замовлень Клієнта, формуванню яких посприяв Агент на Території. Оплата: Комісії сплачуються в євро і підпадають під дію всіх чинних урядових законів, положень та рішень, включаючи утримання податків. Всі комісійні виплати робляться безпосередньо Агенту шляхом банківського переказу з негайним зарахуванням коштів на рахунок відповідно до реквізитів, наданих Агентом Компанії або з негайним зарахуванням коштів на рахунок, за допомогою іншої форми оплати, узгодженої з Агентом. Комісія за отримання замовлення сплачується Агенту після того, як це замовлення було розміщене та прийняте компанією. Компанія подає Агенту місячні звіти Комісій, що підлягають сплаті Агенту відповідно до умов цієї Угоди, з посиланням на конкретні замовлення з інвойсів, за якими сплачуються комісії, протягом 2 тижнів після кожного місяця календарного року.

Всього за перевіряємий період з 01.01.2015 по 30.09.2018, відповідно підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг за агентською угодою на продаж товару, комісійна винагорода нерезиденту складає 4 482,94 євро (140 454,97 грн.).

На виконання вимог Агентської угоди на продаж товару № 35 від 21.05.2018, ТОВ «Пуратос Україна» перераховано на користь нерезидента (комісійна винагорода) - 3626,26 євро (117 000,76 грн.), в т.ч.: 3 квартали 2018 - 3626,26 євро (117 000,76 грн.).

Відповідно до ст.22 Конвенції між Кабінетом Міністрів України і Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал від 22.03.2001, що набула чинності для України 29.11.2001 та застосовується у відносинах України з Республікою Сербія та з Республікою Чорногорія, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки у цій Державі.

Згідно положень п. 103.4, п.103.5. ст.103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5. і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України».

Також, Актом перевірки від 04.04.2019 року встановлено заниження задекларованих ТОВ «Пуратос Україна» у сумі 850482 грн.

Під час перевірки встановлено факт не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ отримувачем послуг ТОВ «Пуратос Україна» від нерезидента PURATOS N.V. по актам в 2016 року, чим допущено порушення п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України.

На підставі зовнішньоекономічних контрактів від 01.01.2015 року та від 01.11.2017 року №11/2017 на надання інформаційних послуг нерезидентом PURATOS N.V. організовано та проведено семінари з комерційних питань, про що складено акти приймання-передачі послуг від 31.05.2016 року на суму 53249,08 євро, від 30.06.2016 року на суму 52944,91 євро, від 25.07.2016 року на суму 14143,22 євро, від 23.12.2016 року на суму 33287,67 євро, від 24.07.2018 року на суму 200 євро, від 29.12.2017 року на суму 1000 євро.

Нерезидентом ТОВ (ООО) «ІНФЛЕКСІО.РУ», Російська Федерація, організовано та проведено семінари з комерційних/інформаційних питань, про що складено акти приймання-передачі послуг від 22.06.2017 року №1712 на суму 70000 руб. (контракт від 15.06.2017 року №1712), від 15.07.2018 року №1862 на суму 44500 руб. (контракт від 02.07.2018 року №1862).

Предметом договору №11/2017 від 01.01.2015 року відповідно до п.п.1.1 п. 1 є інформаційні послуги з професійної підготовки персоналу ТОВ «Пуратос Україна» згідно наданих програм підготовки.

Крім того, згідно приписів п.п.6) п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до п.п.186.2.3. п.186.2. ст.186 Податкового кодексу України:

«... місцем постачання послуг є місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів».

Окрім цього, слід також звернути увагу суду на те, що ГУ ДФС в Одеській області було проігноровано, що предметом договору №11/2017 від 01.01.2015 р. відповідно до пп.1.1 п.1 є інформаційні послуги з професійної підготовки персоналу ТОВ «Пуратос Україна» згідно наданих програм підготовки.

Відповідно до звітів працівників ТОВ «Пуратос Україна» про використання коштів, виданих на відрядження (якими, до речі, підтверджуються факти відряджень в т.ч. до Королівства Бельгія), випливає, що місце приймання послуг (участь у семінарах та тренінгах) відбувалося за рамками території України.

Тобто, фактичним місцем проведення тренінгів (а відповідно і надання послуг) у більшості випадків була територія Королівства Бельгія. Під час перевірки ТОВ «Пуратос Україна» надавало в оригіналах всі накази на відрядження, зокрема, інспектору Горчинській Н.

