ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004338

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представників: позивача Романка В.Р., відповідача Мазан С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА _1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з часу звернення за перерахунком пенсії;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення, з часу звернення (28.07.2019) за перерахунком пенсії.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій, що підтверджується відповідним посвідченням. 18.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак відповідач листом від 28.07.2019 відмовив у задоволенні заяви з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якою встановлено підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, членам сімей, яких було примусово переселено в розмірі 43,52 грн. Позивач не погоджується з такою позицією територіального органу Пенсійного фонду України. Вважає, що має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону як особа, яка є потерпілою від політичних репресій та яку було примусово переселено.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог, суть якого полягає у тому, що пенсійне забезпечення ОСОБА_1 . здійснюється відповідно до чинного законодавства. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», починаючи з 01.09.2008 встановлено підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, членам сімей, яких було примусово переселено в розмірі 43,52 грн. Відповідач стверджує, що позивач не є особою, яка зазнала репресій та згодом реабілітована, а є членом сім`ї осіб, яких було примусово переселено Зазначає, що відповідно до вказаної постанови позивачу як члену сім`ї примусово переселеного, розмір підвищення становить 43,52 грн. Перерахунок не проводиться, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 підвищення пенсії визначено чіткими сумами.

Ухвалою від 20.08.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідачем 16.09.2019 (вх.№33138) подано відзив на позовну заяву.

Позивачем 28.10.2019 (вх.№39314) подано заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідачем 30.10.2019 (вх.№39839) подано відзив на заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 28.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.11.2019.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянином України, перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України, отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 07.06.2019 №337 ОСОБА_1 , 1949 року народження, як член сім`ї посібника учасникам ОУН 08.08.1951 виселений із села Мокротин (хутір Жури-Скіри) Жовківського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР від 12.09.1951 на спецпоселення з конфіскацією майна в Тюменську область (СРСР), з якого звільнений 28.01.1953.

ОСОБА_1 реабілітований на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Львівською обласною радою 15.03.2012 ОСОБА_1 видано посвідчення серія №83/21-П, відповідно до якого позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Позивач 18.07.2019 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 28.07.2019 № 9/8/Б-20/11.03-06 відмовило у задоволенні заяви.

Відмова обґрунтована тим, що відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 16.08.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення» що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом примусово переселені, підвищення проводиться в розмірі - 43,52 грн. Підстав для проведення перерахунку розміру надбавки, як реабілітованій особі, не має.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В абзаці 1 статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) зазначено «вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону».

Відповідно до статті 1² Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі – Закон №962-XII) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Статтею 4 Закону №962-XII передбачено «поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей».

Згідно з пунктом 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пункту 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 №654 установлено, що з 1 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Стаття 28 Закону №1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону №1058-IV.

Разом з тим, стаття 28 вказаного Закону передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Саме така правова позиція в подібних правовідносинах сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.

Аналізуючи співвідношення пункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

Судом встановлено, що згідно з архівною довідкою Головного управління МВС України у Львівській області ОСОБА_1 визнаний реабілітованим та відповідно до посвідчення, виданого виконавчим комітетом Львівською обласною радою 15.03.2012 №83/21-П, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Твердження відповідача про те, що позивач не є особою, яка зазнала репресій та згодом реабілітована, а є членом сім`ї осіб, яких було примусово переселено, спростовується архівною довідкою від 07.06.2019 №337 про визнання ОСОБА_1 реабілітованим, що враховуючи вищенаведені норми законодавства включає в себе поняття особи, яка зазнала репресій.

Отже, ОСОБА_1 є особою, яка необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом була реабілітована, що надає йому право на підвищення призначеної пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII.

Підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII, із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком.

Отже, дії відповідача щодо відмови у нарахуванні підвищення пенсії позивачу як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону №1058-IV та не виплата вказаного підвищення пенсії, є протиправними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті підвищення пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку діям відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, суд дійшов висновку, що вони не відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України до такого роду дій, тому їх слід визнати протиправними, задовольнивши позовні вимоги в частині оскарження таких.

Друга вимога є похідною від першої позовної вимоги.

Суд звертає увагу на те, що позивачем в позовній заяві помилково вказано дату звернення за перерахунком 28.07.2019 замість 18.07.2019, яка міститься на відповідній заяві та підтверджується відповідачем.

З метою належного та ефективного захисту прав позивача, керуючись пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення другої позовної вимоги шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з часу звернення за перерахунком пенсії 18.07.2019.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого відповідно до квитанцій №10 від 16.08.2019 на суму 768 грн 40 к.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення за перерахунком пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення за перерахунком пенсії 18.07.2019.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 768 грн (сімсот шістдесят вісім гривень) грн 40 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2019 року.

Суддя О.П. Хома