Більш того, 28.05.2019 р. ГУ ДФС в Одеській області отримало лист від ТОВ «Пуратос Україна» (номер вхідний № 26439/10/15-32) про надання інформації та копії документів щодо відрядження працівників ТОВ «Пуратос Україна», які стосуються договору з PURATOS N.V. До цього листа було надано 463 листа копій документів, які підтверджують відрядження працівників нашої компанії до Королівства Бельгія (зокрема, службові записки, накази, запрошення, листування, програми заходів тощо).

Всі ці документи вказують на навчальний характер семінарів.

Дана господарська операція повинна декларуватися відповідно до пп. 186.2.3 ст. 186 ПКУ, у зв`язку із чим ТОВ «Пуратос Україна» не є відповідальним за нарахування та сплату ПДВ до бюджету в даному випадку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З цього питання, суд вважає необхідним застосувати правові висновки Верховного Суду викладені у Постанові від 30.08.2019 року у справі № 807/91/17:

«Колегія суддів зазначає, що господарська операція по наданню позивачу послуг контрагентом нерезидентом з оренди транспортних засобів та послуг гідравлічного навантажування підпадає саме під дію виключення з загального визначення пункту «й», а саме - «крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації. вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента».

В Постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 821/1279/17 суд визнав послуги по первинному вводу фотосепаратора в експлуатацію і навчанню персоналу як такі, що є компенсацією вартості наданих послуг, що підпадає саме під дію виключення п/п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України та не оподатковується в Україні:

«... господарська операція по наданню Товариству послуги контрагентом нерезидентом по первинному вводу фотосепаратора в експлуатацію і навчанню персоналу підпадає саме під дію виключення з загального визначення пункту «й», а саме "крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента».

Крім того, в листі ДФС від 31.03.2017 №6610/6/99-99-15-02- 02-15 Розділ: Консультації для юридичних осіб зроблено висновок, що виплата резидентом на користь нерезидента доходу у вигляді компенсації вартості послуг із проведення семінару, наданих таким нерезидентом, не підлягає оподаткуванню відповідно до положень п.п. 141.4.2 п. 141,4 ст. 141 Кодексу.

Суд погоджується з такими висновками, та вважає, що здійснена підприємством компенсація вартості послуг, в силу вимог підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України є виключенням з переліку доходів, які оподатковуються відповідно до Податкового кодексу України.

Щодо заниження податкових зобов`язань.

В обгрунтовання доводів Відповідач як в Акті (стор.28-30) так і у відзиві посилається на те, що «Аналізом ціни придбання вищезазначеного товару, що реалізований на адресу ТОВ «Мікумал», встановлено, що фактична ціна його реалізації нижче ціни придбання...».

Суд вважає такі висновки необгрунтованими з огляду на наступне.

Товар Суміш на основі рослинних жирів Wippak 12*1 л.ВЕ 2106909890 був поставлений на склад згідно ВМД №UА500060/2017/024189 від 28.11.2017 інвойс №7700051725 від 22.11.2017 в кількості 17664,00 літрів по ціні 1,06/літр на загальну суму 18723,84 євро (курс НБУ на 28.11.2017 - 31,96533700 грн/1 євро) партія 0002270495.

Ціна придбання одиниці товару без урахування ПДВ склала 33,88 грн/л.

Вказаний товар був відвантажений на адресу ТОВ «Мікумал» згідно ВН №8088896608 від 08.08.2018р. та ТТН 4101167202 від 08.08.2018р. в кількості 8700л. (Сборочний лист від 07.08.2018 партія 0002270495 по ціні 29,20 грн. у зв`язку з тим, що кінцевий термін реалізації до 14.08.2018р. (7 днів до кінцевого терміну реалізації).

Разом з цим, податковий орган в розрахунок взяв іншу ВМД, а саме ВМД від 10.07.2018р.

При перевірці встановлено, що ТОВ «ПУРАТОС УКРАЇНА» імпортовано «суміш на основі рослинних жирів Wippak 12*1л» згідно митної декларації від 10.07.2018р. №UА 500060/2018/20972 (підприємство-експортер PURATOS N.V. Industrialaan 25, Zone Maalbeek, B-1702, GROOT BIJGAARDEN BELGIUM) у кількості 19008л загальною вартістю 21288,96 євро, що складає 658804,64грн. (за курсом НБУ за один євро 30,945835грн.). Отже, ціна придбання одиниці товару «суміш на основі рослинних жирів Wippak 12*1л» складає 34,66грн. за літр.

На думку суду, податковий орган не встановив усіх обставин, які могли б ідентифікувати вказаний товар достовірно, зокрема, номер партії, а тому твердження позивача суд вважає обгрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

«Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій відносно того, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов`язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект від господарської операції може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів об`єктивного перебігу подій при здійсненні господарської діяльності».

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2019 року по справі №803/173/18 та у постанові від 11.06.2019 року по справі №803/295/18.

В даній справі судом встановлено, що реалізація «суміші на основі рослинних жирів Wippak 12*1л» мала місце за 7 днів до закінчення кінцевого терміну придатності. При цьому, вказана господарська операція не призвела до збитковості позивача.

Відтак, ГУ ДФС в Одеській області помилково констатовано порушення п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України стосовно заниження податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 9500,00 грн., в тому числі за серпень 2018 р. в сумі 9500,00 грн. та не реєстрація в ЄРПН відповідної податкової накладної, оскільки наявні всі первинні документи щодо правовідносин з ТОВ «Мікумал».

На підставі наведеного, висновки щодо заниження позивачем податкових зобов`язань на загальну суму 589982,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому податковому законодавству України.

Щодо заниження задекларованих показників на загальну суму 1 014 407,00 грн.

В Акті перевірки зазначено, що в порушення п.5, п.11,17,18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (зі змінами та доповненнями), п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ТОВ «Пуратос Україна», не включено до складу ряд. 2240 «Інші доходи» Звіту про фінансові результати (Форма №2-м) зобов`язання, що не підлягало погашенню, а саме: забезпечення резерву майбутніх відпусток, що залишилось не використано та не підлягало погашенню станом на дату балансу (на 31.12.2016), що призвело до заниження значення рядку 2240 «Інші доходи» та рядка 2280 «Разом доходи (2000 + 2120 + 2240)» Звіту про фінансові результати (Форма №2-м) та відповідно задекларованого значення рядка 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 р. на загальну суму 1014407 грн., в т.ч. за 4 квартал 2016 рік - 1014407 грн.».

У відповідності до приписів п.13. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» «... забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на виплату відпусток працівникам...».

Згідно п. 14 П(с)БО 11 «Зобов`язання» «..забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов`язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства...»

Враховуючи зазначені норми, ТОВ «Пуратос Україна» у грудні 2015 року було створено забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) витрат виплату відпусток працівникам на 2016 рік.

У зв`язку із цим, на 01.01.2016 року відповідно до «Аналізу рахунку 471» початкове сальдо забезпечення складає 637491,76 грн.

У свою чергу, протягом 2016 року ТОВ «Пуратос Україна» було використано забезпечення на виплату відпусток працівникам у сумі 593043,29 грн.

Отже, оскільки нарахована сума резерву відпусток для відшкодування витрат в майбутньому за 2016 рік була використана частково, то 31.12.2016 року було виконано бухгалтерську операцію по сторнуванню забезпечення у сумі 44448,47 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою №151 від 31.12.2016 р. Також вказану бухгалтерську операцію відображено в «Звіті по проводках за 2016 рік».

Стосовно наявності у підприємства станом на 31.12.2016 року сальдо по бухгалтерському рахунку 47.1 в розмірі 1014407 грн.

29.12.2016 підприємством був проведений розрахунок для оцінки розміру забезпечення.

Таким чином, у 2016 році працівники ТОВ «Пуратос Україна» працюючи в компанії здобували право на відпустку. Станом на 31.12.2016 року виникли наслідки минулих подій, які слід було відобразити в бухгалтерському обліку ТОВ «Пуратос Україна».

Внаслідок виникнення минулих подій слід було утворити резерв на забезпечення.

На виконання вимог стандарту і наказу про облікову політику ТОВ «Пуратос Україна» було розраховано кількість днів невикористаних відпусток за весь період, який працівники працювали на підприємстві. У підприємства виникли зобов`язання перед працівниками. Це зобов`язання було оцінено та розрахунково визначено як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. (Розрахунок «Расчет накопленных неиспользованных дней отпуска по работникам предприятия за 2016 год» наявний в матеріалах справи).

Враховуючи викладене, станом на 31.12.2016 р. було виконано бухгалтерські операції № ПУ-00000144, ПУ-00000145, ПУ-00000146, ПУ-00000147, ПУ-00000148, ПУ- 00000149, ПУ-00000150 по нарахуванню суто резерву проводками Д-т 811 К-т 471 на загальну суму в розмірі 826 433,37 грн. Дані бухгалтерські операції підтверджуються бухгалтерськими довідками № 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150 від 31.12.2016 р.

Аналогічно, станом на 31.12.2016 було виконано бухгалтерські операції №ПУ- 00000144, ПУ-00000145, ПУ-00000146, ПУ-00000147, ПУ-00000148, ПУ-00000149, ПУ- 00000150 по нарахуванню суто резерву проводками Д-т 821 К-т 471 на загальну суму в розмірі 143525,45 грн. Дані бухгалтерські операції підтверджуються бухгалтерськими довідками №144, 145, 146, 147, 148, 149, 150 від 31.12.2016р. Також вказану бухгалтерську операцію відображено в «Звіті по проводках за 2016 рік».

Отже, станом на 31.12.2016 року ТОВ «Пуратос Україна» слід було нарахувати резерв забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на виплату відпусток працівникам. Дана операція була зроблена, а саме: було нараховане забезпечення у сумі 1 014 407,29 грн (44 448,47 + (826 433,37+ 143 525,45) = 44 448,47+ 969 958,82 = 1 014 407,29).

У свою чергу, також доцільно відмітити, що згідно п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу та листа ДФС України від 04.09.2015 р. №18916/6/99-99-19-02-02- 15 суми забезпечень створюються для покриття майбутніх витрат на виплату відпусток робітникам, визнаються витратами періоду та не коригуються в додатку РІ до податкової Декларації з податку на прибуток.

Відповідно до п. 21.4 ПСБО 11 «Зобов`язання» сума забезпечення, що використана (відображення виплати відпускних за рахунок забезпечення) протягом року відображається проводками Д-т 471 К-т 65, Д-т 471 К-т 66. Дані операції виникають під час створення документу «Начисление зарплат работникам организации». Дані бухгалтерські операції проводились щомісячно відповідно до Закону «Про оплату праці».

Зокрема, дані щодо використання сум забезпечення ТОВ «Пуратос Україна» відображено в «Картка рахунку 471 за 2016 р.». Також, аналогічно, дані бухгалтерські проводки відображено в «Звіт по проводках за 2016 р.» (відбір за рахунком К-т В групі і 651) на суму 82 705,78 грн., «Звіт по проводках за 2016 р.» (відбір за рахунком К-т В групі 661) на суму 510 337,51 грн. (маються у справі).

Суми відпускних нараховані відповідно до чинного законодавства, зокрема, відповідно до ст.74 КЗпП, до положень Порядку № 100 (Постанова КМУ № 100 від 8 лютого 1995р. Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати).

ТОВ «Пуратос Україна» протягом 2016 року нараховувало «відпускні» і виплачувало їх. Зокрема, нарахування і виплату відображені у розрахункових листках працівників за 2016 рік.

Зазначені обставини підтверджуються наступними документами, оригінали яких також надавались до перевірки:

Витяг з Наказу №1 «Про облікову політику підприємства» від 01.01.2015 р.

Розрахунок «Расчет накопленных неиспользованных дней отпуска по работникам предприятия за 2016 год».

Бухгалтерські довідки №144 -151 від 31.12.2019 р.

Звіт по проводках за 2016 р.

Звіт по проводках за 2016 р.

Аналіз рахунку 471 за 2016 р.

Картка рахунку 471 за 2016р.

«Звіт по проводках за 2016 р.» (відбір за рахунком К-т В групі 651)

Реєстр нарахування відпустки робітникам організації.

Розрахункові листки робітників організації за 2016 р.

Під час перевірки не встановлено жодних порушень зі сторони позивача щодо нарахування і виплати відпускних працівникам ТОВ «Пуратос Україна».

Крім цього, Радою бізнес-омбудсмена, за результатами розгляду скарги позивача на висновки Акту перевірки і оскаржувані податкові повідомлення - рішення, було прийнято рішення DDN-2019/9/25-21251 від 25.09.19 р., відповідно до якого Рада бізнес-омбудсмена не погодилась із висновками ГУ ДФС у Одеській області, зокрема, Радою бізнес-омбудсмена зазначено, що:

«контролюючим органом не зазначено жодних аргументів щодо ймовірності вибуття відповідних активів Скаржника, а також виникнення майбутніх збитків, для покриття яких Скаржником створено вищенаведене забезпечення на 2017 р. У той же час, Скаржником розраховано забезпечення на 2017 р., виходячи з нарахувань у 2016 р. та оцінки майбутніх витрат з урахуванням трудових прав працівників.

Контролюючий орган також не обґрунтував допущення Скаржником будь-яких задвоєнь в обліку забезпечення на виплату відпусток працівникам, відтак, Рада не вбачає підстав віднесення забезпечення в сумі 1 014 407,29 грн. до складу інших доходів або доходу від будь-якої діяльності.

Претензії контролюючого органу стосуються лише одного податкового періоду, у той час як облік забезпечення на виплату відпусток працівникам відображався Скаржником аналогічним чином і у 2017 р. і у 2018 р.».

Таким чином, резерв відпусток на 2016 рік був створений у чіткому дотриманні норм діючого законодавства у грудні 2015 року, а висновки акту перевірки від 04.04.2019 р. є помилковими.

Щодо рішення ДФС України про залишення скарги без розгляду від 12.07.2019 року №32366/6/99-99-11-04-01-25.

Судом встановлено, що позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (ДФС України - далі) з вимогою про скасування винесених податкових-повідомлень-рішень від 31.05.2019 року №0025231414, №0025201414, №0025111402, №0025261414.

12.07.2019 року рішенням ДФС України №32366/6/99-99-11-04-01-25 скаргу ТОВ «Пуратос Україна» залишено без розгляду.

«Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскаржуване рішення відповідача про результати розгляду повторної скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, не містить приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створює для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, не порушує права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.»

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.07.2019 року по справі №813/5256/13-а.

Тобто, із вищезазначеного вбачається, що рішення ДФС України, яким скаргу позивача залишено без розгляду не створює для нього юридичних наслідків. на відміну від податкових-повідомлень рішень ГУ ДФС в Одеській області від 31.05.2019 року, якими позивачу донараховано податкові зобов`язання та нараховані штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.06.2019 року по справі №826/11001/15.

Відтак, вимога про скасування рішення ДФС України про залишення скарги без розгляду від 12.07.2019 року №32366/6/99-99-11-04-01-25 задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 8 Конституції України, частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідні, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Метою зазначених положень Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, в тому числі, юридичними особами.

При цьому , Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В 1976 році у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, поняття «кримінальне обвинувачення» має автономне значення, а не обмежується лише кваліфікацією «криміналу» згідно з національним законодавством.

ЄСПЛ встановив свої критерії для визначення поняття «кримінальне обвинувачення», а саме:

критерій національного права. Тобто, чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами відповідної держави. Цей критерій є «не більше ніж відправною точкою», а отримані таким чином відомості мають лише формальну цінність;

критерій кола адресатів. Якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне;

критерій мети та тяжкості наслідків. У випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину.

Такі критерії отримали назву «Критерії Енгеля» і наразі широко застосовуються в практиці ЄСПЛ. Фактично, з огляду на «Критерії Енгеля» значна частина податкових нарахувань та штрафів в Україні кваліфікується як кримінальне обвинувачення проти платника.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року «Справа «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції - заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні.

Отже, у справі «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме - критерій правових наслідків для адресата.

Таким чином Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції, тому на юридичних осіб розповсюджуються гарантії кримінального аспекту ст.6 Конвенції, а саме презумпція невинуватості та належності доказів.

Як встановлено судом, при проведенні перевірки та складенні акту перевірки, податковим органом не доведено належними доказами порушень податкового законодавства з боку позивача з огляду на презумпцію невинуватості та основні засади податкового законодавства, зокрема, презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.4.1.4 ст. 4 ПКУ).

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 12, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2019 року, скасування рішення від 12.07.2019 року - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0025231414 від 31.05.2019 року, №0025201414 від 31.05.2019 року, №0025111402 від 31.05.2019 року, №0025261414 від 31.05.2019 року.

Відмовити в задоволенні вимоги щодо скасування рішення про залишення скарги без розгляду від 12.07.2019 року №32366/6/99-99-11-04-01-25.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» - адреса: вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, м. Одеса, 65003, ЄДРПОУ 33933338, телефон: (097) 916 55 19, e-mail: ADAMAIN@ukr.net

Головне управління ДФС в Одеській області - адреса: 65044, Одеська область, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Державна фіскальна служба України - адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197, телефон: (044) 272 51 59, електронна пошта: post@sfs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.